| Сторінки (3/270): | « | 1 2 3 | » |
[youtube]https://youtu.be/lGjE1kkDnCU[/youtube]
***Колискова для малят***
Виконує -RoNika
Музика Мирон Береза
Слова - Тетяна Прозорова
1. Заколисує пан Вечір –
Кличе в ліжечка малечу,
Спи моє рідненьке, не журись!
Спить маленьке тополятко
І руденьке кошенятко,
Вітерець колише синю вись .
Приспів:
Люлі-люлі, спи,
І прийдуть до тебе сни
Всі твої маленькі мрії,
заповітні чарівні!
Люлі-люлі, спи
І долонечки склади
До подушечки м’якої
Свої щічки притули
2.В небесах поснули зорі
Засинає рибка в морі,
І мала росинка у траві
Оченята мружать квіти,
А у ліжечках сплять діти
І заснули зайчики малі.
Приспів
3.Ніч минає, буде ранок,
Буде сонечко й світанок
І приносить казку новий день
Подаруночки новенькі,
Карамельки солоденькі
І у жменьці сонячних пісень!
Приспів;
4. Заколисує пан Вечір –
Кличе в ліжечка малечу,
Спи моє рідненьке, не журись!
А біленьке Янголятко
Збереже тебе, малятко
Засинай, дитинко,усміхнись!
(Тетяна Прозорова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Вереснева пісенька Слова-Тетяни Прозорової
(Озвучення-ШІ)
[youtube]https://youtu.be/g4AjLQ_pyC0[/youtube]
Пролетіло літо зорецвітом ясним,
Повернулись діти у домівки-класи.
Усміхнувся Вересень: «Ану, за парти!»
Гілочкою вереса усіх вітати!
Скучили за класом, дітвора сміється!
Знову всі ми разом, ось урок почнеться!
А пригод за літо – не переказати –
Вересневу пісеньку давай співати!
Починай-розпочинай,
Школо, рік новий - нова!
Підбадьорив ріднокрай:
«Налаштуйтесь на дива!»
Вереснево клич усіх,
Гарним настроєм, цей дім!
Нас чекає тут успіх,
Нам дорослішати в нім!
Вереснева пісенька мандрує світом,
Весело навчатись - будемо дружити!
І нема секретів: у шкільному крузі
Знову зустрічаємо найкращих друзів!
Засіяло сонечко: «Які красиві!
Перемоги, діти, будемо щасливі!»
В подорож чудову вирушаєм класом,
Весело навчатись, коли всі ми разом!
Починай-розпочинай,
Школо, рік новий - нова!
Підбадьорив ріднокрай:
«Налаштуйтесь на дива!»
Вереснево клич усіх,
Гарним настроєм, цей дім!
Нас чекає тут успіх,
Нам дорослішати в нім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
[youtube]https://youtu.be/I4XI8zPtUlQ[/youtube]
Пані Качка
Музика- Юрій Шульженко
Слова – Тетяна Прозорова
(Малюнки відеоряду згенеровано автором з допомогою ШІ)
1.Тільки вранці промінцята
Крізь хмаринки пробиваються,
А пухнасті каченята
До матусі усміхаються.
І радіє мама-качка,
Неповторна пані Крячка,
І кумедні каченята,
І поважний качур-тато.
2.Біля річки, для порядку,
На зарядку шикувалися,
І смачненьку шоколадку
Поділили й пригощалися.
І радіє мама-качка,
Неповторна пані Крячка,
І кумедні каченята,
І поважний качур-тато.
3. А зустріли тітку Чаплю,
Шанували і вклонялися,
З криленят струсили краплі
Поважали і віталися.
І радіє мама-качка,
Неповторна пані Крячка,
І кумедні каченята,
І поважний качур-тато.
4. Добрий ранок пані Чапле,
Як сьогодні почувається?
Як там Ваші чапленята
В школі у своїй навчаються?
І радіє мама-качка,
Неповторна пані Крячка,
І кумедні каченята,
І поважний качур-тато.
5.Тільки вранці промінцята
Крізь хмаринки пробиваються,
А пухнасті каченята
До матусі усміхаються.
І радіє мама-качка,
Неповторна пані Крячка,
І кумедні каченята,
І поважний качур-тато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
[youtube]https://youtu.be/iv4NWOV5-M4[/youtube]
***Марш добровольців****
муз.- Юрія Шульженка, сл-Т.Прозорової
1.Розкажи мені, добробат,
Побратиме ти мій «старенький»,
Як у серці гримів набат,
Як пішов захищати Неньку.
Як дружині «Чекай» шептав,
На Майдані напередодні…
А чи виживем- ще не знав,
І тому ми живі сьогодні!
Приспів:
Знамено – вище, батальйон!
Знамено – вище, батальйон!
Героям –Слава! Буде єдність – сила є!
Поглянь-за нами йде мільйон!
Ми захищатимем кордон!
Є Бог і Воля, Україна хай живе!
2. Пригадаємо перший бій,
Як стояли спина до спи’ни.
Ще у грудях пече той біль,
Коли перший боєць загинув.
Розлетівся твій навпіл світ,
Як лелеці ламали крила….
Та, плече до плеча – це міць!
Ти підтримай нас Боже, милуй!
Приспів.
3.Серед лиха і перешкод
З перших днів там, де бій точиться.
Та ми знали завжди: Народ –
То є Справжнє, а не дрібниці!
І за нами сьогодні йдуть
Волонтери, бійці й дороги,
Та, світліє терниста путь,
Бо ми віримо в Перемогу!
Приспів.
4.Не збагнути рокам ніяк,
Де та сила у нас береться,
Де таємний той код і знак,
Що поєднує душу й серце?
Заповітний отой секрет,
Що жаскі подолає битви?
Велич– Роду, вогонь Планет,
А ще - Мамині сни й молитви!
Приспів.
5. Повернемось, чекайте нас,
А на прапорі - Перемога!
Віра вся –в цей священний час
І дається вона від Бога.
Україну збудуєм знов,
Що у мріях , думках за обрій.
Бо у серці живе любов,
Доброволець це значить – добрий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
=====================
Дракончик
(дитяча пісенька)
Слова Тетяна Прозорова, музика Мирон Береза
[youtube]https://youtu.be/UvpXY8MaUvY[/youtube]
1.Коли хмарки нахмуряться
й малі сумують квіти,
Знайду собі Дракончика
І будемо дружити!
Є в мене друзі і батьки,
Ну як їх не любити?
Та хочеться з Дракончиком-
Малесенькимм дружити!
2. Мені б допомагав завжди
Уроки він учити
Дракончик може залюбки
За хвіст впіймати вітер!
Уміє класно мій Дракон
Красивий гол забити!
Так хочеться з Дракончиком-
З Дракончиком дружити!
3. До мене прилетить Дракон
У новорічне свято ,
Усядеться на мій балкон
Щоб друзів захищати!
Охоронятиме кордон,
А поруч з ним-мій тато,
А ще- завзятий батальйон
Малі драконенята!
Приспів:
Мій Дракончик, хоча і малий,
Та од вітру він швидше літає !
Побажання у рік цей новий
На ялиночці нашій збирає:
Щоб ясніли чисті зорі,
Позитиву й світла — море
Дружби, злагоди ,надії,
І збувалися всі мрії!
Були мирні - гради й зливи!
А малята - щоб щасливі!
@МАЛДІВИ фабрика пісень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Зоря, яка зветься Сонце (Звезда по имени Солнце - гр. «Кіно» Віктор Цой, переклад Т.Прозорової)
[youtube]https://youtu.be/EkzoUyvCnhg[/youtube]
Білий сніг, сірий лід - на розтріскану землю ліг .
Ніби ковдра яскрава на нім - місто в дорожній петлі.
А над містом хмари пливуть, закриваючи неба слід,
А над містом пливе жовтий дим, місту дві тисячі літ.
Під світлом тієї Зорі, яка зветься Сонце…
І дві тисячі літ війна, війна без імен і причин.
Війна – фактор молодих, лікує від старості він.
Червона, калиною кров за годину вже просто земля,
А за дві - на ній квіти й трава, а за три – вона знов ожива,
І зігріта промінням Зорі, яка зветься Сонце.
Знаєш… є так, і буде завжди: хто улюбленець Долі і син,
Хто живе за законом своїм, і у засвіти йде молодим.
Він не знає орденів та імен, не згадає слово «так» і слово «ні»,
І він здатен дістатись зірок, не вважаючи, що це у сні
Опаливши крило на Зорі, яка зветься Сонце.
Зоря, яка зветься Сонце
[youtube]https://youtu.be/jQV5VXfKDYc?list=RDjQV5VXfKDYc[/youtube]
Звезда по имени Солнце (оригінал)
Белый снег, серый лед, на растрескавшейся земле.
Одеялом лоскутным на ней - город в дорожной петле.
А над городом плывут облака, закрывая небесный свет.
А над городом - желтый дым, городу две тысячи лет,
Прожитых под светом Звезды по имени Солнце...
И две тысячи лет - война, война без особых причин.
Война - дело молодых, лекарство против морщин.
Красная, красная кровь - через час уже просто земля,
Через два на ней цветы и трава, через три она снова жива
И согрета лучами Звезды по имени Солнце...
И мы знаем, что так было всегда, что Судьбою больше любим,
Кто живет по законам другим и кому умирать молодым.
Он не помнит слово "да" и слово "нет", он не помнит ни чинов, ни имен.
И способен дотянуться до звезд, не считая, что это сон,
И упасть, опаленным Звездой по имени Солнце...
Звезда по имени Солнце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
[youtube]https://youtu.be/WyEyK1sTQAY[/youtube]
Руханка - Крапелька-Даринка
Руханка на свято весни для садочків та молодшої школи
Виконує - РоНіка
Музика Юрія Шульженка
Слова Тетяни Прозорової
Текст пісні:
Плакала-журилась на даху крижинка,
Льодова бурулька слізоньки лила:
Ой, весна настане! Скоро я розтану!
Де вона взялася, де була?
Плакала бурулька гірко чарівна,
Капали сльозинки з даху і вікна!
А одна краплинка усміхнулась дзвінко,
Не журись, льодинко, і не будь сумна!
Я – твоя дитинка, Крапелька - Даринка!
А Весна – квітуча і ясна!
Крапелька-Даринка, іскорка в теплі,
Мамина сльозинка, усмішка її!
З кошеням руденьким в піжмурки погрались,
Так багато справи у весняні дні!
Пісеньку співали, квітку напували,
Проліски розквітли навесні!
Проліски розквітли сині навесні!
Так багато справи у весняні дні!
До красуні-річки додали водички,
Полили травичку, зеленіє луг!
Заплели веселку-райдугу в косичку!
Сонечку вдягнули капелюх!
Полили травичку, зеленіє луг!
І кумедний сонцю вділи капелюх!
Плакала-журилась на даху крижинка,
Льодова бурулька слізоньки лила:
Та її дитинка, Крапелька-Даринка
За долоньки весну привела.
Крапелька-Даринка, хоч і замала,
Весну розбудила, діткам привела.
А настане вечір – у м’яку хмаринку,
Загорнуться ніжно, і побачать сни,
І бурулька-мама, й донечка-краплинка
Знов умиють ранок, не проспи!
І умиють ранок, тільки не проспи,
Бо на землю прийдуть дощиком рясним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
*Молитва Капелана*
1.Горіли плащаниця і світи
Міста палали, долі і народи,
Його молитва: Боже,захисти
Життя, дитину, щастя і свободу!
Він закликає зранених сердець,
що час давно – не до брутальних ігор,
Останній вибір обира Творець,
Останній вибір, свій останній вибір!
***Боже, помилуй, дочку, і сина.
Свічечку ясну, мою Україну!
Дай ти нам сили,мій батьку небесний,
Най же свавілля це чорне пощезне!
Дай нам свої життєдайні джерела,
Щоб захистити міста свої й села,
Мудрості, стійкості дай командирам,
Нашим бійцям, всупереч бомбардирів!
Дай ти нам крицею стати й стіною
В битві рішучій із сатаною!
Вірю, життя переможе всі битви,
Най же цей світ зберігає молитва!
2.Між люди сіє праведне зерно,
У скронях павутинки - срібна осінь
Творця в собі знайшов уже давно…
Творця знайшов …себе шукає й досі.
Молитва – в суголоссі журавлів,
Від нього і до мене, і до тебе.
Вони – степові наші кораблі,
Вони тримають небо,наше небо.
…….І твій вогонь у серці я несу
Мій друже незабутній , Капелане
Допоки мироточить наша рана
Не можна зневірятися, скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Де ти?!*
Де ти...суголосся дощів і світла...
У забагнених тих тенетах,
Де летить моя тиха молитва
З незгасаючим небом – де ти?
Де ти...в сніговіях тремтіло тихо...
Обертались серця-планети –
(збережи тебе, Боже, від лиха!)
У натомлених кілометрах
Пломеніє думками – де ти?!
Де ти... знову січений дощ на віконні
Вимальовує спраглі портрети...
І уже не затихне до скону
В моїм серці твій вітер: «Де ти?»
....А у мороці знову і знову
Виникають твої силуети.
Сновигають дощі по колу...
Ні...це – я , в крижаних тенетах...
Між дощами й війною...де ти?
Т.Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
[youtube]https://youtu.be/ElkX7lYYkck[/youtube]
ДУША УКРАЇНИ СВЯТОЇ
Слова Тетяни Прозорова, музика Мирон Береза
Ми з тієї землі,
Де летять вдалині журавлі…
Діти скіфів, степів і сивОго Сварога .
Нам завіщано жити на нашій священній землі
За скрижалями щастя , любові і Бога.
Та коли вороги перейшли не свої береги –
Найдорожче у кожному серці відтяли,
Із запеклих руїн піднімалися всі, як один
І стіною до бою звитяжного стали.
Приспів
А душа - все бентежиться ніч до світанку
Ій немає межі, незгасимий віками вогонь,
Що палає у ній , і, мов прапор, несе вишиванку,
Ще з дитинства святиню із маминих теплих долонь.
Мій народе – душа України святої,
Мій незламний найкращий на тисячі літ!
Під мелодію серця міцніють герої, -
Забриніла вона – і співає її цілий світ!
2.Ти у Книзі Життя
Чесну путь намалюєш дощем
І по сірим шляхам - промінці майбуття,
А зажури сторінок торкнешся буремним вогнем,
І щоб світлом яскравим буяло життя!
Українська душа…
Славінь дня за добро і свободу
Пломеніє у серці, баладах ,віршах…
Я кохаю тебе,
мій незламний, чудовий народе,
Моє щастя, мій біль,і гаряча душа!
Приспів
А душа - все бентежиться ніч до світанку
Ій немає межі, незгасимий віками вогонь,
Що палає у ній , і, мов прапор, несе вишиванку,
Ще з дитинства святиню із маминих теплих долонь.
Мій народе – душа України святої,
Мій незламний найкращий на тисячі літ!
Під мелодію серця міцніють герої, -
Забриніла вона – і співає її цілий світ!
=====
@МАЛДІВИ фабрика пісень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Моя книга- на віртуальній книжковій виставці школи #КГ114КМР:
Віртуальна книжкова виставка
-Бібліотекар Маслова І.М.;
Сьогодні своїм читачам пропоную книжкову виставку "Книги про війну в Україні" у вигляді інтерактивного плакату. Щоб ознайомитися із книгами, заходьте за посиланням, кликайте на кнопки і "читайте". А потім приходьте в бібліотеку за друкованою книгою, яка припала до душі.
https://www.thinglink.com/scene/1788309949101638309
#тижденьчитання2023
#бутисвоїми
— з Тетяною Прозоровою.
Прозорова Тетяна "А Ви - давно зіркам дивились в вічі?"
«А Ви – давно зіркам дивились в вічі?» - перша книга Тетяни Прозорової, про сьогодення і минуле України, сподівання майбуття.
Збірочка увібрала в собі тривоги і хвилювання українців та стверджує перемогу Світла над Темрявою, а Життя над Смертю. «Особливо імпонує сила її «Ліхтарника», який щодня запалював ліхтарі та «дивився в небо, де свята Пречиста зірками обдаровувала нас», фактично, це є гімн всім скромним і непомітним геніям добра і світла – пише про творчість Тетяни відомий літературний критик Світлана Скорик, - ця неймовірна балада про ліхтарника гідна найкращих класичних українських антологій».
У збірці ви знайдете також тексти пісень, авторські оповідання та твори юних літераторів об’єднання «Іскорки» Криворізької загальноосвітньої школи №114. Ідея перемоги світла і добра, патріотизм та українність золотою ниткою переплітає всі твори і, сподіваємося, знайде відгук у серцях читачів.
«Безмежна моя Вдячність всім, хто в цей час був і є поруч, хто робить мій – наш День світлим. Ви – щирі, ви – неймовірні, щасти вам, люди!»
Тетяна Прозорова
Патріотичні пісні на слова Тетяни Прозорової
1. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667340 «Іловайський вальс» (2016 рік)
Музика, виконання, запис – Миколи Шевченка
https://www.youtube.com/watch?v=KKgNflIpU_s відео
«" Іловайський вальс" - це Пісня-реквієм по загиблим в Іловайському котлі, ВСІХ загонів, які приймали участь в цій бойовій операції, а також - мирних жителів…, це – заклик до миру.
В фільмі є в кадрах медик батальйону «Донбас». Одеська медсестра Анна Ілющенкова (позивний «Мурка») пішла волонтером на фронт на час літньої відпустки у 2014р. Разом із батальйоном «Донбас» потрапила у Іловайський котел, отримала 6 поранень, потрапила в полон, потім їх обміняли, повернулась додому... … Майже всі, хто на фотографіях в цьому відео – загинули в Іловайському котлі… Світла їм пам'ять…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661240 «Я подарую тобі мирну Україну» (2016 рік)
Музика, виконання – Миколи Шевченка
https://www.youtube.com/watch?v=wE2I6FoamOQ відео
«Ця пiсня для маленької донечки Софiйки мого давнього друга – земляка Володимира Шумейка, позивний «Ромео», яка вчора народилась, та її мами. Володя – майданiвець, Герой України, i просто хороша людина.»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676809 «Ангел перемоги» (2016 рік)
Музика і виконання Христини Панасюк
https://www.youtube.com/watch?v=6ApMMhoX4O0&t=11s відео
«Сьогодні – день народження однієї дуже хорошої й дорогої мені людини, військового, патріота… Люди часто називають його – Ангел… Бажаю, щоб збувалися всі його мрії, щастя, здоров'ячка, і миру нам всім найшвидшого. Головне, нехай оберігає його Господь і всіх наших хлопчиків.»
https://www.youtube.com/watch? v=FE_tqL9mbO8 «Степова Принцеса» (2017 рік)
Музика - Криворученко Юрій
Виконують : Криворученко Юрій, Пашкова Мілена
«Пісня присвячена Христинці Панасюк – співачці, патріоту, хорошій людині та всім дівчатам, жінкам цієї останньої війни.»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680089 «Маленький фенікс» (2016 рік)
Музика, виконання –Тетяни Мірошниченко
https://www.youtube.com/watch?v=PYkz0k9dCSs відео
«Кохання, опалене війною... Пісня тим, хто знайшов, хто зберіг в цій війні своє кохання – воно, ніби той птах – фенікс, згораючи, стаючи попілом в життєвих переживаннях, знов і знову відроджується, щоб чекати і чекати свою єдину людину, молитись, допомагати, рятуючи тим самим від лиха... Повертайтесь живими, хлопчики! Вдома вас чекають... Всім серцем…
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!»
https://www.youtube.com/watch?v=Y1hBenX6UTE «Айдарівський марш» (2016 рік)
Музика, аранжування, вокал – Віктор Ліфанчук
Також тут є колективна збірочка УКРАЇНА НЕПЕРЕМОЖНА: Громадянська лірика
У збірці подані вірші сімдесяти українських поетів, об’єднаних любов’ю до рідної Вітчизни.
Поетичне слово – художньо-публіцистична зброя – будить прагнення до кращої долі, формує національну свідомість і єдність, робить нас чуйнішими, духовно досконалішими.
Це щирий дарунок усім бійцям за кращу долю вільної й залежної від кожного з нас України.
У збірці представлені три поезії Тетяни Прозорової:
• «Марш добровольців» (Музика Юрія Шульженка)
• «Калинове причастя» (за мотивами народних легенд)
• «Сивина землі» (Холодноярському отаману Кості Степовому-Блакитному та його бійцям)
https://www.youtube.com/watch?v=eef3EWIJuJk «Сивина землі» (2021 рік)
Музика, виконання – Юрія Шульженка
«Холодноярському славному отаману Костеві Пестушку (Степовий-Блакитний) та героїчному сьогоденню 17-ї танкової присвячується...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Де ти?!*
Де ти...суголосся дощів і світла...
У забагнених тих тенетах,
Де летить моя тиха молитва
З незгасаючим небом – де ти?
Де ти...в сніговіях тремтіло тихо...
Обертались серця-планети –
(збережи тебе, Боже, від лиха!)
У натомлених кілометрах
Пломеніє думками – де ти?!
Де ти... знову січений дощ на віконні
Вимальовує спраглі портрети...
І уже не затихне до скону
В моїм серці твій вітер: «Де ти?»
....А у мороці знову і знову
Виникають твої силуети.
Сновигають дощі по колу...
Ні...це – я , в крижаних тенетах...
Між дощами й війною...де ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
***
Нещирі погляди…обірвані світи…
Замерзлі душі…почуття…манери..
Ми зустрічались …у минулому житті
І ,з усмішкою п’яної Мінерви,
Вітали зустрічі, і – вії в об’єктив..
Обійми, у напружених гримасах…
Все,як годиться, "чистий позитив",
І дружній діалог «пускали в маси»,
Липке «Чарівно!» вогке «Надзвичайно!»
Все «по понятіям» і схоже на мости,
Але, хтось брудом східці замастив
І шкірку тихцем кинув від банана.
#Марія_Зоряна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
Мої квіти пахнуть нестиглим сонцем...
***
Мої квіти
пахнуть
нестиглим сонцем...
Що в купелях у березня вмиються.
Зігріваю їх подихом
в твоїй долоньці,
Кличу поглядом, доки розкриються.
Недоторкані, вітром вимиті,
Не медами окроплені й м’ятою…
А дощами й туманами вишиті
Пахнуть тою травою прим’ятою,
Що тіла наші вранці торкалися
У жагу божевільну сплітаючись,
Воскресаючи й знов розтікаючись,
Трунком щастя, яким причащалися
Із гірчинкою і недолею,
Надзвичайною дикою волею
В небесах, під якими кохалися,
Оксамит розшиваючи зорями.
Квіти неба, у ве́сну скуйовджені –
Намагалися, сумнівалися
Сподіваннями насторожені,
Але, чистими залишалися.
В несподіваних снах ...ненароджені.
#Марія_Зоряна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
[youtube]https://youtu.be/Ei7SfHC5HjI[/youtube]
БАВOВНЯТКО | Пісня Мультик для Дітей
МАЛДІВИ Фабрика пісень
===================
***Бавовнятко****(слова -Тетяна Прозорова, музика Мирон Береза)
1.Один купив шиншилу, а інший-кошенятко
Розумне цуценятко виховує мій друг,
А я так хочу миле, хоробре Бавовнятко,
Що захистить країну і все живе навкруг!
Бандерівець-котяра розвіє чорні хмари,
І знищує снаряди відважний пес Патрон
І замовкають «гради» у військових нездарів,
Коли до них приходить «бавовняний дракон»!
*Приспів;
Українське Бавовнятко є гарантом всіх гарантів!
Симпатичне це звірятко палить бази окупантів.
Чарівне,непосидюче, і ,забудьте ваші мрії,
Бо палахкотять блискуче окупантові надії!
І сьогодні Україну хто посміє ображати ,
Те пощезне і загине, або всядеться за грати!
Хто поводиться вороже, за душею камінь має,
Бавовнятко «допоможе», і валізи позбирає!
Нам чужого не потрібно , от воно все і палає!
2. А у краю чужому – вам спокою нікому!
Тремтіти і тікати – оце і є ваш час!
Залиште вашу зброю , вам час уже додому!
Там стільки справ чудових давно чекають вас!
Приїхали,виходьте, в чужі не лізьте сани!
Чемнесенько поводьтесь, як дід колись казав!
Ану,гайда додому, свої забудьте плани,
Бо прийде Бавовнятко, закриє цей портал!
Бо будуть байрактари ,валіза і вокзал!
Приспів;
І сьогодні Україну хто посміє ображати ,
Те пощезне і загине, або всядеться за грати!
Хто поводиться вороже, за душею камінь має,
Бавовнятко «допоможе», і валізи позбирає!
Нам чужого не потрібно , от воно все і палає!
=====
@МАЛДІВИ фабрика пісень
[youtube]https://youtu.be/NkT3FpWsK6s[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
[youtube]https://youtu.be/kYu3m9mKDDg[/youtube]
Дитяча пісня - Крапелька-Даринка
Виконує - РоНіка
Музика Юрія Шульженка
Слова Тетяни Прозорової
Текст пісні:
Плакала-журилась на даху крижинка,
Льодова бурулька слізоньки лила:
Ой, весна настане! Скоро я розтану!
Де вона взялася, де була?
Плакала бурулька гірко чарівна,
Капали сльозинки з даху і вікна!
А одна краплинка усміхнулась дзвінко,
Не журись, льодинко, і не будь сумна!
Я – твоя дитинка, Крапелька - Даринка!
А Весна – квітуча і ясна!
Крапелька-Даринка, іскорка в теплі,
Мамина сльозинка, усмішка її!
З кошеням руденьким в піжмурки погрались,
Так багато справи у весняні дні!
Пісеньку співали, квітку напували,
Проліски розквітли навесні!
Проліски розквітли сині навесні!
Так багато справи у весняні дні!
До красуні-річки додали водички,
Полили травичку, зеленіє луг!
Заплели веселку-райдугу в косичку!
Сонечку вдягнули капелюх!
Полили травичку, зеленіє луг!
І кумедний сонцю вділи капелюх!
Плакала-журилась на даху крижинка,
Льодова бурулька слізоньки лила:
Та її дитинка, Крапелька-Даринка
За долоньки весну привела.
Крапелька-Даринка, хоч і замала,
Весну розбудила, діткам привела.
А настане вечір – у м’яку хмаринку,
Загорнуться ніжно, і побачать сни,
І бурулька-мама, й донечка-краплинка
Знов умиють ранок, не проспи!
І умиють ранок, тільки не проспи,
Бо на землю прийдуть дощиком рясним!
2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
[youtube]https://youtu.be/4uFJNVwqJSw[/youtube]
=================
Слова Тетяна Прозорова
Музика Мирон Береза
Сердечно дякуємо вам, батьки!
1.Ми за ручку йшли разом роки…
Завесніється й знову засні’жить…
Ви зі мною, рідненькі батьки,
Ваша сила і лагідна ніжність.
Рідний дім, дорогий оберіг,
радів і садочку, і школі,
Зберігав і родину зберіг
У родинному доброму колі.
Приспів:
Сердечно вдячні вам, батьки,
За щирість, мудрість і за ласку,
За незабутнії роки
І за дитинства добру казку,
За мрії, й батьківську любов,
Що вчили серцем відчувати,
Дозвольте обійняти вас ізнов,
Мої батьки, рідненькі голуб’ята.
Дозвольте обійняти вас ізнов,
Мої батьки, рідненькі голуб’ята!
2.Берегинею мамині сни
У дорогу мене обіймали.
Життєдайне джерельце весни
Ти щоранку мені дарувала.
Я сюди повернуся завжди,
Кличе серденько знову і знову,
Я прошу, зберігав щоб сліди,
Твої, матінко, в Бога святого.
Приспів
3. Не забути оті солов’ї,
Котрі нас, любий тату, вітали
Сонну річку, світанки ясні
На рибалках, які зустрічали.
Перший гол, чесну радість без меж,
І сріблясте відлуння на морі.
Най же доля тебе збереже ж
Від нещастя, хвороби і горя.
==========================
@МАЛДІВИ фабрика пісень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
[youtube]https://youtu.be/fPdPUAIUJzQ[/youtube]
А я тебе чекати буду!
сл. Тетяни Прозорової, муз. Миколи Шевченка
вик гурт "Малдіви"
Сестричко, рідна, витри сльози,
Пора давно його забути,
Четверті йдуть до нас морози,
А ти не можеш все заснути...
Не повернути тую спеку,
Тих соняшників не вернути,
Вже відлетіли, мов лелеки,
У засвіт ті, хто не забутий...
А ніч- мов прірва і з журбою,
В своєму всіх сховала світі!
І тих, хто здав усе без бою,
І тих, хто йшов назустріч вітру!
Сховала в темній своїй ніші
Вона і праведне і грішне
Молитва дівчини невтішна,
Та що там...всі ми в світі грішні...
Загояться рубці і рани...
А у житті так мало треба
Щоб з бою повернувсь коханий,
Щоночі я прошу у неба!
І, що б там не сказали люди,
А ти мені сьогодні снився,
А я тебе чекати буду!
Ти тільки,чуєш, повернися!
А я тебе чекаю всюди...
Благаю Бога, повернися!
2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
РоНіка - пісня "Вчителька"
Текст - Т. Прозорова
Музика - О. Мачайло
Аранжування - Студія звукозапису "Фонограма"
[youtube]https://youtu.be/bgOPT7QGjEw[/youtube]
1.Лиш сонечко встане, обличчя торкнеться,
Проміння пошле золоте.
А вчителька наша до нас усміхнеться,
Й до класу усміхнена йде.
І усмішці тій кожна квітка радіє –
Прекрасна і трепетна мить!
Вона своїх учнів, мов зірка, зігріє
І жити, і щастю навчить.
ПРИСПІВ:
Учителька - світло, як мама привітна.
Уроки-хвилинки летять непомітно!
Ми світ цей чарівний малюєм розмаєм,
Бо Синю пташину у серденьку маєм!
Ми з нею у мріях шкільного буття,
І Птаха надії здійсниться в життя!
2.
Бо усмішка та у житті все єднає:
Пілот, що упевнено мчить,
Поет і романтик її лиш згадають
І справа в руках їх горить!
Та усмішка – ніби чарівні вітрила,
Лиш з’явиться – зміниться все!
До книжки, науки дороги відкриє
І радість пізнань принесе.
ПРИСПІВ:
Учителька - світло, як мама привітна.
Уроки-хвилинки летять непомітно!
Ми світ цей чарівний малюєм розмаєм,
Бо Синю пташину у серденьку маєм!
Ми з нею у мріях шкільного буття,
І Птаха надії здійсниться в життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
[youtube]https://youtu.be/y2E1YxgHI6Q[/youtube]
Ліхтарник
муз.О.Данілова , співають Олександр і Ольга Данілови
сл.Т.Прозорової
Він був ліхтарник...тихий, непримітний...
У чім душа тримається в житті!
Та з рук його палахкотіло світло –
Й надвечір оживляло ліхтарі!
Щовечора(така його робота)
Черкнувши сірником об черевик,
Коли все місто поринало у дрімоту,
Творив нам сяйво, тихий чарівник!
Ніхто не помічав, ні він,ні люди,
(Господь сховав цю таїну з очей)
Коли скликав він світло звідусюди,
Щоразу меншав чоловічок цей.
Своїм життям звичайним місто грало,
Поет і кухар, мер, міський дзвонар....
Хто світло ніс–вони не помічали!
Помітили, коли його не стало...
Бо разом з ним заснув його ліхтар....
©Тетяна Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Тінь журби
(тим, хто не дожив , і тим , кому з цим жити)
(музика Генадій Гребенюк,слова - Тетяна Прозорова)
на відео -весь концерт, пісня "Тінь журби" з 21 хвилини, відеокліпа ще немає
[youtube]https://youtu.be/eWdLCe_7Bo0[/youtube]
Тінь журби
1.Мій друг пішов за обрії, туди,
Куди ховає небо тінь журби...
Пішов, услід за осінню,
пішов ногами босими,
Куди летять лелечині сліди...
Стікає воском жовтий листопад ,
Незлічених господар втрат і зрад.
І скільки нам одмірялось,
А так злетіти мріялось
Між зоряних незвіданних бравад!
Приспів:
Тінь журби до самих до небес!
Знов і знов я згадую тебе,
Що було, і те, що не зрослось,
Все по безголоссю розлилось...
2.Снігами заколисує зима,-
Володарка жорстока і сумна,
Біду і радість назавжди
І дружби нашої сліди-
У спогадах зустрінемося ми!
Бо друзі повертаються завжди
Джерельцями весняної води,
Розквітнувшими крилами,
Хвилинками щасливими.
Щоб нас порятувати від біди.
Приспіів;
Тінь журби - в молитві тихих слів...
Між світів і справжніх почуттів!
Мрії снів, усе,що відбулось,
Сподівалось, і, що забаглОсь…..
Тінь журби до самих до небес!
Знов і знов я згадую тебе,
Кличуть вдаль мене твої сліди-
Стане чистим світлом тінь журби…..
(текст написаний
27.11.2022)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
тема ***Слово для друга"***
Петрівське...
(Петрові Пашковському)
В Петрівку літо – панство, звідусюди
Віншує злато сонця щедрий бал!
І Синім птахом ти для когось будеш,
Чи – каменем... що пташку захищав.
Дерева сни нашіптують пустелям,
Збентеженим вітрам – п’янке крило,
І збереже твоя надійна скеля
Кохання, серця чисте джерело.
Нам – обіймати казку верховіття,
Де всесвітів зоріє вічна даль,
Зірки зі мріями збирати у суцвіття,
Відлунням щастя зціливши печаль,
Нам ще вітати сонячні заграви,
Тулитися щокою ніжних плес,
Де небо – закосичене у трави,
І трави, що торкаються небес.
...Мій Господи, поглянь, ще стільки справи
Для серця, що стрімке, немов експрес!
А ми – неначе, ще й не починали...
#Тетяна_Прозорова 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
[youtube]https://youtu.be/_QFitbKEG9g[/youtube]
Роніка - пісня - Вишиваночка- лелечині крила
Текст - Т. Прозорова
Музика, аранжування - М. Береза
Текст пісні:
1.
У гніздечко рідне з вирію вертали
Дорогі лелеки, щоб земля цвіла,
І небесне плесо зранку вишивали
Пір’ячком тендітним від свого крила.
Щоб спокійно спали в ліжечках малята,
Навіки здолало сонечко пітьму,
Щоб росли щасливі діти й пташенята,
Принесли на крилах віру і весну
Приспів.
А в небі блакитнім, у небі блакитнім
Моя вишиваночка сонечком квітне!
ЇЇ вишивали лелечині крила,
Вони переможну дорогу відкрили!
Ми разом: і гори, моря й полонини!
Живи, Україно, квітуй, Україно!
Лунай, моя пісне, нескорена дзвінко!
Я - горда, щаслива, бо я - українка!
2
.Мій лелечий краю, зорі і світанки….
Синіми очима озеро яснить,
Тут найкращі в світі люди й вишиванки,
А струнИ торкнешся – пісня забринить!
А на вишиванці – мрії солов’ їні,
І лелече щире, лагідне крило,
І благословенна квітка Берегині,
Береже країну людям на добро.
Приспів.
А в небі блакитнім, у небі блакитнім
Моя вишиваночка сонечком квітне!
ЇЇ вишивали лелечині крила,
Вони переможну дорогу відкрили!
Ми разом: і гори, моря й полонини!
Живи, Україно, квітуй, Україно!
Лунай, моя пісне, нескорена дзвінко!
Я - горда, щаслива, бо я - українка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ei7SfHC5HjI[/youtube]
***Бавовнятко****
(слова -Тетяна Прозорова, музика Мирон Береза)
1.Один купив шиншилу, а інший-кошенятко
Розумне цуценятко виховує мій друг,
А я так хочу миле, хоробре Бавовнятко,
Що захистить країну і все живе навкруг!
Бандерівець-котяра розвіє чорні хмари,
І знищує снаряди відважний пес Патрон
І замовкають «гради» у військових нездарів,
Коли до них приходить «бавовняний дракон»!
*Приспів;
Українське Бавовнятко є гарантом всіх гарантів!
Симпатичне це звірятко палить бази окупантів.
Чарівне,непосидюче, і ,забудьте ваші мрії,
Бо палахкотять блискуче окупантові надії!
І сьогодні Україну хто посміє ображати ,
Те пощезне і загине, або всядеться за грати!
Хто поводиться вороже, за душею камінь має,
Бавовнятко «допоможе», і валізи позбирає!
Нам чужого не потрібно , от воно все і палає!
2. А у краю чужому – вам спокою нікому!
Тремтіти і тікати – оце і є ваш час!
Залиште вашу зброю , вам час уже додому!
Там стільки справ чудових давно чекають вас!
Приїхали,виходьте, в чужі не лізьте сани!
Чемнесенько поводьтесь, як дід колись казав!
Ану,гайда додому, свої забудьте плани,
Бо прийде Бавовнятко, закриє цей портал!
Бо будуть байрактари ,валіза і вокзал!
Приспів;
І сьогодні Україну хто посміє ображати ,
Те пощезне і загине, або всядеться за грати!
Хто поводиться вороже, за душею камінь має,
Бавовнятко «допоможе», і валізи позбирає!
Нам чужого не потрібно , от воно все і палає!
=====
@МАЛДІВИ фабрика пісень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Неперевершена радісна новина !
"Нагороджуються Всесвітнім Орденом «Золотої Зірки Культурної дипломатії»
Олександр Печора
Oleksandr Pechora
Україна, поет, журналіст, громадський діяч."
В цій Зірці- Світло його Всесвіту і наша вдячність.
Не знаю,чи є ще десь такий митець,як наш Олександр Андрійович....але, мені здається, що немає )) це Той випадок, коли нагорода має пишатися тим, що її вручили саме цій Людині.
Радію за Україну і за нас, всіх , кого згуртував він в "Ріднокраї", а перед очима - збірочки його творчості і всі наші колективні , створені з його легкої руки і постійної щоденної праці, пошуку , незламності,віри в улюблену справу.
Його твори і публіцистика пронизані любов'ю до рідної землі , оригінальні й неповторні, це - саме ті твори,які читають і перечитують, радять знайомим.
Радію, усміхаюсь цій урочистій події, і знаю , що нас таких сьогодні -як зірок на небі, тих, хто вдячний долі за життєві перехрестя з Вами, дорогий Андрійовичу. Здоров'я Вам, миру, Перемоги! А все інше-намалюємо,напишемо, "наукраїнимо". )))
_____________________________________________________________________
Всесвітній Орден Золотої Зірки
Цим орденом нагороджуються «кращі з кращих» – митці, артисти, спортсмени, культурні діячі, які своїми досягненнями та талантом прославляють свою країну.
Всесвітній Орден Зірки «CREDO AD ASTRA», вручається за досягнення людства, «кращим з кращих» у всіх сферах людського життя. Композиція в центрі нагороди найближча до Сонця зоряна система з найближчої до землі зіркою Альфа Центавра найяскравіша зоря в сузір'ї Центавра й третя за яскравістю на всьому небі-символізує прагнення до вищих ідеалів. Зірка - образ багатозначний. Це символ вічності, світла, високих устремлінь, ідеалів. Символічні аспекти образу пов'язані з ідеєю множинності (зірки на небі - символ неосяжної безлічі) і організації, порядку.
Орденом нагороджують з формулюванням «За внесок в розвиток суспільства» найвидатніших людей України та світу в номінаціях: космічної діяльності, державної діяльності, громадської діяльності, науки, медицини, освіти, культури, мистецтва, спорту, журналістики, меценатства, благодійності, бізнесу, юриспруденції . Протягом 10 років Орденом були нагороджені вчені, космонавти, політики, артисти, музиканти, художники,, громадські діячі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Тінь журби
(тим, хто не дожив , і тим , кому з цим жити)
Мій друг пішов за обрії, туди,
Куди ховає небо тінь журби...
Пішов, услід за осінню,
пішов ногами босими,
Куди летять лелечині сліди...
Стікає воском жовтий листопад ,
Незлічених господар втрат і зрад.
І скільки нам одмірялось,
А так злетіти мріялось
Між зоряних незвіданних бравад!
Тінь журби до самих до небес
Знову й знов я згадую тебе,
Що було, і те, що не зрослось,
Все по безголоссю розлилось...
Тінь журби...
Вже й саван заколисує зима,
І холодом обійме крадькома,
Здолає все свята любов -
Вона - основа всіх основ,
І вірю, ми зустрінемося знов!
Бо друзі повертаються завжди
Джерельцями весняної води,
Розквітнувшими крилами,
Хвилинками щасливими.
Щоб нас порятувати від біди!
Тінь журби - в молитві тихих слів...
Між світів і справжніх почуттів
Мрії снів, усе,що відбулось,
Сподівалось, і, що забаглось,
Тінь журби..в зажуру тінь журби...
Збережи у серці всі скарби,
Треба жить - за тих, хто не дожив,
Нас беріг і так життя любив!
Стане чистим світлом тінь журби.
Т . Прозорова
27.11.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
[youtube]https://youtu.be/kYu3m9mKDDg[/youtube]
2021р.
Дитяча пісня - Крапелька-Даринка
Виконує - РоНіка
Музика Юрія Шульженка
Слова Тетяни Прозорової
Текст пісні:
Плакала-журилась на даху крижинка,
Льодова бурулька слізоньки лила:
Ой, весна настане! Скоро я розтану!
Де вона взялася, де була?
Плакала бурулька гірко чарівна,
Капали сльозинки з даху і вікна!
А одна краплинка усміхнулась дзвінко,
Не журись, льодинко, і не будь сумна!
Я – твоя дитинка, Крапелька - Даринка!
А Весна – квітуча і ясна!
Крапелька-Даринка, іскорка в теплі,
Мамина сльозинка, усмішка її!
З кошеням руденьким в піжмурки погрались,
Так багато справи у весняні дні!
Пісеньку співали, квітку напували,
Проліски розквітли навесні!
Проліски розквітли сині навесні!
Так багато справи у весняні дні!
До красуні-річки додали водички,
Полили травичку, зеленіє луг!
Заплели веселку-райдугу в косичку!
Сонечку вдягнули капелюх!
Полили травичку, зеленіє луг!
І кумедний сонцю вділи капелюх!
Плакала-журилась на даху крижинка,
Льодова бурулька слізоньки лила:
Та її дитинка, Крапелька-Даринка
За долоньки весну привела.
Крапелька-Даринка, хоч і замала,
Весну розбудила, діткам привела.
А настане вечір – у м’яку хмаринку,
Загорнуться ніжно, і побачать сни,
І бурулька-мама, й донечка-краплинка
Знов умиють ранок, не проспи!
І умиють ранок, тільки не проспи,
Бо на землю прийдуть дощиком рясним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
З першим днем і першим уроком вас,наші школярики! Дай ,Боже,на добро!
Душа у вишиванці.
Війна...незамовкаючі сирени, касетна зброя...потрощене житло...попередження міського військовокомандуючого не заходити до школи у ці дні... Але ж...як же починати нове шкільне життя без школи! чекали ж...виглядали той вересень,як дорогого гостя, відшукуючи у вікні хоча б один якийсь знак від нього- жовтенький листочок, лелечий крик...яскраві чорнобривці....і тільки десь на сумних лелечих крилах жевріла надія...
І воно таки відбулось, наше 1 Вересня-2022!
Наш перший у житті урок у класі… перші несміливі кроки шкільним коридором. І перші дорослі вітання. І перші шкільні друзі… наші першоКласні однокласники, бо то є на все життя!
Перші… І перше слово, яке з ними склав з розсипаних літер… Склав і сам здивувався.. «Ми- українці!» Як же це просто насправді!
А Ви коли-небудь бачили таке, щоб діти отак ,одразу, у свої перші шкільні хвилинки? Бо це настільки просто, як дихати! Як жити… Ми- українці!
І у чарівній скриньці несподівано з’являються різнокольорові цукерки… А як зашарілась та дівчинка,яку ти пригостив ними! Як маківка… Вперше.
І кожен обрав ту справу,яка йому ближча до серця…А обирати було з чого! Яскраві книжечки, які у першому класі читали наші нові друзі-п’ятикласники. А хтось обрав лєго ,та з «шести цеглинок» (з усіх, для усього класу!) побудував фантастичну споруду! Для всіх.
А комусь дістався Мікроскоп.. із завмиранням розглядаємо по черзі…загадково!
- А мені б..отой…щоб зорі видко булоу небі…- трохи несміливо прошепотіло біляве дівча і усміхнулось …
А порадіти не забули? Всі разом, бо народилась нова шкільна родина. Наш 1-В клас. А обіруч –свої,наші!
І все, все у нас –Наше. Наше українське небо. Наші українські люди. Наші діти. Наша українська школа.
І перше, сказане у класі «Слава Україні!» . Не за програмою, а просто, від серця. Бо тато так сказав. А у відповідь одразу звідусюди покотилося впевнене, хоч і дитяче;»Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам!» І… несподівано, усміхнеться тобі отой хлопчик,що поруч – друзі! Перші… А на серці-так сонячно-сонячно….хоч війна навкруги, хоч чути, як, десь зовсім поруч, триває запеклий бій. Запеклий…а знаєте, чому? Бо той,хто його почав- він воює =за-пекло=. А ми-за своє, справжнє, українське, вільне. За життя. Без ворогів. Без війни і смерті. За родину. За наше майбутнє. І Перемога- Наша! Одна на всіх.
Бо душа у вишиванці!
#КГ_114 #1_Вересня #НУШ #Україна_незламна #Непереможна_моя_Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
.********День народження*****
(Муз .Мирона Берези, Слова- Т.Прозорової Виконання Гурт" Малдіви")
[youtube]https://youtu.be/Dj5OFLMaFUI[/youtube]
https://youtu.be/Dj5OFLMaFUI
1.В день народження тішаться зорі
В піднебесних загравах п'янких,
День народження – знову і знову
Зустрічаю людей дорогих.
День народження – значить співаю
Кращу пісню сьогодні свою,
І душею усіх обіймаю,
День народження – значить люблю!
Приспів:
А у День народження мені
Привітання линуть звідусюди!
Усміхнувся янгол на плечі,
Бо зі мною ви, найкращі люди!
Засіяла лінія життя,
Стежечка щаслива на долоні,
Мрія заповітна в майбуття
Дарує долю.
2.Я візьму із собою світанок
Неземної цієї краси,
І метеликів ніжності танок,
І гірчинку нічної роси.
Принесу оберемками щастя,
Подароване в гронах калин,
І мелодії світле причастя –
Вітру свіжого із верховин!
3.Як розкішно палає проміння
У вогненому сяйві жоржин!
І з Господнього благословіння,
Обираємо кращі з стежин.
День народження – значить співаю
Кращу пісню сьогодні свою,
І душею усіх обіймаю,
День народження – значить живу!
©Тетяна ПрозороваДень народження
[img]https://youtu.be/Dj5OFLMaFUI[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022
Пам'яті донецьких кіборгів
Снігами-сніг…Відтоді й до сьогодні…
Бетон, що повмерзав до підошов.
На варті - сотенна крилата сотня,
І не заснеться, і заплачеться ізнов.
Бетон…Злітали легіони і займались.
Кришився лід, боліла болем рать.
Вогнем-вогнями вогнище здіймалось,
Прийшли сюди. Утримать, не віддать.
Звичайні хлопці, від родин,від дому.
За нами – Україна, гідність,честь.
Горіли на литовищі нічному
Шматки ворожих бойових нашесть.
Без паніки, тривоги – бастіони.
Навпомацки. Колінно.Навпрошки.
Ціна – довіра в цім аукціоні,
І Пам'ять .Повсякчасно. Навіки.
…Донині, від походів Тамерлану,
Триває нелюдський цей марафон.
А ми – тримаємо, тримались і тримали, -
Донецькі кіборги. Не витримав…бетон.
16.01.21
Тетяна Прозорова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
[youtube]https://youtu.be/hIW-gQxQx6E[/youtube]
МАЛДІВИ коляда В НІЧ СВЯТОГО РІЗДВА
==========================
Слова Тетяна ПРОЗОРОВА, музика Мирон БЕРЕЗА
**В ніч святого Різдва**********
1.Чарівною стежкою в сніжний мотив,
Під янгольський спів-торжество,
З криштальною мрією – диво із див
До серця заходить Різдво.
Коли над землею панує Різдво,
Прямує до кожного в дім, –
Наповнює світлом цей Світ і добром,
Дива відбуваються в нім!
Приспів:
Вірю, в ніч святу Різдва
Відбуваються дива.
Бо Ісус рождається,
Зорі усміхаються.
А у ніч святу Різдва
Відбуваються дива –
Небо відкривається,
Світ благословляється.
2.Чи зіроньки сяйво, чи сміх янголят,
Чи полум’я тепле очей?
І хочеться знову життя розпочать
З різдвяних таємних ночей!
Душа просвітліла й радіє ізнов,
Вся разом зібралась рідня.
Христос народився! Дарує любов –
І будьте щасливі щодня!
==========================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
***
Нарешті, в кожен дім, назавжди.
І з ним тихенько увійшло
Одвічне, господове, справжнє.
Пухнасті в вікнах ялинки
Із блискітками на зап’ястях
Засвітять срібні зірочки
В колючих лапочках зі щастям.
Я хочу, щоб прийшло Різдво
І обіймались щиро друзі,
Нехай вам тулиться любов
До серця в затишному крузі.
Щоб усміхались матері,
Щоб дітки зустрічали тата,
Щоб кожна з обраних доріг
Вела до процвітання й свята.
Щоб згинуло, нарешті, Зло
Наперекір усім погрозам.
Я хочу, щоб прийшло Різдво,
А з ним – здоровий глузд і розум.
Війна - отримала свій пас
І зникла навіки далеко.
Щоб не злітали більше в нас
Сумні зажурені лелеки!
Я хочу, щоб прийшло Різдво...
З зимою, усмішками, снігом
Все добре, справжнє, що було,
Складу на покуті зі хлібом...
Й наперекір усім світам,
Утримавши святе у герці,
Візьму й нікому не віддам
Людей, що гріють душу й серце.
Я хочу, щоб прийшло Різдво...
29.12.19
#Тетяна_Прозорова #Різдво #
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Тигреняті 2022.
Що ж, чорнявенький, будем дружити?
В таїні новорічного дня
Народилось в буремному світі
Це, не схоже на всіх, тигреня.
Звідки ж чорне? Та чорне ж– в зажуру!
Знепокоївся весь родовід.
Ти неслухай нікого, тигруню,
Лише щастя несеш ти в цей світ!
Жарким полум’ям тішиться ватра
І стежини намічує час:
Ти сьогодні маленьке, а завтра –
Захищатимеш правдою нас.
Небеса поспліталися з вітром,
Віють сніжниці тисячі літ…
Ми почнемо цей рік добрим світлом,
Ми зігріємо разом цей світ!
Будем разом любити, й творити,
Тепле щастя в родину нести…
СМСки читати й, писати
У розлуках щемливі листи.
Знаю, будеш мене ти чекати,
Скільки б разом доріг нам пройти…
А увечері – чай наливати
І - нехай зачекають світи!
І нічого, що чорний, що тигра,
Ми сторінку почнемо нову!
Адже, світла душа і красива
У морозну цю мить снігову.
А сторінка хрумтить білим цвітом,
Сніжних квітів містичний розмай!
Що ж, чорнявенький, будем дружити!
Ти ступай потихеньку, ступай…
01.01.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
[url=""]https://www.facebook.com/gen.grebenuck/videos/853398611995592[/url]
(муз. Геннадій Гребенюк, слова- Тетяни Прозорової)
А що значить – Вічність в туманах нічних кораблів...
І що значить – зорі, якщо вони просто в долонях!
Твій вітер торкає верхівки малих яворів,
Ще юний... дзвінкий... і веснянкою лине у скронях!
На долю здаровує чесний німий календар
Осіннього щастя бурштинову мрію-листочок.
Це – Вічність! Ріка, ні – стрімкий доленосний ангар!
Це – зустрічі теплий таємного серця місточок.
Живий... заторований в росяні трави і світ,
Палкий... так залюблений в море і пил на дорогах
Твій слід, що палає у всесвітах перших трембіт,
Веселкою душу мою повертає до Бога!
Міцний... а від часу в Граалі напої міцні!
Спивай покраплинно – миттєвості всі пам’ятати!
Це – Осінь пливе у своїм золотому човні...
А нам би – бажання таємне в цю мить загадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
[youtube]https://youtu.be/5vYmCZt6WAQ?list=OLAK5uy_lIlhW-I-Ybql2cs9FrvFyosmr7E3NlPos[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/wxQspstwk2c[/youtube]
слова -Тетяни Прозорової , музика- Мирона Берези.
=========================
виконує Софія Калита (МалДіви, Львів)
=========================
1.А ти знаєш..іде зима… Заметілі чарують сніжні.
І засяють мережива’ На віконнях сліпучо-ніжні.
Усміхнеться мій рідний край, На своїм сніговім помості.
І святий добрий Миколай До людей завітає в гості! -------
Приспів;
Ми ко лай… і молюся я: завітай!
Як в дитинстві, не відпускай, Із надією знову й знов!
Не минай, і стежинку цю відшукай!
В потаємних снігах зринай,
Добротою даруй любов!
Так і знай: за бідою – пройдуть дощі
Ми знайдемо святі ключі
З Миколая і до Різдва
Загадай Ми згадаємо всі слова,
Що у душу несуть дива!
Миколаєвої свічі…
2. А ти знаєш…з давен-давно,
Попри часу вітри і шквали, Він знаходив оте вікно,
Де його так завжди чекали! А ти знаєш…він серед нас,
Вирушає завжди в дорогу І, як в давній-прадавній час
Поспішає на допомогу! Приспів:
3.Не складаються пазли-дні,
Коли зашпори й щастя – разом,
Він завжди у тобі й мені
Поза простором, поза часом!
Тільки мрій – не переставай,
Тільки вір у це добре диво,
І святий добрий Миколай
Подарує кохання й крила!
Приспів:
Слова Тетяна Прозорова, музика Мирон Береза
@МАЛДІВИ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
[youtube]https://youtu.be/eynKM0uRBPg[/youtube]
«Іще не ніч»(НЕНЬКА 2021)
(Слова- Тетяна Прозорова
Музика-Генадій Гребенюк)
1.Ми стоїм… і відкладено мрії, і справи, і хату..
І не граються діти…й зажури лихої сліди…
Немовля до грудей пригортає натомлена мати,
Україно моя, стільки болю в очах і журби!
Ми стоїм…тридцять років, чи три, а чи триста..
Твої, ненько рідненька, знедолені доньки, й сини!
У нескошенім полі, схвильованих селах і місті
Вкоріняється внутрішній ворог, немов бур’яни…
Приспів:
Іще не ніч- Це просто надвечір’я!
Брунять бруньками стомлені сади!
І – вже за крок…спадуть важенні брили
З очей…полуда вражої доби.
Засяє наш світанок переможний
І спалахне (надіями) смарагдовий зеніт!
І правда запалає в серці кожнім,
І Україною врятує Світ!
2.Та здіймається в небо твій чесний нескорений пламінь,
Перемогу скликає, запалює світло в серцях!
І міцніють сини, і надійно тримають руками
Меч Арея звитяжний, боронячи Вічности шлях.
І почнеться цей Світ, ніби ера невтомного Ноя,
Ти візьми його в серце, мов ноти сліпий музикант!
Це – Моя Україна, застигла у чистому Слові,
Мов сльоза на вітру…полум’яний душі діамант!
Приспів:
Іще не ніч… Це просто надвечір’я.
Брунять бруньками стомлені сади!
І – вже за крок…спадуть важенні брили
З очей…полуда вражої доби.
Засяє наш світанок переможний
І спалахне смарагдовий зеніт!
І правда запалає в серці кожнім,
І Україною врятує Світ!
Нова пісня-це завжди хвилююче,тим більше,коли це про нашу Украіну....
Вона незвичайна тим, що це~перша пісня з криворізьким композитором-виконавцем, моім земляком.. Геннадій Гребенюк написав хвилюючу музику і гаряче виконав пісню.
Влітку ц.р. у моій улюбленій 10й бібліотеці (завідує наша чудова Ганна Петрівна Бовдуй Anna Shpak )де зібрались небайдужі люди нашого міста, письменник-публіцист Володимир Стецюк презентує своі книги "Шлях"та "Спільники степового вітру",
Тут же,в цей час проходила творча виставка яскравоі майстрині Тетяни Фурси "Земля і Небо. Між." Вона створює надзвичайні картини зі шкіри.
Тетяна пропонує озвучити поетично ще не закінчену роботу, довірила своє дитя,з назвою "Ненька-2021" до 30 річчя Незалежності Украіни. В роботах Тетяни звучать хвилюючі мотиви нашого життя...які присутні і моій творчості, тому підпис пишеться швидко. Щось писалось ексклюзивно, щось-запозичила у своіх же творах, вже написане.
І-...начебто все 🙂
Та ~не все 🙂
Музична душа Геннадія відгукнулась піснею , а пісня-це вже серйозно, передивилась,дещо змінила, та й приспів у пісні має бути, і щоб оптимістичний, і щоб з вогником .
Аранжування - Юрія Шульги #Юрій_Шульга, додало пісні неповторного характеру і колориту.
Так і народилась пісня "Іще не ніч"
І я точно знаю, Хто поєднав нас всіх , склав пазли на небеснім палантині 🙂
А розумничка #Інга_Токар за участю Івана Найденка, нашого відомого і невтомного краєзнавця, створила неповторний відеокліп у якому відкрились всі наші спільні хвилювання, і, знялись трішки і моі учні, #4в класу, #КЗШ114
Моі дорогі земляки-співавтори , я вітаю нас з новою украінською піснею, сподіваюсь.що ця молитва за життя сподобається людям 🙂💖💖💖
Всім сонечка теплого і миру
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
Антологія одного світанку
(ранкова казочка для батьків)
Маленький осінній Світанок ще дрімав у хмаринці, і навіть уявити собі не міг, який чудовий день подарує людям.
Темне нічне покривало потихеньку звільняло небо, залишаючи за собою сиву доріжку. Затійник-вітер полетів кудись на землю заплітати вербам жовтенькі кіски, а за спиною про щось пліткували химерні моровиці, і Світанку стало так сумно, що він, нарешті, наважився розбудити Сонечко. Він нерішуче смикнув його за тоненький промінчик і тихо прошепотів : «Агов, Сонечко, прокидайся, час вставати!»
«Дякую, що розбудив, друже, мені давно час на землю!» - усміхнулось воно у відповідь рожевими промінцями й побігло у своїх щоденних справах. Світанок широко розкрив блакитні очі і мимоволі замилувався небесами: він вперше побачив схід сонця.
Поволі проміння огортало сонну землю і змінювало свої кольори від яскраво-малинового до ніжного жовтенького, які так любить царівна-осінь. Побіг за ними й Світанок...йому так кортіло швидше все побачити!
Він спустився на гілочку стиглої горобини й захоплено притулився щічкою до її краси:
Витончене, ще зелене, вряди- годи з позолотою, листя її тримало в долонях червоні терпкі грона, задумливо зустрічаючи новий день. Зовсім поруч милувався горобинкою красень-клен у своєму осінньому вбранні, розгубивши від подиву золоті різьблені листочки. Вони поволі злітали й, кружляючи, падали на зовсім іще по-літньому зелену траву, і на яскраві курточки малят, що бігли до школи, і на спантеличених рудих котів, що спостерігали ці зміни.
Маленький Світанок навіть уявити собі не міг, як багато можна побачити з гілочки горобини! Повернувсь праворуч – побачив здалеку, як бідя ставка навчає молодь старий Лелека. Ще мить – і знялась їх зграя, голосно й сумовито прощаючись, відлітала до вирію.
Несподівано сум розвіяв галасливий дзвоник: малеча сіла на урок. Зацікавлено присів на шкільне підвіконня: третьокласники саме розповідали вчительці про те, що вони бачили вранці по дорозі до школи. Всі так приязно усміхались, що Світанок заслухався.
- А зараз, давайте запишемо про все, що зустріли цього ранку дорогою до школи.
Дівчатка й хлопчики схилились над зошитами і зосереджено почали писати щось. Світанкові дуже кортіло дізнатися, що ж можна побачити вранці, мабуть, не дуже багато, адже діти не сиділи, як він, на горобинці! Він тихенько пробрався до притихлого класу і почав заглядати через плече кожному, читаючи. Дуже здивувався, коли побачив там і про себе. І про Сонечко, і про осінь, і про котів...
=ЗОЛОТИЙ РАНОК=
«Я сьогодні прокинувся з добрим настроєм, а за вікном- сонечко ясне!» (Д.)
«Усміхнулась матуся, у неї- золота душа» (С,)
«... розбудила мене лапкою моя кицька Міла. У школі я зустрів свого друга. Гукнув йому: «Ей. Кирило!» Осінь- щаслива»(Р.)
«Йшов до школи й побачив золоте деревце» (М.)
«У моєї мами золоті руки. А на дереах –золоте листя. Йшов я до школи і побачив їжачка. Він їв яблучко.»(Т.)
«Летіли пташки у теплі краї, старші – давали золоті поради молодим» (Н)
«Горіх вкрився яскравим листям і став дуже-дуже красивий. Під ним вмивався кумедний маленький котик» (В)
«У горіхові я побачив білочку» (Д.)
«Під квітучим кущем жоржини побачив кішечку з кошенятами. Вони снідали мамине молочко. Золота сімейка» (К,)
«На вулиці- осінь. Незабаром почнеться листопад. Вже прохолодно, тому треба добре вдягатись» (К.)
«Листя. Листя...Листопад! Вдягнусь тепло» (Я.)
«У листочках спало маленьке кошеня. Воно було таке гарне, як у мультику «Сімба» голуби кружляли зграйкою, їх годувала бабуся» (В.)
«Осінь-дуже гарна, радісна пора. Вона щедра і мила. З нею можна і посумувати» (С.)
«Школа наша така красива у золотому сонці» (А.)
«Прибігла до школи першою. Зустріла своїх друзів,весело ми грали в гру «Дожени мене!»(М.)
«Люблю мою золоту сім’ю” (С.)
«Мене розбудила моя бабуся. Вона у нас-золота! Ми їхали до школи велосипедом, зустріли їжачка й білочку»(В.)
«Дорогою зустрів своїх друзів. Ми сміялись і заходили до класу дружно» (В.)
«Мене розбудила моя кицька Маруська. Зібрав портфель і прийшов до класу.Перший урок –українська мова калинова, пишу про мою золоту матусю» (К.)
«А мене розбудила моя кицька Тася. Дорогою я зустрів котика і кицю. Дерева вже вдягли своє золоте вбрання. Дійшов до школи і побачив, як вона змінилась: золотисті кущі і хмаринки білі-білі. Зайшов до класу, а у вчителя-серце золоте... осінь-золота»(Г.)
Урок потихеньку закінчувався, а Світанок все читав і читав такі теплі прості дитячі слова про маму, родину, школу і осінь. Золоті слова. «Звідки ж вони про все дізналися?» - замислився він, перетворюючись несподівано для себе на добрий і усміхнений День.
А й справді, звідки?
(Т.Прозорова і діти 3-В класу...золоті діти )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
***
Мені наснилася зима..
Дерева –снігом… білі-білі…
І сніжні дотики і вії…
Вона придумала сама.
І небо збілене до болю,
Ні хмароньки, ні промінця
І перша сходинка Творця
У сніжно-витканих покоях.
Ні шелесту, ані життя…
Ні подиху,ні арфи звуків,
Лиш теплі березневі руки,
Ясні брунили почуття
І серце гріли у долонях..
Чи то на щастя, чи на згубу
Землі торкались теплі губи -
Мале зерня, майбутній сонях,
Зринав в життя…
25.03.2021
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
Закосичуєш трави, мій березню, в чисте роздолля,
Сива матінка-сонечко знов : «Дочекалась…» - зітхне,
Не розкажеш, як серце чекало того березоля,
Він прийшов, а сліди дарували нове і нове!
Видно теплі й щасливі у нього біжать ноженята:
Розбудив і розбурхав пісенні фіалкові сни,
Обійняв і промінням зігрів змерзлі вікна у хаті,
І матусю зігрів, що всю зиму чекала весни.
А у неї в очах, чи то проліски, чи материнка,
Розтопили крижинку, натішившись днем досхочу.
У мелодію вірить ізнов журавлина сопілка
З переборами вітру на струнах дзвінкого дощу.
Ще день-два…і злетяться із вирію в рідному краї,
І розкажуть дива, і весну принесуть звідусіль,
І згорне῾ться душа…й, розгорнувшись, ізнов заспіває
Ті пісні, що з птахами приніс нам чудний березіль!
І почнеться цей Світ, ніби ера невтомного Ноя,
Ти візьми його в серце, мов ноти сліпий музикант!
Це – Моя Україна, застигла у чистому Слові,
Мов сльоза на вітру…полум’яний душі діамант!
(Березень 2020-березень 2021)
*«Березіль»- ( ч.рід ,заст. –«березень».
Академічний тлумачний словник укр..мови)
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
[youtube]https://youtu.be/Q_Lz6hV9RoA?list=PL9KXK_v3k9Mt6aLPOsS2vJEygGvjKJrxA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
[youtube]https://youtu.be/npwe1HY7HHs?list=PL9KXK_v3k9Mt6aLPOsS2vJEygGvjKJrxA[/youtube]
Чарувала зима
На тарелі на срібноозерній.
Вирізала сама
Сніжний сад на гравюрі химерний.
Доторкнулась води,
Що іще не в полоні морозу,
І зростали сади
З білосніжних лілей, верболозів...
Чи то тінь, а чи ні?
Чи то крила криштальні
розквітли?
Кожне пір’ячко в нім
Ніби віти мімози тендітні.
Чи то сповідь вітрів,
Що здіймає увись білі крила?
Чи бринить по воді
Лебедина балада
журлива!
Чарувала сніги –
Додавала відтінки й білила,
Завірюхи й жаги
Зі щасливим торнадо
Стокрилим!
Трішки сонячних мрій
І рум’янець нового світанку,
І безмежжя стихій
У ранковому сяйві
Серпанку!
Чи то тінь, а чи ні?
Чи то крила криштальні
розквітли?
Кожне пір’ячко в нім
Ніби віти мімози тендітні.
Чи то сповідь вітрів,
Що здіймає увись білі крила?
Чи бринить по воді
Лебедина балада
журлива!
#Тетяна_Прозорова
(Ірині Небеленчук)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
[youtube]https://youtu.be/E3Ea8qgOrnY?list=PL9KXK_v3k9Mt6aLPOsS2vJEygGvjKJrxA[/youtube]
Жіночність...так щиро, і все ж – загадково...
Віконце у Всесвіт, і не осягне́ш...
Є в Жінці у кожній чарівність казкова,
Є бурі й торнадо, і ніжність без меж!
Закутає темряву у сонцесвіти,
Водно́час потрапиш в солодкий полон!
Це в неї – з дитинства закоханий вітер,
Це нею так мріє родинний вогонь!
І хмари розвіє твої, і тривоги
Легесеньким дотиком вуст до плеча,
Спокусниця та ще, та все-таки – з Богом,
Найперша Його заповітна свіча!
В долонях її – невідомі джерела.
Неска́зані, чисті, святі і легкі,
Із них напуває й волошку, і лева,
Це – звично, це – просто, адже ми – жінки!
ЇЇ віднайдеш по своїй, особливій,
Із тисячі-тисяч яскравих прикмет.
І кожна – кудесниця, й в кожній звабливо
Дрімає в якійсь таїні ...міномет!
Приваблива, трепетна, в шалі бузковій
Палка й нездоланна її таїна!
Жіночність...так щиро, і все ж – загадково...
Планета Жіночність... у Світі – одна!
ВЕСНИ ВАМ У СЕРЦІ,ДІВЧАТКА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
24 січня 2019 р. ·
Поширено серед: _Публічно
"Обпалені крила" (Київ, упорядник Серго Сокольник, Друкарський двір Олега Федорова)...трагічна книга Болю ...сильні співавтори ...добре написав про неї на своєму сайті Володимир Стецюк . ..я ж -просто додам, що співпраця дала нам нову важливу для читача книгу. Дякую всім задіяним поетам за їх Слово.
***
Діти війни «невоєнного» часу...
Швидко ростуть...і навчились втрачати.
Вміють знаходити і зустрічати,
Діти війни «невоєнного» часу.
Скривджені долі, відламані гілки,
Тільки – так віддано вміють любити!
Тільки – нескорені, стримані тільки!
І не повчають, кому і як жити.
Діти війни «невоєнного» часу...
Хмари женуть щирих усмішок блиски.
А по цій щирості – з боєзапасу
«Градами» й бурями...так, «ненавмисне»!
Вірять життю...а Душа – в вишиванці!
(Мамине серце тримає таї́ну)
Діти війни... ці господні обранці
Мріють про мир, і єднають країну.
Вихором час – на своїх перегонах
Сонцю відкриє ворота для щастя!
Знаєш..., судитимуть тих, хто в погонах,
Діти війни... «невоєнного» часу...
Мадонни України
Ти, ніби голубка, борониш дитя,
Крізь бурі, обстріли і гради,
Та вирішив ворог зламати життя,
І сипле, і сипле снаряди.
Здається, уже збожеволів весь світ,
Ледь жевріє в серці надія,
Закрила собою безцінний свій цвіт,
Від «брацького» ти лиходія.
Життя – за життя, цю святиню ізнов
Ти, крилами знов закривала,
Не віда тиран, що то значить – любов,
Смертей йому мало і мало!
І зранку, коли все живе іще спить,
Звіріла ворожа навала,
Коли, відчайдушно, так хочеться жить,
Безжально життя обірвали!
Зібралась з останніх жіночих ти сил,
Розправила вільнії крила,
Й дитину, як сам Господь Бог зголосив ,
Ціною життя ти закрила.
Мадонни України білокрилі!
Сестрички, мами, донечки мої...
Я знаю точно – житиме країна,
Допоки Ви – живете на землі!
Скринька Пандори
І знову – бій!... і знову – біль...
Бійці, санбати і руїни...
Вогонь! іще... і знов – вогонь!
І все змішалося в цій прірві
На кінчиках твоїх долонь!
Безсонні ночі. Дні пророчі.
Гармати... Втрати... Автомати...
Я б – світ-за-очі, та не хочу –
У цій війні вже стільки втратив!
І кожен бій... це знову – біль!
...В шовках дрімають командори...
Прокиньсь, не сни! Хоч зазирни,
Що там, у скриньці тій Пандори!1
Адже тут гинуть – гинуть діти,
Які не встигли ще й кохати!
Та треба ж щось уже зробити,
Щоб цій геєні раду дати!
І знову – бій!... – спина до спини,
– Тримайсь, мій брате, я прикрию!
Чому ж мовчиш ти, побратиме? –
Кричу у пеклі цім щосили!
...А він... заснув... лиш наостанок
Прошепотів якось непевно:
– Не дотягнув... дивись – світанок!
Пробач... що смерть така... даремна...
І... усміхнувсь, немов дитина...
– Ні! Друже, ми ж удвох з тобою!
А він – тремтить чомусь невпинно
У цій смертельній пісні бою!
Ні... це тремтять... мої... коліна...
А він – вже там, над головою,
Летить у царство всіх нетлінних
Й мене – не кличе за собою!!!
– Пробач... не встигну поховати...
Очі стулив, лишаю в лузі...
Ех... краще б згинуть від гармати,
Аніж в бою втрачати друзів!
І знову – бій... і знову – біль!
Четвертий рік горить земля
І стогне... між вогнених хвиль,
Розтерзана душа моя!
Розчахнуті довіра й доля!
Але, живі, живі вітрила!
У полум’ї – міцніє воля,
У єдності – гартуєм силу!
...Ми все здолаємо, я вірю!
На перехресті миру й болю
Цю скриньку хижої «Пандори»,
Ми замуруємо – ЛЮБОВ’Ю!
У серці ще живе надія...
Один я...вижив з цього бою...
__________________________________
1 За міфом, Зевс пустив на Землю дівчину
Пандору зі скринькою, яку наказав не
відкривати. В міфології скринька має
назву «ящик Пандори», який дівчина, не
послухавшись, відкрила. Звідти на Землю
вирвалися всі біди, хвороби, страхи і
ненависть, а на дні, за велінням Зевса,
залишилася тільки надія.
пам'яті жертв Холокосту
Калини цвіт неопалимий...
***
...Серед тисячі тисяч
Її б упізнав...
Біла шапочка, чорний кучерик,
Ті слова головні, він іще не сказав,
І – так хороше в серці, до щему!
– Як Вас звати, царівно?
Лиш стиха спитав..
Вії-птахи угору злетіли.
До сьогодні її він не бачив, не знав!
– Віра, – тільки й прошепотіла.
І дві ямочки – усмішки ніжний портрет
Розпашілися щічки-жаринки…
І став рідним йому цей простий силует,
А в очах засвітились вуглинки.
– На каток? О шістнадцятій? Добре, мала́?
– О шістнадцятій?(що тут сказати!)
Я...не знаю...не думала...бачиш, війна...
Й усміхнулася: «Принца – як звати?»
– Розумію, маленька, ми вибˊємо всіх!
Все розтрощено... – кинув суворо.
Але я ще почую твій радісний сміх!
І додав: Ти приходь ... я – Григорій...
Розчинивсь між уламків...та в серці у них
Знов зоріла світанком надія...
І прохав нині щастя всіх знаних святих
Їм сивіючий стомлений Київ...
О шістнадцятій...лише кілька годин...
Їм до зустрічі... скільки ж чекати!
Якби ж міг, мій Господь серед горя й руїн
Долю їм наперед розказати!
О шістнадцятій...як цю зустріч чекав!
Ось і він...вже занедбаний скверик...
Серед тисячі тисяч
Її б упізнав...
Біла шапочка, чорний кучерик.
Він – війною натомлений сивий вояк
(Де взялась сивина в його двадцять!)
А царівна – рости ще не хоче ніяк!
Хоч війна...Ій сьогодні – сімнадцять.
А попереду в них – іще ціле життя!
У граніт ще вгризатись науки,
Ще вслухатись в схвильоване серцебиття,
Іще будуть і дітки, й онуки...
Усміхнувсь: у ясно́му промінні – Вона!
Юний сніг у кучериках грає...
І немовби війни не було і нема,
І немовби біди не буває!....
....У повітрі вороже стріляв автомат...
Знов облава, облава, облава!
Мов у дикому сні тепер бачив солдат,
Як звіріє нацистська навала.
Як схопили, скрутили – кудись волокли...
Не відчув – у очах лише... скверик
Й та, яку він зустрів у свавіллі війни –
Біла шапочка, чорний кучерик.
Як по вулиці йшли, все збиваючись з ніг
Біля яру спинились, а поспіль –
Вгризся в губи свої (врятувати ж не міг!)
Порятунок один лише – постріл.
А у неї в очах – ще надія, не страх,
(Переплутали, мабуть, чужинці!)
Як тягар цей нести на худеньких плечах!
Молить: «Ні!!! Люди, ми ж – українці!»
Роздягатись наказ...а у серці її –
Як? адже Він – не бачив!
Здерли одяг дівочий фашисти брудні!
Й розтинав простір гавкіт собачий.
Реготав божевільно катюга в цей час,
Розбудивши Содом і Гомору...
І стогнав Бабин Яр, він з тих пір для всіх нас –
Спільний жах, спільний біль, спільне горе.
А по снігу – калини
хтось густо кидав...
Так багато, багато калини!
Так – фашизм убивав, убивав,
Убивав....мою ніжну,святу Україну.
***
...А вона, спопеляючись, птахою ввись
До зірок піднялась понад виром!
Та, роки пролетіли...і, знов, як колись,
Заважають комусь її крила.
Розтинають і ділять, на плаху ведуть,
Заломити воліючи руки...
Та світліє щораз неторована путь
У драгливості сліз і розпуки!
Знов кривавим жеври́щем здіймається день
Над тобою, моя Україно...
І співаєш ти знову бентежних пісень
Та в безмежжі вогнистім не згинеш!
Й завесніється ще мій згорьований край,
Разом – всі перепони поборем!
І зави́дніє день, просто ти памˊятай:
Бабин Яр...Холокост...спільне горе...
***
...І буяє-цвіте понад світом вона
Чистим цвітом і неопалимим
Та нескорена, вічна й свята таїна –
Нездоланна й незламна калина!
Памˊяті Василя Сліпака.
Міф.
Кривава злива вщент, за роком рік,
Трощить усе, бійців стихають кроки.
І воїнів небесних, а не роки
Віщує вже зозуля навесні.
Майдан Паризький за тобою йшов,
В набат щосили била Україна
В свій сьомий легендарний батальон
Ти з посмішкою й піснею поринув.
А небо- не небо, і зорі –не зорі,
стискається серце від вражої зброї
І сонце темніє у тебе в долонях,
Обірвана пісня не знає кордонів!
Це Міф, це просто –міф, ти не загинув!
Ти назавжди у памˊяті живий!
Закоханий всім серцем в Україну
Небесним вартовим злітаєш в бій!
Рассєйськой банди стоптані серця
Свою віншують хижу канонаду.
Так разом, браття, встанемо за правду!
Це – наша, рідна і свята земля.
Ми житимемо в Україні тій,
Що між боями й мріями плекали!
І навіть, якщо це останній бій,
Світанок все одно за ним настане!
Героям слава, що життя своє
В бою лишили до хвилин останніх!
Ти знаєш, найтемніше – на світанні,
Та ранок неодмінно настає!
І, доки обертатися Землі,
І , доки ще навколо сонце світить,
Нам памˊятати їхні заповіти,
Оці священні Долі скрижалі.
«...На карнавалі мертвих поцілунків»
Ніла Зборовська
Пам’яті Ніли Зборовської
На карнавалі
Мертвих поцілунків
Життя летить під ві́дстукіт колес.
Не бачачи у пелені ладунків*
Так хочеться торкнутися небес,
На сонці оселитись вечоровім
І пригорнути
занімілим словом
Затоки недоторканих ще плес...
*
...Вона не плакала,
коли книжки горіли –
«Пришестя вічності»...
весь наклад водночас!
То не слова палали – її крила!
Здавалося, іти уже несила...
Та, долі не скорилась, не здалась!
Осяйна.
Стильна.
В чорному «в підлогу»,
На цій, гріхами зболеній межі,
Всі мрії, всі дороги й застороги
Зійшлися у оновленій душі.
......Тулила жовті до грудей троянди
Юрко чекав... для нього їх несла.
Зірок у верховітті – міріади...
– Якби ви знали, як до вас я йшла!
Сказала просто, щиро...від порога...
І стало тепло...нібито від Бога
Сюди її та зірка привела .
Зайшла до серця
І не вийшла звідти...
Маленька...чиста...світла і тендітна...
А осінь все шмагає непривітно
Німим безсилим січеним дощем.
Не йди! Не треба!
Так потрібне світло!
І душу
Вже не покидає
Вітер –
несамовитий щем...
....заплакала у Нього на могилі..
Згадався вечір...добрі дружні хвилі...
Кохання, що можливо б розцвіло...
І те безцінне, що у них було –
ковток несамовитої довіри,
Її-його-на двох одне крило,
Але ж, це їх потужні вірні крила!
І щастя, що торкнулось і пішло...
На карнавалі
Мертвих поцілунків
Життя іде по лезу, на ножах.
За лицарським іржавим обладунком
Під заборолом –
Сонячна душа.
Вона може примарою здаватись
І, іноді,так важко розібратись,
Та де ж, проходить вічна та межа!
На перегонах часу божевільних
Втрачаючи, летять людино-дні...
Ілюзію плекаємо, що вільні,
А убиваєм Господа в собі.
Та хтось – руки торкатиметься тихо,
І надзвичайний цей відкриє світ...
Розкішні крила яблуневий вихор
Розкриє над тобою сніжний цвіт!
*...я вірю в українську реконкісту*,
І в тих хто за собою нас веде,
Єднає світле й мудре, мужнє й чисте –
Дорогу подолає той, хто йде!
І, навпіл все – стежки і заповіти,
Журбу, нестримність, радість і біду!
Обіруч з тими, хто приносить світло,
І я – сьогодні за тобою йду.
Ні, не розгубить час твоїх слідів!
У цім немилосерді літ їм жити!
І бути
Барикадам на Хресті.
Зоріти небом...і скресати лід.
І сіяти зелене добре жито.
*
...Соборами тулилися дощів,
Сплітаючись в єдиний живопліт, –
Твоя нестримна музика душі,
Живий твій Несвіт
й мій маленький Світ.
А десь, вперед на сотні тисяч літ,
В цей час Нове народжується Світло
Й торує шлях свій паросток тендітний
У темній неторованій імлі.
____________________________
*«...На карнавалі мертвих поцілунків»-феміністичні роздуми Ніли Зборовської
*Ладунки- заст. Патронташ.
* Українська реконкіста- процес в історії творення української держави, подібний до іспанської Реконкісти (718-1492) в який Ніла Вікторівна вірила і написала у 2003 році однойменний антироман, залишившись у пам’яті друзів українською реконкістою
*Барикади на Хресті-тут...на Хрещатику, мається на увазі однойменна поема Юрка Ґудзя « Барикади на Хресті»
* Зборовська Ніла Вікторівна (27 вересня 1962, с. Рубаний Міст Черкаська областьУкраїна — 24 серпня 2011,48років, похована на батьківщині) — український літературознавець, письменниця і психоаналітик.
* Ю́рій Петро́вич Ґу́дзь (Юрко́ Ґу́дзь; нар. 1 липня 1956, Немильня — пом. 20 лютого2002, Житомир) 45 років— український поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ, мандрівник.
Член Національної спілки письменників України (Житомирське відділення, 1991) та Асоціації українських письменників (Київське відділення).
Тетяна Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Тетяна Прозорова
24 січня 2020 р. ·
Поширено серед: _Публічно
Нова публікація...матеріал не новий і , на цей раз у житомирському журналі "Світло спілкування". Вдячна за публікацію, радує, як багато знайомих облич у цім виданні, вдячна Марії Рудак та редактору Григорію Цимбалюку за уважність до моєї скромної праці та запрошення до видання. Найголовніше те, що щемка тема українського андеграунду та української реконкісти цікавить і, думаю,цікавитиме нових читачів. Вдячна людям, долі яких висвітлені. Вдячна Сашкові Сопронюку, за його правдиві розповіді,такі важливі українцям. =================================================
Моя Ніла Зборовська, або
ХТО ПЕРЕЗАКОДУЄ УКРАЇНУ
*З першого погляду
...За життя я її не знала...не читала раніше і її творів...а забрала мене враз... з першого погляду...випадкове фото в інтернеті, одне з тисяч...подумалось, не вглядаючись:
«Мабуть, кадр з якогось кінофільму»...
Ніби покликали-розумні очі, приємна, хоч і дещо засмучена посмішка, стильна і, якась вся така неповторна дівчина...
«Десь ми зустрічались» –побігли думки...де?.. де...чомусь не згадувалось...де...прочитала статтю про неї...
«Господи, така ж молода ще, красива, повна сил і...вже давно не з нами...як так... – стугоніло морозяним інеєм по неспокійним думкам,...як? »...а друзі памˊятають...пишуть...
«... і...., таки, де ж ми з нею могли зустрічатись...дивно.... » –сколихнуло свідомість і... забулось на певний час...
*Таємниця дідуся Семена
..Згадалось...дитинство...духмяно-квітучо-бджолиний травень...дідусева хата...там я і знайшла свій перший в житті скарб...книги... українські книги... Дідусь мій, Семен Іванович,... дуже любив і шанував Слово...а ось ці книги – він читав матіоловими вечорами ще мамі ...роздивляюсь пожовклі сторіночки, які пахнуть часом, мудрістю й загадково не відпускають...
Чудне, мале й кирпате кучеряве дівча просто не могло тоді збагнути, що найперший Скарб на світі – це, все-таки, Люди, які нас оточують, люди, близькі душею. Вони зˊявляються в нашій Долі в різні часи, щедро віддаючи щось дуже важливе. Настане час, і ми теж віддаватимемо комусь краплини душевного тепла і світла. Невблаганним залишається одне : всесильний Час завжди когось забиратиме. Зненацька. Нагло. Невблаганно. Назавжди.
Все це ще відкриється потім, а зараз...тримаю в руках цілий світ! Книги...Слово...а серце тьохкає соловˊями, ніби на побачення багне не запізнитиись!
... мені років 7-8... лечу після уроків до шкільній бібліотеки, де малечі книжечки «видають по інструкції» у м'яких палітурках, які прочитуються не доходячи додому...тут же повертаюсь назад – обміняти ...дивуються, не вірять...
«Ти не могла так швидко, дівчинко..»
...мовчки печу ніяково раків...ні, я не маю якихось надздібностей...просто читати люблю...зітхаю...повертаю додому...сумно... читати –ні́чого...
.....читати ні́чого!...це хлюпочеться у думках так, ніби ні́чим дихати... І так щоразу... А сьогодні ось – чомусь, спинили лагідно:
«А розкажи-но, про що твої книжки!»
Розповідаю охоче, ділюсь враженнями, бо вони такі цікавенні! І...о диво! Мені дозволяють взяти ще книгу... з цих пір мені довірили одну потаємну Мрію – оту ще віднедавна недоторкану привабливу поличку, де живуть зовсім інші, такі бажані книжечки...у яскравих цупких палітурках, такі класні!
«Мені дозволили!»...усміхаюсь собі і всім назустріч, притискаючи до грудей оту свою скарбничку Слова....
* На скрижалях Долі
Дідусеві книги були зовсім іншими: спершу і достеменно, російською мовою тут я зустріла лише примірник перекладених творів Тараса Григоровича Шевченка...він лежав на поважному місці, хоча й осторонь інших...А інші- ...затьмарювалась свідомість від величі назв: власне,сам «Кобзар» рідною мовою, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» І.Франка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Вибрані твори» Лесі Українки, «Нащадки скіфів» В.Владко...і це –тільки те, що впало в око!
-А...можна...?,- затамувавши подих, проскиглила я до дідуся Сєні.
-А зможеш? – напівжартома, любляче, в тон відповів він. Дідусь, пройшовши дві війни, знав справжню ціну людським істинам, і завжди говорив, що Життя краще зустрічати усміхаючись, аніж плакати.
У відповідь я лише схвильовано перебирала повітря (а ...як не дасть?)
-Кукурузка ти маненька!-усміхнувсь лагідно він, -читай! Тільки так – бережи!
*Ми - українці, то ж і рідна мова наша – українська
Так я дісталася берегів української класичної літератури...дивно, але ці «дорослі твори» були цікавими й захоплюючими. І першим питанням, яке народилось в моїй на той час голові:
-Дідусю, чому у школі ми говоримо російською, а ти – українською?
-Ми – українці, то ж і рідна мова наша – українська.
В дитячих очах – німе запитання.
-Ти навчаєшся в російській школі, бо єдина на мікрорайоні українська школа - маленька, всіх бажаючих не вміщує.
Мені хотілось запитати, а чому така маленька ота школа, в якій навчають рідною мовою, але – побігла читати , бо вже розкрила темно-синю збірочку Лесі Українки і та заполонила мене надовго...
** Промінь Світла крізь часи
Вірші –такі образні, пейзажні, змальовували картину за картиною Лесиного життя і відірватись від цих сторінок – було несила...
Згодом «дійшла» до «Лісової пісні»...і –згубилась у цій незабутній вишуканій феєрії! Так я назавжди запросила в своє серце Лесю Українку... Згодом читала її «Досвітні вогні», «До мого фортепіано» ...все підряд...і відчувала достеменну силу поетеси, силу Духа, силу Слова...
Це їй, Лесі, згодом напишуться такі дещо несміливі ще рядки:
*Лесі Українці
Весняний дотик гомінливий,
Білявий сад тріпоче вітер...
Про очі Лесині журливі
Згадали яблуневі квіти.
Чудова жінка і поет,
Підвладна лише слову й книзі!
Писати б твій палкий портрет
Вогнем на льодовитій кризі!
Світанку вранішнім промінням
Писати б ніжний образ твій,
Додавши весняної мрії
І сповнених життя надій!
Незгаслий вогничок іскристий,
Мій особистий Прометей,
Мов Мавка з “Лісової пісні”,
Що назавжди в серцях людей.
І в незалежній Україні
Шануємо твої пісні...
Дві чисті Лесині краплини
У душу дивляться мені.
Т. Прозорова
2005 р.
*Наша Леся Українка
Одного разу в мережі зустріла твір, який не прочитати просто не могла:
Ніла Зборовська «Моя Леся Українка» ...Ніла Зборовська...чекай-но, це ж та красива дівчина з давнього фото...читаю твір...поглинуло!...від назви і до останньої крапки я відчувала її думки . В його рядках таївся весь сенс жіночої душі і провідником до цих таїн стала Лесина «Лісова пісня»!...Моя, з дитинства, «Лісова пісня»! ...Нілина «Лісова пісня»...Наша «Лісова пісня»...
*Ми всі – в одному небі вдивляємось в зірки...
Аж ось на цих Лесиних струнах забриніла Нілина мелодія...мелодія весняного дощу...той дивний блюз, що пробуджує серця і відкриває їх Світлу.. Від отого щирого, ніжного
«Як хороше грає,
як солодко крає,
розтинає білі груди,
серденько виймає!»
до життєстверджуючого: «Ні!я жива!я буду вічно жити!
я в серці маю те, що не вмирає!» (Леся Українка)
І це все назавжди наше з Нілою, той світлий промінь, який жиє і продовжує життя! Так ось де ми зустрічалися з Нілою Зборовською! На Лесиних сторінках, у тому самому Світі, де весніла «Лісова пісня»...і, потай сховавшись в старенькій вербі, затамувавши подих, ловили очима зеленуваті вогники Потерчат, і, ледь втримувались від спокуси погойдатись з Мавкою на вербовім гіллі...потай закохувались в Лукаша і спів його сопілки... Це нам з Нілою боліла душа, коли порізалась серпом Мавка, даючи ще хоч день пожити Русалці Польовій...і, вплітаючи в коси калину, розмовляли з Перелесником...і ступаючи в холодну печеру з Тим-що-в скалі сидить, все-таки давали славінь життю. Ми обидві були там, в Лесиному світі! Ми сприймали це Життя, відчували його оту дзвінку теплу ниточку, торкаючись Лесиних творів.
..З цих пір вже я не могла не поцікавитись, а хто ж така Ніла Зборовська? Коротка стаття у Вікіпедії зненацька розповіла Стільки, що годі дивуватись:
« Ніла Зборовська закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та аспірантуру при Інституті літератури та мистецтва НАН Казахстану в м. Алма-Аті (1991). У 2008 році захистила докторську дисертацію на тему «Психоісторія новітньої української літератури: проблеми психосемантики і психопоетики» при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Викладала в Київському національному лінгвістичному університеті (доцент кафедри теорії та історії світової літератури).
Була директором Центру ґендерних досліджень. Займала посаду провідного наукового співробітника Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Авторка численних есеїв, декількох прозових творів і понад 100 наукових досліджень.
Авторка книг
• «Танцююча зірка» Тодося Осьмачки. — К.: МСП «Козаки», 1996 . — 64 с.
• Психоаналіз і літературознавство: Посібник. — К.: Академвидав, 2003 . — 392 с.
• Феміністичні роздуми: На карнавалі мертвих поцілунків. — Л.: Літопис, 1999 . — 336 с. (автори: Зборовська Ніла та Ільницька Марія)
• Пришестя вічності. — К.: Факт, 2000 . — 223 с.
• Моя Леся Українка: Есей. — Тернопіль: Джура, 2002 . — 228 с.
• Українська реконкіста: анти-роман. — Тернопіль: Джура, 2003 . — 304 с.
• Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. — К.: Академвидав, 2006 . — 498 с.»
У дитинстві вона мріяла жити після смерті на Сонці з татом… Потім була мрія — збудувати на українській землі храм, у якому можна зцілювати людей знаннями та вірою в Бога, «старовинним українським способом замовляти від страху. Народним українським психоаналізом».
Її улюблений жанр у літературі — драма. Вона ризикнула з’ясувати код української літератури з точки зору психоаналізу — «від Сковороди до Забужко». Цей код, на переконання Ніли Зборовської, захований глибоко у надрах нашої культури, духовності — у фольклорі. «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури» — унікальний проект для сучасного літературознавства. У цьому науковому романі письменниця прагне розгадати таїну, віднайти ключ до розуміння народних істин. Вона стверджує, що головний код історії української літератури — це код апокрифічного християнства.
«Чи варто сучасному літературознавству повертатись знову й знову до минувшини, чи не втратила актуальності нині творчість письменників-класиків, тієї ж Лесі Українки?»- запитали в неї в одному з інтервˊю.
-У мене до Лесі Українки ставлення як до української геніальності, яку я прагну збагнути, оскільки збагнути її тексти для мене означає збагнути сутність нашого порубіжжя,-відповідає на це Ніла,- Священне знання минулого у міфологічному вимірі нагадувало про циклічність часу, про закономірне повторення подій, про необхідність індивідуального та національного пробудження в апокаліптичні часи випробувань, сновидінь і забуття. Тому творчість Лесі Українки, яка активізувала в українській пам’яті античний та християнський міфи, не може втратити актуальність. На кожному українському порубіжжі, коли Україна потраплятиме в епоху хаосу і шукатиме власного шляху, творчість Шевченка, Франка, Лесі Українки набуватиме актуального перепрочитання.
Наприкінці 2017 року під редакцією Олександра Сопронюка знову виходить його часопис «Слово», в якому з надзвичайною теплотою, дражливо-ранимо, такими дружніми, щемкими спогадами, автор висвітлює долі і думки літераторів – представників українського андеґраунду: Володимира Затуливітра, Ніли Зборовської,Юрія Гудзя, Олеся Ульяненка, Костя Єрофєєва та багатьох інших. Андеґраунд став символом духовної свободи, творчої незалежності, синонімом новаторського мистецтва. Він фактично є витоком більшості процесів, що відбуваються в сучасному мистецтві сьогодні. Зауважте – у мистецтві, а не шоу-бізнесі! Олександр , рубаною правдою,як він сам висловлюється, своїм багатюще -силенним словом знову й знову підіймає проблеми Літератури, Історії, України, Життя...
І, ви знаєте, це настільки людяно, просто і ясно як в божий день, те бажання Олександра зберегти для людей по крихтам спогади про друзів! А зібрати докупи все збережене – вийде ціле покоління! «Щоб памˊятали...»,- говорить часто редактор. Щоб памˊятали... Бо ніхто і ніколи не відніме в нас нашу Памˊять! Цей необˊявлений кат ще не раз випікатиме в серці рани і пробіжиться по оголеним нервам…
Щоб памˊятали... Бо без минулого –немає майбутнього!
Знову Ніла Зборовська ... ПРИШЕСТЯ ВІЧНОСТІ
Світлій пам’яті дорогої подруги Соломії Павличко. МОЯ СОЛОМІЯ ПАВЛИЧКО
«Моя Соломія Павличко»...хвилюючий есей, вирваний з душі...власне, сповідь памˊяті близької подруги. Нілина щирість, все її Світло проходить крізь призму почуттів, заломлюється і випромінює стільки всепереможної сили!
«..Могили, могили, могили...,-пише Ніла, - Як я ненавиджу кладовище! Ніколи не прийду до Соломії на могилу! Я знатиму завжди: тут її немає! Таку
подругу зарити в могилу! І думаю: «Соломієчка, якби не було цього страшного материнського горя, цього мовчазного і мужнього страждання твого тата, твоєї доньки, твоєї сестри, твого коханого чоловіка... Я тобі такий похорон влаштувала б! Вони тобі позаздрили на гроб за тисячу доларів, — вони тобі все XXI століття заздрили б за такий веселий похорон
від подруги!
Бо Київ — твоє місто, бо Київ — твоя вічна могила!»
....Так любити можуть тільки справжні Люди... справжні Друзі.
«Ті, кого ми любимо, не вмирають. Щовесни вони приходять до моєї хати й стоять попід вікнами, поміж цвітіння дерев і янголів молодого саду. Вони вже ніколи не покинуть мене саму».(Юрко Ґудзь, Замовляння невидимих крил, - ст. 14).
Ніла гаряче представляє проекти Юрія Гудзя: «У Юрка Гудзя була ідея, – промовляє вона до молоді при творчій зустрічі , – Що жіноча душа і чоловічий інтелект поєднаються і створять оцю гармонію, тільки отой жіночий і чоловічий дух разом можуть створити оту соборність неймовірну в духовному плані, про яку ще писав Захер Мазох, цей поет дуже любив українську жінку... він вірив, що ось ця соборність розпочнеться і це буде чоловічий і жіночий ренессанс . У християн є власна духовна практика і ось ця практика ось-ось розпочнеться.»
Ніла Вікторівна захоплено розповідала про ідею української реконкісти: «Я памˊятаю, як Юрко носився з цією ідеєю. Ми не повинні орієнтуватися на соціальну революцію, нам треба орієнтуватися на духовну революцію,- запевняє вона,-і ми бачимо це, тому, що влада приходить, вона має свій соціум і свої закони. Духовність має закони, які стосуються вічного життя, а влада тимчасово працює. І от Юркові хотілось поєднати оцю духовну революцію з реальною дійсністю. І це приведе до відродження отієї Нової України »
«Код…» — це психоісторія української літератури, це авторське бачення коду української державності. Ніла відчитувала українську літературу на основі батьківсько-материнського коду. Будучи спочатку прихильницею фемінізму, вона все-таки свідомо зійшла на шлях культивування батьківського, чоловічого начала. Бо якщо переважає душевне, романтичне, емоційне у нашій ментальності, Україна стає жіночною. Це однобоко. Це не дозволяє їй бути активно вольовою, духовно зрілою. Тільки всі разом ми маємо створити Свою Україну.
Ніла Зборовська пояснює нам нас самих.
«Та поміж усіх слів невимовним залишається ціле життя...
Зима – наймилосердніша пора року... То лиш здається, що вона невмолимо жорстока... Зима відкриває нам зовсім інший простір і час, нероз'єднаний на уламки минулого і майбутнього, вона дарує нам свою рятівну тишу, безмовність своїх напівсонних торкань, дає можливість перевести дух і дочекатися Різдва...
Бо ж кожна зима - то відлік нового часу, що починається і завершується теплим дотиком Твоїх долонь...»
(Юрко Ґудзь, Замовляння невидимих крил, - ст. 140).
***
А поетове чесне життя-
після смерті буяє не гірше:
У думках неземного буття ...
...недописанім полум'ї віршів.. .
Бˊє ключем в незабутніх шляхах...
Тих, які з ним єднали раніше,
І у сонячних теплих стежках,
По яких не ходитиме більше.
І немає в житті тої сили,
Стерти пам'ять у вічному крузі!
Бо не стримати полум'я й крила,
Що об'єднують в світі цім Друзів.
*Т. Прозорова
Історія повторюється: колись Ніла Зборовська в різдвяну ніч писала есей про улюблену подругу Соломію Павличко...і ось, в ці різдвяні дні пишу про неї саму свої слова я... І це так природньо, адже Різдво оновлює всіх, і переосмислюєш сенс життя. Зараз перечитуючи Нілину «Соломію» ..спіймала себе на думці, що часто останнім часом думаю про неї...так сказано в неї зболіло: «Вся Україна закодована на смерть... в нас треба вмерти, щоб тебе почули...»... і, знаєте що скажу...треба б перезакодовувати все це...дуже треба.
Так хто ж перезакодує Україну?
Україну необхідно ПЕРЕЗАКОДУВАТИ. На щастя. На істину. На долю. Перезакодувати Україну НА ЖИТТЯ. Ще не пізно, ще можемо!
Так хто ж перезакодує Україну?
Кожен з нас має в цім бутті свій неповторний штрих-код, свої неперевершені шляхи, в кожному живе своя надзвичайна сила...і, хочемо ми того,чи ні, кожен додає Світу щось своє. Хочемо ми того чи ні – несемо-випромінюємо-надсилаємо Прийдешньому свою енергетику і досвід, якими б вони не були. Не шукайте і не чекайте якийсь Вищий розум!Не вуду, і не естрасенси змінюють нас. А Господь допоможе лише думаючим, діючим, рішучим.
Не бійтесь вплинути на хід історії. Знайдіть Своє Слово, Своє Світло у собі. Знайдіть, хоч краплиночку доброти для когось іншого, і для країни...ну, давайте спробуємо хоча б не випромінювати негатив і злість!..і подумаємо трішки про того, хто поруч. Ну...ми ж – все можемо.
Ми – українці! Давайте відірвемось від своїх щоденних справ, негараздів, амбіцій, гаджетів та онлайну. Знайдімо ж її, Нашу Україну в собі і нікуди її не відпустимо-не віддамо...жодного її променя...жодної людини...жодного її світанку...
Так хто ж перезакодує НАШУ Україну? Історія –дама з несподіваними примхами. Хто знає...а можливо, і, ймовірніше це будеш – Ти...
Тетяна Прозорова 7-14 січня 2018р.
«...На карнавалі мертвих поцілунків»
Ніла Зборовська
Нілі Зборовській
На карнавалі
Мертвих поцілунків*
Життя
летить
Під відстукіт колес.
Не бачачи у пелені ладунків*
Так легко
доторкнутися небес,
На сонці оселитись вечоровім
І пригорнути
занімілим словом
Затоки недоторканих ще плес...
...Вона не плакала,
коли горіли книги –
«Пришестя вічності»...
весь наклад водночас!
То не слова палали – її крила!
Здавалося, що йти уже несила...
Та, долі не скорилась, не здалась!
Осяйна.
Стильна.
В чорному, «в підлогу»
На цій, гріхами зболеній межі,
Всі мрії, всі дороги й застороги
Зійшлися у оновленій душі.
......Тулила жовті до грудей троянди
Юрко чекав... для нього їх несла.
Зірок у верховітті – міріади...
– Якби ви знали, як до вас я йшла!
Сказала просто...з самого порога...
І стало тепло...нібито від Бога
Сюди її та зірка привела .
Зайшла до серця
І не вийшла звідти...
Маленька...
чиста...світла і тендітна...
А осінь –
все шмагає непривітно
Німим
Безсилим
Січеним дощем.
Не йди! Не треба!
Так потрібне світло!
А душу
Все не покидає
Вітер –
несамовитий щем...
....заплакала у Нього на могилі..
Згадався вечір...добрі дружні хвилі...
Кохання, що можливо б розцвіло...
І те безцінне, що у них було –
ковток несамовитої довіри,
Її-його-на двох одне крило,
Але ж, це їх потужні вірні крила!
І щастя, що торкнулось і пішло...
На карнавалі
Мертвих поцілунків
Життя іде по лезу, на ножах.
За лицарським
Іржавим
Обладунком
Під заборолом –
Сонячна душа.
Вона може примарою здаватись
І, іноді
так важко розібратись,
Та де ж, проходить вічна та межа!
На перегонах часу божевільних
Втрачаючи, летять людино-дні...
Ілюзію плекаємо, що вільні,
А убиваєм Господа в собі.
Та хтось – руки торкатиметься тихо,
І надзвичайний цей відкриє світ...
Розкішні крила яблуневий вихор
Розкриє над тобою сніжний цвіт!
...я вірю
в українську реконкісту*,
І в тих хто за собою світ веде,
Єднає світле й мудре, мужнє й чисте –
Дорогу подолає той, хто йде!
І навпіл все –
стежки і заповіти,
Журбу, нестримність,
радість і біду!
Обіруч з тими, хто приносить світло,
І я – сьогодні за тобою йду.
Ні, не розгубить час твоїх слідів!
У цім немилосерді літ їм жити!
І бути
Барикадам на Хресті.
Зоріти небом...і скресати лід.
І сіяти зелене добре жито.
...Соборами
тулилися дощів,
сплітаючись в єдиний живопліт, –
Твоя нестримна музика душі,
Живий твій Несвіт
й мій маленький Світ.
А десь, вперед на сотні тисяч літ,
В цей час Нове народжується Світло.
Торує шлях свій паросток тендітний
У темній неторованій імлі.
***
Рукописи горять...
водночас і назавжди.
Ах, якого погляду розгораються зорі!
Відкриваючи Всесвіт комусь неозорий,
Відчиняючи мудрі і чесні собори –
Чистий і справжній.
Рукописи...горять..
А які виростають у полум'ї крила!
В час, коли відлітає у небо остання сторінка.
Світлу правду, мов душу, гортаючи стрімко.
Стоголосі. Стокрилі.
Рукописи горять..
Але скільки ж приносять Світла,
Коли жаринками злітають Слова в піднебесся!
І бентежаться ріки, і крига скресла –
Віддзеркалля вогнів Тих Досвітніх.
Вогнів, які запалила Леся...
Всесвітніх...
*Липневий янгол
Юркові Ґудзю
І раз на рік липневий янгол
Знаходить шлях...
злітає
Світ цей пробачити-сказать
У крила друзів обійнять...
Спускає
Оці уклінні небеса,
Які колись омріяв сам.
Як знати,
чи дасть Господь зустрітись ще...
Здолати
У вільнім серці вічний щем,
Вслухатись
У пісню стомлених лісів
І не виймати
Із серця здавнених цвяхів...
Прощати.
Щоб знов злітати.
Ти – в засвіти,
А нам – вслухатись
Чи, може, ще, хоч раз... колись,
Чи перетнуться у житті
липневі крила...
Чи, поруч тихо пролетиш,
Змовчиш...
і знову у білявий сад
Холодних янголів злетить
німе розкрилля...
В цю мить
Так легкокрило... так незаймано...
Згубив пір’їнки зорепад
Отой нестримний,
щоб десь, в захмар’ї,
Народились мрії ...
і, ніби тисячі свічад,
Жила надія .
*Не-Ми
А може – зринемось в Не – Ми?
І, може, дасть того нам Бог,
Залишимось на мить самі...
Й малий і зляканий хроноп
Невміло плюхнеться на ногу
Своїм зеленим босяком...?
Адже ж, вимолювали в Бога,
Щоб всістися отак, рядком.
Зустріти тих, хто вже не з нами,
Де місяць в повіні – козак!
Між заповітними зірками
Угледіти б знайомий знак...
Щоб горілиць в духмяних квітах
Серед стежин оцих,незнаних,
Собі,нарешті, врозуміти,
Як же тебе отут чекали!
Ну як ти? Що знайшов на небі?
Щасливий? Скучив?
Він: «Та... так...»
Й злетить химерою в загравах
Метелик, крила-небеса...
А в запашних високих травах
Поглянь лише, яка краса!
Поговорити б так, ладком
І один одного послухать...
І...поглядами обійнять...
Але – нон-стоп!
...Так щиро либиться хроноп
В локатори – зелені вуха!
Тут – аура своя...тс-с-с... Мить!
Десь в зорях – крила шурхотять...
Так тихо... хоч у серце дмухай...
Бо дві душі палахкотять...
...Мій Боже, як воно щемить...
*Прозорова Тетяна Юріївна*
Народилась і проживає у м. Інгулець, який згодом увійшов до складу
Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Життєве кредо: «В кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити!»
(Сократ)
Педагог, керівник і засновник дитячої літстудії «Іскорки» у КЗШ №114.
Учасник Всеукраїнського фестивалю любовної лірики «Мовою серця».
Переможець Міського конкурсу «Срібний Пегас» – 2016 (м. Кривий Ріг).
Лауреат Міжнародного фестивалю «Зірка Різдва» – 2017-2018 рр.
Учасник Міжнародного конкурсу «Чатує в сторіччях Чернеча гора» – 2017 (м.
Канів).
Учасник Всеукраїнського фестивалю «Українські передзвони» – 2018 (м.
Київ).
Учасник Всеукраїнського фестивалю «Ох, не однаково мені!» – 2019 (м. Київ).
Автор текстів багатьох пісень, покладених на музику Віктора Ліфанчука,
Юрія Криворученка, Христини Панасюк, Миколи Шевченка, Тетяни Мірошниченко,
Володимира Сірого, Мирона Берези, Юрія Шульженка. Частина з них звучали на хвилях Українського Державного радіо та радіостанції "Тризуб ФМ"
Друкувалася в колективних збірках та альманахах: «Весна творчості»,
Кривий Ріг, 2007; «Словом і піснею з народом», Дніпро, 2015; «Магія
кохання»,Хмельницький, 2015; «Сонячна палітра», Хмельницький, 2016; часописі
«Барви», Хмельницький, 2016; «Пісні про рідне та близьке», Лубни, 2016; «Україні
присвячуємо», Хмельницький, 2016; «Опалені рими», Лубни, 2017; «Весна.
Скіфія», Канів, 2017; «Огні горять», Кременчук, 2017; «Крила» Україна-Канада,
2017; «Літ.Ліхтар», Івано-Франківськ, 2017; «Понад усе нам Україна», 2018;
«Обпалені крила», Київ, Друк. двір І. Федорова, 2019; «Українська вишиванка»,
Лубни, 2019; літературне видання «Саксагань» Кривий Ріг; літературно-художнє
видання «Гарний настрій»; газетах «Кримська світлиця», "Домашня газета" та «Історії життя».
Автор книги "А Ви - давно зіркам дивились в вічі?"
#Тетяна_Прозорова
#Світло_спілкування
#Житомир
#КЗШ114
#Кривий_Ріг
##
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
РоНіка - Бубонці, бубонці новорічні - музичне відео
муз.- Юрій Шульженко,
сл. -Тетяна Прозорова
Аранжування - Студія звукозапису "Фонограма" м.Київ - https://fonograma.net/
[youtube]https://youtu.be/55ucFY-O4kY[/youtube]
Вже рік старий нам не на часі,
Пролинув швидко віковий!
Давайте зустрічати разом
Цей надзвичайний Рік Новий!
Приспів:
Бубонці, бубонці новорічні
Дзень-дзелень –передзвони дзвенять,
Діточки́, діточки́ симпатичні
На ялинку веселі біжать.
Бубонці, бубонці новорічні
Дзень-дзелень –передзвони дзвенять,
Зірочками гірлянди магічно
Мерехтять, мерехтять, мерехтять!
Ах, ці щасливі дні канікул,
В криштальнім сяйві у Різдві!
Зима насипала нам снігу
І мрій сніжиночки нові!
Бубонці, бубонці новорічні
З побажанннями радість несуть,
Візерунки на вікнах космічні
У мереживі сніжнім цвітуть!
Бубонці, бубонці новорічні
Дзень-дзелень, передзвони дзвенять
Зірочками гірлянди магічно
Мерехтять, мерехтять, мерехтять!
3. Ялинка тішить нас вогнями,
І Новорічко в залі цім
Танцює класно так із нами
І апельсиночка в руці!
Бубонці, бубонці новорічні
Побажань сніговій-маскарад,
Щоб здійснилися мрії величні,
Щоб щасливий бринів зорепад!
Бубонці, бубонці новорічні
Дзень-дзелень, передзвони дзвенять
Зірочками гірлянди магічно
Мерехтять, мерехтять, мерехтять!
4.Вже рік старий нам не на часі,
Пролинув швидко віковий!
Давайте зустрічати разом,
Щоб був щасливиим Рік Новий!
Бубонці, бубонці новорічні
Дзень-дзелень –передзвони дзвенять,
Діточки́, діточки́ симпатичні
На ялинку веселі біжать.
Бубонці, бубонці новорічні
Дзень-дзелень – передзвони дзвенять,
Зірочками гірлянди магічно
Мерехтять, мерехтять, мерехтять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
МАЛДІВИ коляда В НІЧ СВЯТОГО РІЗДВА
Слова Тетяна ПРОЗОРОВА, музика Мирон БЕРЕЗА
[youtube]https://youtu.be/hIW-gQxQx6E[/youtube]
**В ніч святого Різдва**********
1.Чарівною стежкою в сніжний мотив,
Під янгольський спів-торжество,
З криштальною мрією – диво із див
До серця заходить Різдво.
Коли над землею панує Різдво,
Прямує до кожного в дім, –
Наповнює світлом цей Світ і добром,
Дива відбуваються в нім!
Приспів:
Вірю, в ніч святу Різдва
Відбуваються дива.
Бо Ісус рождається,
Зорі усміхаються.
А у ніч святу Різдва
Відбуваються дива –
Небо відкривається,
Світ благословляється.
2.Чи зіроньки сяйво, чи сміх янголят,
Чи полум’я тепле очей?
І хочеться знову життя розпочать
З різдвяних таємних ночей!
Душа просвітліла й радіє ізнов,
Вся разом зібралась рідня.
Христос народився! Дарує любов –
І будьте щасливі щодня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Мене часто запитують, а якось все не вистачає часу . Отже, якщо не називати назви поезій, приблизно , десь так...
Прозорова Тетяна Юріївна
ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ:
Поезія
Автор збірки «А ви – давно зіркам дивились в вічі?», Рівне, 2019 р.;
Друкувалася у колективних збірках часописах, альманахах:
- «Весна творчості», Кривий Ріг, 2007 р.;
- «Словом і піснею з народом», Дніпро, 2015 р.;
- «Магія кохання», Хмельницький, 2015 р.;
- «Сонячна палітра», Хмельницький, 2016 р.;
- «Барви», Хмельницький, 2016 р.;
- «Пісні про рідне та близьке», Лубни, 2016 р.;
- «Україні присвячуємо», Хмельницький, 2016 р.;
- «Опалені рими», Лубни, 2017 р.;
- «Весна. Скіфія», Канів, 2017 р.;
- «Огні горять», Кременчук, 2017 р.;
- «Крила» Україна-Канада, 2017 р.;
- «Літ. Ліхтар», Івано-Франківськ, 2017 р.;
- «Саксагань» Кривий Ріг, 2017 р.;
- «Понад усе нам Україна», 2018 р.;
- «Обпалені крила», Київ, Друк. двір І. Федорова, 2019 р.
- «Українська вишиванка», Лубни , 2019 р.;
- «У пошуках альтернативи» Київ, Друк. двір І. Федорова, 2020 р.
- «Світло спілкування» № 26, Житомир, 2020 р.;
- «Повстанська ватра»№2 , м. Рівне, 2020 р.
-літературний альманах "Житомир ТЕN" 2021
- літературно-художнє видання «Гарний настрій» м.Рівне, з 2016 р.по цей день постійно; статті, поезія, оповідання, есе.
- газетах «Кримська світлиця», «Домашня газета» та «Історії життя» та ін..
Проза - есе та оповідання:
-«Хто перезакодує Україну»
-«На ясне плесо крізь роки»
-«Їхали козаки»
-«Бандерівець»
-«Білява ластівка»
-«Півподиху, півкроку до весни»
-«В житті все повертається…»
"Василько"
Пісенна творчість:
- авторка текстів пісень, покладених на музику Тетяни Мірошниченко, Миколи Шевченка, Віктора Ліфанчука, Володимира Сірого, Мирона Берези, Юрія Шульженка, Геннадія Гребенюка ,Юрія Криворученка, Христини Панасюк (пісні звучали на хвилях Українського Державного радіо та радіостанції «Тризуб ФМ»)
- «Осінній бузок» слова Т. Прозорової Т., музика й виконання В. Сірого;
- «Я подарую тобі мирну Україну» слова Т. Прозорової, музика й виконання М. Шевченка;
- «Айдарівський марш» слова Т. Прозорової, музика й виконання В. Ліфанчука;
- «Різдвяна заметіль» слова Т. Прозорової, музика й виконання Т. Т. Мірошніченко;
- «Іловайський вальс» слова Т. Прозорової, музика й виконання
М. Шевченка;
- «Незабутнє» слова Т. Прозорової, музика й виконання Т. Мірошніченко;
- «Світанкова пісня» слова Т. Прозорової, муз. М. Шевченка,
виконання М. Кисельової; г «МалДіви»
= «Знов завесниться» слова Т. Прозорової, музика В. Охріменка;
- «Маленький фенікс» слова Т. Прозорової, музика і вик. Т. Мірошніченко;
- «Ангел » слова Т. Прозорової, музика й виконання
Х. Панасюк;
«Рідне місто моє Інгулець» слова Т. Прозорової, музика і вик. Л. Левицької;
« Волошка» слова Т. Прозорової;
= «І летить над світом Коляда» слова Т. Прозорової, музика М. Берези; вик .г «МалДіви»
= «Весняна вишиваночка» слова Т. Прозорової, музика М.Берези; вик .г «МалДіви»
= «Тетянин день» слова Т. Прозорової, музика і вик. Ю. Шульженка;
= «ПершоКЛАСНА пісня» слова Т. Прозорової, музика М. Шевченка ,вик РоНіка
= «Перший оберіг» слова Т. Прозорової, музика і вик. Т. Мірошніченко;
- «А я тебе чекати буду» слова Т. Прозорової, музика М. Шевченка;вик .г «МалДіви»
- «Львівський вальс» слова Т. Прозорової, музика і виконання
Ю. Криворученка, М. Пашкової;
- «Степова принцеса» слова Т. Прозорової, музика і виконання Ю. Криворученка, М. Пашкової;
-«Бубонці, бубонці новорічні» сл.Т. Прозорової, музика Ю.Шульженка , вик . РоНіка
-«В ніч святого Різдва» слова Т. Прозорової, музика М.Берези; вик .г «МалДіви»
-«Марш добровольців» сл.Т. Прозорової, музика і вик. Ю.Шульженка
-«Український Купідон» сл.Т. Прозорової, музика Ю.Шульженка
-«Світла Джерело» сл.Т. Прозорової, музика і вик. Т. Мирошниченко
-«Калинове причастя» слова Т. Прозорової, музика М.Берези; вик .г «МалДіви»
-«Світлий вальс» слова Т. Прозорової, музика М.Берези; вик .г «МалДіви»
-«Перша вчителька» слова Т. Прозорової, вик . РоНіка
-«Прощавай , 4 клас!» слова Т. Прозорової, вик . РоНіка.
-"Вчителька"слова Т. Прозорової, вик . РоНіка.
-"Вишиваночка- лелечині крила" Текст - Т. Прозорова Музика, аранжування - М. Берези
- "Тінь журби"
(тим, хто не дожив , і тим , кому з цим жити)
(музика Генадій Гребенюк,слова - Тетяна Прозорова) 2023 рік
Має в доробку також переспіви та творчі переклади пісень.
Дослідження провела
та систематизувала все в творчу роботу,
уривок з якої ми бачимо,
учениця 11 класу КЗШ №114
Мамонова Яна
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Єдина(моїм дівчаткам)
Вабить-манить до себе мандрівна
Стоголоса усміхнена стежка:
Ти для мене назавжди – царівна,
Я для тебе назавше – найперша.
І думки і роки всі до тебе
Молитовно шепочуться з виром:
Ти – моє нерозгадане небо,
Я – твої зачаровані крила.
Поспліталися долі і ролі
І все важче в житті розібрати,
Хто сестричкою є, а хто – доня,
І вже кожна для кожної – мати.
Нас вінчала твоя колискова,
Наше сонечко сходить щоранку.
У проміннях, досвітніх розмовах
Най же усмішка сяє в світанках!
І в удачу, й годину-льодину
Достеменно – ні старших, ні менших:
Я для тебе назавше – єдина,
Ти для мене назавжди – найперша.
#Тетяна_Прозорова
січень 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
І летить по світу Коляда
муз. Мирон Береза
сл. Тетяна Прозорова
[youtube]https://youtu.be/IAZhSuOsVVA[/youtube]
І.
Дістає вітерець
Із хмаринок свою срібну скрипку,
І дзвіночки-зірки
Передзвонами в синь мерехтять.
Так було, є і буде, до щему,
Завжди споконвіку,
Від глибинних снігів
І до спалахів серця багать.
Перша зіронька знов
Прошепоче Різдвяну молитву,
Зачекалась Земля
На пришестя нового Різдва
Зупиняється ніч
у чеканні народження Світу
І на сніжних конях
Над землею летить Коляда
Приспів:
І летить по світу Коляда,
В світлий час народження Христа
Чиста думка серце обійма
І надія в небесах!
Мій народ віншує Коляду –
Повертає сонце на весну!
Відтепер – на Щастя повертай,
Моя доле, рідний край!
ІІ.
Сяє Діва Марія,
І сина, щаслива, трима.
В небі –
янгольські сурми співають
Омофором святим
Огортає Вкраїну вона,
« -Народився Ісус!
-Тож, славімо Його!»- нас єдна.
Народився Ісус!
Українці святкують Різдво!
Народився Ісус!
Тож вітаємо Божого Сина!
Загадаймо на Долю, Життя, на Добро!
Завмирає весь Світ...
І зоріє Життя торжество!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021
Святий Миколай приніс мені "Гарний настрій "з різдвяною добірочкою творчості 🙂💖 дякую, Юлічко!
***І летить по світу Коляда...***
І.
Дістає вітерець
Із хмаринок свою срібну скрипку,
І дзвіночки-зірки
Передзвонами в синь мерехтять.
Так було, є і буде, до щему,
Завжди споконвіку,
Від глибинних снігів
І до спалахів серця багать.
Перша зіронька знов
Прошепоче Різдвяну молитву,
Зачекалась Земля
На пришестя нового Різдва
Зупиняється ніч
у чеканні народження Світу
І на сніжних конях
Над землею летить Коляда
І летить по світу Коляда,
В світлий час народження Христа
Чиста думка серце обійма
І надія в небесах!
Мій народ віншує Коляду –
Повертає сонце на весну!
Відтепер – на Щастя повертай,
Моя доле, рідний край!
ІІ.
Сяє Діва Марія,
І сина, щаслива, трима.
В небі –
янгольські сурми співають
Омофором святим
Огортає Вкраїну вона,
« -Народився Ісус!
-Тож, славімо Його!»- нас єднає.
Народився Ісус!
Українці святкують Різдво!
Народився Ісус!
Тож вітаємо Божого Сина!
Загадаймо на Долю, Життя, на Добро!
Завмирає весь Світ...
І вітає мою Україну!
ІІІ.
Сяде батько за стіл,
А на покуті – дідух святий,
Діточок голоси,
І матусина лагідна ласка,
Загляда у вікно
З неба – місяць, горіх золотий,
Замикається коло,
Нова починається казка.
.
Зупинися, ця мить!
І так хочеться знову і знов
Обійняти,
Вітати усіх найрідніших!
Народився Ісус!
Народилася знову любов!
А біда – вже пішла
Й не пове́рнеться більше.
#Тетяна_Прозорова #Різдво #
#І_летить_по_світу_Коляда #Коляда
Коляда́ — дохристиянське слов'янське свято в ніч на 25 грудня на честь народження Сонця. Старе слов'янське свято на честь поворота Сонця на весну.
_________________________________________________________
***
Я хочу, щоб Різдво прийшло...
Нарешті, в кожен дім, назавжди.
І з ним тихенько увійшло
Одвічне, господове, справжнє.
Пухнасті в вікнах ялинки
Із блискітками на зап’ястях
Засвітять срібні зірочки
В колючих лапочках зі щастям.
Я хочу, щоб прийшло Різдво
І обіймались щиро друзі,
Нехай вам тулиться любов
До серця в затишному крузі.
Щоб усміхались матері,
Щоб дітки зустрічали тата,
Щоб кожна з обраних доріг
Вела до процвітання й свята.
Щоб згинуло, нарешті, Зло
Наперекір усім погрозам.
Я хочу, щоб прийшло Різдво,
А з ним – здоровий глузд і розум.
Війна - отримала свій пас
І зникла навіки далеко.
Щоб не злітали більше в нас
Сумні зажурені лелеки!
Я хочу, щоб прийшло Різдво...
З зимою, усмішками, снігом
Все добре, справжнє, що було,
Складу на покуті зі хлібом...
Й наперекір усім світам,
Утримавши святе у герці,
Візьму й нікому не віддам
Людей, що гріють душу й серце.
Я хочу, щоб прийшло Різдво...
29.12.19
#Тетяна_Прозорова #Різдво #
_________________________________________________
***Сніжна мелодія***
Чарувала зима
На тарелі на срібноозерній.
Вирізала сама
Сніжний сад на гравюрі химерний.
Доторкнулась води,
Що іще не в полоні морозу,
І зростали сади
З білосніжних лілей, верболозів...
Чи то тінь, а чи ні?
Чи то крила криштальні
розквітли?
Кожне пір’ячко в нім
Ніби віти мімози тендітні.
Чи то сповідь вітрів,
Що здіймає увись білі крила?
Чи бринить по воді
Лебедина балада
журлива!
Чарувала сніги –
Додавала відтінки й білила,
Завірюхи й жаги
З білосніжним торнадо
Стокрилим!
Трішки сонячних мрій
І рум’янець нового світанку,
І безмежжя стихій
У ранковому сяйві
Серпанку!
Чи то тінь, а чи ні?
Чи то крила криштальні
розквітли?
Кожне пір’ячко в нім
Ніби віти мімози тендітні.
Чи то сповідь вітрів,
Що здіймає увись білі крила?
Чи бринить по воді
Лебедина балада
журлива!
_______________________________________________________________________
***Симфонія Життя***
За роком – рік, а за Різдвом – Різдво...
Сховає сніг, все, що колись було,
Загубить ноти стомлений скрипаль,
Усе, що відбувається – не жаль!
Не жаль минулого, й не жаль того буття,
Перемагають зло – добром, а смерть – життям,
І ти, як всі, Все, як у всіх,
Кохання...щастя... відчай... сміх...
Із пісні слів не викинеш, нажаль...
Та звуки зринули у забуття...
Хлюпочеться у серці каяття,
Зніми!Зніми оцю набридливу вуаль,
Адже, крізь сосни лине тихе Світло!..
Маестро візьме кришталеву скрипку
І забуя́ Симфонія Життя!
І бризне білого – вся тисяча відтінків!
Сховай!а ти у серці збережи для нас,
Ці проліски, які ось-ось розквітнуть!
Бо ще не час, ти знаєш, ще не час,
Допоки ще зима керує світом...
Поринь з морозу у весняне світло!
...І пролісок прокинувся тендітно
Від жару нашого серцебиття.
І зорі кличуть у забуте літо,
Й несуть солодких мрій перечуття.
_________________________________________
***А що значить – Вічність***
А що значить – Вічність в туманах нічних кораблів...
І що значить – зорі, якщо вони просто в долонях!
А вітер торкає верхівки малих яворів,
Ще юний...дзвінкий...і веснянкою лине у скронях.
Розкриє й простелить на долю німий календар
Осіннього щастя бурштинові мрії-листочки.
Це – Вічність: ріка, це – стрімкий доленосний ангар!
Це – зустрічі теплий таємного серця місточок.
Живий...заторований в росяні трави і світ,
Палкий...так залюблений в море і пил на дорогах
Твій слід, що палає у всесвітах перших трембіт,
Веселка, що душу мою повертає до Бога!
Міцний...а від часу в Граалі міцніє напій!
Спивай покраплинно, так треба усіх пам’ятати!
Це – Осінь пливе в золотому своєму човні...
А нам би – бажання сьогодні іще загадати
______________________________________________________________________-
***Тетянин день***
Тетянин день, студентів день
У кригу сяє твоя усмішка щаслива
Ще сто неспіваних пісень,
Дарує юність несподівані нам крила!
і знову сессія, і знову це пройшло,
І, як студенту, знову ніч пробігла швидко,
І лишсьогодні (у магічне це число)
Збирає зорі кришталева скрипка.
В Тетянин день – цвіте зима
Черемхой сніжною торкає білі скроні.
А що роки – та їх нема!
Замерзли пальчики – зігріються долоні!
А навкруги – сніжинки срібні замітають,
у серці ніжність на весну знов повертає
І усміхається засніжена душа,
І завмирає в ненаписаних віршах.
Тетянин день...і, як завжди
Гойдає янгол ялинові каруселі!
Осяють даль його сліди,
Розквітнуть проліски в засніженій пустелі!
Зима всміхається в морозяний цей ранок
І одягає сонячний серпанок.
І знов збуваються твої найкращі сни,
Й лише півподиху й півкроку до весни.
__________________________________________________
****
Заморочені долі, завмерлі світи
Запозичені в часі...і ймення, і люди.
Позаплутані стежки й широкі шляхи –
Не знайти, не дістатись, не знати, що буде.
Відпускаю синицю – несу журавля,
Люди-очі-обличчя...у світло впускаю...
Нині осінь – безжурне мале немовля...
Ну, а завтра що буде – я просто не знаю.
_______________________________________________________________________
***
Засніжений човен припнула зима...
Гойдає дерева засніжений вітер...
А світло – торкає засніжені віти...
Шепоче, що холоду більше нема!
За спиною кривляться криво
криві дзеркала:
«Засніжений телепень, що ж ти чекаєш, припнутий?!
Забитий снігами, людьми і собою забутий...»
А він все чекає, що скоро прилине весна!
І скільки б зимі серед бурь і снігів не кружити,
Та він дочекається, з’явиться знову Вона!
Прокинеться вранці цей сивий монах...
Розквітнуть веснянки натомлені квіти,
Звільнять, і за хвилями пустять човна!
Й мелодія збудиться пташок тендітних,
Яких зачекались в засніжених снах...
І знову, і знову творитиме вітер
Симфонію щастя в своїх небесах!
В смарагди вбереться замріяне жито,
І відбитки чистої диво-блакиті
Потонуть, морями, у ста дзеркалах,
Де стільки весняного доброго світла...
Яке заблукало у сніжних човнах!
І скрипка криштальна співатиме світу,
Про ніжне кохання таємне всесвітнє,
Розбурхане повнею в синіх водах...
А значить – нам, друже, ще жити і жити...
#Тетяна_Прозорова
м. Кривий Ріг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Цікаво працювалось над цим творчим переспівом, з легкої руки та ідейного задуму #Вікторія_Заремба написався цей вірш:
**ОСІННЯ СОНАТА**
(Переспів Лара Фабіан
«Кохання стомлених лебедів»)
Світлих зорь оксамит
Передзвонами щемких мелодій
Чарувала грішний цей світ.
Срібні струни у її акорді.
Між зажурених трав
Усміхалась і просто любила.
Берегиня Осінь прийшла,
Є надія в лебединих крилах…
Приспів
Злітає ввись соната осені,
У яскраві ночі й дні!
Краплинками дзвінкоголосими
Забринять вони.
Ця надзвичайна Жінка осені,
Скільки сонця у ній!
В ній ніжні міражі
безмежної душі
А ти сьогодні їх зігрій!
2. День за днем,
Як в кіно,
Обертають цей світ планети.
Силуети слів, ніжних снів,
І нові пишуться сюжети.
Сто доріг у життя.
У промінні нашепочуть роси…
Золото душі в майбуття
Зберегла в серці Жінка-Осінь.
Приспів:
Вона– народжена щасливою,
У захмар’ї - сонцедні,
Іскряться сонячними зливами.
світанки осяйні.
Дощем проллється в серці музика,
Та, що проситься давно!
В ній стримана печаль,
Хвилюючий кришталь,
З ясним трояндовим вином!
=Ця таємна сила,
Що дарує крила:
Загадка віків-років!=
А щастя тільки починається,
Набирає висоти!
І спалахи надій.
І тихе сяйво мрій,
І сад, якому ще
цвісти…
І спалахи надій.
І тихе сяйво мрій,
І сад, якому ще
цвісти…
(#Тетяна_Прозорова)
[youtube]https://youtu.be/NGXzT7Mp5lE[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020
Вони-таки знову зацвіли в липні, як і торік..дивні))
Липневі акації
Чи жарти, чи казка: в зманіжених вітах,
Це - чий подарунок, чия таїна?
У липні білявки акацій розквітли
І в серці, як юність, буяє весна.
А Липень сміється! і ніжні, й тендітні,
Пахучі, чарівні його чудеса!
Акації грона розгойдує вітер
І пахощі линуть в самі небеса!
Липневі акації – хміль до зірок,
Акорди духмяних мелодій!
Від серця до серця - невидимий крок,
Злітає в щасливу безодню.
Від серця до серця -невидимий крок,
Злітає в щасливу безодню!
Пустун і затійник! Біляві суцвіття
У сонячні звуки спліта Менестрель.
Весна змалювала пейзажик для Літа!
Весільна ця тішить і нас акварель.
Надвечір – зіркам потаємну розмову,
Терпкий наспіває нічний оксамит.
А музика квітів і знову, і знову
Сопілкою дивною в серці бринить.
Липневі акації – хміль до зірок,
Акорди духмяних мелодій!
Від серця до серця - невидимий крок,
Злітає в щасливу безодню.
Від серця до серця - невидимий крок,
Злітає в щасливу безодню!
#Тетяна_Прозорова
28.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Петру Пашковському в день іменин
***
В Петрівку літо – панство, звідусюди
Віншує злато сонця щедрий бал!
І Синім птахом ти для когось будеш,
Чи – камнем... щоб цю пташку захищав.
Дерева сни нашіптують пустелям,
Збентеженим вітрам – п’янке крило,
І збереже твоя надійна скеля
Кохання, серця чисте джерело.
Нам – обіймати казку верховіття,
Де всесвітів зоріє вічна даль,
Зірки зі мріями збирати у суцвіття,
Відлунням щастя зціливши печаль,
Нам ще вітати сонячні заграви,
Тулитися щокою ніжних плес,
Де небо – закосичене у трави,
І трави, що торкаються небес.
Мій Господи, поглянь, ще стільки справи
Для серця, що стрімке, немов експрес.
А ми – неначе, ще й не починали...
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Лечу я стрічкою доріг у Світло!
Збиваю босі ноги у стерню...
Я в оберемки не тягну Всесвітнє,
Збираю в жменьку тих, кого люблю.
Злетіли осокори край небес,
Тінями промережили дорогу:
Тінь...бе́зтіні за нею світле плесо,
Усе, на що приречені ми Богом.
А у полях – о Господи-мій Боже,
Волошки в соняхах – поглянь, яка краса!
Життя то осяває, то тривожить,
У душу тулиться непрохана сльоза.
А нам з тобою – з вітром по дорозі
І усміхатися красою в небеса!
Ворожить чари в травах рута-м’ята,
Зігрілася у серденьку теплом,
Любові не буває забагато,
А щастя морем пахне й молоком!
А щастя пахне мамою і літом,
Безмежно-ніжним поглядом очей,
А щастя – зернятко, воно – у дітях...
Малих...дорослих...в простоті речей.
Зоріють весни в літнім верховітті,
Плекають спогади назустріч майбуттю...
Сплітаються зі мріями в суцвіття:
Несуть осанну Світлу і Життю.
Я...не збираю в пригорщі Всесвітнє...
Моє – у жменьці...ті, кого люблю.
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Розгубились-згубились
у світі,
в заборонах, неспокою,
вістях.
Цим стривоженим ранком –
у Всесвіт,
Часоплином стриножених
бесід –
В полинових злітаючи крилах,
Первопуток долаючи -
Місяць.
А Весна забарилися з квітнем
Новодення із зорями
Місять.
Ти втомився, перепочити б,
Та Він тут, ніби ждав тебе
Вічно.
Вуха-очі ховаєш – не чути б!
А Він- знову і знову- про
Вічне.
У розкішні, у цвіт-білі крила
Припадаєш – сльозу
Губиш...
А, це вперше...минеться.. не вчили...
Та ти віриш йому –
Любиш.
А у нього сопілка вербова –
І, що вдих – водоспади
Звуків!
Він зі стоптаних ноток раптово
Цю молитву до світла
Розбудить.
Заплете споришами-промінням
Шляхом-долями січену
Сповідь.
Від Верби – тиждень до Воскресіння,
Треба встигнути, час і,
Годі!
Іще бути і веснам і зірці,
Іще будуть і зими і
Літа.
Просто Янгол співав на сопілці.
І розквітла сопілочка
Цвітом .
Тетяна Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Я пам"ятаю, як в дитячих снах
Наввипередки бігли до схід-сонця
З тобою..І замріяне віконце
В нас усмішки ловило на вустах.
Гукали-закликали спориші:
"Ану, босоніж! А давай, мерщій!
Біжи, куди злітає стежка навесні!
В роки зозуленька скувала ночі й дні –
У вузлик поскладала на плечі́...
Та, ще світанки кличуть в далечінь!
Тебе чекають росяні ключі...
То ключник розгубив їх уночі,
Де ти рибалив, сонечко вітав,
Там зорі тішать тисячі щасливих трав!
Там, де шепочуться замріяні квітки,
Не владні ані дні, ані роки.
Бо є Душа...від краю і до краю...
Те Вічне і Святе... Що не зникає.
Т.Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Чарувала зима
На тарелі на срібноозерній.
Вирізала сама
Сніжний сад на гравюрі химерний.
Доторкнулась води,
Що іще не в полоні морозу,
І зростали сади
З білосніжних лілей, верболозів...
Чи то тінь, а чи ні?
Чи то крила криштальні
розквітли?
Кожне пір’ячко в нім
Ніби віти мімози тендітні.
Чи то сповідь вітрів,
Що здіймає увись білі крила?
Чи бринить по воді
Лебедина балада
журлива!
Чарувала сніги –
Додавала відтінки й білила,
Завірюхи й жаги
Зі щасливим торнадо
Стокрилим!
Трішки сонячних мрій
І рум’янець нового світанку,
І безмежжя стихій
У ранковому сяйві
Серпанку!
Чи то тінь, а чи ні?
Чи то крила криштальні
розквітли?
Кожне пір’ячко в нім
Ніби віти мімози тендітні.
Чи то сповідь вітрів,
Що здіймає увись білі крила?
Чи бринить по воді
Лебедина балада
журлива!
#Тетяна_Прозорова
(Ірині Небеленчук)
Січень -2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Вибачте мене...весь день у думках...щось згадується, щось заново читається...цей хлопчик- не забудеться часом..
*********************Пам’яті цвіт*************
(Костянтину Ткачуку, хлопчику з сусідньої вулиці... який 1лютого 2015 року загинув у російсько-українській війні...Світлої Пам’яті тобі, дорогий захиснику)
Відлічує Всесвіт ті зболені ночі –
Святим метрономом роки у журбі.
А я все не можу, не знаю й не хочу
Це слово останнє сказати тобі!
Ще в серці здаєтья – неправда, минеться…
Ти знову додому, й до хлопців прийдеш
Щасливо матуся твоя усміхнеться
А ти її, рідну свою, обіймеш ....
....Під прапором рідним усіх зустрічаєш,
Немовби вдивляючись в очі з небес...
А ми тебе, хлопчику так пам’ятаєм,
А знаєш, як не вистачає тебе!
Русяве хлоп’я – мами й батька надія,
Футболи, портфелі, комп’ютерні танки...
У погляді синім – безмежжя і мрії!
У серці – щемливі юначі світанки.
І тисяча літ ще, весняних і ясних!
І тисяча знаків – на щастя життя…
Та знищував пострілом ворог прекрасне,
Водночас змінив на війну майбуття!
Не знаючи правди, не викреслиш болю,
А знаючи – серце холоне в думках!
Святе своє право в нерівному бою
Ти з гідністю ніс у вогнених шляхах.
Зібралися всі...і свої, й незнайомі,
Коли проводжали у Несвіт тебе,
А стежкою, тою, до вічного дому,
Мовчали, і кожен з нас думав своє.
І тільки в одному думки були схожі,
Нас, зовсім не схожих, дорослих людей –
Дорогою, мовчки душа рвалась кожна:
Допоки ж втрачатимем наших дітей?
І небо, роз’ятрене, плакало, Боже....
Тетяна_Прозорова
О1.02.2020 р.
1-го лютого 2015 року військовий 17-ї окремої танкової бригади старший солдат навідник танку ТКАЧУК КОСТЯНТИН В"ЯЧЕСЛАВОВИЧ пав смертю хоробрих в бою з російськими найманцями разом зі своїм єкіпажом за висоту 307,5 між селами Троїцьке та Санжарівка Луганської області. Докладніше https://censor.net.ua/…/srajenie_25_yanvarya_na_vysote_3075… Указом Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), а також За заслуги перед містом» Кривий Ріг III ступеня (посмертно). Ідентифікований за тестами ДНК. Похований в місті Кривий Ріг 19 березня 2015 року. На місці загибелі екіпажу встановлено пам'ятний знак. В політехнічному коледжі Криворізького національного університету, у якому навчався Костянтин, відкрито пам'ятну дошку на його честь.
Вічна пам"ять герою який склав голову за нашу з вами свободу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
Вітаємо з Днем студентів та Тетянчиним днем ! Тетяночок і студентів ))) однокурсниць і однокурсників . Снігу Вам трішки у стрічку й щастя))) ...а все-таки, півподиху й півкроку до весни)))
Музика #Yurii_Shulzhenko слова #Тетяна_Прозорова, відеоряд Валентини Смирнової [youtube]https://youtu.be/C5JfXfaFY-4?fbclid=IwAR2k7f8GjLlizfseBF1iPxrfoOcln-RWkHVkjsWYPwmS-DqBJIEJUWcETzs
[/youtube]https://youtu.be/C5JfXfaFY-4?fbclid=IwAR2k7f8GjLlizfseBF1iPxrfoOcln-RWkHVkjsWYPwmS-DqBJIEJUWcETzs
Тетянин день, студентів день
У кригу сяє твоя усмішка щаслива
У мене є ще сто пісень,
Дарує юність несподівані нам крила!
Зимова сессія, і знову розставання,
Та вірить серце у магічне те кохання:
У мріях стільки сподівань і протиріч
Дарує зорі кришталева скрипка в ніч!
В Тетянин день – цвіте зима
Черемхой сніжною торкає білі скроні.
А що роки – та їх нема!
Замерзли пальчики – зігріються долоні!
А навкруги – сніжинки срібні замітають,
У серці ніжність на весну знов повертає
І усміхається засніжена душа,
І завмирає в ненаписаних віршах.
Тетянин день... і, як завжди
Гойдає янгол ялинові каруселі!
Осяють даль його сліди,
Розквітнуть проліски в засніженій пустелі!
І усміхаючись в морозяний цей ранок
Зима вдягає легкий сонячний серпанок.
Коли збуваються твої найкращі сни,
Лише півподиху, півкроку до весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020
Єдина(моїм дівчаткам)
Вабить-манить до себе мандрівна
Стоголоса усміхнена стежка:
Ти для мене назавжди – царівна,
Я для тебе назавше – найперша.
І думки і роки всі до тебе
Молитовно шепочуться з виром:
Ти – моє нерозгадане небо,
Я – твої зачаровані крила.
Поспліталися долі і ролі
І все важче в житті розібрати,
Хто сестричкою є, а хто – доня,
І вже кожна для кожної – мати.
Нас вінчала твоя колискова,
Наше сонечко сходить щоранку.
У проміннях, досвітніх розмовах
Най же усмішка сяє в світанках!
І в удачу, й годину-льодину
Достеменно – ні старших, ні менших:
Я для тебе назавше – єдина,
Ти для мене назавжди – найперша.
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
*** Олександру Печорі з Днем народження
Мій Господи, чи так багато треба,
Щоб дивуватись Світу у світах!
Щоб нам, земним, та серденько – до неба!
Адже – Людина, а неначе птах!?
В чумацький шлях, посульський, і подільський
Так вірити душею з глибини!
У зорі ясночолі українські,
В людей, які зі щирістю прийшли.
Ще квітку б ту, що мати вишивала...
По вінця – чари, і щоб ген – до дна!
Ще, мабуть, треба, щоб душа співала,
І, врешті-решт, щоби була вона.
До України ніжно говорити
І ревно захищаючи її,
Цей світ любити, українно жити...
Печорою вродитись!...скажеш –ні?))))
І щоб здійснилися оті бажання,
Що друзі тобі щедро нарекли,
Щоб, попри втрати всі й переживання,
Назавжди Наші щоб перемогли!
Додам від себе ще: бажаю – Літер,
Тих гострих, справжніх, стверджених, Твоїх!
І щоб завжди вміщав отой їх... Літр,
Отой, що так об’єднує усіх!)))
Щоб усміхалися завжди дівчата,
Щоб нападали гроші звідусюд,
І взагалі, Твоє сьогодні свято,
Тому - живи, радій, і просто – Будь!
Т_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
Різдвяні передзвони
(трішки діткам до Різдва)
Одягнула Україна
Шубку й рукавички.
І пухнасту шапку білу,
Срібні черевички!
І коралі калинові –
В них сія зоря!
А у небі – барвінкові
Зіроньки горять!
Передзвони – дивний дзвін:
Щастя всім віщує він!
На добро, на добро
Лине в серденько Різдво!
Бавляться зірками
малі янголята –
Зичать українцям
миру в кожну хату.
Ой, а хто це? У куточку,
Поміж блискіток-прикрас
Щось принишк маленький чортик
Добрий він тепер у нас!
Він від нашого будинку
Лихо й біди відігнав,
І з веселою крижинкой
Янголят охороняв!
Дзвонів світлі переливи
Добру звісточку несуть
Про Найбільше в світі Диво,
Бо рождається Ісус!
У молитві ми долоньки
До душі складаєм,
У надії голівоньки
В небо заглядають:
-Подаруй нам миру, Боже!
Просимо уклінно...
І Добро вже переможе
В нашій Україні!
На добро, на добро
Лине в серденько Різдво!
#Тетяна_Прозорова
#Вітання #Різдво
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
***
Засніжений човен припнула зима...
Гойдає дерева засніжений вітер...
А світло – торкає засніжені віти...
Шепоче, що холоду більше нема!
За спиною кривляться криво
криві дзеркала:
«Засніжений телепень, що ж ти чекаєш, припнутий?!
Забитий снігами, людьми і собою забутий...»
А він все чекає, що скоро прилине весна!
І скільки б зимі серед бурь і снігів не кружити,
Та він дочекається, з’явиться знову Вона!
Прокинеться вранці цей сивий монах...
Розквітнуть веснянки натомлені квіти,
Звільнять, і за хвилями пустять човна!
Й мелодія збудиться пташок тендітних,
Яких зачекались в засніжених снах...
І знову, і знову творитиме вітер
Симфонію щастя в своїх небесах!
В смарагди вбереться замріяне жито,
І відбитки чистої диво-блакиті
Потонуть, морями, у ста дзеркалах,
Де стільки весняного доброго світла...
Яке заблукало у сніжних човнах!
І скрипка криштальна співатиме світу,
Про ніжне кохання таємне всесвітнє,
Розбурхане повнею в синіх водах...
А значить – нам, друже, ще жити і жити...
Т_Прозорова
м.Кривий Ріг
Написано за мотивами живопису Анатолія Марчука "Засніжений човен"
(лютий - 2019)
Опубліковано в часописі "Гарний настрій" (13 червня 2019 р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
Я хочу, щоб Різдво прийшло...
Нарешті, в кожен дім, назавжди.
І з ним тихенько увійшло
Одвічне, господове, справжнє.
Пухнасті в вікнах ялинки
Із блискітками на зап’ястях
Засвітять срібні зірочки
В колючих лапочках зі щастям.
Я хочу, щоб прийшло Різдво
І обіймались щиро друзі,
Нехай вам тулиться любов
До серця в затишному крузі.
Щоб усміхались матері,
Щоб дітки зустрічали тата,
Щоб кожна з обраних доріг
Вела до процвітання й свята.
Щоб згинуло, нарешті, Зло
Наперекір усім погрозам.
Я хочу, щоб прийшло Різдво,
А з ним – здоровий глузд і розум.
Війна - отримала свій пас
І зникла навіки далеко.
Щоб не злітали більше в нас
Сумні зажурені лелеки!
Я хочу, щоб прийшло Різдво...
З зимою, усмішками, снігом
Все добре, справжнє, що було,
Складу на покуті зі хлібом...
Й наперекір усім світам,
Утримавши святе у герці,
Візьму й нікому не віддам
Людей, що гріють душу й серце.
Я хочу, щоб прийшло Різдво...
29.12.19
#Тетяна_Прозорова #Різдво #
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
І летить по світу Коляда
І.
Дістає вітерець
Із хмаринок свою срібну скрипку,
І дзвіночки-зірки
Передзвонами в синь мерехтять.
Так було, є і буде, до щему,
Завжди споконвіку,
Від глибинних снігів
І до спалахів серця багать.
Перша зіронька знов
Прошепоче Різдвяну молитву,
Зачекалась Земля
На пришестя нового Різдва
Зупиняється ніч
у чеканні народження Світу
І на сніжних конях
Над землею летить Коляда
Приспів:
І летить по світу Коляда,
В світлий час народження Христа
Чиста думка серце обійма
І надія в небесах!
Мій народ віншує Коляду –
Повертає сонце на весну!
Відтепер – на Щастя повертай,
Моя доле, рідний край!
ІІ.
Сяє Діва Марія,
І сина, щаслива, трима.
В небі –
янгольські сурми співають
Омофором святим
Огортає Вкраїну вона,
« -Народився Ісус!
-Тож, славімо Його!»- нас єднає.
Народився Ісус!
Українці святкують Різдво!
Народився Ісус!
Тож вітаємо Божого Сина!
Загадаймо на Долю, Життя, на Добро!
Завмирає весь Світ...
І вітає мою Україну!
ІІІ.
Сяде батько за стіл,
А на покуті – дідух святий,
Діточок голоси,
І матусина лагідна ласка,
Загляда у вікно
З неба – місяць, горіх золотий,
Замикається коло,
Нова починається казка.
.
Зупинися, ця мить!
І так хочеться знову і знов
Обійняти,
Вітати усіх найрідніших!
Народився Ісус!
Народилася знову любов!
А біда – вже пішла
Й не пове́рнеться більше.
Тетяна Прозорова
Коляда́ — дохристиянське слов'янське свято в ніч на 25 грудня на честь народження Сонця. Старе слов'янське свято на честь поворота Сонця на весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
А що значить – Вічність у зорях нічних кораблів...
І що значить – зорі, якщо вони просто в долонях!
А вітер торкає верхівки малих яворів,
Ще юний...дзвінкий...і веснянкою лине на скронях.
Розкриє й простелить на долю німий календар
Осіннього щастя бурштинові мрії-листочки.
Це Вічність: ріка, це – стрімкий доленосний ангар!
Це – зустрічі теплий таємний у серці місточок.
Живий...заторований в росяні трави і світ,
Палкий...так залюблений в море і пил на дорогах
Твій слід, що палає у всесвітах перших трембіт,
Веселка, що душу мою повертає до Бога!
Міцний...а від часу в Граалі міцніє напій!
Спивай покраплинно, так треба усе пам’ятати!
Це – Осінь пливе в золотому своєму човні...
А нам би – бажання сьогодні іще загадати.
Осінь 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
***
Осінь – Мавка, в кайданах з рутенію*
По межі, по межі, по межі
Тінь скресає, забродою – в терніях,
По душі, по душі, по душі...
Сипле снігом у ду́ші роз’ятрені
Холоди, холоди, холоди...
Линуть хмари, у зиму розпатлані,
По воді, по воді, по воді...
Зацькує, заморозить, заплутає
Твої сни, твої сни, твої сни...
Й заметілями серце закутає
До весни...до весни...до весни...
Ти не спи!запроси в своє серденько
Криголам, криголам, криголам.
Нам з тобою ще сходити скелями
По світам, по світам, по світам.
Нам з тобою ще сіяти й сіяти
Світло й щастя в дитинних снігах,
Буревіями зорі омріяти
У незнаних весняних стежках!
Осінь – Мавка, малює замріяний
Твій портрет, між крижинок душі...
Сонця й неба по жменьці одмірює –
Золоті роздає міражі...
*Рутеній (Ru)-сріблясто-сірий
дуже крихкий метал
#Тетяна_Прозорова #ОсіньМавка ##
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019
В День Учителя- про Красиву Людину, мою вчительку,чудову місткиню і колегу, Бардась Людмилу Анатоліївну
*Берегиня дотику душі*
Берегиня дотику душі,
і звичайна освітянська фея,
Кожен день у школі твій і мій
Починається й закінчується нею.
Зберігає душу від завій, від іржі,
нещирості й пустелі,
Додає туди чарівних мрій,
учнів відчуваючи ріднею,
І щоб жоден в світі лиходій
збайдужілі не створив тут скелі
На неоголошеній добра межі.
А їй Господом, без всяких міражів,
Преднаречено красу творити
Дарувати світло вітражів,
світ леліяти, людей любити!
Світло в серці пронести і так прожити,
Щоб прекраснішим його зробити,
Й щастя в квітах із веселкою сплести.
Щоб земля оця цвіла й буяли квіти,
Треба зернятко у кожному знайти.
Вас матусею кличуть
дорослі досвідчені люди,
Скільки ж треба душі їм віддати,
на щастя, на долю, на цвіт!
А вона ж – ніби пташка, дзеркалить красу звідусюди,
І прекрасний і сильний життя цей одвічний політ!
Й повертаються учні у рідні шкільні заповіти,
Вчитель – доля стрімка і наставника тепла рука
До джерельця ізнову струмками стікаються діти
Й напуває весь світ життєдайна одвічна ріка.
#Тетяна_Прозорова
#КЗШ114 #День_Учителя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
В День Учителя про красу та неймовірність наших вчителів, моїй чудовій колезі
#ВЧИТЕЛЬКА
(Олені Петрівні Шемякіній)
Вона –рульовий, і Вона ж – капітан
В своїм надзвичайному світі,
Вона тут і море, вона й ураган,
І квіти, і сонячний вітер.
Вона і майстриня, й художник і паж,
Кудесниця, фея, царівна,
Та впевнено мчить до зірок екіпаж,
Якому Вона дала крила!
І там, де крокує шляхами Вона,
Так хочеться серцю радіти,
Складає мелодії вічна струна
Й зростають красивими діти!
Вона – композитор, соліст, диригент
Безмежної тої кантати,
Життя – безперечно, це вже – аргумент,
Та все ж, а дозвольте спитати?
-Якщо життя, мов кінострічку,
Перегорнуть назад,
Чи стала б змінювати звички?
-НАВРЯД.
-Скажи, а в школі – що найкраще,
А одним словом – що тут є?
Якщо по совісті, без фальші,
Так, нашвидкоруч!?
-Все – МОЄ.
І...ніби та зоря зійшла,
З землі і до небес:
-Скажи, а що ти тут знайшла?
-Я тут знайшла...СЕБЕ...
І вічних пошуків весну,
Думок палкий міраж,
Очей дитячих глибину –
Щасливий антураж.
А ще, скажіть, кому із вас
Так само пощастить
З дитинством світлим ніжний вальс
Й на мить не зупинить?
І знати точно: ЩАСТЯ –Є!
В обіймах рук малих,
І кожен – щось додасть своє,
Щоб гамір не затих...
А вдома –ще, удень від дня,
Завжди, усе життя,
Підтримує мене сім’я,
І кличе в майбуття!
-А як вдається все тобі,
Як все встигаєш ти?
-Бо двадцять п’ять годин в добі
Вдалося віднайти!
Побігли вздовж думки мої
Педагогічних нив...
І стало хороше мені,
що я ...ЇЇ зустрів!
Вона – просто СПРАВЖНЯ, Така, яка є!
І, що там іще ворожити,
Бо, де б Вона бачила місце своє,
Так хороше й затишно жити.
Тримається поруч всі Мудрості дні,
Зі словом Дитячим і Божим.
І, бути, так хочеться, друзі, мені
На неї хоч трішечки схожим!
Вона – іде світом, чарівна й свята:
Учителька. Жінка. Богиня.
Людського життя вартова непроста,
Дитячих сердець Берегиня.
Затримайся, чистої миті Душа,
Що так перехоплює подих!
Тебе намалює митець, а в віршах –
Поети писатимуть о́ди.
#Тетяна_Прозорова
#КЗШ114 #День_Учителя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Осіння весна
(Наталці Маєвській)
Не ходи у цей Дощ сама –
Він нерівно тобою дише,
Це – осіння твоя весна,
У бентежно-чарівній тиші.
Незважай, що зітхне струна,
(Ну, обожнюють струни зітхати!)
Якщо мріє у снах весна,
Значить, час надійшов кохати!
І зітхнули, мов таїна,
Яскравіючи понад вишшю:
«Не ходи у цей Дощ сама!»
Всі зірки в оксамитній тиші
Зашарілась калина враз,
Одягнула разки намиста,
А вітрисько утнув свій джаз
В мегаполісах, променистий!
Заясніло тепло твоє,
Усміхнулось в очах- озерцях,
Якщо ніжність у серці є, -
Це твоє надзвичайне серце.
Не ходи у цей Дощ сама –
Він нерівно тобою дише,
Це – осіння твоя весна,
У бентежно-чарівній тиші!
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019
чесно сказати- не люблю переспіви....я- за ексклюзив завжди...але- свої попросили...своя школа-це святе...довго не писалось, потім-враз якось, на одному диханні...уявила наших школяриків і-....ось якось так
а це ось вони її співають на всеукраїнському Едкемпі...запис паганенький...далеко сиділа, та й записала не все, але, чомусь,здалося, що ця пісня дітям сподобалась)))
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=49d0wCipPCk[/youtube]
Наша школа це ми!
(переспів «Є на світі край багатий чистими ланами»)
1.Є в шкільному світі но́ва Українська школа.
Незабутня,надзвичайна – кожен корифей!
Проживає тут народ крилатий неповторний
І зоріють добрим світлом тисячі очей.
Гей, друзі, в коло , давай,
Сонячну пісню співай!
Злетіти над світом, залишити квіти
Радість і надію на своєму крилі!
Наша школа- це ми!
2. Ми долаємо простори в світі інформацій,
Вміємо дружити разом і перемагать!
Знають нас Карпатські гори й безлічі локацій,
І у кожнім домі знають – Ще ж бо нас не знать!
3.Запишалася вже нами ненька Україна –
Із нас ропочинається Історія нова.
Справжні і талановиті – ми одна родина!
Казку цю малюємо, і творимо дива.
4. І якщо опинимось у вирі океану
Легко подолає все оцей шкільний ковчег.
Кожен тут свою знаходить істину незнану,
Нам допомагає школа – Рідний оберег!
===========================
Оригінал пісні:
===========================
A E
1.Є на світі край багатий щедрими ланами,
F#m D
Чисті води, ліс і гори - всього вдосталь є.
A E
Люди різні тут живуть, та щось є поміж нами,
F#m D
Що тримає вкупі, розлучитись не дає.
Приспів:
Bm E
Гей, брате, руку давай,
D E
Разом зі мною співай:
A E F#m D
Україна єдина, красива і сильна.
A E F#m
В мирі і любові до своєї землі,
D E A
Україна - це ми!
2.Є на світі край багатий світлими серцями,
Сильних рук, голів розумних не бракує нам.
Ми робити вміємо і бути хазяями,
З радістю і горем не лишати сам-на-сам.
Приспів.
3.Є на світі край багатий щирими піснями,
Гарні тут дівчата і хлопці-молодці.
Хай луна весела пісня селами й містами,
Хай живуть душа у душу і рука в руці!
Приспів.
4.Від донбаських териконів до карпатських схилів,
Від солоних хвиль морських до витоків Дніпра.
Все, що є на цій землі твоєму серцю миле,
Ти помнож на силу любові і добра.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2019
*Дорогій Матусі
Душа, що зіткана із тисячі безсонь,
Зітхань, зізнань і сонячного кола,
Що береже, немов Святий вогонь,
Свою родину і усе довкола,
Душа, яка завжди-завжди зі мною,
І серце, що уміє лиш любити,
І щастя й сльози, і журливу долю
Зуміє чесно навпіл розділити.
І зберегти, і передати пам’ять…
Так просто ніби із долонь в долоні – світло...
І стомленими крилами зігріти
І янголя на плечі посадити
І не чекати вдячності і слави.
Десь усмішка сховалась в павутинці
Тоненьких змощок...усміхнешся – щастя!
...я бережу, немов святе причастя,
Оті хвилинки, що ми наодинці.
І пахощі жасминових веснянців,
І безліч слів, і тисячі мелодій,
І мрій, що загадали і здійсняться,
І вир думок в стрімких життєвих водах.
Душею обійняти...пригорнутись.
І, по-дитячому, тихенько пожалітись...
І разом дню прийдешньому всміхнутись,
Застигнути, і дотиком зігрітись...
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
Пам’яті мотив
(пам"яті мого тата Черних Юрія Павловича)
Торкнулась гілочка вікна
І я сьогодні – не сама:
У гості стукає черешенька несміло.
Вся заряснілася вона,
Немов заквітчана весна,
Колись її, малу, із татом посадили.
Бентежить пам’яті мотив
Моїх дитячих добрих снів,
Де руки татові підтримають щосили.
На ясне плесо крізь роки
життя бурхливої ріки
Відносять знову всі думки, немов вітрила.
Ізнов побачить, обійнять
«Ну, як ти, тату?»- запитать...
І, мабуть, в серці світу цілого замало!
Щоб пригорнутися на мить
І знову в небо відпустить,
А я ж іще тобі нічого не сказала!
І б’ють у груди солов’і
Несуть неспівані пісні:
«Ти знаєш, дітки підросли, так непомітно»
У серці татові слова...
Молюсь, матуся щоб жила,
І, щоб завжди в її вікні світило світло.
#Тетяна Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2019
у мого міста сьогодні -День народження!
***
Привіт, моє місто!В захмарених пошуках мрій
З тобою я першим цим ранком весняним вітаюсь.
Куди б не несли мене хвилі бентежних надій,
Я знову і знову до тебе завжди повертаюсь!
І знову – вокзал, і луна : «Кривий Ріг-Головний!»
Цей факт –неповержений, сумніви тут ні до чого.
Ну, як ти без мене, друзяко мій давній старий?
І що тут без мене ти втиг начудити нового?
Дощем зачаровані вулиці знов забуяли врозквіт!
Затримались ніжні пелюстки на стомлених скронях....
Дитинства мого яблуневий нескорений цвіт
І зорі безмежні в твоїх неосяжних долонях!
А новий світанок –новий обіцяє нам день,
І доля ізнов обертатиме нових доріг роздоріжжя!
У нас іще стільки неспіваних добрих пісень,
Вітаю тебе, мій величний і самий мій ніжний.
#ТетянаПрозорова
Написалось якось в маршрутці по приїзду з Києва...
Колись мене запитали:" Так Кривий Ріг , чи Інгулець?"
Нуу...запитання , як то кажуть, "в лоба"...
Ні, ну ,звичайно, Інгулець - місто-герой! ...а... Кривий Ріг- моє місто! Так...а про що це ми тут з вами говорили?....
Зі святом, Криворіжжя, миру нам, криворіжці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2019
***
Ким до життя ти був, поете….
Сузір’ям, птахою, дощем….?
Сплітаєш долі у сюжети,
Журбу і мрію… щастя й щем…
В забутих лабіринтах істин
Плекаєш полум’я пожеж,
Життя забарвлюючи змістом –
Як дихаєш, так і живеш.
І цілий світ у таємниці
Твоїх завчасно сивих скронь!
І оживуть святі криниці
Вологою з твоїх долонь.
Поезія – це той вогонь,
що дасть життя безжальній криці.
#Тетяна_Прозорова
Вітаю, друзі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2019
Та, що дарує Світло...
(Світлані Бучко в день ювілею)
Подарувати Світло….
В щасті...тріумфі...в горі...
З чистих заграв привітних,
З хвиль у блакитті моря...
Світло, яке сплітала
В зоряних чистих травах,
Те , що колись збирала
У надзвичайних барвах.
Те, яке б рятувало
В сумнівах, зривах,поривах…
Світло,що вишивала
В мальвах і щирих молитвах.
Те, що щодня знаходить
В кригах, дорогах, порогах ….
Світло, що рясно вродить
В подвигах і перемогах.
. Вічну щоденну битву
Тільки тобі здолати,
Поміж Пітьмою і Світлом,
Жінка,сестричка, мати!
Ні, не мольфарка й богиня:
Усмішка чиста й привітна
Ніжна земна Берегиня –
Жінка …дарує світло.
І недаремне сходить
Сонце в світанні вітру,
Зіткане у долонях
В пальчиках ніжних тендітних,
В стрімких годинах безсоння
Понад життям і над житом,
Світ непростий цей зігріти
Ясним жіночим Світлом!
#Тетяна_Прозорова #жіноча_поезія #
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
***
ПИСЬМЕННИКУ
Життя коротке, Господи, коротке,
Ніхто не віда, скільки і кому
Надписано прожить в цім світі років
Чи перед тризною, чи шляхом у пітьму.
Життя –таке криштальне і вразливе,
Над ним же – буревії і сніги...
Такі шторми, такі бушують зливи!
І океан втрачає береги.
А нам –іще стежками ряст топтати
Крізь бурі, тернії, і,ревно, до снаги
Збирати по перлинці й зберігати
Цього Життя невпинні береги
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Фіалочка.
(Олені Шемякіній)
Ніхто не зна її бажань.
Ніхто не знає.
Що хоче жінка –хоче Бог,
Благословляє.
І замітає хоч стежки
Упертий вітер,
Фіалки ніжної сліди
Зростають цвітом.
І .кличе знов твоя весна
на сонячну дорогу.
Бентежна, чиста ,запашна
від щедрого порогу.
Народжена в дівочих снах
щоб світ цей обіймати.
таємна істина проста:
Фіалочка. Дружина. Мати.
Не перейти і не збагнуть
Усім пересторогам,
всю Жінки надзвичайну суть,
в фіалкових дорогах.
І буде подихом своїм
життя благословляти
Найнеповторніша з стежин
Дружина.Жінка. Мати
Летять-летять її путі
Несповідимі.
У кожнім кроці
У житті
дзвінкої днини.
І десь розгубиться межа
В святе і грішне
І засіяє у віршах
Палких і ніжних.
#Тетяна_Прозорова
Сьогодні у Шемякіної Олени Петрівни ,нашої Оленочки –чудовий ювілей.
Так вже склалося, що ми, «початківці», знаємо один одного, ну,дуже давно...і зараз, як сьогодні, пам’ятається...мені –двадцять...четвертий кабінет ...і «наші» з тобою діти...які вже привели до школи своїх дітей...а потім –виявилось, що одна у нас була перша вчителька...і так багато хорошому можна в неї завжди повчитись...і у кожної з нас свої з нею спогади, і кожен , гадаю,має що сказати про неї хороше .
Олено Петрівно, ми всі вітаємо тебе сьогодні, дай Боже здоров’я тобі і твоїй родині, щастя й миру ...ну а від нас тобі -ось така написалась поезія...Обіймаємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
29 лютого(1березня) 2019 р.-75 років з народин Володимира Затуливітра відомого всій Україні поета-філософа, журналіста, життя якого обірвалось за трагічних обставин...талановиті учні йдуть шляхами цієї Людини... Відкриваю його Записки із зошита «Стікс ХХІ» ...неймовірна людяна Мудрість оживає на очі...читаєш і замислюєшся ....і бачиш життя....він міг говорити про просте, а чіпляв у серці такі струни, що не забудеш...один його вислів про солов"я тільки -яка силища!. "..пташка розірви-серце.."..безкрая його душа....Світла Пам"ять....і ...не буду говорити звичними словами ...трохи набігло рядків.
Затуливітрові вітрила
(Володимиру Затуливітру)
Дійти до дерев’яного хреста,
Де пам’ять зупинилась у розп’ятті...
Повідати притихлим небесам
Зажуру занімілого багаття.
Злетять-замріють-знову оживуть
Палкі Затуливітрові вітрила,
Цього життя земного дивна суть...
Стріпоче знову в солов’їних крилах.
Мої ж ви незрадливі солов’ї ,
Ви – свідки вічності незримі стоголосі!
Перлини світанкової роси-
думки зібрали в чистому колоссі.
І мешкали десь у твоїй душі
І тріпотіли крилами у грудях,
Бо ти один
Їх щиро розумів,
Бо то – єдиний птах, який вмира, як люди...
У пісні...від розірваного серця...
Але допоки воно є і б’ється,
Боротися за правду серце буде.
Пробач, учителю... пишу тобі
Так просто, без прикрас, нефілігранно...
І не сплітаю оду-живопліт,
Слова поклавши на яскраві гами...
Ти просто знай: донині серед нас
Твоє неповториме щире слово,
Що затуляє від біди в цей час
І ревно зберігає мою мову...
...Десь заясніла мить у небесах
І стали ближчими твої стежки-дороги...
....Скотилася притишена сльоза
І яблуком зоревим впала в ноги...
#Тетяна_Прозорова
2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019
Сьогодні у криворізької поетеси Інеси Доленник , у нашої Інночки - День народження! Здоров"я тобі і усіляких таких домашніх приємностей , Інусь...творчості і рясних божих благословінь!
Вітаємо тебе всі.
Випадково побачила ,що сьогодні ще й День ластівки.....Господь дав...отже, передаю з рук в руки ...Тобі ці рядочки.
Ластівка
(Інесі Доленник)
Ще сніжні роси вітер запліта
У неслухняне сонячне волосся,
Та хтось сміливо в височінь зліта
І в небі відкриває першу просінь!
І оживуть дзвіночками услід,
Мелодіями проліски в долонях,
Скресає на ріці суворий лід
І мрії зачаровують весною!
А в День ластівки
Ніжна ластівка
Зачепила край неба крилом,
Дарувала Весні сльози радості
І зігріла їй серце теплом.
А в світі нашім – хмари і війна
І ділять всі святині й заповіти,
Тому Господь на землю й посила
Маленьких своїх ластівок зі світлом!
Він в ніжність силу доброти вдиха
Тобі й тому, хто йде в цей час з тобою!
На Світло і Майбутнє надиха
І пломеніє у серцях любов’ю.
Прилітай ізнов,
Світла Ластівко,
Скрізь в надії чекають тебе.
Без твого тепла, твого настрою
Неможливо торкнутись небес.
А в День ластівки
Ніжна ластівка
Зачепила край неба крилом,
Дарувала Весні сльози радості
І зігріла їй серце теплом.
#Тетяна_Прозорова
Обіймаю і з народженням тебе,світла людино
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019
***
По струнах пам’яті пройдусь…
немов по полю…
Злетить мелодія сумна і мовчазна.
по струнах пам’яті пройду…
Земного горя…
У час, коли не тішиться весна…
Я струни пам’яті торкну…
Святої битви
І гряне реквієм у самі небеса!
Ти пригорнеш його до болю,
мов молитву…
І кригою обернеться сльоза…
По ешафоту пам’яті…немов до Бога
Пройду босоніж до святого алтарю
І пригадає безголос
моя дорога
І в небо поверне, кого люблю…
І вже не можна ні назад,
Ні кроку
Затриматись Чи стати знов сліпим
Дай , Господи, нам сил
здолати ці уроки
По струнах пам’яті буремним і святим!
20.02.19 р. #Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IZTVqQwESRI[/youtube]
"Пока горит свеча" автор Андрій Макаревич ( творчий мій переспів)
У дні, коли впадуть додолу руки
Немає сліз, ні музики ні сил,
Я зупиняв мелодію розпуки,
І допомоги в світу не просив.
Хотілося піти в далекий Несвіт
Від замкнених замків згубить ключі.
Та вірив я, Господь дарує Всесвіт,
Коли живе палає полум'я свічі.
В туман, в зажуру, у пекельну зливу
Ти віднайди у серці добрий світ.
Якщо у пісні виростають крила
Не стримати журбі нестримний цей політ!
І хто сказав, що нас сьогодні мало,
На скронях сніг і стомлені мечі?
Ми не розгубимо доріг, що нас єднали,
Коли живе палає полум'я свічі!
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019
****
Аж розгубився добродушний Купідон:
Так надійшло вітань багато в Україну!
А там-війна...а там – армагедон...
Запитує поради Валентина,
Розгубленість сховавши в небеса:
-Скажи мені, святійший, підкажи-но:
Яким я маю бути сам,
Щоб принести вітання в Україну?
Задумливо всміхнувся Валентин:
-Ще не було небесних палантин,
В яких прописана сія молитва....
А в Україні йде за Світло битва,
Незлічено у душах болю й ран...
Ти поміркуй, будь ласка, сам,
Яким ти маєш, друже бути...
Тобі неважко серденьком відчути.
Біжать думки у хмарах наодинці,
О Боже...це ж так просто...як же нині
Ще недопетрав...має бути Українцем!
І з вірою закоханим в країну!
В неспокої з самісінького ранку
Вдягає рідну серцю вишиванку
Наш Купідон...й несе усім привіти
Хороші й щирі, із небесним чистим цвітом.
А щоб була йому легка дорога,
З собою Воїна бере з перестороги.
І ждуть його завжди дорослі й діти!
Сердечним усміхаються зізнанням,
Бо так уже стомились від чекання,
А як же серцю від кохання не радіти?
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2019
...Вони піднімались невисокими сходами і зал заполоняли захоплення і щира гордість . Вони. З відтвердим і вольовим поглядом, сиві і такі молоді. Герої. Мамине щастя. Вони повернукись живими з тих далеких боїв. Крізь вогонь і пекло. Крізь війну. Крізь біль.
Особливо зворушливо чути серед них прізвища тих, з ким ходив колись поруч до школи : Сашка Гудзя, Олега Гузика, Сергія і Сашка Горових. Хлопці, я пишаюсь вами! Виступ Дмитра Шпенова-ніби прочитаний з мого серця...у цієї людини така ж гірка пам"ять тих страшних років, коли один за одним ховали молодих пацанів, тих, хто колись проживав поруч...тих,кого більше не побачимо...оте відчуття, що десь війна...десь...а матері плачуть і сивіють поруч!
. .. З повагою і в скорботі схиляємось під час нагороди солдатських матерів, сини яких загинули в ДРА ...які так і не дочекалися синів з бою.../мами Купріянця Олега і Заїки Сергія/... 6 інгульчан загинуло...але, коли їх ховали,здавалось, що їх нагагато більше...що їх- півсвіту ...такий оцей несамовитий біль-нескінчений. Згадуємо всіх поіменно: Кажанов Юрій, Купріянець Олег, Андрущук Мирослав, Дацко Федір , Заїка Сергій, Ричков Олег.
Я не знала їх особисто....просто пам’ятаю, як їх ховали...ось така інформація про них є на сайті нашого Інгулецького виконкому :
Кажанов Юрій Васильович – рядовий, сапер-розвідник, народився 15 жовтня 1962 року.
Здається, що ніби тільки вчора хлопчачі питливі очі із цікавістю розглядали неповторний світ, пізнавали його. Юрко ніколи не був слабким хлопцем, ніколи не схиляв голови перед труднощами. Високий, спортивний хлопчина завжди був у колі друзів. Поважали його і в середній школі №99, де закінчив вісім класів, потім училище №44. Шофер-автослюсар – так називалася його спеціальність після закінчення навчання. А потім була перша зарплатня робочої людини. Із чого складалося життя? Із невеликих радощів, маленьких перемог. Просте життя, простої людини, чистої душі хлопчини. Все це було до армії. А потім жовтень 1980-го, сирий та прохолодний тут, в Україні, переніс його в теплий Туркменістан. 6 місяців навчання, і Юрій став рядовим десантно-штурмової маневруючої групи. І летіли до дому лиш листи…Потім був Ташкент, де було поранення, а він все не хотів хвилювати батьків.
Десантно-штурмова група – і цим все сказано. Не кожного сюди беруть. Поряд з Юрієм були його бойові товариші, з якими не раз проходив крізь бойові випробування. Валентин Сидоренко завжди був поряд з Юрою. Як важко на війні солдату виправдати очікування рідних та близьких. В ту ніч, з 26 на 27 липня 1982 року, Валентин також був поруч, він потім все розповів. В ущелині була засада, Юра йшов останнім.
________________________________________Купріянець Олег Семенович – сержант, командир танку, народився 16 березня 1963 року.
Олег навчався в середній школі №98, а потім у Київському радіотехнічному училищі. І завжди був хорошим організатором. Завжди допомагав усім, хто прагнув допомоги. Дружба із спортом загартувала його як морально, так і фізично. 4 грудня 1982 року стало останнім днем життя Олега. Його танк окремого розвідувального батальйону прикривав товаришів, йшов останнім. Раптом Олег помітив націлений на колону гранатомет, він став до кулемету і завдав вогонь, бойові друзі доставили його до шпиталю, але серце юного командира танку зупинилось…
Не забуде ніколи Інгулецька земля цього подвигу. Одна з вулиць району носить ім'я Олега, а на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті є електровоз, на якому накреслене великими літерами ім'я героя. А у рідній школі зберігаються речі та фотографії Олега, орден Червоної Зірки.
________________________________________Андрущук Мирослав Олександрович – рядовий, гарматник, народився 9 січня 1965 року.
Навчався в школі №100 Інгульця. Любив дружити, подорожувати подумки по географічній мапі, але більш за все обожнював природу: слухати співи птахів та шепіт листя. Навіть збирав грибів. Мирослав був працьовитим, спостережливим, допитливим, добрим хлопцем. У всьому намагався допомогти батькам, не розчаровував їх. Після закінчення школи навчався в Криворізькому гірничорудному інституті. У вересні 1983 року був призваний до лав Радянської Армії до Афганістану. Мирослав наполегливо виконував бойові завдання, ніколи не підводив товаришів. Таким і залишився у пам'яті друзів, рідних та знайомих.
________________________________________Дацко Федір Степанович – рядовий, навідник гармати, народився 10 лютого 1960 року.
Закінчував восьмирічку, потім було профтехучилище, де отримав професію слюсара-монтажника. Обожнював музику, грав на гітарі, але знайшов себе в шкільному оркестрі, чудово грав на баритоні та трубі. Після закінчення навчання в училищі прийшов на Південний гірничо-збагачувальний комбінат, в управління "Металупгмонтаж-210". Звідси був призваний до лав армії. Помер Федір 31 травня 1980 року. В управлінні залізничного транспорту Південного гірничо-збагачувального комбінату був створений комсомольсько-молодіжний екіпаж імені Федора Дацко.
________________________________________Заїка Сергій Павлович – рядовий, електромеханік-дизеліст, народився 5 січня 1960 року.
Закінчував вісім класів середньої школи №59 Інгульця. Потім поступив до СПТУ Васильківського району, де вивчився на механізатора широкого профілю. Перший та нажаль єдиний запис в його трудовій книзі – "4.09.79 року прийнятий трактористом до ОРС ІнГЗК. Звільнений 22.10.1979 року у зв’язку із зарахуванням до лав Радянської Армії". В 1980 році був поранений в одному з боїв, а вже 20 липня 1981 року Сергія не стало. А скільки було планів та мрій!
________________________________________Ричков Олег Юрійович – рядовий, радіотелефоніст.
Народився 23 серпня 1964 року. Він зростав на Інгульці і пізнавав життєву науку. Цей будинок №34 по вулиці 50 років Жовтня на Інгульці не сплутаєш ні з яким іншим. На одній з його стін меморіальна дошка:" В цьому будинку мешкав Олег Юрійович Ричков, воїн-інтернаціоналіст". А в пам'яті знайомих, друзів та сусідів він залишився хорошим, добрим юнаком, який завжди готовий прийти на поміч. Після закінчення школи подав документи до інституту, але успішно склавши три екзамени, вирішив спочатку відслужити в армії. Працював в ремонтно-монтажному цеху Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату на той час токарем. У бою Олег проявив мужність і хоробро захищався до останньої хвилини, щоб надати своїм товаришам можливість зв’язатися із дивізіоном та викликати вогонь на висоту, яку захищали. Загинув 9 вересня 1984 року, нагороджений медаллю "За бойові заслуги" та орденом Червоної Зірки посмертно.
________________________________________
Світла пам'ять тим, хто не вернувся з обох боків протистояння.
...А дорослі посивілі хлопці, які вижили і вистояли в цім двобою,оттримували свої нагороди...це іх світлі посмішки зігріли сьогодні душу... А зал все піднімався і піднімався, шануючи їх подвиг...подвиг Життя.
Дорогі наші воїни, це- ваш день! День, коли останній боєць повернувся по мосту додому...День, коли ми перестали посилати наших дітей на війну... Наш День...
...Ми живемо зараз в той час, коли,нажаль, не можемо сказати, що в країні все спокійно. Знову і знову підступають до нас хмари війни...тепер це війна на сході...де гинуть і гинуть наші діти...і батьки наших дітей .Сьогодні . Повсякчас. Щохвилинно. Зараз. Про це неможливо не думати і не перейматись. І багато колишніх «афганців» тепер зустрічають бій на сході України, захищаючи нас від агресора. Це -наш біль... Але, я вірю, що нарешті настане той день, коли пролунає останній постріл на моїй землі і повернеться з бою останній солдат. Це неодмінно Буде. Адже, тільки зараз по-справжньому розуміється справжня ціна миру...Говорячи по воєнному :Будемо жити,хлопці! Здоров'я вам залізобетонного і сто грам за збитих.
14.02.19р.
#Тетяна_Прозорова #Афганістан #воїни_інтернаціоналісти #30_років_від_виводу_військ_з_Афганістану #війна_на_сході #наш_біль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2019
«...На карнавалі мертвих поцілунків»
Ніла Зборовська
Пам’яті Ніли Зборовської
На карнавалі
Мертвих поцілунків
Життя летить під ві́дстукіт колес.
Не бачачи у пелені ладунків*
Так хочеться торкнутися небес,
На сонці оселитись вечоровім
І пригорнути
занімілим словом
Затоки недоторканих ще плес...
*
...Вона не плакала,
коли книжки горіли –
«Пришестя вічності»...
весь наклад водночас!
То не слова палали – її крила!
Здавалося, іти уже несила...
Та, долі не скорилась, не здалась!
Осяйна.
Стильна.
В чорному «в підлогу»,
На цій, гріхами зболеній межі,
Всі мрії, всі дороги й застороги
Зійшлися у оновленій душі.
......Тулила жовті до грудей троянди
Юрко чекав... для нього їх несла.
Зірок у верховітті – міріади...
– Якби ви знали, як до вас я йшла!
Сказала просто, щиро...від порога...
І стало тепло...нібито від Бога
Сюди її та зірка привела .
Зайшла до серця
І не вийшла звідти...
Маленька...чиста...світла і тендітна...
А осінь все шмагає непривітно
Німим безсилим січеним дощем.
Не йди! Не треба!
Так потрібне світло!
І душу
Вже не покидає
Вітер –
несамовитий щем...
....заплакала у Нього на могилі..
Згадався вечір...добрі дружні хвилі...
Кохання, що можливо б розцвіло...
І те безцінне, що у них було –
ковток несамовитої довіри,
Її-його-на двох одне крило,
Але ж, це їх потужні вірні крила!
І щастя, що торкнулось і пішло...
На карнавалі
Мертвих поцілунків
Життя іде по лезу, на ножах.
За лицарським іржавим обладунком
Під заборолом –
Сонячна душа.
Вона може примарою здаватись
І, іноді,так важко розібратись,
Та де ж, проходить вічна та межа!
На перегонах часу божевільних
Втрачаючи, летять людино-дні...
Ілюзію плекаємо, що вільні,
А убиваєм Господа в собі.
Та хтось – руки торкатиметься тихо,
І надзвичайний цей відкриє світ...
Розкішні крила яблуневий вихор
Розкриє над тобою сніжний цвіт!
*...я вірю в українську реконкісту*,
І в тих хто за собою нас веде,
Єднає світле й мудре, мужнє й чисте –
Дорогу подолає той, хто йде!
І, навпіл все – стежки і заповіти,
Журбу, нестримність, радість і біду!
Обіруч з тими, хто приносить світло,
І я – сьогодні за тобою йду.
Ні, не розгубить час твоїх слідів!
У цім немилосерді літ їм жити!
І бути
Барикадам на Хресті.
Зоріти небом...і скресати лід.
І сіяти зелене добре жито.
*
...Соборами тулилися дощів,
Сплітаючись в єдиний живопліт, –
Твоя нестримна музика душі,
Живий твій Несвіт
й мій маленький Світ.
А десь, вперед на сотні тисяч літ,
В цей час Нове народжується Світло
Й торує шлях свій паросток тендітний
У темній неторованій імлі.
____________________________
*«...На карнавалі мертвих поцілунків»-феміністичні роздуми Ніли Зборовської
*Ладунки- заст. Патронташ.
* Українська реконкіста- процес в історії творення української держави, подібний до іспанської Реконкісти (718-1492) в який Ніла Вікторівна вірила і написала у 2003 році однойменний антироман, залишившись у пам’яті друзів українською реконкістою
*Барикади на Хресті-тут...на Хрещатику, мається на увазі однойменна поема Юрка Ґудзя « Барикади на Хресті»
* Зборовська Ніла Вікторівна (27 вересня 1962, с. Рубаний Міст Черкаська областьУкраїна — 24 серпня 2011,48років, похована на батьківщині) — український літературознавець, письменниця і психоаналітик.
* Ю́рій Петро́вич Ґу́дзь (Юрко́ Ґу́дзь; нар. 1 липня 1956, Немильня — пом. 20 лютого2002, Житомир) 45 років— український поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ, мандрівник.
Член Національної спілки письменників України (Житомирське відділення, 1991) та Асоціації українських письменників (Київське відділення).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Кузьмі...
Ти научив нас думками злітати...
Так, щоб вітрила неслись на вітру,
Так, щоб душа не встигала згортатись
Опісля того, як ти розгорнув..
І, разом з вітром – десь палахкотіли
Пара твоїх всеневтомлених крил
Тільки душа, що брехати не вміла,
Завжди є поруч, між сивих ковил.
Ми розібрали тебе на цитати
Всю біографію вщент і до дна
Бо неможливо із тим розпрощатись,
В кому зростають зернини добра!
Підло і нагло обірвано разом
Струни крилатій гітарі твоїй.
Ах ті свавільні фатальні КаМАЗи!
Якби не перший, то був би другий.
Знаєш, Кузьма, а ти поруч із нами!
І, поміж полум’ям і життям
Зміцнюєш душу своїми піснями
І закликаєш до майбуття!
Серце знов стиснулось, та одначе
Знову відчую у погляді ввись:
Все іще буде, ти чуєш,чуваче?
Все іще буде у нас –зашибісь!
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
Тетянин день,
студентів день
У кригу сяє твоя усмішка щаслива
Ще сто неспіваних пісень,
Дарує юність несподівані нам крила!
і знову сессія, і знову це пройшло,
І ,як студенту, знову ніч пробігла швидко,
І знов сьогодні (у магічне це число)
Збирає зорі кришталева скрипка.
Тетянин день -
цвіте зима
Черемхой сніжною торкає білі скроні.
А що роки - та їх нема!
Замерзли пальчики –зігріються долоні!
А навкруги – сніжинки срібні замітають,
а в серці ніжність на весну знов повертає
І усміхається засніжена душа,
І завмирає в ненаписаних віршах.
Тетянин день...
і ,як завжди
Гойдає янгол ялинові каруселі!
Освітять шлях
Його сліди,
Й розквітнуть проліски в засніженій пустелі!
Зима всміхається в морозяний цей ранок
І одягає сонячний серпанок.
І знов збуваються твої найкращі сни,
Й лише півподиху й півкроку до весни.
Тетяна Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
***
А в сильної жінки душа – незабудка...
Турботлива й щира, щаслива й щемка!
Вона усміхнеться – й теплішає всюди,
В засніженім обрії чиста ріка.
У крешаній кризі надію зігріти
Для долі, дітей, запашної весни.
Вона розуміє мелодію вітру,
Вона заколисує сонячні сни.
У сильної жінки – прозорі вітрила,
Легкі і надійні, бентежні й стрімкі!
І втримають Всесвіт її щедрі крила
(Ах, що за дрібниці, адже ми – жінки!)
У вирі подій – недосліджений острів,
У спрагу –твій трунок спасіння терпкий,
І мріється й сніжиться, складно і просто,
Такі незабутні ці сильні жінки!
Тетяна Прозорова
(Тетяні Олексіївні Гужелі, зі щирими найкращими побажаннями, здоров’я Вам і добра на многая літа)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
***
За роком – рік, а за Різдвом – Різдво...
Сховає сніг, все, що колись було,
Загубить ноти стомлений скрипаль,
Усе, що відбувається – не жаль!
Не жаль минулого, й не жаль того буття,
Перемагають зло – добром, а смерть – життям,
І ти, як всі, Все, як у всіх,
Кохання – щастя, відчай – сміх...
Із пісні слів не викинеш, нажаль...
Хоч звуки розлетілись в забуття...
Хлюпочеться у серці каяття,
Зніми!Зніми оцю обридливу вуаль,
Адже, крізь сосни лине тихе Світло!..
Маестро візьме кришталеву скрипку
І забуя́ Симфонія Життя!
І бризне білого – вся тисяча відтінків!
Сховай! ти ненадовго в серці їх сховай,
Ці проліски, які ось-ось розквітнуть!
Бо ще не час, ти знаєш, ще не час,
Допоки ще зима керує світом...
Та непідвладна паморозь над світлом!
...І пролісок прокинувся тендітний
Від нашого з тобой серцебиття.
І зорі кличуть у забуте літо,
І мрій солодких шлють перечуття.
©Тетяна Прозорова
(художник -Оксана Зоря(м. Кривий Ріг)....пише свої картини чистою душею...якось понабігали рядки...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
Код Нації
Як весняні волошки шепочуть
Таємниче щось ніжній траві,
Так і голочка – долю жіночу
Вишиває по чистій канві.
Цей стібочок – рівненький, від Боґа,
В нім – життя, що пульсує без меж.
Та, зізнайся собі, що такого,
Ти у світі навряд чи знайдеш.
Ця доріжка – не завжди є святом,
Є в ній полум'я, є в ній і лід.
Буде – квіточок ніжних багато –
Наших діточок, сонячний цвіт,
Гілочки, що Марія Оранта,
Уквітчала у долю твою,
Буде...й зламаних квітів багато...
То синочки, полеглі в бою...
Щастя – це ненадовго, ти ж знаєш...
І одне воно є – яке є.
Жінка долю нитками плекає,
Сподівання чекає своє.
Вишиваю черленим світанок –
Переможний, урочий святий!
Той омріяний бажаний ранок,
Серцю кожному з нас дорогий!
Над землею нехай чисті зливи
Умивають, на долю, вірші.
Не майстерність, не мода важливі –
Тут важливим є подих душі.
А давайте – я вишию мрію!
Українську, як небо просту.
Можу й гладдю, і хрестик – зумію,
Тільки сонячну нитку вплету!
Вишиванка – не бренд на параді,
Вишиваночка – то Мій Народ!
То не влучне слівце в шоколаді –
Код країни...І – Нації код!
Тетяна Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
ви-теж це помітили?...тихо пішла осінь...вона запам"яталась цьогоріч мені такою...рудоволосою красунею з незабудковим вітром у парі ))) ах цей незабудковий вітер! вітер всіх диваків, мрійників і закоханих, нестримний, відчайдушний, але-теплий і несподіваний....що ж...і взимку з ним буде затишніше на душі. А Осінь-вона неодмінно повернеться,отже, до зустрічі, осінь!
Незабудковий вітер
Мрійниця-Осінь у сірому колі
Сонячні виткала квіти...
Тільки зˊявився між нами з тобою
Цей Незабудковий вітер!
Зітканий ніжністю, зоряноясний,
Стиха обійме за плечі.
І завальсує на серці веснянка.
У надзвичайний цей вечір!
І завальсує на серці веснянка.
У надзвичайний цей вечір!
Ах, цей вальс!
Ніжні миттєвості смутку!
Знову в нас
Мріють в серцях незабудки!
Вальс...вальс...вальс!
Ах, незабудковий вітер!
А у очах твоїх, синіх, як щастя ,
Квітка надії розквітла.
І у очах твоїх, синіх, як щастя,
Квітка надії розквітла!
А пам’ятаєш, учора здавався
Вечір цей нудним і довгим!
В сутінках мріяли вдвох ми про вальси
Тільки з дощем босоногим!
Цей незабудковий вітер у мріях
Тільки моїх усміхався,
Ну, а сьогодні – природа радіє
В цім надзвичайному вальсі!
Ну, а сьогодні – природа радіє
В цім надзвичайному вальсі!
Мрійники й мрійниці всі ми, звичайно...
Ельфи, і принци й принцеси.
І, хоч похмурі буваєм реально,
В серці – митці й поетеси!
Кожен душею тримає і в грудень
Щастя незгаснучі квіти.
А повертає в життя звідусюди
Їх Незабудковий вітер!
І повертає в життя звідусюди
Їх Незабудковий вітер!
Ах, цей вальс!
Ніжні миттєвості смутку!
Знову в нас
Мріють в серцях незабудки
Вальс...вальс...вальс!
Ах, незабудкові квіти!
А на бруківці у дивний цей час
Осінь вальсує із вітром!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2018
***
Розігрують нас в карти, як худобу,
Як недолугого отого пішака.
На карті ставлять крапку, а пото́му –
Господь лиш знає, у чиїх руках
Опиниться Народ Моєї Долі...
Які ще козирі приховані для нас?
Не козирюй, життя вже грає в шахи!
Будь поміркованим, і не крокуй з розмаху...
Пішак,який пройшов життєве поле,
Стає Ферзем...і цей – невдовзі час!
Т. Прозорова 27.11.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2018
Перша
(першій вчительці, Вікторії Вікторівні Красулі
від вдячних батьків)
Вона йде – усміхаються трави.
Вона йде – задивляються зорі.
В небесах червоніють заграви.
Під цим поглядом неозорорим.
Її мудрість – чарівні вітрила.
Їі доля – усіх розуміти.
Вона – перша, і завжди щаслива:
Її зброя – добро в її дітях.
Чи ж бо знала, що матиме – військо
Небайдужих, усміхнених, щирих!
Перша вчителько українська,
Ні, не знала...а просто –любила ...
Не повчала, не стукала гучно,
Як? Кому? І якими їм жити?
Не читала їм лекції влучні,
Вона вчила їх просто – любити.
І за швидкого часу велінням
Підростають колишні малята,
І прийдешнім новим поколінням
Прийде час цим життям керувати.
То ж, дозволь нам, земна берегине,
Тобі щиро сьогодні вклонитись...
Вона – перша, і завжди щаслива:
Її зброя – добро в її дітях.
04.11.18
©Тетяна Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018
Що на сьогодні бажаєте, панно?
Що Вас стривожило з самого ранку?
А принеси мені, сестро Іванно,
Ту бірюзову мою вишиванку.
Квіти за вікнами мріють про літо,
З вітром колишуться в срібному танку,
Мліють дерева в бурштини одіті,
Я пригортаю свою вишиванку!
Ах, вишиваночка, сонячна мріє!
Квіти на ній променіють барвисті!
Ручки чиїсь вишивали в надіях,
Стільки тут ніжного й доброго хисту!
Дай вишиванку, сестричко Іванко,
Схо́жу на вишиту сонячну просинь!
З принцем своїм закружляю до ранку
Щоб відступила застуджена осінь!
Тільки таких ви не бачили принців –
Не в оксамитах і не позолоті,
Ні, то усе – забаганки чужинців!
Мій в вишиванці, а інше – «на потім»!
Ах, вишиваночка, сонячна мріє!
Квіти на ній променіють барвисті!
Ручки чиїсь вишивали в надіях,
Стільки тут ніжного й доброго хисту!
Тетяна Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018
Стоїш...задумався...та у руках щосили
Стискаєш хрест Великої Русі...
То що ж таке, ви, люди, наробили?
Кому довірили ключі усі?
Чому живуть – пихаті та багаті?
Трудяга ж – животіє день від дня...
Чому, скажіть, дифузія розбрату
Підтримується й тягне всіх до дна?
Вже й творчість нам, і розум непотрібні...
Цвіт нації мігрує за кордон!
Чому вони не можуть жити гідно,
Коли в нас стільки жевриться корон?
А ще – допоможіть-но зрозуміти:
Чому людина, що уже в літах,
На сміттєзбірнику збирає крихти?
Адже ж вона була і молода!
Країну щирим серцем будувала,
Плекала мрії, чисті і ясні,
Податки сплачувала, діток піднімала,
Чому, скажіть, принижено її?
І так багато в Раді депутатів....
А я колись країну сам творив...
Залиште совісних, їх вистачить десяток!
Таких знайти напевне – диво з див!
Ми говорили з ним до ранку й говорили...
Великий князь і ми...малі сліпці...
«Женіть злодіїв!» -стве́рдив Володимир,
І стане легше дихати Русі.
©Т. Прозорова
на фото-новий пам"ятник Володимиру Великому, найвищий у Європі , м.Кривий Ріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018
.Тобі, дорогий воїне...від нас...жіноцтва....всім, хто береже нас...З вдячністю вимовляю завжди твоє ім"я....Бережи тебе Господь!
***
Загоїти рани – так важко.... й несила
У серці нести погляд втрачених душ.
Не ми це створили, не ми –зголосились,
Не ми – заподіяли кляту війну!
Ти йшов ці роки...навпростець...перешкодам
Казав гучно: «Ні!» й рідну землю беріг.
Не вдячності ради, не для нагороди –
Інакше ти просто прожити б не зміг!
Голодний, роздягнений, босий...в зневірі
Такій, що зі стріхою й мізками враз
Заносило дах ...і ламалися крила
Лелеці твоєму від болю підчас .
Та йшов ти...криваві долаючи ріки,
Невзмозі...не знаючи, як доплисти
До берега рідного, тільки – каліки,
Жінки і малята ...попереду – ти.
Ти став мені батьком, і сином,..й коханим...
Ти крицею став ...поміж світлом і сном
Ти світло обрав. І ділився із нами
Цим скарбом душі і гірким полином.
І пайку свою ти ділив на всіх чесно,
Всміхався крізь морок.... у серці ж: «За що?!!!»
Кричали усі неземні перевесла!
Ти йдеш так і зараз... і ді́йдеш – будь що!
Будь що, Перемога зі снігом на скронях
Надійде і трішки додастся тепла!
...Долоню твою потримала в долонях...
Згрубілу і чесну.... й молитву дала...
14.10.18р.
#Тетяна_Прозорова
..
Молитва
Я молюся за тебе... я просто молюсь...
Я прошу, щоб зберіг тебе Боже Всевишній...
Я боюсь ,мій хороший..я просто боюсь
Твою душу тримаю... в долонях у грішних...
Я прошу, щоб від куль тебе ангел беріг
І щоб швидше здобув наш народ перемогу.
Щоб живим повернувсь ти на рідний поріг,
А коли- неважливо, чекатиму довго..
Бо без тебе , ти чуєш? Не квітнуть поля!
Не радіється і не живеться!
... І завмерла зі мною країна моя –
Всі чекаєм , коли повернешся.
2015
#Тетяна_Прозорова
[youtube]/www.youtube.com/watch?v=X5XCBPOdogk&t=16s[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2018
Моїй Донечці
Це диво дивне – рученьки малі,
Маленькі ніжки, пальчики, долонечки...
Маленька крихітка великої Землі.
Ця крихітка – моя рідненька донечка.
Ніч...осінь..музика вітрів
за вікнами чужими десь луна,
й засліплює чомусь настельний сніг палати,
А в цілім світі тільки я й вона...
І світ весь зачекає розпочатись!
Маленька зірочка засяяла вночі,
Маленьке зернятко, матусина дитина..
Чарівна усмішка тендітної душі...
Маленький світ великої Людини...
Боюсь торкнутись, ніби добрий сон,
З далекої, із маминої казки
Тебе намріяв...і завжди разом
Думки з тобою, сонечко ти ясне.
Цілую носик, п'яточки малі,
Манюніх ямочок торкаюсь на зап'ястях,
І тільки розумію, що в мені
Сьогодні
народилось
Щастя...
#Тетяна_Прозорова 07.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2018
До Дня пам"яті жертв Холокосту
Калини цвіт неопалимий... /поема/
***
...Серед тисячі тисяч
Її б упізнав...
Біла шапочка, чорний кучерик,
Ті слова головні, він іще не сказав,
І – так хороше в серці, до щему!
– Як Вас звати, царівно?
Лиш стиха спитав..
Вії-птахи угору злетіли.
До сьогодні її він не бачив, не знав!
– Віра, – тільки й прошепотіла.
І дві ямочки – усмішки ніжний портрет
Розпашілися щічки-жаринки…
І став рідним йому цей простий силует,
А в очах засвітились вуглинки.
– На каток? О шістнадцятій? Добре, мала́?
– О шістнадцятій?(що тут сказати!)
Я...не знаю...не думала...бачиш, війна...
Й усміхнулася: «Принца – як звати?»
– Розумію, маленька, ми вибˊємо всіх!
Все розтрощено... – кинув суворо.
Але я ще почую твій радісний сміх!
І додав: Ти приходь ... я – Григорій...
Розчинивсь між уламків...та в серці у них
Знов зоріла світанком надія...
І прохав нині щастя всіх знаних святих
Їм сивіючий стомлений Київ...
О шістнадцятій...лише кілька годин...
Їм до зустрічі... скільки ж чекати!
Якби ж міг, мій Господь серед горя й руїн
Долю їм наперед розказати!
О шістнадцятій...як цю зустріч чекав!
Ось і він...вже занедбаний скверик...
Серед тисячі тисяч
Її б упізнав...
Біла шапочка, чорний кучерик.
Він – війною натомлений сивий вояк
(Де взялась сивина в його двадцять!)
А царівна – рости ще не хоче ніяк!
Хоч війна...Ій сьогодні – сімнадцять.
А попереду в них – іще ціле життя!
У граніт ще вгризатись науки,
Ще вслухатись в схвильоване серцебиття,
Іще будуть і дітки, й онуки...
Усміхнувсь: у ясно́му промінні – Вона!
Юний сніг у кучериках грає...
І немовби війни не було і нема,
І немовби біди не буває!....
....У повітрі вороже стріляв автомат
Знов облава, облава, облава!
Мов у дикому сні тепер бачив солдат,
Як звіріє нацистська навала.
Як схопили, скрутили – кудись волокли...
Не відчув – у очах лише... скверик
Й та, яку він зустрів у свавіллі війни –
Біла шапочка, чорний кучерик.
Як по вулиці йшли, все збиваючись з ніг
Біля яру спинились, а поспіль –
Вгризся в губи свої (врятувати ж не міг!)
Порятунок один лише – постріл.
А у неї в очах – ще надія, не страх,
(Переплутали, мабуть, чужинці!)
Як тягар цей нести на худеньких плечах!
Молить: «Ні!!! Люди, ми ж – українці!»
Роздягатись наказ...а у серці її –
Як? адже Він – не бачив!
Здерли одяг дівочий фашисти брудні!
Й розтинав простір гавкіт собачий.
Реготав божевільно катюга в цей час,
Розбудивши Содом і Гомору...
І стогнав Бабин Яр, він з тих пір для всіх нас –
Спільний жах, спільний біль, спільне горе.
А по снігу – калини
хтось густо кидав...
Так багато, багато калини!
Так – фашизм убивав, убивав,
Убивав....мою ніжну,святу Україну.
***
...А вона, спопеляючись, птахою ввись
До зірок піднялась понад виром!
Та, роки пролетіли...і, знов, як колись,
Заважають комусь її крила.
Розтинають і ділять, на плаху ведуть,
Заломити воліючи руки...
Та світліє щораз неторована путь
У драгливості сліз і розпуки!
Знов кривавим жеври́щем здіймається день
Над тобою, моя Україно...
І співаєш ти знову бентежних пісень
Та в безмежжі вогнистім не згинеш!
Й завесніється ще мій згорьований край,
Разом – всі перепони поборем!
І зави́дніє день, просто ти памˊятай:
Бабин Яр...Холокост...спільне горе...
***
...І буяє-цвіте понад світом вона
Чистим цвітом і неопалимим
Та нескорена, вічна й свята таїна –
Нездоланна й незламна калина!
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sAoXUDMtQBI&start_radio=1&list=RDsAoXUDMtQBI&t=0[/youtube]
Другу
Десь понад світом...
Хтось з’єднує лінії
Сірим осіннім дощем...
Десь понад літом...
В колючому інеї
3орі засріблює вщем...
Десь понад морем...
В далекому острові
Прядива витче туман...
Щоб понад горем......
І дикими соснами...
На сни обертався обман.
Світлом богемним...
Стрімкими тенетами-
Істини здиблена суть.
Вітром буремним...
Заграв арбалетами...
Смути
краплинами... Будь!
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
https://www.youtube.com/watch?v=HskcsPhKTpM
*** [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HskcsPhKTpM[/youtube]
Діти війни «невоєнного» часу...
Швидко ростуть...і навчились втрачати.
Вміють знаходити і зустрічати,
Діти війни «невоєнного» часу.
Скривджені долі, відламані гілки,
Тільки -так віддано вміють любити!
Тільки – нескорені, стримані тільки!
І не повчають, кому і як жити.
Діти війни «невоєнного» часу...
Хмари женуть щирих усмішок блиски.
А по цій щирості – з боєзапасу
«Градами» й бурями...так, ненавмисне!
Вірять життю...а Душа – в вишиванці!
(Мамине серце тримає таї́ну)
Діти війни... ці господні обранці
Мріють про мир, і єднають країну.
Вихором час – на своїх перегонах
Сонцю відкриє ворота для щастя!
Знаєш..., судитимуть тих, хто в погонах,
Діти війни... «невоєнного» часу...
#Тетяна_Прозорова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018