| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Я закохалась не в красу,
Я в душу твою закохалась.
І я признатися хочу
Що так давно цього чекала,
Цього складного почуття.
Я не прошу мене кохати,
Чи подзвонити ще мені.
Дозволь тебе поцілувати,
Дозволь тебе лиш обійняти,
Не наяву,а лиш ввісні.
Дозволь тобі прошепотіти
«Люблю,люблю,люблю!»
І ця любов буде паліти,
І ця любов буде горіти,
Я цю любов не відпущу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
Одна любов на два фронти,
Аж серце рветься нам до болю,
Мене кохаєш палко ти,
Та в іншої ти у неволі.
Ох, як хотілось закричати,
«Пусти його, ти не тримай,
Зі мною він пізнає щастя,
Зі мною він пізнає рай»
Та пізно,ти в її полоні,
І в тебе вибору нема…
Нам не втекти від свої долі,
А доля в нас на трьох одна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
Я хочу проснутися зранку
І більше не чути слово "війна",
Я хочу почути що все в нас впорядку,
Що більше солдатів на Сході нема.
Я хочу щоб знову ми були єдині,
І більш не ділились на Захід і Схід.
Я хочу щоб знали від Риги до Риму,
Що наша країна вже встала з колін.
Але поки що у нас сірі будні,
І слово "війна" вже не дивно для нас,
І сотні людей вже не вірять в майбутнє.
І лихо із нами грає на час.
А знаєте що найстрашніше?
Що в більшості з нас вже серця не болять
За нашу Вкраїну, за Батьківщину,
За поранених й вбитих на Сході солдат.
Я хочу проснутися зранку
І більше не чути слово "війна",
Я хочу почути що все в нас впорядку,
Що більше солдатів на Сході нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
Моя ти рідна ненько, Україно,
Сльозами вмита… Горе і печаль
Тебе поставили сьогодні на коліна
Вставай, вставай, вставай, вставай!
Сини її, мої брати по крові,
Не дайте вашу неньку схоронить.
Вона ростила вас у щасті і любові,
Та вражий син це щастя знищив вмить.
Тепер усюди паніка й печаль,
І серце кров’ю обливається щомиті
коли сини її відходять вже у даль…
Мої брати… а їм ще жити й жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
Скажи, що ти знаєш про неї?
Ну, крім того що вона зі Львова?
Ти знаєш, які у неї мрії чи ідеї?
Що вона любить: каву чи колу?
А може ти помітив родимку у неї на шиї?
Чи те, що коли вона плаче, червоніють щоки?
А чи звернув увагу, як особливо ніжно,
Вона розчісує своє волосся?
Скажи, що ти побачив у ній, крім фігури?
Чи готовий прийняти її без макіяжу?
Якщо відповіть так, значить точно ти любиш
Не обгортку, а те що під нею сховалось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
Колись прийде моє кохання.
Таке палке, немов вогонь.
Навіщо зараз ці страждання,
Що взяли серце у полон?
Навіщо ці безсонні ночі?
Навіщо ці красиві сни?
І як забути його очі,
Якщо завжди поруч вони?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Колись прийде моє кохання.
Таке палке, немов вогонь.
Навіщо зараз ці страждання,
Що взяли серце у полон?
Навіщо ці безсонні ночі?
Навіщо ці красиві сни?
І як забути його очі,
Якщо завжди поруч вони?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Один за одним йшли у небуття
Старі, дорослі, і маленькі діти.
І не було тоді життя,
І не цвіли у полі квіти,
І сонце землю вже не гріло,
А лиш світило...
Лиш світило над селом...
А потім сльози, плач, молитва
“Не забирайте, в мене ж діти!
Облиште, нелюди, благаю!!!”
Та згинь, стара, ти нам мішаєш
У нас приказ, у нас приказ!!!»
Забилось серце швидше враз...
Ковтнула ще разок повітря
і впала мертва...
Бідні діти залишились одні...
Як вижити у цьому світі,
вони ж іще такі малі...
Блукали люди по землі.
А вражий син лише сміявся.
І звідки нелюд цей узявся
що люд наш у могилу звів
хто ж на престол його привів?
Хто підказав забрати зерна,
хто захотів щоб ми померли,
для чого все це, Боже мій?
А скільки полягло голів,
а скільки ще не народилось?
Лиш ти все бачив що робилось,
лиш ти... О, Боже мій!!!
Спустіли села, полягли мільйони
Гнила земля... Опухлі, одинокі
Ходили люди по селі.
Шукали щось у забутті.
І не знаходивши нічого,
під тином падали голодні,
їх всіх вивозили у яри.
Там в яму кидали усіх
Пів мертвих, мертвих і живих.
Хто в силі був -
той з смертю ще змагався
Та хоч би як він не старався
Смерть як завжди, перемогла.
Ах скільки душ тоді забрала!
А на скількох іще чекала!
Таке творилось на землі.
Батьки дітей своїх варили
Що би набратись трохи сили.
А в результаті всі злягли.
Минув той час, пройшли роки.
І у могилі давно ворог.
Змінився світ, і всі твердять
Що не було голодомору,
Що це чума, не геноцид,
Що нас мільйони не злягли!
© sings_ruinies
24.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
А знаєш що...? Пусті слова то кожен міг сказати.
А ти попробуй це на ділі доведи.
Кажуть осел тупий, та навіть він уміє упиратись,
Коли підводою керює хтось чужий.
А знаєш що...? Нам завжди обіцяють зміни.
Малюють на землі Господній Рай.
Та чи хоч раз спитали: люди ви чого б хотіли?
Яким ви бачите свій рідний край?
А може хтось сказав би: я бачу як в Карпатах,
Вівчар жене отару з полонини.
Ліси такі, що можна закохатись...
Такою бачу я свою країну.
А інший хтось : я бачу на Донбасі
Нема війни... у полі колоситься жито.
І я прогулююся вільно по Луганську....
Ось у такій країні хочу жити.
А я... я бачу нема у нас ні бідних ні багатих.
У нас всі рівні, нічого тут крити.
Ось я на Світязь їду покупатись
А я у Крим на літо їду відпочити.
Та жаль... нікого з нас ніколи не спитають.
За нас, як завжди, все вирішили інші люди.
А знаєш що..? Нам завжди тільки обіцяють
Пусті слова... доводити ніхто нічого нам не буде.
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Ось як тихо помирає любов:
Без зустрічей, дзвінків, повідомлень
Без тепла його рук... без турбот.
Самотньо...На одинці у себе вдома.
Без погляду його ніжних очей,
Без красивих слів, поцілунків.
Без рідного запаху його речей.
Самотньо... порвавши гітарні струни.
Без сліз, без емоцій і без сподівання
Схиливши голову на звязані руки.
І просидівши так аж до рання.
Намагаючись все це,як сон,забути...
Ось як тихо помирає любов...
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
Привіт. І що ти? - нічого.
Як справи подруго?
Чому ти сьогодні одна?
Де твій коханий?
- Ми з ним у розлуці.
Я бачу його хіба що у снах.
- А як же так сталось?
- Мабуть не судилось.
Тепер лише спогад і все.
Мабуть відкохалось,
Чи розлюбилось.
А може то просто було не моє.
- і що ти сумуєш?
- та трішки буває.
Інколи думаю, як же він там?
Чи теж він сумує?
Чи когось кохає?
Ох.. якби вернути час той назад.
- І щоб ти зробила?
- Навіть незнаю...
можливо б спримала простіше це все.
- Ти все ще кохаєш його?
- так, кохаю.
- То чому ж не подзвониш?
- а якщо він не хоче чути мене?
- ти якась дивна. Ну просто попробуй.
- А якщо навпаки він чекає дзвінка?
- Тоді чому тоді сам мені не подзвонить?
- Я перша не буду...
- ух, вперта яка.
Короткі гудки... і знову німа тишина:
а може то дійсно йому подзвонити?
Чи може не треба... не знаю сама.
І що ж мені з тим коханням робити?
***
- Який же я йолоп, блазень, дурак.
Як же міг з нею так поступити.
- Ну хватить, братику, навіщо ти так?
Не треба про себе так говорити.
- Брат, зрозумій, у всьому я винен сам.
Не зміг її втримати тут біля себе.
Постійно на неї кричав, ревнував
Казав що вона мені кара із неба.
Якби ж повернути час той назад...
- що б ти зробив?
- Навіть незнаю...
- мабуть би нікуди її не впустив
- Ти кохаєш її?
- так,кохаю.
- брат, то чого ж ти сидиш?
Давай набирай швидше номер
- стоп... почекай... куди ти спішиш?
Я...я...я не готовий.
- Як не готовий? Ти ж казав що кохаєш?
- А може у неї вже хтось інший є?
Може вона вже мене й не згадає.
- ну ти тоже придумав.
- А якщо так і є?
- Ну ти просто попробуй,
Може вона чекає дзвінка.
Ну чого ти сидиш, набирай швидко номер
Де телефон?
- ось, візьми зі стола.
***
Довгі гудки...
- Ало, ти не спиш?
- ні, ще не сплю, лише тільки лягла.
- Як твої справи? Чому ти мовчиш?
- Може бути...
І знову німа тишина...
- ти знаєш...
- не треба...
- я сильно скучав
Я так давно хотів подзвонити
Чесно хотів, просто не знав
Чи ти захочеш поговорити?
Якби ж повернути час той назад
- і щоб ти зробив?
- навіть незнаю
Я б стільки моментів б недопустив...
- стоп, хватить... ти кохаєш мене?
- так кохаю...
***
І знов новий день... сонце землю збудило
Промінням манило їх до вікна
І він прокричав: - я знову щасливий
- я знову щаслива - тихо сказала вона...
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2020
Одного разу, я тебе любила.
Мабуть,як ще нікого в світі.
Я не жила..тобою я хворіла.
Хіба так можна,ти скажи,хворіти?
Одного разу я тебе любила...
І не важливо було,чи зима,чи осінь.
Чи це були весняні квіти,
Чи то лишень на трави впали роси
Одного разу я тебе любила...
Коли над річкою виблискував світанок.
Тоді для мене було не важливо
Це була ніч чи вечір, день чи ранок.
Одного разу я тебе любила...
Любила твої очі, твої руки...
Одного разу я була щаслива.
Мені ніколи цього не забути
Одного разу я тебе любила...
Та так, як ще нікого в світі.
Мабуть тому тебе і відпустила,
Не можна ж так,людиною,хворіти...
Одного разу я тебе любила..!
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2020
Так дивно...здається що вільні
І можем робити що бажають тіла
І навіть здається що можем злетіти
І ось ми готові...
а крил то нема...
Так дивно... здається щасливі
Чого ще бажає душа
І наче є все... дім, робота, машина
Друзі хороші....
Та любові нема...
Так дивно...люди здаються красивими
І наче їх можна до безтями кохати
І навіть усмішки їх, здаються нам милими
І солодкі слова...
Здається, навіщо ж чекати?
Так дивно...здаємося вільними
Але все ж в кайданах наші думки
І десь підсвідомо ми сповнені мріями,
Будуємо плани...
Але у реальності все навпаки.
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019
Случайные встречи, совсем не случайны.
Кто то об этом даже писал...
Но жизнь предпочла держать это в тайне,
Что б человек их не искал.
Случайные встречи, всегда нам приятны.
Особенно те, где нам тепло.
Особенно те, где ты чуствуешь счастье.
Особенно те, где солнца полно....
Случайные втречи, бывают полезны...
А просто бывают... И все...
Случайные встречи, особенно нежные...
Случайные встречи, их в жызни полно...
Случайные встречи совсем не случайны.
У каждой из них есть роли свои.
Случайные встречи...точно случайны?
Или просто сплитения ниток судьбы?
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2018
Не буду більше плакати чи сумувати,
Життя іде... Чи варто в таку мить
Сльозами й болем душу розривати?
Хватить... Вже відболіло... Більше не болить.
Не буду більше довіряти людям,
Які у спину кинули ножа.
І мститися нікому я не буду...
Бо я нікому не бажаю зла....
Не буду більше думати ночами,
Бо ніч для того, щоб дивитись сни...
Не буде більше фрази:"я кохаю"
Бо ці слова брехливі, бо ці слова страші.
Не буду більше плакати чи сумувати,
Життя одне... Не варто витрачати мить
На те, щоби на когось ображатись.
Вже відболіло... Хватить... Не болить.
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018
Одні вважають мене дивною,
А інші навпаки... Кумедною.
Одні вважають мене вільною,
А інші напаки.... Залежною.
Одні при зустрічі сміються,
А інші кидають образи.
Одні у слід мене плюються,
А іншим я приношу радість.
Одним чомусь бракує духу,
А в інших совісті нема.
Одні ніколи не подали б руку.
А інші витягли б із дна.
Одні кричать: " ти нам не пара!"
А інші просять ще прийти.
Одні б давно мене зламали...
Але ті, інші, помогли.
sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018
Не приходь до мене у сни,
не тривож мою душу ночами.
Чому сталося так,поясни...
Я нікого ще так не кохала...
Не приходь до мене у сни,
Моє серце й без того страждає.
Стільки сплило від тоді води,
Як почула " не плач,так буває"
Так буває, ти просто пішов.
Без зайвих слів, без прощання.
А сьогодні у сон мій прийшов.
І щось говорив про кохання....
Я відчула лиш дотик сльози,
Що скотилася тихо на щоки.
Більше до мене у сни не ходи.
Доки я буду плакати,доки?
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017
Ох, ці очі ніжно голубі...
В які я закохалась з першої хвилини,
І усмішка ця мила на лиці,
Немов маленької дитини...
Так гріє серце...
Так тепло на душі,
Коли у голові дзвенить твій голос.
Як жаль що вже пройшли ці дні,
Коли зі мною була поруч
твоя душа...
А зараз тільки спогад,
Який закарбувався в памяті моїй...
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Знову осінь... Уже четверта осінь,
Відколи залишив мене ти одну.
Тоді я почула лиш злякані кроки,
Відтоді я слухаю німу тишину.
І знову осінь... Уже четверта осінь,
І знову зустрічаю її я одна.
Серце кричить що плакати досить,
Що все буде добре...скоро зима.
Скоро зима,а там новий рік,
І нові надії на нове життя...
А поки що осінь...четверта осінь,
Відколи тебе біля мене нема.
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Розкажу вам, любі друзі,
Свій сон пречудесний.
І насниться ж таке дівці,
Ще й якраз під весну!
Сниться – їдуть у Європу
Наші депутати
(І я з ними!) розвіятись,
Трохи погуляти.
Відпочити від виборців,
Бо ж як допікають!
А, може, в них серце хворе,
Чи ще щось – не знають!
А вони: «Давай закони
Добрі, справедливі!
Давай пенсію, зарплату!» –
Ото вередливі!
Де ж для вас набрати грошей,
Коли їх немає?
На поїздку по Європі
Й то не вистарчає!
А ще хочуть всі роботи
І посад путящих!
Дивись, які принципові,
Які роботящі!
От їздимо по Європі –
То в Париж, то в Канни.
Раптом – чисто випадково –
Ми на Суд попали.
І що нас туди занесло
В таку гарну днину?
Засідала комісія
Суду з прав людини.
Ми тихенько назад, назад…
Хотіли втікати,
Та до залу запросили
Наших депутатів.
Мов, послухайте, шановні,
Ви маєте право,
Бо тут якраз з України
Є одна заява.
Просять люди порадити,
Що мають робити?
Як їм в рідній Україні
Тепер говорити?
Бо ж приймає наша влада
Такі постанови!
Мабуть, скоро заборонять
Українську мову.
Мабуть, скажуть говорити
Всім нам по-російськи,
А чи навіть по-німецьки,
Чи там по-англійськи.
А нам оту чужу мову
Неохота вчити!
Прийміть якусь постанову,
Навчіть, що робити!
Отут наші депутати
Як вкопані стали
І роти від здивування
Всі повідкривали.
Як то могли українці
Таке написати?
Розмовляли російською
Й будуть розмовляти!
Бо ж то мова зрозуміла
І давно відома.
А собі по-українськи
Хай говорять вдома!
Нас іще радянська влада
Вчила говорити!
То ж для чого собі нині
Проблеми робити?
Послухали все те судді,
Попереглядались.
І сказали депутатам:
«Слухайте ухвалу!»
Я не можу вам сказати,
Що вони схвалили,
Бо я, друзі, з переляку
Зі сну пробудилась.
Отакий був сон у мене –
Дивний, пречудесний.
І насниться ж таке дівці,
Ще й якраз під весну!
© sings_ruinies
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
І жаль що час не можем зупинити,
І не вернути нам всі сказані слова
Нам залижається одне - лиш жити
Нам залишається одне - любити
Нам залишається лиш вірити в дива
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
Сльоза котилася по білому обличчі,
І серця стукіт було чути з під кофтини.
А руки такі лагідні і чисті
Куйовдили волося у хлопчини...
- Куди ідеш ти мій єдиний сину?
Чому лишаєш тут мене саму???
- Я йду, матусю, захищати Батьківщину!
Й ти не сама, я серцем буду тут.
І він пішов, а мати зі сльозами
Пошкандибала у їх рідний дім
І ввечорами перед образами
Молила Господа щоб він вернувсь живим.
А він служив так віддано й завзято,
І захищав від ворогів свай край
- Ти знаєш мамо на війні не страшно,
А страшно там де ще війни нема.
Ти знаєш мамо, я знайшов тут брата
Та навіть не одного, цілиих сто.
Таких як я, матусю, нас багато
Коли добра багато, гине зло...
А ти молись, ріднесенька, за мене
І я повернуся у наш з тобою дім.
Я мушу бігти мамо, я люблю вас, нене,
і ви мене матусенько любіть....
Стоїть старенька мати над могилою
І лист той у руках її тремтить...
-Ти був мій сину гідною людиною...
А син мов усміхнувся ще на мить...
©sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Мені сьогодні знову снився сон,
Що я стою посеред поля квітів,
І квіти горнуться так ніжно до долонь,
І щось на вушко шепче мені вітер,
А соловейко піснею бере мене в полон...
А ще,чомусь,мені приснився ти,
що обіймав мене і цілував у губи.
То може через те що серце ще болить,
А може ще не можу я тебе забути,
А може просто так... Або згадалась мить...
Та зараз не про це,а про мій сон,
Так от, ти обіймав мене і цілував у губи,
І вже не квіти моїх торкалися долонь,
А твої лагідні і сильні руки,
І вже не соловей а ти узяв мене в полон...
І усмішка з мого не сходила лиця,
Бо ж ми були щасливі наче діти.
І десь за річкою звучав акордеон,
І здалося що час нам зупинити...
А я проскинулась... Як жаль щ́о це всього
лиш сон...
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
- Усе, іди, іди назавжди звідси
Там у дворі чекає вже таксі.
Іди кому сказав, бо ти мене так бісиш,
Я помилився... ти така як всі...
Вона дивилася немов би очманіла
Лиш по щоках текли гарячі сльози.
Вона тоді нічого не хотіла,
Лиш ще раз обійняти, "на дорожку"
- Усе, іди, чого застигла на порозі?
ще скільки тобі треба повторяти
присутності твоєї з мене досить...
І як я міг таку тебе кохати?
вона пішла...ні слова не сказала
А лиш поглянула тобі у слід
А так багато хотіла розказати
та слухати її ти не хотів
І понеслось твоє життя як в казці
Нові дівчата, бари, казино...
Та не було у тебе більше щастя
Десятими дорогами обходило воно.
Роки ішли, пливли мов за водою,
І ти не бачив як в твій дім,
Постукала бешкетниця самотність
І оселилася собі у нім...
І от одного разу прокинешся ти зранку,
І як завжди приймеш контрастний душ.
Ти вип'єш запашної кави філіжанку,
З'їсиш ще кілька щойно стиглих груш.
І поспіхом ти вибіжиш із дому,
Зупиниш перше, проїжджаюче, таксі.
Проїдеш вулицями що такі знайомі,
І пару років вже такі тобі близькі.
Майнеш у пригородок, де колись родився,
Де виріс і де вперше покохав.
Попросиш водія щоб зупинився,
І декілька хвилин щоб почекав.
І ти на перехресті двох доріг,
Заплачеш наче малолітній хлопчик.
Ти так її кохав, а втримати не зміг.
Тому сьогодні ти такий самотній.
Тобі уже на скроні впала сивина.
І тільки зараз ти лиш усвідомив,
Що у житті тобі потрібна лиш вона.
Та пізно вже... тобі пора додому
в пусту квартиру, випити вина...
А в неї мабуть в хаті бігають онуки..
З очей твої скотилася сльоза,
Дощем упала на змарнілі руки.
Вже тридцять років з того дня пройшло.
Терпке вино зігріло його душу.
Вже тридцять років...для нього їх,як не було.
Він так кохає сильно її досі...
15.02.2016
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016
За вікном миготять величезні міста та вокзали
Ти несешся на швидкості по дорозі життя
Повз зупинки, де не раз вже тебе зупиняли
Твої рідні і друзі, кохання і страх.
Але ти іронічно вміхнувшись тиснув на педалі
Без зупинок, лиш махнувши привітно рукою.
Там на тебе чекали незвіданні далі
Десь далеко так, за шумною рікою.
І уже при кінці своєї мандрівки,
Ти зумів оглянутися швидко назад.
На зупинках, де ти бачив друзів і рідних,
Крізь тумани сіріє лише пустота.
На зупинках, де гукало до тебе кохання
Ти побачив самотність у власних очах.
І лише на одній ліхтарі мерехтіли,
Там на лавочці вірно чекав тебе страх.
15.02.2016
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016
В своїй хаті – своя правда,
Свій біль і розлуки.
Свої сльози,свої біди,
І радість і муки.
Свої плачі,свої гріхи,
Свіої страхи і страждання.
Свої сварки,свої зради,
І своє кохання.
Своя мова,свої думки,
Лиш один Бог знає.
В своїй хаті – своя правда,
Чужої немає!
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016
І як йому сказати що люблю?
Чи може краще промовчати?
Таїти в серці біль свою,
Коли так хочеться кричати...
Чи може краще обернутися й піти,
І більше вже ніколи не вертатись?
Мені б на мить його торкнутися руки...
Чому завжди так боляче кохати?
І як йому сказати що люблю?
Що він єдиний хто мені потрібен?
І як заповнити душевну пустоту,
Коли ці двері назавжди закриті?
І як йому усе це пояснити?
Що я з ним зустрічаюся щоночі
Хоч уві сні, не на яву,
І наші зустрічі завжди такі короткі.
І як йому сказати що люблю?
Ці ніжні руки, очі і уста...
Мабуть, направду, краще промовчу.
Він вільний птах...
І як йому сказати що люблю?
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016
Сьогодні настав вже той день,
коли кровоточать всі рани.
ті рани від близьких людей,
від хамства, від слів, від обману.
що ж, бийте, ламайте,кусайте,
рвіте душу мою на шматки,
плюйте в спину мені, та знайте,
в вашій совісті це назавжди.
ви сьогодні красиві і стильні,
і в грошах у вас міри нема,
і земним своїм тілом ви сильні,
А чи сильна є ваша душа?
я задам вам лиш три запитання,
чи жаліли когось ви в житті?
чи доводилось плакати днями,
і тихо сміятись вночі?
не кажіть,що ви жалю немали,
не кажіть що сльоза не текла
не кажіть що не смішно ночами,
не кажіть, бо то зайві слова.
був вас жаль, і радість й тривога,
були сльози у кожного з вас.
перехрестя... вам направо дорога,
я сьогодні прямо пішла.
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016
Я докурила сигарету,
Допила третю чашку чаю.
Взяла два пом'яті буклети
І прошептала "ну, буває"
А потім просто обернулась,
Наділа шарфик і пальто
І ще раз мило усміхнулась
Й пішла у напрямку метро
А ти ще довго очманіло
Дивився тупо мені в слід.
Все було так не зрозуміло
Коли мені сказав "привіт"
Я глянула немов на дурня,
"Що хочеш, блазень, ти скажи?",
І ми з тобою мов приблуди
за день все місто обійшли.
А потім нас застукав вечір
І мені нікуди іти
Ти ніжно взяв мене за плечі
Сказав: "Я не відпущу нікуди"
А далі ніч палка, пристрасна,
Слова кохання, поцілунки.
Ти говорив що я прекрасна
І міцно стиснув мої руки.
І так тривало кілька днів,
А потім все кудись пропало
Чи ти цього вже не хотів,
Чи просто чогось бракувало
Білет життя в один кінець,
Це не кохання, а страждання.
Сьогодні бачив ти мене
На жаль, по-моєму, востаннє.
22.09.2015
© sings_ruinies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016