| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Одного разу буде дуже сумно,
І за вікном все той же сірий дощ…
А на душі тривожно і бездумно…,
Пробитись важко крізь думок всю товщ...
Стук в двері…відкрию, на порозі
Стоїть вона, що була в моїх снах,
Як мрії втілення в віршах і в прозі,
Із посмішкою, що чарує, на вустах…
Увійдеш тихо у кімнату мою,
Залишиш за собою ароматів шлейф,
І тихо скажеш: «Я люблю і я з тобою!
Забудь, що я говорилось до тепер!»
До мене підійде… злегка обніме,
(Торкнусь я теплої руки рукою)
І тихо так промовить, сум весь зніме:
«Тепер не стану я чужою!?»
Її я пригорну до себе ніжно
І більше нікуди ніколи не відпущу,
Надія стане знову білосніжною
І Віру назавжди у своє серце впущу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Давай втечемо з тобою в мій сон?
Дай руку мені. Не уникай, не треба!
Серця, нехай заб'ються в унісон -
Вкрадемо у життя…кусочок неба!
По тонкій грані між реальністю і маревом
Неквапно так…граційно так пройди…
В щасливий світ, наповнений лиш заревом
Надій і мрій посеред ночі ти ввійди…
До мене пригорнись, щоб відпустити
Всі сумніви, боязкість і страхи…
І десь в реальності назавжди залишити
Твої, мої і спільні всі гріхи…
Відчути хочу пристрасть поцілунку
Нехай уявного, нехай словами пишучи…
Прийди в забутий сон, і стань дарунком…
Поки що крадькома, ніби мене крадучи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Десь там на початку зими,
Де танцюють танець хуртовини,
Як ти дивишся на те, щоб ми
Ненароком зустрілись одної днини?...
Як ти дивишся на те, щоб побачитись,
Не торкаючись одне одного руками,
Просто на відстані в очі подивитись,
І не розлучатись ніколи…роками?...
З непроглядної темряви в'язкої
В недосяжні манливі далі
Як ти дивишся на те, щоб ми
З тобою назавжди відлітали?...
Як ти дивишся на те, щоб ми
Розірвавши відчаю кайдани,
Добралися, нарешті, до краю зими?...
Але ти скажеш – ми не складаємо плани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016
Розбивається шум об скло,
Краплі звуків стікають по рамі...
Боже, скільки води витекло,
Зі струмками, сльозами, дощами...
Боже, скільки відносять вітри,
Скільки падає листя думками...
Скільки часу чекати весни?...
І самотніми бути ночами?
Чи хтось зрозуміє у чому провина?
Чи хтось зрозуміє, чому
Курить ніч безперервно людина?
І що діється в серці йому?
***
І знову кігтиком по склу,
Вранці пошкребеться ледь чутно, трішки,
І тихенько згорнеться в кутку
Самотності сіра кішка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016
Мені хочеться радіти кожному дню,
Адже скільки їх ще залишилось?!
Я хочу віднайти одну ту течію,
Щоб нас несла і щоб в єдину злилась!
Мені хочеться чекати від себе божевілля,
Такого, щоб без правил і обмежень!
І щоб життя було одним свавіллям,
Без всяких доль, удач, і за словами стежень!
Мені хочеться щастя сьогодні
І щоб через край і надовго,
І світла сонця спекотного півдня,
Щоб далі не плисти у темряві безмовно!
Мені хочеться зараз любити,
Любити безглуздо і бездумно!
І щоб не можна було зупинити!
В шаленстві цьому, щоб не було сумно!
Мені хочеться не будувати планів
Ні на день, ні на найближчу годину,
Занадто багато в планах було обманів -
Я бачив це не раз, майже кожну днину!
Мені хочеться жити сьогоднішнім днем,
Ну, а потім, як ляже карта.
Ми кожен день як заново живем.
А завтра?! Нехай приходить завтра !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2016
Хтось вже колись, писав як я,
Так само часом невміло…
Мов білим по чорному - покриття
Крейдою по асфальту…несміло…
Хтось вже колись, жив як я,
Так само деколи без оглядки,
Зневіряючись, але люблячи життя,
Без зупину, без всілякої перезарядки…
Хтось уже колись кохав як я,
Так само часом шаленіючи…
Серце своє віддавав без вороття,
Інакше просто не вміючи…
Хтось вже колись страждав як я,
Так само до болю, до помутніння…
Себе заздалегідь ховаючи в небуття
І це не мало часом розуміння…
Хтось вже колись робив як я,
Так само деколи імпульсивно,
Картаючи потім себе, як мале дитя,
І просячи пробачення надривно…
Хтось вже колись...Так навіщо повтори,
Адже жити по-іншому більш підходяще?!
Ми в своєму житті самі актори -
І може у нас вийде краще?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016