| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Каждый раз растворяясь,
Тонули в глазах друг друга...
Мы с тобою так сильно боялись,
Что любовь наша - лишь недуга.
Бывало, конечно, и мы ошибались,
Иногда в нашей жизни начиналась и вьюга,
Но по прошествии бури - лишь тихо смеялись,
Всё больше и больше влюбляясь в друг друга.
И жадно глотая губами воздух,
Думали, он только для нас был создан.
И всё же, не зря потратили время,
Смотрели так часто вдаль, в небеса,
Без страха взвалив на себя это бремя,
Чтобы о счастье в итоге сказать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649892
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2016
Неведомая сила сжигает разум изнутри...
Я жив и всё пока-что понимаю,
Но наши души уже почти как алтари...
Я монстр, который жаждет крови
И страшное тут то, что я это прекрасно понимаю...
Я понимаю всё, но "голод" побеждает здравый смысл:
Я вновь бреду по городу, ищу кусок живого мяса,
А сердце вновь твердит: "Пойди и застрелись!"
Но вот я жру чужую руку - не прошло и часа...
Душа кричит, а тело жаждет подкрепиться.
И сколько с демоном в душе ты не сражайся,
Но вновь будь вынужден пред голодом склониться...
Таков реальный мир, поэтому не ужасайся!..
Пугает то, что излечиться ты уже не сможешь:
Прогнивший разум и душа - не лечиться, поверь...
И только отвернулся, а он уж кости гложет...
Был человеком, но теперь он зверь!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649891
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.03.2016
Буває, що комусь немає місця в цьому світі...
Ось йде хлопчина, начебто живий.
Йому здається, здатен просто тут злетіти,
Його характер палкий, бойовий...
Але щоразу, коли майже він у цілі,
Кидають в спину камені: "Не зможеш!", "Не роби!"
Він сам уже не знає, скільки таких ран на його тілі,
А камені летять й летять, неначе голуби...
Вогонь в очах потроху загасає,
І руки тягнуться поволі до землі,
А хлопець вже так часто не "літає",
Бо його мрії поступово ховаються в імлі...
Тепер він не живий, здається, що помер,
Проте "таким" немає місць на кладовищі,
Бо мрійника душа стає пустелею тепер -
Ви бачите, до чого хлопця довели? Чи стали невидющі?!
Ви ж бачили, що робиться з хлопчиною,
Але стояли мовчки, чи й самі кидали гостре слово...
А ваше слово - то для нього гільйотина...
Ось так от і згубили хлопця молодого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
Живи для того, чтобы просто жить,
Не бойся любить, сочиняй мечты.
Согласитесь, ведь скучно по течению плыть.
Интересней, рискуя на каждом шагу, достигать высоты...
Жизнь одна и потратить её просто так - преступление!
Так что курите, любите, ищите себя в мелочах...
Каждый сам задаёт своему кораблю направление,
И счастье, на самом деле, в простых вещах.
Мы постоянно ищем причины и оправдания
Вместо того, чтобы наслаждаться днём.
Материальные блага для нас, так сказать, - испытание,
Но правда, разве для этого мы и живём?!
Для кого-то пределы мечтаний - зарплата повыше,
Другие для тех, кого любят - небо раскрасят...
Проблема в том, что не каждый пение птицы услышит,
Но ведь и без денег наш мир столь прекрасен!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649563
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.03.2016
Іноді хочеться просто написати комусь листа,
Взяти ручку до рук, запалити свічу і творити...
Усі "вперлись" у свої телефони, їм нема коли отворити уста...
От скажіть ви мені: "Навіщо? Навіщо так жити?!"
Набридло усе, набридла ота крижана байдужість...
Я так хочу бути почутою, чути і бачити очі,
Говорити з людиною, а не з екраном, правда, повірте, дуже!
Хочу просто дивитись на зорі до самої ночі...
Прокидаючись вранці з кимось, та не з ким завгодно,
Пити гарячу каву, зустрічаючи новий день.
І, незважаючи на негоду,
щодня співати натхненних пісень...
Хочу думати не про проблеми і не про завтра,
А жити в цю хвилину, зараз, в цей час...
Невже для вас ця щаслива мить нічого не варта?
Я просто не вірю, що в ваших душах вогонь погас!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2016
Мне уже никак не поможет спиртное,
Не счесть на пути моём пройденном ям...
Нас по-прежнему было трое:
Тишина, динамит и я...
Мне кажется, выхода нет, я застрял в лабиринте,
Никак не найду свой билет - может просто ослеп?
В этом мире огромном я - всего-лишь какой-то винтик,
Во мне нет нужды - пора возводить свой склеп...
Я одинок? Неудачник? Возможно, вы правы...
Но вы, ровным счётом, не лучше меня!
Поэтому хватит судить всех ради забавы,
Клянусь, без зла ты не сможешь прожить и дня...
Мои ноги разбиты в кровь, а душа всё сильней кровоточит,
Но я не намерен сдаваться, пока не паду без сил...
Я ещё... я ещё напишу пару новых строчек
И скажу: "Я боролся, пока сердца стук не застыл!.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649340
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.03.2016
Я побачив її одну у натовпі.
Якась думка лиха промайнула, підійшов, щоб спитати.
Господи, чому не помітили, невже всі навколо сліпі?
В очах цих юних жага до смерті... "Що сталось, я хочу знати?"
Спитаю тихо й чекатиму, доки не скажеш,
Та ти говорити не будеш - казатимуть твої очі.
"Дівчино, коли так близько до серця сприйматимеш світ - пропадеш!"
"Мені боляче, я жити не хочу!" - тихо мені вона прошепоче.
"Та годі! Дурна ти! Як можна кохати тих, хто байдужі?
Забудь вже про нього й живи як раніше!
Життя - то не іграшка... а хтось у цей час на межі!
Рахує хвилини до смерті, стискає руки в кулак міцніше.
Хтось бореться з чортом з останніх сил,
А ти от так просто говориш, що хочеш вмерти!
Живи! Невже так прагнеш позбутися своїх крил?"
Після слів тих мала прийшла до тями, її погляд завмер.
А хлопцю вдалось до душі доторкнутись...
Не зумів врятувати себе - рятуй хоч когось!
Не зможе уже ні хвилини зі смертю сперечатись...
Тепер все, про що думав два роки - збулось...
Життя за хвилину пробігло в картинках в душі...
Останні миті життя: біль, політ і, нарешті, ...свобода!
І навіть після смерті люди кидають у спину ножі.
"Він покінчив з собою!" - для балачок тепер є нагода.
Та з тих, хто любив плітки розпускати, ніхто не знав,
Що у хлопця був рак, він навіть утік з лікарні...
"Не хочу вмирати в цій клятій тюрмі!" - хлопець якось сказав,
Він дівчину врятував, тож життя не було марним!
А причина такого вчинку...
Звідки вам знати, про що він думав?
Хлопець за все життя не зронив ні сльозинки,
І що рак його вб'є, забере всі сили... - хто міг подумать?
Життєрадісним був, посміхався щиро,
І сам він не вірив, що може таке спланувати...
Якби не безвихідна ця ситуація, він до останнього вірив би,
Що колись, нехай не скоро, проте зможе літати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016