| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Сонця світло і часу плин
породжують незрозумілі нам думки.
Розлите сяйво, згори блакить
на мить дасть знати, про що вони.
Вони про те, що всі самотні,
хоч мають поруч безліч людських " Я ".
Вони про те, що всі готові
зробити перший крок любові, хоч і навмання!
Весна пробудить нас, я знаю,
все сипле снігом, зрошує дощем.
Вона гартує душі, бо вже знає,
любов велика - то тяжкий тягар!
Хай світло відступає і морок наступає,
буденщини рутина заковує серця.
Цей Божий промінь в душах, неоціненний подарунок
врятує від скорботи, не дасть тобі упасти!
Не закривайте душі, бо в цій життєвій бурі
обов'язок найперший - сповна знайти себе!
І відривайте очі від телефонів новомодних,
бо дзеркала душ наших байдужіють від їх дотиків холодних!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672750
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2016