| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Солодка вата
Падає крізь руки
Солодкувата
Видалась розлука
Щось ламкувата
Ти як наші ночі
Солона вата -
Все крізь твої очі
Десятка ватра
З фільтрами прилуки
Табакувата
Видалась розлука
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
Ти скажеш, що ти – патріот
І руку простягнеш до серця.
Насправді – простий ідіот:
Сходи-но, поглянь у люстерце.
І стрічки свої не забудь,
Браслетики жовто-блакитні.
Дивись і старайся збагнуть,
Що справжні пориви не видно.
Що справжні герої ніколи
Такими себе не назвуть,
А, мовчки утершись від болю,
Грудьми пробиватимуть путь.
Умийся гіркими сльозами
І скинь те ганебне клеймо,
Що ставиш своїми руками
На своє ж геройське чоло.
Скажи ж не на людях, а тихо,
Таємно, в глибинах душі,
Усім воріженькам на лихо,
Що ти – патріот. Але ж ні…
Ти всіх підлаштуєш під себе,
Завзято, аж гнешся навпіл,
А жовті лани, синє небо
Не згадуєш ані на стіль!
Я стану один проти сотні,
Але не відмовлюсь від слів,
Що ти не підеш у безодню,
А стрінеш нових королів.
Простягнешся просто під ноги,
Ще перше, ніж скажуть вони.
Собою заміниш дороги
На горем побиті лани…
Ще й досі кричиш без упину,
Що ти – патріот? Куди там!
Та знай – у останню годину
Тобі я руки не подам.
28.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771988
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2018
А буква “А” горить в огні…
Чи перша в алфавіті? Ні.
Вона сама того схотіла –
На дно книжок себе поділа,
Свій склад закрила. “Раз!” – і все.
А інші букви – глянь! Спокійно
Собі у течії горять.
Горять з теплом. Горять надійно.
А сказано, що просто сплять.
А буква “А” не буде плакать –
Я не за тим її писав,
Хоча… Для чого ж?
Я не знав. Клянусь, не знав!
От хочеш, в течіїї по шию
Горіти буду – не втону?
Якби ж то знав,
Що буква “А”
У течію води налиє…
А буква “А”… Її нема.
Остання в алфавіті? Так.
28.09.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2018
Весь час титан,
А біля тебе тану.
Весь час ти там,
Між білого туману.
Сидиш, мовчиш
І тихо-тихо плачеш.
Встаєш, кричиш,
Сама себе не бачиш.
Могла б піти
На голос мій –
Ні крапельки уваги.
Не хочеш ти
В журбі своїй
Утратити поваги.
Я йду на плач,
Збиваюсь з ніг,
Та граю роль титана.
І мов палач
Колючий сніг
Оновить мої рани.
І ось знайшов
Тебе бліду –
Ти біла, мов хмарина.
Я підійшов,
Та в мить одну
Ти стала білим димом.
Лихий туман
Тебе обняв,
Навіки взяв з собою.
І ось титан
Без сили впав
На вічнім полі бою…
Наш час – біда,
І мов вода
Тече собі помалу.
Та лиш титан
Все ходить там,
Шука свого туману.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Суди мене!
Давай, без правил!
Бо я ще сам себе не мучив,
А знаєш, навiть надокучив
Твiй погляд, нiби через лiд.
Суди мене!
Сама, без марних
Жалiв, плачу - то все даремне,
Суди мене, дiвча буремне,
Бо нащо треба такий свiт?
Стрiляй мене!
На смерть, безкарно!
I не бреши, що ти не хочеш
За мокрi твоï чорнi очi
Нагородить мене свинцем.
Стрiляй уже!
...
i дим - як хмара
У саме серце... Молодець...
Ти бачила, що навiть смерть
Моя повернена лицем?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
Серед вулиць буденних і сірих,
Між провулків і темних алей,
Височіє поважний без міри
Постамент молодій Лорелей.
Так і манить очима з граніту,
Та гранітне і серце її.
І не зрушаться навіть ланіти,
Усміхнутись персоні твоїй.
На шляхах, що приводять до неї,
Тисячі бойових барикад:
Коли штурмом захопиш траншеї,
То отримаєш болю стократ.
На околицях сірого міста
Неіснуючі люди живуть,
І єдиному свому туристу
У безодню показують путь.
Всі дахи, тротуари і стіни
Неслухняні зайняли птахи;
Розфарбовують давні руїни
У нові недолугі гріхи.
Не закриті тут на ніч причали
Для нежданих чужих кораблів,
Лише деякі темні квартали
Не пускають отих чужаків.
Це містечко давно уже мертве,
Але зовні ще чути життя,
Не дає навіки його стерти
Постамент не твого майбуття.
Запитаєш: “А що це за місто,
Де всі рідні і мовби чужі?”
Відповім тобі чесно і чисто:
“То є місто моєї душі”.
14.03.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016
Як часто снам я довіряв!
Як часто в них я утопав!
Тепер я маю купку слів:
Be careful not to belive…
Я знав, ілюзія – пітьма:
Вона є там, де нас нема.
Поглине – то вважай не жив:
Be careful not to belive…
Ілюзій світ такий близький!
Але підступний і слизький,
Не залишає він ходів:
Be careful not to belive…
В ілюзіях жага твоя,
А поруч дихає життя,
Але не так, як ти хотів:
Be careful not to belive…
Та треба жити в цей же час.
І хоч повернеться не раз
Той небезпечний запах снів:
Be careful not to belive…
21.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2016
Побігли по калюжах!
Щоб тільки ти і я.
Давай, сердечний друже!
Гайнемо крізь життя.
А в тих тісних калюжах –
Усе, що мав колись:
Зерно, забуте в душах,
І мрії, що збулись.
Тримай мене за руку!
Ми швидші за вітри!
Ми пульс самого звуку!
Лише візьми за руку,
За руку лиш візьми…
***
І скаже хтось щодуху,
Яка нам краща суша…
Давай, кохана, руку,
Побігли по калюжах!
Літо 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Фіалки – червоні, трава – зелена.
Сьогодні природа – моя наречена.
Ми з нею знайомі вже вічність, напевно.
Фіалки – червоні, трава – зелена.
Місяць – гарячий, вишня – красуня.
Пальці невміло блукають по струнах.
Ноти – мажорні, а все-таки сумно.
Місяць – гарячий, вишня – красуня.
Гомін – далеко, люди – ще далі.
Згадуєш? Тут ми колись розділяли
Те, що буде́… Спокійно блукали,
Бо гомін – далеко, люди – ще далі.
Тиша – весела, шум – від води.
Цвітом вишневим дощило, а ти
Сіла під ним, відклавши зонти…
Тиша – весела, шум – від води.
Коси – русяві, щоки – бліді.
Тво’я усмішка… за нею нові.
Саме тоді я зізнався собі,
Що в цілому світі для мене одні
Ці коси русяві, ці щоки бліді.
Літо 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Зі шпальт газет зійшла -
Не інше! -
Моя тонка, висока муза.
Читав її до дна, без стуку,
Та своїх книг не відкривав.
Я бачив крок чи два -
Не більше -
Таких не роблять прими ТЮЗ'у:
Там кожен жест мав більше муки,
Аніж коли хто-небудь знав.
***
Дзвенить дзвінок.
Останній, третій.
Там ти і я. Палка́ дуель.
Де твій вінок
Лавровий? Стерли?!
Та хто посмів? - Сама.
***
На дні брудних двояких вулиць
Тебе знайти - як двічі два.
Ніхто до себе не притулить.
Одна. Ніхто. Ніяк. Сама.
Ти дивишся на той асфальт,
І хочеш погляди забути.
Та тихий присмак м'яти-рути
На тебе дивиться зі шпальт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Згарбаний вечір обійме за плечі,
Тихо на вухо шепоче “Привіт”.
Серед машин і забруднених течій
Ми зупиняємо стомлений світ.
Твоє волосся під колір світанку,
Очі твої, мов сповиті з роси,
Зовсім не хочуть побачити ранку;
Він уже поряд, хоч як не проси.
Змішані барви парфумів і диму:
Сірі на вигляд, рожеві на дні.
Вже котрий вечір я дихаю ними,
Вже котрий вечір їх мало мені.
Слово за слово, а час – як людина:
Слів не почує, жалю не чекай.
Нам залишилася тільки хвилина,
Тільки одна, щоб сказати “Бувай”.
Весна, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016