| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Здається, все перестало мати значення.
Здається, я більше не хочу грати у цю гру.
Здається, знайшла для себе не одне я звинувачення.
Здається, в цьому безладі я правду не знайду.
Здається, просто перестала в будь-що вірити.
Здається, скинула всю пелену з очей.
І все, що було раньше – стало примхою.
І монотонним став наступним кожен день.
Не бачу правди, й стало все дурницею.
І все що мало суть - тепер уже не те.
Я не хотіла, щоб життя ставало крицею.
Але я тут! Сюди закинуло мене!
Здається, стало все безглуздо правильним.
Здається, стало все далеко не таким.
Я так хотіла вірити у праду цю,
Що не потмітила парящий в небо дим.
Єдине лиш питання – нащо здалося?
Для чого вся ця непотрібна суєта?
Але мовчу. Бо що робити маю я?
Коли у світі цьому як завжди я чужа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2016
А ти візьми і попробуй подивитись на все моїми очима.
Ти думаєш світ цей так просто дозволив мені свободу?
Я ж і далі борюся й воюю, шукаючи свого кумира,
та знаходжу чомусь лиш чергову стереотипну моду.
Мені не вдається чомусь забути про всі ці прощання,
Хоч по суті усе закінчилося то й по-англійськи.
Мені не потрібні уже твої слова, вибачення й бажання! -
Хоч, здається, в мені і досі залишилося трохи вчорашнього віски.
Ти думаєш просто мені отак щодня усміхатись?
Дивитись на світ не крізь чорно-білу призму.
Цей світ хотів навчити мене не здаватись.
Та я навчилась чомусь лиш тікати й кидати все швидше вітру.
Ти думаєш легко всього цього було мені добитись?
Ти дійсно вважаєш, що все це просто моя фортуна?
Ти б тільки знав скільки доріг переді мною закрилось,
як тільки збагнула, що це все одна і та сама "комуна".
А знаєш, навіть не пробуй, ти просто так вже не зможеш.
У нас з тобою зовсім інші тепер дороги.
я хочу літати, і в цій боротьбі - ти просто не переможеш,
тобі вистачає землі, а я прагну вершин своєї недосяжної перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2015
Вже давно не переглядаю чужих фотографій.
Та й свої по суті особливо то й не дивлюсь –
Там занадто багато болю було й епітафій,
Щоб вернутись туди і шукати в хаосі тому безглузду суть.
Вже давно утікаю від тисячі соц. сторінок,
Від пустих постів і навдивовижу банальних фраз.
Я напевно вже й не побачу по-іншому Площу ринок.
Лиш як сотню печалей і дико болючих образ.
І мелодії певні давно вже для мене закриті,
Ні ілюзії віри нема, ні тої, якою раніше була.
В серці пусто, почуттями хоч всі мої думи вже ситі.
Та проблема у тому – що дому свого я так й не знайшла.
І шукати уже, здається, немає сенсу.
Стільки було всього і стільки уже нема.
Я і досі сама у собі шукаю консенсус,
Щоб гармонія в душу на мить лиш хоча би прийшла.
Вже давно не читаю ні твори свої, ні вірші –
В них занадто багато емоцій і багато рідних думок.
Я не та хоч далеко. І вже зовсім далеко інша,
Однак щось в них нестерпно кидає мене у шок.
Вже давно не переглядаю я чужих фотографій,
Не дивлюся ні фільмів старих, не читаю старих віршів.
Я закинула все це в до болю знайомий ящик –
Хай згниє там печаль і відлежиться тисяча бід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2015