| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Невідомість завжди нас лякає,
Заводить у темні кути.
І ніхто достовірно не знає,
Куди зайдеш саме ти.
Втрата зору, чи нюху, чи слуху
Не зрівняється з втратою тих,
Хто став для тебе живим духом,
Кого ти впізнати не встиг.
Ти чекаєш, тікаєш, біжиш,
Та на кого? Куди і навіщо?
Тепер про розчарування мовчиш,
Вже не розкажеш нікому нізащо.
Тебе душа безжально болить,
А ти не знаєш від чого.
Ти померти бажаєш на мить
Не віриш більше ні в кого
вже не любиш співати, писати вірші
просто сили немає.
що залишилось від твоєї душі?
Якщо вона й тебе лякає…
одвічне питання за що і чому
підняти би очі до нема
і віддати душу Йому,
а більше, нічого й не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2016
Що ж воно таке, людська душа?
Чому вона кричить так тихо?
Вона багата, у тих, хто без гроша.
А для багатих - вона справжнє лихо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2016
Мамо, подивись на мене,
я приїхав з війни.
Я не сміюсь, не плачу,
В домовині твій син... Прости!
Мамо, рідна,що ж ти робиш з собою?
Не плач матусю, в мене лише ти одна!
Я пішов тоді воювати, попрощався з тобою…
І забрала мою душу війна.
Це не сон мам, схаменись.
Я поклав життя своє за тебе!
Щоб мої діти у вільній УКРАЇНІ родились,
Щоб над тобою мамо, було чисте небо!
Я не вмер!!!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Я просто відслужив своє.
Не гніви Бога мамо,
Він усе знає. І душу мою, до себе візьме.
Ця ніч була страшною,
вмирав тоді, не я один…
Перед смертю, всі хлопці кликали маму свою...
А потім усім матерям повідомили:
"загинув ваш син"
Не плач на ді мною мамо...
Сльозами мене не вернеш.
Не розгрібай сиру землю руками,
Мене уже не підіймеш.
Сину, любий сину…
Ти приїхав до мене?
Та чому положили тебе в домовину?
Чому обличчя твоє не веселе??
Я так більше не можу!!!
Що ж ви робите гади??
Хто сказав, що так можна??
Бодай на вас прокляття страшне впаде!!
Може я сплю,
і завтра приїде живим мій синок?
Може це сон страшний,
і сниться цей проклятий на домовині вінок??
Кажуть люди:
-виходь, там героя везуть!!!
Аж серце моє защемило…
Кажуть:
-у домовині твій син...
Напевно брешуть...
Та я впізнала тебе,
Коли домовину відкрили.
Чому не подзвонив мені, мій любий??
Хоч би написав!!!
Я б прибігла туди, і вкрила тебе від пулі...
Якби ти знав.... Якби ж ти знав...
Люди заспокоюють мене,
Кажуть, пізно сльози лити...
А я всім кричу у відповідь
- мій син - герой!!!
Герої - повинні жити!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663413
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.05.2016
Так много сказано,
Так мало сделано.
Любить успели мы,
Но неуверенно.
Мечты сбываются,
Но не у каждого,
И в голове в прохожего
Так много разного.
У кого-то песни,
А у него печаль,
Плохие мысли
Улететь бы в даль.
А от прохожий
С цветком в руке,
На остальных похожий
Душа в замке.
А там любовь
стоит играя,
-Я здесь! кричит ей,
Не замечает.
Еще семья,
идут за руки
Наверно счастливы они...
А где-то далеко странные звуки,
Он вспомнил! Так горят огни!
И жизнь летит
И мы стареем.
И многое меняется у нас.
Сегодня новую маску оденем,
Простояв у зеркала час...
И опять так много скажем,
И не сделаем ничего.
Мы свободу в узлы вяжем
Не замечая никого.
И мы уже на грани,
Стоим на самом дне.
И вспоминаем как летали,
А теперь, горим в огне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663410
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.05.2016