| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Як ранок гріти перестав,
А вечір в темінь все загнав,
Невдовзі кволий цупкий вітер
З дерев барвисте листя зняв.
Усюди лине самота,
Постійно вабить дрімота,
Лиш сіре небо знавісніле
Всіх зверху мляво привіта.
І в таку пору недолугу,
Відчувши тихую напругу,
Без зайвих спроб журбу зігнати
Чекають всі на зимню тугу.
Та як сама зима прийде,
І сніговій своє почне,
То разом з тим барвистим листям
Весь смуток хуга замете.
Аж до весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2016
У чорній темряві, вночі,
На втоптаній слизькій землі
Трусились люди від безсилля
Знайти хоробрість у собі.
Бодай один просвітній знак
До тихих бідних неборак
Дійшов би світлом через морок
Й заставив стиснути кулак.
Від втоми й марної напруги
Від непотрібної потуги
Жгли сльози очі, тисло в груди,
Зривався подих від задухи.
Чому покинула їх сила,
Що їх до тями приводила,
і в тьмі нічній їх не знайшла?
Чому не трапилося диво?
Трусились люди і мовчали.
Усі стурбовані, всі знали:
Дарма стояти, треба йти.
Та сил зробити крок не мали.
І дочекались - засвітліло,
Земля повсюди посіріла,
І показався денний світ.
А він долає страх так вміло.
Забута мла і всі тривоги,
Земля приємно гріє ноги.
Хіба можливо взагалі,
Що знов відчують страх вночі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2016