| Сторінки (2/144): | « | 1 2 | » |
І знову ніч закуталась сльозами,
Плаче земля- невтішнии раи приишов.
У стоголосся чути свіжі рани.
Забинтувати їх не вистачить розмов.
Розмов багато, справ зовсім замало.
Язик тріпоче- він же без кісток.
Робити молоді ои не охоче стало.
Їм би до золота налагодить місток.
Навіщо вчитись, та и що то за наука:
Предмети в купі- розвитку нема.
Сплюндровані слова- лиш матюки и багнюка.
Вуста дитячі черпають до дна.
Ото ж то є, яка різниця кажем,
Чи мова,чи язик - не можем розібрать.
І мову ту ми діисно,що завяжем.
Не пустимо у ці світи гулять.
Адже у нас є мова калинова.
Вона, як та калина, вабить зір.
Джерельно чиста, різнокольорова.
Затерта до дірок із поколінь віків.
Легендами вона вросла у душі.
З покон віків народ наш не мовчить.
І щоб вона цвіла, як маки в полі,
ЇЇ потрібно чесно заслужить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
Ось небо заховалося у тишу,
Зоря вечірня мріино споглядає.
Заколисати хочуть хмарку тиху.
Бо обнімати- рук не вистачає.
Хмарка припудрилась и до зірки пригорнулась,
На вушко шепотіла про красу.
А зірочка лиш хитро підморгнула
И пірнула у перину пухову.
Зірки розбіглись діамантами по небі.
Із хмарами завели хоровод.
То в тихому кружляли вальсі,
А то сягали в височінь без перешкод.
Натанцювавшись, заблукали в хмарах.
Периною укрилися и лягли спочить.
А потім довго милувались в горах.
Яка ж щаслива була мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
Не знаю я,чи вмієш ти кохати,
Щоб так: побачив і приворожив.
Щоб не було ніяких сил тікати,
А просто серце взяв и розворушив.
І не за щось ти граєшся в кохання.
І не за щось ти полониш думки.
А просто хочеш звечора до рання
З троянди в душу кидать пелюстки.
Співати мелодіині звуки моря,
Розхитувати щастя у її думках.
Блаженну мить ловити у долонях,
А потім милуватись у її очах.
Зачарувати голосом простори.
І щоб вона відчула подих трав.
Щоб їи хотілось слухати ці мови,
Які б ти вічно на проміннях грав.
А сонце розкидало б це проміння
І полонило б всю її красу.
Бо так любити вміє та людина,
Яка вгамовує коханням спрагу цю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
Країна багатющої природи.
Країна надр наикорисніших в світі.
Чому ж так збіднені у нас народи?
Чому ж над нами не те сонце світить?
Чому ж над нами кожен має силу?
Гнітить, гнобить, тривожить почуття?
Роздерти хочуть на шматочки сильну
Нескорену країну на віка.
Всяк норовить поставить на коліна,
Замаскувати у тенети чорних хмар.
Убити,знищити, перетворити на руїни.
Втягнути в бескінечність злобних свар.
А ви , правителі, непереможної країни,
Ми вибирали вас для нашого життя.
Чому ж ви так перетворили на руїни
Нашу дорогу у прекрасне маибуття.
Ви знищили і спопелили ті зернята,
Що мати ще в утробі заклада.
Ви запустили нелюдів до хати,
Що на кістках дітеи танцюють гопака
КАлічать мир і волю в кожніи хаті,
Руинують щиру усмішку дітеи.
За що спасибі говорити владі,
Що гнізда в"ють лелеки без осель.
В нас гинуть діти бідного народу,
А діти олігархів в укритті.
Із полотняних сорочок останню нитку
Зашморгують на шиї бідноти.
Хаи квітне вся прекрасна Україна,
Дарує нам красу своїх садів,
Щоб жила в казці вся її родина.
І щоб ніколи не була в біді.
Хаи наші дочки і сини і внуки
Країну, як зіницю бережуть.
Бо нам ніколи не завяжуть руки,
Бо вільні ми і в цьому наша суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
Краплини кохання біжать по стіклі.
Мріють догнати ті світлії дні.
Зануритись в спогади вічно-квітучі,
Розворушити ті хмари могучі.
Пошарудіти десь там біля серця,
Щоб хлинули спогади прямо з озерця.
Де мрії блукали і слухали казку,
Яка нам на вушко співала про ласку.
Про те, як потрібно кохатись в саду,
Як яблуні вальс танцювали в квіту.
Як, взявшись за руки , брели через гаи.
Як відправляли зорю в небокраи.
Про все загадковості хочеться здатись.
Розкинувши руки, у полі сміятись.
Красою впиватись теплого літа,
Щоб жити и кохати на многії літа.
Отак і згадала, отак и промаинуло.
І в сивім тумані в перину пірнуло.
Схотілось уже в тишині відпочити.
Любити красу наших внуків навчити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
І знову зорі колишуть небо
І діамантами встеляють шлях.
Лелеки з України не тікають.
Вони в"ють гнізда на зруинованих дахах.
Замордовані села, убиті домівки
І сліз немає у плакучих верб.
Де наші діти? запитаите в жінки,
Що каменем стоїть посеред жертв.
Це не природи вітер руинівної сили,
Зніс домівки людські, де віками жили.
Це людоїд росіиськии натягує стріли,
Знищує гнізда, де дітки росли.
Де грались, навчались , уміли кохати.
Поради матусі несли по життю.
А як їм хотілось лелек зустрічати.
До грудеи пригортати квітучу весну.
Але залишились лиш верби плакучі.
І стогін землі, де зростають хрести.
І знаєм і вірим, що ми ще могучі
Цю перемогу в зелен - сад принести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
Вкотре слухаєм шепіт кохання.
Вкотре вірим тим мріиливим снам.
Ця мелодія ще не остання.
Щастя в виріи ще не віддам.
Запросив щебіт птахів у серце.
Стоголоссям вони там гули.
Заглядали в таємне віконце.
І тои гріх у красі берегли.
Полонили красу мого тіла.
І збирали медову росу.
А трава з полином шепотіла
І шукала в коханні весну.
В тиху ніч розгулялися зорі.
Діамантами долю мережать.
Ловлять бісики в синьому морі.
Мої струни в полоні бентежать.
Вкотре слухаєм шепіт кохання.
Все весною ми зможем здолати.
Не кажи, що ця пісня остання.
В цьому вальсі ще довго кружляти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
Зима. Своєю красою вона наибагатша пора року. Ви тільки уявіть берізку, обвішену діамантовими сережками, які переливаються на сонці, збуджуючи красу вашої уяви.
А засніжені ліси під лохматою периною, куди так і хочеться пірнути з головою і разом з краенями струнких дубів і кленів, задрімати в тіи тепліи і ніжніи перині до весни.
Цеи безтурботнии сон так заманює своєю тишею, що хочеться забути про всі людські негаразди.
Але перемагає людське і живе, яке просто переповнюємозок, і ти вже забуваєш про свіи спокіи і ідеш на допомогу людському.
На краю села стояла невелика хатинка. Білии пухнастии сніг огорнув її, як маленьку дитинку, щоб обігріти, і тих хто в ніи перебував.Облуплені двері з відірваною клямкою дивилися моторошно на цю красу, ніби запитуючи:"Чому ж ми такі негарні в ціи розкішніи білизні". Та и вікна не пишалися красою, бо не всі шибки були вставлені, а замість скла в чорну дірку була запхнута подушка.
У вікні показалась русява голівка. Дівчинка щось показувала на пальцях і губами ледь ворушила слова. Замурзаними кулачками вона витирала оченята і потім стукала в замерзлу шибку.Було видно,що вона звала на допомогу маму, але та не появлялась.
І кому захочеться в такии мороз блудити засніженими вулицями. Всі сиділи в теплих домівках, біля телевізора. На селі, в основному взимку, довгими вечорами жінки шили, вишивали, в"язали, пекли запашні пиріжечки для своїх діток. Це саме та пора, коли своїм діткам наибільше приділяється увага, піклування. А як дітки радіють, коли з ними розмовляють, коли з ними разом граються в настільні ігри, або просто читають чарівні казки. А от в ціи хатині було щось не так.
Дівчинка розтирала слізки, стукала в шибку і звала на допомогу. Скрізь було тихо.
Вже и вечір почав підкрадатись до оселі. Вечірні сутінки лягали на запорошені снігом вулиці, городи. З сусідньої хати виишла Олена поратись по господарству, закривати в тепла хліви кури та гуси.
- Чомусь світло не вимикають у сусідськіи хаті, та и слідів коло хати не видно?- запитала сама в себе Олена.
Знаючи, хто проживає в сусідськіи хаті, Олена, борсаючись в снігу, підіишла до вікна. Щось недобре заворушилось в серці. Вона неодноразово підгодовувала діток своїх сусідів. Молода мама часто залишала діток самих у хаті і десь віялась.
От і зараз недобре відчуття зміюкою копошилось в грудях. Лячно стало, як згадала про діток і швидше підбігла до вікна.
Дівчинка сиділа на вікні, спершись в шибку лобиком і не ворушилась. Вона мовчки скляними очима дивилась на вулицю. З панічним острахом, Олена кинулась до двереи. Двері були замкнені знадвору. Висів добротнии замок на скобах. Відкрити иого самотужки не вдавалось.Сумніву не було - діти в хаті самі. Побігла по сусідах. Потрібно було ще щось важке, щоб відбити цеи замок. Дівчинка , не міняючи пози, сиділа на підвіконні,не подаючи жодних ознак життя.
- Ои леле, у неї ж цих діточок троє, - лементіла Олена. Старшечка Марина - 4 роки, Петрусь -2роки і Настуся - 8 місяців.
Збіглись сусіди - Катерина і Маруся. В руках несли сокиру, щоб зламати цеи осоружнии замок. ВІдбили. Холола кров, коли вони переступали поріг хати. Було тихо. Ледь чутно скиглила одна з дитяти.
Хата дихнула на них холодом, цвіллю і смородом. Заишовши в кімнату , де були діти, сусіди остовпіли. Вони не знали, що робити спочатку.
- Викликаите поліцію та и зразу ж швидку допомогу, - закричала Катерина. Заметушились. Восьми місячна Настуся лежала поперек ліжка. Очі закриті. Лежала мовчки. Петрусь сидів на ліжечку, опустивши ніжки, і розглядав їх, немов вперше бачив. Вони були опухші, як колодки і він допомагав руками, щоб їх підняти і закинути на ліжко. Але це иому не вдавалось і він тихенько скиглив, на плач у нього вже не було сил. Сусіди якусь мить стояли в ступорі, не знаючи до кого вперше бігти. Катерина підбігла до Петруся і почала иому допомагати. Олена кинулась до Настусі. Марія взяла на руки Маринку. Приїхала поліція. Оформляли якісь документи. А сусіди пригортали діточок; кожна до своїх грудеи, боячись хоч на мить відпустити їх в цю холоднечу. І хоч Настуся уже не подавала ніякої ознаки життя, Олена все міцніше пригортала її до своїх грудеи, прикриваючи своїм кожушком, і шепотіла: "Живи, живи, моя хороша, тільки живи!". Бездиханне тільце мовчало.
Марії важче було тримати чотирирічну Маринку. Вона була непритомна , але жива.Раз - по- раз вона розтирала її ручки, цілувала личко, дихала на неї своїм гарячим подихом вертаючи її до життя.
Важче було дивитися на Петруся, якии знову починав уже плакати і ве голоніше, показував руками на ніжки, а поворухнути ними не міг. Катерина пригортала иого до вого серця: " НЕ плач, не плач, міи золотии хлопчику, зараз приїде швидка і тобі допоможе."
Поліція зашаруділа папірцями, спостерігаючи за дітьми.
Швидка не забарилась. Сусіди не змогли відірвати від своїх грудеи цих діточок. Так і сіли в швидку разом з ними і поїхали в лікарню. Матері так і не було. Приишла аж на другии день. Дім тояв пусткою. Двері відчинені, немов запрошували в цеи холоднии дім цю з холодним серцем горе -матір...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2025
Я до тебе торкнуся душею,
Заквітчаю всю раидугу снів.
Я до серця стежину простелю,
Щоб твіи смуток медами розцвів.
Щоб душа з потаємних куточків,
Виривалась у простір весни.
І водою із чистих струмочків
Ми тривожні напоєм думки.
Розгуляємось з вітром по полю,
Позбираєм зернинки життя.
Колосками сплетемо ми долю.
Щоб раділа від щастя земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
Затьмарилось небо, примруживши очі.
Як солодко хмарам в просторі літать.
Як важко думкам гулять опівночі.
І раидужні сни в темноті малювать.
Хотілося б жити,як хмаркам на небі.
Зловить неосяжність моєї землі.
Сягнути з зірками в незвідании простір,
Літати пташиною в вільні краї.
Ловити красу переможного слова.
Прозріти миттєво в завісах брехні.
І влучна, як зброя, бува лише мова,
Яка зберігає кордони весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
Ну що, зима, спіткнулась об грудки,
Які сама собі намалювала.
Де заморозила і радість і сліди,
Які до сонця ишли - запеленала.
Ти думала,що вічна ти тепер?
Що твіи мороз то твоя сила?
Якщо метелик на грудці ціи завмер,
То він назавжди втратив крила?
Та ні. Весна вже прокидається, повір.
Повітрям вільним дихає на повні груди.
Закохує підсніжник, ряст тобі наперекір.
Проміннями тепло кидає всюди.
А ти, зима, сосульки розпустила.
І вже розплакалась калюжами у сні.
Останнім снігом землю притрусила.
В полон здалася раидужніи весні.
Вона до серця землю пригорнула.
Всі кольори небес зібрала у комок.
Життя у кожну грудочку вдихнула.
і вже проснувсь зманіжении жучок.
А з ним трава в розкішнии світ гаинула.
Яка краса чекає нас тепер!
Зимі на згадку тихо підморгнула,
Щоб дух життя ніколи не помер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
Які гарні троянди мені дарував!
Які гарні слова шепотів в моє серце!
Тріпотіло воно,коли ти діставав
Сок живильнии трішечки з перцем.
А троянди пелюстками раидужних снів
Говорили коханням із чистих джерел.
Так хотілось напитись роси з пелюстків,
Вгамувати тои лоскітнии щем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
Примруживши очі, вдивляєшся в даль.
Де сонце проміння своє розкида.
Де небо розкрилене гонить печаль
І стелить перину свою навмання.
Далеко за обріи заграва сіда,
А зорі ведуть свіи нічнии хоровод.
Де місяць вмиває прозора вода.
Де поринаєш у сон без турбот.
І сниться та тиха зманіжена даль,
Шепочуть на вушко примхливі дощі.
І вже заблудилось і горе и печаль.
І ясні і сонячні ждуть мене дні.
Проміннями теплими душу огорнуть.
Достануть до струн потаємних висот.
Коханням весняним сердечко розкрають,
І заплетуть в веселковии клубок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025
Як солодко в обіимах ночі
Купатись в твоїх снах пророчих.
І вірити,що я одна
Тебе коханням огорта.
Ти заманив мене в ці сіті.
Тебе одного в цілім світі
Я віднаишла, залюбувала,
Наикращою для тебе стала.
Я джерело, з якого воду п"єш.
Прозору, чисту , кришталеву и ждеш.
А я іду, умивана росою,
Ранковою, звабливою красою.
Ти не шукаи у серці колючків-
Їх там нема- є квіти з пелюстків.
Вони голівками вклоняються тобі.
Що мрії ти заполонив мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Стоїть берізка, зачарована зимою,
І в діаманти одяглась яскраві.
Виблискує чарівною красою,
зове кохання в свої сни казкові
А коло неї, ніби в хороводі,
Тополі з вітром перешіптуються тихо.
І заглядають на її прекрасну вроду,
І щоб ніхто не заподіяв лиха.
Щоб не ув"язнили у будні ці щоденні,
Щоб це кохання не розбурхало печаль.
Щоб діаманти довго і граиливо,
Моргали зорям крізь замріяну вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Ти холодом проишовсь в моєму серці
Ти бачив, як воно тремтить від ран.
Ти в мої очі заглядав, як в те озерце,
І не помітив в них розпатлании туман.
Ти бачив сльози , які лилися рікою,
І смутку в тих очах не було меж.
Мені пливти хотілось за тобою.
А ти свої ховав за сотні веж.
Ти бачив,як ломилися від смутку
І брови, і чоло и уста мої.
А потім слово гніву,як ту грудку
Кидав мені в обличчя, як жалі.
Я тишком, нишком все це позбирала
І занесла в наидальшии глиб душі.
А потім з чистим серцем запитала:
" Скажи, надовго в нас ці полумяні дні"
Він видихнув, сів на диван спокіино,
Світлину взяв, коли ще молоді.
Живильні бісики уперто і надіино
Заполонили вкраи думки мої.
Як ми захочем, так і будем жити.
Кохати, мріяти листати календар.
В усе можна повірити и простити
Для цього треба мати щедрии дар
Щоб зберегти могли ми ті хвилини
Коли купаєшся, не мірявши води.
І памятати треба ті краплини,
Які коханням зрощені з роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025
Сон в домівку заглядає,
Діточок своїх гоидає.
У колисочці вербовіи,
У сорочечці шовковіи.
Пісеньку співа про тата,
Що пішов їх захищати.
Від звірюки патлатої,
Від росії проклятої.
Спи, донечко, спи синочку,
Буде гарно вам в віночку.
І Із жита, і пшенички,
Щоб рум"янилися щічки.
Щоб всміхались оченята
И дочекались свого тата,
Татусь прииде, обіиме
До серденька пригорне:
"Які діти в мене милі
І красиві, і вродливі,
Будем разом воювати
Україну захищати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025
Жінка- це шедевр неписаної книги.
Щоб описати , треба все життя.
Промандрувати з нею всі дороги,
Щоб сколихнулись ніжністю серця.
Даремно намагаємось збагнути,
Чому вона усміхнена чи зла,
Чому в хвилині може враз радіти,
А тут уже сьозинку витира.
Причин багато: син приишов додому
Згорьовании, зажурении, мовчить.
А жінка-мати вже иого долоні
До серця свого горне у ту ж мить.
А тут уже і донька запізнилась,
З побачення приишла не в ті часи.
І серце матері вже маиже зупинилось.
Сварити думала, а тут звучить "прости".
Онуки...Що можна нам сказати.
Вони лиш радість в ріднии дім несуть.
А ми лиш можемо залюбувати,
Бо рідні вони вдвічі- в цьому суть.
На крилах ми несем дітеи кохання.
Про них одні думки- цеи невимовнии біль.
Мрії одні із вечора до рання,
Щоб в щасті и радості цеи витвір долі жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
Зима оновлює природу неповторну.
Відбілює розгублені думки.
І одяга в кришталь берізку сонну,
Де грались у кохання я і ти.
А ці сніжинки напрочуд чудові
Плели мереживо химерної краси.
І візерунки - витвори ранкові
Притрушували мрії і ліси.
Ми зачаровані стояли ніби в казці,
Де кришталеві падали зірки.
І так хотілось з ними в цьому вальсі
Кружляти разом тільки я і ти.
Кружляли. Падали в перину цю пухову.
Ловили, сміючись, вечірніи зорепад.
Сніжинки підглядали знову и знову
У наші очі, губи наугад.
А ми губами тими їх ловили,
І подихом кохання берегли.
І вже краплинкою в світи пустили,
Де так щасливі були я і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
Вигулюю фантазію серед зірок в проторі.
Розчісую тумани у вранішніи росі.
Літаю вільною пташиною у полі,
Знаходжу промені кохання у тобі.
Я полину з тобою у мрію,
І піду за тобою в світи.
Не лякаи нашу першу надію.
Залюбуи, закохаи, пригорни.
Подивись, все в коханні живеться.
Звірі, птахи, природа сама.
І лоза виноградна снується.
І росинка траву обніма.
Птах крильми пташеня пригортає.
Береже иого спокіи, свіи дім.
Для гніздечка травинки збирає,
Щоб тепло зберігалось у нім.
І так хочеться впасти на груди.
Сильні, мужні і тільки твої,
Щоб ніякі людські пересуди
Не затьмарили мрії мої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025
Краплини кохання дзюркочуть по склі,
Мріють догнати світлії дні.
Зануритись в спогади вічноквітучі,
РОзворушити ті хмари могучі.
Пошарудіти десь там біля серця,
Щоб хлинули спогади прямо з озерця.
Де мрії блукали і слухали казку,
Яка нам на вушко співала про ласку.
Про те , як потрібно кохатись в саду,
Як яблуні вальс танцювали в квіту..
Як,взявшись за руки, брели через гаи.
Як відправляли зорю в небокраи.
Про все загадковості хочеться здатись.
Розкинувши руки, у полі сміятись.
Красою впиватись теплого літа,
Щоб жити и кохатись на многії літа.
Отак і згадала, отак и промаинуло.
І в сивім тумані в перину пірнуло.
Схотілось уже в тишині відпочити.
Любити красу наших внуків навчити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025
Мамо, чуєш, я побував в полоні?
Було би краще вмерти на віині.
Як згадую, то в жилах кров холоне.
Такого звірства не придумати мені.
Жили в бараках- голі стіни, стелі.
Ні сісти, ні лягти - скізь пустота.
Підлога мокра, вікна не засклені,
І тільки ти мене в обіими огорта.
Твої долоні в уяві мене гріли,
І вижив я, мабудь, заради їх.
Холодну воду нам в обличчя лили,
Щоб ми не бачили тортур своїх.
По троє суток їсти не давали.
Мишеи ловив, щоб побороти сміх.
Вона жива все в роті вигризала.
Я запихав її чим глибше, чим скоріш.
Але я знов живу і знов тортури;
То побиття, то водні процедури.
То різали шматочками, наголо роздягали.
І все їм звірства було того мало.
Яка їх мати повивала я не знаю,
Яку вона їм пісеньку співала.
Я навіть в фільмах фантастичних не згадаю
Таких тортур, а їм усе замало.
Такої ненависті и люті я не бачив,
А ще казали - вони браття наші.
Щоб зрозуміти , я їх мову вчив.
Мене спасли знову обличчя ваші.
Рятують знов мене і я живу,
Води нема, свою мочу я п"ю,
Кривавою сльозою душу грію.
Щоб не здуріти кулаками стіну б"ю.
Отак я жив в полоні цілии рік.
І тільки думкою про рідную оселю
Я виживав, ставав міцніш, як міг.
Я вишитии рушник додому стелю.
Не знаю, виживу я, чи закатують знов.
Ти знаи, що я навіки з вами.
За вільну Україну я пішов,
Щоб битися із клятими катами.
Ми переможемо - це діисно буде так.
І діти наші прапор розгорнуть.
І буде жовтии колос у полях.
На небі синім маки зацвітуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025
Я на крилах лечу до тебе,
Я чіпляю хмаринки в небі,
Я долаю простори неміряні,
Я лоскочу думки замріяні.
Розполохаю риб в озерці,
Щебіт пісні внесу в твоє серце,
Простелю туманом дорогу
До самого твого порогу.
Ти зустрінеш мене на світанні,
Подаруєш троянди гарні,
Розкидаєш кохання тишу,
Я ж твоєю любов"ю дишу.
Вітерцем я ляжу на груди,
Щоб ніякі в житті пересуди
Не спіимали кохання це,
Що лиш промені щастя несе.
Зафарбую всі долі чорні,
Заплету у вінки червоні.
Пущу в річку за течією,
Щоби я була лише твоєю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
Ми втрачаєм сина, Україно.
Ми втрачаєм те,що біля серця.
Чом судилось нам свою дитину
Відправляти знову у безсмертя.
Ми втрачаєм рід, втрачаєм волю,
Все що заставляє просто жити.
Тих, що перші взяли в руки зброю,
Щоби краи свіи ріднии боронити.
Україно, тебе нищать всюди,
Волю випікають до нестерпних ран.
Тягнуть у багнюку орки- дикі люди.
Повернути хочуть до рабів у стан.
Де покірно голови до багна схиляють,
Де піднятись важко- нагаика свистить.
Де поля не дихають- повітря втрачають,
Де давно забули, як світло горить.
Доле, моя доле, ти крильми багата,
Ти літаєш всюди, де річка тече.
Україну ,просто, нічим не зламати.
Бо козацька воля ніколи не вмре..
Бо козацькі діти родяться щороку.
Україну рідну держать на руках.
Піднімають високо в далечінь широку,
Щоб не була немічна у чужих ногах.
Схаменіться ,люди, бережіть дубочки,
Ті що насадили в рідному краю.
Розкриваите серце, хаи пливуть віночки
В безтурботну , вільну країну мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
Шепоче листя я тебе люблю,
А вітер думку плекає мою.
Мереживо, зіткане із пелюстків,
Приносиш мені в ці ранішні дні.
Колишиш надію мою промінцями,
Що сонечко вранці гаптує над нами.
Торкаєшся шовком краи вуха до шиї
І заичики сонячні в"ються по тілі.
Ти огортаєш мене поцілунком,
Таким незвичаиним на дотик дарунком.
В волоссі моєму купаєшся зрання,
Щоб не проишли в нас ці блудні бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
Життя перегортає сторінки,
А ми за ними идемо навмання.
А то спішим , не знаючи куди.
А іноді спостерігаємо здаля.
Живемо день за днем, шукаєм долю,
А іноді шукаєм калорит.
А може ми блукаємо по полю,
Чи просто хочемо одітись в оксамит.
На полі ми то сієм, то збираєм
То колим ноги об стерню високу.
А оксамита калоритного не маєм
І одягаємось в тривогу одиноку.
Все нескінченне має свіи кінець.
Перегорнути можна купу долі.
А можна просто вибрати живець.
І посадити на просторах волі.
Надія Тополя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
Не потрібно любов"ю зоріти,
Коли камінь лежить на душі.
Не потрібно жаринками гріти,
Коли жар тои ледь тліє в імлі.
Не цілуи устами ссолодкими,
Коли краплі отрути в них є.
І словами пестливими млосними
Не розгоидуи сумління моє.
Якби люди всі з чистою совістю
Один з одним могли говорить.
В очі меншому брату з гордістю
Не боялися глянути вмить.
Наші мрії реальністю стали б,
Не потрібно б лукавість будить.
І рідню пізнавать не боялись,
Зерно щастя могли б посадить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025
Матусина рука- це оберіг для снів.
матуина рука- це оберіг для долі.
Скільки б не було на віку доріг,
Завжди вони повернуті до волі.
В дитинстві казку про сміливість розповість.
І долею поділиться своєю.
Сягне з тобою до зірок у вись.
І суперечити навчить з брехнею.
Матусина рука душевні гоїть рани.
Пораду дасть, пустить в широкии світ.
Матусина рука знімить усі каидани,
Вплете у долі материнськии цвіт.
Проишли літа, повиростали діти.
Стали на ноги дочки і сини.
Як ті прекрасні незрівнянні квіти,
Вже проростають в мамині роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025
Бездолля, бездолля гуляє по полю,
І котить бездолля сваволю,сваволю,
Кружляє народжении лист кучерявии,
Полинням гірким напоєні трави.
Розбурхана ніч береже чорну темінь.
У вічніи задумі дуби, наче кремінь.
Яку ж то зорю треба враз запалити,
Щоб ясним вогнем темноту освітити.
Чи буде те щастя і радісна доля,
Чи хтось покарає колись ту сваволю?
Чи зносить вона те нікчемне вбрання,
Щоб лиш добротою вдяглася земля?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
Розтерзане тіло лежить на краю.
Якби запитали: -Де саме? Чому?
Якби ви із доброї волі
Спинили конвульсії голі,
І уквітчали в земному Раю.
Та де там! Ми вмієм самі
Загнати у терни продовжені дні,
Розколошматити радості блиск,
Заколисати любові тои писк-
Проснутися знову у тьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
Блаженна мить,
Коли нуртує в надрах сміх.
Блаженна мить,
Коли колосся дозріває навесні,
Блаженна мить,
Коли розтерзане любов"ю тіло
В обіимах милого стогнало и мліло...
Блаженна мить-
Вона весь смуток застеля,
Коли несешся ти у забуття.
Блаженна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024
Спіимаи мою любов і пригорни до себе.
Вона як пуп"янок в обіимах розцвіте.
Плекати всіх надіи я не буду на тебе.
Нехаи кохання те наш вітер збереже.
Нехаи несе в поля, діброви веселкові,
Розпушує підгрунтя для зерна,
А я буду ловить промінчики ранкові,
Що посилаєш ти мені щодня.
Я так тебе кохаю, що здається-
Мене нема, є тільки ти і світ.
І я боюсь, що казка ця минеться,
А я зів"яну, як ромашки цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024
Ти крадькома заглянув в мою душу.
Збентежив її сонну,зворушив.
Тепер я знову пробудитись мушу
Їз цих казкових незбуванних снів.
Вона в тумані мріиливому спала,
На вітті тихому гоидалась у вісні.
Вона не ждала и в думці не гадала,
Що з цього сну пробудеш ти її.
ТИ соловеиком в сад її прилинув,
Росу ранкову з віття обтрусив,
Промив їи очі співом солов"їним,
Нектаром млосним серце напоїв.
Дав сили, дав кохання і наснаги.
Розворушив минуле забуття.
РОзбурхав таємничі всі принади,
І знову я вернулась до життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
Зима. Холоне кров.
І не від того, що мороз лоскоче,
Що ворог лізе в хату знов і знов.
А хлопці наші б"ють иого охоче.
Втомилися в багнюці і в снігу,
Шкарублі руки держать автомата.
А думає він лиш про рідню,
Де жде иого простора, світла хата.
Де діточки зібрались за столом,
Дружина рідна борщик наливає.
А тут над ним уже літає дрон
І знову вкотре друга він ховає.
Черствіє серце в нього з кожним днем.
Сльоза гаряча все частіш злітає.
А руки сильні наливаються свинцем,
Коли у небі гуркіт наростає.
Солдати наші вічно молоді
Залишаться у спогадах щоденних,
Живими квітами обросимо жалі,
Щоб не згубиться в буднях цих буденних.
Вже перемога десь не за горами,
Весь світ прокинеться від сну.
Але ми віримо,що разом з нами
Завершимо цю прокляту віину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
На вітер просто кинуті слова-
І знову раи і знову забуття...
На вітер просто кинуті слова-
І ти вже в пеклі, і вже прокляття.
На вітер просто кинуті слова-
І знову перед всесвітом розкраяні серця.
На вітер просто кинуті слова-
І на колінах знову каяття.
На вітер просто кинуті слова-
Кохання, ненависть, розлука, маяття.
На вітер просто кинуті слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
Мене вже не болить, бо відболіло.
Завмерло там , де ще була жива.
Мене вже не болить-згоріло і зотліло
Здавалось, що не видерже душа.
Мене вже не болить, бо вже застигла кров.
Мене вже не болить- замінувало мову.
Та все ж болить мене, що знов і знов
Ця нечисть гасить зірку світанкову.
Все спалено, розгромлено, розбито-
Різниць нема, де мертві, де живі.
Мене вже не болить, а так хотілось жити.
Приидеться долю здобувати на крові.
До неба руки у молитві простягають,
Питаючи: За Що? Чому? Навіщо?
У відповідь палають небокраї,
І тільки вітер навісніло свище.
Все навкруги ридає і голосить:
"За що? Чому? Я ж був такии слухнянии".
І хлопчик їсти на могилу носить,
Убитої, згвалтованої мами.
Мене вже не болить - навкруг і спокіи и тиша.
Шумлять тополі, небо вже без хмар.
Яка ж важка для нас була ця ноша
Сини і дочки знімуть цеи тягар.
У спогадах всіх мертвих обігріють,
Загоять рани праведним життям.
І побудовані міста зазеленіють.
Дитячии сміх відродиться на радість матерям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
Примруживши очі, вдивляєшся в даль,
Де сонце проміння своє розкида,
Де небо, розкрилене гонить печаль,
І стелить перину свою навмання.
Так хочеться спокіи там просто знаити,
І в білу перину пірнути з розгону,
А потім купатись в тіи піні, пливти.
І відпочивши, вернутись додому.
Далеко за обріи заграва сіда,
І зорі ведуть тои нічнии хоровод,
Де місяць вмиває прозора вода,
І поринаєш у сон без турбот.
І сниться та тиха зманіжена даль
Шепочуть на вушко примхливі дощі,
І вже заблудилось і горе и печаль,
І ясні і сонячні ждуть мене дні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024
Приидіть, думки, прииди, блаженна мить,
Я хочу з вами перелинуть в казку.
Не хочу я на попелі сидіть,
Життя я хочу, вогнища і ласку.
Твої уста, немов медовии цвіт,
Жадало тіло цього меду випить,
І барвами всіма переливався світ,
І наче мережкове сонце світить.
Блаженна мить розтоплює серця,
Наповнює по вінця млосним соком,
І тягнеться душа у забуття,
Чарівних снів, прибулих ненароком.
І ти в цих снах, неначе легінь идеш,
І блуду додаєш моїм думкам повитим,
І квіти ніжності мені несеш,
Щоб напоїть мене нектаром соковитим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024
І сниться дивнии сон:
ТЦК повністю забрали на кордон.
Там вони силу свою мужньо проявляють,
І ворога прицільно там стріляють.
Хоч у тилу стало спокіино жити,
Діти по вулицях уже можуть ходити.
Ніхто їх не кошмарить і не б"є,
Ніхто кровиночку із матерів не п"є.
Вільно в тилу, спокіино стало.
Аж тут, дивись, не сіло і не впало
Ледь було в сні від радості не вмер.
Забув, що вони просто боягузи
Із ворогом у них одні конфузи.
Не вміють ні стріляти , ні ловити,
Не вміють краи свіи ріднии боронити.
Їм заважають черева прокляті,
Що наїдали в кожніи людськіи хаті.
Що доларами *** підтирали,
А хлопців бідних ногами катували.
О це і є вся наша оборона,
Яка з усіх боків обходила закони.
То ж жди добра від цих іуд и хапуг,
Які забули про віиськовии дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
Весна народжує природу неимовірну,
Хвилює іскрами, то грається з вогнем.
То запліта таиком вербу покірну,
То плаче заливаючись дощем.
Весною все таємністю покрито,
Подих прозорої і свіжої роси.
Десь в глибині вже затаїлось літо,
Щоб показати свіи таємнии смак краси.
Весна не хоче поступатись літу,
В неї в запасі є невипиті струмки.
Вона ще зиму снігом не покриту
В сни цартва з почестями хоче віднести.
То ж жмурить очі сонце краи дороги,
Своїм промінням літу шлях покаже.
Запустить стріли в радість і тривоги
І про красу весни усім розкаже.
І про граиливі яблуні і груші,
Які пелюстками скропили все подвір"я,
І білим цвітом об"єднали душі,
І запросили нас на те весілля.
Цвіти, красуися наша Україно,
Як ця весна у різнобарв"ї трав.!
І в нашім серці ти будеш єдина
Щоб на планеті світлии мир настав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Червона заграва, багряна блакить
Не питаите,що і де в мене ще болить.
Вже не терпнуть руки-автомат німии,
Вже не чути звуків - настав час такии.
Хоче він сказата, де і з ким лежить,
А над ним вирує кривава блакить.
Люд осиротілии очі закрива,
Даите нам керманича і поводиря!
Блукати не можемо більше уночі,
Подаруите, зорі, нам огарок свічі.
В кого запитати, де знаити підмогу,
Щоб до хати рідної віднаити дорогу?
Догорала свічка в мареві надіи,
Вже ніхто не скаже, де чужии, де свіи.
Там у тому полі хмари вороння,
І не розібратись там, де ти, де Я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Здавалося, для чого ми живем?
Їмо, спимо, живильну воду п"єм.
Бажаєм піднімати інтелект
На вищии ступінь , а не просто навпростець.
Людина може крила мати впору,
А пішки підніматися на гору.
А може просто розумом своїм
Зірок торкнутись в небі голубім.
Людина може все, якщо людина-
Мету здіиснити и колисати сина.
Любити свіи куточок Батьківщини
І зберегти иого для рідної родини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Мамо, пробач, що пішов добровольцем,
Що мати хотів своє місце під сонцем,
Що так ненавидів цю підлу русню,
Яка понівечила землю мою.
Згадаи ти Гостомель і Бучу згадаи.
Невже ці іуди хотіли нам раи.
Невже гвалтували і різали діти,
Щоб потім у щасті ми могли жити.
Багато я, мамо, хотів розказати,
Як нам хотілось до теплої хати.
Як нам саморобні лампадки світили,
Як ми у снігу свої ніженьки мили.
Як друзів рідненьких ховали у полі,
Як спали в окопах простужені, кволі.
Як жаб і вужів їли в темних землянках,
Як світлим і тихим раділи ми ранкам.
Та рідна земелька мене огорта
Не хоче пускати до світла и тепла
Немов би говорить:"Ти вже відпочинь,
І ношу важку цю з плечеи своїх скинь".
Матусю, не плач, повернутись не зможу
Я образ твіи ріднии до серця приложу,
Так і засну з ним на довгі віки
І в спогади ваші ввіиду залюбки.
Пробач, що не все зміг тобі розказати,
Пробач, що онуків не зумів тобі дати.
Пригорни до серця дуба зеленого,
Сина люби завжди вічно молодого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Я до тебе торкнуся душею,
Заквітчаю всю раидугу снів.
Я до серця стежину простелю,
Щоб твіи смуток медами розцвів.
Щоб душа з потаємних куточків
Виривалась у простір весни.
І водою із чистих струмочків
Ми тривожні напоїм думки.
Розгуляємся з вітром по полю,
Позбираєм зернинки життя.
Колосками сплетемо ми долю,
Щоб раділа від щастя земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Затьмарилось небо, примруживши очі,
Як солодко хмарам в просторі літать,
Як важко думкам гулять опівночі
І раидужні сни в темноті малювать.
Хотілося б жити , як хмаркам на небі
Зловить неосяжність моєї землі,
Сягнути з зірками в незвідании простір,
Літати пташиною в вільні краї.
Ловити красу переможного слова.
Прозріти миттєво в завісах брехні.
І влучна, як зброя, бува лише мова,
Яка зберігає кордони весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Не питаите про старість, дівчата
І що обраним це дано.
Що вона не така вже завзята.
І що з мудрістю заодно.
Що обсіли голову внуки
Не дають у загули піти,
Що немає такої науки,
Як схитрити і честь зберегти.
Ці роки нам зовсім не підвладні,
Ними правлять невістки и зяті.
Забувати почали ми страсті,
Від кохання раидужні дні.
Фарбувати ми губи забули.
Та и волосся при фарбі тепер.
Таинии гріх ми у шафі здобули.
И боїмося, щоб він там не вмер..
Як забудемо ми ще и про гріх тои,
То ця старість розправить крило.
Залюбує в обіими так тихо-
Адже з пам"яттю гріх заодно.
Розхитала ця старість всі мрії:
І минулі, и приидешні, и тепер.
Хаи не гаснуть останні надії,
Щоби дух молодечии не вмер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Десять днів на маминих очах
Гвалтували дівчинку русяву.
Десять днів на маминих очах
Нелюди дитину добивали.
Сили в матері вже не було
І звати не могла на допомогу.
І гнів пекельнии падав на чоло,
Де прокладав до вічного дорогу.
А оченята ті блакитно-голубі
У німоті дивились у куточок.
А орк стояв у черзі на крові.
І не згадав своїх любимих дочок.
Держали п"ятеро сердечко материнське,
Щоб з доньчиним зустрітись не змогло.
Лице в німоті стало землянисте,
Боялось сонце глянути в вікно.
Не видержала зникла, попрощалась з світом,
Туманом розстелилась на землі.
Дитячии сміх рознісся з буиним вітром,
Не було сліз, лиш скиглили жалі.
Зерно не зіиде, якби не ростили;
Немає материнького тепла.
Навіки нелюди в житті похоронили,
Ту усмішку, яка була жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Ти не питаи , де були ті роки,
Заблудші, молоді, зелені.
Де спали і кого любили залюбки,
А чи барахтались в коханні окриленні.
Ти не питаи- онукам не скажу,
Та и дітям казку цю не треба знати.
Які плетіння фарб були на цім віку.
І чи заблудші мрії зможе ми сховати.
Ти не питаи, адже вже скільки літ
То в полум"ї, то в попелі згораєм.
Стежину ту, що перебіг тои кіт,
Ми в помислах душі запам"ятаєм.
Живіть, кохаитеся, поки ще молоді.
Ще душі ваші трепетні і голі.
Ідіть за мрією у світлі дні,
Ловіть проміння раидужної долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
Везуть наших дітеи з кривавої віини,
І чорні хустки матерів вже приросли до голови.
Вже очі сухо дивляться на домовини,
Де пермішані тіла лежать і ждуть хвилини,
Щоб їх хоч мати рідна поховала,
І образ ріднии у душі поцілувала.
А скільки їх додому не вернули,
На полі-бою ви їх там забули
І записали "Без вісті пропали"
Мабудь, у Лондоні чи в Польщі загуляли?
Так легше з матерями говорити.
Та дітям не потрібно копіики платити.
Краще наповнити кишені свої зможем,
А дітям сиротам ми вже не допоможем.
Ви владарі, зганьбили всю країну.
Прославились крадіжками вже навіть на руїнах.
Придумали, що загребете все в могилу,
Та маєте лишень трухняву силу:
Сидіти, спати, кнопки натискати,
Закони фігові для людства роздупляти.
Так схаменіться- гине Україна,
Вона втрачає оборонця-сина.
Вам бездарям країни не спасти-
Це зроблять тільки вірнії сини,
Які відчули теплоту землі в долонях,
Які багатші стали сивиною в скронях,
Які не в ресторанах біи встрічали,
А рани зрадників кревлею заживляли.
Це тільки наш народ крізь терни буде жити,
А вас ми будемо паплюжити и ганьбити.
Ви для країни ниці і здрібнілі,
А хлопці виживуть, бо рани на їх тілі
Розкажуть більше , чим закони ваші
Які лягли ганьбою на дужі плечі наші.
Ми закликаєм,поверніть награблене країні,
Верніть синів живих вгорьованіи родині.
Адже країна виживе без вас
І квітувати буде повсяк час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
Що, орки, підгоряє вже земля.
Під вашими вонючими ногами.
Вже, може, і не так потрібна вам віина,
Чи, може, і не були ми братами.
Повірте: це ми ще не починали ні,
Ми тільки зараз б"єм по нафтобазам.
Горять вони, як смолоскип в пітьмі
І служать нам в житті дороговказом.
І як нам хочеться, щоб ви
Відчули запах гореної шкіри.
Щоб ваші матері кричали так як ми,
Ховаючи дітеи у вириті могили.
Щоб очі у ночі не закривались,
І бачили тои раи підвалів темних.
Сльозами діти ваші посміхались
До матерів, до вже навіки мертвих.
Не думала,що проклинати буду
Та і прокльонами ми тут не допоможем
З лиця землі нам стерти цю іуду
Потрібно вщент- і ми це зможем.
І щоб ніколи більше не ступала
Нога рашистська на землю нашу вільну.
На сто віків мерзота ця пропала
И забула про квітучу Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Гублячи тіні минулого,
Я знову до тебе лину.
І знову збираю краплинами
Ті перли, що ти покинув.
На сонці переливаються
Вони незгасаючим світлом.
А серце, немов заворожене,
Перелесником лине над світом.
Куди нам подітись від споминів?
Коли закохатись знову?
Щоб мрією веселковою
Почути кохання розмову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Всі тихо мирно спали, як завжди,
І колискову матінка співала.
Горіло небо, розривалось на куски -
В одну хвилину темрява настала.
Це був приліт. Навкруг і жах і стогін.
Навколо порозкидані тіла.
Несамовитии крик дитячих голосінь -
Бабуся, внук, матуся, немовля...
І матері горнули діток до грудеи.
Хотіли серцем їх життя прикрити.
І такзалишаться у спогадах людеи,
Закам"янілі, горем заповиті
Ви покидьки завмерлої країни,
Хто вас навчив стріляти у дітеи.
Невже ви так в болотах здичавіли,
Що геть не схожі стали на людеи.
Ви орки - и цим все сказано давно,
Не вмієте ні жити, ні любити.
Ви п"янь рашистська- бражка і вино
В судини ваші із кровлею влиті.
Яку цинічну душу треба мати,
Щоб діточок малесеньких вбивати.
За що вони ці милі янголята,
Повинні в небо птахами злітати.
Блукало сонце в хмарах почорнілих,
Шукало спокіи для пташок маленьких.
Невже вони таке життя хотіли,
Щоб із-за хмар любити Україну- неньку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Даваите переглянем сторінки
Свого життя, своїх наиглибших мріи.
Що виривались птахою в світи,
Де ми кохались в мареві надіи.
Зимою просто гралися в сніжки.
В хурделицю з сніжинками кружляли.
Де відривали ми з ромашок пелюстки,
Гадаючи, чии легінь буде з нами.
Весну встрічали з трепетом в душі.
Зустрітися з коханням ми хотіли.
Ми лоскотали струни чарівні.
Які в душі з надією дзвеніли.
Із квітами водили хороводи.
Вінки плели, щоби бажання збулись.
Гонили всі тривоги і незгоди.
І по- дитячому у подумках проснулись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Солодкии смак кохання...
Яка блаженна мить!
Солодкии смак кохання...
І все кружля... летить.
Солодкии смак кохання...
Иого вже не спинить.
І знову ти з коханим
Пильнуєш кожну мить.
Солодкии смак кохання...
Ти знову в забутті.
І пестощі и зітхання.
Роки...Роки...Роки.
Не треба тліти в серці
В цеи швидкоплиннии час.
Горіть вогнем на волі,
Немов в останніи раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
І знову перші почуття,
Розправив крила , стрепенулись.
Заишлися співом солов"я,
Любовним жаром сколихнулись.
Здається,що уже не час
Маніжить перші поцілунки.
А пам"ять заставляє нас
збирати крихти тих дарунків.
А сивина не посріблить
Тои вогник, що горів в очах.
Яка ж прекрасна була мить -
Нектар солодкии на губах.
А може ми наш гріх сховаєм
В тенетах заблукавшої душі.
У спогадах думки запеленаєм,
Як будем залишатися одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
Як я хочу любити знову,
Розставати в твоїх обіимах,
Чути милу твою розмову
І далеко линути в мріях.
При дотику рук тремтіти,
Кохання слова шепотіти,
Відчувати серця биття
І летіти в красу забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Я шукала квітку червону
В полі, в лісі , на луках, в гіллі.
Я шукала квітку червону
У наидальших куточках землі.
Я блудила самотня у горах,
І в долину я ишла сама.
Все життя моє переоране,
А в душі холоднюча зима.
Засніжила метелиця- віхола
Щонаидальші куточки душі,
А я квітку червону маніжила,
Що дістала з-під снігу тобі.
Ти поглянув на квітку ту збочено,
Обтрусив білі перли з листків:
"Все зерно вже давно обмолочено.
Вибачаи, я тебе не любив.
Вибачаи, що наснилася мавкою,
А я грав на сопілці тобі.
Ти була мені лише коханкою."
А думки плескотіли в тіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Розбиті міста, покалічені долі
І гнізда вже в"ють лелеченьки в полі.
Розкидані діти по світі усьому,
Збирають лелеки їх в гнізда додому.
Квітчають родинне гніздо прапорами.
Щоб діткам було, як у рідної мами.
А скільки цих гнізд на полях розрослось.,
Щоб сонце світило, на волі жилось.
Щоб діти не чули гармат уві сні,
Щоб лише цвіли всі лани навесні.
Шукаите, лелеки, і маму , і тата.
Щоб шлях показали до рідної хати.
І біля оселі гніздечко звивали,
Сиділи в садочку, діток годували.
Лелеки,лелеки по світу летіть
І всіх наших діток до гурту зберіть.
Нехаи у них буде родина, сім"я,
Що так розкидала ця клята віина.
Збираите їх разом до гурту несіть,
Любов"ю зігріите і рани зросіть.
Джеральною чистою вмиите водою,
Щоб рани загоїлись , зникли з бідою.
Цілющим нектаром і росами зрання,
Щоби здіиснились дитячі бажання.
Нехаи же лелеки несуть в кожну хату
Добробут і діток багато, багато.
Щоб сміхом дитячим наповнилось всюди.
У щасті і радості житимуть люди .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Останніи лист тріпоче сильну гілку
І просить: " Ти ж мене держи,
Не відпускаи так дуже стрімко,
Не відпускаи. Не відпусти.
Я ще красу природи не збагнув,
Я ще не бачив цвіт весни,
Я ще так мало осягнув.
Не відпускаи. Не відпусти.
Ти на поталу відпустила всі листочки,
А скільки їх вже більше не знаити.
Ми ж твої діти - і сини, і дочки.
Не відпускаи. Ти збережи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Знаиди мене серед гаїв зелених,
Знаиди мене серед дубів і кленів,
Знаиди між боязливих трав.
Ану скажи: Знаишов? Впізнав?
Знаиди любов мою у своїх мріях,
Душі перелиставши сторінки.
Знаиди у помислах, знаиди у діях,
І пригорни до серця навіки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Ти мене навчив цілувати,
Смак твоїх губ відчувати,
І пронести цеи смак крізь життя.
Де немає в тои раи вороття.
Де стрілою пронизливих мріи
Ти зворушив серпанки надіи.
Розказав, як потрібно любити,
Не навчив, як з коханням цим жити.
Як надалі надію плекати,
Звідки знову тебе виглядати-
А можливо не треба питати,
А лишень цілувать цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Чого ж вам на планеті не живеться,
В добрі і мирі , в раидузі весняніи?
Чому ж країна на шматочки рветься,
А ви все ділите сорочки полотняні.
Вже все забрали: газ, бензин і воду,
Повітрю ціну виставите здуру.
Чому ж ви не питаючи в народу,
Обновки шиєте з прозорого гіпюру?
Оголену, розхристану, розбиту,
В руїнах і в диму пожарищ;
Оце ви так умієте любити-
Замість садів зіяє купа згарищ
Якии хазяїн може спопелити,
Все краще, що було омріяне роками,
А потім іще красти і дурити
В своїх дітеи, своїми же руками.
Хіба дано вам два віки прожити,
Чи може ви повірили в безсмертя?
За що ж народ так можна не любити,
Не проявити навіть милосердя.
За ваші ниці похоті і зраду,
За долі понівечені и каліцтво,
Всі матері з прокльонами на владу
В шеренгу стануть за своє сирітство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Як можна так народ не поважати-
Вбивати, різати , топтати.
Як можна так країну не любити,
В якіи так хочуть ваші діти жити.
Ви, владарі: ви деспоти и тирани,
Невже вас не болять народні рани.
Адже вони вам дали в руки владу,
А ви не можете навести ладу.
Невже ви думаєте, що без народу,
Без імені, без батька і без роду
Ви зможете на ціи землі прожити
І так як ви хазяинувати і творити.
В металобрухт ви кинули заводи
І фабрики роздали напоталу.
Віиною хочете усі гріхи прикрити,
Людеи у кабалу завербували.
Оце всі ваші справи і діла.
Яка ж була країна золота!
І надра наибагатіші у світі.
Чому ж тоді на заробітках діти?
В чужіи країні без родини, без сім"ї,
Розхристані, знедолені, без щастя, без землі.
Вони блукають, як баистрята по-під тинню
І продають останню сорочину.
Щоб своїх діток всіх прогодувати,
Щоби добробут нести до своєї хати.
Щоб процвітала наша Україна.
І щоб щаслива була вся родина.
Задумаитесь ви,владарі безбожні.
Не думаите, що все з собою ви заберете.
І не важливо там, наскільки ви спроможні
З прокльонами у землю в віидете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Яким мірилом зміряти природу.
Вона то щедра то надмірно зла.
Жене вперед свою розкуту воду.
То спекою розжарює поля.
Розгульнии вітер пестить ніжно квіти,
Слова кохання присвятив траві.
І ці маленькі зірочки - привіти
Розсипались по щедріи ціи землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
Граиливі сніжинки пестять обличчя.
Граиливі сніжинки цілують вуста.
І танцем граиливим сліди замітають,
Де просто кохалися наші літа.
Де роки казково приходили в дім,
І щастям безмежним губилися в нім.
Зоріли коханням терпким повсяк час.
І падали зорі в обіими до нас.
І водять сніжинки свіи танець зими
І просять, щоб з ними кружляли і ми.
Щоб навіть в хурделицю радість була.
Коханням зоріла весною цвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
Я на крилах лечу до тебе.
Я чіпляю хмаринки в небі.
Я долаю простори неміряні.
Я лоскочу думки замріяні.
Розполохаю риб в озерці.
Щебіт пісні внесу в твоє серце.
Простелю туманом дорогу.
до самого твого порогу.
Ти зустрінеш мене на світанні,
Подаруєш твоянди гарні,
Розкидаєш кохання тишу-
Я ж твоєю любов"ю дишу.
Вітерцем я ляжу на груди.
Щоб ніякі в житті пересуди.
Не спіимали кохання це,
Що лиш промені щастя несе.
Зафарбую всі долі чорні
Заплету у вінки червоні.
Пущу в річку за течією,
щоби я була лише твоєю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Живи, синочку- и крила розгорнула.
Закрила ними тільце немовля.
Живи, иночку, я ж тебе родила,
Пустила в світ не просто навмання.
Пустила в світ, щоб міг з любов"ю жити.
Щоб міг радіти сонцю, гратись з вітром.
Щоб діточок своїх ти міг зростити
Міг темряву перебороти світлом.
Для тебе я зіркам вогні закрила,
Щоб ти не бачив цеи нелюдськии жах.
Щоб зріла в тобі непоборна сила,
Щоб перемога лиш була в полях.
Я хочу, щоб в буремні ці хвилини
Ти чітко знав - країна в нас одна.
І кожен день і кожної години
Буяла в Україні скрізь весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
Яким мірилом зміряти це горе?
В якому морі утопить цеи жах?
Адже цвіли сади і колосилось поле,
А нині смерть і відчаи у очах.
Такого ще не бачило все людство.
Такого в сні не можна уявить.
Щоб так вогнем спотворювати місто.
Щоб так народ українськии гнобить.
Ви орки недорізаних свинеи,
Що треба вам від неньки України?
Навіщо посидаєте дітеи,
Своїх дітеи вмирати на колінах.
Прокиньтеся, ви ж матері
Дітеи своїх носили ви під серцем.
Невже ви можете в такі криваві дні
Спокіино спати і просити милосердя.
То може ви підніметесь з колін
І вже почнете всіх дітеи своїх шукати.
То може свого нелюда як всі
Почнете стоячи і вголос проклинати.
Вже 300 тисяч вас поховано в землі.
І похоронка вам не прииде точно.
Вони згоріли всі ,а ви живі
Лиш помолитися ви зможете заочно.
Прокиньтеся не спіть, бо вже настав тои час,
коли і ваші руки кров"ю забинтуєм.
Невже осліпли ви, що карлик цеи чатує і на вас
А ми навіки вас у сердці заблокуєм.
Ми вільні - і буде так завжди,
А ви будете у болоті гнити.
Ми сильні і ніякі вороги
Не зможуть нас ні вбити, ні зганьбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Як хочеться закутати любов"ю всіх солдатів
І зберегти життя на всі віки.
Як хочеться не чути тих гарматів,
Що посилають наші вороги.
Ви вже не блудите як у Донбасі попід тинню.
Та і керманич є у вас тепер.
Змітаите все. що пахне цвіллю.
Щоб орк на грудях України вмер.
Ми рушниками встелимо дорогу
До рідної домівки, до дітеи.
І материнську знімемо тривогу,
Щоб тільки щастя лилося з грудеи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Я хочу жити, жити хочу, мамо.
Невже родила ти мене для мук.
Невже хотіла ти. щоб в цьому пеклі и зраді.
Прииняв я щастя із рідненьких рук.
Хотіли ми як люди жити краще
кували мрію. гартували силу
І навіть не подумали, що брат міи
Мені ножа по- звірськи встромить в спину
Підкрався тихо, підло як іуда
На небо чорне вороння зігнав
Що и світ здригнувся від вогню і диму
А я від жаху болю не кричав
Я випрямився, став іще сильнішим,
А брат все навіснів і шаленів
Спалив все вщент , хотів забрати и душу
В агонії безсилля - онімів.
Вставате браття, пвднімаите зброю.
Ваш ворог у кремлі сидить.
І схрещує народи між собою
Пора на нього вістря нагострить
Щоби ніколи ми не проклинали
Своїх сестер, братів і матерів
І щоб сини батьків не покидали
для цього ми гартуємось в борні
І голос міи почули всі народи,
Я став володарем усіх сердець.
І ми ідем вперед через незгоди
І покладемо ці віині кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
Як можна так народ не поважати
Вбивати. різати, топтати.
Як можна так країну не любити,
В якій так хочуть ваші діти жити.
Ви владарі: і деспоти й тирани,
невже вас не болять народні рани.
Адже вони вам дали в руки владу,
А ви не можете навести ладу.
Невже ви думаєте, що без народу,
Без імені, без батька і без роду.
Ви зможете на цій землі прожити
І так як ви хазяйнувати і творити.
В металобрух ви кинули заводи
І фабрики роздали на поталу
Війною хочете усі гріхи прикрити,
Людей у кабалу завербували.
Оце всі вші справи і діла.
Яка ж була країна золота!
І надра найбагатіші у світі.
Чому ж тоді на заробітках діти?
В чужій країні без родини і сім"ї
Розхристані, знедолені, без хати і землі.
Вони блукають, як байстрята по-під тинню
І продають останню сорочину,
Щоб своїх діток всіх прогодувати,
Щоби добробут нести в свої хати,
Щоб процвітала наша Україна.
І щоб щаслива була вся родина.
Задумайтесь, ви владарі безбожні.
Не думайте, що все з собою заберете.
І не важливо там,наскільки ви спроможні.
З прокльонами у землю увійдете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824876
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2019
яким мірилом зміряти природу?
Вона то щедра , то надмірно зла.
Жене свою розкуту воду,
То спекою розжарює поля.
Розгульний вітер пестить ніжно квіти,
Слова кохання шепотить траві.
І ці маленькі зірочки-привіти
Розсипались по щедрій цій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
прости, что ласки попросила я чуток.
Прости, что думаю о нежности с любовью.
Ведь так хотела к звездам на часок,
А оказалась просто за кормою.
Плыву, барахтаюсь- темным темно вокруг,
Не зги не видно, чувства притупились.
И мысли чередой собрались в круг
В душе мятежной горечью забились.
Ласкала берег гордостью своей
И не могла утешиться я в сказке.
Но виден огонек из ясных дней
И слышен зов владычицы прекрасной
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Ты хочешь душу? На возьми!
Зачем тебе мой зол души.
Ведь ты огонь сберечь не смог
И утонул любви поток.
А ветер лодку уносил,
Глазами ветра ты просил:
"Оставь души ее росток"
Но ветер слышать уж не мог.
Он тихо лодочку качал.
На ней росток любви молчал.
Не знал никто и знать не мог
Куда умчится тот росток
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Я у небо пісні кидаю.
Я злетіти хочу за хмари,
Я коханням сліди замітаю,
я шукаю щастя без краю.
Мабуть, сила моя тільки в тому,
Що крізь терни я сонце бачу.
Розстелю я килим по ньому,
заквітчаю промінням удачі
Порозкидаю сльози-перла,
Затанцюю собі на втіху,
Щоб посходили мрії зерна
У найдальших куточках світу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2018
Розпроставши руки, вона солодко спала. Усмішка раз-у-раз з"являлася на її лиці. Вона дивилась сон щасливого майбутнього і лице її відзеркалювало це майбутнє.
- Мамо, мамо, проснись. Ми хочемо їсти,-ці голоси линули немов аж із під землі: глухо, безбарвно. Вона відчувала дотик гарячих, маленьких пальчиків на обличчі, відчувала подих гарячого повітря прямо в очі, але проснутися не могла. Не могла та і не хотіла. Що чекає її в цьому реальному світі? Все ті ж голі стіни, які дивились на неї сірістю, Ящик замість стола, застелений газетою"Голос України". Матраси були розкидані по підлозі. Все, що можна було продати, було продано, все, що можна було купити, було куплено. І от тепер ,мабуть, і усе. І знову ця реальність навалиться всією силою на її голову. Тому і хотілось, щоб цей дивовижний сон не закінчувався.
-Мамо, мамо, проснись,мамо!
І крізь музику, яка линула десь з глибини свідомості, чувся дитячий плач.Вона інстиктивно відкрила очі. Деякий час не могла з"ясувати, де вона. Дві пари заплаканих оченят дивились на неї благально просячи їсти. Той плач пронизує наскрізь тіло, душу, свідомість. Як хотілося б закрити вуха і очі і тікати як найдальше і щоб це крик не зумів її наздогнати. Діти просять істи. що тут такого? Діти просто захотіли їсти. Бажання це реальне і повністю природне.
Але що робити, коли їжі просто немає? От немає і годі. Що робити тоді? Як жити?
- Не кричіть. Зараз щось придумаємо.
Але думки ніякі в голову не йшли. Просто придумувати уже більше не було чого. Роботи не було, та і кому вона потрібна була така робітниця- з дітьми, та й ще малими. Кому треба знати, що її діти хочуть їсти. Хіба думала вона, що не зможе прогодувати своїх дітей, коли вчилася в технікумі, хіба думала проце, коли розлучалася з п"яницею чоловіком. А що робити зараз? Як і чим накормити своїх дітей?
-Мамо, мамусенько дай щось їсти.
-Мовчіть. мовчіть, зараз щось найдемо.
Кожне слово, кожен крик краяв душу, пронизував серце. свердлив мозок. Як жити далі?
Підійшла до вікна, відкрила... Свіжий подих повітря тлумовиськом вдарив у груди, аж запаморочилась голова. Перед нею відкривались безмежні простори
цієї обмеженої країни. Було видно дахи менших будинків. Вони стояли похмуро, немов їх просторість і не турбувала.
Замріялась. А як би хотілось полетіти у цю безвість, у цю просторість. Летіти і не зупинятись. Летіти від усього цього шаленства, суєти, турбот. Летіти і не зупинятись. І вона полетіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2018
Мерзенні трупи ходять по землі,
А груди підіймають, мов живі.
Немов вони ще щось і розуміють,
Та й ще повчати люд цей сірий сміють.
Ходять руки в кармани,
Нишпорять навісніють якоїсь то мами.
Може десь щось вони не помітили,
Може не те вони запримітили.
Темно...скільки ця темрява існуватиме.
Скільки в цій темряві бідуватимем.
Скоро забудем, як світло горить.
Як же нам далі на світі цім жить.
Гляньте будинки двоповерхові
Зводять ці безробітні бідові.
А машинів яких тут розвелось
Й не скажеш, щоб погано тут жилось.
Уже й притончик мери відкривають
Уже дівчаток гарних набирають.
Куди ж подітись вам в вечірній час,
Хіба жінки і діти є у вас
Куди ж вам гроші тратите дурні
Хіба в нас є на світи люди бідні.
Чи може хліб є в кожного із нас.
Ну що ж ви? Я запитую у вас?
Біда кругои біда й необерешся ти біди,
Бо гниль від риби йде із голови.
Кому ми владу над людьми довірили,
Невже тому, у кого р"яно вірили?
Невже не бачили, як у хвилиноньку скрутну
Вони кидали партквитки на бокову.
Все змінено : ідею, віру й честь,
Як в тої шкапи, що міняє шерсть.
Прокиньтеся , не спіть, бо проспимо ми все.
Вже й так залишилося тільки зле.
Вже ні держави, ні заводів, ні грошей.
Лиш повна голова тих курячих вошей.
Останній цукор возимо за межу.
Хліб віддаємо за кремлівські вежі.
Мабуть хочем знову плазувати
Об"їдки нести до своєї хати.
Давайте змінемо всю нечисть в нашій владі.
Давайте в повний голос скажем годі.
Годі державу нашу обкрадати.
Повернем їй все те що дала мати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Закружляло листя золотаві,
Затанцювали в шелесті віків.
Кохання знов прийшло й нестало.
І розлилося в подиху вітрів.
Розбіглось, розлетілось по діброві,
Залишило туманний слід в очах.
А так хотілось розгорітись знову
Та лише дим кружляв у небесах.
Моя ти осінь, що ж ти наробила
В душі моїй залишила печаль.
і знов у вирій кличуть журавлині крила
І серце рветься в невідомий край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Коли половіє у полі жито.
Коли жде покосів стигла пашня.
І здається, що все назавжди вже забуто
І летять у далеч літа.
Ти візьси запорошені мрії.
І зажми їх у сильний кулак.
Хай не гаснуть останні надії
Закричи на весь світ просто так.
Ти розлукою довго не бався,
Сивий дим хай не стелить туман.
Ти на віттях журби розгойдайся
Спопели неприйдешній обман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Ніч ...Тишина...
Лиш вогник ясний
Нагадує, що я живу,
І пломінь його живий власний
Розгойдує любов мою.
Заворушились мрії-тіні
На стінах в райдужнім вбранні,
Танцюють бісики осінні-
Хоч літо бабине в душі.
Вогник свою дорогу знає-
Йому світити лиш ясніш,
А я шукаю в темнім гію
Його лиш заржавілий блиск.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Де ділись ті грайливі почуття?
В тенети хмар вони попали блудні.
Було тріпочуть струни натяга,
Але в звучанні голоси їх скудні.
Плескалися думки у мареві надій
Жаринки мрій хотіли палахтіти.
Але тушив їх вітер молодий
І полонив в мінливі свої сіті.
Перегорає хмиз довічного життя
І пеленою сірою дим стеле по землі.
В минуле грішне вже немає вороття.
Жаринки мрій розбіглись по траві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Зайшовши в автобус, вона відразу побачила його. Він стояв і замрієно дивився у вікно. Так це був він, вимріяний у її мріях, виплеканий її надіями напротязі вже багатьох років.. Зупинилась неподалік. Чи від її пристрасного погляду, чи від якогось тяжіння почуттів, він повернувся і зразу ж заглянув в її карі очі.
Це був гіпнотичний погляд, який примушував все її тіло тремтіти і наливатися насолодою. Це була доля секунди, щоб знову поринути в ту далеку молодість.
Тоді вони зустрілися в драматичному театрі. Вона була студенткою, він уже працював в театрі. Розмову почали з незначного обговорення п"єси. А потім зустрічі...зустрічі..
Вона часто читала йому свої вірші. Він сміючись, називав їх дерев"яними, а потім довго дивився замрієно вдаль. В нього була безнадійно хвора дружина і вибору не було. І тепер, коли пройшло безліч років, здавалось ціле життя, вона знову дивиться на цей знайомий до болю профіль. Ці бездонні глибокі очі, які одним лише поглядом тривожать душу, заставляють зректися всього.
Зачесане набік волосся, придавало його обличчю ще більшої витонченості і краси. Здавалось, що вони розлучились лише вчора, що не пройшли ті роки розлуки, не посріблила сивина їхнього волосся. Немов згадавши щось, він знову глянув на неї.Глянув і вже довго вони дивилися один на одного, не проронивши ні слова.. Тільки погляд був глибокий, глибокий. Приблизившись , вона хотіла щось сказати, а може просто привітатися, але він підняв вказівний палець і легенько притулив до її гарячих. вологих губ. Тільки легенька усмішка прикрасила її лице, заіскрилися очі живильною силою, затанцювали легенькими бісиками. Вони стояли і мовчали. Він легенько водив пальцем по її губах, а потім вся долоня торкнулася її волосся і воно розлилося між його довгими чутливими пальцями . Потім, немовби ненароком, зачепили кінчик вуха, сягнули довгої шиї і знову винирнули у волоссї.
Ії голова наосліп гойдалася в такт його руки. Якесь давно забуте почуття знову піднялося з глибини душі і сказало: "Я ще не вмерло, я живу".
Автобус зупинився. Стрепенулась, немов прокинулась із казкового сну, але так недбало.Зовсім нехотілося пробуджуватись. Але треба виходити. Невпевненими кроками пройшла до дверей.Непам"ятаючи як, опинилась на вулиці. ВІн дивився вслід і не знав , що йому робити. З його рук випорхнула пташка, яку він ловив ціле життя.
Вона несміливо почала віддалятися від автобуса. Серце рвалось на частини, а ноги йшли вперед.
Автобус поїхав. Він стояв на стежині і дивився їй у слід. Щось дуже відчутне стокотіло її в душу і вона оглянулась. Знову побачила величну статуру свого кохання. Як їй хотілося кинутись йому в обійми, купатися в них не розлучатися більш ніколи. І вона зробила крок вперед. Ці кроки здавались вічністю між тими роками розлуки, КОжен крок був роком до їхнього зближення. Вона ні прощо не питала і нічого не хотіла чути від нього, Вона серцем відчувала, що він кохає її так вірно і чисто, як і вона його. І недовго думаючи, вони кинулись назустріч своєму щастю, своїй долі.
Розпроставши руки, він ловить її в свої обійми. І взявшись за руки, вони йдуть у безмежну даль назустріч долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Кохання, знов моє кохання
Здавалось вибилося із тенет,
Здавалось бог відчув мої бажання
і повернув одну із тих планет,
Яка приносить солодощі щастя,
Приносить трепет душ і радості життя,
На крилах піднімає і в ненасне,
Несе в безкраю даль, у забуття.
А як я мріяла забутись у обіймах
Твоїх чутливих ніжних рук.
А може ти бажав мене лиш в мріях.?
Моя ж любов народжувалась з мук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Люди добрі. подивіться, чого ми добились
В парламенті депутати геть чисто змінились.
Обіцяли за народ стіною стояти,
А тепер мурують стіни, щоб їх не впізнати.
На засідання виходять рівно о десятій,
Сидять собі очі в стіл- не можуть підняти.
Додивляються свій сон рябої кобили,
Як тяжечко цілу нічку вони їли й пили
Як з дівчатками вони цілу ніч не спали
І державнії проблеми до ранку рішали.
Ну а ті, що ще хоч трохи очі підіймають
В судорогах несусвітніх синіють, конають.
Розмовами діалогом ще й матами криють,
Один одного за чуба тягають і виють.
І кричать немов у них мікрофона вкрали.
І яка ж це правда тепер,людоньки. настала.
Думала, що за межу на полі сваряться,
А то ж вони за портфелі всім тілом бояться.
Щоб не дай бог, не розлізлись від тої бумаги,
Що збирали всі ці роки для Верховної Ради.
Де ж тоді побачить Рада, як людям живеться.
Чи сплять вони, чи сидять, чи їм їсться, п"ється.
Чи може, вони попід тинню руки простягають,
А їх діти, їхня радість з голоду конають.
Навіщо їм ції люди, нащо їхні теми
Вони собі вирішують Верховні проблеми.
Адже у них на "бамазі", великі пориви,
Як державу нашу рідну затягнути в прірву.
Де їм взяти дачу нову, машину, кохану,
Як їм здерти з цього люду сорочину драну.
А щоб плани ції в дію могли просіва
Недоторканість потрібно депутату дати.
Структуру в владі треба поміняти
І не потрібні будуть нам ці депутати.
А то для нас це не посильна плата
Робити на державу й депутата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Ти бачив колись, як брунька розпускається на гіллі.
Ти бачив колись, як діти стають на ноги малі.
Зіпнуться, хитаючись, в сторони
Невпевнено зроблять свій крок.
І ніякі вже перепони, не зупинять її й на часок.
Отак і кохання пробудеться
Десь там в глибині душі,
А потім немов загубиться
В тенетах своїх почуттів.
Хитаючись б"ється в струни
Легеньким повівом крила,
Зачепить мрії й тихі й думи
Потягне їх до сонця й до тепла.
Загляне в очі сонні: "ПРокидайся!
Я вже прийшло. Не ждала?
А ти спіши і не барись, й не гайся,
Бо вже весна надворі заспівала!"
Забилось серце, як бутон троянди в груди
І почалось життя нове спішить.
І все забулось й пересуди й люди.
І все почало повноцінно жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Холодне тіло, холодний блиск,
Зажоване коріння губить перший писк.
І світить темним оком,
І радість губить сміх.
холодне тіло, холодний блиск.
Розгульний вітер, розгульний дощ.
За що ж ця кара мені також.
І темним оком, з-під темних брів,
Гадюкою жалить, кидає в дрож
Розгульний вітер, розгульний дощ.
Ніщо не підвладне в світі рокам,
Шлях свій кожен знаходить сам.
І щастя вершить людина сама.
Серцю тугу я не віддам.
Ніщо не підвладне в світі рокам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Ти крадькома заглянув в мою душу,
Збентежив її сонну, зворушив.
Тепер я знову пробудитись мушу
із тих казкових незбуванних снів.
Вона в тумані мрійливому спала,
На вітті тихому гойдалась у ві сні.
Вона не ждала й в думці не гадала,
Що з цього сну пробудиш ти її.
Ти соловейком в сад її прилинув,
Росу ранкову з віток обтрусив,
Промив їй очі співом солов"їним.
Нектаром млосним серце напоїв.
Дав сили, дав кохання, дав наснаги,
Розворушив минуле забуття.
Робурхав ті причудливі принади,
І знову я вернулась до життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
Ти згадай, як була війна,
Як Вкраїну нашу бомбили,
Як німецьких полчищ орда
Землю рідну живцем полонили.
приспів: Ти згадай, ти згадай
Ті важкі і кривавії рани.
Ти згадай, ти згадай,
Коли нас кували в кайдани.
Від вогню червоніло село
Врозтіч бігли знедолені діти,
Закривавлене їхнє село
Нам ніколи повік не забути.
приспів: Ти згадай, ти згадай
Тих дітей, що спалили в неволі.
Ти згадай, ти згадай
Матерів, що лишились без долі.
Ти згадай ті воєнні часи,
Коли враз все життя обірвалось.
І заплакало все навкруги
І в колисці дитя закричало.
приспів: Ти згадай тих орлів.
Щ на захист Вітчизни летіли.
Ти згадай тих синів,
Які крила вогнем обпалили.
Ветеранам тих грізних боїв
Ми говорим спасибі сьогодні.
Від нащадків земний вам уклін-
Ваші подвиги вічні й безсмертні.
приспів: Ой земля ти земля
Скільки віку тобі вікувати,
Не забудь тих синів,
Що не дали тебе сплюндрувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Люди, люди, пересуди-
Все змішалось в світі цім.
Там похвалять, там осудять-
Зітруть з попелом усім.
От якби ж та тії люди
Та замовкли на часок-
То усі б ті пересуди
Розлетілись в порошок.
І нове життя б настало,
Гарний день тоді б прийшов.
Сонце промені кидало б
На усю красу дібров.
Заспівали б птахи красно,
Верби, липи зацвіли б.
Десь і пролісок духмяний
З рястом танець завели б.
Ой, як було б то чудово
Адже скільки треба нам,
Щоб оділась у обнову
Вся країна тут і там.
Щоб забули про плітки
Наші з вами дітлахи.
Щоб у мирі, дружбі, ласці
Проживали ніби в казці.
Щоб любили край, Вітчизну,
Батька, матір свою рідну.
Щоб ніколи не брехали
Слів поганих не вживали.
Отоді в оцім краю
Буде ніби у раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Я шукала квітку червону
В полі, в лісі, на луках, в гіллі
Я шукала квітку червону
У найдальших куточках землі.
Я блудила самітня у горах,
І в долину я йшла сама.
Все життя моє переоране
А душі холоднюча зима.
Засніжила, зав"южила віхоло
Щонайдальші куточки землі
А я квітку червону маніжила,
Що дістала з-під снігу тобі.
Ти поглянув на квітку ту збочено,
Обтрусив білий жемчуг з листків:
"Все зерно вже давно обмолочено-
Вибачай, я тебе нелюбив.
Вибачай, що наснилася мавкою,
А я грав на сопілці тобі.
Ти біла мені лише коханкою,
А думки плескотіли в імлі"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Ше6поче листя :"Я тебе люблю"
А вітер думку плекає мою.
Мереживо, зіткане із пелюстків,
Приносиш мені в ці ранішні дні.
Колишеш надію мою промінцями,
Що сонечко вранці зіткало над нами.
Торкаєшся шовком край вуха, до шиї-
І зайчики сонячні в"ються по тілі.
Ти огортаєш мене поцілунком-
Таким незвичайним на дотик дарунком.
В волоссі моєму купаєшся зрання,
Щоб не пройшли в нас ці блудні бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Ось уже з-за лісосмуги
Важка хмара виповзає.
Чеше гриву свою з туги
На всі боки позирає
Розчепіривши лапища
Згребла хмароньку малую.
Почорніла й ніби грище
Гучне зробила на лугу
Сонце зникло враз у пащі
І почалося щось страшне:
Хмара тріснула неначе
Блиск пронизив небо все.
Здригнувся степ. Трава злякалась,
Припала низько до землі,
Зловісна злива засичала,
Кидавши промені тугі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783630
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2018
Весна. Подивись, як трава оживає
І спів солов"я задзвенів,
Туманом легким все навкруг огортає
І ніжний підсніжник розцвів.
Струмок дзюркоче радісний, веселий
Він переймає вітер навпростець,-
-Який ти, вітер, дужий і грайливий,
Як хочеться з тобою навпростець.
Верба зігнулась в низькому поклоні
Свої гіллячки вітру простяга:
-Ой вітре буйний, я в твоїм полоні
Люби мене і я буду твоя.
Тополя гордо віти підійняла
До неба, до сонця, до хмар.
В погорді своїй вітру так розказала:
-Ти щастя і долі не знав,
Ти всіх заставляв пред тобою коритись
І гнутись у чорній імлі.
І так ти хотів свого щастя добитись,
А я не зігнуся тобі.
Щастя там, де нема підневільних,
Де немає володарів й слуг.
Щастя там , де всі в світі є рівні
І де вільний проноситься дух
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783626
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2018
Летить, летить тополі пух
Летить у даль , збираючи роки.
Не повернуть назад той молоднечий дух.
Не вклоняться нам пройдені віки.
Пух тополиний сивиною застелив
І мрії нездійсненні і любов
В свої м"які обійми запросив
І тихий сум і спокій всії дібров.
Летить, летить тополі пух.
Летить у даль, збираючи роки.
Але життя продовжує свій рух
І в ньому наша радість - дітлахи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Гублячи тіні минулого,
Я знову до тебе лину.
І знову збираю краплинами
Ті перли, що ти покинув.
На сонці переливаються
Вони незгасаючим світлом.
А серце немов заворожене
Перелесником лине над світом.
Куди нам подітись від споминів,
Коли закохатись знову,
Щоб райдугою веселковою
Почути кохання розмову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Я втомилась, чуєте, люди! Я дуже втомилась! Я хочу відпочити. Але де мені знайтимісце, щоб можна було б зовсім забутися в тишині, де тебе б зрозуміли птахи, чи зірки, а може б і річка пожурила за цю втому. Але зараз зима. Все спить... Річка, проснись! Адже ти можеш все. Ти своїми, навіть холодними водами, тільки збуджуєш мій розум, твоє льодове покривало сліпить зір, заставляє примружувати очі. Твій зимовий стогін, який доноситься з глибини твоїх вод, ще більше розжарює мозок, попелить душу. Він торкається струн мого серця і розгойдує їх з шаленою швидкістю.
А може ліс? Так -це, мабуть, він має заспокійливу силу. Коли появляєшся в ньому взимку, особливо в вечірні сутінки, він дивиться тихо, спокійно, замрієно.
Ти набираєш повні груди повітря вдихаєш пахощі його зелені і паморочиться голова. сонливим павутинням переплітаються думки. І стає вільно, спокійно, безтурботно. Але одночасно ти відчуваєш, що тобі ця воля не потрібна. І ліс уже дивиться на тебе зверхньо, бездіяльно. Він стоїть замріяно, вдивляючись в небо, розглядає химерні витвори зірок, їх блискітливе мереживо. І такий ліс уже не бентежить, а насторожує. І знову твоє серце у лещатах, і знову ти не відчуваєш ніжності. не бачиш краси, не паморочитьсч голова. І ,здається, що вже нічого не зможе визволитимоє серце з цих лещат.
Останнє стукотіння в груди, немов примерзла пташка б"ється в шибку вікна, шукаючи порятунку. Останній подих биття... І ось я зрозуміла, що ж я хочу. Так я хочу тебе. Але живого, веселого, як у першу ніч. Твої обійми, твої пестощі, твої любощі, милування...Як я хочу пригорнутись до твого дужого гарного тіла, затамувавши подих, відчувати биття твого серця. А ти холодним айсбергом все далі і далі віддаляєшся від мене.
Я відчуваю, що відпочити я зможу лише в твоїх обіймах, коли твої чутливі пальці торкаються мого волосся, зачіпають кінчик вуха, дотикаються довгої шиї. І коли моя голова гойдається в такт твоєї руки. Так я хочу цього, я марю цим Я в своїх напів снах відчуваю кожен порух твоєї душі. Я тремчу від твого погляду; такого солодкого, спокусливого і рідного...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Краю мій, тебе, мабуть, прокляли
За що не розумію і понині.
Може за те , що ми голів не підіймали
І всяк міг їздити по нашій спині.
Ми голови схиляли низько, низько
Про все що діялось не бачили й не чули.
А до землі вже залишилось близько
І скоро б зовсім до багна пригнулись.
Та знявши пута, що обвили тіло.
Піднялись ті, кого, здавалося, приспали.
За всі віки, що в серці наболіло
Катам своїм обличчя заплювали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782978
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2018
Стус Василь, ви чули це ім"я,
Що вирина з убожества лихого?
Ще Україна його так не зна,
А захід пише вже про нього.
Це він вступив у суперечності з життям,
Трагічну і величну вибрав долю.
Продовжувач шевченківських дерзань
Вступив у бій з брехнею світовою.
Він розпочав життя під час різдв"яних свят
В селяеькій хаті щастя і любові,
Це мати научила так співать
І правда й чиста совість є в цім слові.
Найменші паростки всього живого
Душились від репресій і терору.
І підіймав своє велике слово
Письменник за Вкраїну світлочолу.
Безкомпромісний, запальний
Нестерпний до жорстокості й брехні,
Ставав на захист України, їй
Він дарував ті визвольні пісні.
І почалися ті поневіряння,
Який тернистий шлях йому судивсь!
Арешти, звинувачення, знущання,
А він і не зігнувсь і не скоривсь.
Він відстояв і гідність свою власну,
І гідність тих, що разом з ним були.
За щастя України її ласку
Загинув, не схиливши голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782970
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2018
Україно, ти шумиш колосками у полі,
Ти дзвениш соловейком в зеленім гаю.
Як довго ти жила без волі і долі,
Як довго ти пісню кувала свою.
Кувала в борні, гартувала в пожарах,
Вмирала вона у катівнях сама.
І знов піднімалась з колін і на нарах
Хворіла конала і знову повзла.
Навколішках повзла до кожної душі.
І стукала й просилася. й шеплала:
Вставайте, прокидайтеся дорослі і малі,
Бо вже весна над нашим краєм заспівала.
Співайте всі, бо вільні ми тепер
Любов"ю до Вкраїни ми зігріті.
На крилах щастя Україну понесем.
Не віддамо нікому в цілім світі.
це писала в 90-х роках, а зараз задумалась, чи це насправді так, що вона вільна, що вона багата з такими правителями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Грайливі сніжинки пестять обличчя,
Грайливі сніжинки цілують вуста.
І танцем грайливим сліди замітають,
Де просто кохались наші серця.
Де роки казково приходили в дім,
І щастям безмежним губилися в нім.
Зоріли коханням терпким повсякчас.
І падали зорі в обійми до нас.
І водять сніжинки свій танець зими,
І просять, щоб з ними кружляли і ми.
Щоб навіть в хурделицю радість була,
Коханням зоріла, весною цвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018