| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
більшість завжди мовчить,
меншість – готова до бою.
де найпростіше – згубити мить,
там найскладніше – лишитись собою.
календарі річниць,
знову червона дата.
потяг нічних залізниць
кличе за них помирати.
рік за роками мине,
спогади всіх лишають.
все найпростіше – складне,
всіх непростих – забувають.
«вчора» тепер – колись,
завтра – ще досі завтра.
коли віра ще є – молись,
коли ні – то розпалюй ватру.
більшість буде мовчати,
меншість – помре за них.
життю властиво минати,
життя стане на всіх.
журавель
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016
писати для тебе вірші означає лишатись живим,
означає ще відчувати тепло онімілих судин.
рядки, що написані двічі, навряд чи когось здивують,
та мрії всіх нас годують. та мрії всіх нас годують.
писати для тебе вірші – розмовляти з самим собою,
слова не витримують пауз, вони непідвладні контролю.
писати для тебе вірші – любити тебе по-новому,
і, замість крапки в кінці, за звичкою ставити кому.
писати для тебе вірші – розмовляти із голосами,
вони усе відчувають, як страх відчувається псами.
вони усе контролюють і знають, про що я пишу,
тому наші спільні розмови частіше нагадують тишу.
і все, що писав до цього, і все, що писатиму далі,
не містить в собі скорботи, не вмістить у себе печалі.
хтось каже, не та епоха, хтось каже, не ті часи.
«живи і люби, люби і пиши», – кажуть мені голоси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
І я розбиратиму по цеглинам всі створені в світі слова,
розриватиму речення на частини, а коли знову прийде зима,
я прийду до її будинку, і буду там просто мовчати.
Нехай думає, що то – кінець, нехай не знає, що то – початок.
Нехай молиться всім відомим богам та створює своїх власних,
нехай мовчить біля свічок у храмі, допоки вони не згаснуть.
І небо понад плечима тонкими нехай зберігає спокій,
поки вона палить минуле, поки вітер розносить попіл.
Поки очі її реагують на світло, поки вона реагує на мене,
нехай іде своїми містами, на свою вулицю безіменну.
Нехай дах на її будинку криють сумніви невимовні,
нехай все, що ховалось у ній, відтепер існуватиме ззовні.
Хай моря розмивають берег, хай вона сама стане морем,
хай змиває останні сили, тільки хай мені щось говорить.
Я терпітиму всі її шторми, позабувши про біль та втому,
поки є десь її будинок, поки ще є вона у ньому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016
Коли вона засинатиме, не дочекавшись мого дзвінка,
коли сни тектимуть по венах, ніби гірська ріка,
коли спогади стануть там єдиними островами,
не чіпай її, хай спить,
хай побуде віч-на-віч із власними снами.
Я прийду до неї пізніше /бо я завжди до неї приходив/,
дорога до її будинку не вміє здаватись негодам.
Прийду, аби сісти поруч, читати їй колискову,
бо з усієї зброї, що мав, найкращим лишилося слово.
і я казатиму
«Спи моя мила, спи, птахо моя, засинай,
хай сни відносять тебе далеко за гору Синай.
Хай несуть тебе далі, повз континенти та океани,
поки я зберігаю твій спокій, поки лікую усі твої рани.
Ти літаєш вві сні, моя люба, значить, досі ростеш,
значить, час невспромозі втримати власних меж.
Хай сни забирають тебе, хай лишають кордони кімнати,
лети туди, моя птахо, де хотіла завжди побувати».
а коли я закінчу
Хай вона ще трохи поспить, хай політає ще трохи.
Я затамую кожен свій подих, паралізую кроки,
вб'ю усіх, хто почне говорити, хто хоча б щось прошепоче,
тільки б вона після сво́їх снів не боялась відкрити очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016
Риба шукає, де глибше,
людина шукає, де краще.
Мені імпонує тиша,
кинута напризволяще.
В тиші сховалось мовчання,
в мовчанні – несказані фрази.
Несказане – то прощання,
без присмаків від образи.
Образа – це не байдужість,
образа – це ключ до віри.
Віра – твоя рішучість,
котра залатує діри.
Рішучість розділена двічі.
На рішення та бажання.
Бажання запалює свічі
на поминках у вагання.
Бажання – це підсвідоме,
що вийшло за межі контролю.
Це те, що тобі знайоме,
це те, що присутнє в любові.
В любові присутні інші
сховані компоненти.
Вони ховаються в тиші,
вони – її елементи.
Риба спускається нижче.
Людина чекає покращень.
Ми притаїлися в тиші,
в тиші ховається щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
допоки живеш в моїй голові,
і продукуєш мої нейрони,
кажи щось мені, шепочи щось мені,
руйнуй рубежі та долай рубікони.
бо це життя – це постійний рух,
бо це життя – це замкнуте коло.
а ми – переходимо в руки з рук,
і там, де тепло, скоро буде холод.
тож нам залишається бути вдвох,
гортати на двох пожовтілі газети.
бо там на горі десь сидить той бог,
що пише на завтра паршиві сюжети.
бо це життя – то суцільний сказ,
бо це життя – наш одвічний вирок,
і все, що виноситься нам напоказ,
прокреслено криво легким пунктиром.
бо це життя – цитадель вимог,
бо ми живем за чиїмсь наказом.
і все, що ми вмієм, – то бути вдвох,
і все, що ми можем, – лишатись разом.
моїй М.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Вона приходить раптово, як раптово приходить смерть,
її годинник, як правило, завжди відстає на чверть.
Вона цінує свободу понад усе у житті,
Вона не вірить у Бога, але люди для неї святі.
Вона могла б перелічити всі скоєні нею гріхи
та всіх, з ким вона зустрічалась – чоловіки, жінки, –
всіх тих, що її торкались та мали можливість згубити,
всіх тих, що із нею кохались, та не навчили любити.
Вона прокидалась о шостій й лягала у ліжко сама,
її непрасована постіль, холодна мов зимня ріка,
була заплямована наскрізь сльозами та алкоголем,
Вона прокидалась о шостій й лягала у ліжко із болем.
Вона давно могла б стати одною з тих самих жінок,
котрим присвячують вірші, котрі не лишають думок,
котрим зізнаються в коханні на кожній другій стіні,
та, замість квітів на згадку, щоразу лишали її.
Вона досить часто палила, сигарети й зворотні мости,
і більш за все не хотіла потрапить до рук самоти.
Волосся її лиш трохи торкалося ніжних плеч,
вона жахалась відсутності мрій та внутрішніх порожнеч.
Вона з`являлась тоді, коли всюди давно вже стемніло.
Я бачив її десь тричі, сумну та трохи сп`янілу,
Хтось мовчки на неї дивився, хтось думав, що то месія,
Та тільки я один знав, що так виглядає надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
всі слова вже давно написані,
всі рядки вже давно проримовані,
сонце сходить далеко за лісом,
небо знов обіцяє нам повені.
вулиці знов мовчазні та порожні,
у наші спини врізається вітер.
всі наші спроби – провально тотожні,
наші думки – комбінації літер.
марево знову нас вводить в оману,
дощ починає приховано лити,
очі твої накриває туманом,
губи здались, наче зірвані квіти.
тиша цнотливо пульсує у скронях,
сльози твої розтеклися по венах.
я поселюсь у твоїх долонях,
я помру за твої знамена.
що нам з тобою тумани та повені,
що нам дощі та непроханий сніг,
ми з тобою – міста, самостійно засновані,
ми з тобою – війська, що ідуть проти всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016