| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Я ніколи не знатиму скільки :
Скільки сліз і скільки причин,
Скільки треба у пеклі горіти ,
Скільки треба іти за ним!
Я не хочу тебе кохати ,
Дорога то була ціна !
Це нестерпно отак страждати
Питання - чому завжди я .
Я ,напевно ,не знатиму скільки ,
Треба сліз, щоб залити усе
Я хочу просто любити ,
І крапка на цьому усе
Та напевно вибір мій був страшним
Це нестерпно чекати літа
Я хотіла піти за ним
Та напевно у пеклі горіти
Вибір на диву простий
Кохати чи бути такою ...
Я не хочу іти за ним
Напевно хай йдуть за мною
Не важливо ким буде той
Хто полюбить мене такою !
Він напевно буде мій ,
Він напевно буде мною.
Тоді я згадаю усе ,можливо ,
Змушу горіти ,
Така вже правда за те
Ким ми вибираємо жити
Біль- це те що керує людьми ,
Спрага щастя керує тілами ,
Не важливо ким будемо ми ,
Важливо хто керує нами !
Я загляну в очі тобі ,коли ти станеш таким
Напевно пройде не один рік ,
Коли ти зрозумієш за ким
Хотіла б бути то я ,
Хотіла б я знаєш горіти
Без образ та знаєш життя навчило мене не тліти !
Коли ти вибереш ту
Я буду безмежно щаслива ,
Тоді я тебе обійму
А обійми будуть мов крила
Напевно шляхи розійдуться ,
І більше ніколи в житті
Не побачиш як щиро сміються
Промінці на моїй щоці!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Такт життя і симфонія думки
Забуття і жага всіх сердець
Почуття ,що спотворюють муки
І життя ,яке йде навпростець
Помилки ,що даються думками
Душа ,що летить до небес
Ми ті ,хто створює камінь
Ми ті ,хто іде навпростець
У мріях вибрати шлях
Втрачаємо відчуття свого тіла
Спіткнувшись об камінь не раз
Забуваємо ,чого так хотіли
Бій не здатен виграти час
Битва може тягнутись роками
Час іде ,а ми створюєм час
Час ,що тратим не зміниться нами
У руках тримаєм тепло
У +30 знаходимо зиму
Я не хочу бачити хто ,
Хочу відчувати плечима
Хочу чути симфонію думки
Відчувати такт сердець ,
Хочу жити, слухати ,чути ,
А не йти життям навпростець
Не хочу відчувати зиму
У долонях шукати тепло
Хочу літа ,а ще хочу миру
Хочу знати ,що буде добро
Хочу чути спів солов’я ,
А не звук мотору машини
Хочу вірити знову ,що я
Знайду сили іти до вершини
Серце може знайти хибний шлях
Мить вибирає годину
Те ,що сказане живе серед нас
Те ,що умовчане живе всередині
Ми просимо мить зупинись
Почекай одну ще хвилину
Дозволь вибрати правильну вісь
Дозволь зазирну всередину
Та мить не чекає на нас ,
Мить не створює заторів
Не забудьмо ,що мить -це час
У якого свої закони!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Ти лезо , ніж і ти кинджал !
Ти серце , подих , небо !
Ти мрія і водночас вбивчий дар !
І знаєш , вибач , мені цих почуттів не треба .
Хочу жити у видуманому світі .
Не переживу я правди , ти пробач !
Я так хотіла вірити , що ти людина ,
А виявилось ти - палач !
Жила і думала про тебе ,
У мріях був лиш ти .
Не бачила я світу ,
Знаєш треба було тоді мені піти !
Забути , стерти , викинути , змити ;
На ключ закрити серце , але не назавжди .
Я думала , що час лікує рани ,
Насправді він вбиває лиш думки .
Чому кохання - біль ?
Чому проблема ?
Чому кохає лиш один , на жаль ?
А , може , ми отримуємо те , чого нам треба ,
А не тих , кого нам потім буде жаль ?
Я говорила що сильніше вже не буде
Й міцніше не пораниш ти мене .
Насправді , то була ще не критична точка ,
А лиш межа ,
Коли переступив мене .
Хоча ти знаєш : дякую й пробач !
За те , що був такими , що полюбила ,
Що падала в кохання , а не в плач !
І почуття я у тобі спалила .
Я вибачення прошу лиш за те ,
Що погляд я тобі кидала в очі .
Він був холодним , проте він був
Гарячим , як ті літні ночі !
Я сповнена любові утопила ,
Неначе у саду троянд .
І знай завжди тебе кохала !
Як боляче , коли любов - це яд !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
Люблю , любити я не можу
Занадто багато болі та жалю
Я переплутала почуття та схожість
Точніше ні от ними я живу .
От ними дивними глибокими та щирими
От ними вічними палкими та живими
От ними я живу , от ними я горю.
Ніколи я не побажаю почуттів ,які згасають і палають
Які вбивають й воскресають
Які завжди чекають .
Чекати ,інколи це біль
Чекати ,інколи це слабкість
Чекати - це завжди стиль
А відчувати , дихати - закономірність
Які я зрозуміла не один раз ,
Бо почуття і відчуття - це теж повітря
Живу я ніби в один час
Живу і відчуваю , що навколо
Весь світ змінився в глибині ,бо
Світ це більше не початок
А порожнеча - це насправді ми
Насправді ми дозводити лиш можемо собі
Таку розраду в світі
Не відчувати та не бачити мети
І падата
Та ні піти
Водночас залишитися зуміти
І покарати, і забути ,і летіти
Десь туди де небо залишається пливти
Нам так подобається жити без мети ,
Що втрати ми зможемо повітря
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
Ну і що ми можемо сказати на виправдання
всьому цьому і слова ми не можем передати
Це почуття , живи на зло усьому
І серце лиш коли болить
Від болю плаче
Кохання - це лиш погляд , мить
А як жити інакше
Коли усе на світі йде під землю
І пориваючись ущент , летить під низ ,
І погляди людей збираються плачевно
Від почуттів до щастя
Тягнись вниз ,
У пориві до волі , без образ , ми хочемо ,
Щоб все було нормально та інколи це просто не для нас ,
Жити так , як всі живуть - реально.
Реальний погляд , вічність і життя ,
І поривання у коханні вічне ,
Усе це зараз і тепер - це є життя .
Тому живи ним вічно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
Думки , що приголомшують бажання ,
Що очі закривають в тіні страху ,
Що серце приголомшує зізнання ,
Що ще не знає жаху ,
Що майбуття це тільки світло у вірі ,
Яке сказала ми тільки раз
І дізнаємось ми , коли не згасла віра ,
А та надія немов дорогоцінний вказ .
Ні , надія це щось інше ,
Щось приголомшливо святе ,
Таке розкішне , ніжне , пишне ,
Казкове , світле , золоте .
І в океані розкоші згасає віра , і віра непроста , а віра у життєву суть , яку зневіра швидко захопила
І це не щастя , і навіть не надія
Це розкіш , розкоші життя , які трапляються
У кожної людини ,
Згасає тільки віра у життя !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
І кожен раз чомусь ми десь літаєм
Не плачемо , не сміємось , переживаємо.
Ми починаємо жити з чистого листа .
Та відкриваємо душу ми навіть неспроста .
Закохуючись падаємо на коліна
Блачаючи Всевишнього про те , щоб нам дали те щастя , що душу заворожить , не впаде .
Проходячи ті сотні кілометрів
І бачачи лиш біль , який несем ,
Кохання вже здається нам нестерпним .
Тоді у Бога просимо щасливе лиш життя
Без тих турбот , які колись нас вниз схилили
Без переживань , які розбили нас ущент ,
Які колись в нас серце розтопили .
І треба на усе життя запам'ятать ,
Що лиш кохання нас схиляє на коліна ,
Що лиш воно дає нам ті чудові почуття ,
А потім знову ми падаємо щосили .
Кохання - це чудові відчуття і всі ми це прекрасно розуміємо та інколи воно розбиває нам серця , щодуху нас вдаряючи у спину , тоді ми розумієм сенс життя і кожен розуміє по - своєму , без контур , без обману , без лиця ми бачимо усю проблему
А потім знову плачем до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Невиправимий стан душі .
Коли хочеш все кинути і водночас все почути і побачити . Коли хочеш поїхати десь далеко , гуляти старим містом , слухаючи легенди і читаючи книжку пити чай , зовсім не міцний чай з бергамотом , який я так сильно люблю .
Звички не виправиш і почуття теж .
На жаль.
Душа не дозволяє , бо звички роблять нас невиправимими , водночас нестерпним , але сильними так само як почуття .
Дивно правда !́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712614
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017