| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Літо манить запахом піоній
І суниці смаком нас пянить,
Черешень несу повні долоні
Зупинися час лишень на мить.
Промінь сонця зранку знов розбудить
Спів пташок…і ще одне життя
Кожен день мені й тобі дарує.
Це не день –це шанс для відкриття.
Тепла нічка небо засіває
Зірками тихими немов вівсом
Хтось би сказав – Так не буває!
Але так є! і це не сон.
Буяють ріки повноводні,
Гаї, степи мов унісон…
Вони живі, вони свобідні
Вони насичені теплом.
І десь би тихо причаїтись
Посеред їхніх серенад
І нам би просто посидіти
І їсти спілий виноград.
А коли стихне пісня літа
І буде пізній листопад
Ти подаруєш мені квіти
Як теплих днів спогад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016
Згасає відчай наче дня кінець,
Лягає спати вся словесна буря
І чути звуки стомлених сердець
Думки летять немов нестримна куля.
Але вони міцніші, ніж свинець
І здатні більше пробудити болі.
Адже мішень їх - не життя кінець,
А вщент розбиті долі.
Темна кімната, запах кави,
Відкриті вікна, смак журби,
а сльози душать як отрава,
отак то в замку самоти.
Він вже пішов. Закрились двері.
Як хочеш встань і дожени
Мов вітер листя у тім сквері
Де познайомилися ви.
Але фігура непорушна
Спокійна, наче не жива
Чи то вона така бездушна
Чи для погоні сил нема?
Не просто відпускати щастя
Не просто щастя зберегти
А хто сказав тобі, «коханий»,
Що моє щастя саме ти?
По щоках котились сльози -
Солоні ріки почуттів,
в її душі гриміли грози
а розум жити не хотів.
вона лишилася з думками
в царині зради і ганьби
це ж він - мій названий коханий
лишив по собі ті сліди.
Холодне серце чаєм не зігрієш
І пристрасть не розпалиш сірником,
Побачивши його ти не зрадієш
І не розбавиш крові молоком.
Самотностньо жити ти волієш
І гріти губи кип’ятком
Бути лиш з тим про кого мрієш
Тримати серце під замком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016