| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Отак оглянешся угору,
а там нічого, тільки вічність,
і вже пропало те, що вчора,
нема вже там для мене місця..
Що я веду себе так дивно, ти пробачай,
бо відповідь на все шукаю тільки в небі,
а що в думках моїх краще не знай,
бо надто важко дати пропуск в себе.
А очі мої вгору,
вони туди, де вітер в листі шелестить,
і все шукає він ту пору,
коли знайде єдиний спокій, полетить.
Ідемо далі, тут двері зогнили,
як душі люду, що про те й не знає,
щасливі дні уже теперішніх руїн давно там відгули,
лиш павутина як хранитель істини літає.
А все спливло так швидко,
і руки трусяться, і з розумом не вмієш примиритись,
повернешся - а лиш руїни видко,
не встиг і цінувати ти навчитись.
Усе було, усе забулось, як вчорашня днина,
те зруйнувалось, те ще в муках,
так і душа, так і людина,
щось забувається, а щось оберігає пам"ять ця падлюка..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2016
Раніше, дід казав, шо люди тут жили,
А зараз вони просто є..
Ще пам"ятаю, як і ми росли
Й тоді усі боролися лиш за своє.
Сьогодні якось всі нудгують,
А від безділля тих проблем ще більше,
Отак те нищівне життя марнують,
А завтра ж знають - буде то ще гірше.
У кожному є той промінчик Божий
Та всякий, хто знайде його в собі,
Старається сховати від прохожих,
Забити в темному вуглі.
Бо ж на все світле
Знайдеться завжди протилежність,
Й добро знесилене, охрипле
Скалічиться об цю жахливу безсердечність.
Душі все ж краще там, де тиша,
Іду туди, де не ступає нога люду,
Якщо засіла у думках моїх образа хижа,
Під чистим небом скоро я усе забуду..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659366
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2016