| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Ти моя доза забуття
Від якої я ще не відійшла.
Я як наркоман в очікуванні наступної дози
Вони казали мені: "Стоп!"
Але вже занадто пізно.
Я захопилась тобою
Я стала залежна від тебе,
І через це ще більш безпорадною.
Я перебуваю в стані мовчання
В холодній апатії.
Я в терпеливому чеканні,
Коли зможу насолодитися тобою знову.
І навіть якщо ця доза смертельна
Якщо це мій останній раз,
То я лише шкодуватиму
Якщо не віддамся цим почуттям як треба
Не відчую тебе повністю.
Проникнусь тобою
Цілком без залишку
Ти мій єдиний
Тільки один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2016
Дуже часто дівчат порівнюють з квітами.Красиву дівчину з Rosa centifolia.Інша дівчина її норовливістю і примхливістю нагадує Dendrobium victoriae-reginae. Інша дівчина скромностю,унікальністю,і простотою нагадує Galanthus nivalis. Знаєте, я не схожа на якусь красиву квітку, і, звичайно, не викликаю асоціації, пов'язані з квітучої красою. Я скоріше буде нагадувати Mammillaria spinosissima. Ви думаєте, що я збожеволіла, або вам просто цікаво чому саме Mammillaria spinosissimа. Ви маєте повне право думати, що я збожеволіла, але заспокойтеся,я вам усе поясню. Я могла б нагадувати Mammillaria spinosissimа поганим характером,або завдавала болю своїми словами, як Mammillaria spinosissimа, коли до нього доторкнутися.Вибачте.Вибачте мені мої примхи, які вкоренилися в мені.І мій зовнішній вигляд,який нагадав би вам Mammillaria spinosissimа. Але ви знаєте в чому наша головна схожість? Деякі Mammillaria spinosissimа красиво розквітають, інші ніколи. Але вони цвітуть лише один раз в рік.Тільки один раз. У них є тільки один шанс.І ви знаєте, я була Mammillaria spinosissimа , якому ніколи не судилося розквітнути . Але після зустрічі з тобою у мене з'явилося друге дихання, я розцвіла, я пізнала красу життя. Я виконала свою місію .Ти був метою мого життя. Ти дав мені життя, а потім нещадно забрав. Це був один і останній раз.Тільки один раз за весь рік.Це був 17 рік мого життя. І останній рік життя. Хоча я покину цей світ, але з серцем, повним любові, яке може легко знову розквітнути. Не намагайся повернути мене назад до життя.Тому що, я можу і могла любити тільки раз.Один єдиний раз. Я рада, що коханням усього мого життя був тільки ти, хоча і фатальним коханням, яке зруйнувало мене без залишку. У цьому світі ми маємо право вибрати,хто завдасть нам смертельного болю.Знаєте, я б дозволила йому це зробити сотні разів. Я задоволена своїм вибором.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698199
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2016
[i]Ми будемо й далі спокійно лежати
Мертва тиша буде в кімнаті
Шкода, що я люблю просто мовчати.
Яскравий місяць заглядає у вікно
Він нас карає.
Ти питаєтш мене щось знову
Безпорадно шукаю тебе у темряві
Я ніжно обіймаю тебе очима
Я бачу твій силует в темряві.
Ти читаєш мої думки
Я буду ретельно приховувати свої очі.
Давай вбивай мене знову
Своїми нещадними рухами
Ти позбавляєш мого тіла будь-якої сили.
Ми будемо обмінюватися думками,
Як ті телепати.
І ти зігрієш мене знову,
Коли тут смертельна спека.
Я цілуватиму тебе голосно
Мені будеш щось шепотіти
Ми будемо безсоромно сміятися на весь будинок,
І хтось буде слухати знову
Хтось у сусідній кімнаті.
Ми замовчимо назавжди
Ми боїмося сказати це занадто голосно,
Бо замість того, щоб обмінюватися словами
Ми будемо охоче далі обійматися.
Я з нетерпінням чекаю наступної ночі
Такої особливої,неповторної.
Вони неповторні лише з тобою
Без тебе вони порожні
Без тебе такі холодні.
Я хочу знову шукати твої ясні очі
В темряві посеред ночі.
Я хочу тебе обійняти
Так міцно і так гарячо,
Коли тут смертельна спека.
Цілую тебе так голосно,
Щоб було чути в сусідню кімнату.
І я не боюсь це робити щоразу,
Коли місяць на небі з’являється.
Коли ж він за обрій ховається,
Цілую тебе останній раз.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
[b]наші з тобою чайні ритуали- скільки незавершених розмов,
щастя обіймаємо руками,горе ж запиваємо вином[/b]
***
[b]чому це сталось саме з нами
хто-небудь?
але саме ми,
і з всіх залежностей на світі
для мене необхідністю став ти[/b]
***
[b]порятунку від тебе не шукаю
в цьому немає потреби,
бо ніщо в цьому світі не має значення
окрім тебе[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
[i] Sleep sweetly , my dear,
I promise not to disturb your dream.
Sleep tight my sweet,
As long as our hearts will beat in unison.
Lie quietly , my dear,
And I will guard your dream.[/i]
***
[i]Спи солодко,мій милий,
Я обіцяю,що не потурбую твій сон.
Спи міцно мій солодкий,
До тих пір,поки наші серця будуть битися в унісон.
Лежи спокійно,мій милий,
І я охоронятиму твій сон.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
Autumn leaves
The autumn leaves drift by my window
The autumn leaves of red and gold
I see your lips, the summer kisses
The sunburned hands I used to hold
Since you went away the days grow long
And soon I'll hear old winter's song
But I miss you most of all, my darling
When autumn leaves start to fall
Осіннє листя
осіннє листя проноситься повз моє вікно
осіннє листя багряне й золоте
я бачу твої губи літні поцілунки
засмаглі руки якими колись обіймала
відтоді як ти пішов дні стали довшими
і скоро я почую пісню старої зими
але я сумую за тобою найбільше мій милий
коли починає опадати осіннє листя
P.s.а зараз ним уся земля вкрита
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697662
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.10.2016
Я знаю ми далеко один від одного.Між нами смертельна відстань,але ми живемо надією зустрітись,і якщо ти її втратиш ми обоє загинемо.Між зорями і місяцем нескінченна відстань,і що їм залишається.Хіба через це вони не з'являються на небі кожної ночі?Через це їхнє світло стає менш яскравішим?Ні,вони з'являються знову і знову,і сяють ще сильніше.Якщо вони світитимуть яскравіше в них є шанс побачити одне одного.Тобі смішно з їхніх спроб,але вони не здаються.І я їх підтримую.Я усвідомлюю те,що тебе немає поруч,але мене тішить той факт, що ми з тобою під одним небом.Хоч і погляди в нас з тобою різні,різна погода,але єдине і спільне в нас усе ж є-небо.Я дивлюся,і думаю чи воно в тебе таке ж на вигляд.Про що ти думаєш коли піднімаєш очі.Я думаю про тебе.Легкість хмар нагадує мені твою ніжність,чистота неба схожа на твій ясний розум,зміна погоди про твій перемінливий настрій.Прошу тебе хоч інколи зводити очі до неба.Якщо тобі буде не складно.Не прошу тебе шукати якоїсь схожості,просто дивитись.Спостерігай за його характерністю.Піддавайся його мінливості.Просто вдивляйся у небо.І я в той самий момент також дивитимусь на нього.І саме тоді наші погляди зустрінуться.На долю секунди,але це таки станеться.Хоч ми й далеко один від одного,але ми часто бачимось.Небо зіграло з нами злий жарт,але ми відчайдушно шукаємо спроб побачитись.Ми шукаємо в небі ті рідні і теплі очі,заради яких приділяємо небу стільки уваги.Ми дуже далеко,але погляди наші близько,наміри наші чисті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697659
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Записки спостерігаючого неба
13.07.2016.
Обіцяли дощ.Єдиним і вагомим доказом було скупчення хмар,які сильним громом і подекуди блискавкою попереджали нас про сильну зливу.Але вони напевно вирішили нас розіграти.Жартуючи,зібралися разом і слідкували за нашою реакцією.Чи налякають вони своїм гучним громом звичайних перехожих,чи змусять їх відкрити парасолі,чи прискорять їхній шлях додому.Деякі люди дійсно їм повірили.Повірили не першому брехливому прогнозу.Хмари здалися їм такими холодними і важкими.Вони повірили розлюченому небу,яке просто зіграло для них виставу.Дощ обіцяли,але його все не було.Його вже зачекалась втомлена спрагою земля,і гарячий асфальт.Його не хотіли люди,які позабували свої парасолі,ті хто був під відкритим небом,і мав загрозу бути змоклим до нитки.І єдиним фактом,яким вони втішатимуться це те,що вони не з цукру.Але вони дарма хвилювались.Ніякого дощу не було.Тільки ніжні хмари огорнуті помаранчевою пеленою втомленого такого ж кольору сонця.Але деякі темні хмари не залишили спроб вчинити заколот.Але їхня ідея потерпіла фіаско.Деякі настирливі хмари ще досі намагались роздратувати небо.Навіть зірки їх боялись.У них забракло духу з'явитись на ворожому горизонті.Ця ніч обіцяла бути темною.Але одна з зірок таки зібрала волю в кулак і виступила на темному полотні,щоб там не було.І їх ставало все більше і більше.Вони ставали більш сміливішими.На небі почали з'являтись мерехтливі вогні.До неба всіяного зірками було ще звісно далеко,але небо уже не було таким бездушним.І якби не хоробрість малесенького світила,темна липнева ніч була б приречена на самотність.Усе змінила одна єдина зірка,і це стало прикладом для інших.Не чекайте поки хтось зробить за вас перший крок.Зробіть це самі.Якщо не ви,то хто ж?Не звертайте уваги на темні скупчення хмар-це лише тимчасові труднощі з наміром вас налякати.Просто зробіть це не думаючи про наслідки.В неї був вибір залишитись за чорною завісою,але вона вчинила по-іншому.Вона просто з'явилась на небі нікого до цього не спонукаючи,просто сяяла нікому нічого не обіцяючи.Нам обіцяли дощ,але його не було.Ті,хто не вірив прогнозам просто підтвердили свою теорію.Хто його чекав ймовірно засмутились.Хто його не бажав вдихнули з полегшенням.Темна липнева ніч була врятована від самотності.Не вірте прогнозам.Вірте у те,в що хочете вірити.Вірте в себе,і за вами потягнуться інші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695533
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
Записки спостерігаючого неба
14.07.2016.
У неба сьогодні такий перемінливий настрій.Початок дня був ясним і теплим, нічого не віщували біди.Тепле літнє пекуче сонце перевіряло на витримку людей.Хтось рятувався тікаючи в тінь високих дерев, тільки найтерплячіші залишалися під пекучим сонцем.Затемнені окуляри позбавляли сонячного світла сліпучої яскравості.Нічого не свідчило про дощ, все виглядало таким безневинним.Але земля була виснажена пекучим сонцем,і маленький дрібний дощик врятував від спраглої жаги.Але якби ви знаходились в будинку, ви б навіть не помітили, що падав дощ.Дрібні краплини швидко просочилися у надри землі.А потім усе змінилося.Сліпуче сонце здало свої позиції,і зникло з поля зору.Замість пухнастих хмар схожих на солодку вату з'явились темні чорні хмари, які швидко перетворили цей світлий, спекотний день на темний безбарвний холодний вечір.Втомлене сонце, яке здалеку нагадувало соковитий персик вкладалося спати, вкриваючись ніжною розовою пеленою з хмар.І настала ніч.Холодна безжальна ніч.На зорі було годі й чекати.Замість них на небі панували темні черстві хмари, які були як той чорний дим після довготривалої пожежі.Не було жодного бажання спостерігати за таким небом.Але якби ви на хвилину задивилися на нього, ви б побачили як швидко рухаються ті темні хмари в незрозумілому напрямку.Очевидно щоб встигнути охопити пітьмою все на своєму шляху.Погода інколи буває такою перемінливою,як і настрій.І спробуй встигнути вхоплювати ці погодні зміни. Тож поки на небі сонце радійте йому, навіть якщо вас інколи дратує його убивча спека.Перечекайте темні хмари, вони не будуть на небі постійно.Небо сьогодні встало не з тієї ноги.Вранці небом керувало запальне сонце, вечором воно здало свої позиції, темної млявої ночі потрапило в полон мовчазних безбарвних хмар.Вам уже не звикати до погодної постійності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695531
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
[b]через тебе цілодобова парестезія
не треба шукати цьому причин
й так зрозуміло що все це ти
постійне відчуття ейфорії
тобі ж я завдячую звісно
душу мою мучиш голодом
хоче тебе ще більше
пише для тебе вірші
не хочу думати як тебе бракує
тіло позбулося крепатури
не давай мені розслаблятися
це лише початок
опирайся людському осуду
і навіть якщо всі проти
не звертай на них уваги
уникай каламутних поглядів
ми з тобою тільки почали
це тільки зародження
поява на світ нашого кохання
ми самі його виростим потайки
не дозволим йому отак вмерти
нехай весь світ буде проти
ми вбережемо його від агресії
не допустиму в ньому адюльтеру
не дозволим загинути в муках[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Підійди і обійми мене,
І моя кардіограма скаже більше ніж слова.
Не розпитуй не шукай пояснень
Просто мовчки підійди,
Бо що ж тобі неясно
Ні грама не вагайся.
Підійди вже до мене нарешті,
І ти почуєш,як моє серце шалено б’ється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
листя падає
деревам самотньо без нього
тебе немає
мені теж самотньо
така наша спільна доля
покидати те що дороге
без шансу повернутись
листя уже не повернеться
хоч як би просили дерева
і ти уже теж не залишишся
хоч якби тебе просила
ліхтарі майорять самотньо
крізь туман
видніє їхнє світло
блукаючи в осінньому тумані
шукаю ліхтарі що поховались
втомився асфальт від осінніх дощів
його втішає листя з дерев
мене втомлює твоя відсутність
але мене ніхто не втішає
може це якась осіння хандра
таке осіннє призначення
вкрити тугою весь світ
яке ж моє призначення
кожної осені сумувати за тобою
і терпіти цю холодну осінь
коли вже чай тебе навіть не гріє
мене зігріють мої вірші
за змістом холодніші вони завжди
які б вони вже не були за змістом
можна тобі надсилатиму
і кожен раз коли впаде листок
з оцих осінніх і сумних дерев
буду тобі писати один віршик
і вітер буде нам за поштаря
P.s.не знаю чи читатимеш їх звісно
прошу хоч листки не викидай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2016
[i]Коли ти поруч зі мною мурашки бігають по тілі
Що ж відбувається в твоїй голові?
Про що ти думаєш,про що мовчиш
Чого ти хочеш по секрету мені скажи.
Зі мною все буде добре,не бійся поділитись,
Бо що б не сталось я буду з тобою.
Коли ти поруч голова йде обертом,
Слова злякано розбігаються
Очі від твого погляду ховаються.
Які твої думки,
Ти щось приховуєш
Чи щось не договорюєш.
Але я не втомлюсь тобі повторяти
Твоїм таємницям не вдасться мене залякати.
Скільки разів тобі маю казати,
Що попри все тебе буду кохати.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
[i]Я вам розповідала,
Як полюбила у 17?
Вже й не пам’ятаю,коли це було
Я збрехала
Ніколи не зможу забути.
Здається,це було тільки вчора,
А скільки насправді минуло років
Чому той час ніяк не лікує того,що було
Чому з часом не стає легше?
Усі обіцяють,
Але не стає.
Наче мені й зараз 17
І,що не кажіть
Мені так пощастило
Полюбити...
Всією душею всім серцем
Так як люблять вперше
Вперше й напевно востаннє...
17
Здається так рано,
А коли ж тоді вчасно?
Для любові немає меж
Для мене теж їх тоді не було.
Для мене існував лише ти,
Коли для тебе існувала зовсім інша.
Такою буває вона любов,
І ніхто не вгадає,яка чекає на нього.
Яка буде ваша любов я не знаю,
Але я знаю якою була моя...
І це була найпрекрасніша любов
Любов в 17...
Перша і остання…
Не знаю,як в Костенко
Але мені ще ніколи так не щастило,
І мало кого я любила
Як тоді тебе.
І мало кому пощастило любити в 17,
Як любила тебе тоді я.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
[quote]Осінь-час переосмислення того, що було,й підготовки до чогось нового, незнаного й невідомого.[/quote]
[i]сумно
не через осінь
(ну добре і через неї теж)
сумно строго за розкладом
коли вже жовтень
і за вікном дощі
все як треба
холодно
не через температуру
може через те
що нема кому зігріти
не знаю може й так
сльози
і вони теж
що ж за осінь без сліз
так вони висохнуть через кілька днів
не лишиться і сліду
сезон пекучих сліз
співпав з сезоном дощів
може збіг
може слід
збіг не думаю
а ви?
буває ж сумно без причин
може просто так
бо серцю забажалось
і може сльози не з печалі
і очі теж ми не ховаєм
хоча набридли вже втішання
може осінь мине
мине сум зникнуть сльози
цього мої любі ніхто не знає
безсоння
через що
може теж через осінь
і через неї частково
через навчання
стовідсотково
може через шум дощу
о так через нього звісно
а може через присутність холоду
може через відсутність тебе
і твого зігріваючого тепла
не знаю через що
може через все разом
через все на світі
бо все так надокучає
переслідує
від самого ранку і так без кінця
сум зникне
з ним і печаль
і заберуть з собою осінь
яка вже досягла свого апогею
холод пробирає
навіть якщо ти в найтеплішому одязі
бо бачиш ти холод усюди
відчуваєш його кимось схованим
холодні очі холодний голос
крижаний погляд
і що тобі тут допоможе
теплий одяг
спробуй
навряд чи
і пройде такий момент
коли дощі не ховатимуть сльози
але буде видно їхні сліди
дощів на землі
сліз на обличчі
і будуть ночі
коли ти нарешті виспишся
коли зникнуть усі причини
або навпаки так набриднуть
що наштовхнуть на сон
і зникне безсоння
такий довгоочікуваний сон
чому ж він такий короткий
чому він такий як осінні ночі
чому тебе немає поруч
чому ти завжди відсутній коли навколо осінь
чому ти йдеш коли навколо так холодно
а з іншої сторони добре
не бачиш мої заплакані очі
чому осінь така холодна
чому думки такі сумні
вірші самі знаєте які
ну і нехай
нехай на душі сумно
сльози на щоці
сліди безсоння
це ще не привід
перестати писати вірші
про будь-що
про тебе
про листя що літає з усіх боків
про все на світі
будь-де і будь-коли
коли дощі коли сонце
коли поруч ти
коли їдеш в маршрутці
або сидиш на парі
просто береш і пишеш
і не тому що осінь
не через настрій не через дощі
а тому що ти сам цього хочеш[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016
О спогади мовчіть!
Прошу не мучте совість.
Залиште мене в спокої
Забудьтеся в минулому,
Покиньте закутки розуму
Серцю не завдавайте болю.
Занадто велика ціна любові
Не забувати її ніколи.
Вони ідуть,женуться знов за мною,
І як жахи вриваються у сни.
Ці спогади,мов люди такі горді
Думають,що можуть все
Впливаючи на долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2016
Давай поїдемо до Львова
Будемо шукати любові,
Бо де ж як не там
Її треба шукати.
Візьмемо кружечку кави,
Потонемо у ній разом
Цукру не треба давати
Він розчиняється в каві
Так само як і я в тобі.
Навіщо далеко їхати,
Нащо кудись іти?
З тобою будь-яке місто на цій землі
Буде місцем любові і теплоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016
Яка це радість, що хоч хтось бажає мені приємних снів,
А так снилися б одні кошмари,
І найприємніше,що бачу зранку-це твої очі кольору каштанів.
Давай розплющувати їх разом,
А коли сонце сяде за обрій
Давай обоє заплющимо очі,
А разом з ними і фіранки.
Потонем в обіймах солодкої ночі,
Бо не дуже вже любим світанки.
Глибокої ночі,як ті птахи до неба торкнемось тілами,
А коли розплющимо очі
Зрозуміємо,що проспали світанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2016
Сподівалася побачити серпневий зорепад
Загадати якесь бажання,
І заодно побачити,як зірка торкається землі.
І поки я загадую бажання
Зірка вже давно в твоїй руці.
Коли впаде наступна зірка я не знаю,
Бо я лиш тихо промовляю:
"До зустрічі з наступним зорепадом"*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2016
[i]можливо рідко щастить
не завжди щось вдається
або все нанівець
варто радіти тим коротким щасливим миттєвостям
які зустрічаєм вкрай рідко
але навіть найменшим приємностям варто радіти
їх випадає й так дуже мало
тим рідкісним випадковостям
в які так важко повірити
незаплановані хвилини радості які не були обіцяні
секунди імпровізації
хвилини щирості
години пристрасті
моменти щастя
навіки закарбовані у пам'яті
навіть ті які ненавидимо і так хочем забути
заполонили нас своєю неочікуваністю
які хочемо стерти
в які з часом перестаємо вірити
моменти щастя вивчені як молитва
згадуються як мантра
не розчиняються у вічності
не забуваються
бо завчені на пам'ять
пережити б деякі ще раз
було б невимовним щастям
щастя на нас не чекає
воно до нас підкрадається
захоплює нас зненацька
не даючи оговтатись
а коли минає
не забуваєм довго
до нього неможливо підготуватись
тим більше запланувати
воно само нас планує
самостійно в життя вривається
щастя на нас не чекає
воно тільки потайки ходить
воно кого треба знаходить
я на тебе не чекала
не шукала не була готова
все моє життя було терплячим чеканням
до зустрічі з тобою
бо всі моменти життя з тобою
я називаю щастям
незапланованим
імпровізованим
чистою випадковістю
яке ж це велике щастя
зустріч в житті з тобою
незабутні хвилини радості
моменти інтимної щирості
години мовчання у шумному всесвіті
і вже життя не прожито даремно
якщо ти зустрів своє щастя
просто будь напоготові
бо щастя застане тебе зненацька
ввірветься в життя як непроханий гість
і зникне ніби нічого не сталося
і це буде найприємніша імпровізованість
щастя усім буде досить
для кожного різні пропорції
мені тебе було досить
але хотілося звісно ще трохи
чекатиму тебе знову і знову
не знаю скільки мені заплановано
бо те що було ніколи не забувається
бо все що було з тобою я називаю щастям[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2016
[i]це не ті ключі
відчини мені
я тебе прошу
можна я зайду
тебе обійму
тихо шепочу
я тебе люблю
відчини мені
можна я ввійду
так на самоті холодно одній
прошу відчини це не ті ключі
хоч бери й кричи
не відчиниш ти
хоч бери й шукай
інші знов ключі
може запасні
ні це знов не ті
може дублікат
голосно кричу
б'ю оту стіну
розділяє нас як той міст ріку
скільки уже не кричи
скільки не проси
не відчиниш ти
може просто взяти
мовчки і піти
й не почути звук
тихий у замку
це напевне сон
але ні це ти
двері відчинив
серця свого ключ ти віддав мені
тихо ти сказав
лиш не загуби
ну звичайно ні
теж таке сказав
будуть вони тут поруч із моїми
ключ від твого серця
нащо я вривалась
голосно кричала
думала не чують
і не намагаються
нащо кудись рватися
і зривати голос
туди де не чекають
і ніхто не просить
не ламайте двері
цього й так не досить
нащо вам кричати тим хто вас не чує
нащо говорити
як вас й так не слухають
але там де треба
вас завжди почують
і не треба грюкати в незнайомі двері
бо куди вам можна впустять і без стуку
ось твої ключі
збережу собі
можу я нарешті взяти і зайти
ти лише за мною двері зачини
більше вже нікому не давай зайти
бо ти знай що я можу теж піти
і безслідно зникнувши ніколи не прийти
ось твої ключі
ти ж візьми мої
і запам'ятай де лежать твої
двері на замок
знову ми одні
і лишився крок
місяць у вікні
ну нарешті я
бачу тебе тут
я у це не вірю
боже hallelujah
це напевно чудо
можна поцілую
ключик біля серця
кров у венах терпне
очі закриваються
руки заплітаються
почуття нестерпне
серце швидко б'ється
тіла піднімаються
в обійми заплітаються
поцілунки довгі
видихи короткі
може це хвороба
а може наркотики
все здається важко
та насправді просто
зветься це коханням
знаю ви здивовані[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2016
Чому пішов ти
Залишивши з просоння?
Не попрощавшись,не сказав "бувай ".
Хоча і добре,
Що ти не залишався,
Бо я б не відпустила тебе знай!
Отак пішов,ні слова не сказавши
Та я не плачу,
Ти так не зазнавайся.
Якщо пішов,
Будь добрий не вертайся,
Бо я вже звикла
До твоїх зникань.
Чому не йдеш
Чому ти знов вагаєшся?
Боїшся йти, чи може щось забув...
Тебе давно за руку не тримаю,
Бо знаю я ти й так підеш.
Коли відійдеш помахай рукою,
Щоб знала я,що ти вже не прийдеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
[i]Зрештою,що в нас залишилось...
Одна фотографія?
Один спогад..
Який скаже більше ніж будь-які слова.
Один знімок
Двоє людей,які вже ніколи не заплющать очей.
Усмішка,яка ніколи не зникне з обличчя
Одна фотографія.
Одна мить,
Яка забрала частинку душі,
Коли не мучать думки в голові
Серця ніколи не будуть розбиті
Сльози ніколи не будуть пролиті
Скільки ж ніжності,скільки тепла.
Як добре,що я зберегла
Фотографію,в якій зупинився час,
Де тільки хороше чекає нас.
Скільки любові в твоїх очах
Дивлюсь на цю фотографію
Бачу колишніх нас.
Один спогад,один момент,
Який здатен змінити усе.
Я усюди ношу тебе
Ти там такий щирий усміхнений
В кишені джинсів,
І дивитись на тебе поки ніхто не бачить
Дивитись і усміхатися,
Бо зрештою це все,що від тебе залишилось.
Фотографія...
В якій скільки всього лишилось
Момент якому ніколи не повторитись.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Пам'ятаєш?
Ті ранки,коли сонце просилось у вікно,
Як ти швидко кудись ішов
Як відчиняла фіранки
Як варила філіжанку кави.
Я просто тягнула час,
Щоб ти залишився тут.
Куди ж тобі так поспішати
Залишся хоч ще трохи...,
Чому в нас так мало часу
Чому такі короткі ранки?
Я хочу,щоб ти залишився,
А не присилав якісь есемески,
Якими вже повний телефон.
Я хочу з тобою зустрічати світанки
Знову варити каву
Ходити в твоїй футболці
Готувати сніданки.
Не відпускати тебе
Завчити усі есемески
Чекати наступного ранку,
Коли знову прокинусь у твоїй футболці.
Як завжди кава,
І ти до неї.
Ти ж їх памя'таєш
Ті чудові ранки,
Коли я прокидалась швидше за тебе,
Щоб побути з тобою трохи довше ніж треба,
Заамя'тати твоє обличчя
Поки воно не зникло за дверима,
Сидіти з горнятком кави,
І чекати сигнал телефону.
Ну коли ж прийде та дурна есемеска,
Щоб завчити її на пам'ять .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Спогади розвіялись як дим
Колись в мене був ти.
Належав нам обом колись цілий світ
Зараз не лишилось й половини.
Але мені не треба його ані трохи,
Якщо в ньому відсутній ти.
Усе минуло зникли всі сліди,
І хто ж у цьому винен?
Може я,а може ти
Годі шукати виправдань.
Ми з тобою обоє винні,
Але обійдемось без нарікань.
Хто ж винен,що ми загубилися в цьому світі
Час,люди,відстань,минулі помилки?
Ми мали так багато спільного,
І куди все це зникло?
В минулому...?
А може зовсім не губилось
Просто ми ще не шукали.
Шукати де,між чим?
Може в застарілих спогадах,
Які розвіялиь як дим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
[i]У мене серце співає і танцює
Як тільки я до тебе підійду,
І в губи ледь відчутно поцілую.
Крила виростають мов у птаха,
Коли ти поруч і завжди зі мною.
Якби хотіла я дістатись неба,
Якби ж летіти разом із тобою,
Але якщо не хочеш ти-й не треба
Без тебе це не небо-це вже пекло.
Коли ти поруч я лише мовчу,
Бо дихаю не киснем,а тобою
Якщо підеш я просто задихнусь.
Що може бути гірше за утрату?
Тебе я втратити смертельно як боюсь.
Давай не будемо сваритись і страждати,
Бо не для цього ти на світі тут,
Бо ти як є, то серце аж танцює
Ну що тут можна ще мені додати.
Далеко ти не йди,
Бо я зіб'юся з такту.
Давай я буду дихати й мовчати,
Бо я не киснем дихаю-тобою,
У небо я злечу немов та птаха,
Але вернусь-без тебе не живу я.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
Коли дощі впадуть на теплу землю
Лиш перший раз в осінню цю пору,
Коли напишуться сумні осінні вірші
Тоді найперше подзвоню тобі.
Розпитую цікавлюся про осінь
Думаю чи любиш ти дощі.
Я знаю ти подумав лиш одне,
Що це лише депресія
І предосінній смуток
Можливо так, але...
Це смуток за тобою.
Не приступ меланхолії
Не напади апатії,
Бо все це дуже просто,
Бо я сумую
Сумую за тобою.
Можливо тимчасово,
А може трохи довше
Але як факт відомо-
Це туга за тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016