Марина Романцова

Сторінки (1/5):  « 1»

Я буду неврівноважена

Я  буду  неврівноважена
Для  тебе  такою  буду
Нехай  говорять  багато  бруду
Нехай  виглядають  зважено:
Не  вдайся  до  самосуду

Я  стану  тобі  божевільною
І  кров'ю  залию  очі
Невпинною  і  невільною
Буду  від  правди  хмільною
У  наші  смарагдові  ночі

Собі  роздеру  душу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017


Час

За  вікнами  дощить,  лунають  зливи
І  кава  несмачна  пече  вуста
У  подумках  бардак,  немає  сили
І  час  біжить;  і  я  така  пуста...  

Ніяк  не  розберу,  що  буде  далі  
Навколо  наче  сон  і  все  чуже
Я  наче  за  кермом,  тисну  педалі
І  наче  зовсім  скоро  все  мине,

І  час  летить,  страшенне  божевілля!
Вже  стерлись  дні,  злітая,  як  один
Все  швидко  так  –  і  я  така  повільна,
Втрачаю  кількість  лічених  хвилин,

І  знову  ранок,  кава,  все  стандартно,
І  знову  справи,  біг  туди-сюди,
Мій  час  щодня  біжить-летить  до  завтра,
На  тілі  –  шрами.  На  душі  –  сліди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730960
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2017


Не зупиняйся

Не  зупиняйся.  Знаєш,  час  -  твій  ворог.
Не  слухай  слів,  своїх,  чужих,  знайомих;
У  пеклі  знов  побачиш  несвідомих  -  
А  зараз  йди,  лети  собі  у  світ.

Не  зупиняйся;  навіть  коли  небо
Пече  вогнем  і  дихає  дощами
І  навіть  в  час,  відколи  за  плечами
Не  буде  сонця  і  розтане  лід,

Не  зупиняйся;  чуєш,  може  завтра
Настане  час,  коли  прийде  кінець
І  може  скоро  буде  той  вінець,
Якого  віруючі  ждуть  у  мандрах...

Не  зупиняйся.  Світ  тобі  не  казка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2017


Тиша

Шумить  за  стіною  злива,
Дощами  вмивається  місто,
І  ти  це  сприймаєш  як  диво
В  квартирі,  де  брудно  і  тісно,

Я  тихо  зітхаю.  Втома.
Мовчу,  витираючи  попіл,
Нізвідки  нудьга  несвідома,
В  нікуди  зникає  подив,

Востаннє  сміються  ранки,
Кохаючи  свою  волю,
І  наші  рідкі  світанки,
Зникають  слідом  свідомим,

Моя  невідома  тиша.
Гукає  болючий  спомин,
Коли  ж  ти  мене  залишиш?
Сьогодні  я  буду  вдома.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706047
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2016


Барвистим бавиться

Барвистим  бавиться  покинуте  минуле,
Ударив  грім  –  а  ми  нирнули  в  небо,
Ми  стерли  крок  назад.  Мабуть,  заснули,
Я  усміхнусь.  Хоча  цього  й  не  треба…  

Колись,  можливо,  наш  останній  сніг
Розтанувши,  пробудить  наші  лиця;
І  призупинить,  може,  свій  безглуздий  біг
Любові  зачарована  жар-птиця…

Остання  спроба.  Самостійний  вдих,
Легені  загорілися  без  болю,
У  небі  сотні  хмар  темно-блідих,
Звисока  тиснуть,  упіймавши  волю…

Яскравим  тішиться  залишене  учора,
Шумить  гроза,  у  небі  нас  втопивши,
Останній  крок;  між  нами  все  прозоро,
Кохаєм,  помираючи  у  тиші.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016