| Сторінки (1/75): | « | 1 | » |
В лісі є руда красуня,
На м’яско вона ласуня.
Гарну шубку вона має,
І звірят малих лякає.
(Лисичка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635920
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.01.2016
Є господар у дворі,
Сам живе у конурі.
Його другом називають,
Дітки з ним усі гуляють.
А як прийде хто чужий –
Він гарчить і дуже злий.
(Собака)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635410
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.01.2016
Засиді́лись дві знайомі
У кафе одному.
Хоч всі теми й обсудили,
Та не йдуть додому.
Заказали по коктейлю,
Палять сигарети.
Мабуть, не пішли на користь
Затяжні декрети.
Ось відкрили нову тему –
Чи вірні їм милі?
І емоцій нескінчених
Пішли нові хвилі.
Аж тут раптом дуже чутно
Телефон співає.
Одна дама смартфон новий
З сумки витягає.
«Так, алло, це я коханий» -
Розмову почато.
«Ти приїдеш дуже пізно,
Бо ще справ багато?
Не чекати тебе зовсім
І лягати спати?»
Дама трубку положила
І пішли цитати.
Полилися матюками
Слова в різні боки,
Що на цього кобеляку
Пішли кращі роки.
Заспокоїлась легенько,
Коктейлю хильнула,
І знайомої своєї
Відповідь почула.
«Ти ж казала – чоловік твій
Все робить для тебе.
Ревнувати його сильно
Немає потреби».
«Ні, я зовсім не ревную –
Він несе все в хату.
Просто фантазую часто
І думок багато».
А. Курочка
12.01.2016 р.
Прошу ознайомитися з іншими моїми творами
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635407
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.01.2016
Бігає, стрибає,
По вулиці гуляє.
Молочку радіє
І нявкати уміє.
(Кошеня)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635172
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.01.2016
Запитав онук в бабусі –
Хто така коханка?
Хоче відповідь почути,
Ну і забаганка.
Що йому на це сказати,
Думає бабуся.
Як же правду приховати?
Зараз обізвуся.
«Ой, онучку, є коханка
Велика злоді́йка,
Бо вона де побуває,
Там лайки і бійка».
«Що ж вона таке украла?» -
Онучо́к питає.
«Може, що лежить погано,
Собі забирає».
Ледве втрималась бабуся
Від слівець гарячих:
«Ні, онучку, вона краде
Що стоїть добряче».
А. Курочка
10.01.2016 р.
Прошу ознайомитися з іншими моїми творами
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635170
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 12.01.2016
Котиться клубочок
Із гострих колючок.
Та це ж спішить додому
Маленький…
(Їжачок)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634985
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.01.2016
Minecraft — відома комп'ютерна гра з елементами симулятора виживания та відкритим світом, розроблена шведським програмістом Маркусом Персоном
Зранку очі відкриває,
Зразу ж пульт ТВ шукає.
По каналах поскакає,
Щось в планшеті погортає.
В туалет пошкандибає,
В телефоні там пограє.
Потім в спальню повертає,
За комп’ютера сідає.
Кнопку чорну натискає,
В монітора зазирає,
Мишку в руку укладає,
Інтернета умикає.
Гугла Хрома там шукає
І Майнкрафта запускає.
Сидить з друзями, і грає –
То будує, то вбиває.
А як батько, щось спитає,
То не чує й десь літає.
Вже і вечір наступає,
А ще й снідать не сідає.
Який день – ніхто не знає,
Бо вже мозок висихає.
Що тут скажеш – хто так грає,
В психлікарню потрапляє.
А. Курочка
10.01.2016 р.
Прошу ознайомитися з іншими моїми творами
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634983
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 11.01.2016
Що за звір по полю скаче –
Довгі вуха, куций хвіст.
В лісі він усіх боїться,
Бо маленький має зріст.
(Зайчик)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634811
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.01.2016
Як завжди зима з снігами
Прийшла в рідне місто,
І радіє цій події
Кожен особисто.
Замело кругом дороги,
Мости, тротуари.
На автобусних зупинках
Тільки й чути чвари.
В магазини хліб не возять,
Бо доріг немає.
Он юрба людей автобус
З снігу випихає.
Хтось лопатою махає –
Тільки толку з того;
Хтось санчатами із дітьми
Б’є вперед дорогу.
Там таксист із матюками,
Бо в’їхав в замети.
По засніженому місту
Ось такі сюжети.
У людей здали вже нерви –
Ідуть на пікети.
Всі кричать, лише німими
Стоять кабінети.
Де той мер – ніхто не знає,
Де його вся свита?
Тільки в мерії панує
Тиша цілковита.
Ось хтось вийшов і з порогу
В натовп щось керує,
Тільки його обіцянок
Вже ніхто не чує.
Тракторів у них немає,
Бульдозер – в ремонті.
МЧС давно працює
На сніжному фронті.
«Треба, люди, потерпіти» -
Мер включивсь завзято.
«А допоки усі дружно
Беремо лопати…»
Що ж не вічно сніг кружляє
І зима приходить.
Вічним є, що влада натовп
Лиш за носа водить.
Андрій К.
10.01.2016 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634788
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 10.01.2016
Ти сивою стала
За лічені дні,
Коли привезли
Твого сина в труні.
І серце спинялось
Твоє серед ночі,
Коли цілувала
Ти сина у очі.
Сльозами просила
І кликала Бога,
Бо мати без сина –
Душею убога.
Навіки прощалась,
Дитя хоронила.
Та сили не стало –
Обняла могилу.
Упала на землю,
Мов птаха безкрила.
«Прости мене сину»
І очі закрила…
Упала сльоза
Із тремтячих повік,
Бо мати дитину
Втрачала навік.
Андрій К.
08.01.2016 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634468
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2016
Ти ні на мить не завагався,
Бо зрозумів, що йде війна,
І першим в бій тоді подався,
Хоч це і не твоя вина.
Ти ні на мить не розгубився
І став на захист людських снів.
Ти з ГРАДами тоді зустрівся,
Хоча ти волі лиш хотів.
Ти ні на мить не відступився
Від своїх прагнень та ідей.
Ти з ворогом до смерті бився!
Ти вічним став в серцях людей!!!
Андрій К.
08.01.2016 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634216
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.01.2016
Як відомо на Хрещення
Цілюща водиця.
Омивають люди тіло,
Як дзвенить дзвіниця.
Ось і було цього ранку
Морозно і тихо,
А надвечір засніжило,
Свистить лютий вихор.
Ну й зібралися ми з кумом
Вечір цей зустріти –
Позмивати гріхи з тіла
І щастя узріти.
Наготовив кум вечерю,
Глінтвейну зварили.
А як трішки розігрілись,
То й заговорили.
«Ой, погода дуже люта» -
Кумові гово́рю.
«Та ви, куме, не давайте
Волю тому горю.
Зараз вип’ємо по чарці
Й підемо на річку.
Ополонку там пробили
Тільки треба свічку».
«Куме, свічка нам не в тему –
Ліхтаря нам треба,
Бо хурделиця надворі
Й снігу сипле з неба».
Одяглися дуже тепло:
Валянки, куфайки,
Шапки в’язані наділи
І штани із байки.
Вже підходимо до річки,
Віхола затихла.
Серед річки ополонка,
Вода майже стихла,
Тільки сніг сідає тихо
То на лід, то в воду,
Ніби хоче нагадати
Морозну погоду.
«Ну що, куме, роздягайтесь» -
Кум в мій бік киває.
«А я це сфотографую» -
І стоїть чекає.
Простелив на лід я килим,
Стою, роздягаюсь.
Як почав знімати майку,
Чую вже здригаюсь.
Роздягнувся я до стану –
В чому народився.
Сів на килим, ноги в воду
І враз прохмелився.
Каже кум: «То тричі треба
Під воду нирнути».
В мене ж ноги поніміли,
Не можу й дригнути.
Я не знаю, добрі люди,
Що то є за сила,
Яка мене в ополонку
Стрибнути просила.
Чи хто бачив, як тюлені
На лід виповзають,
Коли з моря на крижину
Від акул тікають?
Так оце природне чудо
Кум відзняв навіки,
Як я виліз з ополонки
У стані каліки.
Зуби цокають так сильно,
Мов станок працює.
Тіло ломить й теліпає,
Ніби біс танцює.
Губи хлопають, мов крила
У малого птаха,
А в трусах, мені здалося,
Став якийсь комаха.
Пальці ніг давно примерзли
До мокрого льоду,
І шкарпетки зміг надіти
З другого заходу.
Як штани надів і кофту
Тільки кум і знає,
Бо сказав він, що у горах
Так козел стрибає.
А як шапку одягав я –
Кум умер від сміху,
Бо мій чуб, немов Горгона,
Став йому на втіху.
Як купався кум у річці –
Історія інша,
Тільки зразу попереджу –
Моєї не гірша.
Мов пінгвіни по крижині
Бігли ми до хати,
Повсідалися до столу
І ну реготати.
Ото так ми на Хрещення
Із кумом купались –
Одні гріхи позмивали,
А інших набрались.
Андрій К.
07.01.2016 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634196
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.01.2016
Цього року дуже тепла
Осінь й дощовита.
І у кожного грибами
Комора забита.
Закомандувала жінка,
Досить байди бити,
І у ліс всім разом треба
По гриби сходити.
Ось, зібралися ми з кумом,
А з нами дружини:
Одна – Галя, інша – Валя,
Всілись до машини.
Заїжджаємо до лісу,
Ось гарна поляна.
А довкола довгі сосни
І трава духмяна.
Повитягували відра,
Ножі наточили.
І за добру грибну справу
Горло промочили.
Дві куми взялись за відра
І в ліс поблукали,
А ми з кумом почекали
Й за кущем присіли.
Кум з багажника торбину
Приніс із харчами,
Я швидесенько поляну
Накрив між корчами.
Остограмились за діло,
Закусили салом.
А як випили по другій –
Вже й гарненько стало.
Де по другій, там і інші –
За любов, за дружбу,
За нестримане бажання.
За футбол, за службу…
Ось по лісу, по травиці,
Промені гуляють,
А два кума під сосною
Сидять, спочивають.
Де була колись поляна,
Харчами накрита,
Там лиш слід їди лишився
І тара розбита.
Мить назад комусь хотілось
Ще й в карти пограти,
А тепер ніхто не може
І сло́ва сказати.
Три години проминули.
Грибники-дружини
Ідуть з лісу із грибами –
Два відра й корзини…
Ой, небачені таланти
Дружини відкрили,
Як нас з кумом під сосною
Матюками крили.
Півгодини промайнуло
З криками в окрузі:
То нас з кумом лікували,
То чорти нам друзі.
А як вдосталь накричались
Про гриби, про втому,
Посадили нас в машину
І мерщій додому.
Всю дорогу ми із кумом
Тихенько сопіли.
Оце ж треба по грибочки
До лісу сходили.
Андрій К.
07.01.2016 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634107
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.01.2016
Дивные звуки врывались в окно,
Я лег на кровать, начал слушать.
И в шепоте том разобрал лишь одно –
Танюша…
Я спал , мой покой охраняла луна,
Лишь звуки тревожили душу.
И в снах о любви вновь шептала она –
Танюша…
Нельзя не любить ее больше всего,
Нельзя ее голос не слушать.
Она моя жизнь, смысл бытия моего,
Вся юность моя.
О, Танюша…
31.07.1998 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628820
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2015
Среди темных небес загорелась звезда,
Обожгла мое сердце и ранила.
Не сдержал я любовь – полюбил навсегда
Ту звезду, что мне жизнь отуманила.
Как прекрасен тот свет, что увидел в глазах
Ее ясных, смеющих, играющих.
Как хотелось бы мне прочитать на губах
Пару слов о любви нерешающих.
Но далек Млечный путь – вечный путь в никуда
По котом вся жизнь моя стелется.
Не дано быть любимым тобой никогда,
Но в глубинах души все же верится...
25.03.1998 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628819
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2015
Погибала любовь накануне весны –
За три дня до величия света.
Только тихо в ночи были вздохи слышны,
Недопетого сердцем сонета.
Погибала любовь предрассветной порой,
Но без слов и молитв о пощаде;
Накануне весны, в полусонный покой,
Под удары дождливой эстрады.
29.02.2000 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628697
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2015
Все в жизни начинается сначала,
Так говорят законы и слова.
Но то, о чем минуту ты мечтала,
О том останется навеки лишь молва.
Все в жизни начинается сначала,
Порой от счастья хочется летать.
Но то, о чем минуту ты мечтала,
О том уже не стоит вспоминать.
Все в жизни начинается сначала –
Судьба твоя откроет новый путь.
Но то, о чем минуту ты мечтала,
Заполнит скоро его большая грусть.
Все в жизни начинается сначала.
И если надо выбрать – не робей.
Но тот, о ком минуту ты мечтала,
Все сбережет, до самых своих дней.
Все в жизни начинается сначала,
Так говорят законы и слова.
Но то, о чем минуту ты мечтала,
О том, останется навеки лишь молва.
04.11.2000 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628695
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2015
Мой друг, бесценный и любимый,
Как трудно жить с тобой в дали.
Я не стыжусь души ранимой,
Но жизнь, как лодка на мели.
Нас разделяет расстоянье –
Так видно велено судьбой.
Но все же в радость и в страданье
Ты будто рядышком со мной.
А как все было – наша встреча,
Случается так в жизни раз.
Но почему-то каждый вечер
Все больше было теплых фраз.
И пусть раздор все в мире губит,
Но стоит для того и жить –
Покуда верим, ждем и любим,
Покуда дружбу не забыть.
02.09.2000 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628151
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2015
Ой дозріла кукурудза
За селом, у полі,
Ніби манить всіх до себе –
Рвіть мене доволі.
Ось, і ми зібрались з кумом
Вночі погуляти,
І, звичайно, по мішечку
Качанів нарвати.
Повставали дуже рано –
В селі всі ще спали.
А ми з кумом вже до поля
Разом добігали.
Пострибали в кукурудзу,
Тихенько присіли,
Озирнулися довкола
І взялись за діло.
«Наламаємо ми, куме,
Качанів сьогодні?» -
Запитав тихенько в кума,-
«Ви зі мною згодні?»
«Я, звичайно, з вами згоден», -
Кум Андрій зазначив.
«Тільки б нас отут у полі
Ніхто не побачив.»
«А кого нам тут боятись?» -
Запитав я в кума.
«А Петренко, наш дільничний,
Ти про нього думав.
Знаєш скількох того року
Він спіймав у полі?
За мішечок кукурудзи
Сидіти в неволі?»
«Так, давайте, з вами куме
Закриємо тему,
Бо у мене заніміли
Руки аж до щему…»
Наламали кукурудзи
По мішку ми з кумом.
Вже й зібралися додому,
Коли раптом, з шумом,
З кукурудзи виринає
Щось страшне, з мішками –
Це ж Петренко, наш дільничний,
Та ще й з матюками:
«І чого вам всім не спиться? –
Сердито питає.
«Ми не бачились сьогодні» -
Й косо поглядає.
«Ні, не бачились» - ми з кумом
Крутим головами,
А він взяв мішки на плечі
Та й пішов рядками.
Поніміли ми із кумом,
Немов після грому.
Похватали кукурудзу
Та й мерщій додому.
Зупинились у посадці,
Подих перевести,
Бо до хати ще далеко
Качани нам нести.
Як світліше стало в полі,
Ото вже сміялись –
Двадцять постатей з мішками
Між рядків тинялись.
Он Петренко свої міхи
У причіп складає,
Там сусідка качанами
Мішок набиває.
Хтось із повними мішками
На коні рудому.
А ми, з кумом, насміявшись,
Поплелись додому.
Андрій К.
12.12.2015 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628148
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 12.12.2015
Порой любовь – немая тень,
Оковы боли и разлуки.
Приносит снова в сердце муки,
В тусклых оттенках хмурый день.
Прекрасен майских дней рассвет –
Лучами солнце золотится,
Земля и небо веселится,
Но в этих красках счастья нет.
На небесах горит луна.
В минуты ночи, как и прежде,
Горя лучом живой надежды,
Во сне является она.
Сплывает ночь, но я не сплю:
Летают где-то мысли в мире,
И в тишине ночной квартиры
Лишь слышен шепот «я люблю»…
Уйдет весна, пройдут года,
Но твоих глаз очарованье
Избрал себе я в наказанье,
Мне не забыть их никогда.
26.02.1998 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627708
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2015
Нет покоя, нет и сна…
Что сказать уж о веселье?
Я – один, и ты – одна.
Как же горько это зелье.
Но, храня всю дрожь тревог,
Пью вино из чаши боли.
Пью за то, что даль дорог
Оказалась в твоей воле.
Не таю на сердце зла,
Но терзает что-то душу.
Помню, как ты тихо шла,
Ну а я стоял и слушал…
Позабылось все собой,
Одного лишь не забуду –
Ты была моей судьбой,
Как любил, любить и буду.
05.12.1997 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627707
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2015
Привет, любимая. Прости, что потревожил.
Прошу тебя - прочти мое письмо.
Не зная как, но больше года прожил
Я без тебя ,но все не столь важно.
Ты далеко сейчас уже быть может
И голубь мой к тебе не долетит,-
Наверно Бог судьбу мою так сложит,
Но только он за все меня простит.
Я так давно тебя уже не видел:
Ни твоих губ, ни щек, ни даже глаз.
Зачем тогда я все возненавидел –
Прощальный взгляд и эхо горьких фраз.
А, знаешь, ведь не правы оба были -
Нельзя было терять наше тепло.
А мы, не зная, любовь свою сгубили,
Сгубили то, что радостно цвело.
И что теперь – не видим мы друг друга,
А повстречавшись – слова даже нет.
Я помню, как дрожала вся округа
От счастливых и юных наших лет.
Я помню, как сейчас, все наши встречи.
Как каждый день лишь о тебе мечтал,
Как в танце нежно брал тебя за плечи
И жал к груди, и в губы целовал.
В любви мы в одно целое сливались
И жили лишь друг другом каждый день…
Но как-то неожиданно расстались,
Но как-то между нами стала тень.
Чего-то мы с тобой не доглядели,
Но, кажется, не стоит нам жалеть,-
Любви мы отдавались, как умели.
Зачем тогда печалью нам болеть?
Прости меня, что отнял твое время.
Хоть миг, но мне хотелось быть с тобой.
И если что не так – ведь я не бремя,
Мне просто только ты даешь покой.
Прости – прощай. Покой обрел я снова.
Быть может встретимся когда-то с тобой вновь.
Быть может все вернет счастья подкова.
Я рад был встрече. Прощай, моя любовь!
26.06.2001 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627391
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2015
Во славу Бога будь благословенна
И святость имя навеки сохрани.
Моя молитва два года неизменна –
Храни Господь, храни тебя, храни…
Случилось так, что память лишь осталась,-
Не укоряй себя и не вини.
Моя судьба любовью увенчалась,
Храни Господь, храни тебя, храни…
Не сожалей о том, что не сложилось,
Прошу тебя – себя не обмани.
Быть может это просто нам приснилось.
Храни Господь, храни тебя, храни…
Я, как и ты, как есть все, так оставил.
В последний раз в глаза мои взгляни.
Лишь твое имя навеки я восславил –
Храни Господь, храни тебя, храни…
17.05.2001 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627390
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2015
Пять майских роз в одном букете,
От всей души, не пряча глаз,
Я подарил ей на рассвете,
Как дарят в жизни только раз.
Одна из роз, как-будто тайна,
Темнее самой страшной тьмы.
В букет попала не случайно,
Ведь вечной тайной стали мы.
Вторая – солнечного света,
Желтее тысячи мимоз.
Напомнит нам былое лето,
Минуты радости и слез.
А третья – словно снег пушистый,
Так бел и чист цвет лепестков.
Окрасила букет душистый
В знак памяти прекрасных слов.
Четвертая – пылала кровью
И резко обжигала взгляд.
Ведь стала ты моей любовью,
А это больше всех наград.
А роза пятая – всех краше,
Сравнишь ее разве с тобой.
Пусть розовое счастье наше
Увековечится судьбой…
Я подарил своей любимой
Букет прекрасных майских роз,
По-своему неповторимых,
Как талисманы наших грез.
10.07.1999 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627035
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2015
Смотрит ночь полусонно в окошко,
В звездной пыли весь город стоит.
Спит любимая, щечка в ладошке,-
Как прекрасна она, когда спит.
Как спокойно лицо до безумства:
Ни тревоги в нем нет, нет ни зла.
Тихо спящая – это искусство,
Жаль одно – ночь в маю так мала.
Я у края кровати присяду.
Прошепчу еле слышно «люблю».
Нет прекраснее в мире награды -
Видеть спящую юность свою.
И ничто – ни звон поздней эстрады,
Ни застывшая в небе луна,
Пока возле любимой я рядом,
Не нарушат покой ее сна.
11.07.1999 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627029
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2015
Которую я ночь уже не сплю.
Исчез покой мой, исчезли и мечты.
Люблю тебя, люблю, люблю, люблю…
Лишь только ты, лишь только, только ты.
Тепло вчерашних встреч в душе храня,
Я чувствую цветет во мне весна.
Ты для меня, ты для меня, ты для меня
Всегда одна, всегда, всегда одна.
И слышу я, как в сердце в глубине,
Стучит сильнее вновь, и вновь, и вновь…
И ты пришла в полночной тишине
Любовь моя, любовь моя, любовь.
07.11.1997 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626783
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2015
Дыханьем ветра тревожит тишину
Прохладный вечер осеннею порой.
Мерцают звезды – на них я не взгляну,
В моих глазах лишь только образ твой.
Касаясь губ, ласкает гладь волос
Твое лицо оттенка бледной розы.
Бездонный час в мгновенье перерос
И в моем сердце зимние морозы.
Прощальный взгляд. И тень твоей руки
Скользит из рук моих, их покидая.
Без глаз твоих я гибну от тоски,
Без губ твоих, как ночь прожить не знаю.
02.11.1997 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626782
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2015
Коли стоїш на перехресті
І маєш сумнів, де твій шлях;
Коли в житті є справа честі,
А не лише забити цвях.
Коли вдихаєш на всі груди
І маєш силу до життя;
Коли тобі дякують люди
І це є сенс твого буття.
Коли за першої нагоди
Приходять друзі у твій дім;
Коли де ти – одні пригоди,
Та ти не спинишся на тім.
Коли ти знаєш щось напевно,
Або у сумнівах згубивсь;
Коли за справу взявсь ти ревно
І ні на мить не розгубивсь..
Можливо так і має бути,
Можливо не туди ти йдеш,
Та лиш тобі все це сягнути,
Бо ти своїм життям живеш.
12.08.2014 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626585
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2015
І знову любов із смутком оповилась,
Бо знову ти у сні мені наснилась.
Така проста була ти, така мила,
Своєю посмішкою мить спинила,
І все шептала, кликала, манила.
І я не знав, чого мені чекати,
Та серцю так хотілося кохати –
Кохати, щоб не так було як звично,
Кохати, щоб любов жила довічно,
Щоб радість і журба сплелись велично.
20.12.2001 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
Заказала із Китаю,
На Алі-Експресі,
Нові ліфчики Тамара
Зі складу в Одесі.
Привезла кур’єрська пошта
Посилку додому,
На коробці, щось китайське,
А що – невідомо.
Розкриває ту коробку,
Товар розглядає.
В етикетці жодних літер
Знайомих немає.
Ну та добре, приміряє
Ліфчик той новенький,
Бо в Тамари груди ті ще –
Здорові, кругленькі.
Перед дзеркалом швиденько
Ліфчик одягає,
А як його застібнути,
Тільки чорт і знає.
Підійшла до ноутбука
Відповідь шукати –
Як ці довбані китайські
Замки застібати.
Щось набрала, швидко встала,
Зомліла в вітальні.
На екрані був переклад –
«Гамаки двоспальні».
Андрій К.
04.12.2015 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626277
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.12.2015
Захотілося нам з кумом
Свіженького м’яса,
І рішили заколоти
Кабана Черкаса.
Наточили ми кинджали,
Заплели мотузку,
І в останній путь проводить
Сіли їсти юшку.
Зарядили по стакану,
Картоплі поїли.
Після другого заходу
Щось загомоніли.
Реготали, веселились,
Пісень заспівали,
І як самогон скінчився –
Черкаса згадали.
Ось підходимо до сажу,
Де кабан чекає.
Двері навстіж всі відкриті,
А його немає.
Обходили ми із кумом
Двір весь та городи.
Щоб ти здох кабан проклятий,
Бісова порода!
Вже й по вулиці ходили,
І в сад завітали.
Огородину сусідам
Усім потоптали.
Повернули до посадки -
Попадись, звірюка.
І коли в кущі залізли,
Чуємо, щось хрюка.
Ми тихесенько із кумом
Обходимо звіра.
Ось і зовсім видніється
Поросяча шкіра.
Кум з ножем, а я із міхом,
З кущів вибігаєм.
А там стоїть кабан дикий
І землю зриває…
Я не знаю, яка швидкість
У машин спортивних,
Тільки бігли ми із кумом
В позах дуже дивних.
Вже добігли ми й до саду,
Що росте у кума.
А Черкас наш під гілками
Стоїть, груші хрума.
Він на нас так подивився,
Що за дивні люди,
І побіг собі додому.
А ми, як приблуди,
Повсідалися на лавці,
В грудях калатає.
Нема чого й розказати,
Як хто запитає.
Ну так ось, шановні друзі,
Усі пам’ятайте –
Ви спочатку зробіть справу,
А тоді гуляйте!
Андрій К.
04.12.2015 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626276
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.12.2015
Ой, не здоєна стояла
На фермі скотина,
Бо із вечора гуляла
Доярка Галина.
Сонце встало і по небу
Тихенько гуляє.
Наша Галя о десятій
Очі відкриває.
Чорні плями під очима,
На скроні пір’їна,
Ще й з волосся позвисали
Залишки із сіна.
Мабуть, губи були вчора
Пухкенькі, червоні,
А сьогодні все на вигляд,
Мов топтались коні.
Оце були посиденьки
У дівчат учора,
Що на ранок за домівку
На фермі комора.
Десь і туфлі завалялись,
Лиш каблук в кармані.
Та це були всі дівчата
Вчора ще й у бані.
Сонце високо вже встало,
Нагріває небо.
Наша Галя йде в корівник –
Корів доїть треба.
Ой, замукали корови,
Бо у них це свято.
А Галинка з овочевим
Прощалась салатом.
Взяла відро Галинонька,
До стайні підходить,
А її нечиста сила
Кудись в боки водить.
Поставила табуретку,
За вим’я взялася
І знову в обіймах
З відром обнялася.
Подивилася корова,
Яке в Галі горе,
Підступилась до відерця
Та Галі й говорить:
«Ти Галинко не хвилюйся,
В житті так буває.
Ти мене тримай за вим’я,
А я пострибаю!»
Андрій К.
03.12.2015 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625998
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 04.12.2015
Маю кума я Андрія.
Мужик - той що треба.
Як зустрінемося разом,
Щастя аж до неба.
Раз поїхали ми з кумом
Риби половити,
Тільки кум рибак не дуже
Йому краще б пити.
Ось уже ми на ставочку,
Вудки розкладаю.
А мій кум вже за торбину
Й сто грам наливає.
Я дивлюсь за поплавками
І корм розминаю.
Кум Андрій з скляної тари
До дна допиває.
Сиджу в березі, тамуюсь,
Вудки закидаю,
Та ні риби, ані рака
До сих пір немає.
Що то біса за рибалка,
Коли кльов не бачиш.
От спіймаєш як рибину,
Від радості скачеш.
Вже пів ранку промахав я
Вудками даремно,
Мабуть кльову не побачу
Сьогодні напевно.
Вже й забув про того кума.
Та кумець мій, чудо,
Вже підвипив горілочки
І й до мене блуде.
«Наловив уже багато?» -
Кумець мій питає.
Я крізь зуби проціджую:
«Нічого немає…»
Кум цигарку закурив ще,
Повітря вдихає,
Десь знайшов своє вудлище
І поруч сідає.
«Я тут трішки порибалю,
Ти ж мені дозволиш?»
«Давай, давай, попробуєш,
Може ляща зловиш!»
Засміявся я тихенько
Та й дивлюсь на кума,
А він вудку розмотує,
Щось про себе дума.
Кум і дно уже заміряв,
Черв’яка шукає.
На гачок надів наживку
Й коньяк витягає.
«Що він буде ще робити?» -
Про себе питаю.
Кум в коньяк змочив наживку
І в ставок кидає.
«Ти чи дурень? - я не втримавсь,-
Що ти ото робиш?
Тут і так клює погано,
А ти ще нашкодиш».
Кум Андрій коньяк надпивши,
Крикнув – він щось знає,
І хвилинок через десять
Ляща підсікає.
В мене посмішка змінилась
На криву гримасу,
Коли кум на берег витяг
Кіло триста масу.
Я на рибу подивився,
Як хвостом тріпоче.
Кум Андрій мені і каже:
«Риба ж також хоче…»
От і знайте, любі друзі,
Які снасті брати,
І якими ще кормами
Рибу годувати.
Андрій К.
03.12.2015 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625997
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 04.12.2015
Розбалакались дві бабці
На інтимну тему.
Біжить каша, внуки плачуть,
А їм все даремно.
Одна каже: «Боже, Мотре,
І було ж кохання –
Полюбила я Миколу
На його прохання.
Як любила його сильно,
Мотре, Боже милий,-
Був він гарний, наче ясен,
Мов орел сміливий».
Мотря скоса подивилась:
«Що ти таке кажеш.
Твій же миленький п’яниця,
Крикне – так і зляжеш.
А вже лайки в нього скільки…
Цим він мабуть й красен.
Так що, Минько, твій Микола –
Дуб він, а не ясен».
1999 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625743
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.12.2015
Стелився сніг, мов з вишні цвіт,
Зимою у полях гуло.
Дитя з’явилося на світ,
До неба руки простягло.
І навіть зорі з височин
Дитину тихо озоряють –
Навіки-вічні прославляють,
Бо народився Божий син…
І був у ніч ту Божий знак –
Спустився янгол у хатину.
Сказав від ймення Бога так –
«Ісусом кличте цю дитину…»
Й вклонився в ноги людський рід
Перед дорогою Христа,
Хоч доля була й не проста –
Урятувати білий світ.
І він не знав спокійного життя:
Творив добро і інших того вчив.
Спиняв убивць, взивав до каяття
І лютих ворогів своїх любив.
Та віковічним виявився гріх -
Ніхто не хотів душу рятувати.
І іродові слуги на хресті
Лишили сина Божого вмирати…
Та він не вмер – піднявся із могили
І сорок світлих днів віщав своє життя.
А потім в небеса до Господа полинув,
Він молиться тепер за наше майбуття.
Моліть же тепер, люди, у Господа прощення,
Вклоняйтесь йому в ноги, бо сплати час прийде.
Повернеться Ісус й його благословення
На грішну й люту душу ніколи не зійде.
03.12.1999 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2015
Іде відлуння опівнічних дзвонів,
Щаслива звістка будоражить кров.
Старі годинники забили в тяжкій втомі,
Бо рік Новий, бо рік Новий прийшов.
Яскрава зірка в небесах палає,
Що в зимню ніч зійшла на небо знов,
І своїм світлом все живе вітає,
Бо рік Новий, бо рік Новий прийшов.
Дзвенить кришталь, піднесений угору,
Злітають з вуст мільйони слів-промов.
Лунає сміх у найщирішу пору,
Бо рік Новий, бо рік Новий прийшов.
Нехай у цьому році усім без зла живеться,
Щоб кожен щастя мав, зорю свою знайшов.
Хай ворог ворогу́ без люті посміхнеться,
Бо рік Новий, бо рік Новий прийшов.
03.12.1999 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625482
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 02.12.2015
Підніми свої смутні очиці
І поглянь в ясні очі мої.
В них побачиш ти сяйво жар-птиці,
В них побачиш бажання мої.
Підніми свої очі, благаю,
Подивись - вже довкола весна.
Час кохати – тебе я кохаю,
І натягнута в серці струна.
Доторкнись і вона заспіває,
Забринить мелодійним «люблю».
Моє серце на тебе чекає.
Свою долю про тебе молю.
Я навіки в твоєму полоні.
В божевіллі чекаю на ніч,
Щоб у снах цілувать твої скроні,
Щоб побути разом віч-на-віч.
Вже давно хочу втілити мрії
У життя і хвилину ловлю.
Підніми свої виразні вії –
Я тебе, о кохана, люблю.
Не тримай, відпусти всі бажання,
Хай з’єднаються наші серця.
Й без вагань, і на них нарікання,
Ми підемо до щастя вінця.
10.04.1999 .р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015
Над рікою, край долини,
Де пройшов козацький шлях.
В дні суворої години
І поліг навіки лях.
Де панують буревії
Та прадавня сивина,
Де щоночі зорі мріють
І спокою глибина.
Де щороку, серед літа,
Золотиться вся земля,
Сонцем лагідно зігріта,
Й чути пісню журавля.
Що на провесні далеко
Закружляє в небесах
І порине в мандри легко,
Як літають тільки в снах….
Тільки там забудеш горе,
Всі невдачі і печаль.
Пригадаєш пісень море
І помандруєш в синю даль.
У піснях, а може в мріях
Ти пізнаєш справжній рай
Й зрозумієш, що найкращий
Славний Гадяцький наш край.
03.11.2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625233
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2015
Не сумуй, що знову пада сніг,
Що в душі зимова заметіль,
Не вертай минуле – часобіг
Допоможе зняти тяжкий біль.
Не сумуй за тим, що все пройшло,
Не тримай образу на життя.
Вже померло те, що так цвіло,
Відійшло навіки в забуття.
Не сумуй, що серце ще болить,
А думки далекі від промов.
Ще колись наступить світла мить
І любов’ю скажеш на любов.
25.02.2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2015
Ти не вір словам, благаю,-
Криком крає серце душу
Та вуста все промовляють:
«Залишити тебе мушу…»
Ти не вір словам, кохана,-
Не казав, що не кохаю.
Ти завжди була бажана,
Кожну зустріч в серці маю.
Я б віддав усе, щоб лише
Не блищали в очах сльози.
Не було в житті миліше…
Та гримлять осінні грози.
Проведи мене до клубу,
Де освідчився в коханні.
Я тебе, кохану, любу,
Поцілую раз в останній.
Пригорну до серця з болем,
Розцілую твої очі…
Десь за цим зораним полем
Дні тривог, безсонні ночі.
28.10.1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Коли в твої очі дивлюся,
Пригадую роки юнацтва.
І я тоді тихо сміюся,
Згадавши минулі дивацтва.
Коли в твої очі дивлюся,
Я лину в недавнє минуле,
Де палко в навчанні труджуся,-
Шкода, що усе промайнуло.
Коли подивлюсь в твої очі,
У серці розквітне кохання.
І вранці, і вдень, й серед ночі
Ти перший мій біль і останній.
26.03.1998 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Ти з’явилась мерехтливою зорею
І потрапила у плин мого життя.
Я щасливий, що й над долею моєю
Відгриміли грози забуття.
Я щасливий, бо ти краща з подруг моїх,
І сестрою від душі тебе зову.
Ти смієшся – і я бачу в очах твоїх
Дивний світ пісень і чарівну красу.
Кожне слово твоє, що із вуст злітає,
Обернувшись птахом, пестить мені слух.
А про очі… очі. Хто про них спитає?
А у мене ж просто відбирає дух.
І живу в турботах, маючи надію,
Може ти й для мене колись знайдеш час.
Може колись вітер минуле навіє
Й ти згадаєш дружбу, що єднала нас.
15.08.1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2015
Ми часто ви́рoдками кличемо людей,
Хто своїм виглядом до болю нас лякає,
Хто за манерами нагадує «звірей»
І хто гидоту і відразу викликає.
Ми боїмось до заніміння у серцях
І свято віримо – в житті так не буває.
Та десь в душі зароджується страх,
Що людяність у людях убиває.
Та справжній ви́рoдок не той,
хто є страшний,
Хто у каліцтві все життя страждає,
А той, хто у проханнях є німий,
І в час біди обличчя відвертає.
Ви́рoдок – це той, хто без жалю
На матір рідну руку підіймає.
Ви́рoдком є той, хто з кришталю
Їсть лобстерів, коли народ вмирає.
Ви́рoдок без сумнівів в душі
Зламає гілку, життя чи, навіть, долі.
Ви́рoдки, безбожні торгаші,
Хто здав країну, зігравши свої ролі.
Андрій К.
13.04.2014 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624697
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2015
Я до сих пір дивують , чом осені тієї
З нестриманим бажанням до тебе підійшов.
Не знав тоді нічого, крім посмішки твоєї,
Не знав, що свою долю, в очах твоїх знайшов.
Я з погляду одного у світ весь закохався,
Де ти жила ці роки, небесна і свята,
І кожної хвилини тобою милувався,
А ти була прекрасна, мов осінь золота.
Де й розум враз подівся: в душі лунали вальси
І серце щебетало мелодії весни.
Ми слухали з тобою прекрасних днів романси,
Ми чули, як на землю спускали зорі сни…
Та час летить невпинно і нас весна зустріла.
Півроку, мов хвилина, згубились між віків.
Чекала – як хотіла, кохала – як зуміла,
А я життя сильніше любити не зумів.
Я вдячний своїй долі за те, що тебе знаю,
За те, що ти зі мною, хоча вже тільки в снах.
Тепер вже не дивуюсь, бо я тебе кохаю,
Бо ти у моїх мріях, написаних віршах.
03.04.1998 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2015
Виростають діти,
Крила розкривають.
Наче дивні квіти
Щодня розквітають.
Розкривають крила
І злітають в небо –
Доля їх зманила,
Бо так певно треба.
Поведе їх доля
У далекі краї,
Де небесна воля,
Дзвінкі водограї.
Водограї долі –
Мить, і все змінилось.
І все мимоволі
В роках розгубилось.
Розгубились мрії,
Дитячі забави.
Де жили надії –
Буднів злі вистави.
Життя – сумні ріки,
Ніч – турботи днини,
Та найкращі ліки
Рідної хатини…
Виростають діти,
Крила розкривають.
Наче дивні квіти
Щодня розквітають.
І куди б не літали,
Здолала б де втома,
Щоб вчасно згадали –
Чекають вас вдома.
12.11.2001 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624473
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2015
Даже если ты грешницей станешь,
И познаешь запретную сласть,
Только сердце мое не обманешь –
Я приду, чтоб к ногам твоим пасть.
Мир души твоей больно далекий,
Полон тайн, неизвестных глубин.
Пусть твой взгляд и сквозной и глубокий,
Лишь бы я был тобою любим.
Пусть со мною всегда весна-лето,
А вокруг тебя осень-зима,
Но милее нигде в мире нету –
Ты давно меня сводишь с ума.
Сколько раз я пытался забыться –
Невозможно тебя позабыть.
Остается лишь только молиться,
И надеяться, верить, любить.
23.03.1998 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624261
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2015
[b]Я кохаю тебе…[/b]
Так ніхто не кохав… (В.Сосюра)
Я кохаю тебе усім серцем своїм,
Як ніхто ще ніколи у світі,
Ти для мене одна у коханні моїм.
Ти – красуня-весна серед квітів.
Метушаться думки, лиш побачу тебе,
Лиш зловлю теплий слід від усмішки.
Задля щастя твого не зжалію себе,
Не зшкодую нічим анітрішки.
Відшукаю скарби, досягну неба край,
Переллю семи цвіт в твої очі.
Я тобі доведу, що на світі є рай,
Не згаси лиш зорі серед ночі.
Хай палає вона в пору темних ночей
І освітить дорогу до тебе,
Я помру без кохання, без ясних очей –
Не лишай мене тільки, не треба.
Я кохаю тебе усім серцем своїм,
Як ніхто ще нікого у світі.
Ти для мене одна у коханні моїм,
Я потрапив до тебе у сіті.
03.10.1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Я звертаюсь до тебе, владо!
Тобі вручено мою долю.
Хочу жити своїм ладом
І здобути свою волю.
Скільки треба життів людських?
Скільки треба смертей марних?
Щоб апетит твого ЕГО стих,
Щоб дожити до днів безхмарних.
Я благаю тебе спинитись,
Не робити розколу країни -
Брат від брата почав боронитись.
Але ж ми є народ єдиний!
Збережи нашу рідну країну –
Край квітучий і край свобод.
Не роби з України руїну,
Не вбивай її, твій народ.
Андрій К.
02.03.2014 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624030
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2015
Дивлюсь на темне небо,
Глибока сіра ніч.
Хотів прийти до тебе,
Побути віч -на- віч.
Та ти мені сказала
«Сьогодні, мабуть, ні»
Й розмову перервала.
А що робить мені?
У що півночі вірить?
Куди подіть думки?
Чи з ким ти? Перевірить?
Чи може навпаки?
Сиджу, тамуюсь вдома
І слухаю пісні.
А тіло бере втома
І чую уві сні,
Хтось кличе мене тихо.
Відкрив свої я очі
І бачу, як на втіху
Красуню серед ночі.
Вона очей не зводить
І манить за собою.
Тихесенько підходить
І пахне так тобою.
«Прокинься ж любий, милий.
Це я прийшла до тебе.
Щоб знав, як це – безсилий,
Й любити, кого треба!»
08.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
Коли на серці жмуть морози
І вітер душу холодить.
Скажу тобі, ніякі сльози
Не змусять вірить і любить.
Коли пусті слова злітають
Із вуст далеких і чужих,
А очі в бік кудись тікають,
І ти ніяк не зробиш вдих.
Коли тремтячими руками
Ти дістаєш свій телефон,
Й тікаєш геть кудись думками
І віриш, що лише це сон.
Не треба жити цій надії,
Візьми у руки ти себе.
Повір, що є ще інші мрії.
Повір, благаю я тебе.
08.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015
На під’їздах до нашого міста,
Забуяла квітнева весна.
Тільки радість від цього двоїста,
Наче змінює грім тишина.
На під’їздах до нашого міста,
Зацвіли вже вишневі сади.
І хоч квітне трава шовковиста,
Та тривожать цей спокій сліди.
На під’їздах до нашого міста,
БТРи в окопах стоять.
Це не фокус ілюзіоніста –
Танки справді межу боронять.
На під’їздах до нашого міста,
Дуже гарна погода, ясна.
Вже на взводі ракета сріблиста.
Та чи винна у цьому весна?
Андрій К.
24.04.2014 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623782
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.11.2015
Зірвав із клена вітер два листочки,
На павутинні виснуть крапельки роси,
І хризантемам сонце ніжить пелюсточки –
Простий етюд осінньої краси.
Іде іще, в якому іще краю,
Так світить сонце, колосяться поля?
Нема гарнішого від Лесиного гаю,
Бо цим і щедра Гадяцька земля.
Куди не глянь, куди лиш погляд лине,
Довкола й всюди гармонія життя:
Жива ріка, по берегах долина
І стара круча – мара з небуття.
І між віків живе одне єдине слово –
Матусю Гадяччино, ріднесенька моя.
Як любо подивитись – ти квітнеш веселково,
І славиться навіки доленька твоя.
Твоє ім’я по світу з усіх усюд лунає,
Воно у нотах, віршах і навіть у піснях.
Пірнає під водою, у небесах літає,
Чи просто теплим словом залишилось в серцях.
Для тебе жоден син нічим не пошкодує,
Із честю пронесе святе твоє ім’я.
Він у тяжку хвилину найперший порятує,
Бо цим і щедра Гадяцька земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623501
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2015
Зеленіє луг широкий,
Вітер трави колихає,
Ніби океан глибокий
Вгору хвилі підіймає.
Ось здійнявся птах із хвилі
Та полинув в небеса,
І летить, мов на вітрилі.
Ну хіба ж це не краса?
В’ється річка понад лугом,
Миє береги водою.
Стоїть сонце в небі кругом,
Зігріває світ собою.
Очерет сухий шепоче,
З верболозом розмовляє –
То про осінь щось лопоче,
То про весну щось згадає.
Хилять верби віти в воду,
Хочуть нібито напитись;
Чи то просто свою вроду
За нагоди подивитись.
В далині кує зозуля,
Йде відлуння над рікою,
Наче молода дівуля
Манить співом за собою.
Душа сповнена покоєм,
В грудях ритм серцебиття,
Ніби знахарським напоєм
П’ю щодня своє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623500
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.11.2015
На перехресті зим і весен,
На рубежі снігів й дощів,
Чекав юнак любов небесну,
Яку зустріти так хотів.
І в день, і в ніч трудив він очі,
Не знав покою, ані сну –
Чекав з дороги стать дівочу,
Але зустрів лише весну.
Вона пройшла повз нього тихо
І далі понесла життя.
А він стояв, так тяжко дихав,
Дивився в світ, мов в небуття…
Весна пройшла. Вже небо плаче,
Вже день із ніччю огорнувсь.
Чого чекаєш тут, юначе?
Ти знов з коханням розминувсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2015
Подаруй мені свободу,
Відпусти із свого серця.
Я не хочу пити воду
Із життя твого озерця.
Я не маю того права –
Змарнувати твою долю;
Із тобою мені слава
Та душа рветься на волю.
Ти пробач, що не кохаю,
Що у грудях кров студена.
Та я точно уже знаю –
Знайдеш щастя ти без мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2015
Стара верба схилила свої віти
Й тривожить листям дзеркало води.
На березі барвисті в’ються квіти -
Піди іще, красу таку знайди.
У полі вітер колоски гойдає
І майорять волошки голубі.
Над лугом гордий велетень літає –
Лелека степовий, він пан собі.
На небі сонце котиться до схилу,
Вже тіні потяглися догори.
Втрачає день свою турботну силу,
Втрачає різнобарвні кольори.
Наповнюється золотом долина,
Готується до ночі рідний край.
Настала тиха й зоряна година.
Шепоче ліс, завмер зелений гай.
Лиш чути в гаю пісню солов’їну,
Пісню свободи і радості життя.
Пісню про те, як любиш Україну,
Пісню про щастя і щирі почуття.
На повні груди ці пісні вдихаєш
І чуєш стук свого серцебиття.
Навіки вічні їх запам’ятаєш
І збережеш до миті забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623031
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2015
Простягає віти вишня
І шкребеться у вікно.
Висить ягода торішня,
Бо засохла вже давно.
Розпускаються листочки,
Набираючись краси;
Забіліли пелюсточки,
Зранку випивши роси.
Одяглась у білосніжний
Одяг вишня у саду,
Цей весняно-дивовижний
Образ в казці не знайду.
Підійду до вишні тихо,
Вдихну квітки аромат,
І закрутить думки вихор,
Й віднесе аж до Карпат.
А як очі закриваю –
Чути як літає джміль.
Зелень листя обіймаю,
В голові, неначе хміль.
Не забуду я ніколи
Стару вишню, білий цвіт.
Як гуділи в саду бджоли,
Як радів весні весь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623028
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2015
Посеред величної рівнини,
На схилах дужого Дніпра,
Розкинулось ще з сивої давнини
Поселення турботи і добра.
Поселення поваги до людини,
Де кожен знає всі свої права.
Де кожен неповторний і єдиний,
Де правда й сила слова ще жива.
Де словом ще можливо попросити,
Подякувати словом за усе.
А з справжнім словом
можна вік прожити,
Воно людей від бід усіх спасе.
Тут словом можна хворих лікувати,
Знедолених вернути дожиття.
Із гарним словом радість віщувати,
А з грізним – закликать до каяття.
Тут словом можна вежі будувати,
І словом засівати всі поля.
Ніхто не буде словом тут благати,
Бо вільна й незалежна ця земля.
І жителі цього містечка знають,
Що дух і силу їм дають слова.
Вони слова піснями прославляють,
Бо мова їхня – мова вікова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2015
Після рутини будніх днів,
З прогулянкою йшов до річки.
І як прийшов, куди хотів,
Присів на зелені травички.
Дивлюсь вперед – біжить ріка,
Синіє небо над лугами.
А думка геть кудись втіка
Далеко тайними шляхами.
На повні груди удихнув
Повітря лугового, ліг у трави.
А руки в боки розмахнув
І зразу ж перенісся в світ уяви.
Замріяно дивлюся в небеса.
Аж раптом по руці повзе комаха,
Мала істота та в ній своя краса,
Житель довкілля – це лісова мураха.
Спустив я руку до землі і бачу, як
Малий мураха біжить по соломині.
І без всілякого прохання і подяк
Несе він нішу на своїй маленькій спині.
І хоч та ніша в сто раз більша є за нього,
Він не зупиниться ніколи ні на мить,
Бо це обов’язок – він головніший є усього,
Часу немає хоч би десь перепочить.
А як дістанеться до себе він додому,
Там вихвалятимуть усі його ім’я.
Забуде зразу про страшну до болю втому,
Бо над усе в житті для нього є сім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2015
Ти знаєш, про що твоє ім’я?
Магічні літери велику силу мають.
Це твоя суть, це є душа твоя,
Щодня тебе ним люди всі вітають.
Ім’я тобі дане на все життя.
З ним в школу йдеш, навчаєшся, працюєш.
Без нього легко впасти в небуття,
Як болісно, коли його не чуєш.
Ім’я лунає з синіх височин,
Ним сповняться рівнини і простори.
Воно гримить із темних далечин
І ехом підіймається у гори.
Ім’ям твоїм написані пісні,
Краса мелодії ним створена навіки.
Не спинять його грати навісні.
Ним названі озера й довгі ріки.
З народження дитя назвуть батьки –
Щаслива буде й радісна сім’я.
Читаючи усі оці рядки,
Ти зрозумів, про що твоє ім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622463
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2015
Каскадами сірими хмари звисають
З глибин піднебесся далеких світів.
Останні краплини дощу пролітають -
Заручниці подиху лютих вітрів.
Стемніло довкола, мов небо упало,
Мов вечір непрохано в гості прийшов.
Морозним повітрям у грудях стогнало.
Сніжинка, ось друга – сніг перший пішов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622462
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2015
Листопад. Змарнілий сад дрімає.
Останнє листя зриває гул вітрів.
Пташиний спів з тривогою лунає,
А велич неба в полоні у дощів.
Щодня калюжі у розмірах зростають,
І вже озерами залиті всі шляхи.
Спустілі вулиці нікого не вітають,
Із сумом в погляді у вікнах дітлахи.
Дощить у мріях, у думках, на серці злива,
А у коханні, ніби грізний водоспад.
Чому природа у житті така мінлива?
Чому життя таке мінливе, листопад?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2015
Як пояснити маленькій дитині,
що таке любов?
З малих літ її привити
з батьківських розмов.
Як словами розказати,
що таке родина?
Обійми з любов’ю в серці
дружину і сина.
Як знайти слова відверті
й про дім розказати?
Покажи йому, як треба
його будувати.
Як хлоп’яті пояснити,
що це – Україна?
А скажи, що це все разом -
дім, любов, родина.
Андрій К.
19.11.2015 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622243
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2015
Слова пусті із вуст злітають марно,
А погляд твій холодний вже давно.
І як би на душі не було хмарно,
Та серце тебе любить все одно.
Йому лютить тебе не заборониш,
І точно не накажеш – геть іди.
І, навіть, коли тихо сльозу зрониш,
Усе ж твої шукатиме сліди.
Воно не розуміє, де є правда,
І де неправди сила вікова.
А темне відчуття, що зветься зрада,
Зітре навіки всі твої слова.
Та серце не злякається такого,
Крізь біль воно тріпоче у грудях.
Нема ніде живішого нічого,
Ніж серце, куди кохання вбито цвях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015
Ти витвір моєї уяви,
Твій образ в думках бережу.
Мов в сні бачу очі чорняві,
Що погляд ведуть за межу.
Межу мого дивного світу,
Незвіданий край почуттів,
Де розум злетів на орбіту
Тривожних в душі відкриттів.
Ти витвір моєї уяви,
Тебе не існує в житті.
Появи твої, як вистави
Між сном та буттям в небутті.
У зоряну тиху годину,
Як сон все довкола зморив,
Для тебе весь час без упину
Пером у блокноті творив.
Ти витвір моєї уяви,
Назавжди єдина-одна.
Лунають у серці октави
Мелодій, що ллються із дна.
Із дна наболілого серця,
Де смуток до болю шкребе,
Де сліз вже глибокі озерця.
Та я не забуду тебе!
Курочка А.В.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015
Щоразу, коли поруч ти проходиш,
Я погляд свій кидаю тобі в слід.
Щоразу моє серце ти холодиш
І душу перетворюєш на лід.
Щоразу занімілими вустами
Промовити не можу я слова.
Щоразу безадресними листами
Пишу, що ще любов моя жива.
Щоразу і з єдиним побажанням
Небесне звернення шепочу перед сном.
Щоразу я прошу своє кохання
Для тебе залишитися рабом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
Я боюсь порушить рівновагу –
Рівновагу сердешних почуттів.
Я боюсь отримати зневагу
Серед друзів, і регіт ворогів.
Я боюсь зробити щось бездумно,
Беззмістовно, без радості в житті.
Я боюсь сказати щось розумно –
Не дай Боже, знайти слова не ті.
Я боюсь сказати про кохання,
Про нестримність і волю почуттів.
Я боюсь подумать про бажання,
Я боюсь сказати, що хотів.
Я боюсь образити до болю
І правдиву відповідь знайти.
Я боюсь пізнати свою долю.
Я боюсь… А чи боїшся ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2015
Мені здається, я живу не тим життям,-
Іду по шляху не своєї долі.
Живу у пошуках між явним й небуттям –
Шукаю образ для гри чужої ролі.
Мені здається, життя втрачає сенс
І людських якостей нікому вже не треба.
Є тільки бізнес, важливий лиш прогрес,
Великі гроші – єдина є потреба.
Мені здається, що й друзі вже не ті –
Сімейні складнощі, стосунки і турботи.
Минають дні, минають роки золоті,
Минає час – йому немає повороту.
Мені здається, що це всього лиш сон,
Страшний кошмар, що зранку й не згадаєш.
Я хочу вірити і жити в унісон
Своїм життям, де любиш і кохаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621195
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2015
Буває так, що ідучи додому,
Полишив за спиною день турбот,
І маючи в очах страшенну втому,
Не бачиш навкруги земних красот.
Буває так, що зранку і до ночі,
Комусь щось треба, комусь щось поясни.
І вже коли зовсім немає мо́чі,
Ти вже не чуєш мелодії весни.
Буває так, що дні змінюють роки,
І світ довкола пішов у круговерть.
Але ж ти сам не робиш перші кроки,
Того й їсиш не хліб, а просто дерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621193
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2015
Навіщо мені крила,
Коли немає неба
Навіщо мені сила,
Коли життя не треба.
Навіщо мені справа,
Коли ніхто не знає.
Навіщо мені слава,
Коли тебе немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Заблищала сльоза на дівочих очах
Не від щастя чи миті прощання.
Прокотилась дощем по знімілих вустах,
Залишивши глибокі зітхання.
По знімілих вустах прокотилась дощем
І упала на пасмо волосся.
Роздира душу й серце юнацькеє щем,
Що породжений з різноголосся.
Роздира душу й серце, і грізно велить
Залишити квітучії мрії,
Що в житті ще настане та радісна мить
Лиш не треба зрікатись надії.
Але серцю не треба жалю на словах,
Там де гордість – не буде благання.
Заблищала сльоза на дівочих очах,
Бо вмирало єдине кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Говорили вуста про кохання,
Про єдину у світі любов.
Лиш тривожили риму зітхання
І у жилах спинялася кров.
І здавалось нічого у світі,
Навіть морок осінніх ночей,
Не зуміє обсипати квіти,
Щиро сяючих, ніжних очей.
Падав лист і чіплявся за коси.
Не пізнає ніхто мови рук…
Заблищали в очах сльози-роси,
Сльози мужніх і радісних мук.
Завмирали думки та бажання
І тремтіло у серці щось знов.
Говорили вуста про кохання,
Про єдину у світі любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Кровоточить рана зламаної гілки
І сльозою плаче старий осокір -
Вже не буде цвіту, весняної бджілки,
Вже не буде листя, тільки біль безмір.
Похилилась крона старої тополі
І в ставок упала від лихих вітрів,
Що тепер панують у рідному полі,
Що прийшли без кличу із чужих світів.
Підіймають хвилі вітри-буревії
І звільняють силу темної води -
Геть змивають води береги надії,
Розмивають греблі, полишив сліди.
Ті сліди глибокі душу розривають,
Розбивають мрії вільного життя.
А вітри все більше щодня завивають
І від них немає ніде укриття…
І ніхто не знає звідки вся та сила -
Чи то Божа кара, чи то благодать?
Та єдина правда – правда є безсила,
І подальшу долю ніяк не жадать.
Вже не буде неба ясного такого,
Не засвітить сонце з-за старих дубів
Не розквітне квітка ясена старого,
Від страшної бурі весь світ задубів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620686
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2015
Володарко закоханого серця,
Скажи, у чому сила твоїх чар?
Як вбачив я очей твоїх озерця,
Звідтоді, мов живу серед примар.
Скажи ж мені, у чому твоя сила?
Не той я, щоб повірити в дива.
Але життя чомусь немов могила,
Коли не чую лагідні слова.
Володарко думок, душі моєї,
Навіщо розтривожила мій сон.
Я жив у світі радості своєї,
А що тепер, твій погляд – мій полон.
І що тепер, скажи, мені робити?
Ну як позбутись цих пекельних мук?
Чи зможу я навіки розлюбити
Усмішку веселкову, дотик рук.
Чи зможу я навік забути твої очі –
Ці дві краплини ночі, ці дві ясні зорі.
Якби збувались мрії, я б побажав охоче
Залишитись назавжди у весняній порі.
Та від криштальних мрій лишились тільки скельця.
Ні смуток, ані жаль душі не обмине.
Володарко закоханого серця,
Навіщо зчарувала ти мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015
[i]Повір мені, життя минає швидко.
І плин часу нічим не зупинить.
То на душі буває дуже гидко,
То серце розривається-болить.
Прошу тебе, не втрать лише надію,
А день новий зустрінь і посміхнись.
Не треба залишати свою мрію -
Ти зачекай, вона прийде колись.
Люби себе, ти маєш на це право.
Живи в багатстві незабутніх днів.
Хай кожна мить відбудеться яскраво
У світі щастя й ніжних почуттів.
Все буде так, як ти того бажаєш.
Скажи собі: «Вперед я тільки йду».
Знайдеться той, кого ти покохаєш,
Хто буде поруч і в щастя, і в біду.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015