| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Я стану для тебе чистим повітрям
Солодкою пінкою міцнющої кави
Запахом доща на твоїм подвір'ї
Мене, мій любий ніщо не злякає
Я буду поряд, я буду близько
Біля серця самого , в глибинах душі
Але ніколи не опущусь низько
Надіюсь не втратиш мого серця ключі
Я згодна вночі , писати про тебе
Думати , мріяти , плакати теж
Знати ,що скоро буде мирним небо
Адже мрії людей не мають тих меж
Я згодна палати любов'ю надовго
А ти лиш не дай згоріти до тла
Підтримуй вогонь мій безпечним , шановний
Щоб в ньому не згасла моя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015
Важко любити ,коли мозок керує,
Важко, якщо навіть серце саме,
Завжди по правилам тільки міркує,
Почуття тоді буде, нещасливе, сумне.
Нащо любити тоді? Нащо кохати?
Плакати нащо, коли милий пішов?
Нащо тоді так печально зітхати?
Якщо мозок і так вже вихід знайшов?
Все , що ти кажеш розумово є вірним,
Та невже через правильність лиш отих слів,
Варто віддати все душевне ,безцінне?
І навіть всі мрії з солодких тих снів?
І ніколи в житті ще таке не ставалось,
Щоб розум й кохання , спільний мали десь шлях,
Їхня зустріч постійно, завжди обривалась,
А спільна робота терпіла лиш крах.
Кохання то тепле таке і рідненьке,
І для кожного є воно тільки своє,
І буває у всіх і у самих маленьких,
І є навіть в тебе, особисто твоє.
Ти ніколи не знаєш ,як прийде кохання,
Ти не знаєш коли , з ким і чому.
Але слідом за ним прийдуть і неспання,
І вірші і пісні щоб віддати ЙОМУ!
Ти кохання не зможеш ніколи спіймати,
Зрозуміти його вже тим більше ніяк .
Кохання то можна лише проживати,
І тоді ти відчуєш увесь його смак.
Розум все знає що тобі треба,
Він холодний й безкрайній ,як далекі зірки.
Він знає, що нема твого власного неба,
І що в твоїй голові вже давно є дірки.
Розум вже знає, що робить кохання,
Як воно жалить, пече і болить.
Воно пам\'ятає усі ті зізнання,
Які через час стають лиш як мить.
Кохання і розум, то різні є речі,
І вони ну ніяк не будуть разом,
І завжди вони у тебе на плечах,
Сваряться вічно, як той кіт із псом.
А любов то коли вже і розум не знає,
Коли серце вистрибує швидко з грудей,
То коли уже ти ні на що не зважаєш,
І у твоїй душі день відкритих дверей.
А як легко любити коли серце палає,
Як легко любити коли рамок нема!
І як легко любити коли холод зникає,
І приходить до серця лише теплота 😌
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015