Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Ти приходиш до мене, коли сад пахне яблучним цвітом,
І веселка в житах п’є ранкову і чисту росу.
Ти приходиш зимою, а також приходиш і літом,
І щоразу у сні на твою я милуюсь красу.
Ми з тобою близькі і водночас такі ще далекі,
Схожі долі у нас і вже рідними стали людьми.
Ми з тобою удвох в небесах одинокі лелеки,
Що не можуть ніяк обійнятись своїми крильми.
Щовесни я гортаю в пам’яті наш теплий вечір -
Старий замок і лавку, де вдвох ми щасливі були.
Як тебе я ховав від дощу, обійнявши за плечі,
Це найкращий був день, що колись ми разом прожили.
Бережу я у серці тебе, як дарунок від долі,
Відчуватиму подих, хоч роки розлучать і дні.
Ми з тобою близькі і далекі, немов у неволі,
Але дуже щасливі лишилися в нашій весні. . .
19.05.2018р. Павло Мельник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2019
(присвячується матерям загиблих Героїв)
Приголублю вас, мамо, я теплим і лагідним сном,
Поцілую так ніжно, як ранок цілують тумани,
Привітаюсь зорею за вашим біленьким вікном,
Хоч я вже у Раю, але досі болять мені рани.
Прилечу до вас, мамо, із неба колись журавлем
І сріблястими росами вкрию щоденну дорогу,
У вас сльози в очах, а в душі моїй туга і щем -
Вже ніколи живим не вернуся до свого порогу.
Прогуляюся з вами хмаринкою в сонячний день
І волошки в житах подарую вам, мамо, на свято,
Соловейком для вас заспіваю ночами пісень,
Ви також у дитинстві для мене співали багато.
Подивіться, матусю, на світ, коли прийде весна,
Як зраділи дерева, коли обійняли їх квіти.
Це приходять із неба всі ті, кого вкрала війна. . .
Це до кожної мами у гості вертаються діти. . .
14.09.2018р. Павло Мельник ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823087
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.01.2019
Розбрелись, мов коні, у лугах тумани,
Заховавши зорі знову у імлі.
Чергові новини . . . є смертельні рани,
Полягли солдати на своїй землі.
У свої обійми їх прийняли трави,
Залишивши душі десь там у полях.
За безпеку рідних і за честь держави
Швидко обірвався їх життєвий шлях.
Не цвістимуть рясно вже для них каштани
Не вдихнуть п’янкого запаху весни
Ті, кого не буде поруч більше з нами . . .
Ті, що не вернулись із полів війни . . .
Потечуть струмочки рідними стежками,
Дощ окропить землю так, що не пройти.
Тільки наші хлопці вже за небесами
Будуть милуватися цим із висоти.
Де бої точилися - квітнутимуть маки,
Сонце цілуватиме пристрасно калину,
Це з небес Герої подадуть нам знаки,
Що вони й на небі люблять Україну . . .
Розбрелись, мов коні, у лугах тумани,
Заховавши зорі знову у імлі.
До могил Героїв принесуть тюльпани
Ті, хто берегтиме пам’ять на землі.
24.07.2017р. Павло Мельник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743971
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.07.2017
ЖУРАВЛИКИ-РОКИ
Журавлики-роки так швидко у вирій летять
І юність прекрасну на крилах кудись забирають.
Не так, як колись, вже і зорі для нас мерехтять,
І замість квіток у волосся тумани вплітають.
У спогадах часто шукаємо нашу весну,
Коли під дощем в небі першу зорю зустрічали.
І як романтично нам пісню свою голосну,
Як ніби замовивши, знов соловейки співали.
Та роки зривають із нашого саду весь цвіт,
Пливуть, ніби річка, долаючи всі перешкоди.
Кохання гартуємо протягом безлічі літ
І з кожним прожитим не змиють його жодні води.
У човнику щастя своє пропливемо життя.
А що таке щастя? Це мати прекрасну родину,
Почути щоранку: «Як добре, що є ти і я»,
В обіймах тримаючи свою кохану людину.
Так добре, як в хаті онуки щодня гомонять,
Шкода, що за обрій прожиті всі дні завертають.
Журавлики-роки так швидко у вирій летять . . .
І юність прекрасну на крилах кудись забирають . . .
21.01.2017 р. Павло Мельник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
ЗАГУБИЛАСЬ ДОЛЯ В СНІГОВИХ ЗАМЕТАХ
Білосніжним пухом замело дорогу,
Пара лебедина піднялась увись.
В затишній хатині тихо на підлогу
Материнські сльози раптом пролились.
Звісточкою з фронту стала телеграма,
Там її синочок боронив свій край,
Прочитавши, раптом посивіла мама,
Прошептала тихо: ”Хоч не помирай . . .”
У бою на Сході ранило хлопчину,
Впав на біле поле молодий юнак.
Матінкою вишиту білу сорочину,
Ніби оберіг свій, стиснув у кулак.
Через біль у грудях він заплющив очі.
Перед ним картина пропливла, як сон:
Як він під зірками задивлявсь щоночі
У кохані очі, сині - ніби льон.
Крізь нестерпний біль він хотів додому,
Де у білих сукнях зустрічає сад,
Тільки не судилось хлопцю молодому
Ще живим вернутися до батьків назад . . .
Загубилась доля в снігових заметах.
Вже юнак із неба дивиться в вікно,
Де у ніч морозну квіти, як в букетах,
Він на склі для рідних пише, як панно.
Білосніжним пухом замело дорогу,
Пара лебедина піднялась увись.
В затишній хатині тихо на підлогу
Материнські сльози раптом пролились.
03.12.2016р. Павло Мельник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Ти зустрінеш мене на пероні,
Коли я повернуся з війни.
Постарівший у тридцять, та й скроні
Із відтінком уже сивини.
Ти зустрінеш мене на пероні,
А з тобою моїх два крила,
Мов троянди, маленькі дві доні –
У житті моїм два джерела.
Ти зустрінеш мене зі сльозами,
Поцілунком торкнешся щоки.
Лише місяць і зорі над нами
Промайнуть, як проходять роки.
Запитаєш: «Ну як твоя рана,
Певно, довго ще буде боліти?»
Я скажу: «Коли поруч кохана,
Все на світі я зможу стерпіти».
Ти зустрінеш мене на пероні
Після тої страшної війни.
Тихо впаде сльозинка в долоні,
Бо не всі зможуть бачити сни.
В боротьбі, де немає ціни,
Гинуть хлопці, мов маки червоні.
Не потрібні для нас ордени –
Лише хай нас хтось жде на пероні…
25.05.2015р. Паша Мельник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2015
СКАЖИ МЕНІ, МАМО!
– Скажи мені, мамо,– питає дитя,
– Коли вже повернеться тато?
Без нього в хатині не має життя,
І свято – вже зовсім не свято.
Матуся, узявши в обійми дитину,
Не знала, що навіть сказати.
– Твій тато далеко від нас, любий сину.
Пішов він на Схід воювати.
Прийшов до нас гість, щоб забрати до рук
Пшеничні поля і калину.
Поставив за лісом смертельний свій «бук»
І нищить усю Україну.
Щоб цього не сталось і ти бачив сон,
Твій тато там зараз воює,
У свій автомат заряджає патрон,
На ворога грізно полює.
Як тільки вполює усіх ворогів –
До тебе татусь повернеться.
Йому напечемо смачних пирогів,
Води хай з джерельця нап’ється.
От тільки для цього з тобою разом
Потрібно щодня нам молитись,
Тоді і добро переможе над злом
Й ніхто вже не буде сваритись.
Настане в нас мир і розквітне земля,
В саду соловей заспіває...
А зараз вже пізно. Час спати, маля.
Нехай тебе Бог вберігає...
14.07.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2015
НЕВ’ЯНУЧЕ КОХАННЯ
На лавці у парку, що зовсім уже не нова,
Сиділи закохані, ніжно узявшись за руки.
Ще й досі із вуст про кохання лунають слова,
Хоча вже у них не малі підростають онуки.
Роки пропливли, ніби в небі біленька хмаринка,
І в голови їх сивину вже плете вітерець . . .
У них в почуттях іще досі жевріє іскринка,
Тому що кохання ніколи не йде із сердець.
А що тут такого, що їм вже давно дев’яносто?
Закохані люди завжди про любов гомонять!
Поважний вже вік і гуляти вже дуже не просто,
Від щастя ще й досі в очах їх сльозинки бринять.
Кохайте так люди, щоб разом проплисти рікою,
Що зветься життям і в якої є певний кінець.
Щоб в сто літ сказати: «Спасибі, що разом з тобою
У старому храмі пішов я колись під вінець . . .»
08.10.2015р. Паша Мельник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015
ХОЧУ ЖИТИ
Хочу жити в нормальній країні,
Де немає страшної війни,
Де щоночі маленькій дитині
Кольорові з’являються сни.
Хочу жити в такій я країні,
Де не чути ні куль, ні гармат,
Де, забувши окопи, в хатині
Міцно спить український солдат.
Хочу жити в чудовій країні,
Де волошки вплітають в косу,
І веселка щоранку в долині
Чисту й срібну збирає росу.
Хочу жити в прекрасній країні,
В чужині за якою сумую,
Хочу жити лише в Україні!
Бо люблю я її і ціную .
18.10.2015 р. Паша Мельник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015