| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
«Отак німота запалила
Велику хату.І сім’ю,
Сім’ю слов’ян роз’єдинила
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію».
Тарас Шевченко.
Дурили нас: «Кудись йдемо...»
Що вже –
«Вельможні і багаті...».
І не узріли, як ярмо
оті погоничі пархаті
вдягли
на шиї ваші кляті.
Й на наші, з вами, заодно!
Наразі ж - «маєм те, що маєм».
Все НАШЕ -
«Прахом поросло».
В кишенях злодіїв осіло.
А ми - як теє чересло.
Куди штовхнуть - то там і сіло.
То ви вже маєте усе,
продавши
нас за ті «доляри»?
Наразі вас те не спасе!
Бо вже нависли чорні хмари.
І бачу я
тюремні нари,
що вам історія несе.
О, недолугі і блудливі!
Збагніть – багато нас лежить
по цвинтарях.
А ви ще живі?
То – тимчасово. Час злетить...
І враз - зупиниться на мить
по ваші душі полохливі.
І вас вже скоро однесуть
без каяття і жалю.
Знаю,
що час спливе, роки пройдуть...
І знову в нашім ріднім краї
людськеє щастє засіяє.
А вас – навіки проклянуть!
За те, панове- «демократи»,
що до вовків –
по вовчі вили,
народ продавши супостатам.
Чужим богам
лоби молили
і нас цькували
брат на брата.
По вашій милості
і смерть,
і муки,
і всі страждання маєм
доти,
доки новії кармелюки
нас не очистять від підлоти,
узявши в руки
га-а-арні ДРЮКИ!
1996 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639675
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2016
Частина I. Приспіви.
За бугром сплели нам накид
для нечуваних подій.
Поділили:
Схід і Захід.
"Розділяй і володій".
"Тер-р-рористи!" -
аферисти
заходилися горлати,
забуваючи навмисно,
хто послав кого вбивати.
Ти, Богданку, вбий Івана,
бо Іван – то є москаль.
Буде в нас маца різдвяна
і багато причандаль.
Ой, козаки, ви козаки,
встали б пращури вусаті.
Чому мало вас?
За те.
Розплодилися носаті.
Доки ви тут хизували,
що такі ви є козаки,
тії всеньке розікрали -
вам дістались голі сраки.
Частина II. Основна.
Чужаки, шахраї, брехуни
Україну деруть, розривають.
Чорні птахи, смертей віщуни,
пошматованим краєм літають.
Хто тут свій, хто чужий – не про нас…
Зомбувальники знають… І діють.
Свій свого б'є на смерть по всяк час,
а чужі розумняки радіють.
Сатаніють на горі людськім
козакú не козацького роду.
Рідна ненька у них - Ізраїль,
а Вкраїна - для жиру і шкоди.
Матері загубились в пасткАх
зомбувального рідного краю
І в згорьованих чорних платках
молять Бога: "Хай Бог покарає".
Та даремно вони в молитвах
все до Бога благають і мліють.
Доки влада в чужинських руках
в нас не буде ні на що надії.
Схаменися! Не будь як баран.
Стули вуха. Не слухай спокути.
Краще втретє пішли на Майдан.
Щоби волю, нарешті, здобути!
18.07.2014 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639669
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2016