| Сторінки (1/36): | « | 1 | » |
Коли світ закриває очі
Коли всі забувають хто ми
Коли ночі стають коротші
Коли нас напуває втома
Ми беремо цей світ руками
Ми впихаємо його глибоко
Ми торкаємося губами
Ми пливемо у небо широке
Тоді світ забуває хто ми
Тоді ми забуваємо де ми
Тоді стогін гарячої втоми
Тоді ми не міняємо теми
І єдине що на нас хвилює
І єдине чого нам треба
Мов фонтан із нас пульсує
Мов потоп наповнює небо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2017
Коли світ закриває очі
Коли всі забувають хто ми
Коли ночі стають коротші
Коли нас напуває втома
Ми беремо цей світ руками
Ми впихаємо його глибоко
Ми торкаємося губами
Ми пливемо у небо широке
Тоді світ забуває хто ми
Тоді ми забуваємо де ми
Тоді стогін гарячої втоми
Тоді ми не міняємо теми
І єдине що на нас хвилює
І єдине чого нам треба
Мов фонтан із нас пульсує
Мов потоп наповнює небо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2017
моє «я» зашквальне як злива
і колюче немов їжак
ти торкнутись мене хотіла
а я серце зажав в кулак
ти мені подавала руку
я протягував тобі ніж
ти мені дарувала муку
я ж уперто кричав «ріж»
а тепер тільки попіл та сльози
і тепер поміж нами лід
нагадують про тебе морози
коли зникне із пам’яті слід
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2017
а образи як образи
гризи гризи гризи гризи
для когось день це ніч
якась химерна річ
пливу а ніби світ
застряг у голові
думки такі легкі
я з ним а ніби він в мені
на ньому я коли в мені є він
єдиний він єдиний тільки він
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
І чай холодний губ теплом не гріє
Гуляє за вікном весняний вітер
Десь хтось про когось знову мріє
Купує й викидає мертві квіти
Між сотень тих хто вчора був собою
Знов тиша мов вогонь земний палає
Між двох світів що з’єднані водою
Ми сухо і безслівно помираємо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
Твої губи - моя таємниця.
І я вдячна за неї Богу...
Твої очі для мене криниця,
Твої руки дарують знемогу.
Коли поруч ти, тону у сонці,
Захлинаюсь безмежним небом,
Не рахуючи днів у році,
Не торкаючись землі-неба.
Та коли поміж нами дорога,
Вся закутана в кілометри,
В душу підла вповзає тривога,
Розбираючи інструменти.
Заганяє під шкіру цвяхи,
Вправно крутить сталеві шурупи,
І думки розганяє, мов птахів,
Та й триматись не хочеться купи.
Ти один через кого сміюся.
І один, що теплом палаєш.
Без твоїх слідів загублюся
І помру якщо розкохаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2017
Я, взагалі то, не майстер теревенити в пусту. Але щось так зашкребло у середині, що не висловитись просто не виходить. Тому користуючись нагодою хотілося б бодай з кимось поділитися цими покритими пилом спогадами.
Коли я був ще зовсім хлопчиськом, мені страшенно подобалась сусідка Лєнка. Вона була років на п’ять старшою і до божевілля красивою. Якщо добре розміркувати, то такі Лєнки є, були і будуть у чоловіків всіх поколінь, часів та народів. Ноги від вух, дупця вища кляса, одним словом, персик. І вона, цілком усвідомлюючи всі переваги, якими її безсоромно наділила природа, крутила хвостиком на право і на ліво. При цьому ласо смакуючи голодними поглядами протилежної статі.
Достукатись до такої самі розумієте,то було ділом честі кожного поважаючого себе парубка.
І, як то кажуть, не був би я Максимом Іващенком якби не знайшов тонкий підхід до цієї делікатної особи (наскільки він був делікатний вирішувати тільки вам).
Сталося це пізньою весною, яка потрохи перетікала у жарке літо. Я окрилений думками про Лєнкині груди, які мені вдалось сповна розгледіти біля річки кількома днями раніше, їхав на велосипеді, тримаючи у правій руці довжелезну вудочку. Сонце сліпило своїми яскравими променями. І я зажмурившись, крутив педалі. Аж раптом хтось випірнув із корчів та кинувся прямісінько під переднє колесо мого вірного товариша. Далі я, як вправний атлет, який півжиття готувався до цього стрибка, перелетів через руль разом із злощасною вудочкою та приземлився на винуватця цієї міні-катастрофи, а зверху своїм вірним плечем нас прикрив мій друг, лупанувши мене педаллю по вуху.
І коли після пережитого страху я потрохи почав приходити до тями , то помітив, що поруч сидить Лєнка, нервово потираючи подряпані коліна та лікті.
- З тобою все гаразд?- вдавано мужнім тоном запитав я.
- Яке гаразд? Ти взагалі дивишся куди їдеш?
- Так це ж ти перша вискочила… - винувато кинув я.
- Ну вискочила. Так, що обов’язково тепер потрібно калічити мене.
- Я не навмисно!
- Не навмисно… Ще б ти зробив це навмисно?! Не знаю. Що б тоді з тобою зробила?!
На тому наша розмова зайшла в глухий кут. Проте проявилася інша не менш цікава річ, після якої все літо мені довелось провести з гіпсом на правій нозі. Але я зовсім не жаліюсь. Бо ж це стало початком того, що мені й уявляти раніше бракувало сил.
Після цього інциденту Лєнка часто забігала до мене у гості, щоб провідувати і підбадьорювати, бо ж за її словами відчувала за собою провинну . І так ми проводили разом багато часу. Ну принаймні значно більше ніж до того. Оскільки було літо – сезон роботи на городах, я часто залишався вдома сам. І в один із таких спекотних літніх днів, ми з Лєнкою лежали у мене в саду, дивилися в небо і гризли «білий налив» так, що сік тонкими цівками стікав по підборіддю.
І чи то сонце голову напекло? Не знаю, кажу так як воно є. Я насмілився доторкнутися її обличчя, щоб зупинити один із потічків. Руки дрижали, по тілу бігали мурахи. На диво, вона не відсахнулась, не відштовхнула мою руку, а як кицька подалась вперед і дозволила огорнути себе в несміливі обійми. Напевно ми були п’яні соками перестиглих яблук чи своїми тілами, і якась невидима *** скориставшись цим, наповнювала наші тіла кип’ятком, який прагнув зірвати кришку. І ми віддались одне одному.
Ось так безсоромно серед пишних крон давно не молодих дерев двоє голих тіл зашарілись під прицільним поглядом всевидющого сонця.
Після всього ми не прикинувшись жодним словом, поспішно натягували на себе нагріті сонцем речі.
Так я став чоловіком. З гіпсом на правій нозі, у старому садку за хатою та з сусідкою, яка виїхала назавжди того ж таки літа і яку я зберіг десь у закапелках своєї пам’яті.
А поки тривало літо. Лєнка продовжувала мене навідувати. А мої батьки жартома почили називати її невісточкою. Від чого вона звичайно відмахувалась. Не зважаючи на мою ногу, ми вправно шукали ідеальну позицію. І мали у тому неабиякий успіх.
Проте за тиждень до того, як мало закінчуватись літо, і мені мали зняти гіпс вона прийшла до мене, замислена і сумна. І сказала:
- Я скоро виходжу заміж…тому змушена їхати…до іншої країни. Ми навряд чи колись ще зустрінемось. І я забороняю тобі мене шукати. Чуєш?Дивись мені у вічі! Ти обов’язково закохаєшся у дівчину, яка годиться тобі за віком . І ще я хочу, щоб ти знав, все було щиро…все. Прощавай…
Вона пішла. Проте все ж помилилась. Ми зустрілись через десять років. Якраз перед моїм весіллям. Було літо і ми випадково зустрілись посеред вулиці, перекинулись декількома словами та розійшлись кожен у свою сторону. Вона, як виявилось, була вже кілька років розведеною. Проте я не впізнав у ній тієї, яка кицькою виверталась у моїх обіймах. Це була чужа жінка. Так, саме чужа…
І ось пройшло багато років. Мої діти вже давно дорослі. А спогади досі несуть мене у те далеке літо, яке завжди буде пахнути перестиглими яблуками і несміливими юнацькими ласками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722687
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2017
Відколи життя змусило її блукати коридорами цього закладу, вона уявляла, що одного дня котрийсь із численних парубків, які пробігають повз випадково зачепить її дужим плечем. Проте час йшов , а протилежна стать не поспішала втілювати її фантазії.
Їй було надзвичайно комфортно у своєму вигаданому світі, проте самотність час від часу нагадувала про себе затяжними візитами у гості. Часом ці візити тривали місяцями, осідаючи на її душі текстами сплінів та творчістю поетів-декадентів.
У перервах між цими візитами вона приміряла сукні і шпильки, мріяла про справжнього , а не про принца. І навіть моментами вірила, що зустрінеться з ним. Якщо не зараз, то стовідсотково у наступному житті.
ЇЇ звали Надія. Дуже символічно, правда? І вона дійсно відповідала своєму імені усіма скоєними вчинками. Вона вміла помічати прекрасне де його навряд чи б розгледіли великі поціновувачі.
Потайки вона мріяла про власні книги і холодні осінні дні, закутані у теплий строкатий плед.
Вона була світлом…
Коли у її двері постукало кохання, вона не вагаючись широко відкрила двері свого серця і довірилась.
Він був особливий. Загортав у теплу ковдру, цілував брівки, дихав рівно, читав по губах.
Їй було тепло з ним. Вона світилась, мов лампочка.
Аж поки він не зник. Прихопивши усі її скромні заощадження .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718145
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Я бачу сни, я їх торкаюсь
Вони приходять наяву
Я зазираю в них й вагаюсь
Мовчу і втоптую траву.
Вагаючись всіх проклинаю
Кидаю в стіни сміття-бруд
Дивлюсь вперед та пам’ятаю
Що мить моя – секундний блуд
Ось так живу, точніше скнію
Дні пожирає мої час
Живу проте не розумію
Навіщо даний мені шанс
Кому я вигідний? Для чого?
За ким кінчається мій шлях?
Чому дорогу зву я Богом?
І хто заб’є останній цвях?
Хтось понесе, землею сипле
Ввіпхнуть хреста!Якщо ввіпхнуть?!
А дощ пройде, і сніг засипле
І хто був я – це вже не суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715597
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2017
Я засну десь під ранок.... не буди мене день,
Хай колишуть мене хризантеми.
Не тривожте, дзвіночки, мене своїм дзень,
Бо мій сон тоді буде даремним.
Заколишуть мене мокрі трави хмільні,
Подарують притулок спасенний,
Не розбудять пісні тихих сосен шумні
І не буде цей ранок нужденним.
Я посплю хоч би мить в пелені -
В мрійнім лоні живої природи,
Прийде час і розбудять мене голосні
Рвучких рік каламутнії води...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Дерев’яна ляда глухо відгукнулась, доторкнувшись будки старої криниці. Відро, мов скажений пес, рвучко летіло вниз до прохолодної джерельної води.
Схожі на сардельки пальці міцно вчепились у витерту до блиску ручку корби і ,важко зітхаючи, поволі тягли відро вгору.
Його звали Василь. У свої шістдесят він не мав ні сім`ї ні дітей. Жив самітником. І мав запах, який вирізняв його з-поміж усіх мешканців мабуть, що цілого всесвіту. Своїм улюбленим заняттям чоловік вважав носіння води. Він прокидавсь о пів на четверту і озброївшись старим ліхтарем помалу чимчикував з відрами до старого придорожнього колодязя.
По суті все його життя складалося з чітко спланованих дій, які стосувалися виключно господарства. І ці плани могла перебити лише кварта бражки. Тоді життя ставало дещо яскравішим. Його боялись діти і не розуміли сусіди. Та й він сам чесно кажучи нічого вже не розумів у цьому житті.
Він ні до кого не ходив, і його не часто нагороджували своєю увагою односельчани. Так і жив, точніше проживав безкінечно самотні дні.
Була зима. Лютував мороз. Василя тиждень не бачили біля колодязя…
Коли його знайшли синього і нерухомого за вікном пустився дрібний сніг. У лівій руці була зажата напівпуста пляшка з горілкою, а в правій годинник, який зупинив свій лік рівно о третій.
Після похорону, ну як похорону, по суті після того як обстукали лопати про Василя всі забули. Тільки стара криниця сумливо причаїлась, потонувши в забутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714833
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Родимка на її плечі
Подих захопила мій
Відібрала серця ключі
І відкрила світ мрій
Родимка на її плечі
Як ковток зрілого вина
Я ладний гострити мечі
Щоб спити її до дна
Родимка на її плечі
Дороговказ серед буднів сірих
Я розверну планету вночі
Якщо Вона мені тільки повірить
Родимка на її плечі
Тиха пристань німої зливи
Ніжно мені промовляє «чііііі»
І забирає в полон зрадливий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
Літні сутінки стискали спекотне повітря. День догорав, і розпечене сонце ховалося за старезний ліс. Земля потопала в тих сутінках, і тільки вдалині чувся спів-сюрчання самотнього коника.
Маша з Іваном мовчки сиділи в прокуреному «Жигулі». Старенька магнітола хрипіла приємну мелодію. Дівчина втупила свій погляд у темне вікно автомобіля,мугикала веселу пісеньку. Хлопець цмакав гіркий недопалок,і видихав хмаринки білого диму.
- Ну, то може поцілуєш? – потягнувся спітнілою долонею до її гладенького коліна.
- Як би не курив, то , може, і поцілувала. А так ще подумаю. – кокетливо прощебетала дівчина.
Пронизлива тиша вдарила у скроню. Спроба номер два:
- Ну, то як надумала? – продовжував настоювати хлопець.
- Я тебе люблю. Чесно, але давай не сьогодні. – натягнула коротке плаття на кругленькі коліна.
- А коли? Ти вже місяць ламаєшся! А я дорослий мужик. Ти це розумієш? – нервово відвернувся, і втупив погляд у своє вікно.
Маша зарюмсала. Солоні слізки вмили тендітні пальчики. Вона піджала під себе холодні коліна. Запала тиша. Іван витягнув чергову сигарету з напівпустої пачки. Закурив. Ядучий дим проник до її ніздрів, і Маша голосно закашлялась. Знервований хлопець вистрибнув з машини в гарячу темну ніч. Знов тиша. Дрібні сльозинки текли по білій щоці, а пронизливий погляд не зводив очей з невеличкого червоного вогнику, що пробивався крізь потік ночі. І тільки пісня продовжувала пульсувати, набирати обертів. Несподівано для себе, Маша втерла мокрі сльози, і слідом за хлопцем пірнула у темряву.
- Я… я... – гаряче загорлала вона.
- Ну, і? – байдуже кинув Іван.
- Ти ж знаєш я тільки по любові… - знов зарюмсала. – А ти...
- Подивись мені в очі!Чуєш? – крикнув іронічно хлопець. – Я люблю тебе більше всіх на світі… і ніколи, чуєш. Ніколи тебе не залишу. Ти моя. Зрозуміла? – ще зухваліше додав він.
На його холодному обличчі проблиснули іскорки азарту. Сліпа роздратованість замінилась зверхністю і пихатістю. Та Маша, нажаль, цього не помітила. Вона кивнула головою і припала до його сильного тіла.
А в п’ятницю ввечері сільська молодь обговорювала пікантні подробиці нещодавньої ночі. Іван виграв парі, тому Тарас змушений був купити ящик світлого пива. І тільки Маша мовчки плакала в гарячу подушку, і споглядала на баночку з таблетками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714562
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
Сивий дим наповнив літню кухню. На чистому кухонному столі стояла велика чайна чашка, по вінця наповнена гіркою розчиною кавою. Веселою хмаркою підіймалася пара над квітчастою посудиною, тяглася до неба розмитими долоньками.
Тарас мовчки курив сигарету і сьорбав гидкий гарячий напій, думав про Оксану. Він нещодавно познайомився з нею у сусідньому клубі. Це була симпатична дівчина з великими, повними сонця, очима. Її ніжні губи нагадували стиглі вишні, а чорне волосся , як гірський потічок ,спадало по тендітних плечах. Ця дівчина уже третій день тривожила його свідомість, проте йому було до неї зась. Оксана зустрічалась з Сашком, а той був братом його найкращого товариша Груні. Тому всі його солодкі мрії так і залишаться у вигадливій голові. Хлопець здригнувся від того, що недопалок обрік його пальці. Він ,на автоматі, кинув його на брудну підлогу і розтер велетенським черевиком. Після чого, лизнув обпечений палець задерев’янілим язиком. Хлопець підняв голову вгору ,від місця страти винуватця опіку, і завмер. У темному вікні виднілися обриси велетенської химерної голови. Неймовірно великі очі пронизували його з п’ят до кінчиків білявого волосся. Хлопець не на жарт перелякався. Проте за хвилинку голова зникла. Тарасу відлягло від серця. А в башці промайнула думка, про те, що Бог вирішив покарати його за грішні думки. Та голова знову зайняла вихідну позицію. Хлопець з переляку протер великі зелені очі , схопився за серце. Химерна голова знов зникла. Тоді, запідозривши тут людську руку, хлопець розсердився. Тому ,зібравши у жменю всю мужність, вирішив дізнатися хто ж той негідник. Повільними кроками попрямував до вхідних дверей. Обережно підняв клямку. Несміливо їх штовхнув. Між дверима та одвірком виникла невеличка щілина. Він висунув вперед круглу голівку і заллявся дзвінким сміхом. Тепле світло стікало по ще дитячому обличчю.
Під його вікном мирно жувала травичку сусідська кобила Дуся. Періодично вона відривалась від ситного заняття, і задивлялась у яскраве світло , що визирало з невеличкого кухонного вікна. Тоді Тарас набрав на новенькому телефоні номер сусіда і пішов допивати холодну розчину каву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714024
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Надії підступні бранки
Загорнуть у спокій мій сон
І з ними просплю аж до ранку
І з ними полину на скон
І біль тонким прядивом впаде
На плечі на горло на світ
Прощай моя маревна ладо
Я зникну між спогадів літ
Горить над чужими світами
Освічує шлях крізь туман
Прощай моя сонячна мамо
Я просто потрапив в капкан
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2017
і ось усе життя розпалось
сніги присипали слід
я ждав, а дива не сталось
тепер дні мої гіркий глід
а як на початку здавалось
попереду там цілий світ
я ждав, а дива не сталось
розтало життя-«тонкий лід»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Тихі сутінки літньої ночі
Загорнули дуби в свої лапи
Із діброви де крики дівочі
Долинають до нас лукаво
Видно тихі замріяні сосни
Чути липи тривожну пісню
І мороз що розносять роси
І гілячку, що хрумко трісне
Там живуть чарівні химери
Що в світах побували інших
Зустрічать там дам кавалери
Своїх відданих потойбічних
І кружляють шалено у танці
Де погублять свої черевики
Потім можна почути у ранці
Марних пошуків сумливі крики
Ну а поки панує нічка
Тиха тепла сутінь літня
А на небі місяць як свічка
А на небі зірки як суцвіття
І тепер у шумливій діброві
Тільки коник щасливо цвіркоче
Про майбутні нічні гуляння
Сповістити усіх дуже хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Пахне сад перестиглими вишнями
Загублюся в шумливих травах
Так ховалася б в літі тижнями
Від очей й голосів лукавих
Квітне сад голосними струнами
Що до краю наповнюють серце
Наче встали з могил скіфи з гунами
І кружляють в шаленому герці
Марить північ спекотними зливами
Що знімуть з неї втому липневу
І відпустять її окрилену
Десь далеко у ніч морозневу
Потомилась природа заморена
І душа просить вже відпочинку
Я закута у трави я стомлена
Мовчки мрію про зиму й ялинку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Говорити коханій жінці про принади іншої жінки – божевілля.
Навіть, коли кохана про це попросить. Тим паче, коли кохана про
Це попросить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Ніколи не закохуйся у психів!
Це може погано закінчитись – казав ти,
і жадібно цілував,
тримаючи за спиною ніж.
Намагався вбити мене,
щоб перевірити чи зможу
я відродитись із попелу, як фенікс.
Експеримент вдався – я та,
хто назавжди залишиться
для тебе недосяжною частинкою Всесвіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Гострий присмак сталі
У твоєму началі
І колючі ворсинки
На моєму єстві
Ти крокуєш далі
І підкорюєш далі
Я курю сигарету
У відкрите вікно
А ти дивишся зріло
На моє тіло сміле
А ти вловлюєш хіть
І хапаєш за мить
Моє тіло сміле
Пригортаєш уміло
Під чаруючі мантри
Потопаєш в мені
У моїй глибині
Аж на самому дні
Бачиш ти уві сні
Мої губи хмільні
І тихенько мілієш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
Навіть якщо ти назавжди зникнеш
за лінією розмежування наукових праць Фрейда
і правдивими текстами пісень Агати Крісті,
то назавжди залишишся поруч запахом бензину на моєму тілі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
мені нестерпно хочеться до тебе
коли гуде зимова заметіль
коли зійдуться десь земля і небо
чи догорає засоромлений фітіль
мені нестерпно хочеться з тобою
піти крізь фіолетові дими
які безпечно приховали б нас з тобою
від поглядів та закидів юрби
мені нестерпно хочеться для тебе
збирати роси з прохолодної трави
сплітати у косички куці коси
і не відводити від тебе голови
мені найбільше хочеться сказати
що я для тебе мрію і живу
і лиш тебе намірина кохати
бо ти зі мною завш як на яву
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
слова безсилі б’ються барабанами
мов пелена в очах висить туман
шляхи між нами стали океанами
то не любов була то був лише обман
засохнуть фарби на лиці старого маляра
замовкне серце оповите у дурман
тепер закінчилась дорога й далі я
упевнено почну новий роман
і догорівши мов новою стала я
ніч як вино розбавить мій тягучий стан
між нами кораблями сталими
розбурханий сумує океан
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Світ безмежний, мені так гадалося
Коли мав десь з десяток літ
Не пройти його не проїхати
Хоч потратить на це увесь вік
Та з роками спаплюжилась істина
Що з дитинства у серці беріг.
Світ – мізерний. У ньому тісно нам
Тому кожен у свій тягне бік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
Де сплять над річкою старезною тумани,
І між покручених дубів блукає сива осінь,
Зустрінемось опівночі замріяній коханий.
Таємні поцілунки наші вкриють сонні роси.
Де жовті трави нишком з болю потомилися,
На ниві, яку влітку косять гострозубі коси,
Одне до одного як соняхи знов притулилися.
Розлучать нас зими-негідниці жалкі морози!
О скільки літ з тобою ми, та все не вінчані,
О скільки літ під ранок нас вмивають роси.
У час, коли забуті ниви коси не калічать вже,
І між дубів лапатих заблукала чарівниця осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
Моя маленька сумна, дівчинко,
Тепло твоїх долонь іскриться
Шляхи нам долею намічені
Куди б запекло не неслися
Прости образи сум і відчаї
Карбовані слова-нотатки
Надалі буду суто ввічливим
Надалі буду захищати.
Мала, на світі дні нам лічені
Тож годі час в пусту ганяти
Допоки душі не скалічені
Дозволь мені тебе тримати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Сумна історія, що трапилась зимою
Сумна історія написана про двох
Чиї дороги вкриті снігом і травою
Історія про Львів тире Острог.
Вона закутана в хвороби-покривала
Засне , холодні пальці розмина,
Хоч цілий тиждень так цього чекала
Фактично тиждень ним жила
А він затятий в сірі камуфляжі
В повітрі подумки шукав її парфум
Сьогодні знов один у постіль ляже
Ховаючи у серці солод губ
Сумна історія про все що мало статись
Сумна історія, про все чого не відбулось
про те, як щиро хочеться кохати
І як кохати знов не довелось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Весна несе тепло барвистих ранків.
Квітує первоцвіт на дикім пустирі.
Закохана у срібне марево світанків,
Вона ходила по замріяній землі.
Солодкий вітер гальмував свідомість,
крутивши голову весною пяній дамі.
Вона вагаючись залишиться натомість
втонула сонна неквапливо в панорамі.
І яблуня суцвіттям ніжно її вкрила,
Заснула поруч оніміла дика бранка.
Теплим дощем гріхи тілесні змила,
Стара, проте досвідчена коханка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Кількість СМС у моєму мобільному
Зростає з вбивчою швидкістю.
Наростає, наче мій оргазм
Під час нашої крайньої здибанки.
І всі вони від тебе. І всі вони для мене.
З кожним новим днем
Я все більше переконуюсь
В доцільності нашого єднання,
В правдивості наших почуттів,
В реальності даного світу.
Завтра ти наснишся мені
І я дозволю тобі залишитись.
Назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Я – жінка. Холодна, тепла, ніжна, пагубна, палка, нестерпна,
Жадана, наївна, смішна жінка. Поруч зі мною ніколи не буде легко,
Просто, зрозуміло, тихо, бо я жінка. Така яка є, з усіма своїми недоліками,
Вадами, тріщинками, істериками та сльозами. Жінка, якою можна захоплюватись,
Проклинати, поливати брудом, ненавидіти, але не можливо не любити, не можливо не
Хотіти. Жінка, яку хочеться загорнути в обійми і ніколи нікому не показувати, бо відберуть.
Жінка, яку так просто не відпускають, а якщо відпускають , то лише дурні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
Комусь можливо здамся ненормальною
Зруйную всі ілюзії строкаті
Нормальність – це тавро банальної
А я давно уже не в адекваті.
Біжу за часом здоганяючи хвилини
Які печуть долоні кропивою
Мені так хочеться побути мить собою
Умитися холодною водою.
Упитися холодною росою
І зникнути в пожовклих сторінках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
і ось вісімнадцята осінь
летить мов скажена зграя
з собою піти не попросить
лиш снігом сліди замітає
а я так хотів наздогнати
хотів пригорнути до себе
в обіймах міцних заховати
та мабуть таки не треба…
нехай же летить в світ безкраїй
летить розсипаючи роки
най юність моя буяє
нехай не стираються кроки
лети вісімнадцята осінь
впади вісімнадцятим снігом
нехай же літа мої босі
шаленим кружляють бігом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703491
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2016
Ти моя слабкість…і моя сила,
Щастя моє і моя втіха.
Поруч з тобою не знаю лиха,
Поруч з тобою гріюся сміхом…
Милий, повір, що без тебе згину…
Навіть якщо «хтось» пригорне небо…
Навіть, коли подарує будинок..
Знай, цей будинок пустий без тебе!
Віриш? У снах твої теплі риси
Мрії мої, наче човен гойдають.
Мовчки, терпиш усі мої «бризи».
Мовчки, в обійми свої загортаєш.
Й скільки б сюрпризів підносила доля
В миті тривкого й щемкого єднання,
Знаю – у світі на все Божа воля.
Знаю , що ти моє справжнє кохання!
Й після осінніх дощів та злив,
Що з нас зітруть всю красу юначу,
Ти все одно залишишся моїм
Й я як завше тобі поплачусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Я юна… я гаряча… я горю…
Мені потрібна вся вода планети.
Без сумніву…без страху… без жалю
Я вип’ю все і розчинюсь в лабетах.
В твоїх лабетах , демоне,тону́.
Тону́? Та ні, напевно швидше то́ну.
Твій смак пробуджує в мені вину,
І я твоя…Твоя вже аж до скону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Ми як завше заснемо у різних ліжках,
Піддамося п’янким чарам ночі,
Тихо здіймемо голови – небо в зірках,
Та заплющимо стомлені очі.
Під полудою снів місяць сонний зорів
І топились думки у болоті.
Ти ж приходив туди з-за глибоких ровів
І безстрашно торкався до плоті.
Був, а може і ні…Все наснилось мені?
Та чи можу тоді пам’ятати?
Як із темені днів твої руки міцні
Вміють сон і тепло дарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016