| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Побилися лампи, нуарні,
Між гілок загубились скелети.
Тобі хочеться днів безхмарних?
Я втомився від вас, естетів.
Короновані чи убиті,
Вільні діти постійних злетів.
Все одно вже на кого вити,
На священиків чи поетів.
Леденіють пропащі миті,
Спопеляють вогнем аскетів.
Якось важко дурному жити.
Між просвіти, в тугих тенетах.
Мелодійно, комусь на згадку
Залунає журба кларнета.
В мене навіть немає спадку,
Тут так тісно, на цій планеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653771
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2016
Темінь така. Пусто.
Вдих - суміш пилу і газу.
Навіжених сьогодні негусто.
Мабуть, знов підхопив заразу.
Заревіти би так... в стіни.
Всіх душити протяжним воєм.
Заходився поміж руїни,
Ненароком забувши, хто я.
Стерті підошви. Блазень.
Корчу із себе жертву.
Вдих - суміш пилу й газу.
Нам не судилось вмерти.
Вулиці-клешні, дивні.
Я попрощався. Квити.
Жаль, що не чути півнів.
Нащо ж вовкам тут вити?
Легше, щоб на асфальті
Мовчки очима рити.
Північ. Райони спальні.
Скнію. А що робити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653769
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.03.2016
Звузьте ваші зіниці, тремтіння пройме і столицих!
Грубо, вперто та в'яло вас дадуть на поталу
страху зубастому, болю квітчастому,
мов алхімік змішає
сміх уривистий ваш із сльозою сріблястою.
І потріскають стіни, і змарніють картини,
що висіли-тремтіли по краях павутини,
днями забутими, міцно прикутими,
щоб ні слова не бовкнути,
чужими не здатися, і не бути заткнутими.
Буйний деспот поб'є сам собі пику, за руки-ноги підвішений ,
задихнеться від рику , бо нікому втішити
душею зігнилого, свій час вже віджилого.
Ангел смутку збирає
врожай з листя опалого і дощу відшумілого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2016
Хто твоє дзеркало? Хто є твій пан?
Тричі на тиждень рахую сходи.
Замість зозулі я слухаю кран,
Хочу почути думки природи.
Хто твоє дзеркало? Хто є твій пан?
Що було перше: пень чи колода?
Нехтую космосом, попри свій стан.
Де тут інертність, а де свобода?
Хто твоє дзеркало? Хто є твій пан?
Де у рогівці ховаєш подив?
Може на небі десь жде талісман,
Я все іду і рахую сходи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2016
Тринадцята сповідь стане фатальною,
Прірвою чорних цикад.
Трійцю - на дно, всім решту прощально
хай заспіває де Сад.
Тринадцята сповідь стане благальною,
Матір'ю всіх канонад.
Трійцю - в багно, мить буде каральною
поки ще падає град.
Тринадцята сповідь стане останньою,
Зримим кінцем для балад.
Хай встануть і вийдуть, коли вже обманюють,
чекає їх Понтій Пилат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646724
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2016
Холерична тиша зірветься раптово,
У всі боки пуститься ранене слово.
Пожевріє в тумані, трагічно згасне,
Тільки очі ще давляться димом власним.
Даруйте наступним віки, хоч би й з гаком,
Мені на хвилинку життя, можна з браком,
Без вікон, без стін, без правічних героїв,
Де світлий мудрець поки лиха не скоїв.
Там біло і пусто, лиш дивні скрижалі,
Де людства шматок втисне мрії й печалі.
Хай час мій стікає в дикій агонії,
Та встигну зробити ковточок гармонії.
Мабуть, цей шлях став би формою звичною,
Та тиша так рідко стає холеричною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646723
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2016
Не вам, повірте, витирати мій слід,
Гріховно живу чи беззмістовно.
Коли вже збиратимусь у політ,
то не один, нас таких повно.
Хаотично в нікуди крокуємо сміло,
Спираючись тільки на власні спини.
Щоб нам у часі ніщо не боліло
ми вічність обріжемо до хвилини.
Заповз хтось голодний у наші душі,
та зжер там усе до малої крупини.
І носить по світу блукаючі туші,
що часто сміються, та все без причини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646465
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2016
Листяний чай, терпкий зазвичай,
Недавно був просто водою.
Як добре, що ми говорили "прощай"
І знову ставали собою.
Із міст вирушали, кидались у даль,
Губили чужі-свої весни.
А я лиш навчився мовчати, на жаль,
Та й ти вже ніяк не воскреснеш.
Діряві надії і мокре чоло,
Сонливі обидва, небесні.
Якщо було сонце, а щось не цвіло,
То будьмо принаймні чесні.
Поки хтось хапається за життя,
Видавлює каплю мажорних мінорів,
Мені стає сумно від мого буття,
Але про це просто так не говорять.
Коричневий світ і блакитна кімната,
Просяться, щоб відпочити.
Світла нема, а емоцій багато.
Треба кудись поспішити.
Дивний на вигляд, терпкий на смак,
Він тут стоїть ще з учора.
Може минеться, а може однак
Ми якось ще та й поговорим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646464
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2016
Кап-кап...напевне, я раб,
що ховає в законі очі ...
Від тисячі лап настільки ослаб...
Та й світ вже роздертий на клоччя.
Хлип-хлип...мій голос охрип,
від вітру, що вештався в полі.
І молю я риб...а може змогли б
не падати з неба в неволю.
Кладеться пісок...на гори з кісток,
мішається з брудом чи лихом.
Мій милий дружок, залізти б в мішок
і враз призабути, що дихав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646222
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2016
Десь у скрині гостює вінтажний гном.
Давай наввипередки з ним?
Хто з нас помер, а хто содом?
Комусь болить, а він один.
Окреслю простір своїм рукавом.
А може навколо тільки дим?
Хто так мовчить, а хто фантом?
Комусь байдужий часу плин.
А фатум мішає людей з багном.
Виходить справді чудовий грим.
Що б не кричав, а світ за вікном,
І ти жалюгідний маленький мім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646220
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2016
Новизною, золотом пахне в просторі,
Вчора навіяним мертвим досвідом.
Втратою болю, судомою совісті,
Корчить маленькі фальшиві повісті.
Заломленням світла в рогівці сплячого,
Прагненням завжди щось та й значити.
Зшито з кіл пекла босого Еросу
Вічність еліпса просяклу керосом .
Космосом внутрішніх правих і лівих,
Ядучою гниллю плодів переспілих,
Скорбною піснею інфантильності -
броулінський рух - всі сунуть без пильності.
Пахне шрамами, що як не дивно столітні,
Дамами, що блукають у квітні,
Прозою в двадцять першому степені,
Морфієм, що шкрябає по стіні.
Смерть старається бути ліками.
Хапайтесь за голову, навіть каліками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645989
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2016
Зупини зі мною час і крикни
Коли вітру нема і поверхня пряма
то кликни
люди мертві
люди жертви
очі в тумані поникли.
Порахуй зі мною до ста і зникни,
Коли дощ і град летять назад
так звикли
люди мокнуть
людям мокро
каплі під шкіру проникли.
́
Затягни ще тісніше її і смикни
Коли мовчки засну і йди в далину
там стихни
люди натовп
людей багато
але від мене відвикни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645954
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2016