| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
Серце тремтить,
Мурахи по тілу,
Та розум кричить:
«И что это было?!»
Думки впереміш,
У почуттів – революція.
В останнє твердиш:
«Всё это снилось!»
Все тіло горить,
Заколочує серце.
Зупинитись б на мить,
«Но нет же!»
Можна одночасно
Не йняти віри,
Та переконувати марно,
Когда сердцу мило
Стремиться неудержимо
Касаться вершины
Вместе с кем мило
Здаватись дитиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
Голі балкони
Й чисте небо.
(Лето)
Яскраве сонце
Й шумить повітря
(Аппетитно)
Вода лоскоче
Загорілі камені.
(Пламенно)
Гомін з дерев
У вікна падає.
(Радуя)
Повні вагони
Скуплені білети.
(В лето)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658717
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.04.2016
Разом самотні
[i]Больно[/i]
Тремтять душі
[i]Дома[/i]
На небі звисли
[i]Звёзды[/i]
Дивляться звідси
[i]В [/i][i]гнёзда[/i]
Люди в полоні
[i]Го́рода[/i]
Сховали в долонях
[i]Что до́рого[/i]
Дивляться очі
[i]В глаза[/i]
А бачать охоче
[i]Себя[/i]
Зорі на небі
[i]Чудом[/i]
Поводять себе
[i]Как люди[/i]
Поодинокі зорі
[i]Все вместе[/i]
У небі прозорім
[i]Созвездием[/i]
(Я залишаю вірш без пунктуації. Кожна друга строка написана російською, а може взагалі іншою людиною)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652050
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2016
Назви своє ім’я, примаро.
Ти завжди є, а не тут, не зараз.
Ти завжди близько, але жодного разу
Жоден не спіймав. Зада́рма
Ловити тебе – марнотрацтво.
Чекати на тебе – безглузда причина лінитись.
Ще більш по-дурному – приймати надію
На тебе. Все одно все розвієш.
Хоча, віра в тебе може зробитись
Жагою життя, мистецтвом
Шляху, росту величного ду́ху,
Що завжди палає жагою до щастя,
Що завжди задасться
До розвитку дієвого руху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651614
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2016
За обрієм неба, все вище та вище,
Далеко за межами болю,
Де мрії мовчать.
Оминаючи простори свідомості, ніжно
Крізь тіло, тураючи волю
На поступ квача…
Надалі людина
Чиста, прозорая долею,
Без талану свого, без історій життя,
Сама ж і повинна
Наздогнати волею
Самітнє буття.
Без віри в майбутнє,
Звернутись до нього
Своїми піснями,
Полишив минуле,
Бо в неї вже немає нічого,
Що могло б турбувати.
Бо за обрієм неба
Минулого болю немає,
Як немає й мрій у майбутнє.
Там є лише висота –
Тінь Всебуття,
За обрієм неба все вище і вище
Самітнє…
Тож людина
До нього і лине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649412
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2016
Як тільки змогла я бачити світ –
Заспівала, співала весь ранок…
Допоки, увесь степ не покрився тобою.
Тягнучись до тебе, стрибнула з віт
Й полетіла, летіла, прилетіла у ганок,
Розповіла людині, що захоплена тобою.
І цілий день просила у неба волі,
Бо, коли ти лягаєш спати до ранку,
Я не дихаю всю ніч, не дихаю, не бачу.
Моє серце стогне від болю,
Неначе не доживе до світанку.
Й співаю щоранку, наче ожила й плачу.
Й знов цілий день просила у неба
Волі, волі… неволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Життя – падіння в прірву.
Довкола безлад,
В голові град
Думок на яву.
Сильніше вітер
З-понад
Власних вад.
Кричить, що вирве
Новісінький витвір.
Та експериментальні помилки –
Корисні вітаміни –
Внести зміни
В застарілі подумки,
Щоб мати ще незліченні роки
Ламати стіни
Й бути вірним
Самому собі, доки –
Тіло не знайде спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648524
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2016
Знайдіть риму до слова «молодість»,
Де в глибині нічного полотна – яскраві зорі;
Й жагуче серце їх сніжками холод їсть…
Де смуток потопає в емоційнім морі
Й сльози розростаються казковими лісами.
І гуркотить життя з всесвітнього фонтану,
Де попіл минулого змивається свіжими вітрами,
А горе, за горами, дивиться на долю не вимотану,
Повну сил, що може всюди, довкола скрізь
Розсипати посмішки. То… хоч трішечки
Рим… знайдіть до слова «молодість».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2016
Трохи
До неба
Вгору,
То треба,
Живі
Долоні
Свої
У зірки.
Кінець
Терпінню.
Жада
Та душа
Неба
У моря,
Гір
Високих,
Іскор
Справжніх,
Що у очах,
Виблискують зірками,
Маючи шлях
Єднатись з небесами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642392
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 09.02.2016
Викупати долоні в океані зірок
Під сонату місячних нот.
Вислухати, що співає нічний пророк,
Записавши сон у сонячний блокнот.
Розчешуть волосся струни вітру,
У полі, щаслива босою
Піду, дістану долі палітру,
Що сховалася тут під травою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642391
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.02.2016
Нечутно ступають лапами
Котячі боги
Вночі. Зафарбовують барвами
Безцвітні вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640805
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2016
Я тебе не ищу замены -
Никто не сможет стать тобой.
И, признаться откровенно,
Ты сам уже другой...
Как часто отношение к другим
Меняет маски цвет.
И дух стаёт неукротим
По мановению ночных бесед.
И первый интерес спадёт,
Беседы перейдут на планы:
В одном - душа произрастёт;
В другом - спакованные чемоданы.
Так почему вы ищите отдушину у тех,
Кто вам не принадлежит?
А после, признание переростает в бег
От тех, кто уже душой для вас открыт.
Тебе я не ищу замены.
Замены нет ни для кого.
И то, что мы чужие - верно.
А чувство, что росло внутри - мертво.
Я ищу замену клея,
Склеить то, чем дорожу,
Ведь во мне осталась вера
Сопротивляться миражу.
Зато тебя оставлю в сердце,
Чтоб лучее во мне осталось,
А с обидой разберусь, как в детстве,
Она моя, ведь обижалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639735
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2016
Заходь, запрошую тебе усього
До мойого серця.
Бідою звернуся до бога
Потім… вона все одно вернеться.
Без сумніву, без залишку,
На усі сто відсотків
Я вірю у мрію.
Її в мене у надлишку…
Наче в пустелі пісків.
Нею я і тебе обігрію.
Нехай перед очима обставини
Белькочуть про щось суттєве,
Та чи хочу я їх бачити? Ні.
Я вірю, що через них стежини
Ховають щось важливе
Мені.
Я бачила душею,
Як світ правду сіяв.
Але сильніша віра – що за нею
Чекає на мене мрія.
12.13.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Німа, без сил хитаюсь від хвиль,
Що лоскочуть неприкриті скелі
Багровою кров'ю.
Душа відліта без усіляких зусиль
Вище за хмаристі неба стелі
З любов'ю.
І жоден маяк не зігріє більше ніколи,
Бо подих із льоду з середини серця
Виходить.
Притихнуть слова. Полишать хвилі багрові
Маякові стіни й покличуть гонця
Хай приходить…
12.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2015
Прошу не говори, что за окном пожары.
Закрой мне лучше уши и глаза,
Чтобы не видеть полыхания огня,
Сжигающее путь небесный и стожары.
Пускай останемся слепы в глазах
И, да, мы будем, ударяясь об углы
Столов, пытаться отыскать пути
В затерянных безоблачных мирах.
Сто лет пройдет, в агонии судьба
Укажет выход персональными костями,
И мы, изнеможёнными ногами,
Дойдем, где в изобилии течет вода.
Огонь весь в пепел превратится,
Сквозь пепел прорастут ростки.
Спустя сто лет потухнут все огни
И жизнь в слезах возобновиться.
7 октября 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626028
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.12.2015
Судьба меняется, удел стоит.
Пока я не найду дорогу ту, что надо,
Я буду вешаться на каждом повороте,
Взойдя на эшафот с закрытыми глазами.
И если ноги станут – тропа бежит,
И будет меня за уши тянуть, пока сама
Не стану я идти, идти в том взводе,
Где связанные цепью ложными судьбами
Те люди, что всё так и не нашли дороги.
Моя виднеется там, где-то далеко,
Но временами мрачно и ослепляет когда светло.
Бушует шторм, с фанатизмом выжимая соки.
То в виде непреступных зданий,
То в виде нерадушных лиц,
То просто, пользуясь с моих незнаний,
В меня, играя в дарц, бросает, словно дротик, шприц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623791
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.11.2015
Чашка недопитого кофе
В тумане утреннем исчезнет
У веранды на деревянном подоле.
Мелкая дрожь по телу в одеяле.
Во сне о счастье она бредит,
Что все в жизни как в рае.
Там розовый слон ходит по полю,
Там феи летают с мешочком желаний
И светлые мысли укрытии чумою.
Бывало, проснешься, все та же кровать,
Все те же полы знакомых одеяний.
Хотелось зыбыть все – чуть-чуть полетать.
Все также мечтая, встаешь и в окно
Устремляется взгляд.
Все тот же двор, все та же страна, все тот же закон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623790
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.11.2015
Я люблю тебя,
Бесконечно,
Вечно, крепко,
Как скрепка
На бумаге;
Как мать, как сестра,
как друг, как незнакомка
Во сне, у алтаря,
Тонко, громко и неловко
Думать про тебя,
Когда другая смотрит,
Обнимает, дарит улыбку.
Неважно, о чем мои спорят
Мысли в рассыпку.
Невероятно, но люблю
Тебя любого,
Сложного или простого,
Все равно благоволю.
В глазах – серое небо,
А ты – проблеск света.
Последний кусок хлеба,
Перед смертью.
Ты показался твердью
В моей облачном мире,
Измазанном в сапфире.
Бывает так, что кричу
«Я ненавижу!»,
Когда снова тебя не увижу.
Я долго молчу,
Пока мне не станет
Настолько грустно,
Когда в одиночестве грузну –
Ты занят…
Тогда и думаю, что стану выше.
Превышу
Лимит своего чувства.
С крыши
Полетит искусство
Любить.
Тогда я перестану грустить,
Я буду способна убить
Все связанные ниточки.
Шиплю как кошка
С высокого окошка,
Пытаясь собрать плиточки
Гордости,
Уверенности, твердости.
Обрастаю шипами,
Защищаюсь когтями.
Пытаюсь ранить
Тебя словами,
И как-то похулиганить…
Но почему я становлюсь мягче
И воздух кажется слаще,
Когда глаза мои
Тебя находят?
Где гнева рои,
Куда огни уходят?
Я вижу тебя –
Чешуя становится кожей.
Обнимая тебя,
Я чувствую, как негожей
Становится злость.
Брось,
Я падаю, брось.
Снова посыпалась
На пол
Защита из стальных колов.
Твой голос
Резче,
Чем я перечу,
Стирает полюс
Решительного настроя
Против тебя.
Теперь это место пустое,
Заполняется строем
Приятного,
Милого и необъятного
Умиротворения.
Сумею ли я
Устоять?
Смогу ли я
Просто так стоять
Перед взглядом пропасти?
Хватит ли робости,
Не пойти за тобой?
Ведь для меня,
Ты больше чем утренняя зоря.
Ты не просто прохожий,
Не просто бывший…
Я вижу под кожей
Оживший
Мой мир,
Бессмертный эликсир.
Ты больше, чем просто человек,
Встречающийся раз в век.
Ты больше чем семья,
И в тоже время меньше, чем она.
Позволишь мне снова верить,
Что где-то там,
Что днями не измерить,
Храниться стан
Из чистых, искренних желаний?
Знаешь…
Я хочу встречу с тобой,
Не раньше,
Чем, когда поймём
Вдвоём
Как просто жить.
Когда мы престанем всем служить,
И искренне начнём
Себя творить…
Когда излечимся,
Тогда мы снова встретимся,
И что мы будем делать?
Что увидишь ты в моих глазах?
Не страх,
Его переживём.
Бах-бах!
Взорвём,
Весь мир до шестерёночки?
На корточки,
Под нож
Поставим ложь?
Наши руки не связаны,
Мозги не смазанные
Правилами, укорами-
Уколами
Родных и близких.
С чего нам уходить
Тогда?
Скажи уж лучше, как судьба
Распорядилась тобою.
Была ли нежною,
Студёною, заснеженной?
С каких высот ты падал,
Оставлял ли шрамы?
Каких целей, что задал,
Добился упрямо?
Ты действительно
Считаешь,
Что спасительно,
Будет для самого
Жить от меня далеко?
Я на самом деле
Не держу твой поводок
На шее.
Его совсем другой уволок,
А может и двое,
Трое.
За твой ошейник дёргают
Другие люди.
И мысли твои подчёркивают
Другие судьи.
Давай же вместе убежим
Смело,
Я направо, ты налево…
Выключим свой режим
Сна и слова,
Нажмём «обнова» …
И там без меня
Ты останешься наедине
С совестью,
А я просто наедине
В киноповести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623445
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2015
Я не буду как личность.
Личность во мне растворилась.
Какая трагикомичность,
Была сталью, а стала сахаром – жидким сиропом.
Ненароком,
Меня здесь нет,
И там нет меня.
Весь белый свет
Не найдет и следа
Теплеющей плоти
Воплоти.
Лишь отголоски в мыслях людей,
Отклики моего существования в прошлом.
Словно, одеяло из холодных цепей
Перелета исторических связей роскошный.
Без ключа
Открываешь сердца,
И неладно
Собирая на места
Досадно
Драгоценные тела
Забывших истин:
Твой труд – бескорыстен.
Представьте – о вас думают,
А вас нет.
О вас говорят, а вас нет.
И получается так, что
Они сами создают
Несуществующий уют
Для своей придуманной вселенной
В этом вымышленном мире.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623444
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.11.2015
Мольберт стоит – на нем картина,
Оставил кто-то на витрине.
Безумная картина света.
Я видела ее, не помню…где-то
Так облака стремились вверх,
Там слышался бесшумный смех,
Робкий и умелый,
И катерок довольно смелый
Метнулся в море облаков.
Паруса открыл и в путь готов.
Далеким долгим летом
Отправился в потоки света.
Довольно смелый и небрежный,
Но все еще-таки надежный.
Там так прекрасен мир.
Уж он-то знает, он там был.
Прекрасен в лучах солнца,
Нагретых в дне колодца.
Плавно не спеша по морю,
Летишь себе на волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621922
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.11.2015
Мои друзья, как картины,
Как белый холсты.
Молчу – они молчат,
Пока одним движением руки,
Мазок кисти,
И нота слова прозвучит –
Их голоса звучат.
Наш разговор мечтаньями разбавлен,
Пока пишу,
Пока смотрю.
Как только холст отставлен –
Немы мазки,
Немы они.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621921
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.11.2015
Длинное черное пальто. Желтый фонарь в темноте.
Одинокая ладья с легким ветром идет по реке.
Ночные розовые цветы отдают свой аромат
Звездам небесных глубин на прокат.
В поисках старой мечты, по дороге,
Странник уставший сидит на охоте.
И сердце тише стучит, затаилось,
Слышит - деревья говорят, что им снилось.
Прохлада царит. Тихие шаги,
Еле слышные в шуме листьев, близь воды,
Оставляют на песке у берега следы.
За ними падают в порыве ветра мертвые цветы.
Легко изменяя свой облик, природа
Выпускает светлячков на свободу.
Спокойствие настолько глубоко,
Что чужого пугает немного.
А там хранитель уюта на сене
Сопит под лапу, внемлет виденье.
Сегодня лучи новолунья не смогут нарушить
Глубокий сон зверя снаружи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621183
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 15.11.2015
Полиште мене
Далеко-далеко
Від ваших вагань.
Залиште мене
Близенько
Моїх міркувань.
Не треба волати
Про допомогу
Мені у вухо.
Не треба казати
Про перемогу,
Якої не було.
Навіщо рікою
Проливати горе
На моє плече.
Такою швидкою,
Що полишає гори
Й хутко мре.
Текла ріка горя –
Й не стало
За всіма сказаними словами.
Витекла до моря,
Що сіяло
Щасливими спогада́ми.
Море увібрало горе
Й знову
Усе, начебто, добре.
А в мені одні докори,
Бо безумовно
Ви програли перемогу.
То з якого дива знову
Сіпати
Іншу людину,
Якщо пуста розмова
Вигнати
Не змогла гади́ну?
Звільніть мене
Від слів,
Що не будуть подіями.
Усуньте мене
Зі шматків
Історії з надіями.
Полиште оцю особу
На пустому
Полі од ваших вагань.
Вона викинула хворобу
Від втоми
Безплідних переживань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620801
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.11.2015
Усім нам приємніше шукати
На дотик,
Зручніше сліпими блукати
Навпроти.
Простіше не чути,
Що говорять.
Нам краще не бути,
Де зорі горять.
В думках вічні ілюзії
Миро-твору,
В голові незчисленні корозії
Яснозору.
11 листопада 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620327
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.11.2015
Привет! ты здесь, со мной, опять навечно,
Хотя, твоя вечность весьма опрометчива,
Но хватка твоя, как всегда, безупречна.
В объятьях твоих мне и сказать-то нечего.
Ты приходишь морскими волнами,
Не угадать, которая их них накроет
И в какой момент снова ты
Поглотишь мою волю без боя.
Как наркоман, под твоим приходом,
Одержимая космическими идеями,
Пытаюсь мир сотворить снова,
Пока вечность ощутима, имеема.
Я безвозвратно утонула в глубины…
Только глубина эта – не так ощутима…
Она не сжимает, не душит извилины.
Она позволяет познать – насколько неукротима.
Твои глаза восторженно горят
И руки тянутся создать мечту.
Как карандаши картину мастерят
До самого конца – сотри и ты меня начистоту.
24 февраля 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617736
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 01.11.2015
Распластая широкие руки,
Все сильней заслоняя собой,
Обнимаешь после долгой разлуки,
Отделенную когда-то весной,
Землю наших отцов, матерей,
Среди рослых осин и широкого дуба.
Под мелодию осенних дождей,
Приходишь морозами, княжна белозуба.
Расстилаешься мягким ковром по небу,
Укрощая лучистое солнце хлыстами.
Прислушиваясь к твоему совету,
Животные, наедаясь Земными плодами,
Наряжаются к долгому сну.
А с природы срываешь цветное сукно,
Готовя к убранству в венце, и пургу
Зовешь на помощь облачить красно.
А поутру, рисуешь криво узорами
Снежными по стеклу городов,
Обращаясь ледяными взорами
Ко всем с холодных холмов.
Улыбаясь в своей фанаберии,
Излучаешь слова о забвении.
Укрыв всем телом материю
Склоняешь живых к умерщвлению.
Вот так живописно ступаешь снегом
На поля без границ и леса до небес.
По рекам и озерам студенным бегом
Устилаешь свой зимний навес.
Изумительна, в своём обмане,
Ни с чем не сравнимым.
Обворожённая, в знойном дурмане,
Стою, восхищаюсь необъяснимым.
29 сентября 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617362
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 31.10.2015
Маленькі зірочки в очах
Осяюють темницю
В загублених речах.
Вмить розвіюють на плечах
Велику таємницю –
Примарний страх.
Розсиплються кайдани,
Розтануть почуття,
Зігріються рани.
Й за мурами фортеці
Заживе нове життя
В одинокім серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015
Молився тихо під луною,
Жадав побачити вві сні,
Що лихо нас покинуло з бідою;
Що прийде мир по тій весні.
Та марив, що покину рови
І зупиню свавілля ворогів;
Зустрінуть світанок нові забудови
Й поставимо своїх, а не чужих богів.
Та як тоє бажання сильно не палає –
Дме вітер з-від усіх щілей.
Й пил у серці то встає, то згасає…
Лише тримайся віра у мені людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617062
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.10.2015
Бесстрашен не тот, кто смерти не боится,
А то, кто понял – смерти нет.
Есть жизнь, которая мгновенье длится
В картинках земных видеокассет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617040
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.10.2015
Время истекло, когда мы могли что-либо изменить.
Время истекло того дня, когда мы перестали жить.
Время истекло в тот миг, когда мы могли стать другими.
Больше времени не осталось на то, чтобы быть иными.
У нас закончился лимит чужих жизней.
Играть театральные роли не осталось лишних дней,
Мы истратили последний талон на бесплатную роль,
А прода́ж никогда не будет вновь
Мы перевели последние минуты чужого времени.
Мы довели свои души до такой степени,
Что не можем вспомнить своего первого имени
И нам больше чужие роли не выменять.
Нам некогда примерять маски, они рассыпались пылью
По ускользающему времени на белых крыльях.
Нам остаётся свободное время лишь оставаться в себе,
При себе с собой ступать по своей тропе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617034
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.10.2015
Благаючі очі
Ховають від вітру
Закохані ночі,
Що сонце зітре.
Очі не хочуть,
Щоб вітер охоче
Схопив оті ночі
І поніс в далечінь.
Вітер вії лоскоче
Намагається віднайти
Оті затьмарені мрії,
Що в очах вогнем
Блищать й шепочуть
Закоханні й милі.
Бо як залоскоче,
То зірвуться сльози
Й більше не схочуть
Лишатися в очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Пролетіли хвилини
Всесвіту -
Змінилися картини
Бесіди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2015
Осінній затьмарений розум,
Розстріляна туманна свідомість,
Приймаючи морозні погрози,
Відправляють себе в невагомість,
До неба ближче – у космос,
Де душа безутішна,
Де стихає волі голос;
Саме там – панує доля грішна.
За хмарами, посеред зірок,
Зачаївся свідомості мозок.
Як ховає сонце у день своїх діток,
Знайшов і він собі сховок.
Зазимує й знову поверне
Навесні пекельні чари,
Волю вдосталь розверне
Почуття з крижаної примари.
Й життя наче знов оживе
Та почуються радісні ноти,
Але те все, назад до зірок попливе,
Яко тільки відчує морозу дотик.
А там, доля панує грішна.
Вона завжди там, така велична.
Панівна територія пишна –
Її оселя споконвічна.
Серденько знов замирає.
Течуть очі –
Душа помирає.
Але посеред зірок у ночі
Доля невблаганна.
Не питай її,
То омана,
Помилкові надії.
10.16.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613675
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.10.2015
А доля, то вона така собі:
Малює барвисті кольори,
Тримаючи міцно в руці
Людські мрійливі світи.
Така собі, пташка останньої зорі -
Котиться в свідомості піснею,
Спокусливо гукаючи собі
Шукачів привабливою таємницею…
А в кожного з нас, свій шлях,
Свої стежки,
Що розпустилися
Немов квіточки.
Але все одно, душенька за вітром
Лине до тебе,
Крізь пагорби поглядом
Шукає знайомі очі
Уві сні, у мріях,
В зірках посеред ночі.
А серденько лине в обійми
Твої рідні.
Лине й не знає, що то омана…
То доля, вона така собі
Стелиться туманом
По вранішнім полі,
Та тілько вигляне
Ясне сонечко –
Гине.
Й мене за собою
По волі
Схопить у вирій.
Без зброї,
Без одягу – гола,
Розіп’ята весною,
Перед тобою,
Уявою яскравою,
Щасливої хвилини
Образом мрійливим,
Чекаю, що саме, віднині,
Голосом ранковим,
Почую від тебе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015