| Сторінки (2/173): | « | 1 2 | » |
Він рятував її, вона йому писала вірші.
А на землі то віхола, то спека.
Й молилися обоє, лиш не стало б гірше,
І перемога ой як ще далеко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Замела, завела, закрутила
Білим – білим закохана злетом.
Сонце хмарами й снігом закрила
Плаття шлейфом лягло переметами.
Танцювала, чи то затужила,
Вихвалялася лісу портретами.
Чи просила, а чи голосила?
А чи біди складала наметами.
То кидалась в безодню незвідану,
То у неба підтримки просила.
То ділилася з вітром секретами.
Та й вляглася під ранок знесилена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
У кожного із нас свої надії,
Свої події і свої тривоги.
І ділиться життя на до і після,
Щасливі хвильки і сумні дороги.
Заворожила осінь листопадом,
Зима закружить снігом в танці білім.
Щасливим бути до і мудрим після,
Сплатить за все волоссям посивілим.
Колись додому повернуться діти,
І схилять голову при отчому порозі.
Й життя розділять і собі на до і після,
Своїх дітей чекаючи в тривозі.
Горить калина незбагненним цвітом,
Колише вітер верби при дорозі…
І ділиться життя на до і після,
Й зробити з цим нічого я не в змозі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
В небі похмурому пізньої осені
Стали надіями сонячні просині.
Лиш листопадами серце зігрілося –
Всі почуття у багатті спалилися…
Гарно палала віра у людство!
Тліло й сміялося тільки паскудство.
Вірою й правдою совість служила,
Все на алтар боротьби положила.
З чим я залишуся? В розпачі крикнула.
Правда крилом зачепила і зникла
В небі похмурому битими крилами,
Світом незрячим останніми силами.
Не залишай мене! Богу молилася,
Птаха замовкла, річка спинилася.
Сонячним зайчиком віра обпалена –
В купу зберись! Починаємо заново!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Якось дивно усе влаштовано,
Чи то марево, чи то сон?
Купа кадрів в життя вмонтовано.
То про що я? А знов про ворон!
Крізь умовності і заборони,
Та бардак у людській спільноті,
Мене знову турбують ворони,
Приставучі, як жаби в болоті.
Та живи вже собі, як живеться,
Он уже сивина біля скронь.
В голові ж як вогнем займеться-
Як там справи у клятих ворон?
І ношуся з думками експертними
Я, їй Богу, як з торбою дурінь.
І нащо бути такою впертою?
Розберися, дивися в корінь.
Та снують в голові припущення,
Запускаються в хід алегорії,
І експертною думкою змучена,
Розбираю ворон категорії.
І зайнятися б чим корисним,
Та якісь в голові грати…
Дочекаюсь, як рак свисне,
А тоді попрямую спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Такий ось вигляд із вікна у мене, осінь.
Виходь, пройдемось трішки тут, мене попросить.
У сквері листя палого стоїть казковий запах,
І гра промінчик кошеням в ялинки лапах.
Рахую рік, рахую вік і день рахую,
І осінь цю, чарівну осінь я почую.
Чаклує осінь в небесах, й мені пробаче.
Допомогти не зможу їй, коли заплаче.
Впаде все листя до землі, пластом накриє.
Та серце зранене моє воно зігріє.
В обіймах осені кружляю – танго грає.
Крок вліво, вправо, птахом в небо…Так буває?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Запали мені душу, примусь із бідою боротись!
Запали у мені найяскравіші в світі вогні.
Пробуди в мені сили, щоб встояти, щоб не зігнутись,
І щасливим зробити пів світу, це буде по силам мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Грають сонячні промені маревом,
А запалені нерви струнами.
Чудернацьке якесь варево
Із забутими древніми рунами.
Зачаровані трави загадками
Ворожити взялися з росами.
Розложили поляни картами,
Заплелося гілля косами.
Заплелись з промінцями першими
В той розклад травянисто – зоряний.
Павутиння сріблястими вершами
Буде промінь той спійманий, скорений…
На хвилинку запалить темряву
Промайне вітерцем покосами.
Задзвенить у повітрі нервами,
І розчиниться в полі росянім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Сьогодні перейшов дорогу кіт.
Не просто перейшов - туди й назад.
Й думки відразу кинулись в політ -
Змінився вирок? Чи невдач парад?
Та не занурюйся у цю ти лабуду! Гуляє кіт. Де хочу, там і йду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Збиває з толку цей травневий дощ.
Нудний, сумний, неначе дощ осінній.
Волога гадом проповзає в сіни.
-О, ти на вулицю? Ти ж вділа макінтош?
А може ще циліндр вдягти мені?
У саквояжі пару платтів з оксамиту.
Вокзальну площу, цим дощем умиту
Залишити, бо там Париж, вогні…
А дощ сміється – стій, який Париж?
Про що ти, світ давно на карантині!
То все фантазії твої у тому винні!
Я ж просто дощ, ножем мене не ріж!
Я просто плачу, як віками плакав,
І не шукай в мені ти дивних знаків –
Лиш землю напувать дано мені!
- Ну а фантазії?
- Та так, Париж, вогні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Щоб не сталося, все на круги повернеться свої.
Як весна повертається.
Й захлинуться піснями душі у гаю солов’ї,
Серце ж мається.
Крок за кроком торую нелегкий свій шлях
Все по колу, по колу.
І надія ніколи не згасне в коханих очах,
Лиш тьм'яніє спокволу.
Що важливо в житті, а що ні розібратись берусь.
Лиш вогонь догорів.
Мала б вчити напевно сама, але я ще учусь,
І тихенький наспів
Знову кличе мене у якусь недосяжную вись,
Наче грається…
Щоб не сталося, все на круги повернеться свої.
Повертається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Абрикосовим цвітом весна розлила молоко.
А підняти його і зібрати до купи не в змозі.
Бачиш, підлості й холоду знову подіяв закон,
І пелюстки, як хвилі на річці, дрижать на морозі.
Абрикосовим цвітом весна робить крок уперед.
Та її зупинити із півночі холод приходить.
Ну а вітер – школяр, той що знову не вивчив урок
Бешкетує у гіллі і світом сумним колобродить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Вітер з півночі, хмари зграями.
Скутість немочі обираємо.
Небо хмарами затягнулося.
Чи було все так? То забулося.
Застелилося, закрутилося,
Весняною повінню злилося.
Підійма весна хвилю зопалу.
І несе вона бурю попелу.
Що зимою в печі палилося
Стало попелом. Знадобилося…
В голові думки стоять хмарами.
А життя несе між ударами.
То об берег пологий розпластає,
А то очі твої болем застує…
Била доля не раз. Гралася,
На мої намагання всміхалася.
А роки все течуть річкою,
Плаче доля тепер свічкою.
Я ще птаха із рук викормлю!
Біди й біль із життя витравлю.
Лист зелений із дерева зірветься,
І душа із полону вирветься.
Розпорошиться снігом грушевим.
Сніг весняний той непорушений
Тихо падає до одвірочка.
Я з тобою завжди, моя зірочка!
Вітер з півночі, хмари зграями.
Скутість немочі обираємо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Пам’ять, пам’ять, мені не дозволить забути
Те село чарівне, де всміхалися зоряні ранки.
Там, де спомин, як вітер, тихенько колише фіранки,
Де пісні весняні голосні та пронизливі чути.
Знаєш, друже, а там, за селом зацвітають бриндуші.
І ліщини сережки на вітрі прозорім дрижать
Дні й роки, наче миті, легкі й дуже швидко біжать
Потяг пам’яті привидом знову селом нашим рушив.
У дитинстві лиш сонечко завжди, й у небі лелеки
Є окраєць в кишені, й відкритий дослідженням світ!
І кульбабок поля, що несуть через віхолу літ,
Та дитинство, нажаль, вже далеко, далеко, далеко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Рамки, кордони,межі
Тиснуть на нас з тобою.
І все життя нарешті
Просто картина бою.
Просто нові печалі,
Сиве моє волосся.
Разом весну стрічали.
Скільки всього не збулося…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020
Моє життя - то з пазлами коробка.
А в тій коробці з пазлами – картинки.
Монументальні, та маленькі зовсім
Яскраві, росяні, тонкі, як павутинки.
На тих картинках символи і люди.
Там почуття, любов, мітла і крила.
А ще весна. Ти вір, вона там всюди.
І не біда, що сонце хмара вкрила.
Візьми мене! – Кричить яскравий пазлик,
Ну що ж у тебе сумом пахнуть вірші!
Картинку сонячну собі складеш відразу,
Мені повір, тобі не стане гірше!
Картинку до картинки, крок до кроку,
До радості, захоплення, любові.
Картинки долі, пазлики уроку
Складаю я собі сама собою.
Життя моє – то з пазлами коробка.
Та все ж воно в шухляду не складеться.
Там чесно все, і все те не підробка.
Картинка то моя душі і серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020
У кожного своя правда.
У кожного свої боги.
Кожен сам обирає
Напрямки і дороги.
В кожного своя сила.
В кожного своя згуба
Кожен сам крапку ставить,
Або питання руба.
В кожного своя доля,
Кара чи нагорода.
Кожному сили стане
Спокою, чи пригоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
На заході рожево сірі хмари,
Й дорога ниткою кудись у далину.
Там десь у чанах вітер силу варить
Й трава прокинулась, вітаючи весну.
Вона ще кутається в хустку із туману,
Яскраві фарби поки ріжуть очі.
Зимові чари ще введуть в оману
Та про весну усі думки пророчі.
На заході рожево сірі хмари ,
Дорога ниткою кудись у далину ...
А захід сонця теж весною марить.
І марю я. Й з надією засну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
У кожного із нас своя війна.
Не хочу чути, що мені лишилось мало.
І голос мій до неба долина.
Життя мабуть лиш трішки іншим стало.
Війна передбача тяжкі бої.
Чи я до них готова? Безперечно!
Любов’ю множу сили я свої.
Й що переможу – то незаперечно.
Слова, слова… На себе серджусь я.
А кожен рух стає тяжким уроком.
Та поряд завжди друзі і сім’я.
Тож йду вперед. Хоч трішки. Крок за кроком.
У мене не придумана війна.
І ворог не погладить по голівці.
Дай Боже сили, й не здола мене вона.
Й заграє сонця промінь на долівці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020
Чуже життя нікому не прожить.
А ми все обговорюємо, судим,
Та почуття чужі у серці будим,
І тільки голос зраджує, дрижить.
Чужого поля нам не перейти,
Та стоптане чуже взуття не взути.
І все іде в житті, як має бути.
Бо кожен має хрест свій сам нести.
Чужого болю нам не зрозуміть.
Та він, буває, в хлам терзає душу.
А іскри, як багаття розворушиш
Не завжди ладні душу запалить.
Хресту чужому заздрить не берись.
Бо він легенький лиш в твоїх очах.
І щоби вогник в серці не зачах,
І щоб без крил з хрестом та дертись ввись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020
І радий був забути. Пам'ятаю.
Ці почуття, як висохла трава.
Емоціі, що відродить несила.
У осені життя - своі права.
Забула? Мабуть... тільки не простила.
***
Як скажете, приходить те натхнення?
Коли і як у вірш лягає слово?
Таким незвичним враз стає будення,
І це будення вигляда казково…
***
А павутиння в сіті ловить літо
Й несе його кудись у далину…
***
Я за безсонням вирахую осінь…
***
І вперто я завжди шукала сенс
В роботі, що була така безглузда.
***
Кудись пішло й перетворилось в дим
Те, що було для тебе дорогим.
***
Скида додолу листя клен червоний.
З якого дива він отак почервонів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
Наснився сон –осінній парк чарівний,
В нім ти і я, та тихий листопад.
І осінь наша, як земна царівна.
Та весни , котрих не вернуть назад.
А звідкілясь мелодія лунає.
Той вальс – як сон, як долі каяття.
Що правильно в житті – то осінь знає.
Бо осінь – то і є саме життя.
Кружляє листя в танці понад нами.
І ми з тобою теж танцюєм вальс.
Десь там вже відчинились долі брами.
Та вальс той не для осені, для нас.
З тобою я легка, немов хмаринка.
Мене ти в танці кружиш, я сміюсь.
І час, він зупинився на хвилинку,
І я його сьогодні не боюсь.
Прокинулась. Ціпочок поруч, клятий…
І не від танцю кругом голова.
Але я вірю, хочу, маю знати-
Наш вальс – не сон - життя, любов, слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
Роздавала доля даруночки.
Кому зірочку, кому квіточку.
Потемнілими древніми рунами
Два листочка упали в річечку.
Попливли за водою тихою.
Не прибитися їм до берега.
Зашумів очерет пихою –
Я сто літ тут. І я стану деревом.
На зорі очерет шепочеться,
В темну воду річну зірка падає.
Як же світі оцім жити хочеться,
Кожна хвилька його серце радує.
Роздавала доля даруночки.
Кому сонечко, кому ніченьку.
Кому вітру легкі цілуночки,
Кому спогади, кому пісеньку.
І співають її радісно,
Хто тихесенько, а хто голосно.
Бо дарунки у долі правильні,
Лише їх зрозуміти болісно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
А мрії в мене начебто прості-
Побачить, цвіт бузків у Боковеньках,
Спекотним літом, на зорі раненько
Босоніж лугом росяним пройти.
В собі плекати радощі малі.
Від запаху конвалій очманіти.
Кохати, мріять, просто в світі жити.
Літати, не торкаючись землі.
На лижах в лісі сніжному пройти.
Шипшина й терен мерзлі – що смачніше?
Кохані люди, книги, гарні вірші, -
Це треба все, щоб хрест свій донести.
Щоб дрова тріскотіли у печі.
Морозним вечором щоб сонце снігом гралось.
Щоб я жила, на краще сподівалась,
Та засинала на твоїм плечі.
З простими мріями на світі я живу.
У щастя вірю, знаю, сподіваюсь,
Та вірою в людей постійно маюсь.
А просто впасти б в скошену траву…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Мій любий янгол, підійми мене на ноги,
Бо крила розучилися літати.
Мої ще не закінчені дороги.
Але ж і не тримають більше грати.
Мій любий янгол, дай, щоб жити, сили!
Я ще здіймуся та пірну у хмари.
Стрімкі річки життям мене носили.
Туманами закутали примари.
Мій любий янгол, ти подай лиш руку!
Й мене тут враз твої піднімуть крила.
Не згодна лиш на розпач і розлуку.
Не дай мені згорнуть вітрів вітрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
Улігся вітер. Спалені мости.
На згарищі розрісся іван-чай.
Уже все добре, то ж мене прости.
У снах на переправі не стрічай.
Ми з двох сторін палили клятий міст.
На переправі знову я і ти.
Чи був у тому всьому сенс і зміст?
І розпач в небо птахою летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
Геннадію Барановському І яскравого дня, йде за розкладом сніжна зима,
Зачудовано сніг заскрипить, небеса так пронизливо сині.
І у пісні у тій, що зима наспівала сама
Не чарує краса, лиш тривога панує віднині.
Я не хочу, щоб згинув хто-небудь у тому бою.
Хай вернуться живими, обіймуть і батька і сина.
Рветься серце з грудей, стисло горло – у тому строю
Покоління усіх, тих, кому не байдужа Вкраїна.
Йдуть команди на схід і міцніше за навіть броню,
Сприйняття, що не буде сміливців – загине країна.
Перед вами в боргу і молитвою світ бороню…
Й свято вірю, що буде усе Україна.
Повернуться лелеки весною до рідних країв,
Принесуть немовляток родинам і дочку, і сина.
Пам’ятатимуть завжди всіх тих, хто цей світ боронив.
Шепотітиме тихо птахам колискову калина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2020
На дворі осінь – не дивина.
А бути добрим забракло сил.
І так давно вже жнива – війна.
Хоча ніхто її не просив.
Несповна розуму від біди,
Не можеш дихати від краси.
До щастя, долю, ти нас веди,
На хвилі буйній вперед неси.
Колись закінчаться ці жнива.
Не захлинемось від сліз – роси.
Бо пам’ять, пам’ять завжди жива,
Й пташині – ангелів голоси.
У вирій тягнуться журавлі.
І мрія – віра у нас одна –
Вона скінчиться, війна й жалі,
І стане осінь у нас – весна.
Насправді, осінь – не дивина.
Гарматний постріл – не птаха спів…
Зійде колись нанівець війна,
Як захід сонця, що догорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865883
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2020
Все як завжди. За вікнами зима.
Важкі сніги упали на ріллю.
Вже вечір. У кімнаті я сама.
І згадую про всіх, кого люблю.
Зі мною ви в молитвах і думках,
У пісні вітру й нападі жалю.
У гронах змерзлої калини на гілках,
Всі ті, кого в житті я так люблю.
Тривоги всі придумала сама.
Не відаю я часом, що творю…
То й зрозуміло, за вікном зима,
Й далеко ті, кого я так люблю.
Злетіли діти птахами з гнізда.
Соломки їм уже не підстелю.
Та серце материнське вигляда
З шляхів далеких тих, кого люблю.
Хай хвиля суму захлесне не раз.
Сміюсь, та в позитиві щем топлю.
І вірю я, що буде все гаразд
У всіх, кого в житті я так люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2018
Крок за кроком, життям, по життю
То пошвидше, то стишивши крок,
Я біжу, чи іду - шепочу,
За уроком сприймаю урок.
То поверне зневіра назад,
А то птахом натхненним лечу.
То в ряди шикувався парад,
То зібратися не по плечу.
Зрада душу на клапті порве.
Знає хто, чим таке лікувать?
Марно вітер осінній реве,
Хмари хутко по небу летять.
А як легко бува захворіть
Від бажань, тих, які не збулись…
Про хороше мені говоріть,
Щоб думки на любов повелись.
Із осіннім дощем обіймусь,
Та мені його не обігріть…
До міцного плеча пригорнусь
Ударятися, падати, жить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2018
У небеса когось підносять крила.
Я не така – літаю на мітлі.
Хай хтось червоні вигляда вітрила.
Я бешкетую, звісно, на землі.
Якщо ж бо хто з мітлой мене застане –
Що, дама прибирає тут, мабуть?
І засміюся я, і лід розтане,
Й дахи попід мітлою промайнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814206
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.11.2018
Не хочу бути гвинтиком в системі!
Я хочу жити так, як забажаю.
Хоча в системі – значить, бути в темі.
Коли ж один – завжди ідеш по краю.
Сто перший гвинтик в стодесятім ряді
Вперед, вперед і кроком руш до цілі!
Мої ж думки промінню сонця раді,
Там в небі білі лебеді летіли.
А в лісі дуб столітній листя скинув.
Дощами сивими міста й степи накрило.
Не кличте гвинтика, він був в мені і згинув.
Тепер мов птах, свої плекає крила.
Хоч у системі, звісно, легше й просто.
Не треба думать, то за тебе вже зробили.
Нащо тобі отой скажений простір?
Там скрізь болото, ями, льоду брили.
Можливо, я про це ще пожалкую,
У мить, як вітер рватиме вітрила...
Ні, збиті ноги й душу полікую.
Команду ж “Струнко!” виконать несила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814205
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2018
Крізь сито пропустити тонну слів,
Прибрати швидше той гнійник, що визрів.
Чи буде сенс – ніхто ще не довів.
Чи холодильник переможе телевізор?
Прадавня істина дає дурить народ.
Ну якже, як – лиш хліба і видовищ.
А неугодним всім заткнути рот,
І правду до броньованих до сховищ.
Нікому правду не дано сховать.
Бо вирине, зросте, надме вітрила.
Лиш треба над собою працювать.
В неправди – гирі, лиш у правди – крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813413
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2018
Не щастить нам, живемо в епоху змін.
Й рух тут є, все димить, палає.
А на церкві набатом клекоче дзвін,
Будить розум – не в ігри грає.
Брехні в одязі майже праведнім
Сад Едему малюють, стараються.
А ми дружно й бадьоро йдемо на дно,
Й кричимо звідтіля, що маємся.
А брехня вже пів світу, повір, пройшла,
Поки правда лиш одягалася.
Все порушила, мури камінні знесла,
Марно правда із нею змагалася.
Процвітає мізків атрофація.
Лиш запевнять і вовк тобі брат...
Наче є в нас і мова, і нація.
Збережем, чи повернем назад?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813412
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2018
А у мене – сумнів на сумніві.
А у мене вірші не пишуться.
Як сліпе кошеня у темряві,
І так важко чомусь дишеться.
А навколо осіння ярмарка.
Листя жовте, червоне – радуйся!
Знову сонна тікає кудись ріка,
Сумніватись причини знайдуться.
В павутинні жовтий листок завис,
А на сонечку кицька гріється...
Клятий сумнів - мене закружляв, поніс...
А мені все ж у краще віриться.
А коли сивина в голову,
І коли біс в ребро – байдуже!
Тільки плаче у полум’ї олово,
Як над першим коханням райдуга.
Й не було у солдатика сумнівів,
І вогонь чи вода – не грати!
...Ти ж подумав, і зважив, і риску підвів
Тільки дрова продовжив ломати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018
Осінь, подружка щира осінь.
Неба глибокого просинь,
Ліс і сад у вогні.
Носить, листя останнє носить.
Вітер тумани косить.
Річка у напівсні.
Просить, все пам’ятати просить.
Ключ журавлиний голосить
І розтає в вишині.
Осінь, ти чарівниця, осінь!
Ти сивиною в коси
Тихо лягла мені.
Досить, нам сумувати досить.
Ти обійми мене, осінь,
Міцно, як на весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018
Вона кохала. Як вона кохала!
Лиш поряд з ним земля крутилась кругом.
Йому подобалось. Та музика не грала.
Її завжди вважав він тільки другом.
Своїх коханих з нею він знайомив.
Не бачив, як їй боляче ставало.
До крику, сліз, та до гірких судомів…
Та виду все ж вона не подавала.
Кохання книги пишуться на небі,
Із серцем легким розвела їх доля.
Лиш споминам, напевне, жити треба.
Вони й живуть, стираючись поволі.
Бо й до кохання треба мати хист…
Лиш доля між людьми будує міст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
В душі щемить і вітер пахне морем…
Світами грізними роки мене носило.
Все воювала з вітряками й горем,
А вітер бригантині рвав вітрила.
Вже сонце сходить. Годі, годі спати!
Вітрила в корабля, що в птаха крила.
Струною першою натягнуті канати,
Струною нерви, бо мовчать несила.
Не відпочити їй в лагуні дикій,
Не втримає ні якір, ані сила.
У вир та шторм і знехтувавши спокій
Знов бригантина надима вітрила.
Жене життя, кидаючи на хвилі,
То вниз, то вгору, намочивши крила…
Всі дні мої не можуть бути білі,
Та вітром ждуть наповнені вітрила.
Розмалював край моря у червоне
Тривожний ранок, отже бути шторму.
Тримай штурвал, життя не прохолоне,
Ти іншим станеш, побувавши в ньому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2018
Співай мені, пташино сивокрила,
На них у тебе вітер спить щоночі.
А як не спить – то носить сни пророчі
Та жаль, не всім пізнати їх по силам.
Співай про те, що осінь на порозі,
Що згубить квіти заморозком ранок,
Всміхнеться жовте листя наостанок,
І затремтить тополя при дорозі.
Заколисай лиш, не сполохай вітер.
Йому ж тут цілу зиму пустувати,
Бо снам замерзлим не дано літати,
Та й крилам змерзлим в небо не злетіти.
Співай, пташино! Спів далеко чути.
Не принесе ж полегшення світання.
І пісня ця, як болісне прощання,
Що до весни у серці має бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2018
Спіймалось в сітку павутиння літо,
Летіло, зачепилось десь в тернах.
Як у дитинстві, знов літаю в снах.
Розгублена – ну що із цим робити?
Ще дошкуляє полуденна спека,
І попеклись у яблучок боки,
Та десь далеко, на перегонки
Із осінню летить сумний лелека.
Ті сни без барв. Там сутінки сіріють.
А я, мов птах, понад степами лину,
І музика зірок звучить без спину,
Та придорожні трави душу гріють.
Щоденні справи, метушня, турботи,
До них припнута, наче пес до будки.
І спраглої землі засохлі грудки
Знов додають скорботи і роботи.
А я лечу. Що скажуть – наплювати,
Бо в осені такі ж як в мене очі.
Та й сни мої – вони завжди пророчі.
Жаль тільки, що не вмію малювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2018
Назад не повернути час,
Лиш вітер листя розтріпоче,
Про осінь казку нашепоче,
Про вогник, що в тумані згас.
Вернутися назад не хочу.
Сьогодні – завтра стихнуть зливи,
В калюжах сонця переливи,
Та стрімко день летить до ночі.
Колись робились помилки,
Та зопалу вузли рубались,
А ми з бідою обіймались,
Та мчали наперегонки.
Назад не повернути час.
Туди шляхи давно закриті,
Лиш вітер грається у вітті,
Та спомини бентежать нас.
Назад не повернути час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2018
Всі тривоги свої я сьогодні де-небудь залишу,
Обтрушу всі печалі, та вітром туман розжену.
Та зварю собі кави і вийду послухати тишу,
І у осені, мабуть, я зможу побачить весну.
Тільки тиша і я. За годину накотить схід сонця.
Тільки тиша і я, та ще кави п’янкий аромат.
Тільки гілочка вишні ласкаво торкає віконце,
Та дитинство і юність ніяк не повернеш назад.
Тиша, тиша туманом до ніг пригорнеться,
Попливе за водою, себе подарує лісам.
Тиша, тиша моєї душі доторкнеться…
То самотність? Свобода? Це кожен вирішує сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2018
Під обрій літо. Стигне виноград.
Прибоєм лагідним поки ще кличе море.
Так важко стриматись, щоб не давать порад,
Не розбивати лоб об стіни вкотре.
Та стигла ягода вбере у себе все –
І сонце, й життєдайну суть дощу.
Та знов думками десь мене несе,
Пробачу все, лиш зради не прощу.
Опори всі лозою міцно скуті,
Вже долі перший жовтий лист упав.
Так докопатись хочеться до суті,
Й пізнати світ, що все в собі зібрав.
Пізнати б сенс життя, природи суть,
Призначення своє та слова взнати…
Вершину досконалості несуть
В собі ті грона й грому перекати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2018
Тривожна ніч, задушлива й спекотна.
Десь розриває небо громовиця.
Я так живу. На інше я не згодна.
Чому - не знаю, знов мені не спиться.
Весь день минув у клопотах і справах,
Стомилась, відпочити б, як годиться...
Я ж у думках лежу у літніх травах,
І дню до обрію призначено скотиться.
Вже й відгриміло. Пару крапель впало.
Десь в заметілі снів згубився вітер.
І думаю – я спала, чи не спала?
Чи хтось думки мої, мов воду витер?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2018
Зрозумій і прийми – кожен власною марить дорогою.
І у снах й наяву кожен власний проторює шлях.
Йде один болотами, а інший степами розлогими,
І замітки свої кожен ставить на власних полях.
Заглядають у вікна тривоги вечірніми зорями,
Прикладають до ран забуття оксамитовий дим.
І по осені дощ засумує сльозами прозорими,
Та наниже разки з горобини намистом рясним.
На дорогах моїх, там під сніжними шапками гори,
Там, у вітра в обіймах, тихенько хлюпоче прибій.
Полуничні поляни і степу безмежні простори,
І у древньому храмі якийсь таємничий сувій.
На дорогах моїх не зустрінеш нещастя і болю,
І війни там нема, та трава проросла крізь броню.
На дорогах моїх я завжди залишаюсь собою,
Та від всіх негараздів земних я весь світ бороню.
Ці дороги мої, і я ними з дитинства ще марила,
Обійняти б весь світ, але знов захлинусь від жалю-
Знову сили свої із бідою ніяк не співставила,
Намагаюсь та, мабуть, нічого із цим не зроблю...
Серпень заворожив – стиглі яблука б’ються об ганок.
А у небо глибоке душа, як у море пірне.
Завтра знову промінчики сонця розбудять світанок,
Й ту дорогу із марень, що знову чекає мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2018
Десь в якімсь гаю, що позначено
Край поляни сосною горілою -
Там жило вороння небачено,
А одна з них вродилась білою.
Чи було може їй наврочено,
А чи зорі зійшлись в небі синьому,
Тільки долю її скособочену
Ну ніяк не назвеш красивою...
Все шукала своє призначення.
Квилить осінь рікою змілілою.
Та яке це все має значення,
Якщо ти вже вродилася білою?
Справедливість болить загострено,
І вже майже вся стала сивою.
Поміж всіх – на безлюдному острові,
Бо не кланялась перед силою.
Заграє із вітрами гіллячко,
Доля ж грає душею зболілою.
Знов на сонечку чистить пір’ячко.
Та, котра вже вродилася білою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2018
В вечірнім небі лебеді летіли,
Крилами дужими геть розганяли хмари.
Я з ними теж полинути хотіла,
Були б у мене крила, не примари.
Побігла б швидко із крутої гірки,
І забриніли б крила разом з вітром!
Чому ж тоді мені стає так гірко?
Я на землі, а мрії линуть світом.
В вечірнім небі з вітром пустувати,
Із хмар собі зліпити лук і стріли.
Крізь вікна в небо маю заглядати,
А в нім надвечір лебеді летіли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2018
Не розбирайте по складах мої вірші.
Я їх пишу здебільшого для себе.
У них мої думки торкнуться неба...
Оцінювать суворо не спішіть.
Прискіпливо не патрайте слова.
Бо то не я, душа їх вибирала,
Якась мені чарівна скрипка грала,
Й від тих музик крутилась голова.
Не зрівнюйте ні з ким моє буття.
Бо не Шевченко я, і я – не Ліна,
Та знати цінність кожного життя
І слова кожного, напевне я повинна.
Плекаю слово те, мов немовля,
Зростити, як дитину, намагаюсь.
Сміюсь і плачу, та ночами маюсь,
Коли душа віршами розмовля...
Не розбирайте по складах мої вірші!
Бо знайте точно – розберете душу.
Писать боюся! Та писати мушу...
Оцінки ставить, правда, не спішіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2018
Як змінилося в світі усе! Не скажу, що я змінам не рада,
Та накотить, бува, та зрадлива сльоза промайне,
І загонить життя у куток, де ховається правда,
Й сприйняття й розуміння її вже нарешті осяє мене.
Зрозумію нарешті, що вірити людям не треба,
Бо залишать в душі тільки слід від брудного взуття,
Буде важко обшарпаним крилам дістатися неба,
А у миті щасливі не буде й нема вороття...
І біда не у тому, що рік додається до року,
Вже у парах у юних я іноді нас впізнаю...
Лиш туман, як раніш, на світанку закутав дорогу,
Й пахнуть липи духмяні у місті, неначе в раю.
Обережно зірву жовті зірочки цвіту із липи,
Розчинюсь в ароматі, веселкою світ затулю.
І відчую, як крила бринять, як їх тягне летіти,
Напоїть ароматом чарівним вечірню зорю.
Зрозумію, що найважливіще – набутися разом,
Кожен ранок земний у коханих вітати очах.
Лише нам зрозумілим всміхатися потайки фразам,
Щастя й радість шукати в щоденних буденних речах.
А тому, мій коханий, мені серед ночі не спиться,
І хвилює й бентежить наповнений липами вальс,
Спи, коханий, і хай тобі нині насниться
Місто, липовий цвіт, літній вальс лиш для нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2018
Гнітить ця ситуація в житті,
Події в ньому начебто прості,
Та не складаються рівненько по поличкам
І шкодять настрою, а ще щоденним звичкам.
А я, розгублена, таку комірку маю,
Все розкладаю по поличкам, розкладаю...
Свої тривоги та свою біду
Поличками ніяк не розкладу.
Ось тут лежить тривога за дітей,
А тут застиг хвороби бюлетень,
А цю поличку кицька зайняла,
Вона до мене лащитись прийшла.
І треба їй новий купити корм
Та рушники змінити у ікон.
На цю поличку покладу листи.
Все не складеться написать, прости!
Тут справи, що не зробляться ніяк,
І знову треба сіяти буряк,
Чомусь він на городі не зійшов.
(А дивно, наче й гарний дощ пройшов).
На цій поличці в мене бур’яни,
Самі ж не вириваються вони.
Ось тут – складні відносини з людьми,
Картина, де козаки із кіньми,
Тут – каша, тут – безсоння, тут - біда,
В колодязі засолена вода,
А також треба стелю побілить,
На кухні врешті решт ремонт зробить.
А з мріями полички десь далеко...
Тут нещодавно прилітав лелека,
Бриніли крила, весь він рвався ввись...
А справи у цей день не задались.
На цій поличці – мрія золота,
Тут сонце вітру коси запліта,
Тут книги непрочитані лежать,
Робити що мені? Роки біжать...
Ніяк я ці полички до ладу
У голові своїй не приведу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2018
А я в траву присяду при дорозі.
Шукати в світі правду – то пусте!
Та стане правда в мене на порозі,
Коли півоній квітка відцвіте.
Любить людей – втрачати марно сили,
І до добра все це не приведе...
Та знову світ стає чарівно милий,
Коли півоній квітка зацвіте.
Звільнити світ від заздрості та злості,
Хай щастя й радість в ньому лиш росте!
Зірки сміються з мене з високості -
Коли півоній квітка відцвіте.
Навчусь колись я розбиратись в людях?
Таке от запитання є просте.
Що не було колись – й тепер не буде...
То лиш півоній квітка відцвіте.
І відцвітає в травні мила квітка,
Та думать змушує і радує, проте
У світі просто все, й як думать, видко
Коли півоній квітка відцвіте.
Бере за душу знов чарівна квітка,
З біди насіння сміх не проросте.
Усе мине. Скінчиться й травень швидко,
Коли півоній квітка відцвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2018
У пам’яті людській живильний вогник згас,
І вихором віків дороги замело.
Як різно на землі для всіх минає час,
Що для дерев лиш мить, для нас життя пройшло,
Стоїть старезний дуб вже в молодих лісах,
І вітер не зломав, і свині не підрили,
Сидів колись давно під дубом тим козак,
Та з друзями вони про волю говорили.
Нагострені шаблі і піки у руках,
І кожен з них свою лиш обирає долю,
Щоб шию не схилить, та не плекати страх
І воювать хоробро з ворогом й собою..
І волелюбність ця, помножена стократ,
Та бій за землю й волю не скінчиться швидко....
Під дубом тим козак ладнає автомат.
Кінця і краю цій борні не видко!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2018
У кожної пори свої тремтливі миті,
Запахне білий світ грозою і дощем.
Переплете у косах зелен-вітер
Із пахощами травня серця щем.
Цвітуть бузки. І очі розгубились
У розмаїтті кольорів і барв.
Мені ж оті прості бузки наснились,
Що ними у дитинстві вітер грав.
Цвіте бузок, в душі сміється сонце,
Тут тато, брат і мама молода.
Бузкова гілка стукає в віконце...
Було це так давно! Пройшли літа.
Цвіте бузок. Колише давній спомин,
П’янить до цього ще й півоній запах.
І радує дзвінкий пташиний гомін,
Весна, як кіт, йде на м’якеньких лапах.
Все в світі починається з весни,
Із тих чарівних зоряних світанків,
Весною лиш щасливі сняться сни,
Вмивають душу аромати ранків.
Заради цього, знаєш, варто жить!
Весною цвіт бузків, півоній бачить...
За це, повір, готова я пробачить
Осінній дощ, туман, морозів мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2018
Малювали пір’я – хмари,
Розписали сірим небо.
Захід сонця, мов примари,
Затулили хмари – греблі.
Малювали. Світ накрили
Наче ковдрою, туманом.
В небі сірому розбили
Чашу з зіркою – дурманом.
Диво – місяць нині вповні,
Місячна доріжка льється....
Ти така, як бачать зовні?
Не така! Душа сміється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2018
Не кожен замок простоїть віки,
Не кожен слід в історії залишить.
Не кожному вдається долю вишить,
Гріхи завжди даються навзнаки.
Життя мого розшите полотно,
Яскравими нитками зверху шите,
Стібочками рівненькими покрите,
А знизу все у вузликах воно.
Нічого вічного у світі не бува.
Складеться вишивка в сім’ї життєву скриню,
До полотна, що складено донині,
Де доля роду поки ще жива.
...Стоять славетні замки, врісши в небо,
Їх будівничих вже давно забуто.
Лиш тільки вітер у бійницях чути,
Та тихо води точать древні греблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2018
Що буде завтра? А завтра накотить весна!
Пролісок очі блакитні умиє росою,
Гордий тюльпан захлинеться своєю красою,
Неба і сонця весна всім відмірить сповна!
Стануть сніги, а за ними підуть в небуття
Втома і сум, що нас міцно тримали зимою,
Зрушимо гори, та йтимемо горді собою,
Будем щасливі, знайдем по душі заняття.
Гратиме сонце в глибинах коханих очей
Пташки з далеких країв повернуться додому,
І защемить у душі від весняного грому,
Свіжого листя, дощу, солов’їних ночей.
Разом з тобою, коханий, вже тисячу літ,
Кожну прийдешню весну зустрічаєм, як першу.
Справи, початі колись, ми нарешті завершим,
Мрії, як птахи летять і легкий їх політ.
Рветься далеко кудись в зачаровану вись,
У партитурі життя розписавши по нотам.
Пісня весни, що принишкла в щоденних турботах
Ти її чути і слухати не забарись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2018
Затихла віхола.У світі тихо-тихо!
Лиш сніг скрипить, моєму вторить кроку.
У кучугурах загубилось лихо.
За мною йшло. Таке було – нівроку!
Вже надвечір’я. В світі сутеніє.
Тривожний обрій майорить червоним.
Згубилось лихо – от що серце гріє!
Кінець печалям, годі – заборонам!
За мною по слідах воно ходило,
Постійно пхикало, та до плеча тулилось...
Такі мені городи городило,
І ось – ура! Нарешті загубилось!
І видихнула я на повні груди,
І мрії захлинулися весною.
І вірю я, так добре завжди буде,
І щастя буде поруч йти зі мною.
Розвеселяться березневі днини,
Заграє буйний вітер на сопілці...
Зима. Сніги. Замерзлий кущ шипшини.
Скуйовджені горобчики на гілці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2018
Задача кожної людини:
знайти себе,
знайти своє,
знайти своїх.
У кожного в житті існує три задачі.
І це серйозно все, та трішки давить сміх.
По лезу бритви йти звичайно краще зрячим,
Що видно одному – не завжди суть для всіх.
Біжу, біжу, біжу і знову спотикаюсь.
З характером моїм не обійтись без втіх.
Сказати знову я серйозне намагаюсь...
Підморгує ж мені його величність сміх.
Отак от сміючись долаю крок за кроком,
І рішення задач погоди не псує,
Себе знайшла давно – позаминулим роком,
Свої всі поруч теж. Шукаю ще своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2018
Відноситься теорія відносності
До всього, що ми знаєм і не знаєм.
Світ з нею, наче з писанкою носиться
Що ще там? Логарифми, інтеграли....
Не описати алгеброю душу,
В математичний ряд не вкласти совість...
Кохать законом фізики не змусиш,
То що ж тоді кохання? Випадковість?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2018
Злипаються очі, так хочеться спати,
Та не дозволяє тривоги причина –
То струни зачепить, то винесе грати,
Обличчя душі, а чи може личина.
Десь із підсвідомості різко і швидко
Із купи мозаїк складеться картина,
Повірити в себе вдається так рідко.
Обличчя ж в душі, а чи може личина?
Щоб дві сторони у усьому побачить,
Скрегочу, заводжусь, хоча не машина...
Що буде, що сталось і що все це значить –
Обличчя в душі, а чи може личина.
По різному в кожного пензлик малює,
Комусь ліс та поле, мені – горобина.
Без зла і добро небагато вартує –
Обличчя в душі, аж ніяк не личина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2018
Я сплю, чи дійсно до небес літала?
З гілок дерев виплутувала вітер,
Нічним туманом зорі протирала,
Щоб яскравіше їм вночі світити.
Збирала свіжі роси на покосах,
В гніздечку сонних пташок колисала,
А вітер зве, летіти далі просить...
Було насправді? А чи може спала?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2018
О Боже, бережи моїх дітей!
У лютий буревій, та у ясну погоду,
Коли зійдуть з шляху, або не знайдуть броду,
О Боже, бережи моїх дітей!
Не дай пізнать гірких розчарувань,
Від зрад і болю вбережи їх, Боже!
Бо перекотиполем буть негоже,
Негоже знать й не примінити знань.
Дай, Боже, жити радісним життям,
Своїх коханих і дітей любити,
Навряд чи хто без цього може жити,
Та відведи їх від глибоких ям.
Не вичищай від каменів дороги,
Бо мудрості без цього не здобуть,
Достойно хай шляхами цими йдуть,
А я їм збиті вилікую ноги...
О Боже, бережи моїх дітей!
Молю тебе, почуй мою молитву!
Дай їм дорогу, сонечком зігріту,
О Боже, бережи моїх дітей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2018
Колише подих вогника свічі,
Несуть думки у край, де просто жити,
У правду вірить, та добро робити,
Скажи що небуть, тільки не мовчи!
Коли на серці тяжко, хоч кричи,
Та біди заморився ти лічити,
Життя уроки треба завжди вчити...
Скажи, що віриш, тільки не мовчи!
У нас знайдуться тисячі причин,
Своїм бажанням хочеться годити,
У гори йти, у океани плити,
Поруш же тишу, тільки не мовчи!
Забути біди хочеться хутчіш,
Стрічать світанки, діточок ростити,
Фантазувати, в мирнім світі жити...
Замріялася мабуть. Ти мовчиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2018
Ти послухай – почуєш, весна починається в серці.
Ще зимові тумани ранкові світанки крадуть,
Тільки бісики грають в очах, у блакитних озерцях,
І за руку весну, як поводир по світу ведуть.
А весна починається в серці. Це точно? Напевне!
І біліють голівки підсніжників серед снігів.
Дай нам Бог, зрозуміти, що ми прожили недаремно,
Хоч виходили іноді наші річки з берегів
Розливались річки, та усе заливали водою,
І звучав у душі нескінченних боїв парафраз.
Засипали сніги ті стежки, що топтались весною,
Та носило по світу нестримних, нескорених нас.
... Тож весна, це вже факт, що вона починається в серці!
Виграють там весняні струмки, буйно ряст розквіта,
Ти послухай себе, і у серці весна озоветься,
Щастя паросток поміж зимових снігів пророста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2018
Усі в політиці тепер у нас специ,
І “Геть!” – кричати вміємо ми браво.
Думки ж свої до інших донести-
Ну що ж, на це також я маю право!
Усі поганці скрізь, та геть незгодних,
Вируємо, як чайник, що кипить!
Їх винуватимо у горестях народних,
Бо ж нам поганці заважають жить!
Нам відростити б бороду з лушпиння,
Молочні б ріки, береги із киселю.
А гроші щоб з’являлися невпинно,
Роблю щось на роботі, не роблю!
А книгу почитати – ні, то зайве,
Учиться б, зрозуміти стан речей.
Бо лиш розумний й вчений правду знайде,
Та камінь темноти впаде з плечей.
А ми бузим! І пхаємо до влади
Негідників, хапуг та крикунів.
І не дамо ми цим “героям” ради,
Як вб’ються в пір’я спини цих панів.
І я не знаю, правда, що робити!
Ясновидіння чи освіти тут катма.
Ну що я можу? Лиш своє робити,
Та жити чесно – іншого нема.
Тож може слід своїм зайнятись ділом?
Сараї чистить, хліб пекти, дітей ростить?
Та у гаданки перестати гратись,
Із себе слід почати все робить?
Навчатись, дізнаватись, розбиратись,
За принципом – із себе починай...
Усі навчені стануть – може статись,
Що заживе щасливо рідний край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2018
І знову ніч. І знову я не сплю.
Блукає сон по пам’яті стежинах.
Холодним снігом засипа ріллю,
А спомини купаються в жоржинах.
Там чудернацько все переплелось,
Як кадри у сповільненім кіно-
Що мріялося, потім що збулось,
Те що було недавно, що давно.
Мигцем летять події, цифри, дати,
Шаленні коні, біг, середновіччя...
Ким маєш бути й ким хотів би стати,
Такі знайомі та чужі обличчя.
Із підсвідомості ідуть картинки,
Далекі від реального буття..
То наяву, чи сон, чи павутинки,
Чи пам’ять поколінь, чи каяття?
Для світосприйняття все ж мабуть просто,
Як сито, що просіює життя.
А думка пензликом вкотре малює острів,
Пісок, блакитне море, забуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2018
Вибрав дорогу – тримайся,
Правду скажи.
Із почуттями не грайся,
Людяність бережи.
Сонця весняного промінь
В серці тримай,
Лісу осіннього гомін,
Квітів розмай.
В люту зимову стужу
Серцем палай.
Вірити людям мусиш...
Боляче, край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2018
Ти пам’ятаєш, брате, те село,
Де так були щасливі ми з тобою?
Стежки дитинства снігом замело,
Стежини ж пам’яті ледь вкриті пеленою...
Там залишилися і лижі, й ковзани,
Ставок замерзлий, та прозорий лід.
Яксраві та барвисті снились сни,
Фантазії підтримавши політ.
Засніжений, як в казці, дивний ліс,
Сліди тварин, що по снігу біжать.
Й шипшини кущ, що поміж терну ріс.
Додому не хотілося вертать!
Гарячій у печі живе вогонь,
Несамовито пахнуть пиріжки.
І зашпори виходять із долонь,
Та мама нам обом чита казки...
До чого я? Бо за вікном зима,
Мороз і сніг гуляють по світах.
А пам’ять хвилю –спогад підійма,
З смаком замерзлої шипшини на вустах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2018
Кохання першого іскристий білий сніг,
На замлю падав, танцював під небесами.
І час на хвильку зупиняв свій біг,
Пісні звучали чарівними голосами.
Здавалося – ще мить, і полетиш
З коханим, і нічого більш не треба!
Неначе казка, а чи може спиш,
Та зірка в руки падала із неба!
Кохання перше - то яскравий злет,
Й гірке розчарування, як полин,
Встромляє в душу гострий свій багнет,
Коли нараз залишишся один.
Кохання, що розтануло, як сніг,
І час на серці рани не загоїть.
Струмочком гомінким до річки збіг,
Розтанув сніг. Та зашпори не сходять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2018
А знаєш, не лікує час
Лиш пришиває нову латку,
Думки приводить до порядку,
Якщо вогонь кохання згас.
Навчає прагматично жить,
Емоції закрити в мушлю,
Сміятися, не плакать мушу,
Гірку печаль медами пить.
Мов ковдра латками душа,
Під кожною ятриться рана,
Кохання слід, чи то омана
Час не лікує - надто поспіша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2018
Знайди себе, й тобі всміхнеться доля,
Пізнай себе, мине тебе біда.
На світі жити-то є Божа воля,
До щастя ж кожен шлях свій проклада.
На тім шляху чого тільки не має!
Та точно знаю – то не легкий шлях.
І сумнів з розпачем так часто душу крає,
Й замітки ставить на життя полях.
Шляхи життя. Тут сонце світить вранці,
І місяць крізь фіранку загляда.
Вся ж суть буває у маленькій крапці,
Тій, що мене в дитинство поверта.
Відкласти – то не вирішить проблеми,
Спалить мости – на переправі жить.
І знову повертатися до теми
Чи варто у житті добро робить?
Щоб просто так були і щастя й воля,
По тернах кожен шлях свій проклада.
Знайди себе, й тобі всміхнеться доля,
Пізнай себе, мине тебе біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2018
Хочу чути, як вітер гуляє у кронах дерев,
Як співає в дротах, навіває тривогу і сум.
І складає життя із цеглинок уроків й перерв,
Лиш не хоче розвіять туман розтривожених дум.
Пісня вітру, як сон, наче мрія до неба зліта.
То крилом обійме, то полине – не плач, не тужи.
В пісні вітру дитинство і юність, та зрілі літа,
Зачекай мене, вітре, хустинкою сум зав’яжи.
І співатиме вітер світанку ще тисячу літ,
І збиратиме в пісні цій тисячу праведних слів.
Завжди житиме пісня про слово, про волю й політ,
І зіграє на струнах душі зачарований спів.
І знайдуться завжди на землі ось такі диваки,
Що із гамірних міст до природи, до вітру втечуть,
Хай весь світ почекає, хоч може йому не з руки,
Будуть слухати вітер, та вірші писати почнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2018
Скажи мені, чи є у волі крила?
Чи є кишені у легкої вдачі?
Хто мріям завжди надима вітрила,
Чом почуття, вони такі гарячі?
Чому тривожать душу листопади?
І сон тікає, наче мильна булька?
Чому буває в правді мало правди?
Чому злітає повітряна кулька?
Чому у радості багато друзів,
На перший сніг кохання схоже перше?
Чому горить вогнем калина в лузі,
Й тривога знову ловить сни у верші?
Чому найкраща нездійсненна мрія?
Й не пригорне ніхто ворону білу?
Чому надія вогником зігріє,
Образ завжди ж влучають в серце стріли?
Стоїть в лагуні тихій яхта біла,
Трима надії й мрії міцно якір.
Скажи мені, чи є у волі крила,
Навчи мене читати долі знаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2017
Восени, восени, восени
Затужили тумани за мною.
Постривай, обійми, зупини,
Поспіши, тане час за горою.
Руку тихо мені простягни,
Не шкодуй, що тумани упали.
Світло й сонце мені поверни...
Чуєш, в сутінках скрипка заграла?
В пісні скрипки заплакані сни,
У тумані так тихо і млосно.
Восени, восени, восени
Ця дорога до радості? Хто зна!
Грай, заплакана скрипко, згорни,
У туман всі страхи і печалі.
Восени, восени, восени
Краще видно замріяні далі.
Дочекатися треба весни,
Затанцює промінчик в калюжі...
Спи, коханий, вже пізно, засни.
Восени навіть скрипки недужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2017
Розсиплеш сіль – то значить буде сварка.
А ти не віриш? А дарма, повір!
Бува у сварці солоно і жарко.
Та то не люди винні, винна сіль.
Допоки листя з вишні не впаде,
То на землі і снігу не лежать.
І стежкою до вишні осінь йде,
Листочки жовті на вітрах дрижать.
І зірве вітер із дерев останній лист,
Та відлетить кудись в минуле осінь.
Чекаю зиму. Й сніг не забаривсь,
На крилах сніжних вітер зиму носить.
Живе давно у мене чорний кіт,
Такий собі приблуда і босяк.
Обожнює, коли чешу живіт,
З прикметами ж не впораюсь ніяк.
Він триста раз дорогу перейде,
Разів зо п’ять об хвіст перечеплюсь...
То ж скільки бід мене в майбутнім жде?
На старт, котяра! Я уже боюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2017
Прозорий парк в коричневім і жовтім,
Старезний дуб набридле листя скинув,
Всі справи залишилися на потім,
У вирій журавлиний ключ полинув
Старезний дуб гіркі думки терзають,
Ось наче все, усе уже збулося,
Осінній промінь по гіллі ковзає...
От тільки політать не довелося
І тягне дуб до неба гілля-крила,
У їх мереживо, як в сітку вітер ловить,
Туману шаль дубовий гай накрила,
Бентежить душу та до серця мовить.
Стою задумавшись, мені це треба знати,
Хто тут правий, а хто іще правіше?
У небо птаха спорядить літати-
То ж є задача важча й важливіша.
Зростити руки-крила для польоту,
Плече підставить, в гніздах не тримати.
І кожен день свою робить роботу...
Та, Боже, як же хочеться літати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2017
До сумного дощу пропонується кавовий настрій.
У осіннім меню ще багато напоїв і страв.
Шепотять до калини останні згорьовані айстри,
Пісню, що навесні зелен-вітер світанку співав.
У осіннім меню до подачі готові печалі,
Та опалого листя приправа лежить на землі,
І летять журавлі у якісь незнайомі нам далі,
А скоцюрблений вітер калачиком спить на ріллі.
Тішу душу осіннім меню та шукаю розраду,
У дощі, що із ранку по світу сумному блукав,
Знов гортатиму листя опале – шукатиму правду,
Так, як вітер улітку у зорях вечірніх шукав.
Потім в теплому домі у плед вовняний загорнуся,
Філіжанкою кави осінню печаль розгоню,
Сумувати не буду, і барви яскраві знайдуться,
Разом з ними чекатиму нову, прийдешню весну.
До сумного дощу пропонується кавовий настрій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2017
Хмільної осені помилки і загадки,
Дрижать на холоді, ну як до нього звикнуть!
Посеред листя впалого фіалки,
Вони цвітуть, не можуть просто зникнуть!
Зриває вітер із дерев останнє листя,
Кружляє, виє, бурмотить про втому…
Свинцева хмара над душею висне,
Не відпускає, бідного, додому.
Цвіте фіалка.Помилка природи?
Нахабство восени от так рости!
…І зовсім їй повір, себе не шкода,
Цвіте, вона не може не цвісти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017
Коли біда так щиро обіймала,
Й від розпачу крутилась голова,
Я як закляття знов і знов казала
Що дякувати Богу, я жива!
Так гарне в людях бачити бажала,
Даремні прагнення,мов дзвін, пусті слова...
Та у тяжку годину знов згадала,
Що дякувати Богу, я жива!
Смурні ідеї та розбите серце,
То все ніщо, зім’ятая трава .
Щоб не було, все до одного йдеться –
Що дякувати Богу, я жива!
Де ж справедливість, може озоветься?
У кожного в житті своя канва.
Та дзвоник знову у душі зайдеться,
Бо дякувати Богу, я жива!
Жорстокий вітер збурює озерце,
Дерева із корінням вирива...
Та все мине, і все на краще йдеться,
Та й, дякувати Богу, я жива!
На сході знов надій зоря займеться,
Все мучають слова, слова, слова!
На них – ні, ні! Ніхто не поведеться!
Бо я, хвалити Бога, ще жива!
Минає час, летить, не озирнеться,
Мчить він від Великодня до Різдва...
Лицем до мене доля повернеться,
Бо, дякувати Богу, я жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017
Я знову, знов нічого не встигаю.
Час – він такий, працює проти мене.
Нерв, як струна, натягнута до краю,
Така цікава в мене нота бене.
Кудись біжу, спішу я щось робити,
Через слова й кути перечіпаюсь...
Про те, що мабуть треба просто жити,
Пробач, життя, постійно забуваю.
Є купа справ, відкладених на потім,
А потім це ніяк не наступає.
Стомилася від долі поворотів,
Як встигнуть все зробить -ніхто не знає.
І мучить совість, бо не все зробила,
І плани синім полум’ям палають...
Вже день черговий вітру хвиля змила,
Й до завтра! Справи там мене чекають.
Знов обійме вечірня прохолода
Я розумію – метушусь без спину...
Чи в тому сенс, чи в тому є свобода
Чи ж той тягар із плеч колись я скину?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2017
1
Туман. Його не розвести руками,
І почуття у ньому не втопити.
І тихо в світі, та старезні брами
Закриті, щоб тебе спинити.
Туман холодний осіда водою,
Краплинками роса по листю котиться.
Тривогою живе душа, бідою.
А так зорі туман здолати хочеться!
Тумани. Вітер дуне – світ розвидниться,
Ключі від брами хоч не зразу, та знайдуться.
Туман розсіється, у це так легко віриться!
Чи ж буде добре все? Гадати не беруся...
2
А у цьому липкому тумані
Старовинне випробування.
Тихо-тихо, ні звуку, ні руху.
Чи на щастя тобі, чи на муку.
Час спинився. Чи на день, чи годину
У думки я в тумані полину.
Чи пізнаю себе, чи здолаю?
Чи по лезу пройдуся по краю.
Страх змету, піднесусь над собою,
Чи пірну у тіман з головою?
На місця все схід сонця розставить,
Якщо тільки туман не роздавить.
Старовинного випробування
Результат не врахує бажання...
Мудра стану, здіймусь над собою,
А чи буде біда з головою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2017
Для щастя треба крапельку, не більше!
Осінній дощ – він теж в цей список входить.
Сльоза його - натхненниця на вірші,
В обіймах музи він по світу бродить...
Ну, знову! Написать би щось серйозне,
Щось філософське, щоб не стало гірше…
І дощ, і муза – п’яні грандіозно!
Про долю світу напишу пізніше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753063
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.09.2017
Відбуло, відгуло, відмело.
Скільки вкрадено в щастя годин!
Знову сонце на сході зійшло...
Научися літати один!
А у небі зірок відчуття,
Й щоб дожить до поважних сивин-
Сприйняття,забуття, каяття...
Научися літати один.
Бо коли від страшної біди
Стане солодко пахнуть полин-
Не здавайся, до неба лети,
Ти навчишся літати один.
Негаразди підуть в небуття,
Та критичних діставшись глибин
Загостряються вкрай почуття,
Бо навчився літати один!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2017
Із ніг на голову поставлене буття.
Все наче зрозуміло зазвичай.
Кручу в руках калейдоскоп життя,
Міняються картинки, сміх - печаль.
Дитяча іграшка, як казка наяву,
А розбереш – розчарування біль.
Я й зараз цими казками живу,
Життя ж на рани підсипає сіль.
І ляпас від життя в черговий раз,
Шрам на душі тепер лежить відзнакою...
Так дивно все виходить повсякчас
Неначе крутить клятий хвіст собакою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2017
Накотить сум у парі з листопадом.
Дитячі голоси у хаті змовкли.
Проходять дні урочистим парадом,
Ці дні, як сни – зім’ялись і пожовкли.
Я буду довго згадувати літо,
Калейдоскоп цвітіння і буяння.
Бездонне небо, сонечком зігріте,
Де більше зустрічей та менше розставання.
У осені, нажаль, характер інший-
У хустку суму запнуті тривоги.
Й сумні, як дощ, на ум приходять вірші,
Та чорним розмальовані дороги.
Тривожні в серці будуть скрипки грати,
І спраглі землі випросять дощу...
Поїдуть діти. Буду сумувати.
Та крадькома услід перехрещу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2017
Вже нанівець зійшов спекотний день,
Фортепіано в тиші вечора звучить.
Ти так втомився від моїх ідей,
Та вогник у очах іще горить...
Моїх ідей шаленних береги
Десь там далеко, що не допливти!
Думки тверезі, наче вороги,
Ідей хмільних ніяк не зберегти
Сама із себе згодом посміюсь,
Он бач куди той рій думок завів...
І я в зірковім світлі розчинюсь
Під полонез і стрекіт цвіркунів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2017
Мене навчали, що життя – то вічний бій,
Й характер треба по життю нести.
Мені ж хотілося на бал, у вир подій,
Й перлини у волосся заплести.
Через усе пройти щоб до снаги,
Зліпи собі характер й відшліфуй,
А на балу, там розступились береги,
Блиск діамантів, шовк, парча, танцюй, танцюй!
Кружило голову придумане життя,
Я в мріях танцювала па де де...
Із балу повернули ви мене.
Ну що замріялась? Сапай! Бур’ян росте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744023
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.07.2017
Як рівновага перетне всі межі
Обов’язково має народитись
Щось нове – або гусениці хижі,
Або метелики – красою щоб хвалитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2017
Така не випадкова випадковість
Мене з тобою знову зіштовхнула.
Про це тоді життя писалась повість,
Та й доля якось дивно підморгнула.
Хитався маятник років поволі,
Хтось старшав, а другі мудріші стали...
Чи все робила з власної я волі?
Чи може мною, як на скрипці, грали?
До праці стать, вкладати в справу душу,
Від задоволення і втоми засинати...
Але не те мабуть робити мушу,
Бо що ж мені знов заважає спати?
У мудрості життя своє коріння,
І випадок – завжди закономірність.
То сходить вчинком сіяне насіння,
Розв’язує математичну рівність.
Як вкласти в математику тривоги?
В закономірностях і знаках не згубитись?
Веде за руку доля у дороги,
На помилках примушує учитись...
Розгонить ранок дим осінніх марень,
Про щось сумне мені бурмоче повість.
І зустріч ця. І ціла купа вражень...
Така не випадкова випадковість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2017
Все коливається від світла до пітьми,
І вдень холодні висихають роси,
І мчать роки шаленними кіньми,
І срібло сивини вплелося в коси.
І ввись на крилах хочеться злетіть
Та лікувати душу почуттями,
Крилами світ від горя затулить,
Згубити голову і знов прийти до тями.
Що, безрозсудність – діло молоде?
Й кохають палко тільки навесні?
Я бачила, як папороть цвіте,
Та всі скарби відкрилися мені.
Той скарб не в блиску золотих монет,
Не в шумі сурм і владі над світами...
Читаю долі й осені сонет,
Лікую свою душу почуттями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2017
Тяжка дорога вгору – лід і камінь,
Як скло на друзки розбиваються ущент
Надії, що плекалися роками,
Думки, на котрі ставився акцент.
І до крові збиває камінь ноги,
Лютує вітер – он вже дощ нагнав.
А ти ідеш без спину і потроху,
І грають в небі відблиски заграв.
На тім шляху здолати доведеться
Себе самого, того, що набрид.
І щастям вранішня зоря займеться,
І на горі казковий краєвид!
Гора скорилася – за нею буде інша,
І знову вгору, знову ноги до крові,
Та без вершини ти не зможеш жити більше,
Й завжди лунатиме у тебе в голові –
"Краще гір можуть буть тільки гори..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2017
***
У час, як мрії всі страхи здолають
Вони тоді збуватися почнуть
***
Найтяжче в світі – то чекать терпляче
Події, що від тебе не залежать.
***
Ми мріяли давно побути втрьох-
І щоб були лиш ти і я, та море.
***
Якщо ти знаєш, куди йти – до цілі кожен шлях веде.
***
Не в тому суть – перечекать грозу,
А суть в щасливім танці під дощем.
***
Чим старшим ти стаєш- мрій й намагань межа
Тим більш глобальних досягає прагнень.
***
Сенс шторму – ти із нього вийдеш іншим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2017
Моя іроніє, мене ти порятуй,
Від надрозумних слів та філософських марень,
Від надпророчих снів й багатозначних вражень,
Від впевненості в силі повноважень,
Моя іроніє, прошу тебе, врятуй!
Прошу, ти борони мене, бо я слаба!
Не дай мені до млину воду лити,
Та Боже збав когось учити жити!
Сам ці уроки кожен має вчити,
Бо кожен власний безлад розгріба!
Іронія – то захист і снага.
В іронії вся сила поляга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2017
Як змінювались мрії за життя?
У віку кожного свої надії й мрії,
Ці мрії не долає забуття,
І спомини, як сонце душу гріють.
Тут іграшковий цуцик, мрій межа,
Блокнот, який із міста тато віз,
Портфель до школи- чесно, це не жарт,
Й щоб апельсини Дід Мороз приніс.
Щоб у акваріумі рибки ожили,
(Васько їх в школі хлібом годував),
Щоб із собою старші в ліс взяли,
І брат мене щоб завжди захищав.
А далі інститут і будзагін,
І мрії про змагання й студтеатр,
Рокам із сумом дивлюсь навздогін,
Й вповільнене кіно змінило кадр...
Я щиро вірила, що світ чекає нас,
Ну а тому його змінити слід,
А доля завжди дасть щасливий шанс,
Та мрії стали розбиватися об лід.
Тому, що в чорному – відтінків п’ятдесят,
А біле – то незавжди білий сніг.
Вже мрії, як горобчики сидять,
І у коней тепер уже повільний біг.
Змінились мрії. Чого хочу я?
Лиш щоб жила країна без війни!
Здоров’я рідним, щастя та тепла,
І щоб було поменше сивини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2017
Ключі від серця так і не знайшлись,
Пісок тут, як на зло, потрапив в очі.
А не дивися жахи проти ночі,
Щоб сон, як мильна бульбашка, котивсь
Приходить день і намір рветься ввись,
Які мене, скажи, чорти мордують?
Мабуть вони мої бажання чують –
Змінити світ, отож і повелись!
Від спеки мозок мабуть геть розпливсь,
Ото й воно, що із ключами горе!
Широким розчерком думки малюють море,
І вже на ньому всі шляхи зійшлись.
...А ті ключі я, звісно, віднайду.
Змінити світ – звичайно маячня.
Ну ти бувай, подруго, я піду –
Гасити хату й зупинять коня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739919
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.06.2017
***
Якщо тобі у відповідь змовчали
Не означає, що відповіли.
***
Не бійся залишатися собою!
Наразі у ціні оригінали.
***
Немає в світі поняття невдачі.
Бо є причина і життя дає урок.
***
Пам’ять людська- то найдивніша штука,
бо вперто береже те, що скоріш хотів забуть
***
Багато кроків я пройду назустріч.
Та жодного не зроблю навздогін.
***
Засуджувати права ти не маєш,
Бо на моєму місці ти не був.
***
“Ти бережи себе” – мені казали часто!
Почуть хотілося ж –“Тебе я буду берегти”
***
Ти не повіриш – у житті все просто!
Самі ми вперто складність додаєм.
***
Ми ліпше всіх свої страхи пізнаєм,
Тому, що їх придумали самі.
***
В свої річки чужих людей пускаєм.
Не вміють плавать. Тонуть. Винні ми.
***
Як взнати ціну того, що ти маєш?
Лиш уяви, що втратив ти його...
***
У кожного в житті бува період,
Що розумієш – краще одному.
***
Побачила тебе і закохалась!
Ти посміхнувся, бо ти це вже знав.
***
Прийде година- зірвуться всі маски,
І кожному воздасться за своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737568
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 13.06.2017
Із давніх пір й донині, так вже йдеться,
Моя родина – то моя фортеця!
І я, як птах, сміюся і співаю,
Щаслива, бо родину гарну маю.
Родина, як у нашого Омелька,
Із старшими – я знов сестра маленька.
Біля багаття на гітарі діти грають.
Вони вже про життя багато знають...
Співає птах, лелека лугом бродить,
П’янить чебрець, зоря вечірня сходить.
Он кличуть – озирнуся, посміхнуся,
Онучок обійма – моя бабуся!
Щаслива, бо живе моя родина,
І горда тим, що я її частина.
Бо з давніх пір й донині, так вже йдеться,
Моя родина – то моя фортеця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2017
Із понеділка кину пить –
Це щонедільні клятви...
Та по дорозі в новий світ
Старі валялись граблі.
Ця дама схуднути взялась-
Дієта,креми, фітнес, скраби...
Та по дорозі в новий світ
Валялися старенькі граблі.
Собі казав не вірить вам,
Тепер із вух знімаю шкраблі...
Бо по дорозі в новий світ
Валялися старенькі граблі.
Від “танчиків” багато бід!
Вже до розлучення дійшли!
Бо по дорозі в новий світ
Старенькії граблі лягли.
Не таланить багато літ...
Красунь перевозив в Орлі!
Там, по дорозі в новий світ
Старезнії лежать граблі!
Політик малював нам рай.
Ну як повірити могли!
Там, на дорозі в новий світ
Старі валялися граблі.
Зміню на краще цілий світ!
Води нап’ються страглі.
Та по дорозі в новий світ
Старі лежали граблі!
Цей вірш відправлю я в політ,
Я на коні, при шаблі!
Та по дорозі в новий світ
Старі валялись граблі.
В усьому ти повинен сам
Що йдеш по грАблям. Чи граблЯм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733039
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.05.2017
Ти обійми мене, коханий, захисти!
До серця пригорни і стане легшим
Той хрест, що довелось життям нести,
Вже він не так врізатиметься в плечі.
І не страшні уже морози і сніги,
Та пил і чад, що виїдають очі.
Зі мною ти водиці пригубив,
А я уже літать на крилах хочу!
До сивини твоєї доторкнусь...
До осені прямуємо по стрілці.
Та я для тебе завжди залишусь
Скуйовдженим горобчиком на гілці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017
***
Люблю я розділовий знак три крапки!
Такий дає фантазії політ!
***
В скаженій майже боротьбі зі злом,
Я розумію, що то є намарна справа,
Доводить людям із подвійним дном,
Що я такого дна не мала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732570
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 09.05.2017