| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Тримаючи всередині дракона,
Вишивала хрестиком квіти.
Стіни вкривають ніжні полотна,
У душі цвітуть сади Афродіти.
Приборкавши свого дракона,
Читала, захлинаючись, книжку.
Не визнавала вона полону,
Не бажала заводить інтрижку.
Таємно плекаючи свого монстра,
Ночами писала вірші.
На перший погляд, груба та гостра
Розкривала глибини души.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637089
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.01.2016
Льодян́е серце залишає візерунки
На долях тих, утримував хто бурі.
Гаряче серце створює малюнки
Розпеченим металом на чутливій шкурі.
Холодне серце льодом покриває воду,
Яку без допомоги вам не перейти.
Гаряче серце не висушить її до броду,
Але ж чи довго зможете пливти?..
Звичайна пристрасть вам не допоможе
Забратися на гори почуттів.
Холодний розум, не зігрівши, може,
Позбавить клятих вас бинтів.
Льодяне серце подарує досвід,
Який вам знадобиться,
Щоб піти на власний схід
І там не загубиться.
Коли ж ви знайдете свій шлях,
То вже не бійтеся пірнати в теплу воду.
Ногою не натрапите на цвях,
Відчуєте скоріш душевну вроду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2016
У темряві людських вагань
Ховаються мільйони фобій,
Що стримують потоки сподівань,
Звільняючи лише дітей пародій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2016
Жизнь изменилась.
Остались осколки
Забытых безоблачных дней.
Всё испарилось.
Остались лишь капли
Счастливых, бесслёзных ночей.
Бросили вызов
Суровые будни.
Нужно гордо его принять.
А как и что делать,
К чему приведёт всё –
Никак, ни за что не узнать.
Прощайте моменты,
Полные счастья.
Мне будет вас не хватать.
Как только я стану
На ноги удачно,
Никто вас не сможет отнять.
Сейчас же печально.
Всё сводится к боли,
Острой как лезвие бритв.
Сейчас же тоскливо.
Страх поглотил силу воли.
Утопаю в шёпоте молитв.
Что делать – не знаю.
Нет сил и бороться.
Чужды облики жертв.
Ничтожно, безвольно,
Попытки всё тщетны
Удержать спасения ветвь.
Но вскоре, надеюсь,
Удача вернётся
И горе заставит сгореть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635769
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 14.01.2016
Опинившись в обіймах лози,
Яка нестерпно стискає шипами шкіру,
В’язні пом’якшують біль слізьми,
Які в’яло вбивають душевну силу.
Прокинувшись на квітковому ліжку,
Яке палає серед кипучої лави,
Не бачать за спиною своєю доріжку,
Що рятує від полум’яної облави.
Відкривши очі на гострому лезі катани,
Що прагне обірвати щасливе життя,
Лякаються обрати маленькі капкани,
Які їм залишають змогу вороття.
Зісковзнувши зі звичного шляху,
Який відомий їм десятки років,
Ніяк не позбавляються страху,
Лиш вперто уникають зльотів.
Ґрати для них як ворота до раю,
Замкнені їхніми ж ключами жаху.
Перетворившись на панічну зграю,
В’язні тремтять, як трава на вітру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635759
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2016
Немає в мене батька, нема й авторитета…
Є лиш байдужий погляд пожовклого портрета.
Матір знесилена, постійно працює –
Як же мені тепла родинного бракує!
Роботи я не маю, навчання не вдалося.
Невже це вішає ярлик «даремно родилося»?
Нікому не потрібен, не маю настанов.
Душа шукає порятунку від злиденних оков.
Вона його знаходить в полі,
на вулицях, у лісі, біля рік.
Він криється у волі –
Я вже сильніший, ніж торік.
Не знаю, що для вас всіх добре,
Не знаю й, що вважаєте поганим.
Мене щасливим вітер робе,
Та, може, трохи і зухвалим.
Я звик до хвиль, до сонця, до трави,
Але не мав я справ з такими, як от ви.
Не працював ніколи у дружній я команді.
Хіба що був колись у невідомій банді.
Ми брали вільні іноді човни,
Але, пропливши вдосталь, повертали.
Ловили рибу, як могли –
Сітками, гілками, живцями.
У світі вулиць треба вічно захищатись
Від ватажків, від копів, просто від людей.
Не прийнято у нас тікати чи ховатись,
Не пошкодують потім світлого обличчя і ясних очей.
Нікого не цікавить ні на мить,
Що відбувається на серці, в голові.
Та й рідним вже дізнатись на кортить,
Що призвело до «агресивності»,
Як кажуть люди ділові.
Я просто звик давно до цього світу
Скритності, де грубість жаху зачинатель.
Спасибі, що відкрив мені завісу
У новий світ шановний вихователь.
Коментар: У тексті зустрічаються порушення мовних норм, використані заради яскравішого зображення внутрішнього світу героя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2016
Любі мої вбивці, врятуйте свою душу,
Залиште мою долю все ж на волі.
Я, дійсно, знаю, що робити мушу,
Не треба більше в мої рани солі.
Втомився я від цих чарівних «спецій»,
Від рішень, прийнятих за спиною моєю,
Пустих доведень, руйнівних процесій.
Я хочу йти дорогою своєю.
Я розумію, любі, ваше хвилювання
Й бажання кращого мені життя,
Але, пробачте, для мене це страждання –
Думки не випускати й не виявляти почуття.
Любі мої, навіщо берете у руки ви цього ножа?
Невже ви хочете відрізать мені крила…
Від погляду мого аж мати оніміла,
Порушила мовчання батькова сльоза.
Та раптом ясно сонце засвітило!
Із лезами батьки мої вже руки опустили,
Обіймами мене нагородили,
Бо не зломився я – митця в мені вони не вбили.
Казала мені потім мати:
«Ми помилялись, сину, ти вже нас пробач,
Звикли ми тебе всьому навчати,
Не почули мовчазний твій плач.
Поглянув ти на мене очима
Впевненої у поглядах людини,
Слухняно схилив голову, повів плечима –
Наважився своє щастя віддати в данину.
Почула я нарешті твою душу,
Вона промовила мені прості слова:
Я, дійсно, знаю, мамо, що робити мушу,
Залиште мені, рідні, обидва крила».
Минали дні, часи, хвилини…
Старі накази втілились у цінні поради.
Батьки для дітей – безцінні перлини,
А діти для батьків – вічно зелені смарагди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635554
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2016