фенигор

Сторінки (1/6):  « 1»

Коли світ вмістився в маминих долонях

Коли  світ  вмістився  в  маминих  долонях
Вже  не  міг  торкнутись.  Та  почути  кроки.
Вже  не  міг  сказати  про  любов  синовню.
Мамо  не  зрадіють.  Стрімко  линуть  роки...

Мало  обіймав  її,  та  казав  про  вроду,
Та  допомагав  в  саду  в  обмін  на  свободу.
Коли  світ  вмістився  в  маминих  долонях,
Посивіли  скроні  у  моєму  домі...

Коли  світ  дитинства  -  ніжний  погляд  мами,
Голос,  що  із  дна  морського  підіймає,
Захищає  так,  що  тільки  всім  тікати,
Я  молюсь  до  неї,  бо  то  моя  Мати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2017


запах цвета

Я  вспомнил  запах  цвета  вишни  -
весны,  любовный  аромат.
Едва  дышу.  И  пульс  чуть  слышен.
В  душе  -  былого  резонанс.

А  я  боюсь  нелепой  мыслью
 миг  счастья  в  сердце  испугать.
 Закрыв  глаза,  молюсь  с  корыстью,
Прошу  всё  снова  испытать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2017


Майбутня адреса

Напишу  я  листа.  Надійшлю  на  майбутню  адресу,
все,  що  з  серця  дістав,  у  віршах  про  себе  розповім.
Як  пізнавши  кохання  -  повірив  у  долю  небесну,
а  болю  зазнавши  -  переміг  смерть,  приборкавши  гнів.

Проживу  я  життя.  Промайне  в  світі  думка  чудесна,
що  дозволить  душі  продовжити  сенс  завзяття́.
Якщо  сповідь  розчулить  того,  що  від  Бога  одесну,
він  допустить  мій  розум  до  нього  -  самого  Буття!

І  це  буде  мій  рай!  Нагородою  стане  безсмертя.
На  Землі  у  книжках,  а  у  Всесвіті  -  шлях,  що  пала!
Майорять  навкруги  тендітно-ранимі  знамення.
І  веселкою  мрій  ведуть  до  обрання  добра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726896
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2017


Я маю гордість

Я  гордість  мав  за  ту  країну,
що  вчила  маму  та  мене.
В  безпечну,  радісну  годину
 зростав  в  любові.  Так.  Але...

Вивчав  історію  не  нашу,
а  не  закон  про  колоски,
які  не  можна  нести  в  хату
комуністичної  пори.

Де  єдність  с  краєм  розмивалась  -
я  був  совєтскій  человек,
який  національне  вбрання
побачив,  як  ішов  концерт.

Прадавні  корені  народу,
який  культуру  в  серці  мав,
та  межував  на  схід  з  болотом,
на  захід  -  варварів  спиняв,

підрублені!  А  замість  нього,
царі,  вожді,  секретарі,
знайшли  серед  багна  росію,
яку  варяг  зробив  собі.

Де  Кобзарів  губили  здавна,
які  співали  на  майданах  про  часи,
коли  із  Вирію  зійшло  на  Землю  щастя,
а  Україна  стала  ненькою,  з  дітьми.

Як  пролісок,  прокинувшись  під  снігом,
який  зростає,  там  де  сплять  батьки,
з  Тризубом  стяг  здолав  імперське  іго.
А  недоросів  ошукали  назавжди.

Забрали  мир.  Та  відібрали  пам'ять
про  особистість,  волю,  незалежний  дім.
Їх  гідність  ярликами  чавлять,
бо  малодушні  стають  схожі  як  один  -

нікчемний  зрадник.  Немає  Батьківщини,
немає  прапора  і  вільної  весни.
Чужий  усім,  зацьковано  чекає  -
пройдуть  чи  зайдуть,  кляті  патрулі.

Я  українець!  Аж  до  Сонця  линуть,
пливуть  козацькі  чайки  по  Дніпру.
Я  маю  гордість  за  свою  країну.
Родину.  Долю.  Я  за  них  помру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725648
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2017


я пишу

Я  пишу  на  бумаге,
пишу  на  холсте.
Мазок  кисти  мне  важен!
А  слово  -  вдвойне.

Эпизоды  из  жизни.
Обеты  извне.
описание  мысли.
Маяк  на  звезде.

Я  рисую  словами  
законы  планет.
А  красками  чувства
прожитых  лет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2017


наступит

наступит  день,  когда  в  судьбе  узнаю
столетиями  творимый  силуэт.
всё  больше  он  похож  на  мой  портрет,
я  каждый  миг  немного  оживаю...

пишу...  как  будто,  что-то  вспоминаю!
мелькнув  в  сознаньи  -  смысл  уходит  в  ночь.
посеяв  знанье  -  ветром  мчится  прочь.
дав  наяву  начало  урожаю.

и  я  зерном  свободным  прорастаю!
согрет  цветок  порывами  души,
которые  в  полёте  хороши,
и  собирают  звёзды  ночью  в  стаю.

а  мысли  птицей  среди  них  летают!
поможет  мне  заоблачная  страсть
предел  порвать!  в  стихах  жизнь  прочитать!
ведь  я  себя  на  строки  изливаю...

в  Земной  фундамент  забиваю  сваю,
своим  пером!  начертано  в  пути
тянуться  к  свету!  все  слова  найти,
чтоб  рассказать,  как  мир  воспринимаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721074
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2017