| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Було колись. Коли, вже не згадаю.
Було це десь. Не пам'ятаю де.
Але тепер вже знаю, чому й навіщо це усе було.
Все починалося, як у звичайний день.
Прокинувся, ще раз прокинувся. Гіркого випив чая.
Зирнув в вікно, побачив дощ.
Вдягнувся, радісний, з будинку вийшов я.
Без парасольки йшов по вулиці.
Ішов і слухав, як дзюркоче дощ.
А поки слухав й ішов, дивився перехожим в очі.
Проте, очей я в них так й не знайшов.
Спочатку думав: "Це через парасольки".
А потім: "Через настрій, день похмурий".
Але вже потім правду я додумав.
Так то прозорі люди вулицею йшли.
Були усмішки в них. І почуття.
Та всі однакові були.
І очі ті. Похмурі й сірі.
Ці люди йшли кудись, не знаючи куди.
Прийшов додому мокрий і сумний.
Я сів за стіл, й почав гадати.
Згадав, яким отей був перехожий.
До нього загули питання в голові.
Де вогонь в очах твоїх?
Де вогонь в них вічний?
Де ти взяв такий чудовий настрій керамічний?
Де дістав таку ласкаву усмішку лукаву?
Де ти бачив світлі й щирі почуття фальшиві?
Чим наповнені доверху всі слова порожні?
Де мрії, де щастя в твоїм кроці кожнім?
Куди твоє життя тече, куди життя плине?
Чому усе справжнє й щире за одну мить гине?
Вони були такі одникові, усі дуже схожі.
Були вони у масках,всі ті перехожі.
Правильно казав Шекспір: "Увесь світ театр",-
порожній він, мов поле,-
"І жінки й чоловіки у ньому актори".
Що, усе насправді в масці?
Що, усі прозорі, це все не як в казці?
Місце втратила любов? Щирість, доброта?
З цього всього кипить кров.
Як би прикро не було б, а правда гірка.
Забажав тим людям мрії повернути.
Усі їхні маски з обличчя стягнути.
Всі ці маски безжально об землю розбити.
Нехай по вітру несуться буденності крихти.
Нехай люди мріями знову почнуть жити.
А хіба їм допоможе? Вони ж однакові.
У них душі керамічні, їх в них мільйони.
Залишаться вони сірі, похмурі й прозорі.
Їм вже не повернути щасливої долі.
Я з того стомився дуже. Ліг відпочивати.
В голові лише думка: "Який настрій обрати?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623141
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2015
Минає. Мине. Мине усе.
Сьогодні завтра перетвориться на вчора.
Минуть печалі. Радість теж мине.
Мине брехня. Мине порожнє слово.
Минуть усмішки. Минуть сльози.
Мине багатство. Бідніть теж мине.
І зникну я, і зникнеш ти, і зникне кожен.
Одне над іншим завжди верх візьме.
Мине ясність. Мине і тьма.
Минають друзі швидше, ніж минають вороги.
Минає те, що є й чого нема.
Минає все, що бачиш навкруги.
Минає любов. Минає нанависть.
І миттю мить мине.
Мине все те, що вічним і не вічним нам здавалось.
Минає. Мине. Мине усе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623137
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2015
Проходит время, внутри живет, не погибает
Та искренность, любовь, забота, доброта.
И, может, в сердце жар огня не угасает,
В нем явно нет уже того безумного тепла.
Будто в ловушку ловим мы друг друга взгляды.
Будто в ловушке, мы в обьятиях друг друга.
Проходит время, от него нет никогда пощады.
Былое не вернуть из ниоткуда.
А, может, хватит? Признайся. Проиграли.
Творим с дефектом непонятно что.
К чему мы шли, идем - не знали и не знаем.
Пора понять, что все уже прошло.
Надеюсь, дорожишь этим, подруга.
Останется все то, что было в душах и сердцах.
Хоть знаем оба языки друг друга,
Но говорим на разных языках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622881
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2015
Минає час. Всередині живе, не помирає
Та щирість, та турбота, те добро .
Мабуть, в серці вогня жар не згасає,
Але згубило те шаленеє тепло.
Наче у пастку погляди ми ловим випадково.
Наче у пастці обійма один одного.
Минає час. Ми це відчуєм скоро.
Минуле повернути не вдалось нікому.
А, може, досить? Зізнайся. Ми програли.
Ми робимо з дефектом незрозуміло що.
Куди ми йшли, йдемо- не знали і не знаєм.
Час зрозуміти - вже все давно пройшло.
Від почуттів голе лишилось поле,
Дивитися в минуле уже пізно.
Хоча й ми знаємо один одного мови,
Але спілкуємося ми на мовах різних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2015