| Сторінки (10/938): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Україно моя, я - твій син досконалий, маленький
Я навчився і знаю , як треба любити тебе
По дорогах війни мене гнали васали від Ненеьки,
Та від того ще дужче палає серденько моє
Україно моя, колисанко правічна, єдина
Ти пробач тих батьків, що продали тебе ні за гріш...
"Той, що в скелі живе", перебрався у душу людини
І недолю розгойдує зла темноокого ківш
Україно моя, я росту-виростаю для тебе,
Я піду боронити, як тільки на ноги зіпнусь
Хочу жити!! А не дух від страху переводити ледве
Жити хочу! Хоч смерті у вічі скажу, що її не боюсь!
Але буде смертей! Я на світ народився, щоб жити!
І ніякий васал не зупинить нізащо мене!
Я зроблю все можливе, що лиш в силі для тебе зробити,
І по цьому шляху мене Бог і любов поведе!
Н.Карплюк -Залєсова
19.09.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Далекі і близькі друзі мої,
Брак часу і змоги - даруйте мені,
Прийміть мою дяку за те, що ви є-
Розрада і втіха, затишшя моє
За вашу любов до поезії слова,
Що душу відвідує файна розмова,
За ваших вітань, непідроблену щирість -
З рук Господа -світло, з рук Господа - милість
Прийду не востаннє до вас на розмову,
Забувши всі дня викрутаси і втому,
Забувши, що прикрощі є і жалі,-
У мене ж бо друзі є вірні мої!
Все стане на добре і все промайне-
Хороше, величне, мізерне й мале
Все буде на добре - без сумніву, знаю,
Бо стільки чудових людей поруч маю.
30.09.18.
Н. Карплюк-Залєсова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Замріяні роки спочити присіли
Снопи посивіли... Зима ж бо , зима...
А ми бо лишень дорослИ, звеселіли,
Дарма, що летіли, збирались... Дарма...
Замріяні роки птахами - у зграю,
Осипалось жито, у пригошнях - рай
верітку - у хрестик ,
Летіть - позбираю
Минулого спогади - ген поза край!
А справжнє хай зріє між серцем і часом,
Між сонцем- весною, де мудрості лик
У яблуках меду, у маківках Спасу,І
У тім, як з душі виривається крик
Роки за роками, ідуть, не вгавають,
Дарма, що в прийдешнім - колишній заквас,,
Покинула чорне, у біле вдягаюсь,
Тасує колоди відвертості час
Н.Карплюк-Залєсова
30.09.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
Чом я тебе тормошу,
Навіщо тебе я тривожу?
Пошепки, тихо кажу:
Жити без тебе не можу.
Серце колотить щомить:
Забудь те кохання, жінко...
До тебе, крізь терен, летить,
Пульсує, молотячи дзвінко.
Повісті зжовкнув папір,
Відгомін - глибоко в серці.
Вітру стокрилого гін:
З перцем обоє, з перцем...
В ліжку твоїм пасія...
Двоє набрались застуди...
Авже ж якось буде...не я...
Як кажуть : якОсь воно буде
Змієм спокусливим в"є
Вервечку спогад, де двоє...
Там серце твоє і моє...
А в них - аритмії , збої
Ніжність, що вкутала б світ,
Терни здавалися пухом,
"Він і вона" - моноліт,
Здіймались єдиним духом.
Чом я тебе тормошу,
Нащо завдаю тобі клопіт?
Без права любити - люблю...
Питання... Мовчання.. Допит...
Н. Карплюк - Залєсова
18.09.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
Мій промінець примружив жовте очко,
Жбурнув між віттям вишиту сорочку
І нумо гратись з сонця теплим зайчиком,
Просити в нього хлібчика окрайчик
- Навіщо тобі хлібчик? Ти ж бо промінь....
Від тебе - теплий голосистий гомін...
На що проміння зайчику сказало:
-Ти знаєш, що тепла буває мало?
Тому мені - рости і їсти хлібчик
Уранці, ввечері, в обідчик,
Щоби були щасливі і зігріті
Звірята, квіточки і діти
Трава, бабуся, мама і мій тато,
Бажаючих тепла - багато
Ростиму я і ти ростимеш, зайчику,
То ж пригощайся хлібчика окрайчиком
Н.Карплюк-Залєсова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849590
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.09.2019
Крапельки - краплинки
Дощик розчесав
Цілу нічку стукав, спати
Не давав
Крапельки - краплинки
Вмили дочистА
І блищать на сонці квіти і трава
Крапельки - краплинки струмінь поза край
Срібні горошинки
Спробуй позбирай
Позгортаю радість в жменьку на весь день
Хай співає дощик радісних пісень
ПРИСПІВ
Кап-кап-кап, тук- тук -тук,
Заховався в нірку жук
І метелик, і Настуся...
Я ж водички не боюся!
Тук-тук- тук, кап--кап, -кап,
Скільки дощик має зваб:
Ґумачки і парасольки,
Краплі- клавіш домісольки
Вже гравець цимбали
Кинув на плече
Цівочка остання із даху тече,
Затиха поволі горошинок шквал,
Мабуть хтось з дорослих
Дірку залатав...
Просвітліла хмарка,
Піднялась увись
І бджола за медом з відерцем летить
Позгортю радість в жменьку на весь день,
Заспіваю днині сонячних пісень
Н. Карплюк- Залєсова
11.07.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849587
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 27.09.2019
Уже не дивно , ні, не дивно,
Лиш холод тче поміж кісток
І так скувало тіло зимно,-
Земля - не в радість... До зірок...
Там , поміж них війни немає,
Там не вбивають раз- у- раз
Ніхто там, правда, й не кохає...
Хоч не вертав ніхто до вас...
Там гріх не рве нікому душу...
Там тільки зимно між зірок
І там спитають в зимну стужу
Про кожен подих, кожен крок...
Холодна тиша серце вріже
І скам"яніє в мить одну,
Гаряче серце, що любило
Полине в зоряну пітьму...
Неправда, зрада - все зосталось
Там, де співали солов"ї,
Де всі кудись, до чогось рвались
Наївні, дивні і малі...
Ми тут, де війни закінчились
І не почнуться, позаяк
Усі всього уже наїлись:
Лиш хто свинцю,
Хто грошей всмак...
Хто любощів і влади вволю,
Хто холоду, поневірянь ,
Бринить струна лепкого болю,
Щоби віддати Богу дань...
Н.Карплюк- Залєсова
23.09.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849381
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.09.2019
А ось і я - подруга ваша- осінь.
Чекали... Знаю, і, як правило, я - тут
Хіба ж не відали, що літа дні минуть?
Вас сонце обсмалило більш, ніж досить
Я рятувати вас від напасти іду.
Ходіть до мене, в тінь мою кудлату,
Зберу перед камином вас усіх
Чимало в мене, тітоньки, утіх...
Дивись, малюк, як квапиться за парту,
І оченята, як ліхтарики, у всіх
Для інших я щабелькою зроблюся
У дивний і незвіданий ще світ.
О, як багато вони йшли до цього літ...
Я цьому літу безтурботному вклонюся,
Як байстрюкові, вкотре вигукну: Привіт!
А ще зберу всіх за столом родинним,
Про успіхи і друзів гомоніть...
Лише не зупиняйтеся, ідіть!
Бо навіть я не зупиню годинник,
Що відчеканює дорогами століть.
Вже час і честь із пустощами знати.
Прийшла по довгожданний урожай,-
Що в молодості вкинеш- то збирай!
То ж годі, любі! Буде пустувати!
Дорога відкриттів гукає поза край.
До праці над собою приступайте,
Час сіяти, щоб було що збирать.
У заповзятих - щедра сіножать.
Напористість мою, вже вибачайте
Ще мушу в ліс, город і поле поспішать.
Читайте, вчіться і ростіть здорові
Знання поза плечима не носить
Тож осінь залюбки у вас гостить
В Мадриді, Амстердамі і у Львові
Отож - до праці! Чи похмуро, чи дощить!
Н. Карплюк - Залєсова
13.09.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
Народила мати та й не дала долі,
Гину крізь століття, скнилію поволі
Дала жити всеньким дітям, що з"являлись,
Бо немали вмерти, у ногах валялись...
Байстрюки з"явились на світ Божий вранці...
Пухом зради вкрились сини- запроданці
Росли і мужніли, стали кровопивці,-
Що їм вишиванки, що їм чорнобривці?!
Скнилію, конаю , та вмерти не можу,
Бо є діти любі, змилуйся, мій Боже.
Вони мене люблять, моляться за мене:
Поверни з світів нас, люба наша Нене...
Не вмираю, діти і не вмру ніколи!
Забирайся з хати, паскудний монголе
Забирайсь, байстрюче, покинь нашу хату!
Хочеш хліба й крові- надвисоку плату!
Діти мої гинуть, сини мої кращі...
Розвій враже сім"я по дебрях і хащах
Осіни нас, Боже, світлом сонцедайним,
Розуму й любові, єдності подай нам.
Н. Карплюк-Залєсова.
26.11.18.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849260
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2019
Життя мене навчило довіряти
Лиш своїм вухам і своїм очам,
Хоч іноді спокусою- змією
Вповзе купитись солоду речам
І потім довго сумнів і довіра
Не можуть місця в серці віднайти
У сонце -тінь ховає чиясь шкіра,
Тебе ж в твоїй так легко віднайти
Урешті-решт вдаєшся у свій спокій
Неси свій хрест, бо він таки є твій:
Не зупиню твоїх широких кроків,
Але і ти вертатися не смій
Цокоче коник млоїсто - солодкий,
Аж пре той мед і солоду бальзам
В житті навчилась, власне, довіряти
Своїм лиш вухам і своїм очам
29.11.18
Н.Карплюк-Залєсова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849256
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.09.2019
Який шептун тобІ на вухо напатякав,
Що я лиш теплий вітер для весни?
Я по-дитинному з хурделицями плакав,
Над ріками змуровував мости.
Я шаленів, як ти була маленька.
В далекій Арктиці ведмедям коси плів.
Такою породила мене ненька.
Я - син розбурханих, до відчаю, батьків.
Піски сипучі у пустелі я здіймаю,
Як дикий неосідланий мустанг.
І, знаєш, часто людям дошкуляю,
Коли іду востаннє у вабанк.
Але, сягаючи у висі темній зорів,
Я думаю про те мале дівча:
Йде по воді... в накидочці прозорій...
Ніяких сил тоді не вистача.
Роблюсь тоді, як лебідь на ставочку,
Торкаючись волосся, стану, ніг...
Кохав би до знемоги людську дочку...
Якби я міг... Якби я тільки міг...
Лащуся подихом, лягаючи на скроні,
А іноді цілую у вуста,
І сльози їй висушую солоні,
І сум зганяю з личка дочиста.
Кленовим листям у її руде волосся
Я діадеми викладаю в листопад.
Волошки смикаю у житі крізь колосся,
Бо потім не дозволить снігопад
Усе для тебе, з золота зіткАна.
Торкаюся засмаглих твоїх ніг,-
Ти наречена станеш... і - кохана...
Якби я міг... Якби я тільки міг...
Н.Карплюк- Залєсова
04.04.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2019
Лисопусто, лисомало, лисохитрувато -
Облисіли, опустіли велетні Карпати
Лисослізно, лисошкода
Сторожів величних,
Що із небом розмовляли
В царстві своїм вічнім
Облисіли чуби горів,
Нерв бринить ...до щему
Лисохитру лікувати треба тут екзему
Лисомало, лисоскупо,
Лисомілкувато
Засадили предки наші
Лісами Карпати
Де ж їм знати, що вершини
Гір великовічних
Будуть брити під чупринки
Слуги канонічні
Сліполисих, глухолисих будем обирати..
Може лісом поростуть
Знов мої Карпати....
Н.Карплюк- Залєсова
22.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2019
Снується дим , згорає картоплиння
Бринить струною літа павутиння
А дим-сновида розчиня в тумані
Тихенькі схлипи літечка...останні
Встидливо липа, що відпахла медом
Вкриває віти ледь прозорим пледом
Борониться від шалу вітрогонів,
Хоч не здолати силу тих законів
Та чи вартує їх комусь долати?
І сум, і радість можна порівняти
І холод, й спеку треба подолати
Щоб суть свою у пазлики складати
У всім шукати міру і смирення,
Нести тепло, хвалити сьогодення
А завтра буде сніг - комусь спочинок -
Усердній праці - відданий починок
Н. КАРПЛЮК - ЗАЛЄСОВА
18 09.18.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849055
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.09.2019
На причілку сердечних історій
Я собі намалюю, зазвичай,
Два сердечка, пробитих стрілою,-
Може бродить по світу десь лицар...
Мо" шукає свою Дульсінею
І втомився змагатись з млинами...
Я росла, гордий лицарю, з нею,
Вона й досі блукає між нами
Два сердечка - шедевр від помади,
На люстерковім скельці залишу...
Вже не ті в Дульсінеї принади-
Дульсінея обожнює тишу...
Та як схочеш послухати серце,
Що в тривозі клекоче нестримно
На вітри, вибиваючи скерцо,-
(Одинокому боязко зимно) -
Ти почуєш в тій музиці тугу,
Присмак солі і шал сніговіїв
І любові - розпатлану хугу,
У якій ще заховані мрії.
Н.Карплюк- Залєсова
16.11.18.
І
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019
Осилить шлях, хто не стоїть на місці,
Хто йде, минаючи численних перешкод,
Хай, натикаючись на небезпечні вістря,
Збира на плечі купу помилок...
Осилить шлях із гідністю людини,
Хто у житті ще й руку подає,
З усмішкою і щирістю дитини,
Із вдячністю, сприймаючи, як є.
Осилитъ шлях і стане до причастя,
Схиливши голову, босоніж на землі:
Я дав комусь і сам отримав щастя,
За все я, Боже, дякую Тобі.
Н.Карплюк- Залєсова
19.09.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848975
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.09.2019
А я лечу у світ ясних ілюзій
Туди, де світло б"є з мого вікна
В соломку п"ю заморсько - дивне смузі
Ще літо... Літо! Не зима...
Ще оксамитом скроні поцілує,
Мов знічев" я, легенький вітерець,
У рай жоржиновий мандрує
Душа у мріях, навпростець
Де ще троянда, наче та цариця
Лаштує бал між осені сестриць,
Цілує подруг айста білолиця
І не паде до заморозків ниць
У тім краю вам не налиють смузі,
Наллють в бокал настояне вино
І маслюків сусід у лісосмузі
Надсипить до вечері у відро
І не тримайте, прошу, не тримайте!
Я в цьому світі зовсім не чужа
Не рвіть шматків з душі і не ламайте
Ту білу птаху, зірвану з гнізда
Н.Карплюк- Залєсова.
9.09.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Вже завтра дощики заросять густо-срібні,
Підуть кудлатитись тумани у поля,
Пожухнуть арії дзвінкого солов"я.
Короткі дні все менш блукатимуть погідні...
Знов перегорнута сторіночка котра.
Знов у лаштунки одягайся настроєві,
Берись до нових, а чи звичних вже робіт...
Ти знову тут? Красуне-осене, привіт!
У суголоссі дощиків миттєвих,
Де спокій залишає тихий слід.
Моя розважливість- достиглої засмаги,
Із літніх лінощів розлились береги...
Маленьких радощів - пов"язані снопи.
Нові знайомства і старі розваги,
Солоних хвиль запінені стовпи...
Мої веселощі - в скарбничці кольоровій,
Моя журба - з глибоких сновидінь.
У літа днях розніжилася лінь,
Що губиться у тиші вечоровій
Ще учорашніх сонячних надій.
І неквапливості розніжене проміння
В"язкого солоду - медочком на вустах
На моїх зимах, веснах і літах...
Скрутилось котиком під лавою сумління -
Душа - у літі ще, а коси - у жнивах.
Н. Карплюк-Залєсова
17.09.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Тут слів нема, тут сльози і розпука,
Що розриває душу на шматки,
Тут божевільний крик : Сусіде, суко!
Навіщо стільки сієш ти біди!?
Яка ж та мати, що тебе вродила,
Молила долю синові - доньці?!
Чом в зародку тебе вона не вбила?
І спогад не пустила по ріці?!
У кожен слід, де крок твій ступить хижий,
Лягає дика, безпросвітна тьма
І вчинок нелюдський, жорстоколикий
З середньовіччя звіром вирина
Ти не фашист, фашист ховав свій злочин,
Себе чужинець братом не назвав
І ні на кого твій не схожий почерк,
Та й часу свого довго ти не ждав...
Спасибі світові за "совість і сумління",
Гуманність сліз опльованих скарбниць...
Шукай,Європо, витримки й терпіння,
Оголюй плечі, падай,зрадо, ниць!
Прийде по тебе кара неодмінно,
Щоби дволикість засікти на смерть,
Ти поміняєш погляд докорінно
І " заплатити"- матимеш за честь
Й до тебе, кате, помста вже крадеться
Чверткує пишний горе-каравай,
Хустина чорна понад серцем пнеться...
Вставай, народе сплячий мій, вставай!!!
Твою дитину, внука убивають,
Твоє терзають тіло на шматки!
Не може хата бути твоя "скраю",
Коли Вітчизну ріжуть на куски.
Н. Карплюк-Залєсова
04. 07. 19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848533
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2019
А я візьму внуча своє за руку
І поведу у світле майбуття,
Де край мій, попри всю розпуку,
Не знатиме до неї вороття
Я пригорну так близько до серденька
(Дарма, що не уміє говорить)
І розкажу земля де- рідна Ненька,
Що нею вся душа моя горить
Я розкажу, про землю- кращу в світі
Що жде вона таких, як він, синів
Рости, маленький, щоб хутчіш летіти
До краю славних, вільних козаків
Щоб повернути Україні, славу,
Велику шану і святу любов,
Що зупиняли ворожнечі лави
За честь пролити було кров
Рости ,малюче, сили набирайся
Бери усе найкраще від чужих
І повертайся, чуєш, повертайся
На крилах дужих і ногах твердих!
Ти підіймай свою державу в світі,
Честь борони її і всі її права!
Любити вміють ненькою зігріті...
Вона чекає, бореться, жива
Ти виростай, мужній, дитя, скоріше
І наречену - українку вибирай
Там рідне все-і стіни найтепліші,
Бо там - твій рід, твій прадідівський край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848430
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2019
Лягає спогад тихо на плече
І кашеміром тулиться до мене,
Звабливо очі млосно підійме,
А то устромить ноги у стремена
І мчить у той казковий небограй,
Де сонце бавиться
У соняхах- тарелях,
Де від малого до великого: Кохай!..
І аж по вінця наливай у келих!
А іноді в блаженний спокій мій
Благає інший двері відчинити
Гублюсь... Бо ж рідний, свій, а не чужий
І все ж куди, не знаю, посадити...
Такий пекучий, мовити болить,
І серце розриває на шматочки:
Із пам"яті пряде найтоншу нить
І загляда в душі всі закуточки
І чавить сік і цедру,
Як лимон
Що віддається не наполовину
Чого ж ти хочеш, спомине, іди!
Чи ж винна, як не відаєш провини?
Чи я ворона біла в тебе є,
Щоб стільки ти нагадував про біди?
Вертай в минуле, що мій смуток п"є,
Я подаю до столу лиш обіди...
Так вивертаєш нутрощі всі ти...
А це болить, що іноді не в змозі
Ні дихати вповні, ні ані йти,
Усі під Богом ходимо й у Бозі.
Щоб повернути в інший бік життя,
Бо простягає руки, обійняти.
Без тебе не було б мого буття...
Та будь шляхетний - честь тобі віддати
І дяку піднести за все, за все:
Красиве, добре, іноді й не дуже...
Ця течія стрімка мене несе,
І все ж - куди? Не стала я байдужа...
Н. Карплюк -Залєсова
12.07.19.
La imagen puede contener: una o varias personas, personas de pie, océano y exterior
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2019
Нині рідній матусі - букет теплих слів:
Цілі пригоршні, нас, бо багато...
Досягають літа висоти ясенів,
Їх росло на подвір”ї багато...
Досягають літа, а в них солод і сіль,
А у них уплелось, що вплелОся...
Попри радість широку, пекучий був біль,-
Все... у тому букеті вляглося
Ну та що я про сум у такий ювілей,
Коли мама в здоров”ї і силі?
І онукам , і правнукам – справжній єлей,
І донькИ цим справді щасливі!
Співайте їй „Многая!” ангели всенькі,
Вимолюйте силоньки в неба,
До ста нехай світить усмішка у неньки
І більшого і світі не треба
Хай правнуків вибавлять руки її,
Хай мудрості вкрапить в дитинство.
Нам в „дітях „ ходити – сестрі і мені
Допоки живе материнство
Спасибі, що є материнська любов,
Що водить усіх нас по світу,
Що в серці живуть її гени і кров,
За казку, любов"ю зігріту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847680
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.09.2019
Є в світі два серденька у любові,
Що линуть над тумани і роки
До третього, що - мати іх по крові, -
Сестринські душі світять, мов зірки
Бо може, комусь темно у дорозі,
Бо може сирістю обвіяло плече...
Любов сестри здолати все поможе,
Вона доріжки радощами тче
Сестра піде зі мною у дорогу,
Вона не кине, як би не прийшлось,
І я віддам, що маю дорогого,
І щоб не говорив там хтось
Нема тепліш за мамині долоні,
Нема біліших в світі два крила...
І все ж я дякую у синім небі Богу,
Що в мене є кровиночка сестра.
Н. Карплюк-Залєсова
15.06.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847678
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.09.2019
Десь заблудився вітер в пів-дороги,
Приліг спочатку в китицях бузку,
Втомились в пустунця і руки й ноги,
І я відрце сонечка несу
Для квіточок, метеликів та бджілки,
Скупатись щоб у променях могли,
Танком кружляли між розлогих гілок
І гомоніли в чубчиках трави
Я розіллю те сонечко на маму,
На татуся і на свою сестру,
Щоб усмішок не було їм замало,
Ще й смайлика до цього залучу
Беріть, мені не шкода анітрішки,
Вгощайтесь всі, його по вінця тут!
А я бабусі висиплю на кіски,
Щоб не шукала фарбу золоту.
18.06.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847560
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.09.2019
А я дорослий вже зробився, мамо,
Ти й не помітила, як виріс я, змужнів.
О, як у світ дорослий той хотів!
А час тягнувся в"язко та помало...
Та ось дитинства мого вже й не стало, -
Час не стояв, вже впевнений, - летів...
Ти не сумуй, як збудишся уранці
І не побачиш сина в ліжечку м"якім,
Я в перельоті, першім і стрімкім,
У вишитій тобою вишиванці,
Не в пустощах, не в забаганці...
Поміж подій, людей, як кораблів.
Для мене інші іспити та проби -
Життя і вибору , хай буде зимним чай...
Непослух мій, недбалість, вибачай...
Одне в нас, мамо, дуже- дуже добре :
Твій син в життя рушатиме хоробро
І ти не знатимеш в мені розчарувань
Ти не журись, що тільки лиш на свято
Я сяду з вами, рідні, за родинний стіл...
Послеш цілунок сину навздогін
І по мобільному розкажу небагато
Моя матусю, кращий в світі тато!
Батьки мої, низенький вам уклін!
Тобою й батьком зіткані дороги
Мене вестимуть, наче вірний оберіг
І знов вертатимуть на мій святий поріг...
І в спеку, і зимові снігостоги
На паралелях доль- людських, спромоги...
Всіх молитов "не падати у гріх"...
18.06.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847559
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.09.2019
Ну як не сказати друзям: Ви - класні!
Ну як не горнути обіймам за те
І тих, хто разом в швидкоплинному часі,
І хто павутину ув етер плете?!
Ну як не розсипати радість горохом!
Та ба, ще дрібніше...
Жовтеньким пшоном,
Заповнити тріщинки глибше, щоб трохи,
У душу полилось й осіло тепло
Далекі і близькі, такі, майже, рідні,
На хвилі одній обіймаємо світ
Хай доль ваших миті вруняться погідні
Вам жити без лиха, без горя і бід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847251
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.09.2019
Додому, додому, в мою Україну
Лелека летить... Спантеличена,
знать, -
Птахи вже у вирій вишукують днину,
А збиті зі шляху додому летять...
Втомилась лелека, років не злічити,
Не вгріє місцини, літа тай літа...
Лукавить як каже: Навчилася жити...
А скоро... Як скоро
настануть жнива...
Літає сердешна, і хто її кличе
В далекі, оті неласкаві краї?
Летить зі сльозою і з болю курличе,
Додолу, надломлені крила її
Несіть мене, крилонька, візьметься сила
Туди, де калина і де солов"ї,
До тої землі, що мене народила
І де появилися лелі малі
Несіть мене крила в гніздечко самотнє,
Де поміж світлин загубився і час
Я буду царицею балу сьогодні
Між спогадів давніх і
свідках- свічах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2019
Серпень серпик взяв у руки,
Засучив два рукави
І пішов косити луки,
Тняти чубчики трави.
Трясти яблука і сливи,
Груші з медом, мов бурштин,
Заскороджувати ниви
І часник плести на тин
Квасолиння - аж "на перець",
А квасольку - на борщі
Випрядає серпнь вінець,
Тче серпанки золоті
Маківочок п"ять у Спаса,
Груш медових, яблук, слив,
Запашного меду чашу
Серпень щедро націдив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847132
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2019
Шануйся, народе мій древній!
Хай піде лихе все, як сон
І кожна вкраїнська родина
Співає хвалу в унісон
Тобі, моя рідна Державо,
Що йдеш через терни до зір
Не вмре наша воля ні слава
Лиш ти в свою силу повір!
За руки візьмись з побратимом
І посестру ти обійми
Ніхто тобі щастя не вкине,
Як того не виносиш ти
Шануйся, народе мій рідний!
В нас - вибрана Богом земля,
Сія ореол щедро - світлий,
Де Сотня Небесна лягла.
І жити моїй Україні
У пам"ять загиблих синів
Героїв, що молять щоднини
Про спокій загублених днів.
Не вмре наша слава, не згине
Ні мова, ні пісня, ні стяг,..
Бо кращі сини України
Вимолюють долю в віках
Шануйся мій славний народе!
Позаду онуки ідуть
Козацькі священні клейноди
Освітять їх праведну путь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847131
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2019
Виткове мій, дитинства раю рідний,
Стежина кожна пройдена стократ
Тут і обійстя, і садок розквітлий,
Поважний вік - п"ятсот і п"ятдесят
Ти перейшов крізь війни та розрухи
Ти боронив І доньок, і синів...
Ламався тільки надто слабодухий,
Але не зрадив дітям мій Витків
Вони вертають на свої пороги,
Де рясно яблуні між веснами цвітуть
З душі до серця вруняться дороги-
То наймиліша, найсолодша путь
Село моє - мій паросток
любові,
Котрий проріс в моїх ще прадідів
Гойдаються колиски Ясенові
Красується, молодиться Витків!
Живи, красуйся, цяточко маленька,
На кулі, найменованій Земля
Святе те місце, де чекає ненька,
Де пам"ять всі незгоди спопеля
Село моє, колиско ясенова,
Не ввійдеш в коло ти моїх утрат,
Свої тут люди й найсолодша мова...
Поважний вік- п"ятсот і п"ятдесят!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846918
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.09.2019
А вже осінь за плечима
З помаранчу тче обрус,
Світить зорями- очима
Понад літечка спокус
Поцілує духом стиха,
Ледь торкнеться до щоки,
І скидає з літа пиха
Сукні з льону й сорочки
Діставайте кашеміри з
Тричвертковим рукавом...
Вже зозуль - не чути жодну...
Бродить осінь під вікном
Грають вина в переливах
З грон вчорашніх золотих...
Бродить осінь за плечима,
Струн торкає чарівних
Сипле золотом під ноги
Осінь щира - без оман
Розбагряняться дороги,
Не спіткнися об каштан
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2019
Я так вірити хочу тобі...
Я так хочу тобою напитись
Хай збиткується доля собі,
Утомилась, прийшов час топитись...
В дивнім спокої синіх очей,-
Та невже ще такенні бувають
У розділених з кимось ночей,
Що зірками в вікно заглядають?
У розчинених в усмішці днях...
Все додому, додому, додому...
Мов весну запізнала земля,
Не здолати цю хтивість нікому
І усе відпустити. Нехай...
Хай за мене подумає інший
Я влаштую собі тихий рай
І писатиму римами вірші
Щоб не падати з втоми, як раб,
А лиш слухати, чути, тулитись
Щоб заплющити очі... І щоб...
Одним словом - у брід... і - топитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836153
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.05.2019
Хтось якось сказав: Талановита!
Інший заперечив - тре рости,-
Залиши ту пісню, що не вмита,
І облиш те твориво нести!
Я б лишила, кажуть, що химера -
Комусь догоджати , перш - собі...
Краще вдатися до спорту, до ровеЕра,
В користь направляти вільні дні...
Я б лишила, та вночі здіймають
Просто з ліжка в чистім нігліже
І про сон, повірте, не спитають
Фрази, рими, музика, кліше
Я б лишила, спокою не маю:
Хто мозолити вас буде, як не я
Хоч далеко в сумнівах втопаю...
Переповнилась піїтами земля
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836148
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.05.2019
Візьму голівку соняха до рук
І притисну до серденька самого
Насіннячка натикано навкруг-
І в кожному початок є живого
Візьму у руки сонечко згори
І прихилю, загляну йому в вічки
З таким гарячим, сонячно
живим
Вже не боюсь ні холоду, ні нічки
Насіннячка, мов дзьобики пташат,
Пушком сповиті, туляться в тарелі
І лиш до сонця! Ані крок назад -
До рідної і теплої оселі
Щоби тепло і золото промінь,
Що увібрали в себе оченята
Віддати сонях кожному зумів -
Налиті сонечком теплесенькі зернята.
Н.Карплюк- Залєсова.
17.05.19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
В краєчках очей причаїлося щастя,
А в серці на дні розлилася весна,
Сміється, що цвіт припорошив волосся
Придумали ж слово таке - "сивина"...
Згустилися фарби туману в куточках,
Вона капелюшок кладе на бакир...
Відбитки усмішок - ще рано для зморшок,
Ще пломінь полоще в душі синєвир
Поважно іде, цілий світ зачекає,
У поспіх уже не купує квиток
І купу нескінчених справ вона має,
І тих, хто пильнує з букетом квіток
Вам доброго дня, - скаже пан у кав"ярні,
Вона усміхнеться загадкою літ
І знову троянди - розкішно- шикарні
І вкотре жасмину осиплеться цвіт..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2019
А небозвід так низько нахилився,
Немов у поцілунку до землі...
Та ні... Він з нею воєдино злився,
Зібравши з моря дивні камінці
Що він шептав їй словом пурпуровим,-
Лиш вечір краєм вуха осягнув,
Хилився ніжно лоскотом медовим,
В ній розтопився, майже потонув..
Ніч розіслала темне покривало
І запалила тихо ліхтарі.
У супокої все відпочивало.
Молодик - місяць моргав угорі
Щоби бездонними очима зрання
Він, небозвід, любив її згори...
Мільйони літ шаленого кохання,
Терпимості, пробачення, жаги
Н.Карплюк- Залєсова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2019
Хіба ж то світа, тільки, що тебе?
Дивися, он пташок як любо витягає
А небо, сонце люблячи, вбіймає,
І місяць казку зіроньці пряде...
Хіба ж то світа тільки, що тебе?!
Хіба ж то тільки світа, що тебе?
Поглянь, як ненька над дитиною схилилась,
Спокуса - ніч новому дню вклонилась.
Життя таке коротке і одне...
Хіба ж то тільки світа, що тебе?!
Хіба ж то тільки світа, що тебе?
Дивись, як туга попід хмарою звиває,
Вона дурепа ще не відає, не знає
Й таки, напевно, того не діжде...
Хіба ж то тільки світа, що тебе?!
Хай буде світа тільки, що її,
Отої кралі - щоб на неї лиш молитись
Мені б від тебе тільки одчепитись
Та й сонечко побачити вгорі...
Хай буде тільки світа, що її
Ти станеш моїм світлом у вікні,
А я лиш інколи посмію подивитись
А ще - у сні далекому наснитись
Бузковим маревом, уплетеним у сні...
Хай тільки світа буде, що її
Н.Карплюк- Залєсова
10 05 19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019
А ми сховатись можемо у сутінках,
Прикрившись долі білим рукавом
Шматочок совісті підглядує із вузлика:
Я тут ще...Трішечки...Згадай мене.. Агов...
Ти ж українець, неньку твою душу,
Ти не фашист, та вимкни ту брехню:
Коли не з"їм, бодай тоді надкушу, -
Століттями втирали маячню
То хто ж ти, справді , щирий українцю?!
Тебе шукаю серед прадідів своїх...
Чи віддаси усе, що є чужинцю
На роздоріжжі недопалених доріг?
Манкурт, васал, перекруч чи лайдака
Скажи мені , вкраїнцю, хто ти є?
Один гидує словом "посіпака",
А другий у Брюховичах доб'є...
А ми сховатись можемо за спинами
І навіть вишиванки одягать,
Але, на жаль, зостатись половинами,
І яму для товариша копать.
А ми сховатись можемо у сутінках,
Прикрившись долі білим рукавом
Шматочок совісті підглядує із вузлика:
Я тут ще...Трішечки...Згадай мене... Агов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835058
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2019
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, СИНУ!
Хай прибувають весни, бо по- іншому ніяк.
Але світлі, багаті на цвіт, друзів,мріїю
Будь щасливим, і люди, які з тобою поруч, нехай також
будуть щасливі! Люблю понад усе!
Де той маленький, що смикав за чубчик
Дитинство рябеньке у крапинку.
Ніс мамі зеленку, замазати рубчика,
Задмухати кожну подряпинку?
Мій первістку, любий хлопчику...
Де та хмаринка русявого снопика
З очима блакитних озерець,
Що збив не одну штахетину й стовпчика,
Як осідлував перший роверець...
Мій всюдисущий горобчику...
Де той картузик, маленькі штанята,
В горошок... Чи ще пам"ятаєш?
Моє світлочубе... між мами і тата
Вже зрілість свою виглдаєш...
І знову народження дата
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835052
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.05.2019
А я зозульку стріла в гаю –
Сіренька кукала в листві...
На пальчиках лічити вмію,-
А ну, що скажеш там вгорі
Кує зозулька, не вмовкає
А вмене пальчиків нема...
Хутчіш сандалики скидаю...
Ось тут іще одна нога...
Ну що ти, пташко, сизокрила?
Я дальш не вмію рахувать
І як оте, що я лічила
Тепер докупки позбирать?
А я зозульку стріла в гаю,
А їй би лишень поспівать,
Хіба ж не бачить, що мала я,
Ще не навчилась рахувать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799237
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.07.2018
А я зозульку стріла в гаю –
Сіренька кукала в листві...
На пальчиках лічити вмію,-
А ну, що скажеш там вгорі
Кує зозулька, не вмовкає
А вмене пальчиків нема...
Хутчіш сандалики скидаю...
Ось тут іще одна нога...
Ну що ти, пташко, сизокрила?
Я дальш не вмію рахувать
І як оте, що я лічила
Тепер докупки позбирать?
А я зозульку стріла в гаю,
А їй би лишень поспівать,
Хіба ж не бачить, що мала я,
Ще не навчилась рахувать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799236
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.07.2018
А я зозульку стріла в гаю –
Сіренька кукала в листві...
На пальчиках лічити вмію,-
А ну, що скажеш там вгорі
Кує зозулька, не вмовкає
А вмене пальчиків нема...
Хутчіш сандалики скидаю...
Ось тут іще одна нога...
Ну що ти, пташко, сизокрила?
Я дальш не вмію рахувать
І як оте, що я лічила
Тепер докупки позбирать?
А я зозульку стріла в гаю,
А їй би лишень поспівать,
Хіба ж не бачить, що мала я,
Ще не навчилась рахувать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799235
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.07.2018
А я зозульку стріла в гаю –
Сіренька кукала в листві...
На пальчиках лічити вмію,-
А ну, що скажеш там вгорі
Кує зозулька, не вмовкає
А вмене пальчиків нема...
Хутчіш сандалики скидаю...
Ось тут іще одна нога...
Ну що ти, пташко, сизокрила?
Я дальш не вмію рахувать
І як оте, що я лічила
Тепер докупки позбирать?
А я зозульку стріла в гаю,
А їй би лишень поспівать,
Хіба ж не бачить, що мала я,
Ще не навчилась рахувать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799234
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.07.2018
А я зозульку стріла в гаю –
Сіренька кукала в листві...
На пальчиках лічити вмію,-
А ну, що скажеш там вгорі
Кує зозулька, не вмовкає
А вмене пальчиків нема...
Хутчіш сандалики скидаю...
Ось тут іще одна нога...
Ну що ти, пташко, сизокрила?
Я дальш не вмію рахувать
І як оте, що я лічила
Тепер докупки позбирать?
А я зозульку стріла в гаю,
А їй би лишень поспівать,
Хіба ж не бачить, що мала я,
Ще не навчилась рахувать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799233
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.07.2018
А я кричу, як в клітці звір метаюсь:
Ну де та , Боже, правда на землі?
А може не в покорі щиро-ницій,
А втім, що люди вглохли і сліпі?
Століття гноблень... Але ж булА слава
І була велич української землі
Не здужали нести, вона стогнала...
Не здужали, бо видались малі
Інтриги, змови, заздрість оковита,
Народе мій, ну скільки вже того?!
Моя земля дощами-кров’ю злита,-
Торкнеться завтра сина і твого!
Скажи те Слово, це твоя колиска,
Колиска роду твОго – хмар століть –
Твердого... наче непохитна криця,
На чім земля твоя споконвіків стоїть
Те Слово – зайдам, недоукраїнцям,
Які за гріш і матір продадуть!
Ні, недоноскам, злодіям, ординцям!
Хай з вами скінчиться той, болю повний путь
Хай в „нікУди” закінчиться дорога
Разом із вами - пролежні людські,
Зійде благословення – засторога...
Твої сторінки, земле, впишуться нові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798858
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.07.2018
Чи то пташня, чи цвіркуни заграли
Оркестром диких танців у гаю...
А я стою і слухаю й любуюсь:
Немов у неба на самім краю
Де тих смичків набрали стоголосих
І хто навчив тих арій чарівних?
Аж ліхтарі запаляться на росах,
Спочине день від танців запальних
Нестиму музику у осінь стрімголову
Там сонця менше... хай іще бринить
Там зорі стрімко падають додолу,
Говорить з вітром вати біла нить
Віват, оркестре, липень медоносний
Над літом сонце цебром розлива
Солодккий день, аж трохи навіть млосний
Від чубчика до п"яток накрива
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798855
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.07.2018
Ось, матусю, моє перше літечко,
Подарую білесеньку квіточку,-
Ще не знаю наймення її -
Пелюстки, мов цілунки твої
Навкруг сонечка - крильця вогкенькі,
Мов промінчики сніжно-біленькі
Я торкнуся вустами ...лоскочуть...
Цілуватись також собі хочуть
Зветься квіточка ця Маргаритка
Ніжка довга, тоненька, як нитка,
Одна з перших вкриває луги
Ти голівоньки їхні не тни.
Перше літечко - крочком малесеньким,
Килимочком квітковим пухкесеньким;
Піду міряти світ ноженятами
І співати з птахами крилатими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798734
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 09.07.2018
Ось, матусю, моє перше літечко,
Подарую білесеньку квіточку,-
Ще не знаю наймення її -
Пелюстки, мов цілунки твої
Навкруг сонечка - крильця вогкенькі,
Мов промінчики сніжно-біленькі
Я торкнуся вустами ...лоскочуть...
Цілуватись також собі хочуть
Зветься квіточка ця Маргаритка
Ніжка довга, тоненька, як нитка,
Одна з перших вкриває луги
Ти голівоньки їхні не тни.
Перше літечко - крочком малесеньким,
Килимочком квітковим пухкесеньким;
Піду міряти світ ноженятами
І співати з птахами крилатими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798732
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 09.07.2018
Про подвиг твій іще колись напишуть...
Всього лиш двадцять... тридцять... сорок п’ять...
На "вічну пам’ять” матерів колишуть
Ті яблуні, що під вікном шумлять
На вічний біль, розпуку невгамовну,
Що серце вириває із грудей,
Бо до кінця за сина молитовно
Не відведе від образа очей
Колишу, сину, ласку твою теплу,
Де ‘мо недолюбила... то бери...
Холодна смерте, хижа, привелебна,
Ти поспішила, помилилась ти...
Там не моя дитина має спати,
У лоні плодовитої землі.
Вона так само родить... значить, мати...
Не підставляй по-зрадницьки її
Ти помилилась, смерте, у тій кулі.
Лежати маю я тут, а не син,
Йому кували щедро так зозулі...
Він був у мене, Господи, один!
Він був один на цій землі, о люди!!!
Ну що ти, смерте, вкоїла, скажи!
Мій, хлопчику, в лабетах смерті скутий,
Вставай, дитино, бачиш - вороги!
Та наволоч! Ну хто ж ї буде бити,
Що виродилась, певне, із пітьми?
Ну хто ж на цій землі зостане жити,
Якщо не ти, дитино, як не ти?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798730
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2018
На ромашку сонечко присіло-
Помаранчик, в цяточку, малий,
Його сонечко запестило , пригріло
І проспав той помаранчик день цілий
Гей, прокинься, сонечко маленьке,
Станеш ти обідом для пташат!
Он дивися, скільки їх - силенна,-
Геть усі голодні і пищать
Забирайся дальше від гніздечка,
Розпросторуй крильця і лети
Ти не коник, що трима вуздечка
І квіткові - всі твої світи
Ну ж бо, помаранчику, здіймайся
На луги, де квіти в повен ріст,
Де нема гніздечок, відсипайся
Де нема дерЕвець-птахам піст
Я чекатиму на тебе тут щоднини,
Не лякайся , ось тобі рука.
Не прийду лише у час я зливи,
Бо матуся в мене боязка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798597
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 08.07.2018
Плакало небо солоним дощем,
Як тіло несли, накрите плащем,
Ангельські хори співали пісень
Слави твоєї в останній твій день,
Герою!
Плакали люди, земля не давалась
Копати глибОко, лоном пручалась...
Батько ридав, і не бУло вже сили,
Матері ноги давно підкосились,
Стала німою...
Плакали зорі, летіли додолу,
На, повну отави, рідну стодолу,
Плакав весь світ над малим хлопчаком,
Що жаб рятував босоніж рівчаком,
З любов’ю
Образи на серці ані на кого...
Скажіть мені, люди, ради святого,-
Де діти-сини мужів наддостойних,
Що знаються ліпше на мирі і войнах.
Скажіть!
Земля українська, щира любов’ю,
Не скроплена чогось їхньою кров’ю.
Сірий туман... Не видати з-за нього,
Кого стріляють... і ріже хто кого!
Туман...
Прокинься народе! Де твої діти!
Буде від страху вже мліти-німіти
Геть із престолу царі і княжата!
Не ваша земля! Не ваша це мати!
Не ваша!
Скиньте із себе свої вишиванки,
Чад своїх тіла кидайте під танки!
Ваші онуки хай в сиротах ходять.
Дружини для куль хай „ м’ясо” вам родять
Нехай...
Плакало небо і зорі, і люди...
Більше такої любові не буде...
Закрилися очі... Холодні поти...
Як рано пішов ти в далекі світи...
Рано!
‘’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798596
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2018
На ромашку сонечко присіло-
Помаранчик, в цяточку, малий,
Його сонечко запестило , пригріло
І проспав той помаранчик день цілий
Гей, прокинься, сонечко маленьке,
Станеш ти обідом для пташат!
Он дивися, скільки їх - силенна,-
Геть усі голодні і пищать
Забирайся дальше від гніздечка,
Розпросторуй крильця і лети
Ти не коник, що трима вуздечка
І квіткові - всі твої світи
Ну ж бо, помаранчику, здіймайся
На луги, де квіти в повен ріст,
Де нема гніздечок, відсипайся
Де нема дерЕвець-птахам піст
Я чекатиму на тебе тут щоднини,
Не лякайся , ось тобі рука.
Не прийду лише у час я зливи,
Бо матуся в мене боязка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798568
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 08.07.2018
Ти найдорожчий скарб у світі ,
Онучку любий, дорогий,
Квітки цвітуть, дощами злиті...
Дивись, колінце не розбий
Розвіє вітер у насінні
По всій окрузі квітів тих,-
Пішла сама моя дитина
Мостами райдуг гомінких
З небесним блиском - крок за кроком,-
Початок виміру землі...
І як же та душа високо
Злітає в синових батьків
Ти - найцінніше диво в світі,
Дива всі інші... десь живуть...
А ти, онучку, в першім літі,
У твого дива- вища суть!
У твого дива - очки доні,
Вуста бабусі, як одні...
А тато плеще у долоні:
Ба... мама з донею - смішні...
Ти - найцінніший скарб у світі,-
Давай-но , татку, запереч,
Твій син - мій внук - у першім літі!
Мій Боже, долю залелеч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798395
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.07.2018
Гріють ті спогади ... гріють,
Гріють, а часом й болить,
Гортаєш коли сторінки
Спогадів втомлену мить.
Руки потріскані в баби,
Глибоко... часом кровить...
Згадую теплі повчання,
Втомлені очі ...щемить
Баба... Бабусечка рідна...
Зрушити гору могла,
А доля... геть куцохвоста
На неї і діток лягла.
Прати, зварити , горОди...
Вспівала усюди й завжди,
Чи бУли ті нагороди?..
Чи була щасливою ти?
Поважна моя, бабусю,
Хоч 'баба" в мене була...
Споминам тим віддаюсь я,-
Бабуся уже й сама.
Золотом осінь струсила,
А літо, наче втекло...
Пів віку... Ніби й не жила....
Сивий туман - на чоло...
Зболена, зроблена, пташко,
Все більш розумію тебе,-
Не завше всміхнена - тяжко,
На ноги і крижі - зле
Гортаю сторінки долі...
Хоч ангелом білим линь!
Літа, не летіть! Поволі
Несіть наші душі в синь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798394
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.07.2018
Літо літечко - краса!
В мене плетена коса...
У ній бантик, мов метелик,
Заховавсь у нім веселик
Колошматиить мої коси...
Хочеш виманити сльози?
Ох бешкетник зайчик- промінь!
Чуєш... там високо гомін...
Враз посіє дощик ситом
Ти лиш бантиком прикритий
Так і треба пустунам,
Кіски я свої не дам!
Заплітпла їх матуся,
Як же їй я покажуся?
Із любов'ю квіточки
Люба вплела в кісочки
Ти лиш бантиком прикритий,
Будеш дощиком побитий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796329
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.06.2018
Киваючи на ( з гаком) - сто голів,
Ми в божевільсві тому помагаєм,
Як кажемо, що світ навкруг здурів...
Себе у прохолодну тінь ховаєм...
В тінь благовірності, у ризи вір,
У скромності костюми позичаєм,
Святих достоїнств грають струни лір...
А хто самі? У совісті питаєм?
Не вбив... Не вкрав... І праця - в піт чола:
Все чисто начебто і начебто прозоро...
Якби ця байка була до кінця...
Якби образ поменшало довкола...
Згадати б тих, хто десь-колись любив
І зменшити газку у круговерті,
Місток гордині лиш переступить,
Нема ж нічого гіршого від смерті!
Не лідер - скромність у параді мод-
(Повага до самих себе у тому)
Дорогу іншому - лиш ідіот
Уступить, наче у кіно німому.
А може стане світ - таки добріш:
Поставлю перед себе хоча б кОгось:
У ласці неба сам себе утіш,-
Не відібрав достоїнства чийогось
Бо научивсь латати власний гріх,
" Пробачте" я навчився говорити
І вже достойний благості й утіх,-
І світ на лад... На краще піде жити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796200
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2018
У цім божевільному світі
Ховаюсь у затінок мрій...
А совість бунтує і пнеться:
Не можеш ховатись! Не смій!
Хребет тобі дано тримати
Твій хрест і твій світ навкруги.
Сумління не може мовчати,
Як рвуть на шматки вороги
Не можна віддати країну-
Не воля Господня на те,
Щоб внукам лишити руїну,
Під ноги поклавши святе
Тримай свій хребет, своє слово,
Тавруй все вороже, й гниле,
Не плескай в долоні чужому,
Бо все, що найкраще - твоє!
Дай руку свою, побратиме,
А другу - подай комусь,-
Так єдність жива ростиме...
Молюся... молюся... молюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796151
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2018
Спасибі тим рукам, святим і життєдайним,
Яким життя людське не лишень звук,-
Крізь серце - біль, утрати і страждання -
Обнялась радість з розпачами мук
Спасибі тим рукам, що мають чисті душі,
А в душу цю приходить в гості Бог,
За світло в ній і за надмірну ношу,
За всіх, хто вирваний із пазурів тривог
За тих, хто смак життя відчули знову:
Їх холод смерті не зумів догнать.
Спасибі, Люди ВАМ, за вашу втому
За щастя матері і світлий крик дитят
Спасибі людям тим, в кім слово" СОВІСТЬ"
Межує з словом"БОГ" або ж "СВЯТІ",
Вітри байдужості не віють їм натомість...
Спасибі вам за руки золоті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796033
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.06.2018
Де ж ти вештаєшся, доле -
Доленько горбата?
В батьків сина відібрала,
Злодійко цибата
Одинак той син в батьків,
В нім душі не чули...
Поміж сонця вдарив грім!
Ангели поснули...
Де ж ти вештаєшся, доле,
Де талан твій ходить?
Синів - доньок молоденьких
Сиротами робить
В темну яму квітку ронять
Кохані дівчата...
Що ж ти робиш? Схаменися!
За що така плата?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795898
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2018
Запишалась в садочку суничка,
Їй пошили зелену спідничку.
Ох красунечка наша суничка,-
Процвірінькала перепеличка
Як пасує тобі вже до личка
Твоя, зібрана в кльошик, спідничка
І до літечка ти так доречна,
Наче писанка - статна і гречна
Зашарілась суничка, як обрій,
Склала дяку пташині тій добрій:
Прилітай, мила птахо, в садочок,
Я твоїх почастую дітОчок
Через тиждень сюди завітаєш
І мене тут знайдеш... не впізнаєш,
Я наповнюсь і сонцем і соком,
Неси пісеньку літа високо
Досхочу ягідками ласуйте,
Як гостини до смаку - ночуйте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795895
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.06.2018
У беззаконні рівних вам немає,
Ви переплюнули самих себе у всім...
А Чорне море піниться і грає
І не шукай там праведних кінців...
Гуляй, Мамає!
В брехні і лицемірстві ваші душі.
Як мені шкода їх... Вони ж таки людськІ.
А у садах віками зріють груші...
Та ба... за них не б"ються вже святі -
Пустельні суші...
На вижиття - закони сатанинські,
А охорони, зглянься, Боже,- сім рядів!
Ховайся, світе, й регіони римські...
Невже той світ без правоньки здурів?
Лади ординські...
Просіяли, мов борошно у ситах -
Одні по світу розлетілись, інші мруть,
(Та їм дорога просто в рай відкрита),-
У тілесах людських покрученці живуть
Біля корита...
А книга пишеться одна- єдина,-
Нехай у морок пропадуть всі сили зла.
Лелека щоб приносила дитину,
Щоб добрий світ і пісня в нім луна...
За доньку й сина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795759
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2018
Пішла юність на базар
Завидки продати:
У дитинства є про що
Старості казати...
Як не заздрити, скажи
Сестро моя старша,
Як із глузду вижива
Сестра старша наша
Ми працюєм - чоло в піт,
Маєм все встигати
А для них - суцільний мід,
Лиш вспівай зібрати...
Будь порадниця моя,
Щоб їх приструнити..
А гуртом... як мовиться,
Легше й батька бити
Проте молодість була
Дві краплі мудріша,
Бо сестра, що поза нею -
Зрілості повніша
Мовить молодість сестрі
Рідній і молодшій:
Ми з тобою, моя люба,
На нозі коротшій
Не спить старе і дитя...
Чогось їм не спиться,
Може, в ночей чорноту
Їм паскудне сниться?
Дитя світ свій пізнає..
Старому б не знати...
Ось і бавляться собі,-
Що будеш казати?
Щось бурмоче попід ніс,
Старе дитинчаті
І нема ані з одного
Толку у цій хаті
Їдять кашу із мисок-
Клопоту довкола,
Бо ж беззубі обидвоє -
Надто спритне й кволе
Ну а ми з тобою, сестро,,-
Проміжок між ними...
Моя юносте манірна,
Не будьмо лихими.
Ми з тобою - середина-
В золотих оправах!
А старе - то як дитина -
Двоє не при справах...
То ж прийдеться на базар
Завидки продати,
Бо хоч як крути- верти
А одна в нас мати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2018
Несу на суд , а може, на осуддя
Своїх дітей, що просяться у світ.
Усмішки смак, приліплений на людях...
Чи думки щирої закоханий політ?
А може, в сон приходить моє слово,
Що тепло прилягло так до душі,
Чи промінь йде від точеного слова...
Вони ж-бо діти, хоч вони й вірші
Несу на суд, а може, й на осуддя
Дітей своїх, що просяться в серця.
Не зазіхаю на монтовані погруддя,-
В жалі вдягнула муза щось моя..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795531
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.06.2018
Нехай завжди все буде в шоколаді,
Якім завгодно, тільки не Рошен ,
Розкішні будьте і у всім принадні,
Без натяку на слоьзи Мельпомен
Нехай вас пестять тільки ті кохані,
З якими - раз...і на усе життя
І будьте з найбажаніших - бажані,
Вам щастя так пасує до лиця!
Купайтесь у солодкім шоколаді
І усмішку даруйте повсякчас,
Бо в усмішці паняночки всі ладні
Жартуйте, поки небо пестить нас
Хай буде солодко і гіркоти не буде,
Хай буде сонячно від дотику руки, no
Хай шоколадом насолоджуються люди
І більш не буде шоколадної війни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795529
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.06.2018
Мою єдину сестричку - з Днем народження сьогодні!
Нехай Бог посилає усякого добра і многая-многая літ!
Люблю тебе, молодше моє диво
І, як сьогодні пам"ятаю літній день...
На світ дивилось злякано-
Щасливо
Й виводило дзвінких своїх пісень
Мале дівча - сестричка довгожданна...
Люблю тебе, молодше моє диво,
Яке навчила по землі іти.
Спивай той світ із написом"Щасливо!"
Бо лиш одна така у мене ти...
Мале дівча - сестричка довгожданна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795409
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.06.2018
Полатай мені, мамо свитину,
Най не світить душа нарозтіж
Солі-зілля вложи у торбину
І хлібини окраєць відріж.
Похрести мене, мамо, в дорогу
Дай, до себе тебе притулю...
Не буди в своїм серці тривоги,
Пам"ятай, що тебе я люблю
Помолися за предків до Бога,
Постав свічку за їх упокій,
Щоб без терня і смерті дорогу
Перейти й повернутися зміг
Щоб у хаті твоїй відгуляли
І весілля , й хрестини онук,
Аби звісточки добрі лягали
На твій серця сполоханий стук
Полатай мені, мамо, свитину,
Най не світить душа нарозтіж,
Солі-зілля вложи у торбину
І хлібини окраєць відріж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795405
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.06.2018
Я прийду до Тебе, Отче... Зачекай.
Я прийду... Не клич іще до Себе,
Лиш куточок неба зігрівай,-
Так багато встигнути ще треба.
Заклопотана на цій землі одна
Тим, що мали нести дужі плечі...
Холоду боюсь чомусь здавна,-
Там зігріє любий мій, до речі.
.
Той куточок неба - лиш для нас.
Ціла вічність - вспіємо набутись...
Що І скільки міряє там час?
Лячно до Вселенної торкнутись.
Чи лапатий падає там сніг?
Чи буяють весни буйним цвітом?
Я ще тут помолюся за гріх,
Вчинений Тобі і перед світом.
Я прийду до Тебе, Боже. Зачекай.
Зачерпну ще радості достоту.
Лиш куточок неба зігрівай
На душі зальодянілу цноту..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795280
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 11.06.2018
Знаю, я знаю, як це болить,
Коли втрачаєш рідну людину,-
Серця відрізуєш половину...
Птаха у вікна, мов в душу , квилИть
Я знаю, знаю утрати смак-
Пустка - звіра пАзурем в серце,
Усміх - пекучим перцем,
Холодом леза по серці, як...
Знаю, я знаю, коли сльоза
В страсі застигла на півдороги...
За що підписали свій дозвіл боги?
Реальність вужем із під ніг вислиза
Радість, що жила в тобі - мовчить
А ти благаєш у неба дива
Веселка на небі вродлива
Та погляд у відчай мочить
Думка чудна навістила: Сон!
Сон розігрався... невдалі жарти,
Марнот нікчемність - гроша не варті
На жаль, у нОчі інакший фасон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795156
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.06.2018
Грало літечко з вітрами в перегони,
Зріли вишні на розлогому гіллі...
В день той Українські Передзвони
Народились на Сервантеса землі
Вишні смак, черешні...грає долі спомин,-
Передзвонами, мов жайвора політ-
Слова рідного - барвистий гомін
У фламенковій країні - десять літ!
Вслухайся, Тарасе, батьку, до тих звуків,
Ти впізнаєш в них тривогу і любов,
Це твоє співає покоління внуків,
До небес летять акорди молитов
Полюбуйсь, диваче, друже Дон Кіхоте:
Тризвуки шовкові- трелі солов"я-
І твоєї Дульсінеї погляд і чесноти,
Українка - промінь зітканого дня
Вам заздравицю сьогодні заспівають
Мудрі гетьмани І королі віків...
Народ житиме, де пісня, як молитва,
Де Господь присів під водоспаду спів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794913
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.06.2018
Ткали зорі колисаночку:
Спи, Оксанко, спи, Іваночку...
Переверне кужіль сонечком
До сніданку, сину й донечко,
До млинців із полуничками
І по вітерцю спідничками
Підуть ніжки лопотіти,
З літом теплим гомоніти...
А тепер час спати, дітоньки,
Сон насіяв дрібні квітоньки
У букети, до співаночки
Для Івасика, для Оксаночки
Ткали зорі колисаночку:
Спи, Оксанко, спи, Іваночку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794782
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.06.2018
Люди добрі, шо сі діє на тім світі Божім:
Шо не плюнеш- то поет...Ну на кроці кожнім
Де не стань, куди не йди -соло і дуети...
Аби стукла п"єдесєтка - робляться поети
Шо найбільше - то баби... Як поварювали,
Множаться, немов гриби, всі підряд ними поставали...
І то знаєте - біда бабам у тім віці,-
Забери того"коня" -, як палки - каліці
А одна на днях - таки: (знать, жи шось дістало)
Наче шкварили її - так тота кричала:
Виступала-м завше я, й буду виступати
І нікому мікрофон в мене не забрати,
Заберете ви його, як десь свиснуть раки,
Я - поет! А ви - то так... дрібненькі писаки.
Си м пиярила собі й пияритись буду,
Маю чим! Я ж бо пишу, не шукаю блуду...
Верещит, як поросє... як би харашали,
Хто ше сумнів мав який - всьо повідпадало!
То біда, знать, вікова - сила мікрофону,
Як дірвалась - не відірвеш, як від "біберону"
Сі зайде, аж посиніє і, як шкварка, вклякне,
Ляже баба трупом, вмре, але сі не злякне!
Нема лиха без добра... Шо вОйна вчинила...
Колись мудрих господинь в поети пошила
Чи то Путін так зробив, чи ті заробітки -
На роботу з мікрофоном ходять наші тітки
Ну а як без тої штучки... то не поетично..
Отаке -то , світе любий, натуро лірична...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794769
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.06.2018
Віддріботіло ніжками дитинство.
Відтріпотіло бантиком між кіс...
Пух тополиний влігся поміж листя
Межи весни і літечка коліс
Десь синоока донечка взялася
В сповитку літечка, у другий його день...
Хурделиця з акації знялася
І цвіт конвалії видзвонював пісень
Гуляла звабливо каштанова пороша
І день, як перла, на долоні вигравав
Кричало світові дівча моє хороше
І літній вітер люлечку гойдав
Лягає спати літня, тепла днина.
Колише доня первістка свого
Знов голосить дитинство її сина
І усміхається в відчинене вікно
Яка незрима, дивно-добра сила
Несе любов у далечі доріг,
Коли годує мама доньку-сина
І молить в Бога найсильніший оберіг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794650
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.06.2018
Лиш би добрим був цей день –
Літній чи осінній –
Кетяг цвіту на гіллі...
Волохатий іній...
Лиш би добрим був той день,
Усмішки посіяв,
І роздав усім, хто втратив,
В вузликах надію
Хай загляне добрий день
В кожну душу, серце.
Аж по вінця – звісток добрих-
Повненькі цеберця
Вражень море від людей -
Гостинних і щедрих,
Нехай добрим буде день,
Донесли щоб ледве
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794649
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.06.2018
Чого вартують материні руки,
Що так служили віддано мені?
Ще тільки вчора - ніжні і тендітні,
Доглянуті такі і молоді
Життям пропахли і журбою, й хлібом -
Все поміж щастя тріщинок вляглось...
В знов гукає мама до обіду -
Благословенна небом іпостась!
А серце... серце мамине ви чули,
Про що воно говорить і мовчить?
В нім цілий океан любові,
А від образ рубцюється, кровить...
Прости , рідненька, всі мої провини,
Всіх докорів незважені слова.
Чутливе серце краяла я ними,
Тепер вже стала матір'ю сама
Прости, матусю, сльози в самотні,
За найніжніші змовчані слова...
Я наскладала їх багато в "скрині" ,-
Твоя любов воістину свята
Несу подяку із обійм, як крила,
Цілую зморшки на руках її.
Допоки ти живеш - у мене сила,
Щоб підіймати внуків - правнуків твоїх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791954
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.05.2018
На плече він сів, не ворушись,
Лиш неси мерщій його до хати...
Обіцяй, що будеш берегти
І не будеш впертим називати
.
Бантиком лимонним лопотить,
Щось тобі повідати він хоче:
Як струмок, звиваючись, дзюрчить,
Десь дитям в колисочці регоче...
Промінь щастя сів, не ворушись...
Де весна із вітром попід гони...
Це від них на світ з'явивсь колись
Соловей в калині невгамовний
Він торкнувсь тебе... не налякай...
Як заплутатися у косах - хай зостане -
Щастя промінь, як забутий рай,
Де цвітуть розмаяні каштани
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018
Далеко, між зимними зорями,
ВулицЯми німих ліхтарів
Бродять душі, ще ненароджені,
Обирають своїх матерів
Їх не спалює сонячне Огнище,
Сам Творець їх з любові створив,-
Із творінь всіх - творіння найкраще
В міріадах Господніх див
Як одчинеться лоно небесне,
Скаже Господь: Іди вже, мала,-
І життя в лоні мами воскресне...
Цього дива чекала вона
Пагінцем та душа проростає,
Щоб людиною в світ прийти.
Щастя більшого в мами немає,
Як дитину у світ привести
І вже ангелом мама - до скону
Серед вірувань всіх і зневір
Буде хрест свій нести і корону
До німих ліхтарів зимних зір...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791192
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.05.2018
А дитинсвтво кольорове, веселкове...
Як кульбабку здунув хто - втекло.
І вже юність на порозі світанково
Навстіж - серце, двері і вікно
Донечки , сини - дорослі діти,
Юності напийтеся смаку-
Пуп"янки розкрили свої квіти...
Мама з жалю змахує
сльозу....
Не натішились дитинством вашим
вволю,
Хто любові може не дібрав...
Гладимо не завше ніжну долю,
Замість серденька - твердий залізний сплав...
Де б та доля вас не проводжала,
Ми її молитимем щомить,-
Щоб настил мягенький настеляла,
Хай ніщо вас, діти, не болить
Мрії
Хай лягають килимами
Перед ваші ноги молоді...
Діва - Мати буде поміж вами
Ангел-охорнець - угорі.
Повертайте завше в світ дитинства,
Звідки всі стежки, як змах крила,-
Де коріння роду й материнства-
Там любов і пам"ять не вмира...
Повертайте на свої пороги,
Де на вас чекатимуть завжди...
Будьте поціловані всі Богом
І летіть, як птиці, до мети
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790199
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.05.2018
Не бентеж своє щастя думками
Хай пливуть за водою,- пусте.
За вікном сходить сонце ласкаве,
Тчуть хмарини прядиво густе
А пташина...дивись, як співає,
Як же солодко серцю її.
Знать , вертлива, про ключик той знає,
Що симфонію ллє по землі
Бо ж весна, подивись , як розлилась,
Затамуй просто подих, вдихни!
Ні, не щастям, а раєм скотилась
Просто в ноги, у душі - згори
Не бентеж своє щастя думками,-
Розвівається цвіту фата.
Не пускай таку мить манівцями,
Бо це мить, на вагу - золотА
Просто ти не розгледів з -за квіту
І пороші, що вальсом мете
Ноту щастя, правдиву зігріту,
В її коді - магічне, святе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2018
У затінку святих моїх надій
Мого лякливого пташиного чекання
На весну...
У паморозках витончених мрій
На дні жури одвічного вагання...
Не засну...
У затінку весняної лози,
Що завтра розбрунькується до хмари,
В небокрай...
Полізуть мальви цілувать шибки
Поміж овечками кудлатої отари...
Чисто рай...
А там дощі з громами блискавиць
Підуть у танець - не спочинеш, де там!
Гай... гай... гай...
Конвалія тюльпану горілиць
Співає в небо "Алилуя веснам!"
Покохай!
Із затінку - на сонце, у траву!
До ранку з солов'ями наспіватись
Закричу!
Кохаю мила лиш тебе одну...
Коли то було... спогадам віддатись
Досхочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018
Були з тобою вінчані у слові
У світі вічних займаних турбот.
Разом усюди - в радості і в горі,-
У митях щастя, вервиці марнот
Злетіло вод у чорне-чорне море...
Твоя любов виблискує, як храм
Мій світ несу тобі я у долонях,
І п"ю його божественний нектар
Була з тобою вінчано-щаслива
Посеред весен, аромату лип...
Згубила щастя птаха полохлива...
І десь тополі в осінь чути скрип
Твою любов - туманами на скронях
Поставлю в зачин або аватар...
Хай світить діамантом на осонні,
Відлиє в сріблі подих сопілкар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018
Яка та ніч, мій Боже Пресвятий!
Із мук нестерпних - просто в синє небо...
А натовпу у океані хвиль
Лиш дива Твого бачить було треба...
Шукати правду, милість, доброту
Для натовпу не прийнято і нині.
А Ти в житті любов носив живу
І заповів найпершу - як святиню
Ти бачив зраду, бачив Свою смерть,
Але й кінець любов"ю був пройнятий...
Роздерлось небо, трісла земна твердь...
А їхав під " Осанна!" на осляті
Неділя в ранок увійшла святий
І легким подихом відкрила камінь...
Господній Син, що по зеплі ходив,
Воскрес із мертвих і вознісся. Амінь!
Яка та ніч, Ісусе Пресвятий...
Із рук людських так випито багато.
Воскрес із мертвих і повік живий
Христос воскрес! Яке велике свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786517
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.04.2018
Ми творимо поезію життя.
Поезію малюємо стосунків -
Від стогону народження землі
До найтепліших долі поцілунків
На світі білім місію несем
Хай диваки... але створіння Божі...
Ті відчуття у спогадах - то щем,
Як квітнуть в мами попід вікна рожі...
Поезію життя не кинь нести,
Лише додай краплинок від веселок,
Бо з тими кольорами легше йти,
Дивитись долю в усмішках люстерок
Творіть її, малюйте і ліпіть,
Афіні навстіж відчиняйте двері.
Не кане в незабудь ваш добрий слід...
Як не в серцях... то хоч би на папері
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786510
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.04.2018
Клякаю під хрестом Твоїм, мій Боже,
Якщо гріхи мої простити тільки зможеш...
Твій погляд зболений від гострих голок терня,
А я така мала - менш макового зерня
Страшний той біль спотвореної правди...
Я проведу Тебе у те, що буде завтра,
В те, що впаде Тобі із рук людського сина-
Марії-матері - облюблена дитина...
Я вип'ю всі Твого страждання краплі,-
Бузумні вигуки... чого ви в світі варті?
Безумству натовпу й до нині не прозріти...
Несуть хрести і матері, і їхні діти..
Душа кричить, бо кривда безконечна.
Коли ж страждання того стація кінечна?
Де, Боже, плечі ті, щоб здужати нести.
Шлях найтернистіший без докору пройти
Болить вона...до кінчиків, мій Боже,
Прости усі мої провини, якщо зможеш...
Спокутую, ридаю і жалкую, Христе,
Обмий мене з усіх гріхів в четвер Твій чистий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786503
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.04.2018
Ой люди добрі, люди мої милі,
Мій Місько нині, як якийсь варят...
Плете, шоб всілам -си на ... ,
Бо вже мені за п'ятдесят...
Заклякла я, як та на вилці шкварка,
Зробила-м очі, як футбольні два м'ячі
Вже-м чую, звідки ноги взєла тота сварка
І з середини пре, як в маминій печі...
А Місько мій, як Бобік не вгаває
І про глибоке меле декольте,
Розпорка в спІдниці го будит серед ночи...
(Як наш сусіда інструктаж свій проведе)
То йди до Гані, шо ше дівков мерла
І перейти ті не давала до воріт...
Гопеньки смажила і пляцки терла...
І не скидає з себе кірзових чобіт!
І декольте тоте не знає звідки
Сі зачинає і куди паде...
Вертайси, хочеш, до таков лебідки.
Ї Стефко, певне, вже не пропаде...
Та я і можу всістись на сідниці,
На фітнес, Міську, більше не піду.
Розпорки не робитиму в спідниці
І,як Одарка Фіглярева, пропаду.
Зроблюси Гандзьов - мрією твоєю,
Без декольте, у рваних куфайках
І не страєдатимеш вже більше маячнею,
У картопляних, в смальцю, тертюхах...
Зробивсі Місько мій, як тепла мармуляда
І обійняв за талію мене:
Даринко люба, ти моя принада...
Та ревність мене з розуму зведе....
Куплю, напевне, сукню, щом собі вгледіла.
Бо ж скоро конкурс " Міс - моя весна"...
Від сценки Міськової мало м не зомліла,
Але того коштує та краса!
Як в ній я вийду... з тими,що за тридцять,
Від завидок попадає село
Най сцена завидющим тільки сниться!
Не легко ж і мені далось воно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785344
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.03.2018
Офірую, Боже, смиренність свою.
Як тяжко вона дається...
Жаль безконечний, як страж на посту
Рве з непокірного серця
Провина у плечі штовхає гріха,
Усмішки - спокуси солод...
Невинна, здається, і зовсім мала,-
Ще ближче: від світла - у морок...
Дай, Господи сили у руки мої,
На ноги мої і плечі,
Шлях оминути грішно-тяжкий
І дяку віддати в Святвечір
Дай розуму в голову більше мені,
А менше гордині та пихи...
Нехай подобріють люди всі злі,
Поменшає горя і лиха
Дай, Господи, віри мені повсякчас
І серце напій любов"ю.
Вогник її щоб горів у очах,
Не вмер на хресті із Тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784239
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.03.2018
Кучеряві сни, як вівці
Збились в нічку у МаркА,
Повплітались у косичку
І...пішли у гопака...
Сниллись коники шалені,
Що скакали по зірках,
Рибка хатня - королівна,
Рила нірку у кущах.
Танцювати польку вчила
Киця Мура каченят
І зерно шукати вчила
Рябоквочка цуценят.
Пазли в вирій подалися:
Як без вас я до весни???
А ведмідь Мишко з пуделка:
Маєш лапу, тож смокчи...
Тракторці, машинки, танки
Хором пісеньку ведуть,
А маленькі кошенята,
Як, лелеки, гнізда в'ють!!!
Ой кривий та геть нечемний
Сон приходив уночі,
Ще й поцупив цілу в'язку
Моїх, з маком, калачів...
Ой кривий ще й з викрутасом,- Притомився Марчик аж,
Пішов спати положився
По обіді, в тихий час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784237
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.03.2018
Як зрушитись із мітки "сім" і "вісім"
І опуститися , бодай, на "сім" і " п"ять"?..
Мірила стрілки наче подуріли...
Не посувають - з наглим вереском летять!
А я стою... Не рухаюсь... Завмерла...
І згадую на світі всіх святих...
Дивлюся вниз...заклякла , майже вмерла!
Який -то, блін, для жінки дикий стрес!
Вже кроком впевненим іду на кухню,
Бо в нервах, Боже борони, заснеш,-
То зранє вздрієш півстолітню рухлю
І то вже довго ся не відшкрябеш...
Три голубці, драглі і мармуляда
Здибають вмить пристанище своє.
В шуфдядці, "на алярмі"- чоколяда
В такі моменти, як лікарство, є
За неї, правда, совість в груди б"ється,
А то й здіймає вереск: Не жери!!!
В ту мить, в очах своїх росту, здається,
Кладу в шуфлядку, плачучи: Живи!
Вляглися нерви, чуєш, клоне спати,
Лягаєш, як по купелі дитя...
Вирішуєш для себе: з понеділка
Зачне нове достойнеє життя!
Та, видно, не дожер той срес проклятий...
Сметанка в холодильнику... густа...
Спинись! Бо на тім світі буш палати!
А та кричить безстидно: Я - твоя!
Іду... Бо ж не відчепиться, не втахне,
В найглибшім сні дошкулює тебе,
Ідеш на крик, що божевільно пахне,-
Намацуєш свіженький чорний хліб...
Спасибі Богу, виросла дитина
І зять із Санта -Барбари утік...
Іду, взяла б його лиха година,
Стираю з пам"яті - що-м важила вторік
З"їдаю хліб, мачаючи в сметанку,
Відкрити очі, совість не пуска...
Вже твердо чую: спатиму до ранку!
На пульсі совісті си гойдає рука
Погладжуєш той пульс і шепчеш тихо,
Щоб не злякатися самій собі на смерть,
Що прийде в свято твого шлунка - лихо
І ти з"їдатимеш зі всього тільки чверть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784233
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.03.2018
Кожен несе своє щастя як може:
Хто жменьку, хто жмутик, хто ківш...
Мрію про щастя землі своїй, Боже,
Щастя - не лити сліз...
Дай її, Господи розквіту й сили,
Нехай піднесеться з колін,
Хай не рубцюються більше на серці,
Рани від наглих руїн
Весен зішли на мою Україну-
Нехай плодоносить земля...
Діти повернуть в свою батьківщину,
Бо треба усе... і з нуля
Дай воскресіння, прозріння... і розум,
Світлом Своїм осіни,
Духом свободи повниться кожен...
Дай, Господи... щоб без війни...
Влий того щастя на рід український,
Що тане, як сніг по весні...
Дзвін Великодній на храмі Софійськім
Співа "Алилуя" Тобі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784072
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2018
Ось добралось весни рівнодення,
У Європі весна вже, мабуть...
Це початок живого, знамення,
В Нім життя зародилася суть.
Підуть дні виростати, як діти,
Скроплять дощики землю рясні
І пташина, у звитім кубельці,
Заведе свої трелі гучні
Розчахнуться мости над ставками
У веселках семи кольорів...
Як ти міг таке диво ховати
У подолах зими кожухів?
Там потягнуть за променем квіти -
Перші, ніжні - цілунки богів,
Лона твого- живі первоцвіти...
День від дива того онімів...
Сонце пісню свою коронує
Ще від створення Богом планет
І у Риму любов сповиває,
Заворожений словом поет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783652
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2018
Молюсь, манірна музо, й виглядаю
Тебе з-поміж проміння ясних зір.
Погладжую... а часом проганяю
В сльозі розчарування і зневір
Чи посестра мені, чи Божий злиток,
Чи може кара за мої гріхи...
З гори чи під гору несу сповиток:
В сапфірах одяг й рвані лантухи
І все ж молюсь. Без тебе бо несила.
У правді - час, у роздумах - папір...
Перо і слово - вічні мої крила,-
Як хочеш - вір, а хочеш - то й не вір
А може кинути - це все багатство...
Такі думки приходять повсякчас,
Та снишся знов і кажеш: Святотатство!
І знов летить ображений Пегас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783644
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2018
Нехай воно - те щастя, вдасться-
Червонощоке, усмішка жива,
Із широко розкритими очима,
Що світ твій у любові обійма
Нехай те щастя- вись причастя
Веде тебе щоденно, наче в рай...
Клади його в подУшки і перини
І, як дитя малесеньке плекай
Нехай воно -таки удасться,
Як файна, пишна пасочка у піст
І закохається, як сонце в небі
В веселочку травневу і у цвіт
Нехай воно, примхливе, вдасться
На лихо всім нещастям і вітрам,
І розіллється повенями річок
Назустріч всім відчиненим серцям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783452
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2018
Котик туцає вушком об місяць, муркоче
Сіресеньку лапочку лиже собі
Згусток сонний схилився МуркОві над очі...
І співає свої колискові пісні
Місяць Мурчику казочку шепче весняну
І колише ріжечком котусеві сни.
Завтра вранці новий день з зорею настане,
А тепер, мій Муркотику, міцно засни
Подивися, де мишка свій хвостик сховала,
Про весняний прогноз поцікався про всяк...
Свій промінчик зоря на голівку поклала,
Сон розсипав із маківки сонної мак
Завтра пісню весни заведеш із котами,
Будеш хвостик за вітром трубою нести,
А тепер ухопися за місяця казку
І тримайсь! З висоти сновидінь не впади
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781601
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.03.2018
Мої рани старі знов биті і рубані,
Мої діти, по світу розгублені,
Мої соколи, ворогом нищені,
Не прикриті ніким, незахищені...
Син з донькою в світах продались й купилися...
Чи дурману якого напилися?
Чия кров в ваших жилах гуляє?
Лиш Господь в небесах один знає
А мої розкровилися в серденьку рани,
Ким назветесь, як неньки не стане?
Спиш, Кобзарю, і кобза затихла...
Знать, ні горя немає, ні лиха...
Знать, посліпли усі, геть усі навкруги...
Серед друзів і рідних, скрізь- вороги!
Та не пийте вже, діточки, крові,
Майте серце і трохи любові!
Схаменіться! Одна ж бо, єдина в вас мати,
Більш ніщо так не буде тримати...
Ваша кров - то не хвилі водиця-
Нації давніх - палена криця
Не кидайте мене і цей світ не лишайте
Ви потрібні мені - своїй матері, знайте!
Не летіть ні далеко, ні близько,-
Хай красиво, для вас - дуже слизько
Чужа мати не вчить, щоб не битись до болю...
На поталу, здобуту кинули волю!
Поверніть, час скінчити почате,
Ждуть бандитів в"язниці і грати!
Повертайтесь усі, бо несила додолу
Тягне в пропасть... Вертайте додому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781227
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2018
Летять слова вітань і побажання-
Потіха ллє від свіжого ковтка,-
Заперло долею в Тмутаракань далеку,
Латаєш дні шматочком до шматка
Хтось з квіткою зрівняє, а хто- так...
Задля годиться, краще "так", як "ні",
Все ж сподіваюсь - в серці і руках
Несете щирість, зіткану в душі
Ковточок свіжого, весняного "дурману",
Він позитиву жмутик розтрусив:
Бабусю, мамо, донечко кохана,
Вам весен пісню крізь життя нести
Нехай вона замешкає у серці,
Бо жінка кожна - первоцвіт весни-
Розумна, ніжна, квіточка на скельці,
Хоч всі на світі свята забери
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781072
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2018
Я проживу цей день так само , як подруга.
Куди ж подітись, коли Бог дає...
Оскоминою свята не зігріти
Й зозулька вперто в зелені кує
Я проживу цей день, напоєна по вінця
Словами щирих, теплих привітань,
Та десь незмушено ловлю себе на думці,
Моїй країні-жінці побажань...
Я проживу... та, щоб і жили діти
І не лічили втрати матері.
А так... ну, день... яких вже сотні
На цій, війною змореній, землі
Радійте ті, кого не зачепило.
Для кого "Добрий ранок" - позитив.
Моліть за душі, зболені у колір
Важких, достиглих вересневих слив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781062
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2018
Я закохана в музику зітканих весен,
Де проміння торкається сонячних весел
І гойдається човен між трави високі,
Огинає берізки, де cкапують соки
Кришталевий ледь чується плескіт від весел,
Наймолодший мій березню - в квітень, між весен,
Ну а звідти... сам знаєш... лише не спиняйся,
Благодаттю небес і краси наповняйся
І пливе дальше човен між білого цвіту,
Виціловує землю, промінням зігріту.
А вона, наче плідна, турботлива мати
Вже готова достатком тобі проростати
Цвіт кружляє, як вельон, гаптований білий-
Наречена з коханим справляє весілля.
Білий танець... Запрошує веснонька травень,
Він веде її в тиху, привабливу гавань...
Як багато навкруг черешневого цвіту...
Один плескіт веслом - і вже скраю у літа...
До безтями закохана в музику весен,
Де проміння торкається сонячних весел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780835
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.03.2018
Плаче самотиною березень без сонечка,
В білосніжних свиточках деревця в віконечку,
В чобітках білесеньких молоденькі щепи...
Лиш мовчать, стидаються стримані смереки
За столом святковим білих снігопадів
Пишаються гордовиті зеленню каскадів,
Плаче недоторканий березень без променя,
Кучерявий хлопчик-дим тягнеться із комина
Без проміння квіточці із землі не вибитись,
Час тобі би, сонечко, вже над цим замислитись,
Бачиш, самотиною березень розрюмсався,
Як з зимою розійтись він всерйоз задумався
Буде, біла зимонько, вишивати кригами,
Напувай вже земленьку теплими відлигами,
Дай весні легесенькі сукні поносити,
На поля розкидані сонцем притрусити
Босоніж пробігтися гаями, дібровами
Соками цілющими, з берізок - здоровими,
Дай танки водити,веснянки, гаївочки,
Нехай повертають шпаки, перепілочки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780701
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.03.2018
Хто дотягнувсь до рівня у нірвані
І майже злився з Богом в небесах,
У вашій філософіїї, так званій,
Буває правда в різних кольорах?
Бо кажуть, що вона посередині,
Що десь завжди є поруч, та не тут...
Де місце є для пихи і гордині,
Там паростки її не проростуть
Дістався хто до рівня у нірвані
І по-фен-шуй по рівнях всіх пройшов,-
Чи вже здолали зваби нездоланні,
Чи не вповзуть змією більше знов?
Скажіть мені, просвітлені у нетрях
Всіх філософій, вірувань і вір,-
В яких те світло замкнене у недрах?
Хай істиною ляже на папір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780462
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2018
На долонях моїх ще сльози
Тої щасливої пари -
Ми танцювали танго
Під звуки чиєїсь гітари
Ми танцювали осінь.
Що десь заблукала в мантрах,
В небі лукавила просинь
З променем сонячним в мандрах
Художник до свого заробку
Накидував вітер і подих,
Усмішку клена старого-
На пензлі маестро - подив
Під звабу чиїхось акордів
Крутились в осінньому танці
І лиш незабудь зосталась
Слідами на білому глянці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2018
МОЇ РЯДОЧКИ ТЕПЛИХ СЛІВ
Букет підсніжників весняних- ніжних-ніжних-
Мої насіяні рядочки теплих слів,
Що паростками в душу проростають,
Туди, де не гуляє шквал пустих вітрів
Туди, де сонце піднімається ще сонне,
Благає неба, щоб не квапити його,
Там, де дитя всміхається спросоння
І ласка проситься до відчаю твого
Там, де кохання щире є всього початком
І де любов посеред тихих рік "прости"...
Мої, ще ненароджені рядочки...
І в них світитимеш і квітнутимеш ти
Ти в них спиватимеш росу у темні ночі
По тому, як погасне ясний Божий день,
Ти - пісня, солод, сум, душа і очі
Серед народжених із досвітком пісень
У тих рядочках, що півонами схилилились
Та й попід вікна у стареньких матерів...
Вони у дітях, внуках відродились
В букетах, зібраних з любов”ю, теплих слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780321
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 04.03.2018
Весна іде, весні дорогу,
Нарозтіж душі тій весні,
Хай у мішок... та й за морозом
Великі біди і малі.
Хай душі ваші повнить благість,
Краса і сонце... тане сніг,
Нехай постукає кохання,-
На кожен вік - воно не гріх...
Останній день...хвилини, ритми
Таврує лютий на землі,
Хай сохнуть сльози на обличчі
І щезнуть холоду жалі...
Хай стане тепло в кожнім серці,
Весна обійме за плече,
І забринить струна від терцій,
Бо ж промінь ліжник з квітів тче
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2018