| Сторінки (1/92): | « | 1 | » |
Разорваться бы в клочья,
Развалится подобно империи…
Расшататься, как почва
От землетрясения…
И как будто вулкан
Всех убить извержением,
Словно Тихий океан -
Затопить всё в мгновение…
И не просто уйти,
Как порядочный джентльмен,
А себя понести,
Ведь разорванный чертями…
И всю жизнь развиваться!
И бежать словно чокнутый!
"Не забудь улыбаться,
Этот мир будто проклятый"
И пронзительный взгляд
Вездесущего времени,
Заставляет ребят
Проживать то мгновение!
А ты завтра проснешься:
Уже старый дурак;
И вся жизнь прошла тошно,
И как-то не так…
Разорваться бы мне,
Как тот листик бумаги.
И везде бы успеть,
Даже там, где не надо!
Ну, а ты, как же можешь
Нихрена блин не делать???
Жизнь летит, а ты позже
Поймешь, что наделал?
Мне так мало меня,
Чтоб успеть всё закончить…
А кому-то зря дали «Я»,
Ведь душа обесточена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800903
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.07.2018
В твоїх очах всі мої океани
І небо в зорях, і всі мої світи.
Ти добре знаєш, що у моїх планах,
Я добре знаю, що в них є лише ти…
І слово "люблю" тут трішки недоречне,
Його замало, щоб описати почуття,
Я покладу пальто тобі на плечі
І проведу додому, знаю, що моя.
З тобою я, неначе, ошалілий.
У мене й серце вистукує у такт.
Цей лютий світ стає настільки милим,
Коли ти поряд і говориш: "Так!"
Твоя хода по-своєму чарівна,
А посмішка - найбільший із скарбів.
Я радий, що у нас дорога спільна
І, що з тобою я знашов свій дім.
Я буду тобі щодня
Носити гарячу каву.
І квіти дарувати я
Буду тобі, кохана.
І, навіть, за сотню років,
Коли пристрасть давно вже вщухне.
Нарахуємо безліч спільних кроків,
Скажу як люблю, тихенько, на вухо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Ми надихаємось хорошим джазом,
Дивимось гарні фільми,
Складаємо світ цей, наче пазл,
Читаємо книги про мир і про війни.
Вдихаємо чисте повітря,
Забувши про той нікотин.
Минаємо люті століття,
Неначе "час новин".
Вивчаємо різні науки,
Досягаєм власних вершин.
Не бачимо свої постійні муки
Від вихлопу створених машин…
До біса розумні, інтелігентні…
Всі знають як жити,
А до самого життя – інертні…
До чого веду, та про що це слово?
Ми можемо все, хай там як, -
Це найбільша в житті аксіома,
Ми знаємо все, та душа- як мідяк.
Проміняна тисячу раз,
Витрати на всілякі дрібниці.
Любов спущено в унітаз,
А секс ще якось згодиться...
І наче все добре, радіємо!
Ми класно проводимо час!
У нас немає найпершого- ми не мріємо,
А якщо мріємо, то ці мрії не торкаються нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772957
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018
Сьогодні час є, а завтра- немає...
А я лиш хотів сказати:
Життя- маленька частина раю,
В якій нас стримують ґрати.
Крізь них ледь проходить сонце,
А час догорає ґнітом…
В цій камері є віконце,
Яке нас знайомить зі світом.
Щодня воно привідкрите,
Щоночі там видніються зорі,
І все було б добре, та ми, наче діти-
Не здатні дотягнутись до волі…
І все тут- одна загадка,
Лиш одиниці відкрили секрет.
Вони теж народились в цих ґратах,
Та стали героями власних памфлет.
Вони обійшли всі кордони,-
Набридло дивитись в вікно.
«Там цілий світ, він чудовий,
Чому ж ми тут сидимо!?»
Вони створили свій шлях,
Забувши про всі перепони.
Сьогодні- це час, а завтра,- прах;
Та про них пам'ятають мільйони…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771349
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018
Колись я писав частіше.
І не тому, що тепер прочах…
Колись це було простіше,-
Я рими бачив у її очах.
Тепер ті очі далеко за кордоном
І все, що було, те сіло на літак…
Колись я писав частіше, бо було для кого,
Тепер вона гуляє по містах...
Тепер до неї є мільйон доріг…
Всі стежки, що ведуть до щастя,
Мене чекають на нічліг,
А зорі з мріями кружляють вальсом.
Симфонія у ночі розігралась не на жарт
І місяць світить на твою стежину:
Я хочу бути там, ти – це мій азарт;
Ти – це той шлях, який я взнав наполовину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018
Усе, що треба – запашна цигарка
І щоб вона сиділа поряд,
В руці ще кави філіжанка,
І цей чарівний погляд…
Нехай ми будемо базікати до ранку,
Нехай за ніч всю пачку скуримо тоді,
Нехай всю каву вип‘ємо на тому ґанку,
Усе, що треба - «дивитись в очі лиш тобі».
Нехай вона – ні грама досконалості,
І будь вона комусь хоч чортом на Землі:
Люблю усі її найгірші якості,
Бо знаю, вони є і в мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018
Я хочу й надалі писати вірші
І муза щоб поряд сиділа весь час,
І, щоб не гірчив цей присмак тиші,
Який на папір виливаю щораз…
Я хочу й надалі когось кохати
І, щоб не згасало це під подихом вітру,
Я хочу не просто з кимось спати,
А щоб хотілось подарувати їй квіти.
І хочу знову кудись поїхати;
Зламати всі стіни, що стримують дух!
Я хочу людину, з якою я почну дихати,
Яка мене приведе в рух.
Є звичка про біль писати,
Про радість, про сум і гнів.
Та я вже й забув, як щось відчувати...
В коханні ж мікс усіх почуттів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2017
Розриваються душі від вибухів,
Розсипаються вічні уламки
І ця смерть розбавляється вибором:
«Залишити в собі, чи на ґанку?»
Чи на сірій, самотній землі
Або в брудному вихлопі газів,
Бо повітря немає вже, ні;
Як у серця немає закоханих м'язів…
Залишити б ось тут на столі
Свій маленький уламок щастя,
А ще, твій так придивився мені,
Адже, твій моєму болю по масті…
Я дивлюсь на нього щоночі,
Боюсь взяти, а раптом впаде..?
Цей колючий уламок того, що говорять дивлячись в очі.
Цей приємний шматочок, що доповнить мене…
І так складно це передати,
Знаєш, є щось в твоїх проблемах…
Та є щось у моїх втратах,
Що робить придурка з мене.
І я не можу вже відчувати хоч щось,
Я не вмію кохати…
І, як ти, не знаю, що таке: «Любити когось
Без втрати»!?
І так було донині;
Я так думав і, буцімто, жив…
Доки не побачив у іншій людині
Уламок того, що сам пережив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
Немає нічого вічного;
Не завжди ж якісь проблеми-
Життя все покалічене
І душу кидає в тремор…
Немає нічого постійного;
І біль теж минає колись…
Та й щастя не буває безмірного
І в долі моментом ламається кисть…
В житті не буває флешбеків
І на той бік переправ,
Де краще живеться у спеці,
Коли у тебе холоду шквал.
І завжди не буде солодко,
Іноді нудко, моментами гірко…
Часом, в руках буде золото,
А часом, не буде й з бублика дірки…
Раз в рік захлинешся радістю,
Три рази в місяць вітатимеш горе.
Кожен тиждень будеш паритись,
Що одного дня не поїхав на море…
Щоразу будеш спіткатись,
На чистій землі шукати граблі;
Та сміхом собі захлинатись,
Як доля всміхнеться тобі.
Немає нічого постійного-
Зламається і вічний двигун!
Є лиш баланс комедійного
З горем, що стало впритул…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757242
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2017
Ох, вміли ж колись знімати фільми…
Ох, вміли ж колись писати твори…
Сьогодні ж бездарність змішана з лінню,
А замість куліс порвані штори.
Замість талантів сьогодні – писаки,
А замість профі - багаті долі…
В колесах мистецтва одні лише латки,
Душа із повітрям помалу виходить.
Тим паче усім тут керують гроші,
Кому те мистецтво взагалі до снаги?
Хто хоче в рюкзак цю ношу,
Якщо можна без неї іти?
Ми вміємо тільки скаржитись:
"Раніше було не так!"
Самі ж не прагнемо кращого,
Самі ж сидимо в цих лещат на руках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2017
Я не з тими сплю
І не з тими ділю моменти;
Я не з тими п'ю і курю,
І не з тими дивлюсь вночі на комети…
Я не з тими сміюсь
І не з тими гуляю до ранку,
Я не з тими ділюсь
Всім, що в серці накопичилось змалку.
Я не з тими кохаюсь
І не тим віддаю свою душу,
Я не з тими прощаюсь,
Коли доля душить…
Я не тих посилаю до біса
І не тих тримаю у серці,
Та ніколи не йду за куліси,
Коли текст забуваю на очах у преси.
Так, не так я живу,-
Я не так прокидаюся зранку,
Я навіть не так йду та стою,
Не так говорю й дивлюсь не так палко…
Я не так розбираюсь в людях,
Я не геній і без всякої грації
Мене часто інші судять,
Дають різні номінації:
Хтось говорить, що добрий, інший,- що злий;
Хтось натякає, що бовдур,
Інший, що не такий вже й дурний.
І так можна збитися з ліку,
Збожеволіти можна від всіх,
І з життя зробити каліку,
Якщо слухати за спиною сміх.
Так, комусь все ж цікава стороння думка-
Це, наче, у дзеркалі підправити брови,
Це наче наїстись і слухати,
Що шлунок говорить…
Та жити потрібно для себе,
До біса, що скажуть інші-
Робити те, що ти хочеш і що тобі треба,
І не зважати на крики тих, хто вище від тебе, чи нижче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2017
Він звик жити, коли інші сплять.
Бігати світом шаленим,
Дивитися фільми під зоряним небом
І кайфувати, доки зорі горять.
Він звик бути віч-на-віч зі світом,
Перетинати кордон щодня;
Бути скаженим прикладом вітру,
Якого ніколи не втримають стіни життя.
І, доки інші літають світами,
Огорнуті мріями рожевих снів,
Він ходить тими стежками,
Якими хтось інший пройтись лиш хотів…
Пронизаний димом сигар
Із присмаком найкращої волі,-
Він живе і завжди жив, доки ти спав,
Доки ти мріяв та думав про долю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730846
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2017
Немає у часу совісті
І простого співчуття…
Немає коротшої повісті,
Ніж наше життя...
Немає в людей сміливості
І банальних дверей в серцях…
Відкриті душі вже виросли
І поросли, як бур’яни в садах…
Немає у долі віддиху
І рівних доріг без ям,
Біжить, доки душу не вивихнеш-
Впадеш, не відмиєш від плям…
Немає у світу правил,
Є дурні, що їх тримаються…
Легкого життя немає,
Тому ти в таке закохаєшся.
І будеш без нього тужити,
В Едемі складаючи пазли.
Малюючи своє графіті
На стінах, ні раз не помазаних…
І будеш кричати від смутку,
Сидіти, забившись в куток.
Життя- це всього-лиш прокрутка
Твоїх думок…
І от, ти собі сидітимеш,
Збагнеш, що це, - твій порив…
Життя ж не існує, Землі теж.
І ти тут один…
Лиш зверху, в палкому мареві
Сяйво, чи просто ліхтар?
І де ж це насправді реалії,
І як ти сюди попав?
Задовго і, мабуть, не ясно
Все, що ми звемо життям…
Коротке і надзвичайно прекрасне,
Як промінь, що подолав сірість хмар...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724668
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2017
Жадаєм мільйони покласти до ніг:
Розправлені дивні крила…
І, хоч би один по-справжньому міг
Те, що інші ще не робили.
І, хоч би один полетів серед грішних
На крилах кривих і подряпаних-
Жадаєм кишені напхати грішми,
При тому в багно не вляпатись…
Жадаєм прожити швидко і легко,
Ввірвати шмат більший, ніж здатні ковтнути…
Життя не прожити, не залишивши лепту,
Проте можна легко його оминути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720737
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2017
Люди втікають від правди,
Сила вмирає від слів...
Вівці їдять пропаганду
З круглих столів...
Тиша гине від шуму,
Світло огорне пітьма;
І, як би ви добре не чули,-
Слухати треба слова.
І, як би від снів не померти,
Щоб душу не бити об ніж?
І, як з голови це стерти?
Скоріш...
Совість зникає від вчинків,
Життя не буває без втрат:
Всі так шукають новинку
Серед старих балад.
І кожному, знаєте, важко-
Всяка собака скулить;
Посмішку тримають підтяжки,
Спину - ця довга нить...
І всяким керують способом,
Гадаєш, ти автор цих дій?
Тут рухають навіть розумом,
Свою правду кидають тобі замість мрій.
Є безліч на світі факторів,
Змирились всі вже давно,
А я щось не хочу, чи як воно,
Щоб нас тут змішали з лайном!
А я щось не хочу з прапором,
Не хочу кричати про щось;
Я просто не хочу з натовпом
Розбитих на добрих та злих "когось".
Скинутих в яму вириту,
Покриту зверху великим "ніщо"...
Комусь це буває вигідно,
Коли ми без толку кричимо...
Кипить там розпечена лава,
Купаються люди без мрій:
Ми знаєм права, не маючи права;
Ми маємо думку, та сумніваємось в ній...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718746
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2017
Поїхати кудись, лиш тут би не лишатись:
Вже так набридла одноманітна метушня…
Я вмію жити, але не вмію приживатись;
Мій компас вкаже шлях, та не покаже в нім кінця…
Я десь тинятимусь, байдуже, що сам.
Я люблю ритм і стукіт цих коліс по рельсах;
Моя душа належить світу, а не вам-
Я той простак, що живе в постійних рейсах…
Буває важко наодинці з власним «Я»,
Бо кожному потрібна ще одна людина.
Та де ж знайти таку, як я,
Який вагон і хто вона з цих пасажирів?
Я десь тинятимусь, міняючи пейзажі.
Життя не зміню, бо воно одне…
І кожен шлях мені мій компас вкаже,
І десь у цьому світі все ж знайду тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2017
Будь унікальним – це все, що в тебе є,
Тож, використай без іронії.
І, навіть, коли воно б’є
Не думай, що це агонія.
Не думай, що це тебе портить,
Що підриває твій імідж воно.
Будь ненормальним в своїй когорті,
І відрізняйся, як від води вино.
Не думай, що тобі скажуть на те,
Створюй свій світ, а в ньому – себе!
Будь унікальним, не думай, як маса;
Хай маса подумає за ким вона йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713851
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 22.01.2017
Колись тебе покохають
І, згодом, поведуть під вінець;
І радість в серцях, усі знають:
В такої історії щасливий кінець.
І він даруватиме квіти,
І він тобі покаже океан,
І він буде поряд сидіти
Кожну хвилину, поряд з життям.
Але це буду не я...
Не я прикрашатиму ніч,
Не я робитиму ранок…
І не з моїх широких пліч
Буде кричати маленьке й лукаве…
Не я понесу тебе на руках,
Не я доглядатиму хвору…
І, навіть, у твоїх снах
Я буду лиш другом, знайомим…
Та тільки, ти знай, як буде кепсько,
Чи, коли добре, що щастя аж рве-
Я буду поряд, помагатиму серцю,
Бо тільки твоє - це все, що у мене є…
А про своє я вже й забув…
Не те, що викинув, чи запечатав;
Я просто один раз в тобі потонув
І більше не зможу так помирати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2017
Не бери таку дурість за звичку:
Не показуй себе тупим.
Не роби однотипним личко,
Виставляючи себе ніким…
Не показуй посмішку вдалу,
Відшліфовану фальшею, як наждаком.
Не роби із життя виставу,
Коли ти не актор.
Не роби казна-що із себе
І не став себе вищим за всіх…
Бо, повір,- це нікому окрім тебе не треба,
А, як треба, то тільки, щоб викликати у себе сміх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2016
Ти, мій дияволе, знову прийшла...
Зеленоока вродлива манія.
Прикрило вбрання обидва плеча,
Міцна кава і тепла компанія...
Ти, мій дияволе, завжди така?
Обпікаєш не спотворивши враження...
І уламки мого літака
Ще летять за тобою, спалені заживо...
І уламки мого життя за тобою вдогін прямують;
Ти, мій дияволе, надзвичайно швидка,
Надзвичайно розважлива, дияволе.
І я б сотні разів помирав,
Лиш би смуга посадки була у твоєму палкому маренні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
Торкнутись твоєї руки,
Побачити посмішку щиру -
Так хочу прожити роки,
Лиш би ти теж так хотіла...
Тобі зізнаватись в коханні,
Сидіти під небом у зоряну ніч;
Збагни, що для мене немає
Зворотніх від тебе доріг і узбіч…
От тільки, чи ти відчуваєш,
От тільки, чи в тебе все так?
Ти зрідка мене обіймаєш;
Афера, чи у долі все ж таки гарний смак?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Лиха моя доля
І лихий цей бісів світ…
Тому що, як тільки вертаю додому
І бачу на столі обід
Розумію, що чорт забирай,
Чорт забирай, а навіщо?
Навіщо мені тут рай,
Якщо в нім панує мертва тиша?
І тиша оця, увага,
Десь в голові у мене…
Це своєрідна звитяга,
Але і шлагбаум до неба…
Мій перекритий доступ,
А я б написав сто рядків, та й більше!
Отож-бо – тиші вже досить;
Настав час хороших віршів,
Про твої розпущені коси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
Ти, мій дияволе, портиш мене-
Обпікаєш зсередини димом...
І я, знаєш, кохаю тебе-
Погляд твій чарівний і вродливий.
І я, знаєш, від цього живіший:
Ти дотепна, мила, проста;
І так хочеться писати вірші,
Коли поряд твоя хода.
І так хочу творити всесвіт,
Коли ти щось говориш мені.
Мої думки заводять іноді в безвість,
Твої ж слова - дороги назад вказівні...
І усе, що б ти не робила -
Вабить мене твоя метушня.
Ти, мій дияволе, всюди вродлива,
Та ніколи не будеш моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2016
Найкраще в житті – це втопитись,
Та не сприймайте буквально цих слів.
У будь-якім випадку – це не навмисність.
Втопитись можна і в надлишку снів…
І сни ці – звичайна ремарка,
Пояснення дурості фраз;
Розпечені просто уламки
Того, що так гріє нас.
І раз я пишу про дивне,
То просто збагніть цей момент:
У світі є щось чарівне,
Але не весь асортимент.
Втопитись у цьому – запросто.
Розбитись об це – ну ніяк…
Реальність така проплачена,
А сни б не придбав за мідяк…
Отож-бо, просто послухайте:
Є світ, який для всіх однотипний,
А є ваше бачення рухляді,
В якій інші навіть не бачать ритвин…
Ось в цьому є ваше бачення,
Ваш погляд на світ уві сні.
Втопитись у цьому – збагачення;
А виплисти – бути як всі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691821
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2016
Колись тебе зрадять,
З усіма так є.
І їм не завадять,
І це тебе вб’є…
Та ти ще житимеш.
І не один рік
Цим світом ходитимеш
Убитий, живий чоловік.
І ця зрада тебе жити навчить;
Не сумнівайся, так буде, кажу.
І, може, зламає та лиш на мить;
Ти знову виростеш, як після дощу.
Колись тебе зрадять, на жаль.
Це буде колись, чи завтра…
Цей світ так гартує сталь:
Тримайся, зрада – молот і жар,
Сталь не гартована тут нічого не варта…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2016
Буває мить, що й миттю не назвеш:
Триває довго, мучиться і стогне;
Здається, що цій миті вже немає меж,
От-от та й зірветься струна, натягнута вже довго...
І просто так не втопишся у Леті,
І не згориш в гостях у Сатани...
Життя подібне до комети,
Що за хвилину проліта світи.
А мить, можливо, просто світло -
Звичайний спалах тривалого польоту.
Буває, десь так довго світить,
Що аж болить, як колючим дротом...
І не закінчується, не згасає,
І так пече, що тяжко дихати тоді...
Трапляється - мить вічністю буває;
Але ця мить, як все життя, дарована тобі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690620
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2016
Я ламав би навколишній простір
І кричав би: «Браво, на біс!»
Тільки, що ж це за чорт думки мої носить?
Що за дідько, люди, скажіть?
Я розбився би тілом об світ
І повітря би ребра трощило...
Тільки, люди, я прошу, скажіть,
Звідки в мені така дурість і сила?
Я б себе вивертав, як сорочку;
Гамівну на собі би порвав...
Ви лиш просто скажіть в двох рядочках,
Хто би мною в той час керував?
Об життя головою з розгону
І об долю правим плечем!
Я б грав регбі з собою,
А, як треба, бився би з власним мечем!
Тільки, прошу, скажіть, що за сила?
Яка нечисть в мені кипить і живе?
Що для мене таке красиве,
А для інших таке чуже!?
Так, в мені є частина хворого психа,
По-іншому не назвеш...
І цей псих, як мостами проходимо стиха,
Дивиться в низ і говорить: « А, може, стрибнеш!?»
Я стрибнув би, та карма.
Я розбився би, сміх.
Об життя поламатися - драма,
А стрибнути із мосту - гріх...
І таке нездоланне кипить,
І я змушений кудись це дівати;
Розбитись - це не так болить,
Як, коли про щось тяжко писати...
Та я, мабуть, люблю цей біль,
Через нього починаю жити.
Хоч пече, як на рані сіль;
І так тяжко, як байдужих любити...
Я ламав би світ під собою,
Розбиваючи щоразу ніс...
І я знаю, що насправді зі мною:
Я не псих! Просто, зрідка, мною керує біс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687382
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2016
І скільки кричав собі:
«Досить дивитися їй услід.
Залишишся голим і босим,
Бо не помітиш за нею світ...»
І скільки казав собі:
«Годі, годі про неї думати перед сном.
Любов тепер не в моді
Й дедалі менше пишуть пером...»
І скільки собі шепотів:
«Вона не для тебе, не твоя...»
Але по-іншому так не хотів...
І в голові лиш лунало: "З тобою..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016
Моя незалежність – не ваше діло;
Моя незалежність – мій хліб!
Моя незалежність ще не доспіла,
А ви вже чавите із неї сік...
Моя незалежність – не ваш курорт;
Моя незалежність – мій відпочинок!
Моя незалежність ще не сорт,
А ви вже робите з неї вина...
Моя незалежність – не ваш поріз;
Моя незалежність – мій біль сердечний!
Моя незалежність ще не дефіс,
А ви вже запхали її в своє речення...
Моя незалежність вас не стосується,
Моя незалежність не вам по курсиву!
Моя незалежність ще тільки формується,
А вам лиш залежність від мене під силу!
Моя незалежність, пробачте, не ваша!
Не треба пити з неї кров!
Моя незележність! І вона аж ніяк не «ваша» чи «наша»...
Бо незалежний не той хто бере, а хто дарує Державі любов!
24.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686267
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2016
Ми не з тими дивимось фільми
І не з тими ходим в кіно...
Ми не з тими маєм щось спільне
І не з тими спимо...
Не для тих ми творимо всесвіт,
Свою душу даруєм не тим.
Засинаючи в обіймах не перших
Прокидаємось, неначе, з чужим.
Ми шукаєм людину подібну,
Трішки схожу на першу любов.
Бо душі дійсно потрібно
Те, чого ніхто до сих пір не знайшов...
Ми не з тими проводимо час
І, буває, не з тими живемо до загину.
Але «тих» вже не існує для нас;
Тих, що колись відірвали від душі половину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Ми завжди обираєм найкращих,
Найгарніших для нас людей.
Тих, що радують очі наші
І від яких інші не відводять очей...
Але всі, чомусь, так щиро про душу
Все торочимо собі;
Що краса та непорушна,
Яка у людини в душі…
Ми завжди оцінюємо тіло,
Перш, ніж взнати внутрішній світ…
І, себе обдуривши, радіємо,
Ніби кожен із нас не з таких…
І щоразу об це вдаряємось,
Наперед знаючи, що буде так.
Тіло манить – душа прикрашує;
Та прекрасне не в кожних серцях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016
Нехай я не мрію про тебе ночами
І не малюю в уяві твій погляд:
Мій скарб найдорожчий усе, що між нами.
Усе, що трапляється, коли ти поряд…
Нехай я не млію від твого сміху
І серця трепіт відсутній, як чую його:
Але я люблю, коли маєш втіху,
Коли не сумуєш люблю з-поміж всього…
Нехай за тобою я не сумую
Й думки мої від тебе далекі:
Але я люблю, коли з тобою простую
Зимою чи літом, в холод чи спеку…
Нехай не люблю я, як в книгах пишуть.
Буваю холодний і дощовий…
Але я кохаю тоді, коли пишу –
Ось він я щирий, лише на папері живий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2016
Наш світ кане в Лету:
Зброя, теракти, війни…
На це й вистачає бюджету
Кожній країні…
І кожній владі це ласо,
І всякий народ мовчить.
Та всюди кидають на м'ясо
І всюди в людей болить…
І світ занепав так, правда.
Постійний конфлікт на Землі,
Постійна жива пропаганда
Та біль на твоєму чолі…
І Майя зробили похибку:
Наш світ не зустрів комету,
Але він вмирає від кожного дотику
Пальця об курок все новішого пістолета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2016
Так дивно і, водночас, правильно
Життя розкидає, як фішки, нас.
На стіл, де ставок тисячі, і ризику банального
Є більше, ніж грошей запас…
А зараз уявіть, що наша доля – стіл для покеру;
Життя – гравець азартний, випивший чимало;
А карти – наші мрії, шанси, навіть докори,
А ми – це фішки, ставки, які ще не програли.
І так, ця гра розпочалась багато років тому,
Ще як прийшов новий гравець за стіл.
Він попросив у бармена велику склянку рому
І, розмінявши гроші, з норовом присів.
А був він не один, було їх декілька гульвіс:
Такі собі сиділи, навіть не всміхаючись.
Серйозні, п’яні, з картами під ніс,
Робили ставки, зі склянки попиваючи…
Круп'є на них дивився, карти роздавав,
Колоду перемішуючи без напруги всякої.
Кому й що випаде він тут єдиний знав;
Він Бог у грі не Божої парафії.
І кожна гра розпочиналась ставкою,
І нас, як фішки, кидали на стіл.
Дивився наш гравець за картами
І раз зривав він куш, а раз залишився ні з чим…
А що, спитаєте, власне, було з нами?
Куди нас заносило, як гультяй програв?
Цей бар, він ніби світ з різними життями,
А наше напилося в драбадан…
Я скажу просто, що життя міняється.
І ми із рук у руки переходимо щораз.
Це такою грою називається:
Одне життя зіграло в покер з іншим, застосовуючи, як фішки, нас.
Воно нас кинуло на стіл, що долею являється,
В руках тримало наші мрії, шанси і бажання, яких не розкриває.
Оскільки життя п'яне – воно нами розкидається
І не важливо йому виграє чи програє…
А ми, та що ми на столі великому,
Дивимось кому карту підтасовує круп'є…
Та, іноді, вертаємось до свого, який вже із радісною пикою
Радіє нам, а ми йому, бо він у грі ще є.
А, як програє наш гультяй всі фішки,
Спитаєте: "А що ж тоді, месьє?"
Тоді усі ми переходимо до інших…
І так весь час, доки в цій грі не виграє круп'є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678701
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2016
Будешь предан – будешь предан…
Вот таков закон судьбы.
Он любил ее, как небо
Любят птицы и птенцы.
Он любил ее, как звезды
Любят самолёты.
Он любил, как розы,
Что цвели напротив…
Он любил ее, как любят в жизни раз, не более;
Любят раз и обгорают, как весна в Херсоне и
Он просто раз сгорел с изменами…
Весна больше не цветет и не ездит венами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677264
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2016
Если кто-то тебя ненавидит,
Если вдруг оказался врагом.
Когда близкие и те в тебе видят
Странный субъект с ножом.
Когда мир отошёл весь в сторонку,
Покурить на скамейке там,
А тебя бросил в воронку
Как окурок, как хлам…
Ты не бойся всего, терпи.
Ведь сильно сердце то, что любит жить.
Не опускай руки свои и гони
Всех, кто пытается под тебя рыть.
И пускай будут злые люди –
Мир без них не был бы таков.
И вокруг не было бы столь сильных судеб,
Ведь личность формируется под прессом различных дураков.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674919
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.06.2016
У нашім дивнім існуванні,
У світі, повному брехні;
Люди ще зізнаються в коханні
І їхні душі співають пісні!
У світі злому і холодному,
Гіркому, як імбир;
Люди ще вірять один одному,
Як вірить війна в мир!
У світі темному, таємному,
Який сховався від очей чужих;
Люди ще сяють в світлі певному,
Вони ще вірять у чийсь сміх!
У нашім дивнім існуванні,
Коли весь світ, як божевільний дід;
Існують досі принципи моралі
І люди є людьми, як прийнято, як слід...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2016
Із чого Успіх? Сказати по-секрету?
Сказати в чому полягає цей коктейль?
Як це зробити, щоби не канути у лету,
Чи як це пити, щоби опісля впізнавать людей?
Вас, мабуть, зацікавить формула якась?
Чи, може, спосіб готування цього дива?
А ще цікавить, чому ж від нього в голові напасть,
Що ніби все не так, а ти ще, наче, та сама людина?
Вас, мабуть, зацікавить, чому він в голову так б'є?
Чому він так зриває душу людям зі слабинкою?
Чому, коли вже Успіх п'єш,
На ранок прокидаєшся не з тією жінкою..?
На ранок прокидаєшся не з тим життям,
Не з тим похміллям, що було від пива…
Якщо слабинка є - не з тим світосприйняттям,
А це побічні риси цього "дива"…
Із чого Успіх? Як це готувати? Чи варто пити потім це?
А, знаєте, мені кортить ось так сказати:
"Тут гідні всі і рецепт є свій для кожного.
А як не захмеліти - це діло, знову ж, вас самих.
От тільки, випивши, не втрачайте розуму,
А пам’ятайте, що готувався Успіх в склянках немитих і простих…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2016
Хунта, сало, УКРОП.
Москаль, водка, запад идёт.
Киев, младенцы, Путин помоги!
Защити русскоязычных стрельбой в своих…
Порошенко, Меркель, Обама.
Крым наш, бАндеровцы, Україні слава!
А Депутатам народ до сраки:
Пенсії, ціни. Вища освіта? Нафіг!?
Реформи, робота, всі гроші владі…
Незалежні, але віримо їхній правді…
https://youtu.be/nsZZyHG2dZ4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670233
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2016
Сімнадцять для більшості – старість…
Для старості, бачте, це вік.
Вони до життя втрачають цікавість,
Вмирають не живши. Я скажу – це гріх.
Я скажу – це певна зухвалість,
Коли в молодих помирає душа,
А справжня, дрімуча старість
Живіша, ніж молодість та…
Я скажу, що зараз мільйони живих стариків,
Які до життя прикипіли душею.
Але в світі більше молодиків,
Які це життя вважають дурнею…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2016
Не треба людям забивати баки,
Коли вони питаються про щось.
Не треба світ від себе відвертати,
Коли віч-на-віч вам з ним довелось.
Життю не треба в танці відмовляти,
Коли воно нарешті підійшло.
І щастя не потрібно покидати,
Коли ви любите його…
Не треба на погоду нарікати,
Коли вона зіпсувалась в якусь мить.
Не треба долю проклинати,
Коли у вас душа болить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2016
Здається, що в світі все не на місці;
Все хаотично, просто так…
У цьому світі ми на узбіччі,
Коли за життя на дорозі інший чувак.
А нам про дорогу ні слова, лиш крик.
Хоча ні, раз обмовились старші:
Ти не сунься дитино, там страшно і ти не з тих,
Кого прийме дорога, ти ж без найменшої фальші.
І звісно, це ж дітям властиво:
З нас кожен дорогу відчути хотів.
Дорога не добра: ламала, била, місила
І з усіх залишилось лиш кілька чортів…
Тепер ті чортяки крутять за двісті,
Світом ганяють, втопивши газ.
А діти, як завжди, лиш стоять на узбіччі
І думають, що в світі щось є не для нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665710
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2016
Он шёл весьма странным ходом,
Таким задорным и простым.
Теперь люди так не ходят,
Согнувши спины, словно, под кресты…
Теперь люди так не пляшут,
Как он плясал, развеивая мреть.
И так не улыбаются, когда их что-то спрашивают,
И не умеют так вдумчиво смотреть.
Теперь людям так не нравится
Кому-то нравится, другим…
Теперь людям всё поганится
И они коптят собою целый мир.
Теперь людям на замок заперло души,
А так и тело гнётся в четырёх углах, седым…
Куда девался человек, что слушал;
Тот, кто по жизни шёл задорным и простым?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665049
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.05.2016
Я помят малость…
Вот, что от меня осталось:
Непревзойденная усталость,
Сам у себя вызываю жалость.
Молодость. Старость.
А я между них где-то…
Болью сердце сжалось…
Толь есть жизнь, толь нету.
И вроде всё так отлично:
Мир красочен и велик!
Но что-то давит на личность
И личность уже словно «пшик»…
И так миллионы разных людей
В кавычках "счастливы".
Вот он вашего «Я» апогей
В обществе, где душу прячут под масками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664490
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.05.2016
Я тот, кого иногда любят.
Но не тот, кто умеет любить…
Я тот, с кем, возможно, будут.
Но не тот, кто сможет с кем-то быть…
Я не тот, кто привяжется к человеку душей.
Я не тот, кто отдаст сердце кому-то.
Я любил когда-то, но предан судьбой
Я остался лишь с тем, что даровано лету:
Я раз в год, может чаще,
В зависимости от ранней весны,
Расцветаю, ору от безумного счастья!
Но проходит всё это не дождавшись зимы
И я вновь застываю,
И как воздух холодный нервирую мир…
Но я людям добра желаю,
Я вернусь через год и может другим…
Но ведь это только "может".
Я не поправим, кажись.
Я ведь только простой прохожий,
Что зашёл на часок в чью-то жизнь…
Я не создан кого-то любить,
Не дано мне это познание…
Я уйду… Ну а вам останется жить
Там, где я остановился ранее…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664427
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 07.05.2016
Ти знаєш, я скучив, насправді.
І якось без тебе сумно мені…
І як же усе це складно:
Як завжди дивлюсь і бачу жінку в тобі…
Ти знаєш, я скучив за твоїм волоссям,
За поглядом милих, карих очей.
За твоїм "гарчанням" і криком: «Досить!»,
Коли нервував тебе кожен день…
Ти знаєш, я скучив і це, як мінімум, дивно.
І я не хочу тебе цим добити.
Ти вибач, будь ласка, мені огидно,
Що не створений довго любити…
І хоч ти страшенно нестерпна,
Я стану з тобою на одні граблі…
Наше минуле не стерти;
На фото замок і літо, присвячене тобі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016
Повз вулиць метаються танки,
Їм посміхаються діти у слід....
Діти, які ще вчора бачили мирні ранки,
Сьогодні радіють, що ще бачать світ.
Повз вулиць літають снаряди;
Де були птахи - там рій літаків...
І десь там блукає правда,
Та правда, яку ти не хотів:
Повз вулиць трупи воєнних,
Повз вулиць крик громадян...
І бігає там ще таємно
Той дивний, а кажуть, що мирний план.
І всюди цей голод, розруха.
Війна обпікає серця, як смола...
Цю державу, мабуть, ще ніхто так не рухав,
Як от тепер той відсирілий порох зі старого ствола...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660062
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.04.2016
Десь дальнє море освітлює маяк –
Гаряче Сонце в ньому, як прожектор.
І сяє все навколо так,
Що й люта буря його не зробить мертвим!
Навколо цього маяка танцюють хвилі,
Під музику із грому й співу різних птиць…
Приходять в гості хмари, іноді плаксиві,
І розкидають морем безліч таємниць.
А ще він бачить кораблі щоденно:
Вони йому приносять відблиски бортів.
Він свою справу робить ревно,
Ніколи і подяки не хотів!
Він прийме море, яким би не було;
Він привітає бурю й розцілує хмари;
І кораблі, скільки б не прийшло,
Усіх розмістить між портами!
Маяк постаріє колись…
Погасне сонце на його верхівці…
Залишаться лиш спогади у моря, кораблів і птиць:
«Він всім світив! І не просив за це гостинці…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658632
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2016
Найкращі йдуть найпершими,
Говорять так завжди.
Найталановитіші, довершені;
Ті, хто, здавалось, тільки і жили...
І так світили іншим своїм полум'ям,
Що, навіть горячи, не обпікали, а гріли долоні їм.
Що сяяли, незважаючи на сірість хмар навколишніх,
У них, здавалось, вигравала вічна молодість...
І ще вони творили наземні небеса.
Душа, неначе, зіткана з геніальної матерії!
Найпершими пішли, за ними плаче вся краса,
За ними плачуть всі життєві прерії.
Вони й на сцену завжди рвались першими
Під шквал із оплесків поміж рядів.
І дійсно жили там, доки інші марафетяться –
Феніксам не потрібний грим орлів…
Життя театром можна називати,
От тільки сцена місце не для кожного.
Комусь судилось все життя аплодувати,
Щоб інші поклонились та пішли, коли в залі всі стривожено
Затамувавши подих, крикнули: «На біс!»,-
Провівши поглядом артиста.
А він пішов, тепер у залу очі повні сліз,
Бо з ним пішла епоха, гра, життя і правда чиста!
Таланти йдуть, найкращі люди.
І їх уже не викличеш «на біс».
Як шкода... Та як завжди було то так воно і буде-
Усі зустрінуться за межами куліс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658081
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.04.2016
У львівської погоди буває дивний настрій:
То, раптом, засміється, то заплаче так невчасно,
А то моментами цей істеричний сміх –
Так зранку було сонце, а тепер мороз і сніг…
І щосекунди цей круговорот погодній,
І ще у неї настрій неприродній,
Бо львівська дамочка все ж трохи з перцем
І, як буває, перемінним щохвилини серцем…
І байдуже погоді, що надворі літо;
Їй байдуже, що пані блузку надумала одіти.
Що пан авто своє підготував до вечора із пані.
Що ввечері на них чекали зорі, кава, ігри на гітарі…
Вона цим знехтує і ливнем змиє,
Що й настрій перетвориться в помиї!
Але одне у львівської панянки таки гарне:
Вона для кожного така, якою бачать попри хмари явні.
Вона для кожного така, як зранку з ліжка встали!
І хоч наш Львів – це вічна мерзлота, жара і урагани
Та ця сукупність не залежить від синоптиків!
І хоч міняється щомиті, наче має чортиків,
Насправді вся погода у львів'янина в душі.
І байдуже йому, що вітер голову зриває, наче вишні,
Що судноплавні ріки поміж вулиць утворюють дощі,
І що за мить усе це губиться в теплі і тиші…
У львівської погоди буває дивний настрій:
Та для львів’ян той настрій – звичний ритм життя!
Погода львівська може й не найкраща,
Але така погода в світі лиш одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657827
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.04.2016
Затримай подих і лети!
Вдихни на повні груди прожите донині.
Заплющуй очі, відпусти
Усе, що стримує політ в людині!
Не згадуй світ, що тягарем знесилив крила.
Зітри кайдани із чужих думок.
Вдихни на повну… Відчуваєш? Диво!
Душа звільнилась, попри хромований замок.
Затримай подих і лети!
Хай пройдене тобою досі
Не стримує політ, а ти,
А ти лети нарешті! Або життям тиняйся…
В кайданах і босий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655881
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2016
Я в тій країні прокинувся вчора.
Не у такій, як сьогодні, у іншій...
І та країна була чудова;
Звати Поезія, а люди в ній - вірші.
Я в тій країні літав і бігав,
Я в тій країні співав і творив.
Я і з людьми весь час бесідував
Про безліч прекрасних див.
Там ще були великі простори
І для душі був курорт.
Там всі думки на папір під напором,
А тут тільки роззявлений рот...
Людина тут тільки патяка й патяка -
Меле язик, що попало, так-сяк...
Критикує країну за якою б не плакала,
Ображає людей в ній. Все їй, бачте, не так...
Я в тій країні прокинувся вчора,
Ну, а сьогодні і вас навістив.
Не ображайте, люди, великі кордони,
Які ще ніхто з вас до сих пір не скорив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653717
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2016
Роки летять...
І, наче, вчора ми були ще дітьми,
Та й стільки часу не було в маленьких кулачках...
І стільки дива пролетіло вмить, і,
Щось доросле постирало мрії й казку у очах.
Роки летять...
І, наче, вчора ще були маленькими,
Та без турбот гуляли у дворі.
Такими наївними, дурненькими
Дітьми, що не зважали на проблеми "світові".
Роки летять...
І, знаєте, цей час - такий собі великий, злючий дід,
Який не любить власних внуків.
І він говорить, що цей світ
Розбиває мрії, що це вже не дитячі штуки...
Роки летять...
Та, знаєте, у чомусь він таки правий -
Цей світ жорстоке місце для дитини...
Роки летять...І світ кудись летить,
І ми злітаємо кожної хвилини.
І, знаєте, що дійсно робить нас живими?
Що були дітьми, певна річ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2016
Прийми мене таким, яким я є.
Не змінюються люди від обставин...
І я не змінюсь, у мене є своє-
Уже набуте характером з роками.
І мій характер- це, мабуть, найгірше;
Така собі холодна простота...
І, мабуть, тільки мої вірші-
Ото і є моя обвуглена душа...
Прийми, прости і, прошу,- не пусти
І не покинь мене в гіркому маренні!
Життя як топка, - спалює... А ти,
Музо, прошу, не загубись в цій куряві, коли всі інші спалені...
І, музо, прошу, зрозумій це правильно:
Крім тебе не тримає більш ніщо.
Прийми мене таким, як є, й думки мої поганими.
Гірким шматочком солодкого "а, все ж, якщо..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2016
Коли весь світ стає для тебе катом,
(Таким великим, лютим, бородатим)
Що ще звіриним поглядом на тебе позира
Та, крок за кроком, тихо наближається.
Така у нього тиха, ледь відчутно жахаюча хода...
Така, що навіть сам він, бува, її жахається.
І тут ти бачиш погляд цей звіриний,
Він ріже душу дужче сотні гільйотин по шиї;
Тоді ти й розумієш, що все тут вже проплачено…
І цьому кату заплатили! Робота є – головоріз…
Збагни, що світ, – він не ховається за маскою,
Та його погляд холодніший, ніж холодний ніж.
Зі світом розплачуються поразкою,
А з катом грішми… Ну, а ти – борись,
Щоб не злякатись тіні власної!
Ти кат собі, тому і світ для тебе – лютий кривдник.
Та він не винен, що сам став катом у твоїх очах...
І не кажи, що йому інші заплатили, скинулись по гривні,
Коли з кишені власної ти першим дав йому мідяк...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647174
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2016
Мене болять твої окопи,
Пече потоптана земля...
І кулі відчуваю дотик,
Яку ти замість мене прийняла...
Я відчуваю їхні люті кроки,
Солдатські крики в голові дзвенять...
Душа обмотана колючим дротом, доки
Всі інші так спокійно сплять.
І так буває, часом, дивно,-
Радіаційні сльози по щоці;
Вони не справжні, їх не видно...
Але болять ті сльози, як болить тобі,
Моїй єдиній, ріднішій від усіх землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646077
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2016
Моє серце тобою розтануло,
Закипіло і знову горить,
Зникла льоду остання гранула,
І усе це за лічену мить.
Як це дивно - вміти кохати,
Як уперше, знову, щораз...
Я цей світ хотів оминати,
Загубив би його поміж фраз.
Поміж холоду, темряви, жаху
Білий світ поховав у собі,
А ти та, що усе спромоглась відкопати!
І від тебе залежить, чи існувати у ньому мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016
Талант не в гримі і не у вмінні говорити,
Талант не в міміці, не в рисах на лиці.
Його не можна ні знайти, ні загубити...
Талант, як нитки, що тримають клаптики душі...
А ви, скажіть, талановиті?
Щось вашу душу скріплює? Авжеж...
Не всі, що носять душу пошматовану по світі,
Талантом сяють, наче від пожеж!
І, може, в більшості болить середина;
Та біль і є, мабуть, оспіваний "талант":
Така розгублена і така невпевнена,
Але, водночас, ідеально зібрана.
Різка та сильна біль у ідеальних вад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644053
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2016
Життя не можна пролетіти заново,
Коли у баку скінчиться пальне.
Бо ти тоді лежатимеш між скелями розкладений
Або розіб'єшся об скло морське,
Коли збагнеш, що крила твої зламані,
Що паливо уже не крутить двигуни.
Життя подібне до якоїсь дальньої,
Якоїсь відстані, а береги,
А злітні смуги - для приватних літаків...
Для тих, хто добирається до цілі без проблем...
А ти приречений на екстрену посадку.
Розбитись, шукаючи Едем,
Чи завершити свій єдиний рейс,
Навіть попри неполадки..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642269
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2016
Життя також координата.
До неї ще потрібно доплисти
Крізь море, крізь океан той,
Що, бачте, зветься світом.
Ех, великий і швидкий...
Життя потрібно відшукати.
Блукаючи не збитись зі шляху.
Це важко, але кожен вартий,
Подолавши течію швидку,
Знайти свою координату.
І, відпочивши, вернутись до зірок в білім літаку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2016
Буває, глянеш на світ,
А він ніби фарбами роблений.
І навіть в найгірших бід
Є трохи кольору, щоправда чорного.
Буває, дивишся в небо,
А воно голубе-голубе.
Буває, гляну на тебе,
А ти як частина мене.
Ніби змішані кольори фарбами,
А життя тримає великий мольберт…
І немає нічого правильного,
І поряд лиш краплина тебе...
Нас змішали і тут розділили,
Бо картина велика в життя…
Скільки змішаних і розкиданих,
Скільки барв придумано навмання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Він дарував їй квіти щоранку,
Щовечора сильні обійми.
Щодня, як сиділа на ґанку,
Він каву робив їй...
Їй говорив компліменти
І постійно носив на руках.
Він дарував їй моменти,
Місце яких тільки в серцях.
Він присвятив їй чимало -
Подарував частину себе.
Долю, мабуть, усе це дістало;
Вона, мабуть, любила не це...
Тепер він, убитий горем, що вдарило з тилу,
Нерозуміючи Бога-Отця,
Носить квіти їй на могилу...
Світ їхні душі посадив на різні місця.
Доля їх не любила.
В кохання не завжди happy end.
Але якщо любиш людину
Віддай їй усе, розчинися в ній вщент,
Бо завтра, можливо, не буде!
Життя без інструкцій та й сторінки останньої в ньому нема.
Любити потрібно, не соромтеся, люди,
Бо "потім" ні часу на це вже, ні цього світу нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016
Взять бы мне чуточек мела и вина
Я б присел и пел вам до темна.
На доске бы писал поемы
И тогда, не употребляя матерья,
Высказался, излагая мысли мелом…
Но говорить об этом не имею права,
Ведь только вы такие знатоки,
Что за спиной меня грязью обливая
Помалкиваете про свои грехи.
Все вы судьи, ну а я что?
Я ведь даже не поет
(не велик я, как другие люди).
В этой жизни я, наверное, атлет –
Принимаю бой у вашего бездумья…
Я не вы, а вы не я…
Я не лучший, но и не ничтожество.
Даже ваши жалкие слова
Ранят сердце, душу обесточивают.
Ну уж если где-то напортачил,
(Так бывает, человек не электронный передатчик)
Вы попробуйте сделать чуть получше
И, не стыдясь, лично высказать всё то,
Что вам не нравится во мне, только без подачек…
За спиной кто обсуждает – неудачник.
Велик тот, кто не боится всё сказать в лицо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634080
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 07.01.2016
Коли твій дім загубився за листопадами,
Коли почуття зливи змили з узбіч,
Коли вже не видно життя за хмарами,
Коли неабияким холодом стелиться ніч.
Коли не позичиш іскор у полум'я,
Коли ні серця, ні станції не дарують тепло.
Коли все, що маєш - дні пом'яті
І це загублене житло...
Коли ти сам загубився за листопадами,
Коли і життя не може взяти новий акорд -
Приходить вона білими снігопадами
Під гру з дощів душевних нот!
Приходить вона й почуття запалює
Холодом диким і шаленим теплом.
Коли у життя осінь за планами,
В природи і в серця - зима і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2016
А пам'ятаєте, як було колись?
Коли не мали діти інтернету
І телефони ще не в кожного взялись,
Ще слово "секс" тоді викликало сміх відвертий.
А пам'ятаєте, як ми розважались?
Як літом на дворі сиділи цілий день.
Хіба тепер в дітей буває така радість?
Тепер ця радість - комп'ютерний геймплей...
Тепер ті діти з телефоном - маси!
І ходять хваляться, авжеж...
Я телефон отримав в третім класі
Такий, що, мабуть, пережив вже сто пожеж.
Я і комп'ютер пам'ятаю перший
У класі сьомому мав десь.
А інтернет? Хіба тоді хто був інтернет залежний?
Ми були діти, хай йому грець!
Тепер ті діти - перші в інтернеті,
Мільйони в моніторах цілий день.
І, мабуть, навіть в туалеті
Сидять втупившись у екран недосипаючи ночей...
Тепер любов у них вже в першім класі,
Тепер про секс говорять, наче, з пелюшок...
Та що зі світом, що з цим часом?
Та що ж це за глобальний шок!?
Весь світ такої дивної будови,
Прогрес винищує усе...
Дитинство зараз схоже на щось небачене,
щось нове.
Насправді, ці діти не мають нічого, маючи все...
29.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2015
Я вас люблю, кохаю, правда.
І справа зовсім не в красі.
У вашім погляді щось гарне,
Щось гарне в карій глибині.
І в голосі з нотками сопрано
Сховалось те, що найпотрібніше мені.
Холодне серце миттю тане,
Коли воно торкається душі...
У вас є просто щось таке,
Чого немає в інших.
Не знаю де воно, яке,
Але це змушує писати вірші...
Для мене ви - той світлий промінь,
Що, подолавши хмари й буденності плащі,
У світі сірім веселку гарну творить
Попри бурі, хуртовини і, зрештою, дощі...
І, може, прочитавши весь цей текст,
Шукати будете, чи не загубив я коми,
Чи може в слові де помилка, рима не в контекст
Або не дотримав я віршової норми...
Скажу вам просто, та це лиш моя думка.
Кому потрібні норми, стопи, ритміка і все,
Якщо душа говорить, в якої своя на все наука?
Коли душа говорить - нема різниці як сказано усе...
28.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2015
Увесь світ дивиться.
Дивно, що не зупиниться…
Твій вагон котиться
І над прірвою схилиться.
Глянеш вниз. Тут що, холодно?
А там пекло розжарене…
Дивно так, молодість
Як невинна і правильна.
Помисли справджені,
Думки праскою згладжені…
Тихо так…Тихо, як перед обстрілом…
Дивишся – за сто миль
Життя з совістю.
І мета як той рай –
Не для грішності.
Хоч не плач, не втрачай
Час для вічності.
А що тут? Твій вагон майже падає.
Ти у нім, світ здурів,
Ну і правильно…
Якби ти тут не сів
Життя бачив би.
Рок вагон, екскурс вів –
Все проплачено…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2015
У долі теж буває передишка,
Серцебиття міняє ритм.
Весь світ тоді так тишком-нишком
Повз тебе прошмигає вмить…
І все, що поряд, теж здається миттю…
Усе, що було, вона зводить нанівець.
Єдиний відпочинок поза ритмом
І вже життя без тебе прямує у кінець…
У долі теж буває передишка,
Тоді стирає час кордони на душі,
Тоді лягає твоя доля в ліжко,
А ти, в заміну їй, на невидимій межі
Біжиш ще швидше, не підводиш очі…
Аж доки, обгорівши на жарі
Й не дочекавшись морозяної ночі
Ти втомишся, упавши на землі…
І ось згорів, не витримавши миті,
Так біг за всім, що раптом загубив…
І поки доля намагалась відпочити,
Цієї ж миті сам себе убив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630346
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2015
В этой жизни я всё повидал,
Хоть во снах, но и там есть мир тоже.
Там я жизнь не одну проживал,
Что на эту так сильно похожа.
И как эта она всё играет
В такт, не в такт, с рифмой и без, поёт,
Пляшет, рисует, стихи читает
И вот...
Она так же угасает
На пике лучшей комбинации нот,
Рифм, красок...
Умирает...
Так всегда.
Эти жизни, ей Богу, похожи
Как та капля воды над другой.
В той жизни и тебя встретил тоже,
Но немного прекрасной, иной.
В сне ты была невероятно живая,
На таких приходит посмотреть целый зал...
И со мной говорила совсем не играя,
И я там тебе не врал...
Я не мог, не хотел просыпаться,
Но есть жизнь параллельная той...
И ты будешь в ней улыбаться,
Да так красочно, что порой
Не увидишь и в снах улыбки такой...
Она прекрасна, как тот сон с тобой.
11.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627878
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2015
Не пройти, не проїхати,
Хоч бери і літай...
Над світами всі мітлами
І прямісінько в рай...
А в раю... Що в раю?
Там для грішних закриті двері...
Відправляють назад душу твою,
Щоб гуляла в життєвій печері.
А там темно і холодно,
Хоч бери і дурій...
Вилітати, звісно, дозволено,
Але люди на мітлах позбавлені мрій...
Це життя, мов печера без виходу
Із щілиною з видом на бажаний край.
Одні з легкістю через неї вилетять;
Доля інших - дертись по стінах і,
Шукаючи обітований гай,
Щораз падати...
Не літаючи, бо літають не в рай...
08.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627761
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2015
Згоряючи, - світіть...
Для інших будьте променем!
Згоряючи, - помріть...
Але зігрійте своїм полум'ям!
Згасаючи, - не кваптеся...
Комусь всю ніч сидіти біля вас!
Згасаючи, - не кайтеся...
Вина не ваша... Для всього в світі є свій час:
Для ночі, дня; зими і літа.
Для часу Бог також відводить час...
А нам дано гріти і згоріти
Як прийде час, що не для нас...
03.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2015
Я зможу жити попри біль
І, незважаючи на сіль у ранах,
Приймати кожен лютий бій
У долі, що як стратег, насправді, - бездоганна...
Я буду жити, а не виживати!
Творити буду - комусь це ж до душі!
Нехай не матиму омріяної хати,
Нехай я не зриватиму куші...
Я буду жити, а не існувати,
Аж поки не дістанусь до межі...
Аж поки не зірвуся з горизонту,
Як особистість, не як всі...
01.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625553
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 02.12.2015
Як в світу закінчиться правда -
В людей закінчиться міць.
І вибухне найбільша петарда -
Злість...
І людство від цього вимре.
Саме себе винищить вщент.
І, мабуть, тоді закінчаться війни,
З якими закінчиться все...
А доти будуть воювати,
Не вийшовши в цивілізоване суспільство...
Комусь для життя достатньо пів хати,
А іншому мало й пів світу...
20.11.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622437
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.11.2015
Присвячується подіям березня 2014 року на території України.
Ведь да и я со Львова.
С Бандеровского Львова...
Где, как всегда вам говорили,
За русский граждан били!
Ведь все русские каналы
Про запад в двух словах,
Что за "язык" тут: "Завжди равали
І розпинали на очах!"
Что здесь бандеровцы-фашисты
Что разгромили город Львов.
И теперь вот эти экстремисты
Идут и к вам на ваш восток.
Ведь да и я со Львова.
Поверьте, здесь такого нет!
И хоть украинский- моя рідна мова
И я другой менталитет,
Я уважаю ваше право
Общаться русским языком,
Только не верьте в пропаганду
Что запад- радикал с дробовиком!
05.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619156
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.11.2015
Бути сильним - це зробити свою душу полігоном для війни. Бути сильним - це вміти тримати болючі удари чужих слів...
Ми живемо маленькою війною, але тільки сильні люди витримують щосекундні баталії... Бути сильним - це вміти жити під час цієї війни. Щодня, щогодини, щомиті...
Війна скінчиться і прийде світанок!
Та обрій сонце вгору проведе...
Який то теплий буде ранок,
Коли і мою душу промінь пригорне.
22.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2015
Десь поряд з серцем ти мені:
Там ця любов тримає душу,
Не дозволяє впасти їй.
Так вальс танцює, гарно і зворушливо.
Співає пісню, розповідає вірші;
Любов і музика у дотику, між пальцями.
Ми були поряд всі ці дні, навіть у найгірші...
І якось дивно, що цього не бачили.
Удар мов струмом: "Закохатися за вечір?"
За стільки років ось воно прийшло?
Це, мабуть, доля підставляє плечі,
Відчула холод, хоче під пальто...
31.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015
Ти намалюєш свою гідну постать-
Цей витвір шануватимуть митці.
І люди пам’ятатимуть твій досвід,
Та сотні не обійдуть ті ж граблі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2015
Чи летіли ви куди
Коли мріяли глибоко?
Чи бажали ви коли
Про життя "налите соком"?
Чи бувало вам бажання
Відлучитись хоч на мить
Від усього клопотання
І в буденності не жить...?
І летіти довго-довго,
І ,неначе, птах парить,
Розглядати свою долю
Доки ваше життя спить.
Чи бувало в вас бажання говорити
Віч-на-віч із Богом?
Та для цього й варто жити,
Аби зникнути й зустріти під порогом...
Бога...
Чи бувало у житті,
Ніби, все твоє- не твоє.
І усі пісні сумні...
В душі рана, яку, здається, ніщо вже не загоїть...
І з'являється бажання
Утекти кудись далеко,
В те життя, що без зітхання,
Там де душу обіймає спека.
Там де світ- гітара,а ти дека.
Доля- гриф, музика- життя.
Лади та струни- дорога з раю аж до пекла.
А Бог- це віртуоз, в якого музика своя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616672
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2015
Все ж, цим життям керуєте не ви...
Воно, як м'яч, літатиме повсюди.
Футбол людьми грають не боги,
А такі ж як ми із вами люди.
Футбол людьми, удари повз воріт
І вболівальники за полем.
М'яча також бува болить,
Коли він зустрічається з футболом.
Коли людиною зіграють матч,
Не їй присудять перемогу...
Чого ж тоді буде вартий той м'яч,
Який подертий вже об чиюсь ногу?
Та й інші вимучені, спраглі,
Які пробігали дев'яносто хвилин,
Віддали все тому, хто сидів на лаві,
Чиє лице завжди на екрані, хто буде вічно молодим...
10.09.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615965
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2015
Я бачу ваші втомлені обличчя,
Я чую стогін в глибині душі,
Я відчуваю на дотик протиріччя.
Я ваша правда, яка давно вже на межі...
Я ваша совість, яка ще не сконала;
Я все стою і дивлюся униз:
Остання крапля у безодню впала,
А я ще з вами, відчуваю легкий бриз.
Я ваша віра, яка ще досі з вами.
Я ваша думка - чиста і проста...
Всі люди ходять різними шляхами,
Але в кишені кожного лежить пом'яте "Я"
06.06.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615694
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2015
Ти українець, цим і пишайся!
Люби свою землю, рідне слово шануй.
Знай своїх героїв, їм низько вклоняйся,
По-іншому просто людей не дивуй!
Ти українець, тут народився,
Сили у Бога за Україну проси!
Захід, чи схід, на це б не дивився.
Поглянув би краще, що ти їси...
10.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615469
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2015
Україна пережила вже багато,
Мала безліч різних ворогів...
І частенько зазирали нам до хати
Й забирали хто чого хотів...
Україна була сильна завжди!
На відміну від недругів своїх;
Брала гору, навіть, впавши,
А народ її ніколи б не поліг!
Так, її частенько сердито копали.
І попри сіль на ранах здертих-
Ця держава підніметься навіть з попелу,
Але ніколи не буде серед мертвих!
28.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615468
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2015
Мене бентежать різні речі,
В душі пробуджується стрес;
Ви уявіть собі гарячі печі,
В яких готується регрес...
Щодня досадні агітації,
В людей притуплюється слух.
Бездонна чаша наповняється,
Брехня- це музика для вух.
Ніхто не розуміє правди.
Кому розкажеш- не повірять...
Народ їсть крихти пропаганди,
Фальсифікат на всіх розділять !
Сказати слово неможливо!
Тоталітаризм- релігія , а "цар"- месія.
Така проблема, вічне жниво,
В сусіда нашого- Росії.
08.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615193
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2015
Життя підкидає до неба...
Далеко за найвищі з хмар –
Там сонце сліпить, вітер ломить ребра.
Де вітер вщухне – спалює величний жар...
Що далі вгору, то дихати людині важче.
Її зжимає простір звідусіль...
Вона гадає колись все зміниться на краще,
Але, що ближче до зірок, то гірший з неї звір.
18.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2015
Моя Держава завжди при мені-
Десь поряд з волею у серці.
Мою Державу видно в мене на лиці;
Це, наче, моє відображення в люстерці.
Мої рани- це її окопи,
Мої зморшки- її втомлена земля.
Моя Держава- це мої турботи,
Моя Держава- це, мабуть, я...
І я творю її такою.
Як кожен з вас - не думаю про це,
Але Держава не живе зі мною,
Проте я у неї все ще є...
Моя Держава вже втомлена і спрагла-
Її розтягують з усіх сторін...
А відображення - це все ж правда:
Держава та, яку сам собі створив...
Мій друже, глянь на відображення своє
І там побачиш, що накоїв...
Держава- ти...! І ти її лице...!
Умий водою, прокидайся, годі!
03.06.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614921
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2015
Найперше дивляться у вічі.
Вони, як кажуть: "Дзеркало душі".
У них все видно - і, які ви грішні,
І, які буваєте святі...
В очах приховане страждання
І біль, і фальш. В них видно, коли ви вже на межі.
У них любов і туга, і бажання,
Що щастям проникає до душі.
В очах ховаються пісні,
В очах свій всесвіт кожної людини!
Це море, в якому биті кораблі
Ще плавають, обходячи льодини...
У тебе березень в очах,
Єдиний березень в життєвому колапсі,
Єдина у житті весна...
Єдиний погляд, що гармоніює навіть в дисонансі...
12.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614899
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.10.2015
Мій світ був би гарним, місцем чудесним.
В якому немає болі і зради,
В якому кохання є чимось небесним,
В якому не вбивають заради влади.
Мій світ існував би без всяких обманів
І ненависть в ньому би усміхалась.
Цей світ процвітав би усім на радість,
А від його сонця темнота прокидалась.
Мій світ без убивств, без найменшої крові;
Мій світ без лукавства, підступності й зла!
Ні, мій світ - це не гори любові.
Мій світ - це те місце, де керує не влада, а кожна душа.
02.06.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2015
Кордон душі не має чітких меж.
І хтось не зрозуміє, що ввійшов до тебе в гості;
А хтось покине, оминувши сотні твоїх веж.
Ще хтось сидітиме тут з торбиною повною злості...
І хтось вторгує тут довіру.
Комусь пощастить розвинути свій шлях-
Твоєю душею оперуватимуть сумлінно
Ті, хто наживається коли її підкосить крах.
Так, душа подібна до держави
Де буває всяко, хто б не жив.
Але в твоїх кордонах буде порядок,
Поки найрідніший промінь сонця не стане чужим...
06.06.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614654
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2015
А скільки слів залишилось вмирати...
Тобі їх дали люди, щоб зберіг;
Довірили, сказали нікому не давати,
А ти чиюсь довіру викинув на двір...
А на дворі всякий перехожий
Об чуже слово чобіт витирав...
Воно й на себе вже не схоже,
А кажуть ще, що слово не вмира...
Це щире слово було дароване тобі,
Ти ж плюнув ним на стежку.
Чиюсь душу, втілену у нім,
Віддав іншим наче цікаву книжку.
Ти слово викинув, віддане тобі...
І довіряй після такого людям....
Зберігати таємниці вміють не усі,
Ці люди, мабуть, караються духовним правосуддям...
08.06.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614450
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.10.2015
Давай намалюємо квітень ,
Давай ту прекрасну весну;
Ті пахощі неземних квітів,
Ту вранішню чисту росу.
Давай покажемо людям
Яким цей світ не буде колись.
Таким він стає щороку,
А ти просто озирнись.
Цей спів пташок, переданий в малюнку.
Цей гуркіт вод, ця пара в повітрі, мов дим.
Іноді достатньо простого візерунку,
Щоб нереальне уява зробила живим.
Давай намалюємо картину
Життя ідеального, якби...
Тоді б і весну, либонь, оцінили,
Бо ідеальним, як весна, життя не буде,
Як пензлем не крути...
12.08.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614386
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2015
Візьми мою душу на згадку -
Найменше, що можу дати...
Маленьку, чорну закладку,
Яка, здається, ще й вміє кохати.
Візьми її ніжними руками,
Назавжди всередину вклади.
Нехай разом з книгою пилиться роками.
Чорна закладка, між білих сторінок твоєї краси...
08.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Яка ж людина крихітна у Всесвіті -
Одна піщинка у океані мрій...
Один океан духовної безмежності,
Який ж великий Всесвіт в ній...
Яка ж людина іграшка Всевишності -
Маріонетка знята з Божої руки;
Кинута на землю за свої погрішності
Неначе в скриню, повну матеріальної краси...
Яка ж людина загадка для себе...
Великий ребус з міліона слів;
Щоб розгадати, мабуть, вічність треба,
Щоб зрозуміти не вистачить вже сил...
Твоє життя - всього одна сторінка
Із авторської книжечки Творця.
Твоє життя - це всесвіту частинка,
А власний всесвіт - малюнки для зацікавлення читця.
09.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613382
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2015