| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
́Моя Україно!
Моє серце рветься від того, що чую
На моїй Вкраїні зараз воюють
Вмирають люди, щодня вмирають,
А деякі вдома відпочивають.
Та як це так, для чого вам це
Невже не хочеться мирно жити
Тихо дивитись на сонце
Кохати й любити.
Навіщо вбивати, битись, кричати
Щоб бути героєм? Щоб щось показати?
Щоб діти боялись, щоб люди плакали,
Втрачали руки, ноги і були каліками?
Чому так важко порозумітись?
Не знаєте миру і щастя
Хочете тільки сваритись.
Вкраїно моя! Ти така скалічена!
Стільки терпиш, стільки страждаєш
Ти ніколи не була така замучена
Я бачу і знаю, що ти погибаєш.
Та вірити буду, буду чекати
Скоро ти сльози свої заховаєш.
Тебе ніщо не буде лякати,
І ніколи цього не згадаєш.
Я знаю, рідненька, що хочуть як краще
Вони не чують як ти їм гукаєш,
Але ти перетворюєшся на велике звалище
Що треба робити, як ти гадаєш?
Щодня промовляю щиру молитву
За мир в Україні я Богу молюсь,
Не хочу бачити кров пролиту
На тебе я часто із болем дивлюсь.
Благаю тебе, моя Україно!
Ти тільки тримайся і просто живи!
Перед тобою станемо ми на коліна,
Швидше, будь ласка, це все перейди!
В.В
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016