| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Он любил меня так, как не может любить другой.
Он обнимал, будто боялся меня потерять.
Он целовал меня так, что я опешив порой,
Рассуждала:" А можно ли так целовать?"
Он любил меня так, словно женщин других нет.
Он все время твердил, что я у него одна.
Он вел себя так, будто в мире есть только мы.
Он любил, и не видел, как я сходила с ума.
Он любил меня той самой чистой любовью,
О которой писали Пушкин и Мандельштам.
Он был самым надежным из всех моих знакомых ,
Он любил, и не видел боли в моих глазах.
Он любил меня так, как умеют любить только дети.
Он шептал мне слова, о которых можно мечтать.
Он в каждый день приносил маленькие лучики света
Он любил, ну а я продолжала молчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765835
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.12.2017
Этот мир стал жестоким, циничным.
В этом мире лишь деньги важны.
Для людей стало главным - наличные,
А не жизнь и здоровье родных.
Повернитесь назад. Оглянитесь.
Нашим разумом правим не мы.
Нам плевать на любимых, на близких,
Нам важнее, что есть в кошельке.
Мы все время спешим на работу,
Что порой забываем спросить:
"Ну что, сыночек, сделал уроки?"
Или "Мам, ничего не болит?"
Мы отвыкли прощать й быть прощенными,
Забывая про конечный исход.
А по сути мы лишь заключенные,
Отбывающие пожизненный срок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765833
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.12.2017
"Ну вот и все! Закончилась страница
Нашей счастливой жизни без забот.
Но разве ты не к этому стремился?
Не так хотел ты подвести итог?
А может скажешь, что я зря психую?
И вижу то, чего и вовсе нет?
Скажи меня ты любишь, а не ту другую!
Ну говори, пока я не включила свет!"
Она молчала, а слова текли рекой
Из глаз в которых было много боли.
Он навсегда разрушил ее покой,
Промолвив только несколько предлогов.
"Ты извини, что долго так молчал.
Что мучал столько времени напрасно.
Я встретил женщину, которую искал
Все свои 30 лет безрезультатно.."
Он говорил, не видя перед собой,
Какую боль он причиняет ей словами.
И замолчал, когда закрив лицо рукой
Вдруг прокричала громко "Хватит!"
И он ушел. Вот так вот. Без прощаний.
Без извинения за сказанны слова.
Оставив только груз воспоминаний,
Которые сожгут ее до тла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762430
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2017
Вона любила міцно і шалено
Того, хто це не цінував.
І говорила:"Божеволію без тебе"
"Це не мої проблеми!"- їй відповідав.
Вона казала:"Я тебе кохаю!"
У відповідь - лиш тиша голосна.
І так щодня її душа згасала,
Не дочекавшись рідного тепла.
Вона кричала:"Я ж помру без тебе!
Невже тобі настільки все одно?!"
І чула лиш його холодний тембр
"Я втратив почуття давним давно".
Вона дивилась пильно йому в вічі,
Шукала жаль за сказані слова.
А він, стиснувши рук в передпліччі,
Підвівся і сказав:"Прощай. Тобі пора".
Вона пішла, закривши міцно двері
Та гірко плакала, тримаючи в руках,
Даровані колись його пастелі,
Якими розпочне нове життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Однажды, утром в летний день,
В окно вдруг тихо постучали
"И я открыла: Счастье? Так внезапно!
Признаться честно, я не ожидала.
Ты проходи, подольше оставайся,
Мне без тебя, совсем несладко жить.
Ну как ты? Вот варенье, угощайся.
Рассказывай, как это "улыбку всем дарить"?"
"Да я тут просто мимо проходило
И вдруг мыслишка мне пришла на ум:
Я ведь в твой дом давно не заходило
Ты извини, что я такой уж тугодум.
Да я все так же, из семьи в семью
Несу любовь, спокойствие, уют
Хотя встречаются такие,
Которые и на меня уже плюют.
По их меркам, деньги все решают
И им плевать на близких и родных.
И сколько б в двери я к ним не стучалось,
Они мне: "Ты попозже приходи".
И вот в теченьи долгих зим и лет
Я каждый день к ним захожу на чай.
И все пытаюсь каждому поведать,
Что, там где Счастье - жизнь стает прекрасной.
Ну что ж, пора уже идти,
Но я вернусь еще, только немного позже.
Ты обязательно меня дождись
И не грусти, ведь Счастье не бывает долгим."
И так внезапно, как и появилось,
Оно исчезло, вылетев в окно.
А я сидела, думала над жизнью
И поняла: " А счастье то со мной..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707840
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2016
Мої слова не змінюють нічого.
Ти все такий же - по життю без цілі.
А я молю, благаю тебе знову
І ллються сльози, наче одурілі.
"Я знаю краще, що мене чекає!
А ти - маленька, ти лише дитина.
Твоїм порадам ні кінця, ні краю"-
Ти повторюєш завжди, безупинно.
А пам'ятаєш, я колись казала
Що ту безвихідь зможу подолати?
Якби ж я знала! Ох, якби ж я знала?!
А все ж... Чи варто було мені знати?
А може, раптом, ти колись згадаєш
І забажаєш справжнього, земного
То промовчи. Ти й сам прекрасно знаєш:
Твої слова не змінять вже нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Привіт, коханий! Не чекав?
А я прийшла. Надіюсь впустиш?
Звичайно, ти не обіцяв
Терпіти тут мою присутність.
Чого зайшла? Сама не знаю
Була тут поруч і згадала
Як ми щасливі та веселі
Гуляли разом і кохали.
Ну що.. Розказуй, як життя
Все так працюєш безупинно??
Та ні. Це твоє майбуття
І я не буду в цьому винна.
А хочеш чесно? Я скучала...
Ти скажеш, що я геть здуріла.
Та я не можу вже без тебе,
Я, наче дихати не вмію.
Я знаю, ти все пам'ятаєш,
Хоча вже іншу міцно любиш..
І це нормально. Як на мене,
Ці дні ніхто з нас не забуде.
Ну що ж, спасибі, що прийняв
Сказала все, що накипіло.
Забудь про те, що ти кохав
І будь щасливий... Як зумієш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Учора я бродила повз доріг
І там зустріла жінку на узбіччі.
У мене по спині табун мурах пробіг
Коли заглянула мені вона у вічі.
В її очах яскраво голубих
Блукала біль із горем та журбою
В її руках тремтячих та гладких
Лежав конверт з засохлою сльозою.
"Мій син помер. Його уже нема.
Залишив лиш свій орден за відвагу.
Він врятував життя своїм братам.
А хто врятує його рідну маму?
Пішов у бій, на захист України
Охороняти нас від злісних ворогів
Якби ж я знала, що це вб'є мого сина
То не впустила б навіть за поріг.
Ну а тепер мій син лежить в могилі
А я, як та примара, ходжу по землі
І думаю:"А жити як мені без сина
Без мого щастя, мого сонця у вікні?"
Сказавши це, вона пішла у даль
А я спустошенно у відповідь мовчала
І я відчула в серці дикий жаль
Тієї матері, що свого сина поховала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704766
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.12.2016