| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Никто не возразит, надеюсь,
Знаком всем с детства белый свет.
Фотограф то-же скажет нам о красном,
А врач про синий, ультрафиолет..
Никто не удивится если жёлтый
Зажжётся вдруг и бросит яркий луч,
Как на рисунках с солнечного детства
Выглядывает солнце из-за туч.
Зелёный хоть и реже, но знаком всем
И сильно никого не удивит.
Но сколько б не пытался ,а не вспомню
Я чёрный свет , как луч его горит?
Всему найдем наверно объясненье
Лишь стоит заглянуть нам в интернет
Чтоб перестать от недостатка знаний
Выдумывать потусторонний бред..
Длинна волны..вот принцип..много строчек
О том как некий стронция борат
Легирован европием немножко
Чтоб стать люминофором "чёрных ватт".
Только вот синий луч вы видите на белом,
Зеленый , красный, жёлтый -без проблем..
Но с чёрным не проделать тот-же фокус
У лампы Вуду нет его совсем..
Вещей непонятых так много существует
Вокруг,внутри,тем более извне
Зажгутся с искры с мыслями о мире,
А догорают с мыслью о войне..
К чему всё это? Я не дам ответа..
Врать не хочу , а правды не скажу.
Всё что хотел-сказал,откланяюсь на этом
Желаю всем добра, прощаюсь,ухожу..
16.01 2013г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758031
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.10.2017
Добрий день у вашу Раду , любі депутати !
Листа пишу вам шановні , маю написати..
Я не те щоб дорікала , рі́вня я не того ,
Та від вас залежить доля чоловіка мо́го..
Не в АТО він , не на зоні , навіть не в полоні ,
Та хвилююсь я за нього , аж сивіють скроні ..
Раніш ходив на роботу , будемо відверті –
Заробляв він небагато , частину в конверті ..
Та на їжу вистачало , одежу з HUMANи ..
Ми ж не модники якісь там , в їжі - не гурмани .
То як би все так і бу́ло , я б і не писала ,
Якби смуга в нашій долі темна не настала .
Все дорожчало довкола : магазин , квартплата ,
Та ніяк не здоганяла їх наша зарплата ..
А знедавна без роботи чоловік зостався ,
Що там сталось , я не знаю , та ЧП розпався ..
Чи то скаргу написав хто про гроші в конверті ,
Чи 3.200 їх добило , - будемо відверті ,
Я того не розумію , - зама́ло освіти .
Тільки стала темна смуга ще більше темніти ..
Без успіхів тиждень бігав і шукав роботу ,
Пива взяв і відпочити вирішив в суботу ..
Із роботи повернулась , пишу без обману ,
І застала .. на дивані…навпроти екрану .
Вечоріє , пляшка повна , в телевізор погляд .
Люба ! Каже , не лякайся , я змінив світогляд !
Подивився у повторі тут про депутатів
І відчув у со́бі хист я до їхніх дебатів !
Балачки законотворчі мені до вподоби ,
Депутатом міг би стати я вищої проби .
За таку як в них зарплату , каже він до мене ,
Я й без хисту зрозумів би усе незбагненне .
Повивчав би всі закони , людей не забувся ,
Ні під яким олігархом вік би не прогнувся .
Там не чу́бав би нікого , не шматав одежі ,
Кожен день був на роботі , працював без межі ..
Кнопку тиснув лише сво́ю , - чужого не треба ,
І копійки б не поцупив , хоч в грошах й потреба ..
Бачу – скрутно у країні , не допу́щу зради ,
Депутатом , каже , стану Верховної Ради ..
Акцію почну рекламну , каже , я негайно
І як вибори почнуться – пройду одностайно ..
Бо від цих , що зараз в Раді , толку – нуль на фазу ,
На них люди вже плюються як на ту проказу ..
Днів рахунок я згубила , а ночі не спала ,
Щоб покинув тії думи я його благала ..
Не подумайте нічого , вас не дорікаю ,
Та на свого чоловіка свої плани маю ..
То ж прохаю допомоги , любі депутати , -
Станьте йому на заваді , щоб не йшов із хати ..
Бо як піде , не дай боже , треба його знати ,
Буде в Раді лайно ваше вік він розгрібати .
Не подумайте погано , вас не дорікаю ,
Вибачайте як що ляпну , - освіти ж не маю ..
Та до справи повертаюсь , повернусь до суті , -
Молю бога , слова мої , щоб були почуті .
Всіх пройдисвітів він знайде , це я добре знаю !
Бо горілки пляшку знайде , як не заховаю ..
Не сховатися від нього , не спасуть офшори ..
Чоловік мій в депутатах – то скринька Пандори !
То ж знайдіть йому роботу і може минеться ,
Може думка дурна його в друзки розпадеться ..
Знову буде як раніше , - магазин , HUMANа ..
Чоловік мій буде вдома , поруч - я , кохана ..
Та для впевненості раджу , я про всяк випадок , -
Наведіть в своїй роботі хоч який порядок .
Йому втиснутись не буде куди в депутати ,
Як почнете , ледацюги , краще працювати ..
Тоді вас раніше строку може й не розгонять ,
Бо наразі у народі дзвонарі вже дзвонять !
Все гадаю написала .. Зичу довголіття !
І працюйте в тім же складі ще хоч пів століття !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718453
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2017
Казнокради продажнії,із трибун папуги,
Ради грошей лиш єдиних всі ваші потуги!
Промивають людям мізки вони балачками,
Всяк час мелють язиками-не прийдеш до тями..
А тим часом до народу лізуть у кишені,
А впіймаєш,-сам не радий,загризуть,-скажені..
Та самим вже й гризти ліньки,пишуть лиш заяви
І для них кусають зрячих їхні вовкодави..
Ті-за кістку,що їм кинуть , скорі до розправи-
По замовленням із верху відкривають справи..
Суду чесного немає,є театр вистави..
А сценарій до вистави пишуть кнопкодави..
І самі ж ми обирали усе це болото,
Звідки ж нечисть та взялася?Звідки ти ,сволото?
Ви ж були такі рідненькі,блакитно-жовтенькі,
Більше всіх ви обіцяли зробити для неньки.
А як тільки повсідались на місця тепленькі,
Звідкись враз з"явились статки у них чималенькі.
Обіцянки всі забулись,про що тут розмова,
Вони ж обрані народом-держави основа..
А від тих кого позбулись їх різнить лиш мова,
Та погляньте на їх дії-справжнісінька змова..
Так чіпляються бідненькі за місця у Раді,
Один одного з піару винуватять в зраді..
То для чого ,сучі діти, ми вас обирали?
Щоб чу́бались між собою?Брехали і крали?
Та зробіть же для народу ви хоть щось ,падлюки!
А у тих хто в нього краде-хай відсохнуть руки!
Ой ,прокинеться країна, люди все побачать,
Схаменіться краще самі, -потім не пробачать!
Послухайте слова мої́,вважайте-пророчі:
Час настане і народу відкриються очі..
Брехуни з ворами згинуть,згинуть кнопкодави!
Вирве народ тую погань із тіла держави!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717566
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2017
Когда ты на пределе сил
В слезах судьбу свою просил
Послать тебе от жизни избавления,
Подумал ты-а как ты жил?
А может быть не заслужил
Просить столь дорогого поощрения?
Судьба подарка не дала
Злодейка честною была.
Бывают и такие совпадения..
Она, и ей за это честь,
Ушла,оставив всё как есть,
Хоть мучили тяжёлые сомнения..
Решила шанс последний дать
Грехи в мученьях осознать
И искупить по мере накопления .
Покой душевный обрести
И счёты с совестью свести
Позволила в порядке исключения.
Но этот путь не для тебя?
Мог жить ты лишь себя любя,
А ближних обрекаю на мучения..
И не раскаялся ничуть ,
Не понял в чём отсрочки суть,
Мозги кипели жаждой облегчения..
Наперекор судьбе пошел-
Веревку как во сне нашел,
Петлю связал в плену у наваждения..
На крюк накинув в потолке
Повис с запискою в руке
И от страданий ждал освобождения..
Судьбе на тело наплевать,
Но душу бросилась спасать
И вырвав крюк в последние мгновения,
Она и тело заодно,
Хоть ей и было всё равно,
Уберегла от вечного забвения.
Душе в тот миг приснился сон:
Игра.., рулетка.., и на кон
Поставлена вся жизнь без сожаления,
По кругу мчится быстрый шар..
Ещё прыжок , еще удар..
А за ударом - ужас пробуждения..
Открыв глаза - темно вокруг,
Сдавил дыхание испуг.
Пытался встать-вспотел от напряжения.
В ушах стоял тяжелый гул-
Спиною в щепки сломан стул
Лишив на веки всякого движения..
Что? Заплатил за всё сполна?
Сидишь в качалке у окна
И ищещь сам с собою примерения?
Ты не найдешь покой нигде
Коль не нашел в самом себе
И время есть теперь развеять все сомнения..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644569
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.02.2016
Любо браття жити вільним у своїй країні,
У щасливій та заможній великій родині!
У думках мов тії птахи вище хмар злітати
Хазяйнів щоб над собою ніколи не мати.
Де гуляти, що робити не питать ні в кого
Окрім бога і громади, та ще в серця свого.
Де коня свого купати, де сади садити,
Де за праве діло вмерти..і кого любити.
Так батьки жили з дідами й нам заповідали
Щоб ніколи душу вільну свою не продали.
Та не прийде само щастя до кожної хати ,
Той хто хоче його мати - хай йде здобувати!
Ні проданці ,ні чужинці не дадуть нам волі
Доки самі не станемо ковалями долі.
Сором браття , ганьба любі на сиве волосся-
Обирали атаманів-та знов не вдалося..
Тих що були-ми зганьбили славою людською.
Кращих думали знайдемо ми на шию свою?
Гідних ,чесних, справедливих для чесного люду,
Що за нього кістьми ляжуть..а знайшли.. Іуду..
Знахабніли атамани серцем і душою..
Геть забули сучі діти Батьківщину свою.
Їм до люду до простого вже немає діла
Бо до влади лиш добратись зграя їх хотіла.
Тут -безкарано вбивають,там-жінок саджають,
Тих що брехням їх підступним зростать заважають..
Одні мову зневажали й прилюдно топтали
Все що прадіди-нащадки кров"ю здобували.
Хазяям своїм кремлівським чоботи лизали,
Рідну землю продавали, кордонів не мали..
Та й такі вже були рідні із "сусідом-братом",
Що почав той "брат" ходити в гості з автоматом..
Прийшли інші-розумніші, вільно розмовляють,
У стрічках жовто-блакитних навіть спать лягають.
Із трибун керують людом немов патріоти,
А насправді такі ж самі - путінські задроти.
Ще й хизуються падлюки-мов у них вся сила.
Чи давно гострили браття на таких ми вила?
За що ж напасть та нечиста неньку полонила?
Чим же земля перед богом наша завинила?
Чи не в тому гріх наш браття , чи вина не в тому,
Що боїмось носа випхать далі свого дому?
Чи охляв наш рід козацький, шаблі не втримає?
Чи те враже беззаконня серця нам не крає?
2013-2015рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644561
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2016