| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Я буду неврівноважена
Для тебе такою буду
Нехай говорять багато бруду
Нехай виглядають зважено:
Не вдайся до самосуду
Я стану тобі божевільною
І кров'ю залию очі
Невпинною і невільною
Буду від правди хмільною
У наші смарагдові ночі
Собі роздеру душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
За вікнами дощить, лунають зливи
І кава несмачна пече вуста
У подумках бардак, немає сили
І час біжить; і я така пуста...
Ніяк не розберу, що буде далі
Навколо наче сон і все чуже
Я наче за кермом, тисну педалі
І наче зовсім скоро все мине,
І час летить, страшенне божевілля!
Вже стерлись дні, злітая, як один
Все швидко так – і я така повільна,
Втрачаю кількість лічених хвилин,
І знову ранок, кава, все стандартно,
І знову справи, біг туди-сюди,
Мій час щодня біжить-летить до завтра,
На тілі – шрами. На душі – сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730960
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2017
Не зупиняйся. Знаєш, час - твій ворог.
Не слухай слів, своїх, чужих, знайомих;
У пеклі знов побачиш несвідомих -
А зараз йди, лети собі у світ.
Не зупиняйся; навіть коли небо
Пече вогнем і дихає дощами
І навіть в час, відколи за плечами
Не буде сонця і розтане лід,
Не зупиняйся; чуєш, може завтра
Настане час, коли прийде кінець
І може скоро буде той вінець,
Якого віруючі ждуть у мандрах...
Не зупиняйся. Світ тобі не казка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2017
Шумить за стіною злива,
Дощами вмивається місто,
І ти це сприймаєш як диво
В квартирі, де брудно і тісно,
Я тихо зітхаю. Втома.
Мовчу, витираючи попіл,
Нізвідки нудьга несвідома,
В нікуди зникає подив,
Востаннє сміються ранки,
Кохаючи свою волю,
І наші рідкі світанки,
Зникають слідом свідомим,
Моя невідома тиша.
Гукає болючий спомин,
Коли ж ти мене залишиш?
Сьогодні я буду вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706047
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2016
Барвистим бавиться покинуте минуле,
Ударив грім – а ми нирнули в небо,
Ми стерли крок назад. Мабуть, заснули,
Я усміхнусь. Хоча цього й не треба…
Колись, можливо, наш останній сніг
Розтанувши, пробудить наші лиця;
І призупинить, може, свій безглуздий біг
Любові зачарована жар-птиця…
Остання спроба. Самостійний вдих,
Легені загорілися без болю,
У небі сотні хмар темно-блідих,
Звисока тиснуть, упіймавши волю…
Яскравим тішиться залишене учора,
Шумить гроза, у небі нас втопивши,
Останній крок; між нами все прозоро,
Кохаєм, помираючи у тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016