| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Хіба їх підрахувати -
зірки на липневому небі,
згаслі незбутні надії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Н...
...щасливі будуть ті руки,
що ввіриш їм своє серденько.
Благословенні осінньою тишою.
Най й не мої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2010
Н...
П.янке тепло наприкінці осені...
Марення,не розрізняючі межу неможливого...
Вчора...Сюніч...Ізнову...
Я ізнову не зміг подолати її,
браму,що береже твої сни.
Та навіть не тіш себе.
Викинь те з голови що я
Один З,
Невідрізнимий Як Й,
Якщо Дещицею Й Несхожий То...
Звертаючий напівдорозі,Шукаючий виправдання,Опускаючий руки,Відводячий погляд,-
й думать забудь,-
будьщозавгодно,та тільки не сеє,
зарубане на моїм носі.
Я просто шукав й так не зміг відшукати
красномовніше за мовчання
слово...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2010
Н...знаю відтанеш...
Не встиг на гостинець ступити-а вже зустрічають...
І тільки ж но того-
не був кілька днів...
-Де ти вештавсь?!Де вештавсь,питаю серьйозно?!Дивись мені в очі!!!
А я ж тільки що не надумала...
й дуже багато,
питань й теплих слів зустічавших мене-
ось такеє-от чую.
Ну що тут сказати...
Як й бУли б слова-то й тоді не відкрив би я рота.
Утупився в землю й стою як бовван,
про закінчення порки ну й ще про ковточок води лише мрію...
Сором сором вкриває...
Таке от...
Та я б ще побачив,чи так вже багато знайшлося охочих,
мичанням і беканням,доброю волей,вбажавших позбутись чуприни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2010
Н...
Чи будуть дзвінкими кроки,якщо ступати слідами запитань?
Вчора?Сьогодні?Завше?...
Що проростає між нами?
Наскільки ми незнайомі?
а може ти оповіси
скільки окрушинок сонця у твоєму намисті?
Або чи стає душа на роспаш,
коли вмирає остання надія?
Скажи не будь прихованою -
скільки розбитих сердець у слові -люблю?
Чи заздрить світанок надвечір.ю,
у якого попереду безодня ночі?
Леле,чому червоний і чорний так часто разом,
а яблунево-пелюстковий,на доторк ніжний наче твої рамена?
Чи є передвісником болю,
жаринка що ти запалила у серці?
Чому очі красунь бувають такі лукаві,
а варги настільки пряними?
чи бути нормальним нормально?
як розрізнити межу?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2010
Н...
Жовтий лист на дитячий долонці...
Й по його жилах не розпізнати-
хто ми,
одне для одного...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2010
Н...
Врешті-решт все забудеться.
Й сей збираючий золотолистую дань,з дерев,вітер.
Й краплі холодного срібла на рваному павутинні відлюблених зобовязань.
Й сі биті шляхи вбираючи у зіниці калюж сімя смутку й небесную просивінь.
Й се відлуння на твій необачливий дозвіл-
являти моє небуття,
текти мареннями по руслу насолоди поміж твоїми тугими персами,
щоночі причащатися п.янким мовчанням твоїх варг...
Все так.Врешті-решт все забудеться.
Та дітям листОпаду,
ачи під силу нам було би не пригубити сі миті...
мені...і тобі?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2010
Я просто люблю свою землю.
...І цього рядка
Достаньо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2010
Ступаючи по головам й хитким римам,
по наріжним каменям ночі,й окрушинам сонць,
напів дорозі між згубленим й ніколи не знайдним,
я й сам не помітив,як опинився за брамой.
Не інак як втрапив у пору ікрометання,ачи постачання свіжої крові.
Все за нею здавалось незвичним.
Сестри,милосердно промиваючі мізки,хворим на живіт.
Їх старші брати,з поза меж,характерно цакаючі тведими лобами,
й не відстаючі від місцевих праведників,завзято доповідаючі вище.
Шушукаючіїся поза спинами,
плюючії у обличчя,
розбиваючі горщики,
відкриваючі рота по рибячі,-
все це гуло,рухалось,змінювало кольори...
Роки спресовані в миті.
Позавчора,ще загубленіше,аніж трипілля...
Кидаючі на вітер слово за словом,
якийсь час непомічаємий ніким,сновигав я серед населяючих нетрі...
І от я вже кров від їхньої крові.
Тінь від їхньої тіні.
Сморід від їхнього сморіду.
Ось на мій голос уже відгукується схід,
мисливці за таємницями,
бувалі й не бувалі.
Ось вже ми разом слідкуєм за передчасними смертями,
затягнувшимися агоніями,
пологами в дюнах...,-
щоб,ізрештою,переситившись,
відбути із відчуттям виконаного обовязку на визначений час,
соскребати впявшиїся у тіло їжачі голки,
й струпи гріху власного існування.
І все лише для того,шоб ізнову пройти крізь браму,
повернутись з самотності у самотність.
До гречкосіїв й тигидимських оленів,
колядників у законі й закидаючих з-за рогу гачки,соломяних дів,-
а від них,короткими перебіжками,
до одвічно нарікаючих на господарів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2010
-Я,памятаю,брав у одну руку сало,
в другую часник,-
наслідуя за ними...
Лагідно-красиві,
які ж вони мені ввижалися...,
й тії зачаровано-сумнії,
пісні які вони виводили...
І досі в мої сни,вони,
оті сільськи жінки,
приходять...
Із полотен загрубілії,зчорнілі,-
з хрестом кривавим-не обличчям,
от-такі,-
селянки в мене цілилися.
Чорнії квадрати.
Жовтії квадрати.Кулі.
Ламанії в усебіч.
Три похилившихся хрести...
Якеєсь першородне божевілля,-
в малярстві цьому...
Що ж сила,
рукою майстра керувала?...
Се ж бо не сон,-
се ява,
се ж от бо от-то-тії-
прадавнії скарби,
землі моєї...
Значить бо навчили,
правічнії пісні чомусь...
Ізначить-бо ніяким мором,-
не стерти память.
Не істерти...
Й значить-бо хати,-
наївно розмальованії-
в ирій,
ключами подалИся.
Й усміхаються жінки,
із салом й часником в руках,
й наслідуя за ними,
всміхаюсь й я.
Всміхаюся і я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010
Я марю...
Сад...Осиротілий лист,
у срібному люстрі калюжи...
Тихий дзвін,
між небом і землею...
Ізгаса...Згаса...
Й тут,раптом,ніжні пальчики твої,
торкаються плеча...
-Який чудовий ранок,любий,-
ти кажеш...
Тихий дзвін,
між небом і землею...
Ізгаса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2010
Лиш жовто-брудні плями на землі...
Істомлений горіх,
за якусь ніч ізкинув мокре листя.
Десь загублено бринить,
загуслая луна далекої сокири...
Історожкой перебіжкой,
сусідський кіт...
Вдивляюся-
якою ж неосяжной порожнечей,
погляд закляклої тваринки...
Порожнечей...
Скитськи баби,сварги,змії,рушники,
знівечені могили,битий посуд,
кіньський череп,тінь вмираючого дуба,
квітка папороті,злива...,-
у ньому...
Першим все ж таки відвів,-
свої пожовклі очі...
Треба ізгрести,
опале листя.
Треба ізгрести...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2010