| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Іди сину, в світ широкий
Міцною ходою.
Йди степами, йди містами
Шукай свою долю.
Поспішай сліди лишити
В себе за плечима,
Щоб колись гордилась ними
І твоя дитина.
Як впадеш, то піднімится
Крізь біль, та незмогу.
Ти не плач, а посміхнися
Й помлися богу.
Бо життя немов стежина
Що веде на гору,
Скривлена вона, терниста
І нема обходу.
Якщо раптом сил не стане
То стань віддихнути,
Не надовго, а на хвильку,
Аби не заснути.
Бо заснути легше всього
Віддавшись спокусі,
А життя, воно ж неспинне
У швидкому русі.
А як стрінеш край дороги
Забуту людину,
То Не бійся привітати,
Бідну сиротину.
Поділись із нею хлібом,
Одягом, водою.
І підеш під чистим небом
З чистою душею.
Коли дійдеш на вершину.
Стань і оглянися
Памятай куди рпямуєш,
І ким народився.
Не забуть домівку свою,
Де пройшло дитинство.
І Батьків що дали волю,
Захист і єдинство.
За горою будут замки,
Золотом покриті,
А у них всі такі гарні
І в одночас дикі.
Будуть всі тебе манити
Сріблом підкупляти,
Але знай то дявол хоче
Тебе рабом взяти,
Не іди до них, то пастка!!!
Минай Їх нечистих.
Бо що легко так приходить
Ймення тому казка!
Іди сину, що є сили,
Поки серце бється,
Минай ліси, минай доли,
І усе знайдеться.
Знайдеш ти домівку свою,
Щастя і кохання,
Заживеш життям без болю
Без сліз і страждання.
Іди з миром, по стежині,
Щоб не забували,
Щоб твої учинки, Сину,
Добром споминали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704787
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.12.2016
Пробач...
Я повернусь назад!
Ти чуєш?
Не плач, а краще обніми.
Мені не страшно, взагалі,
Ти ж знаєш!
Я буду дома вже напевне
В осени.
Не забувай...
Пиши мені як зможеш.
І за старенькими по змозі
Пригляди.
А я піду, пора вже...
-Ти не підеш!!!!!!
-Піду! як йшли наші діди...
Вже час.
Війна не почекає.
Там сотні мені рівних в переді.
І звідти, вже ніхто не відступає
Бо на своій ми б'ємось стороні.
Це честь!!!
Віддати борг тим душам,
Що тіло за свободу віддали.
Бо кров лилася іхня за цю землю!
Щоб ми її назавжди берегли.
За нас,
Колись померли міліони,
У них були і діти і рідня,
Та вони йшли, в перед,
До перемоги!
Бо тільки в єдності ми є
Одна сім'я.
Нам ворог не страшний!
Бо в правді сила,
За Неньку нам соромно лягти.
В мене є ти, А в нас є Україна
А ми є вірні доньки і сини.
Гартує бій...
Козацьке серце є незламне.
І поки ще у грудях стукотить
То доти будуть в світі українці,
Колосся жовте, і небес блакить.
І трясся ворог бачивши народ,
Що з голими руками йшов до бою.
Бо українців не перемогти.
За нами Бог стоїть на захисті
Стіною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617333
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.10.2015
****
У садочку біля хати,
Стоїть мати сива.
Ридаючи, Виглядує
Єдиного сина.
Пішов в військо Українське
На фронт воювати,
За народ, за честь і славу,
Волю відстояти.
Москаль клятий зазіхнув,
На землю святую!
Від тепер йому ніколи
Не буде спокою.
Виглядала мати сина,
В саду біля тина.
Серце так хотіло знати,
Чи жива дитина?
Йшов солдат в кінці перона
Медалі на грудях
Вверх піднята голова
Клигав поміж людях.
Хоч поранений він був,
та живий лишився.
І про матір не забув
За яку молився.
У саду що біля хати,
Тиша зустрічала.
Зацвіла вже ,сива мати,
Яка так чекала.
Не змогла, не догляділа,
Вона, свого сина.
Хоч святим є для солдата
Мамина могила.
Вибач мене, моя мамо,
Що я забарився.
Знай лиш те, що я не вмер,
І цілий лишився.
Здобули ми перемогу
Вільна батьківщина
І земля в якій лежиш ти -
Зветься Україна!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615599
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.10.2015