Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
В обличчя знов дивиться осінь іржава,
Сухе своє листя ссипає до жмень,
І топчеться всюди надія кульгава...
Німий і порожній без тебе мій день.
Навколо все ходять вагання пекучі,
І душу тривожать думки-їжаки,
З безодні повзу - і знов падаю з кручі,
Бо поруч не маю твоєї руки.
Знов хмари осінні затягують небо,
Заходять у душу холодним дощем.
Усе не складається, все не як треба.
"Я хочу до тебе..." - пройма мене щем.
А поруч з тобою завжди так весняно:
Проміння ясне нас обох обійма.
Чому ж тоді осінь приходить незвано,
Коли тебе поруч зі мною нема?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
О, як люблю тепло те перше навесні,
Рідких травинок перші візерунки,
А серед них, мов зорі, проліски ясні,
І знов натхненні у душі малюнки,
Де на деревах в зелень одяглись гілки,
Оздоблені біленькими квітками,
І дзвінко вже співають звідусіль пташки,
Й проміння грає світлом між листками.
Струмок свою ранкову пісню жебонить,
На травах вітерець росу колише.
Усе навколо ожило в одну лиш мить:
Весна своїм теплом скрізь знову дише!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
А скільки разів ти боялась лиш тіні
Ще тих світанкових дитячих страхів.
Завмирала в душі, бо в новому видінні
Так чаруюче хтось знов до тебе летів.
А скільки разів ти сміялась від болю,
Бо знову у серці все хтось розтоптав.
Щоразу собі насміявшись уволю,
Ти сонце стрічала в світанку заграв.
А потім летіла чимдуж вверх до світла,
Полишивши тінь від печалі й жалю.
Знов зірка надії у темряві квітла
Видінням чудним в небесах з кришталю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2017
А чи потрібні нам тепер слова?
Я їх не чую: бачу тільки очі.
Рука в руці - і знову я жива,
Й нікуди йти я більше вже не хочу.
І не піду, ти тільки не жени,
І не ховай очей своїх від мене.
В них сум і радість першої весни,
В них перше сонце й листячко зелене,
Розлук жалі й тепло чужих долонь,
Що розвели твої й мої дороги,
Й роки, що не приспали всіх безсонь.
В них все життя: і радість, і тривоги.
Про біль окремо пройдених доріг,
О, скільки є обом що розказати!
Твої ж бо очі кажуть, що не зміг...
І я нікого не змогла кохати.
То чи потрібні нам тепер слова?
Не чую їх: про все розкажуть очі,
Бо в них любов, що досі ще жива,
А решта - все пусте! Мовчи!
Нічого знати більше я не хочу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
Стояла, долоні схрестивши на грудях,
Мов в серці тримала руками жалі.
Шукала чийсь погляд: блукала по людях,
А світ розчинявся в довколишній млі.
Складала із мрій на майбутнє картину,
А пазли найкращі із рук хтось забрав,
Із серця мов вирвав велику частину,
Понизивши стукіт на кілька октав.
В очах, де надії ранкова заграва,
Вже сонце сідало, хоч був же ще день.
Така-от у долі примхлива забава:
Щось дати - й забрати раптово зі жмень.
Така-от у долі для неї дорога:
Дає й забирає, голубить і б'є.
Пектимуть утрати й не зникне тривога,
Допоки в долоні збере лиш своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2017
Їх двох поєднати комусь було треба,
Мов сонце і дощ на віконному склі.
Вона доторкалась думками до неба -
Завжди його мрії жили на землі.
Їй муза все снилась, манила піснями.
Їй рими летіли птахами до жмень.
Він прозою жив, хоч любив до нестями.
І схожим, і різним був в кожного день.
Їй сонце всміхалось, і небо квітуче
Хмарками манило в безкраю блакить.
Для нього проміння аж надто сліпуче:
У небо свій погляд він зводив на мить.
Йому не хотілось ні дивних метафор,
Ні тих поетично закручених слів,
А їй бракувало гіпербол, анафор
В словах його тихих земних почуттів.
Контрасти єдна в їхніх душах потреба:
Із сонця й дощу - в них веселка на склі...
Коли ж вона хоче торкнутися неба -
За двох він так міцно стоїть на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Осінні промені не світять вже яскраво,
Хоч барви листя запалили все навкруг.
І зазирає спогад крізь осені рукава -
Гіллям сухим торкається до рук.
То душу рве, то знов наклеює латки,
А серце не слізьми, а гулом вітру плаче...
Пожовкли ж на деревах всі он, бач, листки,
А вчора ж літо ще було ось тут неначе.
І знову вдаль шматочок неба тягнуть журавлі:
Вони по двох несуть свою посильну ношу.
Ми ж розділили всі осінні ті жалі -
І розійшлись, мов налякала нас пороша.
А ті слова, яких промовити не зміг...
Чи, може, я тоді тобі їх не сказала?
Хтозна... Давно не мали спільних ми доріг,
І осінь вже років, як листя, нанизала.
Тепер багряним шумом серце лиш ятрить,
З гілок пожовкле листя струшує тремтяче.
І та остання у прощанні нашім мить
Осіннім небом наді мною тихо плаче.
І ніби вже й нема про що, і ніби все пусте,
Та от забуть твій погляд я себе не змушу!
Прощання ж наше мовчазне оте
Крізь осені рукав ще досі...
заглядає в душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017
Плакала надія
сумом і печаллю…
Тліли мої мрії
в сутінках над даллю.
Заливали сльози -
вогню не згасили.
Сікли душу грози -
поламали крила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2017
Одна думка із сотень тисяч інших думок
Мов краплина води серед хвиль в світовім океані,
Мов тендітної нитки окремий виток,
А нитки є і світлі, і темні, яскраві і тьмяні...
Одна думка покличе сотні інших думок,
Ніби іскра, запалить світанок в нічному тумані.
І сплетуться суцвіття в абстрактний вінок,
А квітки там великі й малі, всім відомі й незнані...
В моїм серці крилом знов тріпоче весна,
І все кличе нитки кольорів світлих в думи.
Я наповнюю душу свою цим сповна.
Я так хочу, щоб в серці було менше суму,
Бо ж все змінює часом лиш думка одна...
Більше б радості й тиші, ніж сірості й шуму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713150
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 19.01.2017
(Запитання тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712423)
На жаль, не знала і дорога,
Куди тебе вела...
І був тоді неспокій,
І була в душі тривога,
Та вибирала ж ти її сама?!
І в тиші тій - німій, глибокій -
Сама ж ти не хотіла жодних слів.
І відчувала все, немов на дотик.
Робила все не так, як інший хтось хотів.
Й коли кричало все, гуло, мело,
Стерня врізалась в босі твої ноги -
Твоє до тебе все одно ішло,
Хоч і були в житті підступними пороги.
І серце ще вагалося, допоки
З кривавих тих слідів не виросли плоди.
Тому не озирайся! Не рахуй і роки!
Коли ти серцем хочеш - просто далі йди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2017
Тиша... Спокій... Я сама.
На серці тиха заметіль.
Байдуже: літо чи зима...
Усе мовчить - і крики звідусіль.
Душа кричить! Спокійна я.
Відкіль німі мені тривоги?
Я вже пішла, та чи моя,
хоч би одна,
Чи всі чужі мені дороги?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2017
Мені хвилина вічністю здалася.
Її ж секунди - крапельки води -
Збирала у долоні, і вода ця
В душі моїй зосталась назавжди.
Мені в годинах стукотіли громи,
Згорнувши час в невидимі сліди.
Чекала так, як ще раніш ніколи,
Стліваючи в хвилинах самоти.
А потім були дні, і тижні... й місяці,
А в них - все ті ж секунди і хвилини...
Час тягнеться з годинника в руці,
Коли ж не ждеш - летить він без зупину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2017
Ти там, де неба обрій
У вечірньому тумані
Ще не згас.
Ти там, де світять зорі,
Та їхнє світло
Нині не для нас.
І не для нас
Та тиша в морі,
Коли і хвилі
Ніби сплять,
Коли й уста мої
Німі - мовчать.
Бо ти, як чайка,
Що злетіла вгору,
А я ж стою ногами
Досі на піску.
І крикнути не смію,
Й не покличу
Вже словами,
Бо лиш з душею
Нині говорю.
Ти там, де світла
Так багато,
І всі печалі
Вже не долетять.
Моя любов не встигла,
Не розквітла,
Й несписані скрижалі
Десь у закутку стоять.
Ти там, де я тебе
Тепер не бачу,
І тільки подумки
Слова тобі шепчу.
Ти ж бачиш: сліз нема,
Я вже не плачу,
Я посмішку твою
У пам’яті несу.
Ти там, де вічне літо,
В душі ж моїй -
Тремтить зима.
Зі мною море,
Над ним є зорі,
Але тебе нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Періщив дощ. Здіймався вітер.
І злився хтось - ламав всі квіти.
Складав пелюстки на землю голу,
Гілля-мотузки хилив додолу.
І гнав він хмари зі зла чи туги.
Чи ждав він кари за чорні смуги?
Чи знав, він звідки взяв ту силу,
Щоб листя швидко всю землю вкрило?
А скільки злості в очах блищало:
Займався простір, де світла мало...
Лиш блиска стрілка в земні простори -
Щоразу грімко зітхав у горах.
А потім тихо, на диво, стало.
Десь зник той вихор, дощ крапав в'яло.
Промінчик світла з'явився знову,
Всміхнувся світу він загадково.
Сказав: "Вже досить дощу і вітру.
Душа так просить тепла і світла..."
І зникло все те, що досі злилось,
Що душу рвало, вогнем іскрилось,
Що сліз росою збивало думи
Й гука грозою, зітхало з сумом,
Що рвало квіти, а в них - надії,
В поривах вітру губило мрії.
Тепер же світу душа всміхалась.
Зібрала квіти, що ще зостались.
Зібрала думи, що ще вціліли.
Не стало суму - з'явились крила.
Хотілось знову увись летіти,
Минувши грози, назустріч літу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710587
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.01.2017
Світ сонця, радості і сміху...
Світ заздрощів, обману і образ...
Світ перший дарує нам втіху,
А інший пече болем фраз.
Світ правди, світла і тепла...
Світ слави, пихи і злорадства...
Межа між ними чи була?
Чи є межа убогості й багатства?
Світ ніжності, уваги і добра...
Світ хитрості, лукавства й злоби...
Окремо доля їх не розвела -
З'єднала у життєві нам дороги.
Світ дружби, вірності й любові...
Світ підкупу, зневаги й ницих зрад...
І вибір щодня стоїть на порозі,
А вечір рахує мільйони утрат.
Світ мудрості й терпіння у хао́сі...
Світ відчаю, агресії й журби...
Змагаються у кожному досі:
За душу кожну вони в боротьбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710344
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2017
Засвітило сонце,
Засміялись квіти,
Пролетіла птаха
Повз моє вікно.
Так хотілось жити,
Жити і радіти,
І щоб так завжди
На душі було...
Проплива хмаринка
В небі голубому,
І промінчик сонця
Загляда в вікно.
Усміхнулась ніжність
На обличчі знову -
І печаль та зникла,
Як і не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710138
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2017
І хай би як періщив всюди дощ,
І зазирали в душу люті грози -
Буде те, що в думках моїх прижилось,
Буде те, в що повірити буду я в змозі.
І хай приходить часом до серця туга,
І хай міцно в обіймах стискає журба.
Однак буде світла за темною смуга,
Холодну зиму знов змінить весна.
Хіба турбот чи печалі боюся?
Хіба хвороби чи старість страшні?
Страшно забути те, що ще не збулося,
Щоб мрія і віра заснули в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709942
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2017
У радості людської два крила.
Я їх в душі своїй щодня малюю.
На одному хочу, щоб віра жила,
Інше для любові завжди бережу я.
Бо хіба любов без віри буває?
Чи віра можлива, коли в серці любові нема?
Коли вони є - людина літає!
Бо ж у птаха також два крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709741
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2017