| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Вже сонце заходить
та місяць виходить,
вечірня встає зоря.
Шепоче діброва
тихенько звечо́ра,
її голос несе земля.
– Чи річка глибока, –
питає осо́ка, –
чом хвиля у ній виграє?
У лузі калина, неначе дівчина,
з коханням до когось іде...
А поруч з вербою
поміж осоко́ю
дубочок розлогий росте.
Червоній калині,
неначе дівчині,
він клятву на вірність дає.
Трави і квіти
схиляють голівки –
дубку та калині поклін.
А вітер розносить,
мов пісню трембіти,
кохання щасливий дзвін.
Підіть же до річки
набрати водички,
на сумнів не гайте часу́:
полийте коріння
дубку і калині,
шануйте кохання красу.
Хай трави і квіти
схиляють голівки –
дубку та калині поклін
А вітер розносить,
мов пісню трембіти,
кохання щасливий дзвін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663854
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2016
Людина буває страшною,
підступною, наче змія,
лукавою, хитрою, злою,
не вартою навіть ім'я.
Стережись лицемірства облуд –
не відомо, як вжалять вони.
Довкіл бродить чимало іуд,
що не мають чуття вини.
Людина буває й байдужа:
хоч із вигляду наче не зла,
має серце холодне, мов стужа,
і душа її наскрізь черства.
Байдужості рівних немає
серед інших пороків людських.
Вона смертю у серці дрімає
і отруює кожний вдих.
Справді мудра лиш добра людина,
яка знає ціну словам.
Їй чужі брехня і гординя,
іншим зводить любові храм.
Вона зло у собі долає,
правди вироків не боїться,
до ближнього чуйність плекає,
має душу міцну, як криця.
Вибирай же сама, людино,
шлях, яким у житті ітимеш, –
або будеш Господня дитина,
або в злочинах своїх згинеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663853
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2016