| Сторінки (1/49): | « | 1 | » |
Я вчилась з казахами, з німцями,
з циганами і українцями,
з «бандерами» і «москалями»…
І можу сказати вам прямо –
людей поділяють не нація,
не мова, не цивілізація…
Є скрізь і жорстокі, й привітні:
хтось вибрав пітьму, а хтось – СВІТЛО.
І все…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Что ж, карантин был, видимо, нам нужен.
Ведь мы привыкли так бездумно жить!
И мир, тем безразличием остужен,
По-своему решил нас проучить.
Дал время, чтоб подумали о бренном
И поняли: средь будней кутерьмы
Природа нам нужна и, несомненно,
Гораздо больше, чем нужны ей мы…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874457
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2020
А весне, похоже, невдомёк,
Что суровый вирус всех нас гложет.
И она красу природы множит
Каждый миг на каждый уголок.
Ей не важно, что там, где и как.
У неё сейчас свои заботы:
Землю разбудить быстрей охота.
Жизнь в неё вдохнуть – вам не пустяк.
И она старается на пять!
Ну, а карантин… такая штука:
Для людей – особая наука.
Главное для нас – её понять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874454
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2020
Минають дні за роком рік,
а я без тебе.
В душі завмер нестерпний крик:
– Чому так треба?!
Вже виріс син і відлетів
у світ широкий,
а серце, як би не хотів,
не знайде спокій.
Минають дні, тече життя…
Біль менше чутно.
І доля (через забуття)
веде в майбутнє.
Воно дарує, як любов,
мені надію.
І вірю я, живу і знов
про щастя мрію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
Я люблю тебе, рідний мій краю, таким, як ти є.
І мене не бентежать мої земляки іншомовні.
Розуміємо ми один одного дуже чудово
І питань, що до цього, ніколи у нас не стає.
Ти такий неповторний, мій краю, такий різнобарвний.
Тут душею співають завзяті народні пісні:
Українською? Добре. Російською? Хто скаже: «Ні»?
Білоруською? Прошу. Ми все розуміємо гарно.
І летять над Поліссям мелодії – кращих нема:
«Касів Ясь канюшыну», «Несе Галя воду…» чи інші.
Ми стаємо від цього, здається, ще більше дружніші…
І тому, краю мій, ти живеш на землі не дарма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826798
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2019
Кажуть люди: в світі щастя є крилате.
Хочеться точніше в когось розпитати.
Ще говорять: щастя в кожного своє.
Хоч маленьке зовсім, але точно є.
То ж, виходить з цього, і я щастя маю...
Де ж воно сховалось, і чому не знаю?
Щоб свою цікавість швидко подолати,
Що для нього ЩАСТЯ, запитаю в брата.
Від мене молодший, але це нічого.
Має бути щастя, мабуть, і в малого.
Підхожу до нього, торкаюсь тихенько:
-- Що тобі для щастя треба, мій маленький?
Смикнув той плечіма якось нетерпляче:
-- Я вже не маленький, хіба ти не бачиш?!
--Та я бачу, бачу. Тому і питаю,
Що тобі для щастя ще не вистачає?
Брат з-під лоба глянув, чи не насміхаюсь:
-- Я велосипеда гарного не маю,
Щоб на нім нестися по калюжах в зливу...
Ось тоді я був би повністю щасливий!
Хіба в цьому щастя? Якось не серьйозно.
В кого ще про щастя запитати можна?
Скоро прийде мама з роботи додому.
Запитаю в неї, ій усе відомо...
Посміхнулась мама, чмокнула в чуприну:
-- Щастя – ти, мій любий, неповторний сину.
Ще твій меньший братик...-- Боже! Що я чую?
Хочу знати правду, а мама шуткує.
Ну, яке я щастя?! А, тим більше, братик...
Мабуть, у бабусі треба запитати.
Вона в мене добра і розумна дуже,
У цьому питанні точно допоможе.
Серьйозно питаю про свою проблему,
Щоб вона пройнялась важливістю теми.
Бабуся, як завжди, усе зрозуміла,
Відклала всі справи:
-- Слухаю, мій милий.
Що таке є щастя? Як тобі сказати...
Мені ось для щастя треба не багато:
Щоб були у домі живі всі й здорові,
Щоби жили всі ми в злагоді й любові,
Щоб...- Але дідусь тут почина втручатись:
-- Про що йдеться мова? – запитав-- Про щастя?
Мабуть, і дідусь мій щось важливе знає,
Коли так серьйозно про щастя питає.
Слухаю уважно дідусеві речі.
Говорить поважно, обійняв за плечі:
-- Щастя – це хороші і розумні діти,
Що під мирним небом ми змогли зростити,
Люблячі онуки, щирістю зігріті...
Яке ще нам щастя треба в цьому світі?
Дід замовк на хвильку, всміхнений і добрий:
-- Ось такеє щастя тобі довподоби?
Знизав я плечіма, не знав, що й казати...
Хочеться про щастя ще спитати в тата.
Він зітхнув тихенько, заблищали очі:
-- Справді, ти про щастя дізнатися хочеш?
Що ж, для нього, кажуть, треба не багато:
Посадити дерево, збудувати хату,
Ще зростити сина з мудрим, щедрим серцем.
Щасливими звуться, кому це вдається.
І пішов я мовчки у свою кімнату.
Треба було добре все обміркувати.
Що ж, виходить, що і я своє щастя маю.
Тільки якось вийшло так, що не помічаю.
Лишень зараз зрозумів, що мене завзято
Люблять і бабуся, й дід, і мама, і тато...
Навіть вчитися мені всі допомагають.
Ще у мене добрий брат – я про нього дбаю.
У сім’ї у нас жавжди лагідно й привітно
І для друзів двері теж завсігди відкрито.
А коли і посварять (і таке буває),
Це, щоб кращим підростав. Впевнено я знаю.
Коли б щастя це було в кожної дитини,
То щасливою була б і уся країна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735978
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2017
Когда последний
лист янтарный
Рябина бросила в траву,
В душе я ощутила рану
И поняла: не так живу.
Я поняла: не всё так просто
На нашей матушке-земле.
И от рожденья до погоста,
Как до отлёта журавлей.
И нет надежды в бабьем лете,
Его изысканность – враньё.
И нужно жить на белом свете
Не завтрашним –
текущим днём…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707703
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2016
То дзюрчить рівчачок бешкетливий,
То бринять солов’їні пісні,
То мороз, то дощів переливи,
То видзвонюють роси рясні...
Помолюсь – хай життя не схолоне.
Навіки береже нехай Бог
Ці поліські мої передзвони –
На життя, на добро, на любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2016
Какое счастье – нянчить внуков,
Как подрастают наблюдать.
И сбросить с плеч (такая штука!)
Лет, эдак, 20-25.
И позабыв про годы напрочь,
Как дочкам маленьким, опять
Петь колыбельные им на ночь
И сказки разные читать,
И радоваться их улыбкам,
И огорчаться их слезам,
А чтоб судьба не стала зыбкой,
Молиться сердцем образам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2016
Где-то в глубине моей души
Поселилась золотая осень.
Уходить оттуда не спешит,
Отдаваясь чувств разноголосьем.
Вот она и светится порой,
Словно солнце в полдень бабьим летом.
Пёстрых листьев шелестящий рой
Открывает новые рассветы.
Этот свет, сияя всё сильней,
Наполняет жизнь особым смыслом:
Делает насыщенней, полней,
Интересней, ярче даже мысли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2016
Була зима така, як має бути:
Дзвенів мороз і грало сонце в небі.
Вона ж ішла, немов би в лід закута,
Ішла життям без всякої потреби.
Русява жінка – молода, красива,
Але сумна, неначе день осінній.
Яка по серцю їй пройшлася злива?
Куди вона шукати йде спасіння?
Ось парк.
Доріжка довга, ніби вічність,
Поміж каштанів сивих в’ється тихо.
Куди біжить, куди небогу кличе?
Їй все одно – подалі би від лиха.
На серці – камінь,
у душі – неспокій:
Коли вже тепло посміхнеться доля?
Самотня жінка на шляху широкім!
Самотність… може, це сумнівна воля?
Питань багато, відповідей – жодних.
Та і шукати їх, здається, марно.
Думки снують, як і зима, холодні.
Холоне світ. Усе навколо хмарне...
Та раптом
погляд щось вловив незвичне:
Серед поважних велетнів каштанів
Струнка берізка, віттям тихо кличе:
– Ти притулись. Загою твої рани.
І стало тепло, навіть, трохи жарко.
Від зустрічі їй додалося сили.
Вони ж удвох –
берізка в старім парку
Й самотня жінка
між людей згубились...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016
Пробежался босиком
Дождик вдоль по улицам.
Раскалённым колобком
Солнце в небе щурится.
Сушит ленточки свои
Радуга над лугом.
И запели соловьи
Вновь на всю округу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2016
Сонце сховалося
промінь за променем.
Сутінки. Вечір
охоплює знов мене.
З даху скотилося
місячне світло,
Бризнуло в личко
цнотливої квітки.
І попливла
у повітрі нічному
Тиха медово-
духмяная втома...
Це матіола
до самого рання
Буде гойдати
у душах кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2016
Іще не вечір,
та уже й не день.
Ще світить сонце,
та вже поруч обрій.
Така пора...
Навіє на людей
І легкий сум,
і спогади ті...
добрі.
У кожного для цього
свій запас:
Свої підйоми,
знахідки і втрати...
І хороше,
як в надвечірній час
Є що з ланів
свого життя зібрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2016
Виряджала мати сина у дорогу,
Напуття давала: "Чесним, щирим будь!"
Щоб ніхто не бачив, помолилась Богу
І благословила у життєву путь.
Проводжала доню із оселі ненька:
«Нехай добрі люди стрінуться в житті.»
Щоб ніхто не бачив, плакала тихенько
І перехрестила: "Хай тобі щастить".
-
Відлетіли діти. Постаріла мати.
Шле у світ широкий навздогін листи:
«Може дні останні... самотою в хаті...»
Серце, наче вогник, в неї мерехтить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2016
Вони ідуть удвох,
як молодята,
Тримаючись за руки, а не під.
А очі світяться теплом завзято,
Їх тихе щастя зігріває світ.
Куди вже поспішать.
Ідуть повільно
Доріжкою крізь парк,
як крізь роки.
Легенький сніг летить,
їх нероздільні
Вкриває сріблом пройдені стежки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2016
Окна стылых домов серебрит,
развлекаясь, луна,
Ветер в кронах деревьев
играет всё ту же
пластинку.
И красавица-ночь поняла –
ей опять не до сна,
И рассыпала звёзды,
стряхнув их
с любимой косынки.
Разлилась тишина,
погрузив всю округу в покой –
Отдыхает земля,
и баюкают сны наши будни.
Перемелется всё и,
как водится,
станет мукой
Завтра то, что вчера
нам казалось
безвыходно
трудным.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2016
Жила бабуся на краю села
В хатині за садочком
ледь-ледь видній.
Жила тихенько, долю не кляла,
Хоч доля та, як кажуть, незавидна.
Всі знали – з нею горе та біда
Ходили поруч ще з юнацьких років.
І заміж вийшла вже немолода.
В турботах загубила зовсім спокій.
Своїх дітей у неї не було,
Та довелось виховувать сиріток.
І вірила – колись її тепло
Повернеться від вже дорослих діток.
Повернеться?
Та вийшло навпаки.
Бо доля знову діяла зненацька:
Забули матір рідні діточки
В той самий час, як поховали батька…
Спочатку ще чекала: раптом хтось
Як не приїде – надішле листівку.
Та дива до тепер не відбулось:
З тих пір сама і доживає віку.
Можливо, плаче в тиші, може, ні…
Та молиться щоденно, просить Бога,
Щоб не лишав дітей і їх рідні
І душі освящав їм якомога.
А діти (хтозна, що в них там і як?),
Мабуть, до неї й думкою не линуть.
А старість мами – це пекучий знак,
Чекає до останньої хвилини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2016
Мама, не умирай!
Уже весна стучится в наши двери,
В твой сад вот-вот вернутся соловьи…
Я не готова (нет!) к такой потере,
Не просто жить без нежных рук твоих.
Мама, не умирай!
Ты так ещё нужна (пускай и взрослым) детям.
Твоя любовь, твои глаза, улыбка…
Как быть без них на этом белом свете?
Жизнь без тебя опустошенно зыбка.
Не умирай, мама!
Прости…
Прощай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2016
А ти знаєш, тобі до лиця
Сивина, що лягає на скроні.
Де знайшов ти такого митця,
Що тебе і від Часу боронить?
А ти віриш, роки – не тягар:
В серці зрілість, а очі – юнацькі.
Не дивися лишень в календар,
Бо ще в нього повіриш зненацька.
А ти чуєш, як серце горить
Від кохання, що в ньому співає
Не колись, не давно, у цю мить,
Коли руку мою ти тримаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016
Опять играет дождь свою сонату,
Написанную осенью когда-то.
Пускай без нот,
без инструментов тоже…
И всё-таки, на музыку похоже,
В которой всё из жизни-круговерти:
От гимна Страсти
и до марша Смерти.
Не потому ль унылый дождь осенний
Влияет и на наше настроенье,
Порой, взывая
к необычным чувствам…
Знать, и в дожде –
всесильное искусство!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2016
Этот день не забыть
никогда-никогда:
В дом, где всё так цвело,
постучалась беда.
Этот стук, словно гром
(так рвалась лишь гроза!).
По щеке у отца покатилась слеза:
– Как же так? – прошептал.
– Что случилось, сынок?
У тебя же вчера
службы кончился срок…
Ты ж писал, что служил
в тихом, мирном краю,
А сейчас я держу похоронку твою…
Опустился без сил:
– Чем утешу я мать?
Как скажу ей, что нам
больше некого ждать?..
Как поверить, что ты
не придёшь никогда?..
Боже мой! И за что нам такая беда?!
………………………………………….
А вокруг цвёл июнь.
А вокруг – соловьи
Разливали волшебные трели свои.
И скатилась с сиреневой ветки
роса…
И застыло мгновение в юных
глазах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2015
Брела по городу ночному,
Мне тишина пронзала душу.
Окутан город был истомой,
Которую нельзя нарушить.
И улетали молча мысли
В те, неизведанные, дали…
Но вдруг откуда-то из выше
Шальные ноты зазвучали.
До боли, до самозабвенья,
То плача, то, смеясь над скукой,
Играет. И в одно мгновенье
Я растворяюсь в этих звуках.
Я растворяюсь бесконечно –
Для сердца больше нет преграды.
Та музыка, она, как вечность.
А много ли вселенной надо?
Играет скрипка. Нет – трепещет,
Как огонёк святой свечи.
Играет скрипка – будит вечность,
И та пред гением молчит.
Играет скрипка. Как играет!
Мелодиям названья нет.
Играет скрипка – темень тает,
И пробуждается рассвет.
Играет скрипка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2015
Брезжит над городом
чистый рассвет
летний.
Всё, что нам ночь
прошептала вослед, –
сплетни.
Стали о чувствах
слова твои враз
ложью
И разобраться
в их смысле сейчас
сложно.
Солнце взойдёт,
и погаснут огни
всюду.
Эти мгновенья
прозренью сродни
будут.
Выйду в рассвет
по прозрачной росе
босой
И в своё сердце
впущу насовсем
осень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2015
Разыгралась ностальгия…
Как её унять?
Вспомнить годы дорогие
И внучат обнять.
Прогуляться с ними к речке
Или по лугам…
Или просто на крылечке
Слушать птичий гам.
Пригласить друзей на дачу
(В общем, просто так)
И гитару взять в придачу.
Скажите, пустяк?
Нет, на место встанут чувства:
Быть или не быть?
Жизнь – великое искусство.
Значит, нужно Жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2015
Под шум дождя в брезентовой палатке,
Забыв о буднях, сбросив груз забот,
На свежем сене отдыхать так сладко,
Что просто сердце просится в полёт.
И упорхнув в заоблачные дали,
Замрёт на миг и, душу бередя,
Вдруг подчеркнёт, как редко позволяли
Мы спать ему под лёгкий шум дождя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2015
С предрассветных трав,
свисая гроздьями,
Предвещая солнечный денёк,
Озаряя мир земными звёздами,
Зажигают зорьки огонёк.
Тут же соловьи –
певцы известные,
Пробуждая дремлющую глушь,
Трелями заманивают лестными
В этот мир, удачливых кликуш.
Где-то вдалеке, над сизой дымкою,
С настроеньем (а, возможно, без),
Ярко-красной шапкой-невидимкою
Солнце льнёт к подножию небес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2015
Мне сон приснился,
словно сказка, чудный
(Я рада этим необычным снам).
Сидели за столом (поверить трудно!)
С Зимою – Лето, с Осенью – Весна.
А во главе среди большого зала,
В лице красивой женщины (да-да),
Толь молодость,
толь зрелость восседала…
А кто она, не поняла тогда.
Весна «мадмуазель»
к ней обращалась,
А Лето говорило ей «мадам»,
«Почтенной дамой» Осень величала,
Зима, как «госпоже», давала дань.
Был этот сон каким-то необычным.
И взбудоражил так, как никогда.
Из любопытства, следуя привычке,
Его я попыталась разгадать.
Пришлось тогда
с упорством явным, с толком,
Мне в сонник заглянуть –
нет нужных слов.
И вдруг я поняла
(представьте, только!)
Что за столом была – сама Любовь!
Всё сразу стало ясно, ведь бесспорно
Любовь – она вне времени,
вне дней…
И ей всегда все возрасты покорны.
Вот почему в моём чудесном сне
Весна «мадмуазель»
к ней обращалась,
А Лето говорило ей «мадам»,
«Почтенной дамой» Осень величала,
Зима, как «госпоже», давала дань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2015
Душа… Вона, немов струна гітарна.
Торкнись її легенько – зазвучить,
І буде неповторна кожна мить,
І зрозумієш ти, що все не марно.
Душа… Вона, мов птаха вільнокрила.
І жити їй на гілці на простій
Комфортніше, ніж в клітці золотій,
Бо додає натхнення це і сили.
Душа моя (така вже в неї вдача)
Прозора, наче осінь золота,
Бурхлива, наче прожиті літа…
Така, якою ти її побачив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
Заблукаю у лісах поліських,
Відпочину у траві високій,
І вклонюсь тобі у пояс низько,
Краю рідний мій, зеленоокий.
Пробіжусь стежинкою, що в росах,
І нап’юсь джерельної води,
Квіти заплету в русяві коси
І повірю, що… нема біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
На моей ладони – незабудки…
Кто-то их, похоже, ради шутки
Разбросал на полевой дороге.
Взгляды их наполнены тревогой,
Стебельки привять уже успели
И, казалось, дышат еле-еле…
Поняв, что помочь им не по силам,
Я их тихо в травы опустила.
Там, где поутру сверкая, росы
Свой нектар живительный разносят.
Пусть цветам теперь
спокойно спится –
Жизни перевернута страница.
Только мысли бродят бесконечно:
Где же наши чуткость и сердечность?
Вовсе не сочувствуя другому,
Мы привыкли резать по живому.
Что ж, не ради шутки – для науки
Незабудки мне попали в руки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015
Не торопится, не стелется
Вдоль дороги санный путь –
Замела следы метелица,
Да и ты меня забудь.
Не тори дорожку свежую,
Не тыняйся у ворот.
Всё пройдёт зимою снежною,
Всё до свадьбы заживёт.
В небе звёзды светят ясные,
Говорят, что на мороз.
Всё, что делаешь – напраслина,
Всё, что скажешь – не всерьёз.
Под окошком не расхаживай,
Не в ушедшем чувстве суть.
Неслучайно кем-то сказано:
Время вспять не повернуть.
Зажурчат ручьи весенние,
Мир, как прежде, зацветёт.
Но и в этом нет спасения,
А, скорей, наоборот.
Что разбилось, то не склеится,
Что разлил – не соберёшь.
Больше не на что надеяться:
Что посеял, то пожнёшь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2015
Девчонка с непослушной
рыжей челкой
И паренёк, как ветер, озорной
Носились по двору,
и смех их звонкий
Заливист был, как ручеёк весной.
А у подъезда под кустом сирени
На лавочке (как, впрочем, и вчера)
Соседи (скажем, в возрасте) сидели,
Смотрели, как резвится детвора.
Солидные. Всё дружно обсуждали:
- Не та уже, мол, нынче молодёжь…
И лишь глаза их мысли выдавали:
Как жаль, что время
вспять не повернёшь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2015
Мне приснилась осень
Девушкой беспечной:
Словно летом, босой
Бегала вдоль речки.
В сарафане-мини
И с улыбкой милой
Взглядом тёмно-синим
За собой манила.
Распустила косы,
Машет мне рукою…
Неужели осень
Может быть такою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2015
Зарделось небо, как краса-девица,
Туман едва заметно стал стелиться,
Зажглась звезда.
За ней – вторая, третья…
Нет ничего прекраснее на свете,
Чем этот мир (закаты и восходы),
Где на душе легко,
светло,
свободно,
Там нет и лжи –
всё искренностью дышит,
И плещет жизнь,
как будто кто-то свыше
Покой вдыхает в чёткий ритм
природы,
В нём растворяя беды и невзгоды…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2015
То лёгким ветерком ласкает душу,
То дерзкой бурей рвёт её на части…
Перетерплю, смолчу, снесу,
не струшу,
Каким бы не подверглась я
ненастьям.
Судьба даст силу,
мудрость даст отвагу…
И вдруг поверив в эту лотерею,
Все беды запишу на лист бумаги,
Потом порву. И… по ветру развею.
Пускай летят в неведомые дали,
Чтоб затерялись там поодиночке
И никогда нигде не повстречались
Моих печалей мелкие кусочки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2015
Я иду не по жизни, иду сквозь неё,
Продираясь по терниям скверны.
Обжигаюсь предательством,
злобой, враньём…
Исцеляюсь любовью и верой.
Не смотря ни на что,
я люблю этот мир,
Потому что в нём ты есть и дети,
И друзья, и затёртые книги до дыр,
Соловьиная трель на рассвете…
И я верю, горит, как всегда,
впереди,
Тот очаг, где смогу я согреться…
Пусть снега,
пусть идут проливные дожди,
Там надеждой наполнится сердце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2015
Скатилась тихо с шёлковой ресницы
Предутренней росинкою слеза.
И заметалась раненою птицей
Растерянность в тускнеющих глазах.
«Я ухожу…» - читала бегло строчки.
Дрожал листок простужено в руках.
Душа рвалась на мелкие кусочки –
Пустоты заполняли боль и страх.
- Ушёл, ушёл… - в висках стучало бойко,
Как будто нет других на свете слов.
А рядышком сопел сыночек в койке –
Её надежда, вера и любовь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015
Це не біда,
коли мороз на дворі
Зігріти зовсім
нас не поспіша.
Біда тоді
(скоріше, навіть горе),
Коли морозом
дихає душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2015
Ще темрява панує.
Грають зорі,
І місяць десь замріяно пливе.
А у Десні від спокою прозорій
Вже щось бринить нестримано живе.
Це там, за лісом, майже непомітна
Крізь морок ночі стелить шлях зоря…
А води річки відчувають світло
І життєдайним подихом горять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2015
Світлиця Слова –
то Боже Світло,
Душі світлиця - гаряче літо,
Хоч всі стежини ведуть у Зиму,
Від нас залежить іти якими.
Світлиця Слова,
Душі світлиця… –
Людської долі святі криниці.
Наважся двері в них відчинити,
Відчуй дарунок високий –
ЖИТИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2015
Каждому нужны тепло и ласка.
Расскажу вам быль я, а не сказку.
Так давно, что вспомнить нету сил,
Дед у дома грушу посадил.
Каждый день лелеял он её,
Прогоняя с веток вороньё.
Подрезал, забыв про все дела,
Чтобы крона пышною была.
И весною всё на ней цвело –
Груш хватало, впрямь, на всё село…
Годы шли спокойной чередой.
Груша стала, как и дед, седой.
Но, как прежде, по весне цвела
И душою щедрою была.
Но, однажды, вдруг не стало деда…
Груша всё ждала, беды не ведав.
Всё на слух шаги его ловила.
А потом, как замерла, застыла…
Стали почему-то сохнуть ветви
И ломаться от порывов ветра.
Все в селе шептались: «Ну, дела!
Видимо, за дедом вслед ушла...»
А она в ответ всегда молчала,
Кроною, как прежде, не качала.
Толь жива была, толь не жива...
Но её не трогала молва.
Да и не к чему пустые речи.
На душе от них ни чуть не легче.
...Так бы и бродили мысли тучей,
Если бы не тот, чудесный, случай.
Как-то ранним утром по весне
Аисты на ветки сели к ней.
Оглядели молча всю округу
И кивнули, глянув друг на друга.
Закипела дружная работа –
Побыстрей закончить всё охота.
Долго ли, не долго ли возились,
Только своего таки добились:
Вот вам – аистиное гнездо
Сделано, сказать бы, «от и до».
К вечеру уселись дружно рядом:
Что ещё счастливым птицам надо?
Груша и не поняла сначала,
Что два дня, как будто не скучала.
Даже постаралась ободриться,
Чтобы было легче странным птицам:
Приподняла ветки (хоть с трудом),
Чтобы поддержать их новый дом.
По душе пришлась, наверно, пара
Груше, повидавшей виды, старой.
А узнав, что скоро среди веток
Будут жить знакомых новых детки,
Вдруг взбодрилась. Видно, поняла,
Что не так плохи её дела.
Плодоносить и она могла бы,
Если бы тоска не грызла, кабы...
Чтобы излечиться от печали,
Листья отпустила для начала.
Правда, только лишь на нижних ветках.
Но спасибо Богу и за это.
А чуть позже появился цвет.
Это ли не чудо, скажешь, нет?
Даже аист из гнезда спустился –
Важно груше в ноги поклонился.
И она, видать, ему в ответ
Ветками качнула (ветра ж нет?!)
Снова по селу пошла молва:
- Груша-то ведь дедова жива!...
А она тогда себя спросила:
- Неужели людям не по силам,
Неужели не сообразить,
Как не просто одиноким быть?
Что в безлюбьи – горю нет границ?!
И ОБЕРЕГАТЬ решила птиц...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2015
Остужена, обожжена любовью,
Ославлена, оскорблена злословьем,
Не знала ни поддержки, ни участья…
И всё же верит –
есть на свете счастье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2015
Отзвенело, рассыпалось росами
В бесконечных полесских лугах,
Отгремело июньскими грозами,
Заблудилось в июльских стогах.
Отшумело ветрами и ливнями,
Облетело листвой золотой,
И зимою морозной, красивою
Под серебряной скрылось фатой.
Пронеслось, и как будто порошею,
Заметает годами свой путь
Моё детство – безумно хорошее –
Не найти, не догнать, не вернуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2015
Такой денёк,
что не придумать лучше:
Сияет солнце в чистых небесах…
Возьму-ка шляпу я на всякий случай
Да, и в поля на полных парусах.
Кручу педали, не спеша, свободно.
Шуршат колёса, оставляя след.
Пусть говорят:
велосипед – не модно!
А для меня его надёжней нет.
Мы вместе с ним проедем все дороги,
У нас от каждой тропки – по ключу.
Порой душа от чувств особых
дрогнет:
И, кажется, – не еду, а лечу!
Куда там «Мерседес»,
иль что покруче?!
Им не свернуть с асфальта
и на … луг.
Велосипед – хоть и не очень звучно –
Всепроходимый и надёжный друг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2015
Путь до Харькова, ох, не близок…
И попутчиков череда.
Сколько встреч и разлук по жизни
Нам отведено в поездах!
Средь бесед о простом, привычном
(Будет правильней, о пустом),
Показалась не столь обычной
Речь старушки в чудном пальто:
– Мне осталось совсем немного
Сделать в жизни своей добра.
А потом – в новый мир дорога,
Подготовиться к ней пора.
Отмолить грехи на досуге
(То ли вольные, то ли нет),
Чтобы дети потом и внуки
Не держали за них ответ.
Попросить у друзей прощенье,
Коль обижен кто по судьбе…
А потом для души спасенье,
Может быть, получу себе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623814
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.11.2015
– Слышишь, моя любимая?
– Слухаю, мій коханий.
– Плачет зима гонимая.
– Скоро весна настане…
– Всё расцветёт, оживая.
– І задзвенять струмочки.
– Серце поёт, родная.
– Все до тепла охоче…
– Мир и покой, ты знаешь,
– Треба в кожній хатині?
– Ты мои мысли читаешь?
– Так має й бути в родині…
– Что ж, не поспоришь с тобою.
– Нічого нам ділити.
– Нужно, чтоб было спокойно
– В мирній країні жити.
– Русский язык мне привычен,
– Я – україномовна,
– Дети у нас двуязычны…
– Думаю, це – чудово!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623086
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2015
Время бессловесное,
Время беспощадное.
В детстве даже лестное,
В зрелости – не радует.
То в века растянуто,
То – одно мгновение.
Радости ли, тяготы –
По его велению.
Держит всех нас пленными
И во всеоружии…
Но всегда – бесценное,
И всегда всем нужное…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2015
Наша земле вільнокрила, рідна Україно,
Для синів своїх і доньок ти – одна-єдина.
Ти боролася невпинно за свою свободу
І сьогодні самостійна волею народу.
Квітни ж, мила Україно, від днини до днини
І принось добробут й щастя у кожну родину.
З краю в край твоїм народам в злагоді всім жити,
Мир і дружбу в своїм домі день у день кріпити.
Ти про всіх, а всі про тебе щиро будуть дбати:
Ти на все життя із нами, як із дітьми мати.
Квітни ж, мила Україно, від днини до днини
І принось добробут й щастя у кожну родину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621752
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.11.2015