| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
У згустках бруду видно тіло
Пожовкле листя нагадує Прип'ять
Ні запах цвілі, ні вигляд шкіри
Не ладні затьмарити неба вигляд.
Важкі хмари кружляють навколо,
А вітер надії вже став минулим.
І метафізично ми давно застаріли.
Лише б не лишитися тілом у бруді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720527
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2017
Все, що маєш покірно порине під воду,
Відобразить на поверхні сліди світла.
Шуму моря набравши у вуха по вінця,
Не почуєш відчайдушного крику.
А з гори́ вісять руки,простягнені до тебе.
Вони сині і чорні благають пощади,
Доки ти у холодному морі загиблих
Чекаєш на теплий пасат.
Ти закований в ґрати з волосся і вусів
Сирен й велетенських китів.
Неоново сяють медузи, паралізуючи тіло,
а їх прозорість обманює зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714300
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2017
Ледь помітно іти по узбіччю,
Нахиляючись вліво і вправо,
Виростають тверді протиріччя,
Щодо щасливого в творі фіналу.
Почуття розпливлися, як фарби
Полотном у абстрактному стилі.
Ідеальні казки про завтра,
Обіця́нки лишились старими.
Захопившись прекрасними іншими,
В покарання — душу свою за ґрати,
Бо краса, що й любов вічно буде вбивчою,
Навіть коли не буде кого вбивати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2017
Скам'яніле обличчя завмерло від подиву,
Дивних істин танок став у ряд.
Я не можу спокійно триматись у натовпі,
Де люд за наказом прямує назад
Все обличчя солоне, на мармурі сльози,
Але вираз незмінно мовчить.
Він застиг назавжди на честь передозу
Цим оточенням кволих калік.
Вириває з грудей щось м'яке кожум'яка
Кривава реальність у нас.
Скоро кожен, кому не байдуже слово “завтра”
Стане мармуром без всіляких прикрас.
Купа цвілі повіки покрила весною,
Гомін в грудях стихає поки,
Ну а сіль на обличчі слугує герою
Сигналом про смерть душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2017
Все починалося без згадки про закінчення.
Рожеві хмари і запах цукрової пудри.
Коли в голові зе́лено, і серце не знівечене,
Коли ти занадто щасливий, щоб знати як бути мудрим.
І дні протікали зі швидкістю крові у венах,
І час непомітно боровся за право побути ще.
Вся зелень осінньо пожовкла в рутинних проблемах,
А поруч на поміч було кістляве бліде плече.
Забігали нерви, як краплі на павутині.
М'яке сонячне світло дарувало надії букети.
Раптом кулями на́скрізь прорвался наше з тобою тіло.
І квіти вростали у рани, а кров'ю писались сонети.
Відтоді були не людьми ми, а зірваними квітка́ми.
І кляте осіннє сонце надію все ще дарувало.
Пелюстки губились дорогою, життя, що несло нас, бавилось.
Ось так я зів'яла і зникла, а ти кричав: "Завтра побачимось".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2017