| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
а якщо нами захворіє місто
і наче побите вогнем терористів
позбавить тепло своє всякого змісту
щоб кисень між нами став солодко-чистим
а якщо повільно зникатимуть далі
зникатимуть ті ідіотські моралі
і ми лиш удвох у тій пустій залі
розчинимо тишу, забувши деталі
якщо твоя шкіра стане не рівною
коли я торкнусь її, ставши наївною
хоч ти називаєш мене дуже дивною
я стала для тебе тією чарівною
коли та вся спека вилазить назовні
коли я з тобою, наче в безодні
і ми біжимо, наче ті невгамовні
лікуючи рани мої беззмістовні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2017
людей, що заховали у рядки
забудьте, наче стоптану примару
забудьте фрази про святі роки
які тримають дощ, несучи хмари
забудьте про усе, що в голові
ви малювали фарбами сухими
і наче градуси, що досі у крові
зникатимуть, як станете глухими
забудьте про розтоптані надії
забудьте сон чи що у вас вночі..
які ж критини потаємні мрії
посміли вилити в свої вірші
якщо ви пишете вночі за ноутбуком
в обід чи зранку, взявши свій блокнот
забудьте тих, кого ж ви власним друком
безглуздо викидаєте за борт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2017
невже я досі тебе пам'ятаю
крізь ці тонни огидних облич
по стежках, що вели не до раю
я все йшла, наче світло крізь ніч
невже я досі вертаюсь до тебе
після зливи в кінці весни
наче сонце на чисте небо
ти приходиш мені у сни
поки я не як пташка у клітці
поки небо ще чисте й без хмар
розкажи, як вклоняються квітці
тонучи в чистоті її чар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2017
не жалійтесь, якщо ви самі руйнували паркани
якщо власноруч і не раз викидали потрібних людей
а ці люди тепер на душі прогризатимуть рани
ігноруючи блиск ваших сіро-зелених очей
не жалійтесь, якщо ви тримали долю в долонях
а вона задихнулась і просто не має бажання іти
не жалійтесь, якщо сумління вдаряє по скронях
і струмом розколює усі ваші душевні світи
не жалійтесь й ніколи не плачте в подушку
для істерик у шафі чекає старий вас блокнот
розкажіть, як з царів рішуче ідуть в попелюшки
і покірно віршами собі ж затикатимуть рот
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2017
ковтає оточення власні думки
тягне, неначе болотна стихія
пхає тебе на свої сторінки
зіпсованих часом псевдоідилій
бездомна лаванда чекає води
під сітку пускає вологе коріння
мов свідок приходу чужої біди
лягла на газом, як сліди від куріння
пускають вологе коріння крізь камні
борці за свободу і місце під сонцем
лаванди під небом кричать, що незламні
схиляючи голови під незнайомцем
отруйні лаванди із запахом влади
розкішні лаванди, мов мікрокорони
та там, під забором, чого вони варті?
як мотлох, який враз позбавили трону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2017
між нами чотири години дороги
між нами чотири різних світи
між нами холодні бетонні пороги
і стіни, що так і не дАли піти
між нами щоденно горять магістралі
між нами палають сталеві мости
між нами зникають омріяні далі
а я благаю тебе не йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734954
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.05.2017
крадійка твоїх збережених
крадійка твоїх думок
холодних і збентежених
таємних, як пісок
крадійка твоїх поглядів
крадійка твоїх душ
хранителька тих спогадів,
що ранять нас чимдуж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2017
і знову ментол прорізає отвори в тілі
ми ховались від світу у нашій забутій квартирі
ми ховались від себе, тонули у пафосі й звуках
і, мабуть, вперше не розчинялися в муках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017
напівживі вікна квартир
хтось гасить-вмикає світло
я вбита від власних сатир
розчинена подихом вітру
напівживі стони доріг
напівживий стукіт асфальту
а я розчиняюсь, як дим
вдихаю цю тишу. а варто?
напівжива ніч за вікном
напівживий запах тютюну
думки, що покриті вапном
хотіли вернутися в юність
тут все зі словом "напів"
тут все ще пробує жити
а ти мене так й не допив
дозволив собі відпустити
ти мовчки дозволив іти
ти мовчки звів всі рахунки
якого біса ти вже не ти?
та спали ці кляті лаштунки!
і знову ця ніч за вікном
і знову ця тиша вбиває
все знову залите вином
та як же воно виживає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734748
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.05.2017
якщо хочеш навчитись жити
навчись любити себе
посій лісові у душі своїй квіти
щоб сміття не торкалось тебе
якщо хочеш навчитись кохати
навчись любити себе
тоді вже ніхто не посміє забрати
те серце наївне й сліпе
якщо хочеш навчитись боротись
навчись любити себе
і щоб неможливо було вже скоритись
всім тим, хто не любить тебе
насправді життя не таке вже огидне
коли ти любиш себе
насправді тут все вже таке очевидне:
ти любиш, а значить - живеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2017
на девятых этажах между окнами-крышами
мы пытались задышать, чтоб другие не слышали
между криков нелюдей под ночной пеленою
почему все больней мне остаться с тобою
почему мы становимся словно тени квартир
словно ты обескровился, словно мой мертвый мир
тишина на вокзалах, хоть идут поезда
в чувствах жизни так мало, все идет в никуда
от истерик и ссор к грязным сплетням убитых
от надежных платформ к нежеланным визитам
от чужих грязных фраз и к захлопнутым дверям
кто посмел дать приказ людям чокнутым верить
на девятых этажах между окнами-кришами
не смогли закричать, чтоб другие услышали
между кожею двух тел под словами о прошлом
мы пытались заболеть этим небом безбожным.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732590
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.05.2017
міста засипало снігом
календар кричить, що весна
твої гріхи захлинаються сміхом
випиваючи світ мій до дна
асфальти ковтають кристали
дороги нам стануть німими
світ знає, як ми обростали
містами, щоб стати чужими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
знаєш, мої руки тремтять
серце стучить, як скажене
сотні вбитих вогнів ще горять
затуляючи собою буденне
мої легені вже не вдихають тебе
я навчилась дихати шкірою
і в тобі щоразу топити себе
захлинаючись марною вірою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
календар втомився відпускати дні
час біжить щодня, мов навіженний
хтось запалює крізь нас свої вогні
я гублюсь у темряві, немов скаженна
час летить, як швидкісний експрес
він біжить крізь мене, наче камінь
я стою на місці, ставши "екс"
ставши ним для тих, кого кохала
час, як вітер, але із дощем
із дощем, що стане нам сльозами
я крізь нього все руйную вщент
все. окрім кохання і печалі
чуєш, часе? я жива. я тут
ти ж біжиш, мене не помічаєш
я відлюдник. навіть весь цей бруд,
ставши рідним, боляче вбиває
як банально. ця любов - казки
і вона не заслужила вірші
все зламавши, стану на кістки
всіх тих рис, що лиш робили гірше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
ти випиваєш мене, як воду
я випиваю тебе, як вино
твоя байдужість уже входить в моду
та тобі все одно
щоденний сплін ти вдихаєш щоранку
тонеш-не тонеш у військових буднях
читаєш день, як жіночі романи
поглинаючи свої страхи з байдужістю
ти монотонно відрікся чесності
твій стальний характер під пліснявою
ти віддав мені свою дозу шаленості
сам став каменем і залишився ні з чим
я вважаю тебе душорізом
називаю моральним вбивцею
дар ненавидіти колишніх наставників
приріз до шкіри, мов рідний
музою був, а став стальним грузом
ганчірками, що затикають рот і зв'язують руки
ти був стіною, а став медузою
я все ж погоджуюсь терпіти ці муки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
Пливе старенький човен
Розвалений вже зовсім
Пливе і розуміє
Що скоро вже причал
Він плив доволі довго
За вітром, проти нього
Він плив, не зупинявся
І дякував все Богу
Він дякував за вітер
Він дякував за хвилі
Він дякував за сили
І здолані вже милі
Він плив один. Без весел
Був непомітним в морі
Гроза забрала весни
І він корився долі
Та човен виділявся
В протоках нісенітниць
Хоч часто помилявся
Але доплив до цілі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721332
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2017
В палацах буденної долі
Обожнюю радісні миті
Займаючи бажані ролі
Мандрую крізь двері відкриті
Обожнюю лиця знайомі
і в голосі друзів – відкритість
Дарунки природи ранкові
Ураз надихають на щирість
Обожнюю все, що навколо
І навіть ту сіру буденність
Бо лиця знайомі до болю
Фарбують усмішкою день мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721331
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.03.2017
Моя Вітчизна,
Чом вмиваєшся червоними слізьми?
Чом в садах твоїх зелених стало тихо?
Вже не чути солов’я малого спів
Вже забули, як цвіла колись калина.
Гей, Вітчизно!
Що з тобою стало?
Де краса і велич, що були колись?
Гей, Вітчизно! Сліз твоїх їм мало
І героїв, що в бою кривавім полягли
Гей, країно!
Ти – непереможна!
Хоч і досі на колінах тих стоїш
Україно, поки дух панує
Ти живеш і житимеш завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721222
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2017
Чорна вуаль
Траурна ніч
Зорі у чорних халатах
Чорна печаль
Траурна річ
Кохання отак розбивати
Чорні слова
Траурний день
Погляд такий безнадійний
Чорна душа
Тіні людей
І світ.. такий неспокійний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Як дешево там продають життя
Долар, два.. чи не по курсу?
Як легко віддають життя
Аллаху, Будді чи Ісусу
Як смішно, коли ви, раби,
Так легко повбивали вільних
Як дико, коли ви, брати,
Стріляли в рідних. Чуєш, в рідних.
І, може, дійсно не моє
Читати знову вам моралі
Життя іде і курс росте
А ви грали, грали, грали..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719180
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2017
Мовчиш?
Нехай. Бо немає часу
Чи просто хотілось замкнутися
Де слово не ти
Де мрії не ті
А нам не завадить проснутися
Мовчиш?
Бо залишив слова
Десь там у моїй підсвідомості
Ти ділиш на два
Я множу на два
Втрачаємо цифри без користі
Мовчиш?
Гаразд. Ти мовчи, бо скоро захочеться плакати
Тобі чи мені.. а зараз мовчи
Ще трохи й слова стануть платними
Два різних життя. І різні думки
І правди ділили на декілька
Твої і мої
Свої і чужі
Ми, мабуть, не з однієї планети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2017
Історію пишуть не на папері,
а гострим, кривавим мечем
Історію пишуть відкривши всі двері
Піснями і невільницьким плачем
Помилки коректором вже не поправиш
І вирвать сторінку не вдасться тобі
Невдачею кожною хрест собі ставиш
Програвши в бою, ти програєш собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2017
Порепані губи
Не витримали брехні
Чи, може. Замерзли в холодній душі
Порепані губи
Печуть живі рани
Криваві залишать сліди
Порепані губи – це кара за правду
Яка не потрібна в цій грі
Чому болять губи
За що їх карають
За те, що вони не мовчать?
Порепані губи,
Болючі ті рани
Їх зцілить лиш час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2017
Ввірвалась весна, за руку трима катастрофу
Прийшла не сама, а з сонячним разом теплом
Так смачно вгостила людей своїм березовим соком
І перше проміння весни заглядало в вікно
Прийшла не сама, завітала до нас із війною
Тут радість і сміх, на сході – руїни і прах
Ніколи не знала, що воля обернеться людям бідою
Ніколи не думала, що ми в когось вселяємо страх
Сьогодні весна нам не пахне цвітом черешні
Думки про війну. Загиблі герої в землі
Сумління кричить про нездійснений нами борг честі
А душі запалюють нові надії вогні
Ввірвалась весна, за руку трима катастрофу
Прийшла не сама, а з сонячним разом теплом
Так смачно травила людей брехнею «народу»
І перші сліди від війни заглядали в вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
Розчини мене, як чай розчинить мед
Розчинись в мені, як дим у атмосфері
Ми досі не разом. Насамперед
Нам ненадовго ці відкриті двері
Ти живеш в мені, а я в тобі
Та попри це, все ж стали ворогами
Може, просто так, або ж тому,
Що бути разом нам не заплановано зірками
Розчинись, бо чай розчинить мед
Розчинись і все почни з початку
І в нове життя бери мене
Хоч і знаєш, що це марна трата часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
• Кричать гармати
Плаче поле
Посохло небо без дощу
А я в неволі. Ми в неволі
В полоні підлого бою.
Кричать гармати
Я в окопі
І вже не знаю, що робить
Чи то померти, як герої
Чи, може, «брата» свого вбить?
Я в окопі
Мов в полоні усього світу
Я один
Бо решта воїнів чекають
Моменту помсти за своїх
Мій біль вже глушить звук гармати
Я все ж не знаю, що робить
Обов’язок – спасати брата
Чужої крові не пролить
Ураз замовкли всі гармати
І хтось невпинно сюди мчить
Перед очима зрадник-братик
Душа ненавистю горить
А тут проклятий цей хлопчина
З усмішкою тисне на курок
З знов дзвоню мамі
Не плачу
Хоч знаю, що це мій останній дзвінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716884
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2017
Хто зрозуміє невідомого поета?
Хто відшукає істину в душі?
Невже до правди вам усім далеко?
Невже ви не зізнаєтесь собі?
Хто зрозуміє невідомого поета?
Коли від крику той аж онімів.
Ви не почуєте слова того куплета,
Ви не почуєте оті його пісні.
Поет один. А інше –це лиш тіні,
Що переслідують його усе життя.
Вони, на жаль, настільки вже помітні,
Що серед них поет ледь не зникав.
Та він не зникне. Істина єдина.
Вона у тому, що усе життя
Поет – митець, а тіні – це лиш тіні,
Яких, бува, ніхто не помічав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Під владу сонцю життя своє віддала
І запаху неба підкорююсь автоматично
В холодній землі проростають перші дива
Чути щоранку пташок вже так звично.
Весна. Саме слово пробуджує в людях надію
Її запах – вижити після війни.
Це не час, коли треба посіяти мрію
Весною нам треба збирати мрії плоди.
Все не так. Все з початку. Сторінка нового життя.
Там рядки наші перші написані соком берези.
Весна. Час відродження і каяття.
Я підкорююсь їй. Це явище наднебесне.
Я рабиня весни. Я так хочу
Її колір і запах будує нове життя.
А ті сіро-зелені, закохані в небеса, очі
Ведуть нас в полон, звідки нема вороття.
Я живу там – в полоні людської весни.
І так смачно дихати запахом лісу
Де весняні дива випивають краплю роси
Підкоряюся тобі. Хай іде все до біса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716656
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2017
Розбивається дощ об асфальт
Гине воїн. Колишній солдат
І вже сонце не вийде з-за хмар
Був смертельним братерський удар
Вже не раді ми, навіть весні
Розучилися жити усі
Ось той брат. Інший ворог чи друг
Десь зникає в серцях волі дух
І природа вмирає з нудьги
Світ не той, ми не ті. Всі чужі
Ми вже захід і схід – не країна
Ми не славний вже рід, а руїна
Помираєм повільно і тихо
Рік тому ще хотіли жить дико
Всі хапались за нитку надії
А та рвалась, хапались за мрії
Все минає так непомітно
Непомітно прощаємось з рідним
І життя якесь вже трагічне
Мабуть, дійсно ніщо тут не вічне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716383
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.02.2017
Сьогодні наше сонце не встане
Коли нарешті душі розтанули
У світі, що написаний не нами
Ми досі шукаєм свій шлях
Куди б не вели нас дороги
Ми досі рахуємо кроки
Забувши про власні вимоги
Щоранку втрачали себе
Ми загубились у просторі
Неначе погляд на розстрілі
Нас розчиняють у космосі
Чужі слова
Хтось так хотів залишитися
Хтось в ностальгії втопитися
А ми бажали відкритися
Новим місцям
На перехресті чужих доріг
Ми обирали все навмання
І не важливо куди хто втік
Нас поглинала нова весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716085
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2017
Коли ти на дві сторони
Чи, може, навіть на три
Беззвучно світ розчинився на атоми
Коли ти один
Гориш у пітьмі
А зверху повисла не райдуга
Душа у дірках
Як чорна діра
Тебе вже не раз вбивали снарядами
Тони у думках
І в сірих тонах
Навколо брехня. Ми не янголи
Коли все життя
За день розбивають об кахель
Беззвучними градами
Воскресла душа
Надія в руках
Це знову душили під танками
А розум пішов
Невідомо куди
Відчувши себе у тілі вигнанцем
Хтось ділить на дві
Хтось множить на три
А я? розчиняюсь на атоми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2017
Залізна леді з келихом червоного вина
Безжально топить почуттів своїх знемогу.
В її душі триває ще війна
Знайома всім: між почуттями й розумом.
Залізна леді знак не подає,
Що всередині все кричить «Рятуйте».
Залізна леді так розкішно йде…
Бува без жалю топчеться по душах.
Їй не страшні ні вітер, ні морози,
Ні лютий погляд власних почуттів.
Вона не звикла слухати прогнози
Ні друзів, ні заклятих ворогів.
У леді дар – це вигляд той залізний.
Від нього завмираєш на віки.
Комусь здаються її очі грізними,
А хтось від погляду пробачить всі гріхи.
Та все ж ця леді ніжна та тендітна,
Хоч образ її покриває сталь.
Залізна леді щастя свого гідна
Вже навчена життям, з душею, мов кришталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715544
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2017
Вона ніколи не розповідала йому своїх історій
Скільки б вони не були знайомі
Скільки б часу не проводили разом
Він не міг забути усе одразу
Вона ніколи не згадувала про минуле,
Хоча сама не могла забути
Той «чай», який мав відбутись
Ті руки, якими він посмів торкнутись її душі..
Скільки б не минало часу,
Вона не перетворювались на сіру масу
Хоч не було в них нічого особливого,
Ті ідіоти чекали дива свого
Вони чекали, коли дивились на осінь
Коли впало листя. Зникло. Зовсім.
Все ж досі чекали, що двері відкриють
І хтось такий рідний віддасть свої крила
Наївні
Та все ж це сталось
Коли вона вже не сподівалась
До неї прийшли всі ті, кого вона навіть не знала
Казали: «Ми залікуємо рани».
Так дивно. Вона не зраділа
Юнак тримав у руках її крила
Ті крила на нього наводили страх
Тримав їх таких у крові та сльозах.
Вона ніколи не благала віддати
Те, що змушує тепер страждати
Мовчки прийняла чужі крила
Не підійшли. Не полетіла
Мабуть, не було вже таких в цьому світі
Які те дівча ще б хотіло надіти
Ті перші крила.. такі пом'яті
Він залишив десь у запашній м'яті
Знав, що траву цю вона обожнює
Цей запах його життя спустошує
І знову підуть дощі, опаде те листя
Заграє та сама улюблена пісня
Він хоче до неї, щоб крила віддати
Та пізно. Вона вже навчилась літати
Без них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017
не самокритично
це місто дихає пилом і так специфічно
критично аналогічно відштовхує сотні думок
і я ідентично вбираю як губка його не дитячі манери
я дихаю містом, а місто живе не життям
всі чимось залежні. хтось сонцем чи градусом явно не спеки
розпуста, трава, краплі крові на чистих серветках
всі чимось залежні. приречені бути людьми із закінченням "ман"
твоя наркоманія, як ВІЛ забирає десятки. чи сотні бездушних створінь
як душовампір ти висмоктував з мене життя,
забирав навіть блиск із очей, що мені дарували до тебе.
це місто створило тебе і подібних твоєму нікчемному образу душ
а воно живе не життям. вдихай аміак, від солодший від бруду,
що бродить повітрям, безжально вбиває твої почуття. несвідомо
на підсвідомому рівні. і знову критично, самокритично, не морфологічно
давно вже. це місто, як мозок, набите безглуздих ідей.
нікчемних, не вартих хвилини уваги чи навіть дешевших за бруд,
що тут продають під шифровку. вдихай проституцію,
ноти її у повітрі дешевші за тіло чиєсь на вагу.
це місто живе під музику крапель дощу, що змиває порожні шприци.
хтось тупо чекає на незаслужений порятунок
вдихай аміак, як місто вдихає цей бруд.
не будь ідентичним із ним, бо ти вищий ґатунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714956
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.01.2017