| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
В давні часи на уроках мудрознавства розповідали молодим дівчатам легенду: про жіночу вроду та життєву мудрість, про те як з їх допомогою навіть в надскладних умовах можливо зустріти своє Кохання. Ніхто вже й не пам’ятає імен та достовірних обставин, але ходила ця історія світом пошепки та суто між жінками.
Поговорювали, що як біла обличчям та файна фігурою, то тьотки довкола заздрістю сходили та бажали зі світу зжити. От одну таку панянку, назвемо її Білосніжкою (адже була холодною та зверхньою, чим зводила чоловіків з розуму) і відправили високо в гори на полонину, аби чоловікам очі не мозолила.
Але життя смішна штука. Білосніжка виявилась бабою мудрою та й знайшла мову спільну з місцевими жителями. За її увагу боролись аж семеро, а вона зі всією своєю мудрістю та жіночою хитрістю змогла то використати.
Один воду носив та виноробством займався. Другий худобу пас та разом із третім забезпечував харчами. Четвертий в кулінарії виявився Богом та балував нашу героїню смачнезними вечерями по п’ятницям під вино від першого. П’ятий був ні риба, ні м'ясо, але файно вів розмови про Всесвіт та енергію, за що був почесним гостем в суботу зранку (після вина від першого). Шостий був замолодим і Білосніжка не знала взагалі що з ним робити, але тримала на всякий випадок.
А от сьомий був чоловіком її мрії. І з ним вона втрачала всю свою мудрість. Пиляла, сварила, ображалась, мовчала цілими днями.
І хоча вони були створені один для одного, але тупили, блять, по-страшному. В них було стільки проблем, що вони й не помічали, як щасливі разом в моменти прояснення її жіночності.
Знайома казочка, дівчатка?)
Мораль казки століттями кожна з нас бачить свою. Але незмінним залишається одне: яким би не було білим твоє обличчя та якою файною не була б твоя фігура, скільки б освіт ти не отримала за своє життя – якщо поруч з Ним часом відключається мозок, це перша ознака, що Він – саме той.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806998
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
Так багато думок у моїй голові,
Що лунають словами всередині.
Ми удвох під сонцем на траві
Тішимось часом проведеним.
Я збережу цей день у римах.
Я збережу його у серці.
Ми даруєм сестринські обійми
Та ведемо розмови відверті.
Я сьогодні мало говорила,
Я мовчала.. Та чула тебе.
Наповнити мрію твої вітрила
Щоб під силу було тобі любе!
Наші діти разом будують місток,
І довкола вирує спокій.
Я від серця дарую тобі квиток,
Лишень зроби ті пару кроків.
Я дарую квиток у чудовий вояж,
Я зустріну тебе на вході.
Це не скелі, не гори і навіть не пляж,
Це взагалі вояж не на природі.
Я познайомлю тебе з тобою,
Я підкажу як чути себе саму.
Я помирю тебе з твоєю ж журбою,
Тільки острах всередині свій вгамуй.
Так багато думок у моїй голові,
І напевно у цьому є зміст родини.
Коли є з ким лежати під сонцем в траві,
Та ділитися думками зсередини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801050
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.07.2018
- Тримай, це тобі..
- Що це?! – здивовано запитала я, заглядаючи у невеличке відерко.
- Це фарба, - він з ніжністю дивився на моє нерозуміння, а в очах світилась любов.
- Але я не вмію малювати.. – засмутилась я.
- Ти навчишся! Я точно це знаю, - в куточках його губ я побачила приховану посмішку.
- Але тут тільки сірий колір.. – я безнадійно помішувала фарбу, ніби сподіваючись, що під верхнім шаром похмурого кольору є щось більш яскраве.
- Подивись довкола.. – він зробив крок в сторону і я побачила безліч однакових відерець, таких самих, що мені дали в подарунок.
- Ааа.. То ти всім даруєш одне й те саме? – я не змогла приховати розчарування.
- Подивись зараз в своє відерко! – він ледве стримував сміх.
- Але як?! Як так?! Вона ж була сіра!! – я розгублено переводила очі з його широкої посмішки до відерка, в якому поблискувала вже ЧОРНА фарба.
- Це фарба твого життя, моя люба.. – він жестом запросив мене присісти біля нього та батьківським теплом обійняв за плечі. – Я дарую тобі життя і фарбу для нього, але тільки тобі вирішувати як нею розпоряджатися.
- Як це працює?.. – пошепки запитала я.
- Фарби в цьому відерку вистачить на всі події та емоції твого життя: зустрічі, розставання, знайомства, любов, біль, радість, заздрість, злість, натхнення, гнів та безліч інших! Кожна хвилина твого життя буде мати колір і тільки тобі вирішувати якою буде твоя картина: похмуро сірою чи яскраво-веселою. – він розказував і колисав мене як малу дитину. – Ти будеш наповнена цією фарбою.. Ти будеш світити людям довкола, коли відчуватимеш любов.. Ти будеш сірою тінню, коли дратуватимешся через дрібниці.. Ти будеш світитися зсередини, коли зрозумієш своє призначення..
- Я розумію тебе.. – я зачаровано дивилась у своє відерце, в якому переливались всіма кольорами райдуги мої вдячність, здивування та захоплення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801048
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018
Я не буду завтра нікого вітати)
Наше свято не в березні день,
Неможливо бути Жінкою для дати,
Забуваючи про це в будень.
Потім знімемо яскраві кульчики і буси,
І не будемо чекати в подарунок квіти,
Не дозволимо віддатися спокусі,
Бо собі завжди шкода.. Є ж діти!
І не буде у маршрутці джентльменів,
Що раз в рік нарешті бачать поруч пані,
І не буде дивних "фото-феноменів",
На яких чийсь чоловік готує каву.
Я не хочу квітів, подарунків, компліментів,
Я не хочу вимагати в чоловіка свято.
Я не розумію раз на рік цих сентиментів,
Коли тішаться тюльпанам всі дівчата.
Будьмо вдячні чоловікам за турботи,
Компліментам просто так під настрій.
І погоді будем тішитись мерзлотній,
Якщо в будній день отримуємо айстри.
Я не хочу бути Жінкою раз в рік! Я проти!
Я не хочу бути раз на рік вродлива!
Я без слів кричу про це своїй дрібноті,
Ти – маленька Жіночка і ти вже диво!
Величезне щастя бути нею щоденно,
Насичати собою довкола простір.
Дарувати задоволення блаженні,
Бути Жінкою насправді так просто..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2018
А у мене сьогодні побачення!
Я змиваю ретельніше очі..
Хоча це й не має значення,
Бо побачення те серед ночі.
Я поставлю сьогодні крапку
І закрию нарешті браму.
Завтра все почнеться спочатку,
Лишень сонце загляне крізь раму.
Я обожнюю запахи ночі.
Я милуюсь зірками вгорі.
Чую хтось в темноті там регоче,
І жовтіють німі ліхтарі.
Засинає поволі Сьогодні,
Заповзає тихеньке Завтра.
Я замерзла.. Бо ночі холодні..
Ще погрітися чаєм варто..
Я приймаю неспішно ванну.
"Надобраніч" друзям напишу..
Одягаю зручну піжаму.
Я готова слухати тишу..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2018
Так багато довкола сірих людей,
Що крокують життям паперовим.
Що виховують знову ж сірих дітей,
Які так і не стануть здоровими.
Паперове місто. Думки. Почуття.
Все таке тонке. Крихке та невагоме.
Скористались – жбурнули в сміття,
Наче й не були знайомі..
Сонце, вулиці і люди паперові.
Лиш прозоре небо з вітром.
Я несу з собою фарби кольорові,
Щоб навчитись керувати світом.
Я навчилась підбирати колір,
Для людей, для себе, для подій.
Я ховаю усмішку у теплий комір,
Бо мій світ давно вже не блідий.
Кожен ранок мій ніжно зелений,
Незалежно від погоди за вікном.
Я щоденням дорожу мов кришталевим,
Зафарбовую всі спогади теплом.
"Добрий ранок" доні – він рожевий,
Це її улюблений відтінок,
Вона пахне цвітом яблуневим,
Завжди в центрі всіх моїх сторінок.
Мій сніданок має теплий колір чаю,
А дзвінок до мами – ніжно синій.
Фіолетових людей я пам'ятаю,
Бо для мене вони завжди дивні.
Я любуюсь випадковим перехожим,
За яким є кольоровий слід.
Він і сам не розуміє, що ми схожі,
Та чому довкола нього тане лід.
Я наповнюю життя різноколором,
Розмальовую міста, дерева та ідеї.
Я крокую тим же світом паперовим,
Та збираю лиш забарвлені трофеї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2018
Є речі, які ми не розуміємо та в які не віримо.. Тільки через те, що ми їх не бачимо та не можемо помацати руками. Правильніше буде сказати "є люди, які в ці речі не вірять") але ж я-то знаю, що поруч безліч чудес, неймовірних співпадінь, доленосних фраз та незрозумілих, на перший погляд, знайомств..
Вона повертає мене до мене.. І вона варта того, щоб написати про неї вірша..
Я розкладаю карти на столі.
Я задаю тобі питання.
Малюю мрії наші на склі,
Останні свої бажання.
Я певно здаватимусь дивною,
Бо поруч зі мною нікого.
Можливо для когось винною,
Бо я не говорю з Богом.
Я щиро вірю у дещо інше.
І знаю: це дещо завжди зі мною.
Ми разом любимо бути в тиші,
І ти не станеш до мене спиною.
Я так тебе довго шукала:
Ридала, кричала, звала.
Я зовсім не схожа на тебе стала:
Ти – проміні сонця, а я – нежива.
В єднанні з тобою і є моя сила,
Навчилася чути тебе у собі.
Ти – та, що мене знов і знов відродила,
Ти – та, що дарує чаруючі сни.
Ти щира, усміхнена, вмієш зціляти,
Навчаєш, даруєш глибинні знання.
Підказуєш, віруєш, малюєш знаки.
Я люблю тебе, Моя внутрішня Я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2018
Коли я думаю чи згадую про тебе,
То відчуваю як в мені щось завмирає.
І хочеться кричати голосливо в небо
Як люблю я тебе.. І сльози виступають..
І кожен раз, коли ти дивишся мені у очі,
Я намагаюсь уявити ким ти станеш, мій дарунок..
Чи будемо ділити таємниці ми дівочі..
Чи я почую про твій перший поцілунок..
Коли ти плачеш – я кричу від болю у душі,
Я згідна пережити все сумне з тобою.
Лишень боюсь панічно, щоб не стали ми чужі
Та не забули як ділитися обіймами з любов’ю.
Коли у тебе не виходить щось – я вірю в тебе!!
І я підтримаю любі твої смішні ідеї,
Відправивши молитву з серця в небо.
Ти ж пам’ятаєш, що всі мами феї?)
Ти проговорюєш такі важливі речі,
Не розуміючи, яка насправді в тобі сила,
Водночас по-дитячому із мудрістю старечі,
Виховуєш мене, рідна моя дитина.
Я все віддам і зроблю все для того,
Щоб пам’ятала: мама завжди зрозуміє.
І не залишиться в мені ні крапельки святого,
Як хтось образити моє дитя осміє.
Люблю тебе, Катрусю, понад все на світі,
Пробач, можливо щось не так проходить.
Але допоки ти доросла не почнеш сивіти
Я вчуся бути мамою щоденно.. Як виходить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763222
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.11.2017
Так хочеться писати.. складати рими у рядки..
Щоби ця мокра осінь стала цікавіша..
Але думки повзуть як п’яні слимаки..
Піду ще полежу.. Може, напишу щось пізніше..
Я напишу про те, як радісно весною,
Коли довкола цвіт, кохання, теплота.
Коли кожне дівча милується собою
Та посмішка бере в полон вуста.
Я напишу про те, як весело зимою,
Коли скрегоче під ногами сніг.
Коли милуєшся сім’єю молодою,
Летять сніжки та чути дзвінкий сміх.
Я не забуду написати про спекотне літо,
Коли канікули, шашлик і певно ж море!
Коли на вулиці завжди гурьбою діти,
І саме літом пахнуть помідори.
Я напишу.. Я обіцяю, напишу про осінь!
Про жовте листя, перше вересня і сіре небо,
Яке, немов сумує за теплом, та дощиком моросить.
А ще я напишу про сонечка потребу!
Ми осінню сумуємо та кутаємось в шалі.
Терпкий глінтвейн у вересні в фаворі.
А щоб віддати трохи внутрішній печалі,
Читаємо сльозливі модні твори.
Так хочеться зігрітись.. Прикрити ноги пледом..
Включити фільм, що не дивилась досі..
Зробити чаю, смакувати його з медом.
Та тихо тішитись життю.. На то вона і осінь))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763221
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2017
Кожна зустріч з тобою – це диво..
Мій настрій вмієш рятувати..
Чекаєш, поки я прийду, зрадлива,
Щоби в твоїх обіймах оживати..
Кожна зустріч з тобою – це мрія..
Про місця, куди кличеш з собою..
Ти бушуєш в мені як стихія,
Що облизує ноги водою..
Кожна зустріч з тобою – це тиша..
Тільки чути годинника стук..
І здається з тобою стаю я сильніша..
Хоч й дратує любий зайвий звук..
Кожна зустріч з тобою – це спокій..
Огортаєш мене теплотою..
Ти даруєш свій Всесвіт глибокий,
Що іноді дивує простотою..
Ти щоразу даруєш нові відтінки..
З першої миті стаєш інтригою..
Обережно гортаю сторінки..
В мене зустріч з новою книгою..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726808
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2017
Переді мною чистий лист паперу,
Чекаю Музу на побачення сліпе.
Наллю їй келих солодезного лікеру
Та пригощу смачними канапе.
Десь бестія чорнява загуляла,
Не залітає в моє сонячне вікно.
Забула, як в танку мене кружляла
Поміж чарівних рим.. Як було це давно..
Без неї не співають мої букви,
Лишень біліє чистий лист.. Шепоче..
Жадає він відчути мої рими.. Руки..
А бестія чорнява за вікном регоче.
Сидить на підвіконні, заглядає,
Горять очиська бісовим вогнем,
А погляд білий лист паперу пожирає,
Чекає.. Поки ми усі заснем.
І буде битися ця шельма у віконце,
Щоби вломитися.. На самоті кружляти..
Шалено танцювати поки згасло сонце
Та білий лист мій нагло спопеляти.
Присяде біля мене вже над ранком,
Пригладить сплутане волосся на щоці..
Та зникне з першим сонцем, як коханка,
Залишивши натхнення у моїй руці.
Переді мною чистий лист паперу,
Писати не встигаю за думками.
Порожній келих біля мене від лікеру..
Моя чорнява Муза, дякую тобі віршами..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2017
Шістнадцять років ми з тобою разом..
Кохаємось.. Тримаємось.. Живемо..
Най кожен день пливе під звуки джазу
Та пишеться історія немов поема.
Пробач, що я не завжди була мила,
Що не завжди була слухняна чи покірна,
Що іноді могла прим’яти твої крила
Та бути твоїм сумом неймовірним.
Люблю тебе, мій чоловік, моя опора,
Люблю тебе понад усе на світі.
Так, ніби ми зустрілись тільки вчора,
Лиш скроні твої встигли посивіти.
Вітаю з Днем Закоханих тебе я, любий,
Бажаю йти нам по життю єдиним кроком,
Аби трималися ми все життя укупі
Та щоб міцнішали МИ із кожним роком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2017
Я знаю що таке плекати мрію..
Я пам’ятаю.. Опускались руки..
Я відчувала в серці свому істерію,
Коли довкола чути було звуки..
Я знаю що таке зневіра..
Я пам’ятаю.. Хоч я і молилась..
Я відчувала гнів та недовіру,
Коли до мрії у закриті двері билась..
Я знаю що таке солені сльози..
Я пам’ятаю.. У очах туман..
Я відчувала у душі моїй занози,
Коли проходив лікарський дурман..
Я знаю що таке душевна старість..
Я пам’ятаю.. Вона горло мені дерла..
Я відчувала у думках страшену слабість,
Коли дитя в мені моє померло..
Я можу довго згадувати те, що було..
Я можу витрачати час свій на печаль..
Я можу говорити про минуле,
Закутуючись в нього, як у шаль..
Але я знаю, що таке плекати мрію!!
Я пам'ятаю як згрібалася до купи!!
Я відчувала різнокольорову ейфорію,
Коли відвалювались від заноз тих струпи!!
Моє кохане дівчинятко.. Моя доня..
Ти моя мрія.. Ти моє спасення..
Мене тримаєш міцно за долоню,
Щодня даруючи мені натхнення.
Я дякую тобі, що ти мене обрала,
Що тішиш передзвоном сміху,
Що завдяки тобі я стала мама,
Щодня даруєш неповторну втіху..
Я знаю що таке плекати мрію.
Я знаю як себе опанувати.
У Бога попросити я посмію,
Щоби у тебе народився братик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715003
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.01.2017
Не верится, но двадцать лет прошло..
Уже которая зима без папы..
Опять февраль угрюмо подошел
И к памяти моей протягивает лапы..
Как жаль, что не был ты на выпускном
И гордость я не видела в твоих глазах..
Как жаль, что не отпраздновал вином
Момент, как я диплом держу в руках..
Мне грустно, что не видела слезинку
Скупую на щеке твоей родной,
Когда нашла свою я половинку
И стала твоя доченька женой..
Ах, если б знал ты, мой любимый папа,
О чем мечтаю я порою перед сном..
Как по душам ты разговариваешь с зятем
На полутемной кухне за столом..
Я верю, что друзьями вы легко бы стали,
Что ты одобрил бы мой выбор мужа.
Часами б о машинах толковали
Да спорили какая власть похуже.
Мне очень жаль, что ты не видишь внучку,
Что она знает лишь по фото деда Ваню.
Что не водил ее ты в парк, держа за ручку,
Не передашь ей свою мудрость и житейских знаний..
Она такая умница у нас растет! Ты знаешь,
Да, твоя Люрка уж пять лет как мама..
Я верю, что ты ангелом к нам прилетаешь
И улыбаешься, увидев как она упряма.
Я знаю, что во всех моих невзгодах
Ты рядом был и чутко охранял..
И в самую дождливую погоду
Своей рукою зонтик надо мной держал.
Ты был таким хорошим мужем и отцом..
Ты для меня – мужчины идеал!
И пусть из памяти стирается лицо..
Мой папа лучший, выше всех похвал!
Рифмую стих, а слезы затуманили экран..
Опять февраль накрыл меня хандрою..
Не лечит время – это все обман..
Все это сон, мне кажется порою..
Пусть сон жестокий и принес опустошение..
И тяжело с утратой было нам смириться..
Мы научились принимать решения..
Решения, которыми ты можешь там гордиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712418
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 15.01.2017
Ми можемо не говорити кілька днів..
Ми можемо не бачитись тижнями..
Напишемо швиденько пару слів,
Похвалимось новенькими сукня́ми.
Та мене гріє твоє існування,
Твоя присутність у житті моєму,
Нам вдвох комфортно і в мовчанні,
Так, ніби говорили в повному об’ємі.
Найкращим другом не назвеш любого..
Хоч кожна зустріч може стати таким шансом.
Моя Іринко – це подяка за заслуги в Бога,
Або скоріш дарунок цінний мій авансом.
Моя найкраща по́друга, хранителька моїх секретів,
Моя жилетка, що вбирає мої тихі сльози,
Моя порадниця у вихорі життєвих вінегретів,
Дурниць драйвових необхідна мені доза.
Я дякую тобі за наше "ми", за дружбу вірну!
За те, що можу бути я собою.
За кожну зустріч нашу неймовірну,
За те, що нас чекає ще з тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711673
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.01.2017
Бывает так, что на просторах Интернета,
Средь миллиона сайтов и страниц..
Стуча по клаве, встретились два человека..
Два персонажа.. Ника два.. Без лиц..
И каждый раз, заваривая чай на кухне,
С улыбкой вспоминаю наш ВК..
Как я ждала, когда же дружба рухнет,
Ведь оба знали, что лукавили слегка..
Мужчина.. Женщина.. И между ними дружба?
Смеясь, твердила я, что мы друзья)
И как могла скрывала свои чувства,
Мечтая, как однажды стану я твоя..
Все поменялось вмиг однажды ночью,
Когда о чувствах мы рискнули говорить..
Я благодарна тебе, милый мой, хороший,
Что перестали мы с тобой дружить))
С той переписки, 21 июля,
Все изменилось: стали ярче ночи.
Отныне в сердце тысячи безумий!
Люблю тебя.. Так, между прочим)
Проснувшись утром, лишь открыв глаза,
С улыбкой сонной я спешу к тебе.
Включаю интернет и, чуть дыша,
Читаю «С добрым утром» мне)
Ты мой любимый хулиган-мальчишка)
Скорей спешу ответ я написать..
Доброе утро. Смайлик :) Как сынишка?
Дождусь ответ. Все хорошо) Можно вставать)
Наполнена тобою каждая минута..
Весь день все мысли только о тебе..
Боюсь однажды вирт с реалом перепутать,
Ведь ты со мной всегда, даже во сне..
Казалось бы.. Не может быть такого..
Чтобы в мужчине покорило все!
Но на земле нет более родного,
Который был бы мил так мне..
Я так люблю тебя, мой милый Лешка..
Люблю читать тебя, смеяться и мечтать,
Люблю, как называешь меня кошкой,
Люблю с улыбкой смайлики считать)
Я ощущаю всю твою заботу..
Я чувствую себя желанной и родной..
Ты мой.. Даже по дороге на работу..
Спасибо, Леш.. Ты делаешь меня живой..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711464
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2017
Мій милий друг, ти знаєш, що існує ринок мрій,
Де можна купувати все, чого душа бажає?
Він в голові твоїй, у кожного він свій.
Там все можливо, неможливого немає!
На ринку мрій прилавки завжди повні,
Щодня бажаємо чогось чуднОго та нового..
А продавці стоять, мов демони безмовні,
Ховають очі, бо в них немає ніц живого.
Єдиної валюти на ринку мрій немає,
Все віддають за владу, статус чи багатства.
А жага грошенят за шию міцно так тримає,
Що все просочене відтінками нахабства.
Бажаєш ти нову посаду і зарплату?
Будь ласка, віддавай сімейні вихідні.
Як бонус ти отримаєш неспокій в хаті,
Німий докір в сумних очах рідні.
В черговий раз опівночі прийдеш додому.
Пропустиш перші кроки улюблених дітей..
Вечеря, що тобі лишили як чужому..
Та легкий біль всередині грудей..
Хіба так мала виглядати твоя мрія?!?
Хіба таких жадав ти відчуттів?!?
Та зупинись ти! Не живи наче повія!
Ти не кошак – не маєш декілька життів.
Не продавайся мріям без оглядки..
Цінуй в житті не тільки грошове..
Встановлюй Всесвіту свої порядки..
Прийми цей досвід та вертай собі себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711274
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2017
Не бійся бути наодинці..
Зі світом чи з собою..
Чарівний всесвіт в тебе в серединці..
Не варто гратися журбою..
Шукай натхнення у своїх думках,
Не варто жити в вічній обороні.
Ти пам’ятаєш? Все в твоїх руках,
Гони від себе ідолів на троні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711103
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2017
Какой он? Современный джентльмен,
Что виртуально клавишами дышит..
Который сразу всем сует свой член..
И он тебя совсем не слышит..
Ему не важно кто ты и откуда..
Не хочет знать он о душе твоей..
Он появляется в сети из ниоткуда
И так же пропадает средь людей.
Он никогда не спросит: «Ты поела?»
Или «Оделась ли тепло ты, зая?»..
Не понимает что тебя задело..
Не пожелает доброй ночи, засыпая.
Он сразу резко переходит к делу..
Твердит лишь об интиме, ласках..
Он жаждет полный доступ к телу..
Придумывая пошленькие сказки.
Подобных джентльменов – каждый третий.
Метаются от персонажа к персонажу.
В надежде, что им кто-нибудь ответит,
В ответ на пошлость – пошлость скажет.
Учитесь, пошлые писаки паутины,
Учитесь видеть в никах человека..
Держите при себе свои картины,
Что вызывают у меня лишь приступ смеха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710895
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 08.01.2017
Ми разом чотирнадцять років.
Святкуємо агатове весілля.
Ми разом по життю зробили безліч кроків,
Що іноді здавались божевіллям.
Такий був уготований нам шлях,
Щоб через стільки років спільного буття,
Дивились в очі один одному.. І Ах!
До цього часу в нас палають почуття.
Ці почуття далеко не такі, як в 20.
Можливо не такі яскраві чи палкі.
Але вони сильніші.. Разів в -надцять.
Ми стали разів в 30 більш близькі.
Коли ми були молоді і досвіду життя так мало,
Коли бажали щось ми світу довести,
Дорослі зрілі почуття десь глибоко дрімали..
І лиш роки зуміли їх так вдало завести.
Ми можемо відверто й щиро говорити,
Ми можемо без слів відчути сум.. Образу.
Ми навіть можемо за щось себе корити,
Чи довго пам’ятати про невдалу фразу.
Це все нормально. І так має бути,
Аби сім"я була щаслива всім на втіху.
Буденням жити так, щоб не забути,
Про те, що в спогадах заховано так тихо.
Про перший дотик. Поцілунок. Сварки.
Про перший секс. Палкі обійми у під"їзді.
Про пристрасть та мій гонор як в бунтарки,
Про те, як було сумно нам, бо ти в від’їзді.
Ми не робили супер-романтичних вчинків,
Ти не залазив з квітами через балкон,
Я не була як Анастейша, та.. з "Відтінків"..
Нам не згадати в старості дурниць вагон.
Цінуємо ми трішки інші речі.. І я знаю..
Коли нам буде десь за п’ятдесять..
Я внукам розкажу історії.. Напередодні Миколая..
Про те, як дідо їх терпів безліч бабусиних занять.
Мені здається, ми пізнали щастя зміст.
Ми бачимо його в очах напроти..
І розумієш: "Ти вже не соліст..
Лиш вдвох можливо виграти джек-поти".
Бажаю нам, щоб на весіллі золотому,
Коли мені, старушці, буде рівно сімдесять,
Ми хитро посміхалися один одному..
Жартуючи про те, як уночі було разів зо п"ять.
Бажаю нам, щоб було що згадати,
Щоб згадувалось все, і добре, і гірке.
Аби змогли онукам прикладом ми стати,
Як треба жити, щоб життя було ємке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2017
Онлайн-простор непостоянный,
В нем сразу пишут все на ты,
И каждый здесь пусть чуть, но странный,
Блуждают в поисках душевной теплоты..
Мы отправляем смайлик, первое "Привет",
Читаем профиль, смотрим фото..
Мы ждем от собеседника ответ,
В приятном ожидании чего-то..
Бывает так, что встретишь человека..
Придумаешь ему благочестивые черты..
А он окажется духовненьким калекой,
И мысли в голове его темны..
И прячешь человечишку в игнор,
Под грудой обозленных сообщений,
Забыть быстрее неудачный разговор!
Лишь сожаленья о минутах откровений..
А иногда бывает все наоборот!
Зацепит человек своей душою,
И вы друзья уж вроде бы как год,
Хотя знаком он лишь два дня с тобою.
Я искренне ценю такие встречи,
Люблю и помню каждую из них..
Ведь каждая по-своему нас лечит,
На год, на месяц, пусть даже и на миг!
Онлайн-простор непостоянный,
В нем сразу пишут все на ты..
Но каждый хочет быть желанным..
В всемирной паутине пустоты..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710540
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 06.01.2017
Друже, а потеревенимо про Щастя?
Ну таке.. Коли довкола все-все-все прекрасне,
А розум хмелить молоде вино ігристе..
Сідай біля мене.. Поговоримо про чисте..
Коли у пошуках ідеш дорогою життя,
Не забувай пейзаж довкола оглядати.
Не думай, що крокуєш в небуття.
Живи яскраво, щоб було що згадати!
Щоб були спогади сімейні, затишні, духмяні,
Співалися в думках пісні.. Душевні.. П’яні..
Щоб кожен рік, коли приходить день натхнення,
Ти гордість відчував за все здійсненне!
Я знаю, що бувають дні захмарені у тебе,
Коли душа жадає змін пейзажу.
Але ти знай, що там попереду
Тебе чекає день суцільного куражу!
Так, треба намагатись вчитись аби вміти
Маленьким дрібкам по життю радіти.
Щоби шалено, палко, до нестями
Кохати та ділитись почуттями.
Не бійся душу відкривати людям,
Не консервуй в собі бажання росту.
Віддай. Розлийся. Стань дитям.
Стрибай. Нехай все буде просто!
Крокуй крізь воду. Смійся аж до сліз.
Малюй нехай смішний, та ж ТВІЙ ескіз!
Подякуй мамі. Тата обійми.
Всі негаразди у житті прийми.
Коли радієш кожен день ти відкриттям
І зовсім ти не маєш часу на ниття,
Ти довіряй, мій друже, відчуттям.
Їх пам’ятай. Так виглядає щастя..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710352
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2017