Сторінки (1/75): | « | 1 | » |
Бурлить океан,ми риби стихії,
нас голосом манить по течії.
Бурлить у душі,ми зразу як звірі,
вся злість наліпає на шкірі.
Тваринні інстинкти,під маскою Бога,
сотні практик,сотні методик.
Ти віриш у те й все шукаєш дорогу,
знаходиш все нове значення слова.
Кохання у тому й у тому ,утома,
немає поняття одного.
Немає тут твого й немає чужого,
планета належить усьому.
Не буде і радості без кривди від болю,
І цінності не буде без втрати.
Якщо получати все можна без бою,
й не потрібно за щось помирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799403
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2018
Хто забирає час?
робота,чи біль,проблема,
Сірий сон губить сотню мас,
й показує хто нікчема.
Реклами,одні ж новини,
нас пробують погубити.
Скажи,як жити тоді повинні,
що ж маємо ми зробити.
Хто забирає час?
проблемі віддасть увагу.
Щось змінюємо кожний раз,
але до себе нема поваги.
Заганяєм себе в депресію,
приділяєм дрібницям тижні.
В нас багато ще так агресії,
ворогами стають самі ближні.
Хто забирає час?
хто забуває про свою мрію?
Ця лінь і зневіра в нас,
заганяє у цю стихію.
Звязок із душею уже далеко,
й новий день вилізає боком.
усе повторно пройде моментом,
й вливається з цілим роком.
Хто забирає час?
питати уже даремно.
Кожний же має шанс,
зробити життя приємним.
Ми направляєм його в невсправжні,
слова,негатив,стосунки.
Просинаємся вже пусті, несправні,
і час вже прислав рахунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2018
Десятки філософів,сотні поетів,
розпишуть про свій кусок ідеалу.
Чи про систему,розподіл планети,
про те,що нас від них віддаляє.
Про,те,що не чуємо істину їхню,
що живемо пустим,матеріальним.
Про те,що не хочемо жити ми вільно,
що застрягли в житті віртуально.
Можливо праві і частично неправі,
у них досвід же свій,історія своя,
істини в цілості практично немає,
на багатих і бідних не ділить нас доля.
Ти людина,ти є гостем цієї землі,
в тебе є тіло,і духовна частина.
Тобі дано час ,щоб розібратись в собі,
щоб прокласти до мрій свою стежину.
Не бери ідеалом одного старця,
через призму його не порівнюй усе.
Це лиш його кусочок взірця,
про те,як життя тебе пронесе.
Десятки філософів говорять про своє,
поети,про те,що болить надихає.
Але не кричи,що це істина моя,
такі же моменти нас поділяють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2018
Люди відкрийтесь й наповняйтеся добром,
адже тільки в цьому у житті потреба.
Коли в душі лиш хаос і погром,
просто зверніться щирістю до неба.
Закрийте очі,у тишині вся ваша сила,
яка несе вам хвилі духовних обладунків..
В пошуках світла,хмаринки з візерунків,
відкриє очі сонце і розпустить жовті крила.
Пробачте все,нехай вражий стане рідний,
прийде та мить,згадаєш ти ще цю дорогу.
Ти ще згадаєш,коли все буде опадати,
й затьмариш світ думками,що не дадуть заснути.
Здається так легко,але й важко обійняти,
й сказати все,так ніби завтра вже тебе не буде.
Покохати вспіти,й віру ще здобути,
і йти щасливо,дорога небо голубе
Де було боляче,розтоптати чи забути,
бо з часом біль з'їдає лиш тебе.
Бо з часом тіла сплітаються не в ніжність,
а ехом молодих юнацьких літ
Потрібно дальше жити,душам дарувати нову свіжість,
й очам,на новий погляд в холодний сірий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2017
Війна...від цього слова,холод пливе,
темніє,червоними барвами кругом заливає.
Не смійся,ніби до тебе вона не прийде,
вона не стукає в двері й тебе не питає.
Війна забирає свідомість людини,
духовність,й нащадок землі.
Взамін чутно сльози й скрегіт зуб у дитини,
очі падають й за ними у слід матері.
Пустота, все розбито,згорає земля,
кроваві каплі впадають замість роси,
Ось,і значення слова війна,
вона змітає усе навкруги.
Не війна винувата,насправді,а люди,
це стадо загублених в болі.
Без власного мислення стріляють у груди,
а потім кричать нам потрібно любові!
Прислужують царю,й мовчки бояться,
як себе ж в цьому світі знайти.
хто ж тобі не дає посміяться,
хто винуватий, не ти?
Хто винуватий,що свіч як зірок,
й не пташки вже співають,а гради.
Ось він ваш цар,ось він ваш Бог,
який заставляє вбивати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764399
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2017
Життя по стандарту,невже не помітив,
усе повторяє нове покоління.
Знаючи,що той процес буде горіти,
подає поверхнево не вдосконалює вміння.
Виховання стандартне.з обманом,
вбиваючи страхи своїх помилок.
й у мозок дитини запускають програму,
те саме що сплелося в них із думок.
Хоча ні,насправді й ще гірше,
телебачення,порнографії більше.
Самоїдство,депресії,потім пустенне життя,
й перша любов розіб'є почуття.
А там вже віддаляємся дальше,
від себе й від рідних у потяг свободи.
Безкорисні стосунки,не роблять багатшим,
й алкоголем залитись шукаєм нагоди.
І все повторяється,від початку до смерті,
наступаючи сліпо на ті ж самі граблі.
Закриті для інших в старому конверті,
і в пошуках себе частіше сліпі.
Для чого життя,будуєм догадки,
у свої сили віримо як ставки на карту.
Й краще не стало,як жили нащадки,
й майбутнє нажаль невірне,стандартно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2017
За вікнами сіро,й заплакана осінь,
все затягнулось у густому безчассі.
Й вона у палаті самесенька зовсім,
приглядає за листями що кружляють у вальсі.
Й вона б погуляла ще з ними,
усміхаючись щиро похмурості люду.
І дні не зникали б пустотно,лякливо,
й жаль,що нічого уже не забуде..
Де ж моє щастя,не та біла смуга,
буденні розмови лікарів,пацієнтів.
В голові знову виростає напруга,
страшні коридори, пазл елементів.
Тримаючи там,її ще більше вбивають,
з сльозами,й до неба відчуває тривогу.
буває сміється,над чим люди страждають,
а до мене ніхто ж не шукає дороги.
.Замкнувшись,й залишилась в собі,
все життя посивіло,й померкло з фіналом.
А люди як і були так і дальше сліпі,
все ніби бачуть,але нічого не знали
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2017
Коли ти жив,коли ти відчував...
Коли ти жив,коли ти відчував,
скажи,чи заряджала теплота.
Коли не ранив,співчував,
й у словах не була гіркота.
Коли ти не спішив,і усміхався,
й не за часом,а час крізь тебе йде.
Й до плачу неба прислухався,
хто новий прийде,хто там відійде.
Любов не бачив й не торкався,
ніжно очами зв'язувались душі.
Коли ти вільно дихав,й не лякався,
що станемо колись байдужі.
Коли ти жив, реально із собою,
не загубившись в театральних масках.
Матерія лиш завжди під рукою,
а реальність знову хмура ласка.
Хтось у шипах просинається у вдосвіт
хтось же будує в пелюстках нову реальність.
Хто ж помилки перетворив у досвід,
той відчуває легкість і ментальність.
В дорозі шлях не є важливий,а моменти,
куди б не їхав,куди б не розвертав.
Скажи пройшовши сотню кілометрів.
Коли ти жив,коли ти відчував
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763957
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2017
В чем сила друг, стремящегося, духом,
война внутри,и мыслями рисуя мир.
Пусть ранен,но слабому протянет руку,
Сквозь все соблазны,не теряя ориентир.
Он видит мир,не этой жадностью в глазах,
в любви и гармонии с природой.
И высший голос, пением звучит издалека,
пока орут от боли простые пешеходы.
Пока каждый занят собой и оправданием,
спеша,теряя себя и разбивая свое судно.
Он не окутан чьим то мирозданием,
для жертв религий это безрассудно.
Не надо слов,лишь чувства,оболочки нет
сколько нужно лет чтобы разобраться,
Что нет беды,ты сам ловушка своих бед,
и кукла что бы издеваться.
И нет вранья,для тех кто себя знает,
голос не нож,а музыка любви.
Улыбка греет,руки отдыхают.
Годы не важность,а состояние души.
В чем сила друг,стремящегося духом,
не в иллюзиях,а в чувствах глубоких.
Пока ты слаб,и дня же не проходит сухо,
ты будешь врать себе,что бы быть красивым для других.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2017
Злякались очі,зірвані пов'язки,
до темноти ж вони привикли.
До того світу де мотають в'язки,
великих слів,оформлюючи ласкою.
Ви і не жили,виживали,
вас уміли красиво підмінити.
"Все буде добре",поки ви мовчали,
"й гроші тоже можна полюбити."
Вони не бачили яскравих кольорів,
лиш сірість й загноївші рани.
Надіялись на відверість почуттів,
але здавалось, що розділені вітрами.
Часто боялись,переступити через сподівання,
почути голос свого духу.
Й так жили від болі й до її страждання,
всі мрії не змінивши рухом.
Вони шукали все не то,й дивились не за тим,
їм калюжу підмішали до води,
ніби знайшли любов,та ні, її сліди неправди,
від губ лиш дотик,не назавжди.
Злякались очі,зірвані пов'язки,
вони сльозяться,лякаючись реальності.
Й дивились срібно слухаючи казки,
де золото блистіло без яскравості
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763410
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2017
Пробіжить все,згадаєш,але не вернеться,
без кого жив,без кого помирав.
Та усмішка,хто ж так усміхнеться,
щоб цілий світ губами зупиняв.
Щоб тільки з нею я лягав і просинався,
й дотик був сніданком,в ніч забувши про манери.
Й тобою завжди наповнявся,
блукав у глибинах Венери.
Я розтворявся у твоїй красі,
в ніжному голосі заслухалась мрія
І згубивши себе й твою свіжість в росі,
не полишає віра й надія.
Не полишає момент знову відчути,
закрити очі,й довго мовчати.
З ким проживу,ніщо не забути,
Кого любив,і хто вмів кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
Я впізнаю себе в чужих,
всі мої нестерпні звички.
Ми тінь, загадка для живих,
у ніч розписані таблички.
Страх здається нерозлучним ,
як здобич нижчого ґатунку.
наш крик для більшості безгучний,
шукаєм дальше порятунку.
Ми живемо по програмі,
кожний спирається на більшість.
Все пов'язались в мелодрамі,
завтра подумаєм про вічність.
А на роботі щось недоплатили,
той знову розділяє почуття.
Хватить,хватить жити негативом,
і бути ящиком сміття.
Просто оглянемся кругом,
ми щасливіші,як всі інші.
Як ті, хто ходить з батугом,
як ті, хто пише нові вірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762916
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2017
Ти мене не почуєш,ні,
ти мене не відчуєш.
У кожного історія своя,
поет копає самі глибини душі,
вицарапує слово крізь біль,
щоб пізнати як бути собою.
Не кожний з поетів щасливий в житті,
частіше призваний страждати.
Рука-провідник,для почуттів,
а голос щоб усе передати.
У нього по іншому зображення світу,
він бачить красу у голодній стихії.
Й не потрібно диплому й тої освіти,
щоб впливати на долі й події.
Він частіше самотній,й блукає як вітер,
й боїться не стати новою жертвою ролі.
У дикому полі,вирощують квіти,
люди без думки,без мрії як голі.
Він дальше пише,хоч його вже забули,
як мати співає про любов колискову,
він прокричить,знову його не почули,
й частинки із себе вкладає у слово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762751
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.11.2017
Не пам'ятаю,краще б забути,
може зітреться день чи рік.
Але не смерть,але не муки,
не дії правлячих калік.
Це не майдан,а братське об'Єднання,
рішучих змінювати долю.
Для влади справжнього вигнання,
для нас же усмішка без болю.
Для тебе й покалічених дітей,
змінити все можливо,піднімайся.
І в нашій країні буде прометей,
тільки не жалій а просинайся.
Вам честь і пам'ять!Мужні,вольові,
можливо ваші лиця все ж поглянуть.
І очі вже не будуть дощові,
і слово влади більше не зів'яне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762750
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2017
Рисуй,ты свою жизнь делами,
сквозь мрак,ты превращайся в свет.
Рисуй живое небо,ты спрятался за облаками,
и за слезами заливался другой цвет.
Рисуй свое,не повторяй чужую жизнь,
пусть у других все ярче и красивей.
Остановись, пойми и обернись,
что без ошибки ты бы не был счастливым.
И что без греха,ты не станешь человеком,
если не падал,значить не поднялся.
Кажется плывешь,но не по рекам,
кажется живешь,но лишь пытался.
Кажется любить бывает просто,
да просто,но не просто полюбить.
И на свадьбах слышно громко тосты,
а потом кровать не могут поделить.
И так не раз еще все повториться,
пока себя не сможем удовлетворить.
С ошибкой умереть.и снова возвратиться,
с попыткой новой,то не повторить
Рисуй свое,лишь от тебя зависит цвет,
он станет темный или незаметен.
А жизнь как сон,видения осколки лет,
проснись, движения глупы,не в менуэте
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741007
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.07.2017
Дощ шепотів,ледь чутно твоє ім'я,
я вже напився добре холодної роси.
Де не побачиш,серця пусті каміння,
що не почуєш,звабливі голоси.
І що любов,це слово не існує,
сміються старші,не відчувають діти.
Бажання тіла просто потребує,
на одну мить,хоть якось порадіти.
Ось і життя,замотане в клубочках,
сірих тонів,неадекватності думок.
Лишаємо відбитки у чужих листочках,
тим часом у своїх ще робим більше помилок.
І як ж знайти любов,не поглинаючи душі?
не полюбивши світ,й собі не пробачати.
Коли твої слова і дії тіла є чужі,
і від думок весь світ у хаос поглинати.
Довго блукаєм,не опановуєм себе,
страждаєм,не пізнавши свого "Я"
Твій човен дальше тебе не пливе,
і в ньому править лиш твоє ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017
Чий це удар був?По серцю ніби кинжалом,
ні кохання,ні радості,немає тепла.
Де те життя,що всіх заряджало,
за павутинною блискає лишень пустота.
Розколена біль,проходить гарячі куточки,
від серця, до конфузій і страху.
Солодко спить і мотає клубочки,
знедолення,ран,до смертельного змаху.
Відпустило буття,тумани й дороги,
споглядаючи гірко на змертвенну тінь.
Тільки і дальше десь там не відпускають тривоги,
обнова шукає нову вже ціль.
І там після смерті,не важливо вже вчасно,
згадавши життя,що задалось гірке.
Від тебе минулого залежить чи ясне,
буде зоряне сяйво майбутнє ярке.
Чи космос забере тебе до Нірвани,
подих любові відкриє нову дорогу.
Чи ніби звір,якого в клітці тримали,
буде блукати знову і знову.
Енергія глибше горить у тобі,
прощання, любов-це в рай джерело.
Пройшовши по краю,побувавши на дні,
поборвши себе ти знайдеш добро.
Відпустиш ці всі прості буттєві привички,
відкривши для себе духовне життя.
Знайдеш новий світ,де любов це відмичка,
для більшого,ніж усвідомлює твоє відчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708229
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2016
Ти пригадай свої забуті мрії,
як барви їх дитячі очі розбавляли.
Холодне листя вітер лиш розвіє,
думки без віри,ніби дерево зів'яле.
Ти пригадай що обіцяв кохавши,
слова пропали як у небі журавлі.
Прийшла весна,і все минуле пригадавши,
усе ,що чув від себе,вернеться тобі.
Більше не заглянеш хвилькою в минуле,
не поміняєш хід,коли лякала пустота.
Тільки фотографії нічого не забули,
смішні моменти де всміхаються вуста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2016
Одинокий старик сидел возле моря,
грустно глазами провожая закат.
До бесконечной личности боли,
потерялся в злачном мире палат.
Не видя теплого взгляда луны,
ведь потерял жизнь на былое,пустое.
Вспоминая те дни, что были юны,
вновь понимал что все было слепое.
Сам поджигал себя в канистре проблем,
глупые ссоры,одна бытовуха.
Закрылся в себе,и остался никем,
и опять ушла очередная подруга.
Сколько раз из-за них в алкоголе скрывался,
поднимался,и опять опускал те же руки .
В поисках истины,в дыму лишь терялся,
годы уснули в кроватке разлуки.
Поддался на цепь мрачного мира,
не чувствуя что за холодом есть что-то иное.
И сколько судьба жизнь накрывала для пира,
что бы подняться к любви и покою.
Он зарыдал,увидя падение,
слез, что создали ошибку с калюж.
Сейчас понимая что жизнь лишь мгновение,
для зрелости наших потерянных душ.
Автор-Віталій Ткачук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2016
Розкрий себе,розкрий усе що на душі,
скажи про все,що там тебе тривожить.
Бо так ховаючи себе в собі,
ніхто тобі не допоможе.
Ніхто не чує твій тремтливий плач,
й не бачить тих сльозинок якими заливаєш серце.
Змотавшись павутиною невдач,
так хочеться почути щирістю озвучене,"пробач".
Для всіх привітна,ховаючи за маскою реальність,
крізь ненаситну біль,сміятись вже не взмозі.
Ось так життя пливе,впускаючи банальність,
роки зникають швидко у тривозі.
Ти не одна, таких мільйони на землі,
у всіх погляд прикритий,наївністю розбитий.
Руки гірко протирають сльози через мозолі,
коли вже зможу ними обійняйти й полюбити.
Розкрий себе,але ще глибше приховаєш,
ніхто ж не зможе це відчути,зрозуміти.
І днями на колінах все благаєш,
щоб появився той хто зможе все злічити і зігріти.
Автор-Віталій Ткачук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2016
Пусті слова я хочу вас забути,
створити свій куточок раю.
Крізь час до щастя промайнути,
тепло від серця полягає.
Покинути цю павутину долі,
відчути промені надії.
Не доливаючи у рани солі,
поринути в обійми мрії.
Минуле,на тебе злості не тримаю,
багато чого я навчився.
Твій слід я в правді омиваю,
що би в гріхах не помилився.
Багато хто ломали крила,
у вогні пекельнім догоряли.
І в темноті любов світила,
до якої руки простягали.
Саме тепер відчув я радість,
усмішка й щирість ожила.
Але нажаль, на мить ось ця реальність,
залишуться лиш почуття тепла.
І прийде вечір,й думки складають пазли,
вічна любов,в чистоті духовний світ.
Я вірю в це,поки зорі не погласли,
я вірю,допоки в душі є цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666798
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2016
Кожна мить,-це є твоє життя,
Твори добро до самого останку.
Сьогодні ти ще з вільним поглядом дитя,
а завтра можеш не побачити світанку.
Відпусти страх й минулі хвилі болі,
це все не варте чистих почуттів.
Ти є учень у своєї долі,
твої знання найважливше у житті.
Буває щастя закидає в чорний список,
і твоя мить зникає в алкогольних буднях.
І не відправиш у минуле вже записок,
не викується щастя в пустих кузнях.
Не простягай сам руки до смерті,
свій час ти не повернеш більше.
Ьорися,поки долоні ще не стерті.
завжди є люди яким ще набагато гірше.
Поглянь у небо,полинь у красоту природи,
відчуй себе, вдихни свій подих волі.
Не буде кращої для тебе нагороди,
не живи поглядом в якому сльози солі.
Відчуй для себе,що таке людина?
для когось, матеріальна оболонка в пустоті,
В ній прихована: душа,любов,добро,чиста стежина,
знайди ці якості і буде тобі щастя у житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666796
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2016
Розмита тінь,сидить біля вікна,
її погляд шукає десь поблизу.
Немає голосу її,нема дзвінка,
не чекає у цей день сюрпризу.
"Чому все так,чому розбите моє серце?
і де ж знайти тебе,нажаль немає сліду.
І висохло уже о те озерце,
По-якому ми пливли разом по світу."
"Несподівано в моїй душі ти появилась,
розбудила почуття,які лежали в комі.
Так і несподівано ти розтворилась,
і залишила їх помирати в болі."
Він все сидить,і сльози алкоголем заливає,
дзвінок у двері, там посилку принесли.
Якесь дивне відчуття його переповняє,
Відкрив, там фотографії й листи.
Душа горить,і погляд аж розплився,
на фото мить, в якій губами зігріває.
Цей вічний образ йому ночами снився,
і лист коханої вже відкриває.
"Пробач мій рідний,пробач, що без слів зникла,
твій погляд я не в силах позабути.
Пробач,але доля нам майбутнє розділила,
і нічого вже не зможемо повернути."
"Так нажаль вийшло,це не моя провина,
Не губи себе,я буду там тебе оберігати...
Земля мене нажаль назавжди охолодила,
але кохання наше буде все палати"..
"Усміхнися,я прошу тебе,ти усміхнися"
Не витримав,й розбили серце ці слова.
Не дочитавши і від тіла він звільнився,
І не дізнався,що на ту мить вона була жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Коли для нас всіх усміхнеться сонце?
І помилки відчаю всі будуть стерті.
Коли ж загляне щастя у віконце?
А не кров, що на долонях в смерті.
Коли ж ті люди заживуть щасливо?
Не буде страху,що не проснуться на світанку.
Коли полюбить,те що не любило?
І розкриє для майбутнього фіранку.
І правда знімить з себе тимчасове плаття,
що вишете обманом у яскравих мрій.
Закриють двері у яких жило прокляття,
яке гуляє серед цих подій.
Коли ж ми навчимося цінувати?
Цю кожну мить,коротке згорблене життя.
І будемо його до неба піднімати,
А не в гріхах плодити своє друге "Я".
Коли вже припинять вистріли лунати?
І наш рідний край горіти у вогню.
Й матір сина в сльозах провожати,
і не хвилюватись що загине у бою.
Просніться люди серед заблуканих ілюзій,
Хто ж у лабіринті страху вихід віднайде?
Ідіть вперед,а не ходіть по крузі,
Допоки ваш ключ журавель не забере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666569
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.05.2016
Її любов лиш породилась в почуттях,
бідно бродила,в розірваному платті.
Наповнена гірким передчуттям,
розпустним поглядом омивають інші статті.
Вона побігла усе далі навманці,
ховаючись від намальованих дівиць.
Яким кричали жадно гаманці,
біжи сюди моя "Киць-киць".
Пролилось серце холодною сльозою,
"Мені людей цих дуже шкода,
брудна душа,укрита золотистою іржею,
невже це істинна любов і насолода"?
"Що в'яне, і не здатна розцвітати,
й усміхається,тягаючись у позі.
у рабстві змушено кричати,
й мовчати,валяючись в тривозі."
Піднявшись, подалась вона у далечінь,
знайти того, хто зможе зрозуміти.
Поринути у погляд, в глибочінь,
і віддано і вірно душу полюбити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Його очі не потягнулись до подоби звіра,
слова не похитнули світлячий взірець.
Не доля керувала ним,а віра,
якої сам творець.
І лиш промовив:"Ви усміхніться,щоб не задихнутись",
всі засміялись,прижмуривши свій погляд.
Тільки він,без губ,всміхнувшись,
зрозумів,
як люди все сприймають лиш на огляд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666268
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2016
Просинайтесь люди,просинайтесь,
відкрийте очі на цю матерію життя.
Піднявшись тільки не лякайтесь,
не шукайте дальше укриття.
Цей світ сотворено з прекрасного,
лиш правлять нами міхоноші.
У виборі нещасного і щасного,
керують нажаль гроші.
Учені,експерти,депутати,
медики,преса,й рекламний прихід.
Ми світло темної палати,
з якої сипеться дохід.
І все рождається в дитинстві,
перекинувши від старших нам страхи.
Ми боязко ростем в безчинстві,
й лиш нав'язують нові слова й смаки.
Бути обережним-значить розумним,
бути добрим-значить обережним.
І в милосердності бути безшумним,
необхідно,бо станеш протилежним.
Лиш чутно сильно сказано від влади,
це тільки гра,без нагороди.
Їм непотрібний голос наш,й поради,
для них ми лиш раби,й доходи.
Ми раби своїх думок і своїх страхів,
ми раби в руках своєї насолоди.
Тільки любов і віра політ крилатих птахів,
тільки добро і честність крила свободи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666107
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2016
Вам вічна пам'ять наші ветерани,
ви ангели земельних батальйонів.
Ви йшли через нестерпні сльози й рани,
й звуки голодних,здавалось вічних дзвонів.
І падали, але крила не зломали,
вас віра піднімала йти до перемоги.
Так гірко очі душу розпинали,
кроваві закодовані дороги.
І не робота вас тримала на війні,
а дружба братська,й рідні руки.
Коли стояли мертво у стіні,
любов лиш зупиняла муки.
Ні чорні ворони вас не зупиняли,
ні полум'я,що розгоряло всі надії.
Ви твердо вірили і знали,
що ще над вами вітер віє.
Не зрахувати людську кількість вам поклонів,
й не зупинити течію серцевих ран і шрамів.
Серед гарячих ліній хилих долонів,
розростеться й буде жити доля ветеранів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2016
Я плюю на вашу моду чистою сльозею,
без алкоголю,травок, й без димка.
Я тихо буду рухатись з душею,
й розбивати стіни соціального замка.
Я не святий, буваю мертво впертий,
але завзято боряться мої вуста.
Ми же живемо як пусті конверти,
в пошуках чистішого листа.
Але цей лист ховається в тобі,
і ці слова не бачиш,а відчуєш.
Через любов,і віру у собі,
ти своє життя і розмалюєш.
Подариш свою доброту,
в руках коханих,не бутилки.
Піднімеш вищу сироту,
признаєш Богу всі свої помилки.
Я не засуджую блідих людей,
хто просто застряг,в кого болить на серці.
І не вірить здійснення добрих ідей,
сховаються в своїй печерці.
І алкоголь вливає нові рани,
безвихіддю кружляється димок.
Це все не змінить сірі драми,
а лиш добавить негатив думок.
Ти зрозумій,що ти Людина,
і є щось вище над землею.
В тебе є ціль,і є стежина,
щоб вище підніматися душею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664128
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2016
Ти розбудила мої чакри,
але очі я не відкривав.
Закутий ланцюгом фіакри.
від болі душу розпинав.
Я мріяв тільки поглянути,
на погляд той,що так любив.
Твій легкий подих хтів вдихнути,
але тебе не зупинив.
Я думав,що з тобою в екіпажі,
десь помаленьку,їдемо ми до зірок.
То все ілюзія,пусті пейзажі,
твої слова, насправді лиш плювок.
Ти тягнула мене днями і ночами,
у кровавих порохах зникав я, як димок,
душа зливалася з дощами,
і серце терзало від думок.
Ти відчула,що мої хрипи вже пов'яли,
не чути оплесків,за твій кружок.
Лиш пусті очі,що кохали,
самі піднялись до зірок.(
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016
Я же другой,да вам не знать,
я растворялся в тишине прибоя.
И не хотел я с чувствами играть,
я ощущал что-то иное.
Я наслаждался нотами любви,
и боялся что они сорвутся.
Крепко-крепко их держал внутри,
и в то же время думал что смогу коснуться.
Я видел все в глазах потерянной собаки,
как рвалась боль из человеческой ступни.
его глаза грустно засеяли в мраке,
Перевязавши судьбы в изломанной пути.
Я кушал вашу глупую, пустую моду,
фу...она дерьмо на вкус.
Пустые голубы своей слепой свободы,
измученный почтовый груз.
Все убегал из ваших пьяных баров,
и отвергаю слова грязной одежды,
Каждый город создан из театральных залов,
хлопки сопровождают словами надежды.
Но я же другой,да вам не знать,
я в лабиринте слепых душ.
И продолжаю дальше все писать,
сливая прошлое из луж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663720
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.05.2016
Я кинув монету до неба,
коли ви мене ще незнали.
І знати мене не потреба,
я просто хотів щоб вгадали.
Щоб не губи сказали, а очі,
і ніколи вас не лякали.
В самотні зоряні ночі,
своїм світлом вас обійняли.
Але про них всі забули,
Так жаль.Й нема, що сказати.
Ви слухали те,що не чули
й шукали спосіб збрехати.
Але очі в обман не загнати,
вони все побачуть,й відчують.
Губи можуть довго мовчати,
а потім лиш вогник задують.
І дві зорі ігру освітляли,
вам браво за виступ актори.
Ми все майбуття малювали,
але різні вийшли декори.
Я кинув монету до неба,
після вас вже не хоче злітати.
Знайти її було ж не проблема,
проблема монету підняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2016
Закриті стіни,й засумувало небо,
Закриті штори, де майбутнє погасає.
Немає вже пори в якій так було тепло,
І тільки пам'ять,серце зігріває.
Прижмурив погляд в минуле проглядає,
Краплина неба,яка роз'єднала береги.
Він з щирістю їй руку простягає,
Але правда надягнула ланцюги.
І хоче просто взяти й десь майнути,
У сон любові,де не зможуть розбудити.
Забути біль,взяти і забути
Або своє щастя ще розкрити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2016
Ти знаєш що таке дружба?
Зловивши це зморщене слово,
сховавши у ньому святого,
насправді не значить нічого.
Вона рождається у вірі,і правді,
росте на поступках і честі.
Не продастя за жменьку смарагди,
не розпадеться на перехресті.
У дружбі не розминаються течії,
не важливий життєвий потік.
Важливо,що поряд є братські плечі,
які зупинять непотрібний притік.
У ній твориться новий світ,
що накриває благими ділами.
З виду скромний в ній пліт,
але його не задує вітрами.
У дружбі не існує одного,
це незламна духовна родина,
Не залишеться в ній голодного
твоє тіло, для друзів хлібина.
Від людей може багато лунати:,
\"Друг пізнається в біді\".
Насправді важливо пізнати,
що істина дружби в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2016
Я дякую Господь,за все що нам дав,
за близьких,любов,яка ними пригріта.
За подихом вітру,що мене ще згадав,
я зовсім простий,не духовна еліта.
За проміння, що мене обіймають,
за дощ,який дарує натхнення.
За рідних, які мене підіймають,
від народження й до сьогодення.
Вже скоро столи накриють
м'ясним,з припливом пахучих небес.
Все зацвіте сященним,рясним,
Христос Воскрес,Христос Воскрес!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2016
Ти падав,й наші серця кульгали,
ТИ все терпів страшні нестерпні муки.
В незнанні й страху,Тебе лиш прикували,
щоб назавжди притихли Твої звуки.
Але не душу,що хрипло промовляла...
“Пробач Отче провину їхню, бо не розуміють вони, що роблять”
Але ілюзія в душах застрягла,
і Святі слова грішно лиш обмовлять.
ПОКИНУВ ТІЛО,але не віру в нас,
ПОБАЧИВ в людях ще якусь іскрицю.
ОТЕЦЬ залишив вірний шлях і час,
щоб не посідали в мертву колісницю.
Щоб вирвали ланцюг тваринних перебоїн,
й почули чистий звук серцебитття.
Щоб піднімались ми серед вибоїн,
Й недаремне було прожиття.
Я грішник,й грішу десятки раз на день,
в душі так часто відчуваю прохолоду.
Й борюсь з насолодою пустих мішень,
й часто попадаю у свободу.
Я постараюсь бути добрим й вірним,
взамін повних кишень мені не треба,
лиш дай здоров'я близьким й рідним,
й будуть відкриті крила неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2016
Мокрий лист.
Ти пам'ятаєш,що було з очима,
коли побачив перший раз тебе.
Такий скромний й боязкий хлопчина,
ніби не впізнавав себе.
Ти пам'ятаєш,як тонув я у твоїх обіймах,
як разом плавали ми у музичних нотах.
Моє життя настало ніби в романтичних фільмах,
я наші мрії малював в блокнотах.
Скучав самотньо днями і ночами,
години розділяли наші долі.
Це все пусте,ми жили чистими серцями,
які палали в радості і горі.
Але все пройшло,притихло й заболіло,
я впав до неба,й гірко затужив .
Все у житті суцільно потемніло,
напевно це я просто заслужив.
Не написав кохаю,бо наврядчи ти кохаєш,
всі мої слова,для тебе вже чужі.
Цей мокрий лист,ти навіть не читаєш,
він завжди буде блукати у моїй душі.
10.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Я был как ветер,только лишь немного тише,
я был как дождь,только лишь намного громче.
Я в стихах все поднимался выше,
а в каждом слове падал молча и дольше.
Я был любим,но не в глазах любимых,
я был красив,когда не ошибался.
Я в чувствах был всегда ранимый,
я был...я в них и потерялся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661756
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.04.2016
Я блукаю у своїй примарній зливі,
я шукаю в долі моїх майбутніх благ,
очі відриті,тому так легко вразливі,
серце застигло у змоклих зонтах.
Я шукаю сліди своїх мрій,
а все не той відбиток, а схожий.
Де ключ від буттєвих подій
іржиться в душі у прохожих.
А може цей час - тільки сон?
Мою реальність весь час відбирає.
Я, ніби потяг,що мчить за вікном,
Коли за розкладом мить пробігає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661130
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2016
Ми всі поети у житті,
пишем сценарій і будуєм плани.
Свій почерк створюєм у простоті
щоб оцінити дельтаплани.
Хтось виростає на помилках,
хтось падає як закарлючка.
Десь заховається в прожилках,
і майже списана вже ручка.
Ми пишем драми й мелодрами,
а істина нас забуває.
що,є щось вище панорами,
Хто наші долі прочитає.
І все в кінці буде згнивати,
ми лиш самі собі поможемо.
Тільки від нас залежать результати,
які змінити вже не зможемо.
***
Ми всі поети у житті,
пишем сценарій і будуєм плани.
Якщо слова написані з душі,
тоді оціним дельтаплани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659615
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2016
Я остаюсь огнем холодных улиц,
но, не теплом для уличного стада.
Я стану уродом в мире гламурных куриц,
но буду красив,в мире любви и правды.
Я остаюсь для себя твердо верным,
и буду камнем,в океане похотливых душ.
Я остаюсь свободным и верным,
и лживым для закрытых грязных уш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658675
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.04.2016
Чого вартує це життя?
Летиш десь вдаль із поломаним крилом.
Не бачиш більше вороття,
бо все змішалося із злом.
І хто на тебе десь чекає?
Хто побіжить за звуками сирени?
А батькам все так тебе не вистачає,
дорослий світ,пробуджує пусті проблеми.
Душа розчищує брудні дороги,
і гірко ж падає у бруд.
Не висихає від вологи,
і розбивається на груд,
Від самоти,біжиш до клубі й барів,
що лиш затьмарують твій розум.
Там тебе ніколи не чекали,
для всіх ти лиш тимчасовий посуд.
Ти ніби зникаєш в пустоті,
і став частиною фонеми.
Блукаєш все на самоті,
біжиш на поводу системи.
Чого вартує це життя?
Коли в душі лиш хуртовини.
Воно ніщо,без майбуття,
без рідних і коханої людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655120
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2016
Я кохався у твоїх обіймах,
і дивлячись,не впізнавав себе,
так ніби родився в нових мріях,
де все було,красиве й притяжне.
Я кохався у твоїх очах,
у тих щиреньких добрих оченятках.
Я бачив їх у днях й ночах,
як два небесні зоренятка.
Я кохався у твоїй посмішці яскравій,
у ній ховався від пустих думок.
І світ заснув, холодний і варшавий,
так ніби ми залишились удвох.
Я кохав тебе всім тілом і душею,
із хитрим поглядом лиш серце пройняла.
Я думав стану небом і землею,
але мої почуття ти не взяла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016
З далеких днів прилетіла, немов птиця,
між крилами ховає скромно свою вроду.
Відроджує життя, мов чарівниця.
піклуючись про небо та природу.
Дерева просинаються від сплячки,
натхнено й самовито розпускають коси.
Беруть усе від рідної землячки,
водицю подають їм хмарочоси.
Вони, як люди,тільки немають гріху,
вміють творити,вміють дивувати.
Не піддаються часу й спіху,
але їх легко так зламати.
Весна ніби приносить новий лист,
але ми так і не вміємо писати.
За те навчились маскувати хист,
не знаючи : із чого все почати.
Це не життя,а згусток переживань й надій,
прагнемо змін,не дивлячись за днями.
В когось весна - це політ до мрій,
а хтось завжди сидить між терезами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653058
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2016
Хочеш кохати-то кохай,
не розкрадаючи надії.
Не розбиваючись літай,
вдихаючи бажання й мрії.
Літай палкими почуттями,
у царство правлячих сердець.
Борись за неї до нестями,
поразка-це ще не кінець.
Не довіряй паскудним зміям,
що не говорять,а шиплять.
Рознесуть душу як стихія,
і твої очі присиплять.
І все здається недосяжне,
шукай рішучість у собі.
те що,нервує так затяжно,
лишень ховається в тобі.
Наше життя-сама банальність,
і тіло змотане із глини.
перемагає віртуальність,
Реальність ж твориться в людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653057
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2016
Почуєш Небесний Батько,що до тебе пишу,
чому так серце неспокійно миготить.
Свій рідний дім я не полишу,
хоч і минуле вже не прилетить.
Коли засне той неспокійний дрім,
і блискавиці перестануть душу поражати.
І перестане стукати у двері грім,
й життя людські калічити й ломати.
І сльози обмивають лиш холодне тіло,
не тільки неба,а рідних й матерів.
І її серце ще так вчора віру гріло,
сьогодні вже нажаль палає у вогні.
Скажи як дальше буде,де вихід віднайти?
Чи так погинемо всі у кровавих плямах?
Для влади ми завжди залишимся раби,
які застрягнули у їх тюремних скалах.
Ще хочеться почути щирий сміх,
любов при сході сонця зустрічати.
Куди вже котеться ось цей жорстокий світ?
І як той механізм переломати.
Надіюсь ще породиться тут чистий плід,
який затоптить страх і кровопролиття.
Але не забудем пекельний слід,
який залишило поранене дитя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647453
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2016
Ми падали як осіннє листя,
так легко колисав нас вітер.
Все здавалось,ніби сниться,
й ховається твоя усмішка серед квітів.
Ми падали бо зломались наші крила,
пожовкле світло,виблискувало сльози.
Ти розвернула обдерті і косі вітрила,
й без слів,махнула нам не подорозі.
Ми падали ще коли родились почуття,
хоч і нестерпно мріяли торкнутися зірок.
Забули,що мовчить серцебиття,
безплідно розмножали майбуття думок.
Ми падали так ніби все життя,
в очах твоїх побачив я розв'язку.
Насправді падав тільки я,
а ти на себе одягала маску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
А не пора навчитися кохати,
й не розбиватись на горбах
І без слів просто обіймати,
зігріватись у губах.
Так просто зараз почуття згубити,
зробивши крок,залишаємо розпад.
А потім схочеться ще в тих очах пожити,
в яких потухне зорепад.
Цю насолоду потрібно цінувати,
без грошей,чи без подарків.
в сплетінні душ,у поглядах ниряти,
і зустрічати сонце незабутніх ранків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Зима не хоче йти до нас,
проливаються ранкові роси.
У когось забирає час,
й життя відходить в хмарочоси.
Мій вітре,я з тобою політаю,
тобі так легко тут живеться.
Тебе бояться і чекають,
твій подих йде від серця.
Боязкі лиш бачуть твої холоди,
замкнуті мріють про твою свободу.
Коли з тобою зв'яжуться шляхи,
відчую твою неземную вроду.
Поглянемо як прогниває ця Земля,
обмануті біжуть за матеріальним світлом.
Забуваючи про своє "Я",
мріють керувати світом.
Полинеш теплотою в мою душу,
вивітриш із мене все болото.
Залишу ту пусту калюжу,
в якій зникає та свобода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647098
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2016
Попробуй мою любов ти розбуди,
поринь душевним світлом в мої очі.
Здаєшся, жаль,не дійдеш до мети,
загубишся у коридорах ночі.
Вона тут поряд,десь тебе чекає,
скромна й холодна ,простіше обійти,
Вона сидить чекає,й домерзає,
чекає хто навіки зможе в серці зберегти.
Розлукою і зрадами залита,
присяде тихо серед цих вічних дум,
Вона справжня,вічна й цілковита,
полинь у її радість й загадковий сум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645591
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.02.2016
Проходить час,а я все згадую зиму,
я згадую її днями й місяцями.
Як теплий сніг,падав на долонь твою,
Так ми тонули ніжними серцями.
А може й ні,то були заголовки фраз,
твої думки ,на жаль, не розкодую.
Як гірко б не плакав час,
та відповідь не чую...
Я інший,не йду за стадами колон,
хотів зерно посіяти у твою землю.
Вдихну реальність,а мрії-це лиш сон,
але тебе від інших відокремлю.
Чим більше слів, все більше запитань,
чи справжня,вірна,хочеться усе пізнати.
Не хочу більше бачити розчарувань,
не хочу вовком в самоті мовчати.
Я б міг ночами тебе ніжно обіймати,
й губами пристрастно зламати твоє тіло.
І скромно ніжно завжди лиш кохати,
в почуттях щоб все палало і тремтіло.
На жаль щось заважає підібрати ноти,
щоб вільно танцювати вічний вальс.
Буває страхи важко побороти,
і танець ставить різні повороти.
Проходить час,а я все згадую зиму,
як твої очі мою душу освітляли.
Я згадую тебе у ній одну,
і все біжу за нашими слідами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016
Поглянь живемо в царстві тьми,
демони в людських тілах, кусають зв'язки.
Жили щасливо-коли були дітьми,
в дорослому житті не буде казки.
Схилились душі, в кандалах шляхи,
сховались навіть тіні в своїх лігвах.
Поглянь на що ідуть ради війни,
загублені погинуть у царівських прірвах.
За,що ці смерті?За, що убили чиюсь дочку?
Кидаємо гріхи лиш на чужі причини.
„Таке життя“-хтось просто скаже мовчки,
такий наказ лунав із височини.
І де живе ось те оспіване кохання?
Тихенько скиглить у серцях розбитих.
Знайде нове,але живе розчарування,
минулим,що в сльозах пролите.
Твоє життя приховане в думках,
всі твої мрії,радість,сум і біль.
засаджуй допоки є зерно в твоїх руках,
щоб не залишився лишень кукіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645057
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2016
Людська душа чим дальше,кам'яніє,
лягає в брудні води,чистого життя.
І з часом холодами лиш скляніє,
й розколює любов і майбуття.
Подумай,що варта ця хвилина,чи година,
не замічаєм як отравлюєм свій час.
Ще мить,і вже доходить середина,
куди так швидко вичерпнув запас.
На що,пішли здавалось ці безкінечні дні,
матерію все піднімаєм до висот.
І тижні в старості здаються,марні і пусті,
серцем прирівнялись до істот.
Кохання стогне в матеріальних почуттях,
й заздрість стала королевою думок.
І з часом розтирзають відчуття,
доля надасть для кожного урок.
Не погуби своє наповнене життя,
тоді не буде пустувати твоя чарка.
Яка так часто виливає лиш сміття,
проблеми,біль,образи й сварки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645056
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2016
Серця замерзли від холодних фраз,
І душі скиглять в запотівших тілах.
А ми думаєм що коли прийде наший час,
Врятує усіх на мить оживша віра.
Наштовхуєм себе до зради,
і вірим,що воскреснуть всі слова пророчі.
Пробачте але в словах сьогодні немає правди,
про тебе можуть розказати твої очі.
У своїх віршах повір нікого не учу,
Для більшості вони повиснуть мертвим цвітом.
Я знаю,адже й сам болото колочу,
хоча в думках літаю з вітром.
Просто хочу я свою душу освіжити,
новим теплом,міцними почуттями.
І хочу щоб і люди жили,
з вірою й чистими серцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644786
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.02.2016
Чарівна ніч,легенький вітер,
тихенько вогник роздував.
Від болю ніби хотів сам згоріти,
а хтось весь час перешкоджав.
Він був не сам,з ним чесні діти,
що плід родив в словах кровавих.
Він ними вмів лиш володіти,
і видавляв із ран шершавих.
І вибивала доля час.
з пустих замерлих вікон.
Там хтось у небо споглядав,
яке не пробивало світлом.
Воно загублене минулем,
що омивало почуттями.
Так жаль,тепер усі забули,
серце стиснулося щепцями.
Він вмів кохати і радіти,
без слів,душою говорив.
Хотів у небо полетіти,
і серед зорів майорить.
І все пішло,пішло все нанівець,
душа покрилась ватними рубцями.
І в почуттів як мандрівець,
і все біжить за камінцями.
Куди не йде,там непотрібний,
як вірний пес з прозорими очами.
Й серцем залишився він хлібний,
брехливі волоцюги поїдали.
***
Здається все здалося водночас,
зникають дні й надії.
Нажаль згасає тільки час
коли ж палають мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644784
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.02.2016
Самотній вечір,тепла ніч,
моє життя полинуло в її простори.
Я все блукаю віч-на-віч,
не дивлячись куди ведуть дороги.
Не дивлячись на жарти стрілок,
що так до старості спіша.
Порину у минуле серед плівок,
там ясний сміх,чим дальше темнота.
Чим дальше важче довіряти,
словам,які мурашками вкривали тіло.
Так легко в душу наплювати,
щоб тіло все ломало і тремтіло.
Чи зможу з кимось високо літати?
І не застрягати на повторах.
й цілий світ розмалювати,
не існувати в однотонних шторах.
Не відчувати ту печаль на серці,
що все несу,на зломаних плечах.
Я все наївно відкриваю дверці,
й асбергом ударять по очам.
Зимовим холодом,так тепло обмиваюсь,
так замерзають всі гнійні минулі рани.
Я з долею все сперечаюсь,,
що знімає ці сопливі мелодрами.
Хіба про мене ви згадали?
Та ні,я чорнота ваших думок.
Лиш вміло серце обстріляли,
не натискаючи курок.
Я вас згадаю, не забуду,
над вами ворон пролітає.
і обіжатися не буду,
хоча й любов не зігріває.
****
І не здаюсь,я обіцяю,
й робитиму в майбутнє крок,
і ставлячи проблемам блок,
буду помало розвиватись.
Самотній вечір,тепла ніч,
закінчую свою несправну річ.
я буду просто усміхатись.
обману,що іде навстріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644468
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2016
Боже, як все міняється навколо,
як гаснуть спалахи ідей,
яка важка ось ця дорога,
в житті поломаних людей.
Як гаснуть усмішки барвисті,
і розтворяються в глуші,
як ці згадки рукописні.
Залишуть пам'ять у душі.
Цей ранок,ніч,усе загадка,
приходить в мить і все зникає.
Десь водить всіх життєва кладка,
що по ту сторону не знаєм.
Сіріші барви у очей,
такі пусті,самотні,згубні.
плаче дитя поміж грудей.
Ось ці моменти незабутні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2016
Хочешь кричи,не уйду я в пустую,
дождливые будни,не уйдут в никуда.
Хочешь молчи,глазами целую,
сплелись воедино наши цвета.
Хочешь погрузимся в нежную грусть,
или дурачиться будем как дети.
Хочешь любовью я неба коснусь,
и подарю тебе все планеты.
А хочешь изменюсь, стану другим,
только обещай любить навсегда.
Или хочешь уплывем мы вообще в новый мир,
ветер не собьет нам паруса.
Хочешь сбудется твой любой сон,
будем пить вместе кофе,рыться в одежде.
Хочешь не верь,но я не клон,
во мне живут чувства, надежды.
Я не хочу постареть возле окна,
хочу...хочу с твоими руками уснуть.
И если в небе горит наша звезда,
пусть укажет мне правильный путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644196
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2016
Мы звездами падали,
чувствами невозможного.
Но зачем это надо ли,
расстаться фразами с прошлого.
Была любовь ведь безумием,
где же теперь она?
Грустными фразами нарисуем мы,
сердца,слезные облака.
Ты думала что-то есть во мне,
сделала красивую демонстрацию.
Искали выход в темноте,
и потеряли мы гравитацию.
Где же твое тепло?
Вместе с клятвами и обещанием.
Убежало ведь далеко,
спряталось за молчанием.
Я хотел подарить тебе вечный мир,
а в твоих глазах не осталось нас.
Здесь можно написать еще много рифм,
но для тебя не осталось фраз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644194
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2016
Моя любов-це щирі почуття,
Твоя...синоніном є зрада.
Ілюзія створила майбуття,
яскравий світ,у якому девіз правда.
Знайти би край без страху і неволі,
забути погляд, що став моїм катом.
Я пам'ятаю все, від радості й до болі,
Навчилась ти фінішувати стартом.
Програв свій час,бо кинула ти хитру карту,
доля плела наш рай,а ти порвала нитку.
Я самотній гість цього драм-театру,
до якого ти підкинула візитку.
Я будував там де розбиті цеглини,
я вірив тим,хто ліпив собі маску.
Пишу думки.сумної картини,
Для нас, ти написала тільки казку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
З днем Святого Валентина,
він почуттями обстріляє.
І де б не була ваша половина,
нехай коханням освітляє.
Любіть природу,небо, близьких,
долайте заздрість,і зневагу.
На дорогах пустих й слизьких,
життя подарить рівновагу.
Любіть теплом,і плачте щирими сльозами,
в яких є радість,і безсмертна вірність.
Своїм крилом,коханих пригортали
завжди, даруючи свою покірність.
Любіть тепер і не чекайте завтра,
зимою й літом,в жару і люту хуртовину.
І в душах хай лунає тільки правда,
Тоді самотній знайде свою половину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
Він йшов,мріючи найти шляхи снів,
і падає,бо реальність тільки добиває.
Не знаючи життя прожитих днів,
Із кожним кроком, собака більше потухає.
Холодний погляд,пустих мрій,
він згадує ті дні які немали болю.
Прогулки вечорами серед ясних зір,
тепер покинули на глобус його долю.
Але біжить, ще з вірою у майбуття,
може комусь моя любов потрібна?
Надія його вірить в почуття,
чистої душі яка є нероздільна.
Немає щастя на землі,і пеклом стала вулиця ,
боротьба за їжу,зубами його тіло роздирають.
Він з щирим поглядом до кожної людини тулиться,
а хижаки плюють в лице й ногами добивають.
Він весь тремтить,падаючи з ніг,
сльози із кров'ю, його долю проливають.
Прощай жорстокий,сірий світ,
закривши очі,полетів до свого раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2016
Самотній вовк блукає в пустоті,
і йде шляхами,які небо омиває.
Він все глибше пропадає темноті,
адже його ніхто у цьому світі не шукає.
Він в пошуках любові і надії,
як маятник, його життя тримає.
І знову проживає всі події,
і знову його біль переповняє.
А грози розкололи в душі лід,
і все хочеться ТАК СИЛЬНО покричати!
За що це все?Чому розбили ви мій світ?
Ніхто не чує,і знову в душі вистріл із гармати.
Так легко потонути в самоті,
адже для ближніх тебе давно немає.
Тебе ніхто не бачить,хоч ти на видноті,
ы в калюжі лиш душа розмита поглядає.
Він багато раз наївно довіряв,
і кожний раз любов їм дарувавши.
І знову й знову вовк печально поглядав,
де аборт зробили, брехнею порождавши.
Вовк падав,але його так просто не зломати,
він вірить рідним,і любов до Бога.
На всі думки про нього,йому просто наплювати,
і не потрібні обіцянки й псевдо-допомога.
Він терпить, коли стікають краплі болі,
проходять через серце не спіша.
Не буде жити він у її полоні,
цей вільний вовк-це є моя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2016
Все валиться ця зелень у пустелю,
Пісок ледь теплі приховає ще тіла.
І все думаєм,що зупинем мертву каруселю,
Яку звемо всі під назвою війна.
Брехливі звірі залізли на свої престоли,
І вже не віримо,що дочекаємся їх дій.
Вони лиш наші душі розкололи,
З яких сипеться "священна" сіль.
А ви забули,що нам обіцяли?
Ваш мир вмирає у щоденних буднях.
Вся ваша правда вже давно зів'яла,
Потонула у дірявих суднах.
По телевізорі все чутно: знову смерті,і палають гради,
Все ті же сльози,той смертельний хід.
Маленька дівчинка мріє,що побачить зорепади,
Останній подих і в очах замкнувся світ.
А ти вдалі живеш і просто наплювати,
Підеш по клубах,і плювок у стелю.
Не розуміючи,що завтра ці смертельні втрати,
Можливо і завалять твої двері.
Напугані,зневірені все шукають ту оселю,
Де зможуть мирно й вільно проживати.
А хто крутив цю мертву каруселю,
Майбутнє їхнє можна поховати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643366
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2016
Той перший сміх,ледве привідкриті очі,
ті сльози,що почуттями ранять,
Безсонний світ,й безсонні ночі,
закарбують сміхом нашу пам'ять.
Саме вони, вміють без причин радіти,
у них чистий світ,різнокольорових барв.
Пора давно нам всім зрозуміти,
що саме діти найцінніший скарб.
За, що ми віддаємо їхню радість?
Чому смиренно скиглять їхні душi?
За гроші,й нашу аморальність,
все частіше ми стаєм байдужі.
І ким пізніше діти виростають,
знедолені,сльозами біль не подолати.
Живуть?,та ні хіба лиш вижавають,
стараються свій голод втамувати.
Блукає світом й зупинеться на мить,
Спогляне,як десь живе сім'я.
Як до батька з щирим сміхом мчить,
з любов'ю,й майбуттям дитя.
Так важко буде погляд відірвати,
заплаче тихо, й просто розвернеться.
Не хочеться так вічно існувати,
божевільним криком серце розірветься.
І ті "батьки",не побудують все красиво,
життя їх долі ранами буде вбивати.
Згадавши,що забули про маленьке диво,
Яке нажаль не вміли цінувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
Моя бездомная душа блуждает по свету,
меланхолик-диагноз последней стадии.
И смысла скрывать больше правды мне нету,
убили во мне чувства эмпатии.
Только с грустью еще не расстался,
сколько помню,жизни с ней вместе было.
Ее не раз я уже бросить пытался,
но с ней и счастье мое бы уплыло.
Мои звезды,в тумане обмана,
я пьяный поэт не снаружи,внутри.
Моя правда для вас ниже хлама,
тенденция ты останься,и грусть мою полюби
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643117
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.02.2016
Я дивлюсь,але не бачу правди у очах,
свій погляд приховали в тінях пустоти.
Замкнула ніч у лабіринтах, снах,
це прихована ілюзія від самоти.
Я дивлюсь,але не бачу де живе кохання,
Шукаємо шляхи солодкі, лиш зі смаком брудноти.
Які приводять з часом до розчарування,
де насолода приведе до гіркоти.
Не бачу віри,щирості,й добра,
віддаєм себе за славу чи гроша.
Вітер споживає наші клятви та брудні слова,
у болотах тоне вірності й чистоти душа.
Не бачу я і краси в портретах,
оголена, доступна-це Богиня!?
Богиня та,що скромністю і щирістю відверта,
вільна,й закрита для всіх скриня...
Життя-це мить,що загублена серед подій,
а час летить у даль,яким керує доля.
Куди привезе потяг : до горя чи до мрій?
наповнений буде,чи девізом буде воля.
.
Ми всі жадаємо піти у кращий світ до раю,
душа в гріхах і в землю затягне.
І коли падаєш,ти на самому краю,
Бо ж руки добра ніхто не простягне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643116
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2016
Ти думаєш знаєш хто Я́́́́?
Ні, це тільки хибні слова.
це безмежна філософія моя,
це прихована в тілі душа.
Чи знаєш хто твій брат,друг,чи сусід?
тільки матерія вам думки наряджає.
В незнанні залишаємо слід,
душа без світла до неба злітає.
А хто з вас відкрив двері в кохання?
Це таємниця,яку кожний під серцем носить.
Вона приносить і щастя й страждання,
і брудні ілюзії в тіло розносить.
Чи віднайшов ти стежину щастя?
Це гарномія душі й почуттів,
Зайшовши в безвихід,ріжуть собі зап'ястя.
Не знайдуть його серед вічних снів.
Ось тепер задумайся хто Ти?
Саме ти в цьому світі основа,
зіграй для душі прави́́льні ноти.
З́розумієш ось цю філософію слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2016
Неважливо, день або ніч,
неважливо, ціле життя,чи мить,
але ми разом, віч-на-віч,
відчуваєш як серце моє тремтить.
Неважливо скільки пройде життя,
будуть ще поразки і перемоги,
Шукають тебе мої почуття,
без них немає для мене дороги.
Я заблукав в цьому світі примар,
в очах ще іскриться надія,
Яка падає з сонячних хмар,
обмиває мою душу і мрію.
́́́́́́́́́́́́
Мені не потрібно сотні прикрас,
скромна шкатулка, в якій живе діамантик,
Запали мене, щоб я не погас,
самотній,але вірний романтик.́́́́
́́
Неважливо, що показує час,
так жаль,що на марно інколи витрачаю,
серед пустих в цьому світі гримас,
я найду тебе,по-справжньому покохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Так тихо,тільки звуки небесних мелодій́,
колишуть думки ́ у пошуках раю.
Так тихо,зводяться ноти,
в яких я себе залишаю.
Так тихо й ховається біль,
самотність любить вдихати.
Так тихо,лиш хочеться мрій,
щоб це життя відчувати.
Так тихо,в очах зникає надія,
у стінах пустих залишить блукати.
Так тихо,хтось там без тебе радіє,́́́́́
з тобою старається це приховати.
Так тихо,лиш звуки небесних мелодій,
ќ́́олишуть думки,і я засинаю.
Так тихо,зводяться ноти,
проснуся і знову це прочитаю́́́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2016
Всё плачем, хотим верности и любви,
получим,и дальше все же недовольны.
И пишем бывшим и другим.
И разве вы ее достойны?
И всё кричишь ну подожди,
не оставляй пожалуйста боли.
Все хотим чувства как дожди,
но открываем парасоли.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642608
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2016
Так швидко пропливає час,
все хочемо,чогось здобути.
Забуваємо про тих хто біля нас,
дощами з неба човна́ не звернути.
Забуваєм про сімейний круг,
що все дитинство наше зігрівав.
Не бачимо хто наш справжній друг,
не вірим тим хто нас покохав.
Частіше десь всі спішимо,
а це життя,нам лабіринт будує.́́́́́
Ми всюди,лиш не до близьких біжимо,́́
і потім совість в самоті мордує.
́́́́
Все менше радість нам життя малює,
все більше приручило нас страждати.́́́́́́́́
І твою сутність,просто вітер здує,
і рідним буде по частинках роздавати.
Ми стали злими,від зрад,надій і болю,
телефон постійно став мовчати.
І де пропали наші зорі,
до яких у дитинстві мріяли дістати.́́
І в фотографіях минулих літ,
будем за сміхом близьких спостерігати.
Пригорнемо їх до серця ближче всіх,
але на ́жаль не зможем більше обійняти.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642341
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2016
Ми всі навчилися брехати,
шукаєм потім самоволю.
Для чого це?Щоб вихваляти́́́
знедолену свою же долю.
Ми брешем у словах кохання,
заради власної потіхи,
І ще повернеться зізнання,
удвічі з'́явиться зловтіхи.
Для когось це-знаряддя праці,
щоб чисту правду убивати.
І проживаючи в палаці,
залишуться там прогнивати.
Для когось брехня лиш гордість,
і дальше й дальше все пливеш.
Заглянеш в очі, там самотність,
і берега там не знайдеш.́́
Ми всі навчилися брехати,
приховуючи нікчемну сутність.
Для чого це?Щоб вихваляти,
свою псевдо-могутність.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2016
Кажется просто остаться в мире теней,
когда в настоящем с вами играются.
А что там осталось в жизни людей?,
Каждый второй в ошибках теряется.
Все больше слова,садят на иглу,
с ухмылкой глаза наслаждаются.
Поднявшись на нужную высоту,
улыбаемся как все разбиваются.
В узах любви,останется маскарад,
что спрячет верность и надежды.
И орут что чувствами все дорожат,
но только теми что без одежды.
И в голове появляется много добрых идей,
но маскарад лишь орет,уходи!
Кажется просто...остаться в мире теней,
Где не найдется верной пути. ́́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642031
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.02.2016
Я не палаю,мій вогник лиш багріє,
любов пролине через пекельні кола.
Тоді і полум'я озолочене повіє,
лебедині крила вірністю довкола.
Не буду марно розкидатися словами,
й залишати в душах чорні плями.
Буду годувати свіжими плодами
щоб не блукати кволими полями
Не хочу я збагачувати тіло,
й душу матеріальними гріхами.
Хоч почуття б всю землю облетіло,
не ляжуть поряд з мертвими скарбами.
Я ціную тільки істинних людей,
хто мовчки,зрозуміє все очами.
В кого цвіте любов поміж грудей,
у труднощах не розкидатиме плечами́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642030
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2016