| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Трішки казки і трішки реальності,
більше фарб і відтінків душі...
Хоч мистецтво не терпить банальності,
але ти мені так напиши...
Намалюй мені тепле мариво,
Захід сонця в ласкавий день.
Я б для тебе створила заново
Цілий світ, написала б пісень.
Поцілуй мене ніжним поглядом,
Приручи добротою очей
І хай дивиться світ із подивом -
Ти мій Ангел посеред людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Коли обриваються нитки
і те,що трима на ногах нас кида,
лишається страх.
Хоч НІ. Не лишається страху,
Не має ні болю, ні слів.
Так падать не вміють невдахи.
Ти високо значить летів.
Напоєна сонцем й любов*ю
німою стає враз душа
Не зними.
не зним.
й не зтобою.
її вже не має. НЕМА!
Обійми обірвані мною.
в долонях завмер увесь світ.
Літати без тебе. весною...
не можу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Й було у тому щось таке жадане
Й терпке, немов настояне вино.
Вона подумала "Хай тільки-но він гляне.."
І він поглянув.
Як усе цвіло!!!!!!!
Бузком запахло, яблуні довкола,
Берізка під гуртожитком, ВЕСНА!
Єдиний погляд. І про що тут мова.
Які уже доречні тут слова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015
Ну, що ти крихітко!
На цьому світ стоїть.
Чоловіки нас вміють отруїть.
Своєю хитрістю випалюють до дна.
Хоча слова! Які ж у них слова!
А обіцянки – пута золоті!
Вони до інших – ми горим в огні.
Цей біль ніколи в тебе не мине.
Візьми ножа, послухайся мене.
Навіщо сльози і таке життя
Нічого не вернуть. Все навмання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Якось влучний Купідон
Тричі ранив серце
І любов, немов вогонь
З нього нині ллється.
Думав він, що сотворив неземне кохання
Та почув через роки ось таке зізнання:
Відьма хвасталась богам
Відьма:
Я стрілу украла
І кохання двох людей миттю роз*єднала,
Дівка душу віддала з розпачу такого
І тепер на небесах проситься до нього.
Правда їй допомогло моє вміння, хитрість,
Погубила її віра у добро і щирість.
Ось дивіться, покажу, як я це зробила,
Із коханням там війну швидко закінчила.
(те, що відбувалося колись)
Дівчина (пише листа):
"Ти так далеко у моїх думках,
Та я тебе з надією чекаю.
Завжди приходиш в найсолодших снах
І я всі зради кожен раз прощаю.
Я хочу жити , жити не одна,
Та ти про це нічого ще не знаєш.
Якщо я буду назавжди твоя,
То ти мене як книжку прочитаєш,
А в книжці тій і радість і печаль,
Тривоги, ніжність і палке кохання,
Та все це мрії, я сама, нажаль,
Ти іншої пізнаєш всі бажання."
Відьма:
Чому страждаєш, пишеш ці слова?
Невже турботи іншої немає?
Чому на очі налягла сльоза?
Розповідай, хай серце не тримає
Того, кого не зможе розлюбить.
Хоча навіщо душу цим травить?...
Дівчина:
Тож слухай.
Якось на весні зустріла хопця.
Ніжний і красивий...
О, як же він сподобався мені!
Ті карі очі! Сам такий сміливий.
Ми навіть подружилися із ним,
Та він чомусь мене покинув
І став тоді нестерпно злим,
А я простити не змогла провину.
В ті дні були всі свідками подій,
Які я в своїй пам*яті згубила.
О Боже мій, уже нема надій.
Я ж гордістю кохання задавила!!
Відьма:
Тож плач, ридай, прощайся із життям
Коханий іншій вже дає лілеї.
Віддай же свою душу небесам,
Бо він не зможе більше жить без неї.
І зрозумій: кохання вже нема,
Його не буде в тебе сотні років.
Ти залишилася сама! Сама!
Чекаючи знайомих кроків.
(дає ножа, дівчина вагається)
Дівчина:
Невже ось так і легко, і без слів
Могло усе скінчитись не почавшись.
Його б я ждала навіть сто віків,
А він мене? Невже забув поклявшись?
Невже для нього ті слова пусті?
Ті вечори? І ті прожиті дні?
Відьма:
Ну, що ти крихітко!
На цьому світ стоїть.
Чоловіки нас вміють отруїть.
Своєю хитрістю випалюють до дна.
Хоча слова! Які ж у них слова!
А обіцянки – пута золоті!
Вони до інших – ми горем в огні.
Цей біль ніколи в тебе не мине.
Візьми ножа, послухайся мене.
Навіщо сльози і таке життя
Нічого не вернуть. Все навмання.
(знову простягує ножа дівчині, в цю мить заходять її батьки і злякано говорять)
Батьки:
Не плач, дитино, не повернеш час.
Давно забув він ту твою помилку.
Ти подивися донечко на нас
І проживи у щасті хоч хвилинку.
(дівчина вихвачує ножа у відьми і прощається з жит..)
Дівчина:
Яке життя його нема, нема!
Воно скінчилось з цього дня на віки.
Батьки:
О Боже, що зробила ти!
Дивіться крові ріки!.
І розлилася кров її свята.
А з неї виросла троянда,
Яка людині знову нагада
Про нерозділене палке кохання.
Пелюстка ніжна – дівчини краса,
Колючка – біль, що був у неї в серці.
Нехай же знову й знову вироста
Краса землі, а в ній добро озветься.
Тепер дарують квіточку таку
В знак чистої і вірної любові,
А я у серці пам*ять пронесу
Про дівчину-троянду із журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Проси пробачення у долі,
За те, що стали ми чужі,
За те, що світ оцей казковий
Ми поділили по межі.
Проси за те, що нас з тобою
Світанок теплий не зустрів
І хоч було усе злюбов’ю,
Нам не почуть жаданих слів.
Проси пробачення у долі,
Проси пробачення у снів,
Щоб образ наш: мене з тобою,
Даремно в них не майорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
Цей теплий дощ, ця тепла літня злива...
І ми босоніж вдвох кудись йдемо.
Яка щаслива, радісна година...
«Куди? Намокнете!» - гукають нам в вікно.
Дощі! Так тихо грім гуркоче,
А дерево, мов змочене курча!
Куди йдемо? Куди душа захоче.
А що поганого ваш геній тут вбача?
Мій сад цвіте! Не айстрами – їм рано.
Це просто лілії купаються в дощах.
Ще вчора світ- немов болюча рана.
Сьогодні Рай у голубих очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
А ти моя найбільша таємниця,
Яку я хочу згадувать постійно
І лізуть в голову якісь такі дурниці
І я в тобі тону так безнадійно.
А ти моє найбільше в світі сонце,
Що тут живе, між серцем і душею.
Я не боюсь, що пройде потім сон цей.
Боюсь, не політати над землею,
Не поділитись із тобою небом,
Що не побачиш ти, того , що я.
А знаєш, світ мій розпочався з тебе.
Бо ти для мене - небо і земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Він дивиться вслід.
Йому обертатися важко.
Він трішки не той,
за кого себе видає.
Мій Аанголе, серце моє бідолашне,
Тримай мою руку, я є.
Де наші сліди і де наші слова розійшлися,
Там будні із нас викарбовують сірих примар,
А час не зупиниться, якщо ти у чомусь спізнився,
то все, не торгуйся із ним - не базар.
За кожен свій крок ми з тобою по-повній сплатили,
Навчилися думать про кось з минулих життів.
І цей білий сніг, і ці учорашні мотиви.
І Ангел, що вчора між нас пролетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Він пив вино та не було похмілля,
А Львів немов шалений реготав:
- Весілля, о яке вже там весілля?..
Холодний день чумою запалав.
Якби ж і в гожий день ми так кохали,
Щоб і без солоду південного вина..
Щоб і весна бурхлива і тумани…
І в цім тумані вірний він й вона.
О Мікеліні, ніжна Пелагія…
Яким коротким видалось життя,
Останній раз так серце заніміє,
Останнє слово «Мій» і «Ти моя».
Хай кожен день несе мільйон історій,
Та ваша і прекрасна і сумна,
У невагомості легкій, прозорій
Було кохання і була чума.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Одягнені в сонячне світло
чи , може, в похмурі дні,
ідуть ніби так непомітно
роки по зелені землі..
Міняються їхні фарби,
вдтінки людських думок
і творять віки ідеали,
щоб в казку зробити крок.
Та лихо, колись ідеальні
й, здавалося, вічні вожді
стають уже завтра печальні,
нікому незнані й пусті.
Віки ж умиваючись кров*ю,
і пивши барила вина,
продовжують знову і знову
творить неймовірні дива.
Людиною диво назвали,
святого причастя дали..
чому ж тоді тих ідеалів
не можу я звати людьми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2015
Задумано мовчать мої сузір*я,
Про що задумались, Зірки?
А знаєте, в нас є одне повір*я,
що ви це душі, ви людські роки.
Виписували долі на санскриті,
та хто ж тепер письмо те розгада?
Століттями слова оті покриті,
тож ваша правда тиха і німа.
Та, може, й краще, що сьогодні
себе не розпізнаю докінця...
А ваші погляди в байдужості холодні…
з небесного всміхаються лиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2015
А там нема ні вічності, ні втоми,
є тільки музика й та музика німа,
і відчуття що ти нарешті вдома,
хоч дім далеко , але то дарма.
Та саме там хотітиму відчути
твій ніжний погляд в себе на плечі,
та ти лиш мить, а миті не почуті
приходять лише снами у ночі..
І ті бува, хоч просиш, не вертають,
а губляться.. я хочу відпочить..
ти знаєш я ні трішки не кохаю,
це просто серце мріє полюбить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
В маленьких буквах - цілі імена.
В словах вчорашніх заховалась вічність.
Не все в житті людському промина
Лишаючи любов, добро і ніжність.
Не всякий день дає тобі життя,
Не всякий шлях стає тобі дорогою.
І холод не від того, що зима,
А холодно від тих, що з осторогою,
Із осудом, зі зрадою в очах
Кладуть тобі на плечі весь свій страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612528
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2015
Колись важливим було написати "врифму",
Подивитись так, щоб не помітив,
Поговорити так, щоб приревнував,
Набрати в легені стільки повітря,
Щоб подих у небо душу підняв.
Важливим було одягнутись привабливо
І мати у плеєрі модні пісні...
І от він йде з іншою
Ранком -ласкавою,
Ввечері - ніжною,
Трішки потішною...
Є щось важливе? Тепер уже ні.
А час, мов метелик - злетів і немає.
І якось весь світ поміняв кольори.
То що є важливим? Не знаю. Не знаю...
Можливо, весь світ. Але ж поруч не ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Ви граєте в шахи – знову ваш хід,
Доброго з нього чекати не слід.
Сьогодні пішак я, завтра – ферзя,
Завдання ж одне – стерегти короля.
Вам забавки шахи,чай ви пєте,
Кудись мною ходите й виграєте.
Сьогодні я ваша, колись проти вас,
Які ж руки завтра торкатимуть нас?
Ігра за ігрою, а правда одна -
Один хтось керує, страждає юрба.
Ігра за ігрою, а роздум такий,
Що шахів багато – хазяїн один.
та раптом ці шахи колись оживвуть???
тоді вже не втрима володар їх лють.
й рука, шо роками вела цю війну
сама попаде у жорстоку цю гру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612483
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2015
Мій друже!В мене є душа.
Мала? Велика? Трішки дрібязкова?
Та вона - Є! І ти обовязково
Повинен знать,
Хоча, напевно, ні....
Тепло і сонце, квіти навесні.
Я також вірю в привидів кохання,
Ну як тобі такі мої зізнання?
Я вірю в все: у музику й вірші,
що ніжністю торкалися душі.
Хай присмак буднів трішки гіркуватий,
Хай ми, бува, на правду все ж скупі.
Та ти торкайсь не тіла, а душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015