| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
"Чужими словами можна вразити, а власними показати свій розум."
"Ми будемо втрачати до тоди, до поки будемо боятись і чекати."
"Якщо не можеш в чимсь розібратись, потрібно повертатись на початок."
"Творчі люди не такі як всі, вони неординарні і для когось дивні... Але вони є оригіналами серед копій!"
"Нас оточує одна брехня! Навіть самі собі ми не завжди щирі."
"Ми бачимо, але хочемо бути сліпими, чуємо, але не прислухаємося, знаємо, але не зізнаємося, відчуваємо, але не розуміємо почуттів. Чому не навчитись говорити правду там де вона може перевернути реальність?"
"Давайте будемо відчувати-серцем, розуміти-душею, а говорити очима."
"Ми як егоїсти граємо почуттями тих хто нас кохає."
"Одна хвилина і ти керуєш всім світом...Лиш секунда і ти раб."
"Цінуй тільки тих кому ти потрібен, живи так щоб поруч були тільки ті хто цінує тебе."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652408
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016
Не стану перед світом на коліна!
Чомусь так тяжко вірити словам,
І знаю що від правди я здурію,
Від правди зміниться життя.
Чому як завжди лізу мов поліно,
Неначе кістка в горлі застрява,
Ось так бреду збиваючи коліна,
Ось так вбиває нас вона...
Навіщо сумніви засліплюють серця,
Чому так холодно лунає пісня,
Отак буває, от біда,
Немов сліпий крокуєш де темніє...
За мить усе іде коту під хвіст,
Так швидко доля все за нас зробила,
А як же те що ми - своє життя,
Чому так холодно, чому зневіра.
Е ні! не так минуле нас навчило,
Не з тих ми помилок зробили вила,
Не ті ми висновки пізнали,
Не те що сутність нам вручило.
А може вже не ті літа,
Не розум думає, не тіло гріє,
Всі думи полетіли в вирій,
Не власна голова, все снігом вкриє.
Я вже казав - початок без кінця,
А може і кінець стає початком,
Ось так по колу доброта,
Ось так як завжди в серці вила...
30.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650406
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2016
Дивлюсь я на небо,
Там зорі чудові,
Розсіюють срібло у морі казок,.
Все ніби так ясно і ніби прозоро,
Але не безхмарне життя зупинись.
Чи зможеш відчути ти радість поволі,
Чи може це був лише тільки сон?
Ми мріємо всі про багатство і волю,
Достаток у кожній сім'ї.
А золотом стане грязюка й болото,
Все золото йде з брудної землі…
Ви краще загляньте у вічі дитині,
В прозорі і чисті мов срібні зірки.
В них віра у батька і сльози родини,
В них воля і ніжність і чистий мотив.
Дитина є янгол дитина це ми,
Це наше майбутнє і наші думки.
Вона щиро вірить, що битва за правду,
Війна за свободу і небо в зірках,
Безкрайнє колосся і небо блакитне,
За рідну країну, за нове життя.
Тож мужній солдате ми віримо в тебе!
Тримайся будь - ласка за мир на землі.
Тримаємо руки чим вище до неба,
Ми молимо Бога щоб він вас зберіг!
Молитву читають і батько і мати,
Дружина читає з дітьми молитви,
Тримайся наш друже ти вірний країні,
Ми віримо хлопче що виживеш ти!
Ті кляті барани воюють за зло,
За гроші багатство і повні кишені,
Їх душі продажні і морди тупі.
Війна за свободу! боріться за правду!
З тобою солдате країни серця!
17.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650405
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.03.2016
І що пишу, та так нічого.
Оце сиджу і думаю, про що?
Та й не думаю нічого,
Собі сиджу, пишу про щось.
Пишу про світ, що ставить нам пастки.
Про рід людський, що мріє про свободу,
В полоні рідних почуттів.
Про дні печальні і солоні.
Я знаю щастя є і буде,
Воно живе в людським добрі.
Ми будемо там, де все здобудемо.
Ми робимо те що хочуть всі.
Отак разом ми топчемо долю,
Засмічуємо свої думки.
Знаходимо ми в душі лиш холод,
Всі мрії топимо, геть вже всі.
Я знаю те, чого не бачу,
Я знаю все, чого хотів.
Забувши нещодавно про невдачу.
Я був, я буду як завжди.
А ви собі живіть в полоні,
Де ходить сірий, хижий звір.
А я піду бо з мене годі,
Я хочу жити, я не всі.
Отож сиджу пишу про долю,
Про море, зорі, чисте поле.
Про білий сніг, що там на дворі.
Про мрії, що живуть в мені.
Гей люди! Досить вже ламати дрова,
Ламати щастя, що в добрі.
Ми хочемо і будемо мати долю,
Вставайте й ви старі діди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642381
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 09.02.2016
То був шалений вечір,
Багато що я зрозумів,
Холодний вітер, дощ і зорі.
Довга дорога до думок.
Я говорив із чистим небом,
Десь місяць нам світив згори,
Я говорив про дивну долю,
Про волю що живе в мені.
Ох зорі ви тоді мене благали,
Щоб я забув про чисте море,
Про то що вже тоді було,
Про ті слова що ти говориш.
Я йшов і згадував поволі,
Про дотик уст твоїх тоді,
Хотів був повернути й годі...
Отак я йшов самотній по воді.
Я знаю що для когось це розмова,
Для мене це було живим,
Оті слова, і мила мова,
І ті вуста немов німі.
Все сталося лиш так як хоче доля,
Так небо просить зупинись,
Згадай що каже нам тополя,
Про це говорять нам пісні.
Я лиш хотів почути голос,
Щоб знати, що нема біди,
Я лиш бажав пізнати волю,
Щоб ми пішли разом туди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016
Далекий світ, омріяні думки,
Десь там де мрії оживають.
А ти не сам? Подумай і скажи?
Самотність річ не та, що так пригріло,
А може все не так як ти хотів?
Не те життя душа твоя обрала?
Але це все лише омріяні думки.
Десь там далеко де згоріло,
Все те, що серце не зігріло,
Десь там пройшов шалений дощ.
Пройшли сніги і вітром зашаріло,
Ми всі мов діти поросли.
І трави у росі омило.
Весь світ перед тобою на коліна,
Мов немовля пробачення просив.
А ти настільки зачерствів,
Що й слова мовити не смієш,
Отак мовчиш і бачиш сни,
Не ті думки омріяно любили.
Пробач життя, що покидаю рано,
Пробач той світ, що не зумів зігріть.
Душа не піде знаю я до раю,
Не там їй місце чорний янгол примостив.
Прожити можна більше точно знаю,
Але жорстокість людства не дає цього зробить.
Нехай тебе не любить людство,
Нехай ненавидить геть цілий світ,
Достатньо, лиш одного серця,
Щоб зміг ти гідно смерть свою зустріть.
(26.05.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642127
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2016
Мовчи до поки є слова,
Нехай душа кричить, а ти мовчи,
Загоїть час смертельні рани.
А ти не бійся, йди вперед,
До поки є слова іди ти мовчки.
Нехай думки рояться в голові.
Ти все мовчи, ще є коли мовчати.
Прийде той час і мовляться слова,
Прийде той день коли потрібно промовчати.
Заплющуй очі коли ще є на що дивитись.
Нехай крокуючи ти упадеш,
То не дивись, а підведись ти стиха.
І йди наосліп мов мале дитя,
Ще буде те на що так тяжко подивитись.
Живи до поки є життя,
Допоки є для кого жити,
Воно дано для вороття,
В той час коли, ще є кого любити.
Крокуй туди, куди не треба йти.
А час нікому не підвладно зупинити,
Все ніби у тумані все пройде.
А що залишиться тоді?
Чому так тяжко в світі жити?
Отож мовчи хоч є слова,
І не дивись бо маєш очі,
Але живи бо є життя.
Нехай душа живе без крику...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642126
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2016
Так дивно й швидко промайнули дні...
Якісь думки незрозумілі прилетіли...
Чому все вийшло мов в короткім сні?
Чому так швидко прогриміло?
Я зараз ось пишу,
А серце так шалено груди розриває.
Чому все так?
Чому мене солоний сум вітає?
Я маю ще багато запитань...
Незрозумілих дум вітання...
В своїй душі я чую солов'їв,
І ще багато слів зітхання.
Я ладен дострибнути до небес,
Де вільний птах літає.
Але чому все саме так?
Чому...? Я сам себе питаю...
А може все це просто так,
Жахлива помилка життя?
І може все ж таки не так,
Твій погляд мав я розуміти?
Я бачив ти блукала в небесах,
І розум ніби був далеко,
Я розгубився наче немовля,
Чому!? Чому я так себе повів Лелеко!?
Так тяжко зрозуміти почуття...
Його ніяк не можна описати,
Чому воно дарує нам життя?
Чому самі не можемо ми обирати?
Навіщо я все це пишу...
Кому потрібні ці чому?...
Кому потрібні ті зітхання?
Чому! Чому! Чому! Чому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
Я тепер тут один, один без нікого.
Лиш стіл і лампи і двері одні.
Не чую я сміху, а бачу лиш горе,
Лиш тіні снують в коридорі живі,
Дитячий все плач всіх будить довкола.
Пробудить хвилею всебічний бентеж,
На ніч все стихає і навіть комахи.
А в ранці як завжди ранковий обхід.
Тебе запитають, обстежать як завжди.
Дадуть кілька чистих і різних порад,
Ти приймеш пігулку і знов задрімаєш
Присниться тобі похід до зірок,
Тримаєш її приємні долоні,
І вдвох ви підете по стежках думок,
Там десь тихенько заговорить кохання,
Там десь і знайдеться дивний сміх.
Згадаємо щасливі хвилини мовчання
Згадаємо ніжний запах дерев і гілок.
Пройдемо до літа, до гір і річок,
Блищатиме те ніжно те синє створіння
Гойдатиме камінь маленький звірок.
Ми ляжемо в двох проз синього неба,
На килим з барвистих квіток.
Ми скажемо кохаємо хмаринки високі
Ми змовчимо кохаючись хмільно вдвох
Та скоро відкрию я очі й побачу,
Ті самі голісінькі стіни дві лампи і двері й вікно.
То є вже реальність не казка й не привід.
То є вже палата, палата на двох.
2006рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
Закомплексовані примари,
Труна та два стільці.
І ось стою, дивлюсь на тіло,
На бездиханне тіло, що в труні.
Знайомі руки, лик знайомий…
Невже це я! О Боже! Ні!
Ось так стояв, дивився я у вічі смерті.
Без слів косою провела вона.
"А чи не рано?" Ледь прошепотів я стиха.
"А може… це лише жахливий сон?"
Стара тихенько підійшла, завмерла,
Промовила слова і пролетіла знов коса.
"Це рішення приймати не тобі,
Та мовчки стій! не зли прониро!"
Жахливий погляд відчув я на собі,
Хоч тіла вже не мав, але тремтів.
"Прошу скажи стара, благаю не мовчи!
Що сталося!? Чому лежу я в цій труні!?"
"А що ти думав? Біль ти будеш сіяти завжди?
Згадай ті дні, коли ще був живий,
Багато хто любив? чи може ти насмілився кохати?
А чи радів чужому щастю?
А може ще й зробив щасливими когось?
Забудь про сни! Не сон і не примару бачиш ти!"
"І як же так!? Не вірю! Ти все брешеш!"
"А ну мовчи сказала я тобі!"
"Не буду більше я мовчати!
А ну кажи! Це все вистава?
Простенькій розіграш для грішної душі?"
"Ох розсмішив стару спасибі,
Чи можна гратися зі смертю розкажи?
Чи може ти все бачиш нереально?
А може і душа твоя здуріла?
Як смієш ти перечити мені!
Я смерть і не годиться нам з тобою сперечатись!"
"І як? Куди? Навіщо? Боже не мовчи!"
"Е ні ти бога не гніви,
І так додав ти клопоту йому,
Отож кажу тобі проклятий помовчи!"
Літають там закомплексовані примари,
Труна із тілом на стільцях стоїть.
А ти прокинувшись в пітьмі кричиш…
(16.10.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641352
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.02.2016
Мені так все одно і байдуже хто винен,
Що брат на брата та війна.
Не маю віри не словам і не новинам,
Всі брешуть все нудьга.
Чи ви не бачите що сталось?
Не за війну майдан тоді стояв!
Вони все борються за владу,
За територію, місця.
А "Сотня" ж там вмирала за свободу!
За рівність і життя!
А зараз гинуть люди і міста,
І лиш за примху тих скотів!
І скільки ще помре солдатів?
За те що падло завоює все багатство!
За коридори чи ресурси?
А може гроші змиті кров'ю?
Все безнадійність лиш війна…
Скажіть, навіщо смерть і горе й сльози,
Вам ще не досить кляте бидло?
Іди і сам воюй проклятий гад!
А мати плаче, бо немає сина,
І жінка сльози льє, бо вже нема…
Нема того що так кохала,
Немає батька і в сім'ї біда.
Ну що скотина скажеш нині?!
Гарненькій і в костюмі ти сидиш!
А ви все боретесь за владу!
Все досить! Це для вас ганьба!
Давайте вибори, на пропаганду гроші,
Піар розплодимо "а я ж такий крутий!"
Слова на вітер "ми все зможемо"
А ви ж всі "суки" і бездушна гниль!
Вже так набридлі ваші жирні рила!
І пузо до землі висить,
Великий джип, щоб дупу гріло!
Багато грошей, щоб на курорті відпочить!
В кишені ручка, щоб писати,
Дорожча за простий автомобіль!
Набридло жити мов простому бидлу -
-"Пожежу загаси врятуй життя,
А як забрати кошти от біда!
За що пожежнику прожити?
За мізер той що зветься зарплатня?
Чи може лікар врятував дитину,
За "мільйони" що рахує на долоні?
Така от дяка за врятоване життя?"
А в тебе на руці не просто стрілка,
Годинник не дешевий каже - "тік і так"!
Ось так висловлюєш турботу?
Вам наплювати на просте життя!
Багато власності продав,
Щоб допомогти солдату?
Ой вибачте забув…
Для вас це норма,
Залита кров’ю нація й земля!
А ви прийдіть та станьте на коліна,
Моліть прощення в матері і сина,
У жінки батька доньки і дівчини!
Бабусі діда і сиріт!
Як хочеться стріляти вас скотини!
Війна та горе, а вам до того й діла бачу що нема…
І замість календариків і банерів, газет,
Віддати банку шпротів хліб і мед…
Всім тим хто тіло віддає народу,
Всім тим хто на війні за вас стоїть!
Від вас лиш дим і вітер й попіл,
Від вас лиш гниль і так від вас смердить!
Працюєте не для людей,
А тільки щоб набити свій живіт!
Я буду плакати що ночі,
Молити за померлих на війні,
Молити за майбутнє за мир на всій землі!
4.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641351
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.02.2016
Ось так народжуються слова,
Ось так народжуються мрії.
Десь там, живе моя душа,
Десь там вона живе з тобою.
Хто чує серцем ці слова,
Той розуміє кожну букву в ньому.
Я хочу щоб поруч лише ти була,
Я хочу бачити лише твої чарівні очі.
Так палко й ніжно цілувати лиш твої вуста,
Я хочу бути лиш з тобою.
Я вірю в долю, адже ти вона,
Майбутнє бачу лиш з тобою.
Ти муза, ти моє життя,
Ти сонце, що так світить і зимою.
Ти пісня, що до серця підійшла,
Ти зараз там, але душею ти зі мною.
Тебе я більш нікому не віддам,
Кохання ти моє, моя чарівна птаха в полі.
Ти найсолодший в світі гріх,
Ти мрія, що в мені родилась,
Ти все, що є на світі цім,
Ти янгол, зірка, місяць, море.
Ти приклад чистої краси,
О Боже як же хочу бути я з тобою...!
Писати хочу я тобі вірші,
Але, що це зі мною?
Вірші мої це також ти!
Кохання неземне, мої думки!
Мої слова які живуть самі собою.
Я хочу бачити лиш кольорові сни,
Ті сни що сняться кожну ніч з тобою.
І кожен ранок не в пітьмі,
А кожен ранок прокидатися з тобою.
Як хочеться все кинути й піти,
Піти туди, в той край де є лиш ти,
З тобою хочу бути назавжди.
О Боже! я благаю поможи!
Твоєї я благаю допомоги!
Дай крила щоб летіти до душі,
Твоєї душі моя ти мила...
(3.09.2013)́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2016