| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Про зірку з неба я не мрію,
Вона для мене тільки як маяк –
В нічному небі втілює надію
Життєвого шляху дорожній знак.
Вже вкотре першу бачу я зорю,
Яка на захід вказує дорогу.
Там, вірю, долю я знайду свою
І дякую за це я щиро Богу.
Повернуться із вирію лелеки,
І принесуть на крилах нам весну.
А поряд десь кохання недалеко,
В передчуті ніяк я не засну.
З’являються з-під снігу перші квіти,
Тендітні, ніжні, сповнені любові.
Вони дають мені наснагу жити
Й радіти цій можливості чудовій.
А на ріці недавно скресла крига,
Тече вода нестримно, як життя.
В душі моїй почался відлига
І вже назад немає вороття.
І про кохання ніч мені шепоче,
Тихенько, щоб його не розбути.
У сон поволі поринаю я охоче
З надією кохання там зустріти…
© Marco Lehit
17.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017
Неможливо любов заслужити,
Вона небес безцінний подарунок.
Хто вміє безкорисливо любити,
Душі той відшукає порятунок.
Любов – несправедливість абсолютна,
Що часто без взаємності буває,
Як темрява гордині каламутна
Через байдужість серце огортає.
Любов одна лиш укріпляє віру,
Коли у відчай кидають невдачі.
Лише вона відроджує довіру,
Коли душа від безнадії плаче.
Любов терпінням серця біль лікує,
Вона бальзам цілющий від страждань.
Блаженний, хто любов свою дарує,
В нелегкий час гірких розчарувань.
Любов не дасть душі занапастити,
Що тоне у спокусі і обмані.
Вони лиш здатна, як маяк світити,
Тим хто бреде в ненависті тумані.
Любов для того, щоб її давати,
Лише на ній тримається весь світ.
Хто хоче щастя у житті пізнати,
Хай береже любові заповіт…
© Marco Lehit
15.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2017
[u](Подяка-присвята Іванові Семанюку)[/u]
У Тебе я позичив псевдонім,
Моєї прабабусі брате рідний.
Себе впізнав у образі Твоїм –
Твоєї пам’яті я хочу бути гідним.
Ти новеліст – Стефаниковий брате,
У спілці Лесь Мартович ще із вами.
Вас у «Покутську трійцю» об’єднати
Дозволили палкі народні драми.
Ви, як спартанці, були лаконічні
(То для панів романи про любов).
Проблеми піднімалися одвічні –
Земля, свобода і за них пролита кров.
Народу гідним сином був, Іване
(Тебе на честь Хрестителя назвали).
Ти мав у грудях серце полум’яне –
Потомки вдячні пам’ятник поклали.
Селян простих «мужицький адвокат»,
Що у суді вмів правду відстояти.
Ти для убогих во Христі був брат
(За це Тобі тепер від Бога плата).
Псевдонімів всього лиш кілька мав
(Минає час – міняється людина).
Ім’я Марко собі ти творче взяв –
Спочатку – Легіт*, потім – Черемшина…
* Легіт – легкий приємний вітер (гуцульський діалект).
Марко Легіт і Марко Черемшина – літературні псевдоніми Івана Семанюка
(1874-1927), рідного брата моєї прабабусі Єлени (Олени).
© Marco Lehit
14.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718265
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.02.2017