Lucubratiuncula

Сторінки (1/4):  « 1»

смертні

візьми  мене  ніжно  за  руку,
хоч  і  душу  випив  до  дна.

ми  смертні  до  першого  поцілунку
і  до  другої  склянки  вина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016


нове життя

для  нового  життя  не  потрібні  вокзали,
квиток  на  літак  і  не  треба  нікуди  йти
мені  для  нового  життя  треба  мало  -  
забути,  що  саме  сьогодні  святкуєш  ти,
не  думати,  де  ти,  чи  ти  там  коханий
просто  не  думати  -  така  простота
з  пам'яті  викинути  мотлох  минулого,
до  біса  б  викинути
а  л  е  с  у  к  а  я  к

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016


адресатові

розказати,  як  справи  у  мами,  
як  не  сплю  ночами,
чи  про  те,  що  в  північне  місто  нарешті  прийшла  зима?

могла  б  написати,  що  все  погано,  
та  це  не  так.
я  жива  тут.
побут  мене  ковтає,  часу  страждати  давно  нема.

губиш  себе  у  беззвучному  пульсі  міста,
живеш  інертно,  від  входу  до  виходу,  
від  серця  і  до  дверей.

життя  губиться  в  цій  рутині,  
не  відчуваєш,  не  мислиш,  і  не  сприймаєш,
що  скоро  прийде  кінець  зими,
що  юність  до  тебе  мчить,  яку  не  бачиш.
що  гірше  -  не  хочеш  бачити.

я  можу  писати  красиво,  що  жити  без  тебе  -  мука,
та  ми  знаємо,  як  усе  в  Колесі  й  колі,
звичайний  хід  -  мертвим  -  землю,  живим  -  життя,
змінити  тут  щось  безсилі  ми.

ми  не  знали  турбот,  до  часу,  коли  біда  не  прийшла,
як  завжди,  не  сама,  -  з  ножем.
все  було  чудово,  ось  тільки  зима,  
у  якій  вперше  немає  тебе.  фінал.

я  занадто  багато  тобі  пишу.  
мої  листи  -  у  фантомах,  тінях,  старих  будинках.
мої  слова  -  німим.
почуття  -  для  мертвих.
серце  -  знекровленим.

мільйони  слів,  що  не  будуть  лежати  в  скринці,  
в  сповіщенні,  виклику  з  пошти.
що  гірше  -  крізь  них  пробивається
у  кожному  звуці
"ніколи".

"ми"  наділили  міста  душею,
зараз  же  "я"  зустрічає  порожні  вулиці.

пам'ять  про  щастя  -  жахлива  ноша,
все  вищесказане  -  демагогія  і  відсутність  сенсу.

весь  посил  -  в  до  болю  банальній  фразі:

я  скучила  за  тим,
чого  ніколи  не  буде
ще  раз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2016


гра

робити  вигляд,  що  не  сумуємо,  
і  помирати  один  без  одного
доволі  просто  -  як  лічити  до  трьох  
на  пальцях,  холодних  і  лагідних

ти  знаєш,  нескладно  вбивати  ілюзії
суворим  мовчанням  беззвучних  пустель
бути  заклятими  ворогами  і  друзями
зорі  й  життя  читати  з  долоні  і  стелі

дуже  цікаво  розбити  світ  для  усіх
через  те,  що  колись  зруйнувало  твій  власний
за  принципом  таліону,  коли  мільйони
однієї  душі  не  варті

не  варті  одних  обіймів
й  одного  до  болю  близького  слова

я  -  той  самий  кружечок  порожній,
що  його  малювати  й  стерти  одразу
забудь  образи
забудь  ненависть
забудь  дорогу  до  моїх  снів
до  наших  з  тобою  днів

робити  вигляд,  що  не  сумуємо,
і  помирати  один  без  одного
наша  класична  гра  у  стосунки
можна  розіграти  останнє  коло

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016