| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Усміхнися незнайомцю!
Поділись своїм теплом!
Мов палким промінням сонця,
Хай пройме його добром!
І ймовірно, незнайомець
Стріне з усміхом когось,
Не всміхнеться хто, натомість
Усміхнеться інший хтось!
Хай це сонячне зайчисько
З добрих усмішок людських
Промайне по світу блиском
На обличчях всіх земних!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
Оце так погляд!
Ти знаєш, мій їде дах.
Коли ти поряд -
Я розчиняюсь в твоїх очах.
Палає серце.
Мурахи по всій спині.
Знести як все це,
Не захлинувшися у слині?
Втрачаю розум
І власних не бачу дум.
Один лиш роздум -
"Чи відчуваєш ти теж цей струм?"
Душа - окремо.
Ти краща з сердечних вбивць.
Давай втечемо!
Навколо стільки спокійних місць.
Обнявши, мушу
Відчути твоє тепло.
Взяла за душу.
Мені так добре ще не було!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Моє серце, неначе вбиральня
У людному хостелі, знаєте -
Ну всі ломляться в нього нахабно,
А воно вічно кимось зайняте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803452
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 17.08.2018
Я пишу про кохання, коли в серці порожньо.
Я пишу про страждання, а в житті все окей.
Я пишу про богатство, коли в шлунку порожньо.
Я пишу про братерство, і ледь зношу людей.
Я пишу без натхнення - аби щось римувалось.
Я пишу без потреби, аби хтось прочитав.
Я пишу без ідеї - аби щось римувалось.
Я пишу, бо так хочу. Захотів - й написав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803443
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.08.2018
ЛИШЕ ТОБІ
Кричиш-благаєш: "Допоможіть!",
Коли життя вже суцільний shit.
З усіх боків, наче вороги,
Думки про чвари, гріхи й борги.
Послав би все це під три чорти!
Та це ж не вірш - не закреслити.
На власнім маєш нести горбі.
І все терпіти лише тобі.
А завтра, лихо, хоч геть гризи -
Все буде гірше у три рази!
Образи недругів, злі плітки,
Омани й в спину брудні плювки.
Усі ці люди, немов дурні, -
Вампіри, зомбі й перевертні.
"Почну війну з ними - й грець із тим,
Що ризик є вславитись ніким!
Почну війну! А чому б і ні?
Помру, якщо пощастить мені!"
Бо тут життя, що як не крути,
Погане й гірше нема куди.
В куток забийся і замовчи
Або щосили "MAYDAY!" кричи.
І може хтось та й почує крик -
Врятує, доки ти ще не зник.
І для тієї лише мети -
Щоб його якось віддячити,
Збагнеш, що все ж ще бажаєш жить
І що життя - не такий вже й shit.
А там, не дай Боже, пощастить
Відчути щастя хоча б на мить -
І вже не зможеш забути більш
Та й не зітреш, як невдалий вірш.
Без зла у серці тобі своїм
Не вберегти себе від обійм.
І не минути безхмарних днів,
Якщо терпіння роздушить гнів.
Любов, усмішки, дитячий сміх,
Безмежне щастя і радість втіх
Прийдуть на зміну твоїй журбі.
І всіх любити лише тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803066
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.08.2018
ніколи у тебе не буде мене
ніколи не матимеш змоги
дізнатись що значить кохання моє
і віра в твої перемоги
ніколи моя не торкнеться рука
твоєї руки вже ніколи
не зможеш відчути на тілі мурах
мої не почуєш приколи
ніколи вже люба не знатимеш ти
як добре стрічати на ґанку
з гастролей мене і зо мною затим
кохатись нестримно до ранку
ламати на ліжку останні цвяхи
стираючи в порох матраци
тікати налякано геть як птахи
від диких причеп папараці
і в авіарейсі бориспіль-париж
на теплім плечі моїм спати
не будеш ти мила ніколи вже більш
забудь про це просто назавжди
ніколи цього вже не буде тепер
мої почуття охололи
ніколи цього не було у тебе
і більше не буде ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
Я малювати починав життя
На білому і чистому папері.
І гумкою стирав, і виправляв,
І підчищав розплилі акварелі.
Я додавав сердечно почуття:
Увесь їх ряд, від щастя до страждання.
Перемальовував, перегравав,
Цим витвіром вражати мав бажання.
Та наступила мить, як той папір
Вже не уміщував ніякі фарби.
Не зносив він ані мазків, ні дір -
Від неприпинного тертя став бляклим.
Утратив той малюнок чар і блиск,
Хоч я шукав найяскравіші барви.
Та й геть зобгався і зносився лист,
Став для своєї цілі непридатним.
Я малювать життя не припиняв:
Узявся за гуаш й принадний ватман,
Підрамником мольберта обладнав
І в полотно встромивши пензля жадно,
Я метушні навкруг себе здійняв,
Немов утратив весь свій глузд в натхненні,
Бо вийшовши за межі полотна,
Я врешті перейшов до стін майстерні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763064
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.11.2017
Ти вийшла заміж, а краще б за межі!
Тобі так не личать весільні одежі.
Ця сукня... ти в ній, наче зроблена з цукру,
та краще вже, знаєш, лизнути отрути.
Ти вийшла заміж, а краще б за межі
своєї слоново-кісткової вежі:
шукала себе серед інших роками
і мріяла щастя торкнутись руками.
Ти вийшла заміж, а краще б за межі!
Ти знаєш, про що я - в тобі було дещо!
Шаблони... ти їх не терпіла ніколи,
допоки в одну мить не встряла в це коло.
Ти вийшла заміж, а краще б за межі.
Ми друзі з тобою тепер лиш в мережі.
В онлайні й по вуха в лайні - непогані.
Нехай оминають нас самоомани!
Ти вийшла заміж, а краще б за межі.
Та й байдуже вже - ти мені не належиш!
Тримайся! Ти майже відчула з ним щастя!
Й на цім перехресті зі мною прощайся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763054
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.11.2017
Дивлюсь у дзеркало і бачу з м'яса тіло,
Що підконтрольне полум'ю, ледь-ледь помітному в очах,
Дивлюсь у дзеркало й не маю навіть тіні
До того тіла з м'яса співчуття.
Сьогодні я над ним як слід буду знущатись,
Тягнучи і підводячи його до тяжкого труда.
Від болю в м'язах цьому тілу не сховатись -
Мозолів лиш не буде на вустах.
Ганьба тому, хто своє тіло скрізь жаліє!
Не усвідомлюючи те, що він - тривкий й бесмертний дух,
Що втом не зна, якщо достойне має діло,
А тіло те веде, як скот пастух.
Ти тілу воля, сила, його біль і втома -
Усе заховано в тобі, натхнення теж шукай десь там.
Дух - ти, а підкорятись духу тілу - сором!
Тож підіймайся й зцілень не чекай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745853
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2017
Учора ти наснилася мені,
Вгадай, що ми робили?
Ти наче рідною була мені,
Коли впадала у мої обійми.
То є любов чи щось незрозуміле,
Симфонія закоханих сердець?
Думки мене втомили,
Бо всі вони про тебе, хай їм грець!
Я закохався у твоє тепло,
В те дещо мляве світло,
Я закохався у ясне чоло
І майже закохався в твоє тіло.
То не любов, то щось незрозуміле,
На це уже урвався мій терпець,
Знов ділимо обійми,
Але лиш уві сні, хай йому грець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2017
Ти, як завжди, гаряча, мов перепічка київська,
Та тобою добряче вже, здається, наївся я.
У моїй голові думки про тебе, що пліснява,
Але в серці моєму нема місця - там тіснява.
Я також, як ти знаєш, був тобою захоплений
І баляси твої я слухав, мовби закохано,
Та чи не через те, що маю слабкість гріховную
До дівчат, що говорять солов'їною мовою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
Моє життя - се такий невдалий перформанс
З актором-невдахою у головних ролях,
Що безталанно малює на стінах кров'ю,
Що іржавий у око встромляє цвях.
А потім дивлячись на глядачів сміється,
Сміється нервово і сміх цей змінює плач,
Бо сердечко його вже не так швидко б'ється
І звик до такого навряд чи глядач.
Та, здається, актор цього цирку - безсмертний,
Смак крові у роті йому знайомий давно.
Він щоразу живим повертається з пекла,
Щоразу нове починає кіно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741754
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.07.2017
Колись в дитинстві у своїм,
Давно - йще у дитячому садку
Взяв крейду в руки я малий
І річ на дошці написав гидку.
Мені було рочків зо три
Та йще однолітки мої усі
Ані писать, ані читать,
На жаль, невігласи не вміли ці.
Що то найшло на мене так?
І чим я був такий обурений,
Що річ дозволив цю вчинить
Собі, хлопчині вихованому?
Чи вихователька моя,
Чи із дітей хтось у садку отім
Мені не догодили чимсь?
Й пролив я, мов окріп, свій гнів...
Та не тому що знав лише оці чотири букви
Або тому що був негідником малим дурним,
А на всю дошку велечезним шрифтом слово "ДУПА"
Я написав, аби боялися мене вони!
І так, нехай ніхто не оцінив мій жест, як треба.
Ніхто не зрозумів подібну вихідку таку.
Та все ж таки увагу привернув значну до себе,
Ціна тому - набита *** і лице в кутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741276
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 09.07.2017
Я мав один гіркий, але безцінний досвід,
відвідуючи поетичні вечори.
Там я дійшов до висновку не менш гіркого:
нема огиднішої в світі мішури.
Зграя нероб збирається під одним дахом,
щоб показати одне одному плоди
свого безмежно дивовижного неробства
і щоб промити мізки літрами води.
Поводяться вони там зовсім, як сектанти,
що вірять в свій неперевершений талант,
бо все ж у дійсності їх лиш одне цікавить -
рідка можливість проштовхнуть у світ свій зад.
Поети взагалі не люди, як на мене, -
суспільству непотрібнеє біосміття.
І вірші в них в наш час безглузді й плоскі,
як їхнє вбоге, геть змарноване життя.
Причому взаємозалежність навіть є тут
нудотності віршів з життям їх авторів,
та все ж і я у тій жахливій сірій масі -
теж, як і всі, не виділяюся нічим.
Але найгіршим й найстрашнішим тут, напевно,
є те, що кожен з них вважа себе одним
із кращих прикладів сучасного поетства,
а справді є самозакоханим ніким.
Більшість поетів, як годиться "творчим людям", -
невиховані і нечемні типажі.
Вдягаються вони, неначе волоцюги,
курять і п'ють, що нарики чи алкаші.
Та що там, деякі і зовсім космонавти
у героїновому зоряному сні.
Дияволом прокляті навіть, що й казати,
приречені життя проводити в лайні.
І натуралів серед них, на жаль, теж мало!
Давно для кожного не тайна й не секрет:
усі поети - бі чи гомосексуали.
Чого ж я, нероздушене гімно, поет?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741275
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.07.2017
Існує ризик закохатись,
Розуму позбувшись геть
І на стіні своєї хати
Туги повісити герб.
Бо на землю тверду упавши,
Почувши від неї "ні",
Ти із тим засядеш, ледащо,
Як рак той на мілині.
Та раптом збагнеш, імовірно,
Збагнеш, ну а може й ні,
Що життя тому дивовижне -
Що ти все ж її влюбив.
Не хотів ти цього - цурався,
Поглянув якось не так,
Та наче, здалось, закохався,
Натрапив на гострий гак.
Думки всі присвячував їй лиш,
Дивився про неї сни,
І сам собі навіть не віриш,
Що врешті забув її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017
***
Лежу на земле плашмя книзу лицом,
питая волшебную негу...
Ты думаешь, я помешался умом?
Нет - я обнимаю планету!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740758
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2017
Рано чи пізно, та прийде весна
І всіх підведе до віконця.
Мов чарівниця, здивує вона
Пронизливим променем сонця.
Та й звеселіє холодна земля,
Як прийде тепленькая днина -
В неї вогонь сонця кине здаля
Блакитна ота полотнина.
Жила дерев обгорне зелена,
І дощ її щедро омиє.
Й серце, неначе від чарки вина,
Від леготу палко сп'яніє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722783
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.03.2017
В кайданах земного тяжіння,
За ґратами земного життя,
Укриті невігластва тінню
Ми бігли до рук небуття.
Униз по низхідній спіралі,
Угору до вершини глупства,
Забувши про норми моралі,
Геть від розуміння єства.
Вогонь філософії гніву
Вщент спалював у людях людей,
Ми стрибали разом у прірву,
Кленучи за це не себе.
І в Бога кидали камінням,
Дарів цурались Його та див,
Піддавшись цьому божевіллю,
Руйнували Його сади.
Втрачали надії і мрії,
Зневірившись у сили свої,
Та все ж закликали до дії
Товарищів і ворогів.
І я вірю в те, що ми зможем,
Що зможем сили в собі знайти
Щоб вийти за межі земного,
Зламавши кайдани оті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2017
Обрастает сердце мхами,
Сок кровавый наземь льёт.
Землю щедро орося ним,
Жизнь траве на ней даёт.
Лягу в той траве охотно,
Думам чтоб себя предать,
Возле затхлого болота
Дух мой там будет блуждать.
И искать любовь он будет,
Жаждил ведь любить всегда.
Нестерпимым тем желаньем
Без надежд убьёт себя.
Он обыщет всё и вся там -
Каждый кустик обойдёт,
Каждый стебелёк косматый.
И в конце концов найдёт...
Там, где белым цветом реют
Посредь шелеста цветы
Тех шумящих рощ деревьев
И охота петь любви!
Спрятавшись от всего света,
Счастье обниму своё.
Расцветёт сердечко цветом,
Сладкий мёд наземь прольёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694564
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.10.2016
Оброста сердечко мохом,
Сік кривавий пролива.
Землю зрошуючи гойно,
На якій зросте трава.
В ній я ляжу безтурботно,
Щоб віддатися думкам.
Біля затхлого болота
Дух мій в хащах заблука.
Він шукатиме кохання,
Бо любити завжди хтів.
Від нестерпного бажання
Вмре без будь-яких надій.
Буде скрізь його шукати -
Кождий кущик обійде,
Кожду гілку пелехату
І знайде його онде...
Де цвітуть-біліють квіти
Серед шелесту дерев,
Що шумлять, немовби діти;
Хіть кохатися бере!
Заховавшися від світу,
Щастя обійму своє.
Розцвіте сердечко квітом,
Мед солоденький проллє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2016
Наплюють калюжу в душу -
Гидко, але все ж,
Не плюватиму у відвіт;
Їх глупство без меж.
Моя ж дійсність не такая:
Совість - не труха.
Наплюють лише у душу,
Як вона суха.
Наплюють в глибоку душу.
Та в тім сенс який?
Хай хоч кожен день плюються
В океан верткий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693286
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2016
Фіктивний інтерес до мойого життя.
Питання: "як там справи?".
Мовчання і неадекватне сприйняття.
У відповідь: "нормально".
Живемо нині ми в такий цікавий час -
Бути природнім складно.
Щиру підтримку прагне мати кожен з нас,
Надати - кожен п'ятий.
Лиш віддалившися від всіх хоча б на мить,
Ти відчуваєш волю.
І що на цьому не закінчується світ
Збагнеш, ставши собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2016
Світ - це поле, в якому ми воїни,
де вороги не завжди один одного
б'ють, а частіше і зовсім у зговорі.
Поле, в якому для себе ми вороги.
Світ - це ліс, у якому ми добриво;
він нас і з'їсть, як не будем хоробрими,
як не здамо та не схилимо голови.
Ліс, у якому ми будем поховані.
Світ - це море, в якому ми тонемо,
берег шукаючи, гре́бучи стомлено,
крізь буревій, хвилі, голими й кволими.
Море, в якому пливемо ми колами.
Світ - це обрій, в якому ми з подивом
різні дива і скарби віднаходимо:
щастя, любові, добра теплі промені.
Обрій, в якому ми творимо спомини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2016