| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Піду, куплю собі повітря
Поки є гроші і дешеве
Десь 20, може 30, літрів,
Щоб голод подолать кисневий.
Коли ще долар був по 8,
Воно тоді було на шару,
Дерева ще росли у лісі,
І небом бігли чисті хмари.
Зберу за цілий рік зарплату
Копієчку до копійчини -
Куплю Шевченка почитати,
А вистачить, - то ще й Тичину.
Продам свій голос, щоб прожити:
Це так жахливо і халатно!
Нас всеодно будуть дурити,
Але мене хоч не безплатно.
Так вистачить десь на півроку
На кисень і літературу,
Поки не зроблять нові кроки,
Щоб з мене здерти власну шкуру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674053
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2016
Коли ти на дні, на самій глибині
І душу гризуть нескінченні примари
І очі твої невеселі - сумні
Ти також дивитися можеш на хмари
Дивитися будеш і будеш хотіти
Піднятися вверх до захмарних вершин
Ти тільки підстрибни - і зможеш злетіти
Там серед птахів ти не будеш один
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674000
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2016
Вночі, коли місяць ясний
плете павутину безсоння
Ти знову і знов підіймаєш
до неба холодні долоні
Безсилий себе зупинити
Там душі дорослі й малі
суцільним потоком пливуть
У край, де спочинок чекає,
щоб рушити далі у путь
Бо так споконвіку було
А душі, що добрі – як боги
із німбами на голові,
А душі, що злі – як відьми:
кожна на власній мітлі
Бо так споконвіку було
Ти дивишся й відчуваєш
як кров захолола в жилах
Тікати, подалі б тікати
та зрушити вже несила
Ніхто так ніколи не міг
Бачити душі щоночі
дорослих та зовсім дітей,
Що тихим, беззвучним потоком
світ полишають цей
І ми колись будемо там
Відійди від вікна!
Заплющ свої очі!
Спи…
Там нові чекають світи
Хай душі тебе не тривожать, бо ти також є душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670630
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.06.2016
Не дивіться людині у очі
Бо вона вам не зможе збрехать
І чи хоче вона, чи не хоче,
Можна душу її прочитать.
Затаїла людина образу
Чи з цікавості палко згора
Все це можна побачить відразу
Очі - дзеркало зла і добра
В них побачити можна надію
І безмежну, як море, любов,
Заповітну та бажану мрію
І щоразу нове, знов і знов
Не дивіться людині у очі,
Якщо хочете мимо пройти
Може вогник в очах тих проскочить
Й ви потонете в них назавжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016
Мені тисячі років
І я жив тут завжди
На цих схилах Дніпра,
Що під небом пливуть
Все змінилось давно
І вода вже не та,
І це небо інакше,
Тільки я досі тут.
Я багато забув -
Забирає все час,
І всі спогади зникли
В безодні світів
Тільки знаю одне:
Тут усе почалось,
І почнеться ще знов
Крізь мільйони життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2016
У диких хащах лісових
Зустрів я мавку молоду.
Я знав її ще за життя
Як милу дівчину руду,
Та зараз подих її стих.
Вона всміхається мені
І манить далі в густину,
Іде спиною уперед,
А я в очах її тону,
Усе пливе, неначе в сні.
Я знаю, хто вона така,
І що у неї у думках,
Але за нею далі йду
Заради сотень бідолах
В кишені стиснулась рука
Багато хлопців полягло
Від темних намірів її,
Безслідно зникли на віки
Знайомі і брати мої,
Давно страждало все село.
Прошу її я: стань на мить,
Твою я косу заплету.
Вона вагається, стає,
Та маю іншу я мету,
Із нас один хтось буде жить.
Спиною як вона вернулась,
Я бачу нутрощі усі,
І щоб все швидше відбулося,
Тримаю я кілок в руці,
І раптом щось мені почулось.
Багато різних голосів
Із хащ до мене залунало,
Такі знайомі і близькі,
Кого давно уже не стало,
І я на мить заціпенів.
І звідусіль вони бредуть,
Горять вогнями їхні очі,
Тривожно стало на душі,
А мавка ще як зарегоче,
І тут кінець уже мабуть.
Тікати? Та нема куди.
Молитися? Не допоможе.
Вони все ближче, й мавка тут.
Допомагай мені, о Боже.
Я чую тихий звук води.
Біжу на точй чарівний звук,
Вони за мною – доганяють.
Страшні мерці, що не лягли
Роздерти тіло так бажають,
Деруся я крізь сотні рук.
Аж ось попереду потік
Стрілою ліс розподіляє,
Ще трохи й може пощастить
Бо точно я цього не знаю.
Їм не пройти на інший бік!
І ось потік я перебрів,
Мерці стоять і дико виють,
Досада тліє у очах:
Хто лиш кричить, хто – землю риє.
Я врятуватися зумів.
Тут мавка вийшла наперед,
До мене лагідно всміхнулась,
Водою плавно побрела,
Нічого їй за те не збулось,
Зашелестів лиш очерет.
Я хрестика із шиї зняв
І опустив його в потік,
Молитву вголос став читать,
І мавка з жахом в інший бік
Раптово кинулася вплав.
І тільки мавка допливла,
Мені на поміч вищі сили
Послали порятунок щирий,
Мабуть мене вони любили.
Я повернусь ще до села
Зоря з-за обрію прийшла,
Мов добра новина в оселю
І світло впало на мерців,
Їх перетворюючи в скелю,
А мавка у ліси втекла
Її не бачили давно
І люди більше не зникали,
Мерці ж і досі там стоять,
Відтоді як камінням стали
Уже потріскалось воно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670404
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.06.2016