| Сторінки (1/49): | « | 1 | » |
Ні, він не чекав повістки…
Дитя він – синка чекав…
Рюкзак на плече повісив,
На Схід почимчикував.
Туди, де земля стогнала,
Горів край, аж стугонів.
Це серцю було сигналом –
Назустріч вело війні…
І хоч там закони вовчі:
Не ти, то тебе. Війна ж…
В «Азові», у добровольчім…
І то – не його вина.
Він знав: за ним – Україна
Й народжене вже маля,
Тож права не мав загинуть:
Просила цього й земля.
Та раптом дурепа-куля
Йому зупинила путь:
Убити, бач, ризикнула,
Лишився щоби в степу.
– Не вийде, – душа кричала, –
Синок ще такий малий!..
З життям його… ніч вінчала,
І місяць про те молив…
І марив боєць… про вишні
На госпітальнім столі.
Здається, то сам Всевишній
Від смерті його встеріг.
11.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692972
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.10.2016
Блок знав, що бідна ти, Росіє,
Тепер чомусь ти ще й глуха,
Коли в Донбасі смертю сієш,
«Вантаж двохсотий» не ляка?!
На клоччя рвала Україну,
Топтала землю, мову, честь,
Історію – через коліно…
Забула, кров чия тече
І у твоїх людей у жилах?
Чи амнезія винна в цім?
З тобою ми колись дружили,
Жили «в раю»… при каганці.
Ми тричі нагло вимирали,
Віддаючи останній хліб –
Не каялась ти, відцуралась
Від тих невимірних гріхів.
Не є для нас ти зверхдержава,
Набридла рабська доля нам,
Тоді ти Криму забажала,
Тепер в Донбасі ось війна.
Прислухайся, Росіє, краще,
Твої там танки б’ють і «Смерч»,
Там люди умирають наші,
Й твої також стрічають смерть.
А мо’, ти відчуття згубила,
Чи вникнути не хочеш в суть?
Себе у світі як зганьбила!
Нащадки ж кару понесуть!
Знав Блок, що бідна ти, Росіє,
Але не встиг застерегти,
Що коли брату смерть посієш,
То ще бідніша станеш ти!
13.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692970
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.10.2016
Пливли на південь клини журавлині,
Пташині небо рвали голоси,
А на узліссі кущ горів калини,
Яку вітрець до танцю запросив.
Невидимими обійняв руками
Він гілля колисав і підіймав,
Роса сльозинками із ягідок стікала,
Бо відчувала: скоро вже зима.
Спіткнувся жовтень об пеньок під листям,
Труснув хмаринку – дощик у ріллю.
Лісок іще не зовсім оголився,
Та все одно я пору цю люблю.
5.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692773
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2016
Ніколи наш народ не жив без війн,
І кожен раз від них він був у шоці…
Вони зустрілись тут – вона і він, –
Де чатувала смерть на кожнім кроці.
Вона і він, неначе два крила
Одної долі, котра поєднала
Її, що медсестрою тут була,
Й його у час, коли весна буяла.
І свідчив про кохання блиск очей,
Не поміщалось серце в теплих грудях.
І вже нема важливіших речей,
Ніж почуття… Й святішого не буде…
Диктує їм задимлена весна
Свої військові і людські закони:
Садів тут незвичайна білизна
І смерть, що ворог слав з-за териконів.
Та почуття сильніше від війни,
Тож під ногами в них рушник весільний,
Все переможуть з гідністю вони,
Під силу їм і Путінська Росія.
5.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Україно, ти вільна й красива,
У калиново-житнім вінку.
Багатьох ти героїв зростила,
Але долю дала їм яку?
Хіба може народ бути сильним,
Що минуле своє не зберіг,
Не гордивсь патріотом, ні, сином,
Загубив його подвиг в борні?
З ким воюєте і проти кого?
Люди, де загубилась мораль?
Як у серці немає святого,
У вогні тоді правда згоря.
Схаменіться! Одна ж Україна,
І єдиний великий народ.
Тільки той, хто боровсь до загину,
Є герой. І лиш той – патріот.
Це від нього п’ємо ми наснагу
І звіряємо крок в майбуття,
Хто боровся і впав не за славу,
А за краще народу життя!
У молитві схиляюсь, Богине,
Нене, ймення свого не зречись,
Синьоока моя Україно,
Незалежність свою збережи!
19.01.13
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692587
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.10.2016
Ніч дивилась у вікна
Злякано,
Там проснулися діти
Й плакали,
І матуся в сльозах,
Молилася,
Щоб військова гроза
Спинилася.
І тряслася земля,
Й гойдалася,
І на диво ще
Сподівалася.
І жахалося небо
Зоряне:
Душі ж бо в людей
Переорані
Чи Росією, чи
Магнатами,
То чому ж вони
Не за гратами?
Може, Правда іще
Не проснулася,
А чи перед Кремлем
Знов прогнулася?
22.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692583
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.10.2016
Малює осінь пензлем, золотим
Погожі дні і листяні діброви,
Журбу за літом хоче розбудить
Калиновим листочком, ледь багровим.
Але красі завжди радіє світ…
Коли ж душа уп’ється сном, осіннім,
Тоді радіє жовтню пізній цвіт,
Й гриби, останні, купками рясніють.
Здається, осінь в казку забрела,
Зачарувала дні і світлі ночі.
І голубіє річка край села,
Немов доповнить цю картину хоче.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692404
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.10.2016
[u]Слухала передачу на каналі Шустера про події 75-річної давнини у Бабиному Яру. Нікого не залишила без хвилювання розповідь очевидця, якому тоді було 6 років.
[/u]
Життя пробігло. Роки притомились…
Лиш пам’ять не міліє – ще жива,
Вона в Яру у Бабинім умилась
Людською кров’ю… Капають слова
Про те, як він у п’ять, а мо’ в шість рочків
Побачив сам той невимовний жах…
Засклили сльози смолянисті очі,
І ледь трималась в тільці тім душа.
Там крик і кров злилися у єдине
Видовище (воно не для дітей):
Він бачив, як розстрілюють людину,
Коли вона, беззахисна іде.
І очі бачив, дикі, божевільні,
І чув людське, розпачливе виття…
Навколо ж – фріци, сірі, здичавілі,
Що без жалю карали… за життя…
Ні, не за гріх, торішній чи вчорашній,
За те вбивали, що ти ще жиєш,
Й від того хлопцю було надто страшно…
Й страху тому нема в людині меж.
Життя пробігло… Літечка промчали…
Свавілля дике пам’яттю зрина…
Я ж хочу, щоби людство не мовчало,
Щоб зникли в світі вбивство і війна!
29.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692402
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.10.2016
Любисток пахне де і м’ята,
Моя то рідна сторона,
Де юність, чиста і крилата,
І мріями така багата,
Все ж не повториться вона.
Кажуть, що молодим частенько
Замало мудрості бува,
Та коли поряд батько, ненька,
Не поспіхом, а помаленьку,
Прозріє юна голова.
Чи є що краще в білім світі
У снах, у мріях, наяву,
Як батько, мати й їхні діти
Живуть для того, щоб радіти,
В труді і злагоді живуть.
16.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692242
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2016
Скільки зим, скільки літ,
Як від наших воріт
Повела мене в світ
Ця стежина!
І тепло після гроз,
І вітри під мороз,
Подолала цей крос –
І… звершилось…
Падав сивий мороз
На життєвий покос,
Від поезій і проз
Не відвикла.
Стука тихо не раз
Не одна – кілька фраз,
Запишу їх щораз,
Щоб не зникли.
10.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692240
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2016
Коли до осені вже просяться літа,
І перше срібло помережить скроні,
Тоді життя ще швидше проліта,
Немов несуть його вітри, як коні.
І не встигаєш оглядатися назад,
Спішиш, немов це вперше і востаннє.
І в радощах непрохана сльоза
Твої частіше очі застеляє.
А особливо, коли навпростець
До тебе внука ніжки чеберяють, –
І молишся, і ждеш – ось підросте,
Й за те, що впав, собі теж докоряєш.
Отак усе життя чомусь летить
І в радощах, і в вічному чеканні.
Змінить, звернути – не посмієш ти.
І справа тут є не лише в звиканні!
А в чім тоді?..
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692057
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2016
Не спить Донбас: трясе його, гойдає…
Глибокі рани у землі й серцях.
І діти, й матері кричать-ридають.
Живого не лишилось горобця:
Ударна хвиля птахів цих убила,
(Аякже, українські й горобці)…
А скільки доль, життів людських згубили
Російські намуштровані бійці!
Підвал, мов вулик, у собі збирає
Напівроздягнений, сполоханий народ,
А може східний «брат» за те карає,
Що ти не український патріот,
Що так і не спромігся полюбити
І землю, й мову, лиш себе любив?
Тепер ось кров’ю змушений кропити
Ту землю, що недавно ще ганьбив,
Коли з Росії Путіна ти кликав
І триколором у Донбас манив.
Тапер вогонь смертельний, плач і крики,
І навіть світ не може щось змінить…
Донбасе, встань єдиною стіною
І ворогові шлях перепини,
Як хочеш вільною ти бути стороною,
Адже бандити – навіть не пани,
А терористи… В них жалю немає.
Росія ще й чеченців привела,
Душа до наших бід у них німа є -
Шайтан керує ними - не Аллах.
Той принцип, що рятуйся, хто як зможе,
Сьогодні не спрацює: то не так.
Лиш єдністю народ наш переможе,
І запанує мир тоді в містах,
І засміється сонце величаво,
І завесніє в душах у людей,
Як зло вороже наш народ розчавить,
Й нова держава квіткою зійде!
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692055
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.10.2016
Нам випало, сину,
Досіяти ниву.
Ще прадідом розпочату,
Хоч війни косили,
Наш рід не спинили,
Чуже не йшли позичати.
Зерно до зернини
Збирали в торбину,
Несли українське жито,
А в нім – наша доля,
Тяжка й невідома,
Та гідна того, щоб жити.
В Майдани і війни
Десь, може, й невміло
Вкидаєм зерно те, сієм,
А вже, коли вродить,
Ми станем народом,
Відхрестимось від Росії.
17.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691840
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.10.2016
[u]Присвячую колегам по роботі, а також учителям-поетам нашого сайту. [/u]
Учителю, не просто ти людина –
Ти той, хто сіє розум і знання,
Ти другом є для кожної родини,
І вік тебе від цього не звільня.
Учителю, святе твоє і ймення,
Бо ж від святого твій ведеться шлях,
Слова твої тверді, немов кременні,
Та душі вміють шовком застелять.
Учителю, важкі твої є будні,
Свята – то випуск, іспит чи профдень,
Й звучать слова для тебе незабутні,
Яких не стрінеш більше вже ніде.
Учителю, будь строгий і умілий,
Хай усмішка, мов чари, полонить,
Веди ж вперед ти плем’я юне сміло,
Щоб цю ходу ніколи не спинить!
Нагороди дитину кожну світлом
І подаруй краплиночку добра,
І зацвіте тоді у класі літо,
І затамує подих дітвора…
19.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691834
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.10.2016
Сипле попелом час,
Щоб загоїть Донбасу рану,
Та чи вистачить нас,
Щоби пам’ять від болю відмить,
Адже в кожній душі
Ще маячить портрет тирана,
Й зашкарублі брижі,
Без яких не стають людьми.
Скільки зламаних доль!
Хто лічив їх? Та й чи полічить?!..
І у душах – кордон,
За яким – не порожній звук:
Там – молитви слова
І погаслі завчасно свічі,
В чорній хустці вдова
Й тисячі материнських мук.
Не одне з поколінь
Лікуватиме спільну рану,
Попіл згаслих полів
Намагатиметься зцілить…
Посивіє земля,
Полином проросте, мов зранить…
Неба сили звелять
Україну уже не ділить…
23.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2016
Зустрілися ми з тобою
У вечір багряно-синій.
Ти зустріч цю звав «судьбою».
Цілунку вуста просили.
Й хоч серцю у грудях тісно,
І часто збивалось з ритму,
Моя це, чи наша пісня
Просила тоді скоритись?
Світилась згори зірками
Та тиша й на нас дивилась,
Як доля двома стежками
Під ноги нам двом стелилась.
25.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Стояла темна довга ніч, осіння,
І плакав сич на дубі без гнізда.
Трава давно перетворилась в сіно,
І вкрився мохом хати вогкий дах.
Стояла хата тихо на узліссі,
Немов чекала жителя свого.
Сховались горобці у теплій стрісі –
Боялися вони плачу того.
Господаря нема – забрали діти
До міста, де вони живуть тепер.
Як плакав він, коли виходив звідти,
І хату, про всяк випадок, запер.
Виходив з двору, підійшов до груші –
Стара вже стала, та плоди смачні.
Він посадив її для донечки Марфуші
І для синочка Віті. От були смішні!
Коли були малими – син і донька –
Як весело тоді було в дворі!
Собачку називали «пані Сонька».
Вона їх проводжала до воріт,
Коли ішли з портфелями до школи,
І зустрічала, коли йшли назад.
Здавалось, щастя не закінчиться ніколи;
Так думав і розкішний сад.
Та час летів так швидко, невблаганно,
Проклали діти вже свої стежки,
Уже не стало і дружини Ганни,
Й настав для діда час, такий важкий!
Давно собачки Соньки вже немає,
В садку спиляв багато гілочок,
Вже й півень не співає у сараї –
Лисичка теж любила курочок.
Усе не те, навіть вода змінилась,
Вже не така смачна, як то було колись;
Чи то вже джерело поповнювать втомилось?
Чи десь далеко свіжі води розбрелись?
А він, один, сидить собі на сонці,
Старечі гріє, часом, кісточки.
Воно пошле свій промінь у віконце,
Його розбудить, вмиє квіточки,
Що біля хати мирно притулились,
Старого душу щоби звеселить.
Вітрець війне – враз квіти нахилились
До дуба, що зненацька зашумить.
Тепер стоїть ось хата, одинока,
Все пам’ята, що бачила вона,
Висять портрети на стіні, що збоку,
Немов питають: «Це чия вина?»
Дуб зажуривсь – людину хоче бачить –
Гніздо він втратив, жолуді скида,
Зима дошкулить холодом собачим,
Хоча йому морози - не біда,
Та холод інший вже його лякає:
Душа його примерзне назавжди,
Адже тепер він добре уже знає:
Ніхто й ніколи не повернеться сюди!..
Життя! Життя! Буваєш ти красивим,
Коли сім'я росте, здоров'я ще міцне,
Та коли немічним стаєш і сивим,
Безсоння мучити тебе почне,
Тоді знайди в собі останні сили,
Зумій дожить і двір не сироти,
Бо там твоє коріння, що зростило,
Без нього як же жити будеш ти?!
Життя! Яке ж ти справді швидкоплинне,
Це не якась там диво-благодать,
А може в тім і є призначення людини,
Щоб жити, і творити, і страждать?!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691398
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2016
1.Застогнав місяць вересень
у сорок першому –
Це тоді Бабин Яр
чорні справи завершував:
Аж оглухло від черг автоматних
все там,
Як прощалися люди,
невинні, з життям.
2.Українців багато було
там запрошених.
Все: дерева, кущі і трава,
кров’ю зрошені.
Там євреї і роми
були, як рідня,
Й росіяни не знали,
що то - западня.
3.Нерозбірливі кулі,
людей доганяючи,
Попадали в дітей
і дорослих, благаючих.
І стогнав Бабин Яр
від людського виття,
Бо не міг врятувать
тисячам він життя.
4.Піднімалися в небо їхні душі,
геть зранені,
Жахом, димом, вогнем,
людей криком обпалені…
Занімів Бабин Яр
після декількох діб –
Вже не люди, а трупи
лежали тоді.
5.Скільки кращих імен
було кров'ю затоплено –
Геноцид проти людства
там явно був зроблений.
Там Олени Теліги
замовкла струна.
Не була там задіяна
жодна труна.
6.Тільки трьох із ста тисяч
було урятовано
Інша доля їм небом
була уготована:
У одну із тих трьох
закохався мадяр –
Їй життя врятувать
попрохав Бабин Яр
7.І не витримав Яр –
врятував її ворогу:
Знав: кохання й життя –
дуже коштують дорого.
Скільки років пройшло,
а той Яр, як тавро –
Біль і розпач людей
не опише й перо.
8.Бабин Яр і сьогодні
живих зобов’язує
Правду знать про трагедію цю
і нагадує:
-Будьте мудрими, люди,
скажіть війнам – ні,
Бо життя не повинно
згорати в вогні!
9.Пам'ятайте це, люди,
любіть одне одного,
Бо життя не для війн,
а для щастя народного
Й особистого нам
хай Всевишній дає.
І минуле ми знати
повинні своє!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691397
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.09.2016
Чи мав Мазепа право на любов,
Коли у щедрій сивині вже скроні,
Коли забув про Україну Бог,
А її доля у руках у нього?
Чи міг Мазепа жити, як усі,
Коли гетьманська булава у нього,
А поряд – Мотря в молодій красі?
Відмовитись від щастя як земного?
Чи мав Мазепа право забувать
Про те, що у ярмі його держава,
Що в москалів оманливі слова,
Що у Петра* душа була іржава?
Чи міг Мазепа вірити в добро
Тоді, коли навколо ворог клятий:
Один** – із заходу намітив по Дніпро,
Другий*** – зі сходу міг забрать без плати.
Він трьох любив однаково в житті:
Святого Бога, Мотрю й Україну –
Без них не мислив іншого в путі,
За них судилось гетьману загинуть!
26.09.2016.
*Петро Перший.
**Польський король Сигізмунд.
***Російський цар Петро Перший.
Ганна Верес Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2016
Не маю я права збитись
Із шляху, що дід обрав,*
І пам’ять не дасть про вбитих
На тлі весняних заграв.**
Й про тих, хто в снігу згоріли
В лютневім тоді вогні,***
І «градом» кого зарили
В Донбасі у цій війні.
Й забути не маю права
Про землю свою і рід,
Князі як на шмаття рвали,
Та вижив-відбувсь нарід.
Хоч рани про себе знати
І досі іще дають,
І замість того, щоб гнати,
Орді свій народ «здають».
Й мовчати не маю сили,
Бо важко в собі нести
Ту дійсність, як юних, сильних,
Ми змушені провести
Туди, звідки не вертають,
Де звуків не чуть війни,
Де ангели їх вітають –
Потрібні вже там вони.
І звідки узяти сили,
Як серце й душа кричать:
– Війна ж плодить біль і сиріт
Й страждають хлоп’я й дівча.
Я вільно бажаю жити
Й радіти зіркам і дню,
Й волошкам у морі жита,
Любити землю й рідню.
13.07.2016.
*Мій дід, Лобода Іван Васильович, був репресований у 30-і роки сталінською системою.
**Перші жертви війни з Росією (2014р.)
***Небесна сотня, котра загинула в кінці лютого 2014р. під час Революції Гідності.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691289
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2016
Повзе крізь ніч ще напівсонний ранок,
Щоб день новий із сонцем розпочать.
Пульсує кров у венах ветерана…
Шрами на тілі – від війни печать…
Він знав її, Велику, Вітчизняну,
Тоді з фашизмом хлопцем воював.
Тепер війна – гібридна, ще не знана…
Йде обертом в старого голова…
Онук на Схід поїхав воювати,
Утратив сон геть сивий ветеран,
І вдень дідусь не може задрімати
Від дум, важких,мов незагойних ран.
Й сльоза, ледь тепла, із очей, старечих,
Закрила стежку для ослаблих ніг,
І затряслися-затремтіли плечі:
– Коли ж онучок стане на поріг?
За що війну почав, російський кате,
Чи мало тобі власної землі?
Орда російська – дикі азіати,
Тиран сидить на троні у Кремлі?
Чи думав я тоді, у сорок п’ятім,
Коли упав задимлений Рейхстаг,
Що в дев’яносто теж не буду спати,
Що синьо-жовтий в ранах буде стяг,
А внуки в руки візьмуть автомати,
Щоб землю захистити… від Кремля,
Котрий нам долю заходивсь ламати,
Та мій народ нікому не здолать!?
4.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691009
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.09.2016
Сипле небо дощик сірий,
Миє осені крило,
Заготовлене вже сіно,
Та в роботі ще село.
Землю треба ще прибрати,
Їй подякувать, як слід.
«Годувальниця і мати», –
Називає її світ.
У садку останні груші
Обірвати… Смакота!..
Ба, селянські щирі душі
Всіх жаліють, і кота…
Той на припічку муркоче,
Мишку бачив уві сні,
На плиту гарячу скочив,
Що нагрілась на вогні.
Лапки лиже і тріпає –
Не чекав, що там пече.
А господар одягає
Теплий одяг на плече.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691008
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2016
Жовтоока бродить осінь
Від села і до села,
Трусить листя, губить роси,
Ними землю застеля.
То з лопатою в городі,
Й так працює, як бджола,
То плоди фарбує глоду,
Й слави в лісі зажила.
Зранку сонцю гляне в очі –
Затуманяться луги,
І темніють довше ночі –
Сплять тоді вже до снаги.
Щедра осінь і плодами,
На гриби і на дощі,
І хоч сонце виглядає,
Трохи сумно на душі.
27.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690910
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2016
[u]Учора розмістила свій вірш "Сьогодні усі живі".
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 25.09.2016 - 13:40
[b]так хочеться,щоб це було правдою... frown вчора хлопець помер в госпіталі прямо на руках у дружини, який з лютого за життя тримався...жіночка все казала: " аби живий був"...Андрюша... Анічко,напиши про них...[/u][/b]
Він умирав… у неї на руках…
Із лютого змагалися обоє,
Щоб не спинилася життя його ріка,
Щоб смерть здолати ту, що із обойми.
Він умирав, такий ще молодий,
І говорили з нею… тільки очі
Про діток, що устигли народить,
Про неповторні перші їхні ночі.
Він умирав, щоби жили вони
У самостійній правовій країні,
Не знали у житті своїм війни,
Щоб не страждала більше Україна.
Він умирав… Здригнулися уста,
Німі й холодні… Так, його, Андрія…
І білий світ в очах його розтав,
Але жива, жива лишилась мрія,
Про те, що його землю – не скорить
Й народ його – нікому не зламати…
Дивилася на пару цю згори
І плакала сльозами Божа мати.
26.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690904
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.09.2016
Корінням учепилося село
За землю, що побачила немало:
І голоди, і пекло тут було,
Народ мій гнуло до землі, ламало…
І плакав сиворосами туман,
Ховаючи людські мільйонні жертви,
Коли режим за дурнів усіх мав…
І заздрили живі частенько мертвим.
Воно ж жило… На зло усім жило:
Плодився люд, учився, будувався,
Й нарешті те, омріяне, збулось,
Коли народ із розумом зібрався.
Й сказав своє Союзу тоді: «Ні!
Я Україну вільну хочу мати».
Та ті, хто правив, виросли в панів –
Так званий бізнес стали будувати.
І знову стогне у кайданках люд.
Село напівживе, уже ледь диха,
Здається й очі маєм без полуд –
Не розпізнали чергового лиха.
14.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690663
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 25.09.2016
Сьогодні мені святково.
«Сьогодні усі живі
В Донбасі наші військові,» –
Прес-офіцер доповів.
І тихо душа радіє,
І вдячністю пророста
До Бога. Й жива надія,
Для кожного непроста.
І віра непереможна,
І Правда зросте з крові:
Кордони зведем, таможні –
Донецьк і Луганськ, і Львів.
І встане небо, високе,
Із хмарами голубів,
І кару пожнуть жорстоку
Анексія і грабіж.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690662
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.09.2016
Підкрадається вже осінь –
Обережний чути крок –
Золоті обнови просить
У завбачливих зірок.
Ще отаву коси косять;
Це – остання сіножать,
Ластівки снують-голосять,
Навівають тихий жаль.
У садочках рум’яніють,
Посміхаються плоди.
Як тумани засивіють,
Осінь зайде і сюди.
Сяде бджілкою на віти,
На дерева чи кущі,
Зацілує ніжно квіти
Й тепло стане на душі…
6.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690474
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.09.2016
Давно на службі в Космосу Земля –
Й живе вона, як він того захоче:
То квітом, сонцем радо застеля,
То ураганом раптом загуркоче.
Та це в природі – не серед людей –
Для них планета стала тіснувата:
То тут, то там нова війна іде,
Немов без неї не проіснувати.
І розділився раптом навпіл світ
На тих, котрі купаються в любові,
І тих, які вбивають кращий цвіт,
Не визнають і знать не хочуть Бога.
Чому ж так довго істина в путі
Про те, що у любові тільки сила,
Що найцінніше – діти у житті
І небо над Землею, мирне, синє!
19.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690472
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2016
Біль і смуток –
твої дарунки.
Сіль і рана –
також твої.
Намалюю
я візерунки,
Щоб думки
заглушить свої .
Сива зрада –
роки ж прожито…
Може, й радий,
бо так хотів.
Витягаю
одяг сушити,
Ніби інших
немає діл.
Ось сорочка –
то мій дарунок
На річницю…
То свято з свят.
Ось синочка
тобі малюнок.
Ще дещиця…
Майки висять…
Пригортаю…
Вдихаю в груди…
Все зі мною –
тебе нема.
Не ридаю
і жити буду,
Хоч у серці –
така зима!..
Біль і смуток ,
і сіль, і рана –
Ці дарунки
мені тяжкі.
Сонце збудить
узавтра рано –
Й знову – спогади,
й знов такі…
18.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2016
Жмут сивини упав у русі коси,
Під очі зморшку вивела печаль…
Спинить війну матуся Бога просить,
Яку фашизм російський розпочав.
Щодня на Сході гинуть чиїсь діти…
Її ж дочка рятує там життя…
Їй би кохати, жити і радіти –
Вона ж – народу віддане дитя.
Не може бути там, де тепло й тихо,
Коли знання потрібні її там,
Де розповзлося над землею лихо,
І місія її в війні свята.
Адже не тільки клятва Гіппократа
Покликала туди, де смерть гуля.
Вона рятує воїна, мов брата,
Адже Донбас – то і її земля.
Частенько й маму заставля радіти,
Як повідомить, що смертей нема,
Що не приїхала вона туди сидіти –
Тоді шкарпетки в'яже, бо ж зима…
Й радіє ненька тихо, зі сльозою,
Й нову молитву небу посила,
Хоч сивина і дружить із косою,
Живу чекає доньку до села.
24.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690406
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.09.2016
Весну, мов долю, в полі зустрічаю,
Вона мені здається знов нова,
І ключ лелечий, першим що вертає,
Й землею щойно зроджена трава.
І синь небес, безмежна, особлива,
Обійми розпростерла знов свої
На призабуту постарілу гливу
Й пеньок, що пам’ять роду там стеріг .
Немає тут ані хліва, ні хати –
Розмножився-задичавів бузок,
Вітри гуляють цілий рік кошлаті.
Де піч стояла, горбик трав прижовк.
І хоч весна траву на нім розбудить,
Та чи життя від того ожиє?..
Коли народ історію забуде,
Майбутнє теж загубить він своє.
16.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2016
Тікають дні не в безвість – у історію,
Про неї не говорять навмання.
Вона ж не має формули прискорення,
Тож кожен щоб таку, як є, сприйняв.
Серйозна й строга пані є історія,
Вона не терпить фальші, забуття,
У віданні її держав простори є,
Й людей безсмертя, й капосне життя.
Історію не можна перекроїти,
Бо пишуть її люди, землі, час,
І зорі, й місяць, й сонце, й астероїди,
І заново її – не розпочать!
1.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690199
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2016
Запахла осінь свіжою калиною,
І тихий смуток душу ледь обпік,
«Курли» останнє журавлине линуло
Із-під хмаринок, ніби з-під повік.
Осіннє небо голоси ті слухало
І сипало дрібнесеньким дощем
Понад полями, лугом, лісосмугами
Й гіркий будило непідробний щем
За птахами, що з краєм попрощалися,
І за теплом, що гріло нас щодня,
За квітами, що у красі кохалися,
За всім, що із минулим нас єдна.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690031
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2016
Моя ти земле, рідна і свята,
Де вітру спів, народжений в пшениці,
І серця сум забутої вдовиці
До сонця разом з жайвором зліта.
Моя ти земле, в вишивках полів,
Чергуються де рута, синь і злото,
Із журавлями в вільному польоті
І з цнотою несходжених боліт.
Моя ти земле, з долею верби,
Снігам що підставляє голі віти,
Яку не залишає в тиші вітер,
Як символ материнської журби.
Моя ти земле, в росяних стежках,
Із голосними диво-солов’ями,
Одна-єдина, як буває мама,
Моєму серцю рідна і близька.
11.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2016
Обтрусила осінь листя
На деревах і кущах,
Ягідки, немов намисто,
Мерзнуть, мокнуть на дощах.
На шипшині і на глоді
Червоніють де-не-де,
А калина, що в городі,
У пучки свої складе.
Обліпихові гірлянди
Добавляють жовтизни –
То осінні є дукати.
Спробуй вкрасти, ризикни!
Захиститися зуміє –
Має військо із голок,
Якщо красти хтось посміє,
То отримає урок.
07.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689619
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2016
Прослалась осінь килимами,
На них – всі гами кольорів:
Журба на зелені дрімала,
Багряно-жовто клен горів,
Горобина, мов наречена,
Пишалась перед берестком
Розкішним листям, незліченним,
З червоних кетягів вінком.
Береза, з золота в обнові,
На фоні неба аж горить –
То сонця промінь пестить знову
Листочок кожен їй згори.
Темніла заздрістю колюча
Її суперниця – сосна,
На рані, хоч і не болючій,
Смола- сльозиночка ясна.
Вгорі теж килим, особливий, –
Журлива неба сіро-синь.
Це з нього сльози журавлині
Добавлять ранкам ще роси.
05.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689616
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2016
Утретє осінь землю накриває,
Дарує ще погожі, теплі дні,
Росія ж на "Республіки"* киває,
Мовляв, то винні лиш вони одні.
Сама ж туди шле БТРи, танки,
Змела з землі закріплений кордон,
Везе назад «ребят» своїх останки,
І не указ Європа їй, ООН.
Не гріє осінь груди ветерану,
Роки його давно у сивині,
А в серці і душі – болючі рани:
Онук його пропав у цій війні…
Згадав, як він колись чекав маляти,
А як радів і крокам, і словам,
Любив із ним рибалити, гуляти.
Тепер дорослий – мудра голова.
Та ворог, ненаситний і проклятий,
Затіяв у Донбасі цю війну,
Отож онуку випало й стріляти,
Та шлях його в нікуди повернув…
Насупилися брови в ветерана,
А із очей – непрохана сльоза…
– Чекаємо вже третій рік із травня, –
Змахнув її і пошепки сказав, –
Ждемо його щоночі і щоднини
І віримо, що він, таки, живий…
Не може ж просто щезнути людина, –
Заворушився шрам біля брови…
А осінь в очі сірі заглядає,
Ледь причесала вітром сивину:
– Війна хоч долі людям розкидає,
Та вір, дідусю, вернеться онук!..
16.09.2016.
* Так звані ДНР і ЛНР.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689460
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.09.2016
В хустині, чорній, зверху позолоти
Крокує осінь третій рік підряд:
Війна ж то косить цвіт мого народу –
Дітей, яким так рано умирать.
Уже всі сльози виплакала осінь,
Мабуть, тому немає і дощів,
І дивно плачуть кров’ю ранні роси,
І криком біль зривається з душі.
Тавром спадає зморшка на обличчя,
А в ній – глибока і тяжка печаль:
Й матуся та живе тепер незвично,
В якої згасла синова свіча.
І стогін її ранить Боже небо,
Що народивсь на болісній струні…
Чому у людства є така потреба,
Щоби згорали кращі у війні?!
18.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689455
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2016
У вісімнадцять… серце зупинилось…
Під Новотроїцьким на рідну землю впав.
Те серце, що й коханням ще не нило…
А може, смерть зустрілася сліпа?..
У вісімнадцять вибрав собі долю
Країну власним тілом захищать,
І впав… А був живим кордоном…
І піднялась над тілом тим душа.
– У вісімнадцять впасти, – каже, – рано,
Адже життя одне лише бува…
Й дивилася на неї свіжа рана,
Й мов нагадала мамині слова:
– Дорослий ти. Мить прийде вибирати
Поміж життям і смертю – будь з життям.
З ганьбою ж, сину, ти не смій вмирати,
Бо зраду не простить і каяття.
У вісімнадцять зупинилось серце,
Й годинник несподівано… спинивсь…
Був хлопчаком, а став героєм в герці…
О, скільки ж вас лягло уже, сини!
15.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689310
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.09.2016
Лиш зранена душа карбує вірші,
А ран у Миколая вистача:
Чорнобиль, доля, нелегка, найбільше ж
Інсульт, нежданий, нерви розкачав.
Його життя, мов книга на долоні,
Цей не сховає у борні плече,
Такого не зламати у полоні,
Бо не дозволить українця честь.
Життя його – не сонячна картина,
Де все «в ажурі» – щастя є й любов.
Він – Україні віддана дитина,
І сам собі порадник, друг і Бог.
Не скривить другу й ворогу душею,
Не раз життя «на грані» теж було,
Та за Вкраїну навіть за межею
Він піде в бій один і напролом!
16.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689308
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.09.2016
[u]Присвячую поетам з волинським корінням, зокрема: Лесі Українці, Діду Миколаю, Віталію Назаруку та ін.[/u]
Земля і воля у одне злилися
Коротке слово і гучне – Волинь,
Сліди там слави й духу збереглися,
Яких зламать нечисті не змогли.
Земля Волині – то земля героїв,
І Лесі Українки то земля.
Таку ніхто не зміг ще перекроїть,
Бо дух свободи віє звідтіля.
Земля Волині добру пам’ять має:
Стрільці, повстанці – то народу глас,
Назарука Віталія тримає
І Діда Миколая чує час,
Сьогоднішній, складний, важкий, непевний,
Здається, вже терпіння – на межі,
Та ці поети сіють справжні перли –
Душею кожен з них не зубожів.
Земля Волині – дивна вишиванка,
Де все сплелось в орнамент непростий:
Краса і біль, і сльози, і співанки,
І шир полів, і темний ліс, густий.
Земля і меч там є й були святими,
За неї з ним Волинь завжди в борні,
Віками льон в її полях цвістиме
І голос жайвора над ним буде бриніть.
Земля Волині славою повита,
Бо особливий там живе народ,
Готовий ворога, як муху, задавити.
Там кожен – України патріот.
Земля Волині – загадка для світу,
Багата й щедра, мов сама весна,
Наслідує Шевченка заповіти,
Її чекає доленька ясна.
28.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689159
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.09.2016
Учора один із поетів помістив на мій вірш "Статистика війни" такий комент:
Ян Шанли, 15.09.2016 - 22:25
Жители Крыма спасли свой полуостров и не дали захватить его евреям вернувшись в Россию.
Вы продали Китаю документацию по самолету МРИЯ. Вы предатели своей мечты.
Пытаетесь Донбасс отдать евреям кладя на это жизни украинцев.
Какие вы поэты
Ніколи я не визнаю поетом
Того, у кого продана душа,
Немає крил у нім для свого злету,
Хто стяг чужий словами захища.
Ніколи я не визнаю поетом,
Хто став не Музі – ворогу рабом,
Для мене й багатьох не є секретом,
Що рухає поетом лиш любов.
Ніколи я не визнаю поетом,
Для кого найдорожче – свій комфорт,
Хто ворогом країни є відвертим, –
Такого не пробачить мій народ!
Ніколи я не визнаю поетом
Того, хто землю-матір продає,
Кого хвилює слава чи презенти,
Й кому війна спокійно спать дає.
Ніколи я не визнаю поетом
Того, хто для країни в грізний час,
На кухні жуючи пухкі котлети,
Для перемоги пожалів плеча.
Ніколи я не визнаю поетом,
В кім до біди природна глухота,
Хто із народом не в однім дуеті, –
Така моя позиція, проста.
Ніколи я не визнаю поетом
Того, хто волю й правду забува,
Завжди такому знайдуться тенета…
Продажні, пам’ятайте ці слова!!!
16.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689156
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2016
Статистику чорну цієї війни
Із болем веде Україна,
Фіксує усе: це з Росії вини
Найкращі синочки гинуть.
Учора й сьогодні то два, а то три …
У чім цих дітей вина є?
Без жодного пострілу зданий був Крим,
Донбас тепер розпинають.
Й тремтить у очах материнських сльоза:
– О Боже! Скажи ж допоки?
Всевишній нічого про те не сказав,
Коли вже настане спокій.
20.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688989
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.09.2016
Накипіло… Як же накипіло!..
Зацементувалася душа…
І болить вона сильніш від тіла,
Та надія все ж не залиша:
Вистоїть народ наш у двобої,
Правді ж не дозволено вмирать…
Тих, хто знищив малазійський «Боїнг»,
Зможе і знайти, і покарать.
І на тих, хто зазіхнув на волю,
Начинив фугасами Донбас,
Бог нашле не кару вже – недолю,
Від Кремля врятує згодом нас.
І засяє сонце перемоги,
Засміється хвилями Дніпро,
Пройдемо свою важку дорогу,
Й запанують воля і добро!..
30.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688987
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.09.2016
Вони побратимами
Раптом тут стали,
В важкій братовбивчій російській війні.
Над ними і кулі,
Й снаряди свистали,
Крім них, тут нікого немає рідніш.
Ділили і долю,
Цигарку і горе,
Й останній, присохлий, та бажаний хліб,
І спогад про тих,
Хто лишився удома:
В одного – у місті, а в того – в селі.
І бачило небо,
Як хлопці воюють,
Обох, так уміло, воно берегло:
Їм жити ще треба,
Щоб не сиротіли
Притомлене місто й далеке село.
А дні все тікали,
І доля їм ткала
Такі непрості, але їхні стежки.
Їх радо стрічали
Без крихти печалі
Село і містечко, й матусь пиріжки.
19.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688472
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.09.2016
Тікає земля
Із-під ніг, з-під ворожих…
Утрати таки поніс
Тиран із Кремля,
Щось на гущі ворожить…
Щоб втриматись на коні?
Та воля на те
України і світу,
Війну щоби зупинить:
«В людей не стріляйте,
Не знищуйте квіту,
Бо навіть землі болить.
Вона не пробачить
Смертей вам і диму,
Бо є для усіх суддя,
Тож будьте обачні,
Ще буде година
Для наших святих звитяг!
І зраджена доля
Повернеться знову,
Запалить серця людей
І для відбудови –
Діла – не розмови,
І слава на нас зійде!»
18.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688470
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.09.2016
Чуєш, брате,
Вітри як стогнуть?
То не стогін
Самих вітрів –
Українська
Земля багата
Зараз стогоном
Матерів.
Чуєш, брате,
Як діти твої
Не готові
Нас воювать?
Чом не хочеш
Назад забрати?
Проти влади
Пора вставать.
Чуєш, брате,
Як кров ридає:
Теж не хоче
Вона війни.
Чом невинних
Жбурнув за грати?
Не злякались
Тебе вони.
Чуєш, брате,
Як світ клекоче:
«Проти себе
Самого йдеш…»
Якщо жити
У мирі хочеш,
Шлях
спинити
війну
знайдеш.
25.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688271
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.09.2016
Ранок ніч за крило тримає,
Хоча зорі усі зібрав,
Тільки матінка не дрімає:
Син же вернеться до двора.
З-під Дебальцева виніс ноги –
Обізвався вчорашнім днем.
Скільки ж випито вже тривоги!
Скільки коштують «ДЛенер»!*
Вона довго чекала сина,
Із молитвою – день і ніч,
Не помітила й скроні сиві…
Серце плакало і вві сні…
Вже сьогодні живий, здоровий
Переступить синок поріг,
Посміхнуться і очі, й брови.
Слава Богу: життя зберіг…
Він прийшов… Трохи схудлий, чорний.
Двадцять три – лише має вік.
Не такого чекала вчора –
Він сьогодні вже чоловік.
Захисник і її, й держави
Йшов крізь пекло, де «град» і «смерч».
Материнська душа дрижала:
«Добре, що обминула смерть.»
25.02.2015.
*Так звані Донецька і Луганська нар. республіки.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688269
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.09.2016
Горить свіча, немов душа живая,
То загасає, то палахкотить.
Молюся щиро і переживаю,
Чому живуть в Донбасі, мов кроти?
І день, і ніч під звуки канонади
В підвалах без освітлення й тепла,
Вже відрізняли міну від гранати,
Давно води не бачили тіла.
«Великий Боже, освіти їх розум:
Донбас – то Українська є земля,
Немає з боку Києва загрози,
Нацгвардія їх від війни звільня.»
Горить свіча і слухає молитву,
Вже перестала і палахкотіть:
«Мізки ж людей тих миті-перемиті,
Не знають вже, чого їм і хотіть.
Росія, мов сестра, і зовсім поряд,
І звичаї російські не чужі,
Й кордони вільні і не на запорі,
І той народ так само зубожів,
Та тільки є одна велика Правда,
Що Україна – ненька і одна,
Що тут існує, хоч маленьке право…
Давайте жити, як одна рідня».
16.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686863
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.08.2016