Софія Руда

Сторінки (1/2):  « 1»

Пам’ятаєш, як ти, ще тоді говорив

Пам'ятаєш,  як  ти,  ще  тоді  говорив,
Що  та  ніч,  ніби  сон,  серед  ґвалту  німої  війни?
Я  читала  вірші,  а  ти  мовчки  натхненно  курив,
Притулившись  спиною  до  цегли  старої  стіни.
І  ми  ніби  в  кіно,  проводжали  останні  зірки,
А  за  нами  з  дерев  споглядали  похмурі  круки.

Я  тоді  ще  ніяк  не  могла  пригадати  слова,
Забувала  початок  і  різко  губила  кінець,
А  ти  тільки  сміявся.  Мовляв,  що  різниці  нема,
Якщо  влучна  строфа  -  то  зачепить  мільйони  сердець!
Ми  губили  стежки,  мабуть,  з  мене  поганий  гід,
Тільки  наші  дороги  нас  вперто  вели  на  схід.

І  ти  твердо  казав,  що  нам  треба  набратися  сил,
Що  лишився  один  затяжний  і  зухвалий  стрибок…
Над  Дніпром  розносилися  наші  дзвінкі  голоси,
А  до  справжнього  пекла  лишався  один  лиш  крок.
І  світанок  пробуджував  місто  від  теплих  мар,
А  на  сході  тим  часом  густішали  тіні  хмар.

Я  згадала…ти,  ніби  тоді  говорив…
Хоча,  може,  це  сон,  після  другого  року  війни?
Я  читала  вірші,  а  ти  мовчки  зі  мною  курив,
Хоч  вже  більше  нема  навіть  залишків  тої  стіни.
І  забуті  слова,  і  забиті  камінням  думки,
І  ту  ніч,  що  мов  сон  розчинили  важкі  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697457
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.10.2016


Я вчора чула як співають зорі…

Я  вчора  чула  як  співають  зорі
У  спалахах  небесного  буття.
І  місяць  їм  підспівував  поволі,
Тяжкі  мотиви  вічного  життя.

І  вітер  ворушив  деревам  коси,
Що  листям  загравали  до  землі...
Повільно  йшли  Андріївським  узвозом
Думки  старі,  а  люди  молоді.

Їм  світло  мерехтіло  під  ногами,
Відлунням  били  дзвони  по  дахах.
Ходили  поруч  привиди  майданів,
Плекали  мрію  в  стомлених  руках…

І  ти  блукав  у  тім  багатозвуччі,
Відкритим  серцем  линув  до  небес.
Ти  чув,  як  стугонять  Дніпрові  кручі,
І  як  на  сході  бавиться  Арес.

Ти  чув  усе:  дитячі  перші  кроки
І  вільний  ритм  закоханих  сердець,
І  ти  співав,  народжувались  строфи,
Сильніші  ніж  козацький  вільний  герць.

І  ти  співав,  і  ніч  співа  з  тобою,
Хай  голос  твій  розвіє  смуток  днів!..
А  я  в  полоні  суму  і  любові
Самим  лиш  серцем  слухала  твій  спів...
11.07.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2016